Справа № 638/21336/26
Провадження № 2-а/638/250/26
РІШЕННЯ
Іменем України
02 вересня 2026 року м. Харків
Шевченківський районний суд міста Харкова у складі:
головуючого судді - Щепіхіної В. В.,
за участю секретаря судового засідання - Завадської Д. В.,
представника позивача - Коваленко Л. І.,
відповідача - ОСОБА_1 ,
представника відповідача - Папая С. О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харків в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області до громадянина Республіки Туркменістан ОСОБА_1 про затримання з метою ідентифікації та забезпечення його примусового видворення за межі території України з поміщенням до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають на території України, -
ВСТАНОВИВ:
Головне управління Державної міграційної служби України в Харківській області звернулось до Шевченківського районного суду м. Харкова з адміністративним позовом до громадянина Республіки Туркменістан ОСОБА_1 , в якому просить затримати громадянина Республіки Туркменістан ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з метою ідентифікації та забезпечення його примусового видворення за межі території України з поміщенням до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають на території України, строком на 6 (шість) місяців.
В обґрунтування адміністративного позову зазначив, що 01.09.2026 працівниками Салтівського відділу у м. Харкові Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області було виявлено громадянина Республіки Туркменістан ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який порушив вимоги Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», а саме проживав без документів, які б надавали йому право законного перебування на території України на визначений строк.
В ході опитування відповідача було встановлено, що останній у 2016 році прибув на територію України у приватних справах. За цей період часу з території України не виїжджав. На території України проживає без документів на право проживання в Україні. Паспортний документ був втрачений. За оформленням паспорта громадянина Республіки Туркменістан або отримання довідки про повернення на батьківщину до певних дипломатичних установ відповідач не звертався.
Відповідач неодноразово притягувався до адміністративної відповідальності за порушення міграційного законодавства.
01.10.2025 Новобаварським відділом у м. Харкові ГУ ДМС у Харківській області було притягнуто відповідача до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 203 КУпАП. За фактом скоєння даного правопорушення було винесено постанову про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу (штраф не сплачений).
02.08.2026 відповідача було притягнуто до адміністративної відповідальності Основ?янським відділом у м. Харкові ГУ ДМС у Харківській області за ч. 3 ст. 203 КУпАП. За даним фактом був складений протокол та винесено постанову про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 5100 гривень (штраф сплачений).
01.09.2026 за систематичне та злісне ухилиния від виконання вимог міграційного законодавства України Салтівським відділом у м. Харкові ГУ ДМС у Харківській області було винесено рішення про примусове видворення відповідача з території України. Від послуг перекладача відповідач відмовився у письмовій формі, посилаючись на те, що він не володіє мовою країни походження. Зміст рішення було йому роз?яснено зрозумілою мовою з залученням перекладача. Також, йому було повідомлено про наслідки невиконання вищезазначеного рішення та порядок і строки його оскарження.
Будь-якого джерела доходів у відповідача не існує. Дозволу на імміграцію в Україну відповідач не оформлював. За отриманням статусу біженця або особи, яка потребує додаткового захисту в Україні не звертався. Інших заходів для легалізації факту перебування в країні не вживав і таким чином, на теперішній час, в порушення вимог законодавства України перебуває на її території нелегально.
Відповідач досяг 18-річного віку, статус біженця йому не надано, в процедурі отримання статусу біженця або особи, яка потребує додаткового захисту в Україні він не перебуває й таким чином у нього відсутні підстави, за наявності яких примусове видворення до особи не застосовується (ч. 8 ст. 26 та ч. 8 ст. 30 Закону України «Про правовий статує іноземців та осіб без громадянства»).
Крім того, виходячи із положень ч. 8 ст. 26 та ч. 8 ст. 30 Закону, до відповідача не застосовується рішення про примусове повернення, оскільки він не має документа, що посвідчує особу та дає право на виїзд з України (такі іноземці та особи без громадянства затримуються у встановленому законом порядку з метою ідентифікації, документування та забезпечення передачі відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію або примусового видворення відповідно до цього Закону).
Також, позивач зазначає, що документи, які б підтверджували легальність перебування відповідача на території України, у нього відсутні, що є підставою для прийняття рішення про його примусове видворення.
Враховуючи, що відповідач порушив законодавство України про правовий статус іноземців та осіб без громадянства, є нелегальним мігрантом, ухиляється від виїзду з України, від виконання рішення про примусове повернення, є обґрунтовані підстави вважати, що останній ухиляється від виконання рішення про примусове повернення, а також існує ризик його втечі, що є підставою для його затримання.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Харкова від 02.09.2026 року відкрито провадження у справі та її розгляд призначено за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) осіб.
Представник позивача в судовому засіданні підтримала позовні вимоги в повному обсязі та просила суд їх задовольнити.
