ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 вересня 2026 р. Справа № 440/6650/25
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Мінаєвої К.В.,
Суддів: Ральченка І.М. , Катунова В.В. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Вінницької митниці на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 17.04.2026 (головуючий суддя І інстанції: О.О. Кукоба, вул. Пушкарівська, 9/26, м. Полтава, 36039) по справі № 440/6650/25
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Мультітул-Стандарт»
до Вінницької митниці
про визнання протиправними та скасування індивідуальних актів,
ВСТАНОВИВ:
І. Зміст позовних вимог та їх обґрунтування.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Мультітул-Стандарт» (далі - ТОВ «Мультітул-Стандарт», позивач) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Вінницької митниці (далі - відповідач), в якому просило суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення від 07.01.2025 № UA401060/2025/000001/2 про коригування митної вартості товарів;
- визнати протиправною та скасувати картку відмови від 07.01.2025 № UA401060/2025/000001.
В обґрунтування позовних вимог зазначено про відсутність у митного органу правових підстав для відмови у визначенні митної вартості товарів за ціною договору (контракту) та застосуванні другорядного (резервного) методу визначення митної вартості, оскільки позивачем до декларації митної вартості були додані усі необхідні документи, що підтверджують митну вартість товару.
ІІ. Зміст рішення суду першої інстанції.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 17.04.2026 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Мультітул-Стандарт» задоволено:
визнано протиправними та скасовано рішення Вінницької митниці від 07.01.2025 № UA401060/2025/000001/2 про коригування митної вартості товарів та картку відмови від 07.01.2025 № UA401060/2025/000001;
ухвалено стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Вінницької митниці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Мультітул-Стандарт" судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 6254,72 грн (шість тисяч двісті п`ятдесят чотири гривні сімдесят дві копійки) та 6000,00 грн (шість тисяч гривень) витрат на професійну правничу допомогу;
ухвалено повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Мультітул-Стандарт" з Державного бюджету України надмірно сплачену суму судового збору у розмірі 2422,41 грн (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні сорок одна копійка), сплаченого на підставі платіжної інструкції кредитового переказу коштів від 13.05.2025 №291967.
Ухвалюючи судове рішення про задоволення адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що належними доказами не спростовано твердження позивача, що надані для митного оформлення документи в сукупності підтверджують правильність визначення митної вартості імпортованого товару, у зв`язку з чим відсутні підстави для висновку суду про те, що заявлена позивачем митна вартість товару є заниженою чи необ`єктивною. Як наслідок, суд першої інстанції дійшов висновку, що митний орган неправомірно відмовив позивачу у визнанні задекларованої ним митної вартості товару, визначив митну вартість за другорядним методом та прийняв рішення про коригування митної вартості товару, а тому таке рішення належить визнати протиправним та скасувати, а позов ТОВ «Мультітул-Стандарт» - задовольнити. Враховуючи, що картка відмови у прийнятті митної декларації є документом, що формалізує негативне для декларанта рішення посадової особи митного органу про завершення процедури декларування товарів, заявлених до митного оформлення на підставі конкретної митної декларації, суд першої інстанції також визнав протиправною та скасував картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 07.01.2025 № UA401060/2025/000001.
ІІІ. Підстави апеляційного оскарження та їх обґрунтування.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Вінницька митниця звернулась з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 17.04.2026 року у справі 440/6650/25 та ухвалити нове, яким відмовити ТОВ «МУЛЬТІТУЛ-СТАНДАРТ» в задоволенні позовних вимог.
В доводах апеляційної скарги апелянт зазначає про те, що судом першої інстанції при винесенні рішення не взято до уваги, що сукупність вказаних відмінностей у товаросупровідних документах вплинула на формування обґрунтованого сумніву стосовно заявленої митної вартості у митного органу. Відтак, відповідач вважає, що митниця діяла на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мали значення для прийняття правомірного рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням інших визначених законодавством принципів, строків, та урахуванням прав суб`єкта ЗЕД.
