ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 вересня 2026 року справа №200/2280/26
м. Дніпро
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Сіваченка І.В., суддів: Казначеєва Е.Г., Гаврищук Т.Г., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 26 травня 2026 року (повне судове рішення складено 26 травня 2026 року) у справі № 200/2280/26 (суддя в І інстанції Троянова О.В.) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправною бездіяльності та стягнення заборгованості з пенсії,
УСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (далі - Управління), в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльності, яка полягає у невиплаті пенсії, нарахованої за період часу з 17 вересня 2024 року по 31 грудня 2025 року у сумі 82 383 гривні 73 копійки;
- стягнути заборгованості з пенсії за період часу з 17 вересня 2024 року по 31 грудня 2025 року у сумі 82 383 гривні 73 копійки.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 11 лютого 2025 року у справі №200/34/25 Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області призначило йому пенсію на підставі п.4 ч.1 ст.115 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», починаючи з 17 вересня 2024 року. Зазначив, що після призначення пенсії відповідач не виплатив йому заборгованість з пенсії за період з 17 вересня 2024 року по 31 грудня 2025 року у сумі 82 383 грн 73 коп. Бездіяльність відповідача щодо невиплати вказаної заборгованості з пенсії вважає протиправною, просив задовольнити позов.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 26 травня 2026 року позов задоволено.
Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо не виплати ОСОБА_1 пенсії за період з 17.09.2024 по 31.12.2025 у розмірі 82383,73 грн.
Стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на користь ОСОБА_1 заборгованість з пенсії за період з 17.09.2024 по 31.12.2025 у розмірі 82383 (вісімдесят дві тисячі триста вісімдесят три) гривні 73 коп.
Не погодившись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення місцевого суду, прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні з дислокацією у м. Слов`янськ та отримує пенсію за віком, призначену з 17.09.2024 Головним управлінням Пенсійного фонду України у Миколаївській області на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 11.02.2025 по справі №200/34/25 відповідно до Закону України від 09.07.2003 року №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Нарахована на виконання рішення суду доплата за період з 17.09.2024 по 31.12.2025 становить 82 383,73 грн. Виплата доплати пенсії за рішенням суду буде здійснена в межах затверджених бюджетних призначень для здійснення відповідних виплат відповідно до Порядку №821. Вказане ускладнює виконання судового рішення в частині одномоментної виплати позивачу повної суми боргового зобов`язання.
Апеляційний розгляд здійснено в порядку письмового провадження.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційній скарзі, залишити без задоволення, з наступних підстав.
Судами першої та апеляційної інстанції встановлено наступне.
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , є громадянином України (паспорт серії НОМЕР_2 , виданий Слов`янським МВ ГУДМС України в Донецькій області 06 грудня 2013 року) та пенсіонером за віком, що не є спірною обставиною між сторонами.
Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (код ЄДРПОУ 13486010) є суб`єктом владних повноважень - органом виконавчої влади, основним завданням якого, згідно вимог чинного законодавства, зокрема, є реалізація державної політики з питань пенсійного забезпечення.
Положенням про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також про об`єднані управління, затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 22 грудня 2014 року №28-2 на управління покладені повноваження, зокрема, щодо призначення (здійснення перерахунку) і виплати пенсії, щомісячного довічного грошове утримання суддям у відставці, допомоги на поховання та інших виплат відповідно до законодавства; забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, щомісячного довічного утримання суддям у відставці, допомоги на поховання та інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Фонду та інших джерел, визначених законодавством (підпункти 7,8 пункту 4 Положення).
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 11 лютого 2025 року у справі №200/34/25 задоволено частково позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду в Миколаївській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України Миколаївській області від 25.09.2024 року №056750011895 про відмову ОСОБА_1 у призначенні дострокової пенсії за віком відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 115 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 17.09.2024 року про призначення дострокової пенсії за віком відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 115 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» зарахувавши до страхового стажу періоди роботи 29.05.1998 року по 24.01.2000 року, з 28.04.2000 року по 30.03.2001 року, з 25.03.2003 року по 12.07.200 року, з 01.06.2007 року по 10.03.2011 року, з 01.04.2011 року по 09.06.2011 року, з 10.06.2014 року п 17.02.2015 року та з 03.03.2015 року по 31.03.2022 року. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 11 лютого 2025 року у справі №200/34/25 набрало законної сили на підставі постанови Першого апеляційного адміністративного суду від 08 липня 2025 року.
На звернення представника позивача з питань пенсійного забезпечення Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області надало відповідь листом від 20.02.2026 №0500-0202-8/17191, відповідно до якої на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 11 лютого 2025 року у справі №200/34/25 ОСОБА_1 призначено дострокову пенсію за віком з 17.09.2024 року. На дату надання інформації заборгованість з пенсії обліковується в Головному управлінні в розмірі 82383,73 грн. Виплата боргу, нарахованого на виконання рішення суду, буде проводитися в межах виділених бюджетних призначень для здійснення відповідних виплат відповідно до Порядку №821.
Крім того, листом від 18.03.2026 року №0500-0202-8/27221 Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області надало відповідь аналогічного змісту.