Відповідач в судовому засіданні проти задоволення адміністративного позову заперечував. Зазначив, що у 2015 році він приїхав та залишився на теприторії України на законних підставах, оскільки навчався у навчальному закладі 3 роки. Після цього він оформив академічну відпустку і в подальшому продовжив навчання вже в іншому навчальному закладі, але не закінчив навчання, має дитину, розлучений, дружина разом з дитиною виїхали за межі України після повномасштабного вторгнення. Строк тимчасової посвідки на проживання в Україні закінчився. Для пролонгування строку дії або оформлення документів, які надають право на проживання в Україні, до органів ДМС не звертався. Вважає, що поміщення його до пункту тимчасового перебування іноземців передчасне, оскільки він як раз збирався займатися питанням оформлення докуметів його легального перебування на території України та звернутися з заявою про надання йому статусу біженця.
Представник відповідача за погодженням із клієнтом заперечував проти задоволення адміністративного позову та просив відмовити в його задоволенні в повному обсязі.
Суд, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для вирішення справи по суті, дійшов висновку, що позовні вимоги необхідно задовольнити в повному обсязі з таких підстав.
Судом установлено, що 01.09.2026 працівниками Салтівського відділу у м. Харкові Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області було виявлено громадянина Республіки Туркменістан ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який порушив вимоги Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», а саме проживав без документів, які б надавали йому право законного перебування на території України на визначений строк.
З пояснень учасників справи та з матеріалів справи вбачається, останній прибув на територію України у 2015 році з метою навчання. Був документований посвідкою на тимчасове проживання, термін дії якої до 24.11.2015. Після закінчення дозволеного строку проживання своєчасно з країни не виїхав. В матеріалах справи відсутні документи та інші докази, що підтверджують право на проживання/перебування відповідача в Україні. Національний паспорт відповідач втратив. За отриманням нового паспорта громадянина Республіки Туркменістан або отримання довідки про повернення на батьківщину до певних дипломатичних установ відповідач не звертався. Близьких родичів - громадян України на час розгляду питання не має. Відповідно до ст.4 ЗУ "Про міграцію" відповідач не має підстав для отримання дозволу на імміграцію. Офіційне джерело доходів відсутнє. Інші підстави для перебування на території України відсутні.
Також судом встановлено, що відповідач неодноразово притягувався до адміністративної відповідальності за порушення міграційного законодавства.
01.10.2025 Новобаварським відділом у м. Харкові ГУ ДМС у Харківській області відповідача було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 203 КУпАП. За фактом скоєння даного правопорушення було винесено постанову про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 3400 грн.(штраф не сплачений)
02.08.2026 року головним спеціалістом Основ`янського відділу у місті Харкові ГУ ДМС України у Харківській області складено протокол про адміністративне правопорушення сер. ПР МХК №005584 від 02.08.2026 за ч. 3 ст. 203 КУпАП, на підставі якого розглянуто справу про адміністративне правопорушення та винесено постанову про накладання адміністративного стягнення ПНМХК 005583 від 02.08.2026, на підставі якої ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 203 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 5100 грн.(штрапф сплачено).
Відповідно до службової записки сектору ідентифікації та визнання особою без громадянства ГУ ДМС України в Харківській області від 01.09.2026 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , із заявою про визнання особою без громадянства до ГУ ДМС в Харківській області не звертався.
За обліками ГУ ДМС у Харківській області на громадян, які звертались з питання набуття/прийняття громадянства України, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не значиться, що підтверджується службовою запискою Відділу з питань громадянства Апарату ГУ ДМС у Харківській області від 01.09.2026 року.
Відповідно до службової записки Відділу з питань шукачів захисту та соціальної інтеграції Апарату ГУ ДМС у Харківській області від 01.09.2026 року громадянин Туркменістану ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, до ГУ ДМС у Харківській області не звертався.
01.09.2026 року Салтівським відділом у м. Харкові ГУ ДМС у Харківській області прийнято рішення № 631710[телефон приховано] про примусове видворення громадянина Республіки Туркменістан ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з території України на підставі ч.1 ст.30 ЗУ "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства".
Відповідно до абзацу першого частини першої статті 30 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, його територіальні органи та територіальні підрозділи, органи охорони державного кордону або органи Служби безпеки України можуть приймати рішення про примусове видворення з України іноземців та осіб без громадянства, якщо такі особи затримані за незаконне перетинання (спробу незаконного перетинання) державного кордону України або є обґрунтовані підстави вважати, що іноземець або особа без громадянства ухилятиметься від виконання рішення про примусове повернення, або якщо така особа не виконала у встановлений строк без поважних причин рішення про примусове повернення, а також в інших передбачених законом випадках.
Згідно з п. 26 постанови пленуму Вищого адміністративного суду України від 25 червня 2009 року № 1 «Про судову практику розгляду спорів щодо статусу біженця та особи, яка потребує додаткового або тимчасового захисту, примусового повернення і примусового видворення іноземця чи особи без громадянства з України та спорів, пов`язаних із перебуванням іноземця та особи без громадянства в Україні» примусове видворення не застосовується до іноземців та осіб без громадянства, на яких поширюється дія Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту». Під час вирішення питання про примусове видворення іноземців та осіб без громадянства судам варто враховувати, що особа в будь-якому разі не підлягає видворенню, якщо підпадає під захист статті 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод або статті 31 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», якою встановлено заборону щодо примусового повернення, видворення або видачі чи передачі іноземця та особи без громадянства.
