Виноградівський районний суд Закарпатської області
_______________________________________________________________________________________________ Справа № 299/1804/26
Номер провадження 2/299/875/26
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
02.09.2026 року м.Виноградів
Виноградівський районний суд Закарпатської області в складі: головуючого - судді Левка Т.Ю., секретар судового засідання Онисько С.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Виноградів цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа без самостійних вимог на предмет спору: приватний нотаріус Берегівського районного нотаріального округу Юска Н.М., про визнання права власності на майнове право в порядку спадкування за заповітом,
В С Т А Н О В И В :
Позивачка ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Мелай М.Є., звернулася до Виноградівського районного суду Закарпатської області із позовною заявою до відповідача ОСОБА_2 , третя особа без самостійних вимог на предмет спору: приватний нотаріус Берегівського районного нотаріального округу Юска Н.М., про визнання права власності на майнове право в порядку спадкування за заповітом.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла бабуся позивачки, ОСОБА_3 . Після її смерті відкрилася спадщина, яка складається із земельної частки (паю) площею 1.25 умовних кадастрових гектарів, що підтверджено сертифікатом на право на земельну частку (пай) серії РН №167166, який був виданий покійній бабі, як члену КСГП «Зірка» на підставі розпорядження Виноградівської райдержадміністрації №164 від 28.03.2000 року.
За життя покійна баба позивачки - ОСОБА_3 , колишня мешканка АДРЕСА_1 , залишила заповіт на користь своєї онуки, який посвідчений секретарем виконавчого комітету Оноцької сільської ради Виноградівського району Закарпатської області 29 жовтня 2001 року та зареєстрований в книзі для запису нотаріальних дій за №154.
Позивачка прийняла спадщину та на початку березня 2026 року звернулася із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину до приватного нотаріуса Берегівського районного нотаріального округу, Юски Н.М., яка відмовила у вчиненні нотаріальної дії через відсутність відомостей, які б підтверджували приватну власність померлої на земельну частку (пай), роз`яснено право звернення до суду за захистом невизнаних, оспорюваних або порушених прав спадкоємця (доказ: копія відмови у вчиненні нотаріальної дії приватним нотаріусом Берегівського районного нотаріального округу Закарпатської області Юска Н.М. від 11.03.2026 за №08/22- 2015/02-14). Іншим спадкоємцем, який має право на обов`язкову частку у спадщині, незалежно від змісту заповіту є мати позивачки, донька спадкодавця - ОСОБА_2 (від попереднього шлюбу прізвище ОСОБА_4 , дівоче прізвище ОСОБА_5 ), яка є особою пенсійного віку.
Через відсутність оригіналу правовстановлюючого документу у позивача, як спадкоємця об`єктивно відсутня можливість оформлення спадщини у нотаріальному порядку.
Позивачка за таких обставин змушена звернутись до суду.
В судове засідання сторони та третя особа не з`явилися.
Представник позивачки ОСОБА_6 подав до суду заяву про підтримання позовних вимог та розгляд справи у відсутність позивачки та її представника.
Відповідач ОСОБА_2 подала до суду заяву про визнання позову та розгляд справи у її відсутність.
Обстеживши матеріали справи та клопотання сторін, визнаючи в порядку ст.223 ЦПК України необов`язковим відібрання особистих пояснень від учасників процесу, і враховуючи, що у справі наявні достатні матеріали про права і взаємовідносини сторін, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог з огляду на наступне.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла бабуся позивачки, ОСОБА_3 , останнє місце проживання якої було АДРЕСА_1 , що стверджується свідоцтвом про смерть ОСОБА_3 , яке видане виконавчим комітетом Оноцької сільської ради Виноградівського району Закарпатської області від 09.07.2015, серії НОМЕР_1 та довідкою №20.8-07/85 від 23.03.2026, що видана старостою Оноцького старостинського округу Виноградівської міської ради Закарпатської області.
За життя покійна баба позивачки - ОСОБА_3 , колишня мешканка АДРЕСА_1 , залишила заповіт, посвідчений секретарем виконавчого комітету Оноцької сільської ради Виноградівського району Закарпатської області 29 жовтня 2001 року та зареєстрований в книзі для запису нотаріальних дій за №154.
