ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 вересня 2026 року справа №200/7189/25
м. Дніпро
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Сіваченка І.В., суддів: Гаврищук Т.Г., Гайдара А.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника позивача Урсаленка Богдана Олександровича на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 16 лютого 2026 року (повне судове рішення складено 16 лютого 2026 року) у справі № 200/7189/25 (суддя в І інстанції Зінченко О.В.) за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 та Військової частини НОМЕР_2 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,
УСТАНОВИВ:
17 вересня 2025 року ОСОБА_1 через свого представника - адвоката Урсаленка Б.О., звернувся до суду з позовною заявою до Військової частини НОМЕР_1 (далі- відповідач-1), в якій просив:
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати ОСОБА_1 заборгованості з грошового забезпечення за період з 5 червня 2022 року до 10 грудня 2024 року;
- зобов`язати відповідача-1 виплатити позивачу щомісячну премію за особистий внесок у загальні результати служби в розмірі 613% посадового окладу з урахуванням окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років за період з 1 грудня по 10 грудня 2024 року;
- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані дні щорічної основної відпустки за період - за 15 діб невикористаної щорічної основної відпустки за 2022 рік; за 10 діб невикористаної щорічної основної відпустки за 2023 рік; за 13 діб невикористаної щорічної основної відпустки за 2024 рік;
- зобов`язати відповідача-1 виплатити позивачу грошову компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки за період: за 14 діб невикористаної додаткової відпустки учасникам бойових дій за 2023 рік; за 14 діб невикористаної додаткової відпустки учасникам бойових дій за 2024 рік;
- стягнути з Військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виплати при звільненні за період з дня звільнення до моменту звернення до суду із позовом з 10.12.2024 року до моменту звернення до суду.
В обґрунтування вимог зазначив, що під час проходження військової служби йому не було повністю виплачено грошове забезпечення за період 5 червня 2022 року до 10 грудня 2024 року.
Крім того, при звільненні з військової служби також не було нараховано та виплачено грошову компенсацію за невикористані дні щорічної основної відпустки за весь період служби, а саме: грошову компенсацію за 15 діб невикористаної щорічної основної відпустки за 2022 рік; грошову компенсацію за 10 діб невикористаної щорічної основної відпустки за 2023 рік; грошову компенсацію за 13 діб невикористаної щорічної основної відпустки за 2024 рік. Не було здійснено виплату ОСОБА_1 щомісячної премії за особистий внесок у загальні результати служби в розмірі 613% посадового окладу з урахуванням окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років за період з 1 грудня по 10 грудня 2024 року. Також не було нараховано та виплачено грошову компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки: за 14 діб невикористаної додаткової відпустки учасникам бойових дій за 2023 рік; за 14 діб невикористаної додаткової відпустки учасникам бойових дій за 2024 рік.
Вважаючи такі дії відповідача протиправними та такими, що суперечать вимогам законодавства України, позивач звернувся до суду із цим позовом.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 16 лютого 2026 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з таким судовим рішенням, представник позивача подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення місцевого суду, прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що Суд не забезпечив повного та всебічного з`ясування обставин справи. Суд першої інстанції визнав факт повної виплати грошового забезпечення виключно на підставі: внутрішнього розрахунку військової частини; витягу з платіжної відомості. Судом не досліджено: помісячні розрахунково-платіжні відомості; особову картку грошового забезпечення; накази про преміювання; банківські виписки про фактичні виплати; строки здійснення виплат; первинні бухгалтерські документи. Фактично суд поклався лише на документи відповідача, не перевіривши їх належним чином, що суперечить вимогам ст.90 КАС України щодо оцінки доказів.
Суд поклав обов`язок доведення невиплати грошового забезпечення на позивача. Однак відповідно до усталеної практики Верховного Суду у спорах щодо грошового забезпечення військовослужбовців саме суб`єкт владних повноважень повинен довести правомірність своїх дій та повноту нарахувань.
Суд не застосував правову позицію Верховного Суду щодо відповідальності за затримку розрахунку при звільненні. Суд встановив, що: позивача виключено зі списків особового складу 10.12.2024; остаточний розрахунок проведено 14.12.2024. Тобто виплата здійснена із затримкою.
Суд першої інстанції не перевірив: повноту нарахування премій; правильність розрахунку компенсацій; строки виплати; наявність заборгованості за попередні періоди.
Апеляційний розгляд здійснено в порядку письмового провадження.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційній скарзі, залишити без задоволення, з таких підстав.
Позивач, ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , проходив військову службу.
