ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
У Х В А Л А
02 вересня 2026 року м. Чернігів Справа № 620/5514/25
Суддя Чернігівського окружного адміністративного суду Соломко І.І. перевіривши матеріали позовної заяви і додані до неї документи у справі за заявою Військової частини НОМЕР_1 про зміну чи встановлення способу, порядку і строку виконання судового рішення,
У С Т А Н О В И В:
У провадженні Чернігівського окружного адміністративного суду перебуває справа № 620/5514/25.
06.07.2026 Військовою частиною НОМЕР_1 подано заяву про зміну чи встановлення способу, порядку і строку виконання судового рішення від 25.08.2025.
04.08.2026 ухвалою суду заяву залишено без руху та надано заявнику строк для усунення недоліків заяви.
17.08.2026 ухвалою суду заявнику продовжено строк для виконання ухвали суду про залишення заяви без руху.
28.08.2026 до суду надійшло клопотання ВЧ НОМЕР_1 про продовження строку на виконання вимог ухвали суду зв`язку з неможливістю на даний час сплатити судовий збір.
Розглянувши вказане клопотання, суд зважає на наступне.
Частина друга статті 44 КАС України покладає на учасників справи обов`язок добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки.
Статтею 129 Конституції України передбачено, що однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Відповідно до частин першої, другої статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Європейський Суд з прав людини у рішенні від 19.06.2001 у справі Креуз проти Польщі вказав, що право на суд не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі фінансовими. Вимога сплатити судовий збір не обмежує право заявників на доступ до правосуддя.
Гарантією реалізації права на судовий захист в аспекті доступу до правосуддя є встановлення законом помірного судового збору для осіб, які звертаються до суду. Це відповідає Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо заходів, що полегшують доступ до правосуддя від 14.05.1981 № R (81) 7: В тій мірі, в якій судові витрати становлять явну перешкоду доступові до правосуддя, їх треба, якщо це можливо, скоротити або скасувати (підпункт 12 пункту D).
Отже, сплата судового збору за подання заяв до суду є складовою доступу до правосуддя.
Разом з тим, як неодноразово зазначав Верховний Суд, - якщо особа діє як суб`єкт владних повноважень і фінансується з державного бюджету України, в тому числі в частині видатків на оплату судового збору, а тому держава, з метою забезпечення можливості здійснення якісного, ефективного та своєчасного захисту своїх прав та інтересів, повинна створити належні фінансові можливості і передбачити відповідні кошти на вказані цілі у кошторисах установ.
Таким чином, відсутність у суб`єкта владних повноважень коштів на сплату судового збору не може бути достатньою підставою для продовження процесуального строку на усунення недоліків заяви.
Відповідно до положень статті 121 КАС України продовження процесуального строку є правом, а не обов`язком суду та здійснюється за наявності поважних причин, які об`єктивно унеможливлювали своєчасне вчинення відповідної процесуальної дії.
Суд зазначає, що сам по собі факт подання повторного клопотання не зумовлює обов`язку суду безумовно продовжувати процесуальний строк.
Водночас суд вкотре звертає увагу, що обов`язок зі сплати судового збору є передбачуваним, а тому відсутність коштів само по собі не може вважатися поважною причиною для неодноразового продовження строків на усунення недоліків заяви.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28.04.2021 у справі № 640/3393/19 зазначала, що особа, яка утримується за рахунок державного бюджету, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення сплати судового збору.
Однак, заявник не надає нових доказів, що протягом нового строку судовий збір ймовірно буде сплачено.
Згідно зі статтею 44 КАС України учасники справи зобов`язані добросовісно користуватися своїми процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.
Систематичне звернення з клопотаннями про продовження строків без наявності поважних причин свідчить про недобросовісне користування процесуальними правами та призводить до затягування судового розгляду, що також суперечить принципам правової визначеності та розумності строків розгляду справи, які є складовими права на справедливий суд.
З урахуванням наведеного суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення повторної заяви ВЧ НОМЕР_1 про чергове продовження строку для усунення недоліків заяви, поданої в порядку виконання судового рішення.
Отже, ВЧ НОМЕР_1 мала обов`язок усунути недоліки заяви з урахуванням продовженого судом процесуального строку. Проте такі недоліки усунуті не були.
Відповідно до частини шостої статті 7 КАС України у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права). Аналогія закону та аналогія права не застосовується для визначення підстав, меж повноважень та способу дій органів державної влади та місцевого самоврядування.
Оскільки дії суду в разі невиконання вимог ухвали про залишення без руху заяви про зміну чи встановлення способу, порядку і строку виконання судового рішення КАС України окремо не врегульовано, суд вважає за можливе за аналогією закону застосувати до цих правовідносин положення статті 169 КАС України.
Додатково суд враховує положення частини третьої статті 166 КАС України, згідно з якими заяви, клопотання і заперечення подаються та розглядаються в порядку, встановленому цим Кодексом. У випадках, коли цим Кодексом такий порядок не встановлений, він встановлюється судом.
Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
З огляду на викладене і беручи до уваги, що заявник не усунув недоліки заяви, яка залишено без руху, заяву ВЧ НОМЕР_1 від 06.07.2026 належить повернути особі, яка його подала, разом з доданими до подання документами.
Керуючись ст.ст. 7, 161, 169, 378 КАС України, -
У Х В А Л И В:
Відмовити в задоволенні заяви Військової частини НОМЕР_1 від 28.08.2026 про продовження строку на усунення недоліків заяви в порядку судового контролю.
Заяву Військової частини НОМЕР_1 про зміну чи встановлення способу, порядку і строку виконання судового рішення від 06.07.2026 повернути особі, яка її подала.
Повернення заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала суду набирає законної сили негайно після її підписання та може бути оскаржена в порядку, встановленому ст.ст. 294-297 КАС України.
Суддя І.І.Соломко