Встановлено, що відповідач досяг 18-річного віку, статус біженця йому не надано, в процедурі отримання статусу біженця або особи, яка потребує додаткового захисту в Україні не перебуває, тобто відсутні підстави, за яких примусове видворення або повернення не застосовується відповідно до частини 8 статті 26, частини 8 статті 30 та статті 31 Закону.
На теперішній час відповідач перебуває на території України незаконно, законного джерела існування та власності в Україні не має, дозвіл на імміграцію в Україну не оформляв, будь-яких інших дій для легалізації факту свого перебування на території України не вчиняв.
Надаючи оцінку зібраним доказам, отриманим від сторін поясненням, приймаючи рішення у даній справі, суд враховує, що у відповідності до п. 14 ст. 1 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» (далі - Закон) нелегальний мігрант - іноземець або особа без громадянства, які перетнули державний кордон поза пунктами пропуску або в пунктах пропуску, але з уникненням прикордонного контролю і невідкладно не звернулися із заявою про надання статусу біженця чи отримання притулку в Україні, а також іноземець або особа без громадянства, які законно прибули в Україну, але після закінчення визначеного їм терміну перебування втратили підстави для подальшого перебування та ухиляються від виїзду з України.
Частиною 3 статті 3 розділу I Закону зазначено, що іноземці та особи без громадянства зобов`язані неухильно додержуватися Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей, інтереси суспільства та держави.
Положенням частину 1 статті 289 КАС України встановлено, що за наявності обґрунтованих підстав вважати, що іноземець або особа без громадянства, стосовно якого (якої) прийнято рішення про примусове видворення або реадмісію, ухилятиметься від виконання рішення про його (її) примусове видворення, перешкоджатиме проведенню процедури видворення чи реадмісії відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію або якщо існує ризик його (її) втечі, а так само у разі відсутності в іноземця або особи без громадянства, стосовно якого (якої) прийнято рішення про примусове видворення, документа, що дає право на виїзд з України, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, його територіальний орган чи підрозділ, орган охорони державного кордону, орган Служби безпеки України подає до місцевого загального суду як адміністративного суду за місцезнаходженням зазначених органів (підрозділів) або за місцезнаходженням пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, позовну заяву про застосування судом до іноземця або особи без громадянства одного з таких заходів: 1) затримання з метою ідентифікації та/або забезпечення примусового видворення за межі території України.
З огляду на викладене, беручи до уваги наведені вище норми законодавства, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог.
Враховуючи, що у відповідача відсутній документ, що дає право на виїзд з України, та відсутні докази можливості отримання відповідачем такого документу самостійно, суд вважає доведеними підстави для його затримання з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення з поміщенням до пункту перебування іноземців або осіб без громадянства, строком на 6 (шість) місяців.
Вказана позиція узгоджується і з висновками Верховного Суду, викладеними у рішенні від 13.02.2019 у справі № 359/5975/17, де вказано, що оскільки іноземець порушив законодавство України про правовий статус іноземців та осіб без громадянства, а саме: не має документів, які посвідчують особу, та не надав суду доказів про своє законне перебування на території України, то є законні підстави для затримання відповідача з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення з території України, з поміщенням до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають на території України.
У справі № 522/14416/18 Верховний Суд прийняв 18 березня 2021 року рішення, у якому звернув увагу на те, що відповідач фактично без належних на те законних підстав протягом тривалого часу перебуває на території України. Доказів, які б підтверджували обставини, настання яких передбачає застосування положень частини першої статті 31 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» позивачем не надано.
Верховний Суд вказав, що чинним законодавством не передбачено виключень із загальних для всіх іноземців правил перебування на території України і наявність сім`ї не звільняє особу від необхідності дотримання міграційного законодавства України.
Відповідно ч. 11 ст. 289 КАС України строк затримання іноземців та осіб без громадянства у пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, становить шість місяців.
Враховуючи вищенаведені обставини, суд вважає, що вимоги Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області про затримання громадянина республіки Туркменістан ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з метою ідентифікації та забезпечення його примусового видворення за межі території України з поміщенням до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають на території України, строком на 6 (шість) місяців, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до абз. 9 ч. 1 ст. 371 КАС України негайно виконуються рішення суду, прийняті в адміністративних справах, визначених пунктами 1, 5 частини першої статті 263, пунктами 1-4 частини першої статті 283, пунктами 1 і 2 частини першої статті 289 цього Кодексу.
Керуючись ст. 5-11, 72-77, 241-246, 255, 288, 289, 371 КАС України, -
УХВАЛИВ:
Адміністративний позов Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області до громадянина Республіки Туркменістан ОСОБА_1 про затримання з метою ідентифікації та забезпечення його примусового видворення за межі території України з поміщенням до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають на території України, строком на 6 (шість) місяців - задовольнити.
Затримати громадянина республіки Туркменістан ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з метою ідентифікації та забезпечення його примусового видворення за межі території України з поміщенням до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають на території України, строком на 6 (шість) місяців.
Рішення підлягає негайному виконанню.
Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя В. В. Щепіхіна