Щодо розміру визначених позивачем витрат на правничу допомогу у розмірі 6000 грн, скаржник вважає, що з урахуванням того, що розглядувана справа є справою незначної складності, в даному випадку, визначений розмір витрат на правничу допомогу є не обґрунтованим і надміру завищеним.
ІV. Провадження в суді апеляційної інстанції та виклад позиції інших учасників справи.
08.06.2026 судом отримано відзив Товариства з обмеженою відповідальністю «Мультітул-Стандарт» на апеляційну скаргу, в якій він просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення першої інстанції без змін. З посиланням на практику Верховного Суду позивач зауважує, що подані до митного оформлення документи містять достатні відомості про складові митної вартості товару, дають можливість пересвідчитись у правильності задекларованої митної вартості товару, є достатніми, а тому рішення про коригування та картка відмови були визнані протиправними та були скасовані судом першої інстанції обґрунтовано. Стосовно заперечень апелянта щодо стягнення витрат на правничу допомогу позивач зауважує, що суд першої інстанції вже присудив такі витрати у меншому розмірі, ніж зафіксовано сторонами у договорі, а тому доводи відповідача в цій частині підлягають відхиленню.
Учасники справи повідомлені про перегляд рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 17.04.2026 по справі № 440/6650/25 судом апеляційної інстанції належним чином шляхом отримання ними копій ухвал Другого апеляційного адміністративного суду про відкриття апеляційного провадження та про призначення даної справи до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження, що підтверджується наявними в матеріалах справи довідками про доставку електронного листа.
Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), суд апеляційної інстанції в порядку пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) розглядає справу без повідомлення учасників справи (у порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів. З урахуванням вимог частини четвертої статті 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
V. Обставини, встановлені судом.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 17.07.2024 між ТОВ «Мультітул-Стандарт» (покупець) та RAJHANS TEXTILE TRADING FZCO (продавець) укладено контракт №RTTF20240717, за умовами якого постачальник зобов`язується поставити покупцеві товари в асортименті.
За змістом вказаного контракту:
- загальна кількість і асортимент Товару, що поставляється, складається з партій, кількість яких визначається в комерційному рахунку на кожну поставку (абзац другий статті 2);
- поставка Товару за цим договором здійснюється в повній відповідності з ІНКОТЕРМС-2010. Умови поставки визначаються і узгоджуються Сторонами для кожної окремої партії Товару і вказуються в інвойсі (стаття 3);
- ціна за одиницю Товару узгоджується і встановлюється в інвойсі на кожну окрему партію Товару до цього договору. Загальна сума договору визначається кількістю поставленого товару за Договором. Валюта контракту і платежів - долар США (стаття 4);
- сторони домовилися, що оплата Товару здійснюється, як правило, на умовах відстрочки платежу - три місяці з моменту поставки (митного оформлення). Можлива стовідсоткова передоплата, на розсуд Покупця (абзац другий статті 5).
07.09.2024 між ТОВ «Мультітул-Стандарт» та RAJHANS TEXTILE TRADING FZCO укладено Додаткову угоду №б/н до Контракту, якою доповнено статтю 3 щодо розширення кола вантажовідправників за Контрактом.
За митною декларацією від 06.01.2025 №25UA401060000163U7 до митного оформлення заявлено товар за кодом згідно з УКТЗЕД 6[телефон приховано]: «Трикотажне полотно поперечно в`язане, виготовлено з синтетичних волокон 100% поліестер, пофарбована в різні кольори. При виробництві тканини еластомірні і гумові нитки не використовувалися. Пропитки, дублювання та покриття пластмасами, що спостерігається неозброєним оком, відсутнє. Загальна максимальна і мінімальна покриття пластмасами, що спостерігаються неозброєним ширина 150 (+/-5)см, загальна максимальна і мінімальна ширина (по фону) між пругами 145 (+/-5)см: Fabric art. 25225-101826,00м. Поверхнева щільність складає 100 (+/-10) г/м2.». Виробник ZHEJIANG FANTASY INTERNATIONAL TRADE CO., LTD. Торговельна марка, Країна виробництва CN.