Відповідно до зазначеного заповіту бабуся позивачки - ОСОБА_3 , зробила таке заповітне розпорядження: «Все моє майно, де б воно не було і з чого б воно не складалося, і взагалі все те, що мені буде належати на день смерті, і на що я за законом маю право, я заповідаю своїй онучці ОСОБА_7 ,».
На момент смерті спадкодавця заповіт не змінено і не скасовано.
Відповідачка, дочка спадкодавця не претендує на обов`язкову долю в спадковому майні.
Після смерті спадкодавця відкрилася спадщина яка складається із земельної частки (паю) площею 1.25 умовних кадастрових гектарів, що належав померлій на підставі сертифіката на право на земельну частку (пай) серії РН №167166, який був виданий покійній, як члену КСГП «Зірка» на підставі розпорядження Виноградівської райдержадміністрації №164 від 28.03.2000 року.
Оскільки, позивачка ОСОБА_1 , постійно проживала зі спадкодавцем ОСОБА_3 на момент її смерті, а фактично за вказаною адресою: АДРЕСА_1 , проживала з моменту свого народження, має намір прийняти спадщину та оформити правовстановлюючі документи на спадкове майно, після смерті спадкодавця, то з цим питанням звернулася до нотаріуса у строки передбачені для прийняття спадщини про що свідчить витяг про реєстрацію в Спадковому реєстрі за №42608797 від 28.12.2015.
За її заявою до Відділу №4 Управління забезпечення реалізації державної політики у сфері земельних відносин ГУ Держгеокадастру у Закарпатській області, повідомлено, що за ОСОБА_3 зареєстрований сертифікат на право на земельну частку (пай) члена КСГП «Зірка» серії РН №167166 площею 1.25 умовних кадастрових гектарів на підставі розпорядження Виноградівської райдержадміністрації №164 від 28.03.2000, зареєстрований в книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за №549. Державні акти на право власності взамін сертифікату не видавались. Вартість земельної ділянки (паю) складає 37584, 36 гривень (доказ - копія відповіді Відділу №4 Управління забезпечення реалізації державної політики у сфері земельних відносин ГУ Держгеокадастру у Закарпатській області за №184/225-26 від 13.03.2026).
Верховний Суд України в п. 23 Постанови Пленуму «Про судову практику у справах про спадкування» від 30 травня 2008 року за №7 роз`яснив, що Свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину в судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду з правилами позовного провадження.
На початку березня 2026 року позивачка звернулася із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину до приватного нотаріуса Берегівського районного нотаріального округу, Юски Н.М., яка відмовила у вчиненні нотаріальної дії через відсутність відомостей, які б підтверджували приватну власність померлої на земельну частку (пай), роз`яснено право звернення до суду за захистом невизнаних, оспорюваних або порушених прав спадкоємця, що стверджується листом-відмовою у вчиненні нотаріальної дії приватним нотаріусом Берегівського районного нотаріального округу Закарпатської області Юска Н.М. від 11.03.2026 за №08/22- 2015/02-14.
В п.3.1 Узагальнення проведеного ВССУ від 16.05.2013 року відмічено, що право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (ст. 392 ЦК), а в п.3.3 що у випадках відсутності правовстановлюючих документів та відсутності реєстрації об`єкта нерухомості за спадкодавцем (на ім`я спадкодавця) суди в основному задовольняють вимоги спадкоємців про визнання права власності на нерухоме майно.
Відповідно до вимог п.1 ч. 2 ст. 16 ЦК України, способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 1220 ЦК України, спадщина відкривається внаслідок смерті особи.
Крім того, відповідно до норм ч. 5 ст. 1268 ЦК незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини та згідно із ч. 3 ст. 1296 ЦК відсутність Свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.
Відповідно до ч.1 ст.1222 ЦК України спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.
Відповідно до ч. 1 ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.
У відповідності до ч. 1 ст. 1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.