Відповідно до наказу командира Військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) №184 від 04.07.2022, солдат ОСОБА_1 прибув до військової частини НОМЕР_2 та призначений на посаду старшого оператора 2 протитанкового відділення протитанкового взводу.
Відповідно до наказу командира Військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) №361 від 10.12.2024, старший солдат ОСОБА_1 вважається таким, що справи та посаду здав та з 10.12.2024 виключений зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення.
Згідно із розрахунком сум грошового забезпечення, виплачених ОСОБА_1 , копія якого наявна в матеріалах справи, на підставі наказу №361 від 10.12.2024, грошове забезпечення за грудень 2024 року за період з 1 грудня по 10 грудня 2024 року (з урахуванням щомісячної премії за особистий внесок у загальні результати служби в розмірі 613% посадового окладу з урахуванням окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років) становить 8454,28 грн.
Одноразова грошова допомога у розмірі 4% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний місяць служби за період з 05 червня 2022 по 10 грудня 2024 року розрахована у розмірі 30250,48 грн.
Також проведено розрахунок компенсації за невикористані дні відпусток (як основних, так і додаткових як учаснику бойових дій, всього за 66 днів) загалом нараховано 57 371,67 грн.
Після утримання військового збору у розмірі 1,5%, згідно розрахунку, всього належить до виплати 94635,28 гривень.
Сама така сума і була в подальшому перерахована старшому солдату ОСОБА_1 згідно витягу з розрахунково-платіжної відомості на виплату грошового забезпечення при звільненні №882, копія якого також наявна в матеріалах справи.
Зарахування ОСОБА_1 94635,28 гривень підтверджується записом у довідці про виконання реєстру зарахування коштів на рахунки одержувачів: відомість 241214РВ00[телефон приховано] зарахувань заробітної плати (грошового забезпечення стипендії, тощо) клієнт (платник) код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ДП ВЧ НОМЕР_1 за період 2024-12-14 по 2022-12-14 за РНОКПП НОМЕР_3 (який є РНОКПП позивача).
При ухваленні рішення апеляційний суд виходив з наступних мотивів та керувався такими положеннями законодавства.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 5 статті 17 Конституції України передбачено, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
Статтею 1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 № 2011-XII (далі - Закон № 2011) передбачено: соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі.
За приписами частини першої статті 9 Закону № 2011 держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Частинами другою, третьою статті 9 Закону № 2011 встановлено: до складу грошового забезпечення входять посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення та індексація грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Правилами частини четвертої статті 9 Закону № 2011 обумовлено, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що Військовою частиною НОМЕР_2 ОСОБА_1 виплачено щомісячну премію за особистий внесок у загальні результати служби в розмірі 613% посадового окладу з урахуванням окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років за період з 1 грудня по 10 грудня 2024 року, грошову компенсацію за невикористані дні щорічної основної відпустки за 15 діб невикористаної щорічної основної відпустки за 2022 рік, за 10 діб невикористаної щорічної основної відпустки за 2023 рік; за 13 діб невикористаної щорічної основної відпустки за 2024 рік, а також грошову компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки за 14 діб невикористаної додаткової відпустки учасникам бойових дій за 2023 рік, за 14 діб невикористаної додаткової відпустки учасникам бойових дій за 2024 рік, отже, матеріалами справи не підтверджується протиправна бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 .
Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Таким чином, у розглядуваному випадку з огляду на встановлені обставини у справі, позовні вимоги про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання нарахувати та виплатити грошове забезпечення, а також компенсацію за невикористані дні основної та додаткової відпусток задоволенню не підлягають.
З урахуванням наведеного, не підлягають задоволенню похідні вимоги позивача про стягнення середнього заробітку за час затримки виплати при звільненні.
Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтувалося на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, місцевий суд дійшов правильного висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків місцевого суду.
Так, згідно ч.2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Позовна заява вмотивована невиплатою певних видів грошового забезпечення, зазначених в позові. Саме цим доводам суд першої інстанції надав належну оцінку, відповідно до поданих відповідачем доказів, наявних у нього, і які не спростовані стороною позивача в порушення вимог ч.1 ст. 77 КАС України. При цьому вимога стягнути середній заробіток вмотивована саме невиплатою певних сум, а не затримкою їх виплати.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статями 291, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу представника позивача Урсаленка Богдана Олександровича - залишити без задоволення.
Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 16 лютого 2026 року у справі № 200/7189/25 - залишити без змін.
Повне судове рішення - 03 вересня 2026 року.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому статтею 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Колегія суддів І. В. Сіваченко
Т. Г. Гаврищук
А. В. Гайдар