На підтвердження заявленої в митній декларації інформації, зокрема, митної вартості товару, що визначена у розмірі 45581,07 доларів США (1918457,10 грн), разом із декларацією подано такі документи:
- пакувальний лист (Packing list) № RAJTT241104 від 04.11.2024;
- рахунок-фактура (iнвойс) (Commercial invoice) № RAJTT241104 від 04.11.2024;
- коносамент (Bill of lading) № 143471898432 від 08.11.2024;
- автотранспортна накладна (Road consignment note) № 5312 від 03.01.2025;
- декларація (Dispatch note model T1) № 25PL322080NS59F5K8 від 03.01.2025;
- декларацiя про походження товару (Declaration of origin) № RAJTT241104 від 04.11.2024;
- висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією № 20-12/01-2025 від 06.01.2025;
- розрахунок ціни (калькуляція) № RAJTT241104 від 04.11.2024 (з перекладом);
- зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів (крім позначеного кодом 4104), подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов`язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів № RTTF20240717 від 17.07.2024;
- доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) № б/н від 07.09.2024;
- видаткова накладна № RAJTT241104 від 04.11.2024 (з перекладом);
- відвантажувальна специфікація № RAJTT241104 від 04.11.2024 (з перекладом);
- комерційна пропозиція №RAJHANS20240709 від 09.07.2024 (з перекладом);
- лист № 12/10-3 від 10.12.2024 з інформацією від ТОВ «МУЛЬТІТУЛ-СТАНДАРТ», що страховка не здійснювалася;
- лист №12/10-4 від 10.12.2024 з інформацією від ТОВ «МУЛЬТІТУЛ-СТАНДАРТ», що вантаж не підлягає процедурі ліцензування під час імпорту;
- лист № RAJTT241104-1 від 04.11.2024 з інформацією від продавця, що вартість перевезення, логістика, вантажно-розвантажувальні роботи включені в ціну товару (з перекладом);
- лист № RAJTT241104-2 від 04.11.2024 з інформацією від продавця, що посередницькі послуги не залучалися (з перекладом);
- лист № RAJTT241104-3 від 04.11.2024 з інформацією від продавця, що страхування вантажу не здійснювалося (з перекладом);
- лист № RAJTT241104-4 від 04.11.2024 з інформацією від продавця, що ліцензування товару не передбачено (з перекладом);
- лист № RAJTT241104-5 від 04.11.2024 з інформацією від продавця, що ніяких платежів від третіх осіб отримано не було (з перекладом);
- прейскурант (прайс-лист) № RAJHANS20240926/04 від 26.09.2024 (з перекладом);
- якісний опис № RAJTT241104 від 04.11.2024 (з перекладом).
06.01.2025 відповідач направив позивачу повідомлення №841649, в якому зазначив: «На виконання вимог частини другої статті 53 Митного кодексу України прошу надати наступні документи: якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару».