Згідно ст.1261 ЦК України, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Відповідно до ч.1 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
Виходячи з вимог ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в п. 24 Постанови від 16.04.2004 року №7 "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ", член колективного сільськогосподарського підприємства, включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта, і в разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормами ЦК України, у тому числі й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай).
Відповідно до п. 3.5. листа ВССУ від 16.05.2013 року за №24-753/0/4-13 "Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування", спори про визнання права власності на земельну ділянку та права на земельну частку (пай) в порядку спадкування, зокрема у випадках, якщо відсутній отриманий спадкодавцем державний акт про право власності на земельну ділянку, зареєстрований належним чином, якщо спадкодавцем не був отриманий державний акт про право власності па земельну ділянку, або в державному акті є неточності, які підлягають виправленню, розглядаються судами з урахуванням вимог закону та роз`яснень, викладених в пунктах 10, 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року №7 про те, що відповідно до статті 125 ЦК право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування (зі збереженням її цільового призначення) при підтвердженні цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю або постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають із моменту державної реєстрації цих прав.
Відповідно до п.11 постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» при вирішенні спору про спадкування права на земельну частку (пай) основним документом, що посвідчує таке право, є сертифікат про право на земельну частку (пай).
Згідно ст.2 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), також є рішення суду про визнання права на земельну частку (пай).
Відповідно до Законів України «Про державний земельний кадастр» та «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» з 1 січня 2013 року державні акти на право власності на земельну ділянку не видаються. Натомість, згідно зі статтею 5 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об`єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: житлові будинки, будівлі, споруди, а також їх окремі частини, квартири, житлові та нежитлові приміщення.
До спадкової маси входить також право на завершення приватизації спірних земельних ділянок, у тому числі право на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та право на реєстрацію в Держаному реєстрі речових прав на нерухоме майно права власності на ці земельні ділянки.
Оскільки, право на завершення процедури приватизації, яке належало померлій ОСОБА_3 на момент відкриття спадщини, не припинилося внаслідок її смерті, це право в порядку спадкування перейшло до позивача - спадкоємця померлої та підлягає захисту в судовому порядку.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 350/67/15-ц (провадження № 14-652цс18), а також у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 17 квітня 2019 року №o 723/1061/17 у справі викладено правовий висновок про (провадження № 61-26091 св18), можливість визнання в порядку спадкування права на завершення приватизації земельної ділянки.
Згідно правового висновку Верховного Суду викладеного у постанові від 29.08.2019 року, у справі №554/1195/17 слідує, що наявність чи відсутність відмови органу приватизації не є обов`язковим фактом, з яким закон пов`язує можливість ухвалення судом рішення про визнання за спадкоємцем права на завершення приватизації.
Відповідно до Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 червня 2011 року № 703 (в редакції від 01.01.2013 року), рішення суду є правовстановлюючим документом, на основі якого може бути проведена реєстрація права власності на нерухоме майно.
Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
В той же час, право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом, власник майна може пред"явити позов про визнання його права власності, зокрема, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою (ст.382 ч.2, ст.392 ЦК України).
Таким чином, враховуючи встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, а також оцінюючи надані докази, суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню повністю.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 10, 12, 13, 18, 81, 206, 223, 259, 263-265 ЦПК України, ст.ст. 5, 16, 328, 392, 1223, 1233, 1268 ЦК України, Постанови ПВС № 7 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування», суд, -
У Х В А Л И В :
Позовні вимоги задоволити.
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстрованою за адресою: АДРЕСА_2 , фактичне місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , набуте в порядку спадкування за заповітом право на земельну частку (пай) у землі, що перебувала у колективній власності КСГП «Зірка» розміром 1.25 умовних кадастрових гектарів, вартістю 37584,36 гривень, посвідчене сертифікатом на земельну частку (пай) серії РН №167166, який виданий на ім`я спадкодавця ОСОБА_3 на підставі розпорядження Виноградівської райдержадміністрації №164 від 28.03.2000, зареєстрований в книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за №549, у тому числі право на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та, право на реєстрацію в Держаному реєстрі речових прав на нерухоме майно - права власності на ці земельні ділянки.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Головуючий Левко Т. Ю.