Суд встановив на підставі довідки від 07.04.2026 року №5910/05-16 про нараховану та фактично виплачену пенсію за період з 17.09.2024 по 31.12.2025 по пенсійній справі 056750011895 ОСОБА_1 , що заборгованість за період з 17.09.2024 по 31.12.2025 року в розмірі 82383,73 грн не є виплаченою.
Отже, предметом спору у даній справі є наявність правових підстав для не виплати позивачу нарахованої суми заборгованості з пенсії за період з 17.09.2024 по 31.12.2025 року в сумі 82383,73 грн.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення.
Європейська соціальна хартія (переглянута) від 03.05.1996, ратифікована Законом України від 14.09.2006 № 137-V, яка набрала чинності з 01.02.2007, визначає, що кожна особа похилого віку має право на соціальний захист (пункт 23 частини І). Ратифікувавши Хартію, Україна взяла на себе міжнародне зобов`язання запроваджувати усіма відповідними засобами досягнення умов, за яких можуть ефективно здійснюватися права та принципи, що закріплені у частині І Хартії.
Отже, право особи на отримання пенсії як складова частина права на соціальний захист є її конституційним правом, яке гарантується міжнародними зобов`язаннями України.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг визначає Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 09.07.2003.
Відповідно до ч.2 ст.46 Закону №1058-IV нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком.
В цій справі нараховані суми пенсії, не отримані позивачем саме з вини пенсійного органу, тому виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком.
За ч.1 ст.47 Закону №1058-IV пенсії виплачуються щомісяця організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі, за зазначеним в заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України або перераховується на визначений цією особою банківський рахунок у порядку, передбаченому законодавством, зокрема, в інших випадках, передбачених ч.1 ст. 49 цього Закону.
Доказів виплати позивачу нарахованої пенсії за період з 17.09.2024 по 31.12.2025 року в сумі 82383,73 грн матеріали справи не містять.
Зазначені обставини вказують на допущення відповідачем порушення вимог ст.49 Закону №1058-IV, яка визначає вичерпний перелік підстав для припинення виплати пенсії.
За ст.46 Закону №1058-IV нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії; нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.
Відповідно до ст.17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Ст.1 Першого протоколу до Конвенції визначено, що кожна фізична чи юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
ЄСПЛ у своїх рішеннях неодноразово вказував на те, що органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань.
Суд відхиляє заперечення відповідача, які ґрунтуються на підзаконних нормативно-правових актах, зокрема, на Порядку здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 липня 2025 року №821, оскільки невиплата заборгованості з пенсії за відсутності передбачених законом підстав є порушенням права позивача на мирне володіння своїм майном. До того ж право позивача на отримання пенсії не може бути поставлено в залежність від джерела фінансування видатків на її виплату.
Так, у рішеннях «Кечко проти України» (заява № 63134/00) і «Ромашов проти України» (заява № 67534/01) ЄСПЛ зазначив, що реалізація особою права, яке пов`язано з отриманням бюджетних коштів, що базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання органами державної влади на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх зобов`язань, є безпідставними.
Зокрема, у справі «Кечко проти України» ЄСПЛ зауважив, що держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплати з державного бюджету, однак свідома відмова від цих виплатах не допускається, доки відповідні положення є чинними. Органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань.
У рішеннях у справі «Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України» (заява № 70297/01) і у справі «Бакалов проти України» (заява № 14201/02) ЄСПЛ також зазначив, що відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України, не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання.
Таким чином, обмежене фінансування відповідача жодним чином не може впливати на право позивача на отримання пенсії у належному розмірі, у тому числі з виплатою позивачу заборгованості з пенсії, що утворилася внаслідок її перерахунку.
Наявність у позивача права на отримання відповідних виплат встановлена рішенням суду, яке набрало законної сили. Вказане право не заперечується відповідачем. Тому це право не може бути скасоване з підстав відсутності фінансування такого виду виплат з державного бюджету.
Враховуючи, що пенсія, яка призначена позивачу є виплатою довічною та постійною, суд прийшов до висновку про порушення відповідачем вимог Конституції України та Закону №1058-IV.
Враховуючи викладене, суд вважає протиправною бездіяльність відповідача щодо невиплати позивачу заборгованості з пенсії за віком за період з 17.09.2024 по 31.12.2025 у розмірі 82383,73 грн.
Відповідачем розраховано заборгованість з пенсійних виплат, тому в даному випадку відсутнє втручання суду в дискреційні повноваження відповідача.
Статтею 13 (право на ефективний засіб юридичного захисту) Конвенції передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абз.10 п.9 Рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 № 3-рп/2003).
При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.
Відтак ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Враховуючи викладене, обраний позивачем спосіб захисту порушених його прав шляхом стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості з пенсійних виплат за період з 17.09.2024 по 31.12.2025 у розмірі 82383,73 грн є ефективним способом захисту, який забезпечить поновлення порушеного права позивача.
За наслідками судового розгляду суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення позовних вимог.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків місцевого суду.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статями 291, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області - залишити без задоволення.
Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 26 травня 2026 року у справі № 200/2280/26 - залишити без змін.
Повне судове рішення - 03 вересня 2026 року.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому статтею 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Колегія суддів І. В. Сіваченко
Е. Г. Казначеєв
Т. Г. Гаврищук