ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 вересня 2026 року справа №360/177/26
м. Дніпро
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Казначеєва Е.Г., суддів Пивовар І. В., Гайдара А.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2026 р. у справі № 360/177/26 (головуючий І інстанції С.В. Борзаниця) за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії,-
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Луганського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач, ВЧ), в якій просив:
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 одноразової грошової винагороди в розмірі 1000000,00 (одного мільйону) гривень 00 копійок згідно п.4 абз. 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2025 року №153 "Про реалізацію експериментально проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних силах під час воєнного стану";
- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову винагороду в розмірі 1000000,00 (одного мільйону) гривень згідно п.4 абз. 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2025 року №153 "Про реалізацію експериментально проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних силах під час воєнного стану".
Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2026 року задоволено позов, а саме суд:
Визнав протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах відповідно до положень пункту 4 Постанови Кабінету Міністрів України № 153 від 11.02.2025 "Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану".
Зобов`язав Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову винагороду за тривалість проходження служби в бойових умовах відповідно до положень пункту 4 Постанови Кабінету Міністрів України № 153 від 11.02.2025 "Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану".
Відповідач, не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні в позовних вимогах у повному обсязі.
В обґрунтування скарги зазначає, що відповіддю від 19.12.2025 №04.2/95820/25-Вн повідомлено позивача, що станом на 13 лютого 2025 року загальна кількість діб безпосередньої участі у бойових діях у районах ведення воєнних (бойових) дій складає - 0. Підстави для виплати відсутні.
Апелянт вважає, що у позивача відсутнє право на призначення та виплату одноразової грошового допомоги, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України № 153 від 11.02.2025 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану».
Саме пункт 4 Постанови №153, в якому зазначені обов`язкові умови необхідні для набуття права на отримання спірної винагороди містить посилання на обов`язковість участі військовослужбовця в бойових діях саме з моменту дії воєнного стану до набрання чинності вказаною Постановою, тобто у часовому проміжку з 24.02.2022 по 13.02.2025.
Так, Постановою 153 визначено ряд вимог за дотримання яких передбачено право на отримання одноразової грошової допомоги, а саме: особа має бути прийнята або призвана на військову службу у віці до 25 років під час дії воєнного стану (з 24.02.2022 по 13.02.2025), брати безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій протягом шести місяців (з 24.02.2022 по 13.02.2025) та проходження служби.
Позивач згідно довідки від 17.02.2026 №08/1239/26-Вн приймав безпосередню участь з 01.03.2025 по 18.09.2025; з 20.09.2025 по 30.09.2025; з 19.10.2025 по 29.10.2025; з 05.11.2025 по 06.11.2025; з 09.11.2025 по 17.11.2025; з 19.11.2025 по 27.11.2025; з 29.11.2025 по 30.11.2025; з 01.12.2025 по 31.12.2025, то в даному випадку вбачається, що факт прийняття безпосередньої участі, мали місце після набрання чинності Постанови 153, тобто після 13.02.2025.
Таким чином, обставини прийняття позивачем безпосередньої участі після 13.02.2025 не відповідають умовам визначеного експериментального проекту, що були законно встановлені Кабінетом Міністрів України в рамках реалізації ним дискреційних повноважень.
Від позивача надійшов відзив на скаргу.
В обґрунтування зазначено, зокрема, що виплата грошової винагороди, передбаченої Постановою № 153, лише особам, які приймали участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій та інших обставин до 13.02.2025 (набрання чинності Постановою № 153), буде дискримінаційним відносно осіб, які до 25 років прийняті на службу, проходять військову службу за контрактом та приймають участь у бойових діях після 13.02.2025.
Відповідно до частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Суд, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, здійснюючи апеляційний перегляд у межах доводів та вимог апеляційної скарги, відповідно до частини 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, встановив наступне.
ОСОБА_1 з 16.11.2024 по даний час проходить службу у військовій частині НОМЕР_1 , що підтверджується довідкою вказаної частини від 21.01.2026 №08/519/26-Вн та витягом з наказу від 16.11.2024 № 1098-ОС.
09.12.2025 позивач звернувся до відповідача з рапортом про нарахування та виплату йому одноразової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінетів Міністрів України від 11 лютого 2025 року №153.
Листом від 19.12.2025 № 04.2/95820/25-Вн відповідач надав відповідь на рапорт від 09.12.2025, в якій зазначено, що враховуючи умови Постанови та факт того, що станом на 13 лютого 2025 року загальна кількість діб безпосередньої участі у бойових діях у районах ведення воєнних (бойових) дій складає - 0, підстави для виплати Винагороди відсутні.
Сторонами визнається та підтверджується довідкою відповідача від 22.01.2026 №08/557/26-Вн, що позивач дійсно з 01.03.2025 по 18.09.2025, з 20.09.2025 по 30.09.2025, з 19.10.2025 по 29.10.2025, з 05.11.2025 по 06.11.2025, з 09.11.2025 по 17.11.2025, з 19.11.2025 по 27.11.2025, з 29.11.2025 по 30.11.2025; з 01.12.2025 по 31.12.2025 брав безпосередню участь у бойових діях у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України.
З листа відповідача від 09.04.2026 № 03.2/7959-26-Вих встановлено, що за час проходження служби у відповідача позивач до кримінальної відповідальності, у тому числі до адміністративної відповідальності за вчинення військового адміністративного правопорушення не притягався. Додатково повідомлено, що позивач на підставі письмового наказу до дисциплінарної відповідальності за порушення військової дисципліни, які враховуються для оцінки стану дисципліни і строк дії дисциплінарних стягнень за які не закінчився за час проходження служби у відповідача не притягався.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне.
За приписами ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.
Держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
Згідно зі статтею 67 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України.
Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Указом Президента України Про введення воєнного стану в Україні від 24.02.2022 № 64/2022, який затверджено Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, в Україні введено воєнний стан, який триває й до теперішнього часу.
Основним Законом, що відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі є Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року (далі - Закон № 2011-ХІІ).
Зі змісту пункту 1 частини 1 статті 3 Закону № 2011-ХІІ вбачається, що дія цього Закону поширюється на: військовослужбовців Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення (далі - правоохоронних органів), Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, які проходять військову службу на території України, і військовослужбовців зазначених вище військових формувань та правоохоронних органів - громадян України, які виконують військовий обов`язок за межами України, та членів їх сімей.
На підставі статті 1 Закону України Про військовий обов`язок і військову службу від 25.03.1992 № 2232-XII (далі Закон № 2232, у редакції, чинній на час спірних правовідносин) захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.
Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Військовий обов`язок включає, зокрема,: підготовку громадян до військової служби; взяття громадян на військовий облік; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов (направлення) на військову службу; проходження військової служби.
Відповідно до частини 2 статті 2 Закону № 2232 проходження військової служби здійснюється: громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом), за направленням або за призовом.
Згідно з частиною 6 статті 2 Закону № 2232 передбачені види військової служби, зокрема, базова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу.
Як визначено частиною 7 статті 2 Закону № 2232 базову військову службу громадяни України проходять відповідно до законів України у Збройних Силах України та інших військових формуваннях з метою здобуття військово-облікової спеціальності, набуття практичних навичок і умінь для збройного захисту Вітчизни.
На підставі частини 1 статті 4 Закону № 2232 Збройні Сили України та інші військові формування комплектуються військовослужбовцями шляхом:
призову (направлення) громадян України на військову службу;
прийняття громадян України на військову службу за контрактом.
Згідно з частиною 2 статті 15 Закону № 2232 громадяни України, які перебувають на військовому обліку призовників, у добровільному порядку можуть бути прийняті на військову службу за контрактом на умовах, передбачених частиною першою статті 20 цього Закону, та в порядку, визначеному положеннями про проходження військової служби громадянами України.
11 лютого 2025 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 153 Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану, якою затверджено Порядок реалізації експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану (далі - Постанова № 153, у редакції від 08.04.2025)
Пунктом 2 Постанови № 153 затверджено Порядок реалізації експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану (далі Порядок № 153).
Відповідно до пункту 3 Постанови № 153:
1) учасниками експериментального проекту є: громадяни України віком від 18 до 25 років, які приймаються на військову службу за контрактом до Збройних Сил, Національної гвардії або Державної прикордонної служби на посади рядового складу; Збройні Сили; Національна гвардія; Державна прикордонна служба; Міністерство оборони; Міністерство внутрішніх справ; військові частини, визначені Генеральним штабом Збройних Сил, Головним управлінням Національної гвардії та Адміністрацією Державної прикордонної служби.
Разом із тим, як роз`ясненням департаменту соціального забезпечення Міністерства оборони України від 04.06.2025, так і окремим дорученням Міністра оборони України від 20.02.2025 № 999/уд визначено, що постановою № 153 передбачено виплату двох окремих видів винагороди:
-одноразову грошову допомогу після укладення контракту на проходження військової служби у ЗСУ на посадах рядового складу;
-одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах.
Згідно пункту 4 Постанови № 153 установлено, що:
особам рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, які до набрання чинності цією постановою у віці до 25 років були прийняті або призвані на військову службу під час воєнного стану, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 р. № 64, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 р. № 2102-IX, проходять військову службу та брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора (далі - бойові дії в районах ведення воєнних (бойових) дій), строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, виплачується одноразова грошова винагорода за тривалість проходження служби в бойових умовах (далі - винагорода) у розмірі 1 млн. гривень;
військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, винагорода виплачується пропорційно часу проходження військової служби із розрахунку 1/6 від 1 млн. гривень за кожні 30 днів безпосередньої участі у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій (сумарно обчислених);
військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою у зв`язку із наявністю у них захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час захисту Вітчизни, або їх перебуванням та звільненням з полону (крім тих, які добровільно здалися в полон) винагорода виплачується в повному обсязі;
військовослужбовцям, зазначеним в абзацах другому та третьому цього пункту у разі, коли вони два або більше разів за сукупністю притягувалися до кримінальної відповідальності, адміністративної відповідальності за вчинення військового адміністративного правопорушення або на підставі письмового наказу до дисциплінарної відповідальності за порушення військової дисципліни, які враховуються для оцінки стану дисципліни і строк дії дисциплінарних стягнень за які не закінчився, винагорода не виплачується.
Міністерством оборони України на виконання Постанови № 153 було прийнято окреме доручення № 5601/уд від 26.09.2025, пунктом 4 якого установлено проводити виплату винагороди військовослужбовцям, які після 13.02.2025 були звільнені з військової служби та виключені зі списків особового складу військових частин (установ) і не отримали належну їм винагороду, шляхом внесення змін до наказу командира військової частини про виключення військовослужбовця зі списків особового складу частини на підставі повідомлення (довідки) про проведення попередньої перевірки та оформлених належним чином підтверджуючих документів.
Аналізуючи зміст абзацу другого пункту 4 Постанови № 153 колегія суддів дійшла висновку, що реалізація права на отримання одноразової грошової винагороди у розмірі 1000000 грн можлива за таких умов:
- до 13.02.2025 осіб у віці до 25 років, призвано на військову службу під час воєнного стану;
- станом на 13.02.2025 особа проходила військову службу;
- до 13.02.2025 особа брала безпосередню участь у бойових діях не менше шести місяців.
Отже, для отримання одноразової грошової винагороди у розмірі 1000000 грн станом на 13 лютого 2025 року мають існувати одночасно усі три обов`язкові умови.
При цьому, розмір вказаної грошової винагороди залежить від строку безпосередньої участі вищевказаних військовослужбовців у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій та інших обставин, а саме:
- якщо такий строк сукупно становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності Постановою № 153, то одноразова грошова винагорода за тривалість проходження служби в бойових умовах виплачується у розмірі 1 млн. гривень;
- якщо такий строк сукупно становить менше шести місяців станом на дату набрання чинності Постановою № 153 у зв`язку із наявністю у вказаних військовослужбовців захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час захисту Вітчизни, або їх перебуванням та звільненням з полону (крім тих, які добровільно здалися в полон) винагорода виплачується в повному обсязі, тобто також у розмірі 1 млн. гривень;
- якщо такий строк сукупно становить менше шести місяців станом на дату набрання чинності Постановою № 153 та за відсутності наведених вище обставин щодо захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), винагорода виплачується пропорційно часу проходження військової служби із розрахунку 1/6 від 1 млн. гривень за кожні 30 днів безпосередньої участі у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій (сумарно обчислених).
Матеріали справи свідчать, що позивач з 16.11.2024 по даний час проходить службу у відповідача.
Отже, позивач був призваний на військову службу у віці до 25 років та на момент набрання чинності Постановою № 153 (13.02.2025) проходив військову службу.
Також матеріали справи свідчать, що позивач є учасником бойових дій та брав участь у бойових діях з 01.03.2025 по 18.09.2025, з 20.09.2025 по 30.09.2025, з 19.10.2025 по 29.10.2025, з 05.11.2025 по 06.11.2025, з 09.11.2025 по 17.11.2025, з 19.11.2025 по 27.11.2025, з 29.11.2025 по 30.11.2025; з 01.12.2025 по 31.12.2025.
Як вже зазначалось, з урахуванням приписів пункту 4 Постанови № 153, однією з обов`язкових умов для виникнення у військовослужбовця права на отримання зазначеної винагороди є його безпосередня участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, зокрема на тимчасово окупованій російською федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора, строком, що за сукупністю не менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою.
Тобто судом встановлено, що позивач брав безпосередню участь у бойових діях у районах ведення бойових (воєнних) дій строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців у складі Збройних Сил України, проте, у період після 13.02.2025, що не відповідає умовам (критеріям) для виплати одноразової грошової винагороди.
Отже, станом на дату набрання чинності Постанови №153 до 13.02.2025, позивач не брав безпосередню участь у бойових діях не менше шести місяців.
Колегія суддів наголошує, що для виникнення у особи права на одноразову грошову виплату, передбачену пунктом 4 Постанови № 153, така особа має відповідати обов`язковим умовам (критеріям) для виплати одноразової грошової винагороди.
Враховуючи наведене, рішення суду першої інстанції прийняте з неправильним застосуванням норм матеріального права, підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про відмову у задоволенні позову.
Колегія суддів приймає до уваги висновки, викладені в рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід.
Відповідно до ст. 6 КАС України та ст. 17 Закон України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Відповідно до ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є, зокрема, неправильне застосування норм матеріального права при вирішенні справи .
Керуючись ст. 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 - задовольнити.
Рішення Луганського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2026 р. у справі № 360/177/26 - скасувати.
Прийняти нове судове рішення.
Відмовити у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню до Верховного Суду, крім випадків, встановлених п.2 ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повне судове рішення складено та підписано колегією суддів 03 вересня 2026 року.
Суддя-доповідач Е.Г. Казначеєв
Судді А.В. Гайдар
І.В. Пивовар