Того ж дня митний орган надіслав декларанту повідомлення №841655 такого змісту: «Надані до митного оформлення документи мають розбіжності та не містять достовірних відомостей про визначення митної вартості, які базуються на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню, а саме: - Статтею 5 контракту від 17.07.2024 № RTTF20240717 передбачена можливість як після оплати, так і передоплати, разом з тим, в інвойсі відсутні відомості щодо форми та термінів оплати. В графі 44 МД банківський документ відсутній; - наданий до митного оформлення Висновок експерта № 20-12/01-2025 від 06.01.2025 взято митницею до уваги, але він не може слугувати підставою для підтвердження заявленої митної вартості товарів, через невідповідність вимогам ст. 12 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" від 12.07.2001 № 2658-ІІІ зі змінами та пп. 56-60 Національного стандарту №1 "Загальні засади оцінки майна та майнових прав", затвердженого Постановою КМУ від 10.09.2003 №1440 зі змінами; в самому висновку зазначено, що експерт визначив не митну, а ринкову вартість; - Наданий до митного оформлення прайс-лист є по суті офертою для конкретного покупця, тобто виданий безпосередньо ТОВ "Мультітул-Стандарт" та не відображає "дійсну вартість" у розумінні ст. VII Генеральної угоди про тарифи й торгівлю 1994 року. Так відповідно до ст. VII Генеральної угоди про тарифи й торгівлю, під "дійсною вартістю" слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеним законодавством імпортуючої країни, такий чи подібний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції. Згідно загальноприйнятої світової практики прейскурант (прайс-лист) - це довідник цін (тарифів) на товари та/або види послуги, який адресований невизначеному колу покупців. Окрім того, у наданому документі не зазначено конкретної одиниці виміру - чи погонні метри, чи квадратні метри. Керуючись частиною 3 статті 53 Митного кодексу України, прошу надати додаткові документи, що підтверджують заявлену митну вартість: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) виписку з бухгалтерської документації; 4) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Згідно наданих комерційних та транспортних документів, товар переміщується з Китаю (КНР), разом з тим, до митного оформлення подано калькуляцію, прайс-лист, комерційну пропозицію, відвантажувальну специфікацію, згідно яких ця партія товарів постачається з ОАЕ.».
06.01.2025 у відповідь на згадані повідомлення позивач надіслав митному органу листи вих.№№ 06/01/25-1, 06/01/25-2, 06/01/25-3, 06/01/25-4, 06/01/25-5, 06/01/25-6, 06/01/25-7, 06/01/25-8, 06/01/25-9, 06/01-25-10, 06/01/25-11, 06/01/25-12, у яких повідомив, що усі необхідні та наявні у ТОВ «Мультітул-Стандарт» документи надано разом з митною декларацією, інші документи надаватись не будуть.
07.01.2025 Вінницькою митницею ухвалено рішення про коригування митної вартості товарів № UA401060/2025/000001/2 з урахуванням положень статті 64 Митного кодексу України, за яким митна вартість товару відкоригована за резервним методом відповідно до наявної у митного органу цінової інформації ЄАІС Держмитслужби (НМД від 20.12.2024 № UA807200/2024/018746) з розрахунку 3,97 USD/кг.
У вказаному рішенні зазначено про встановлення розбіжностей за результатами опрацювання поданих до митного оформлення, а саме:
- наявні рішення про визначення митної вартості за подібним товаром по даному підприємству;
- декларантом не надана митна декларація країни відправлення;
- наданий до митного оформлення прайс - лист № RAJHANS20240926/04 від. 26.09.2024 є по суті офертою для конкретного покупця, тобто виданий продавцем Товариство з обмеженою відповідальністю «Мультітул-Стандарт» та не відображає "дійсну вартість" у розумінні ст. VII Генеральної угоди про тарифи й торгівлю 1994 року;
- відсутній транспортний договір щодо морського перевезення згідно коносаменту № 143471898432 від 08.11.2024 ;
- відсутні банківські/платіжні документи, що підтверджують факт оплати морського перевезення згідно коносаменту № 143471898432 від 08.11.2024;
- в інвойсі № RAJTT241104 від 06.01.2025 не зазначені умови оплати;
- наданий до митного оформлення Висновок експерта 20-12/01-2025 від 06.01.2025 взято митницею до уваги, але він не може слугувати підставою для підтвердження заявленої митної вартості товарів, через невідповідність вимогам ст. 12 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» від 12.07.2001 № 2658-ІІІ зі змінами та пп. 56-60 Національного стандарту №1 «Загальні засади оцінки майна та майнових прав», затверджений Постановою КМУ від 10.09.2003 №1440 зі змінами;
- відсутній договір та заявка про перевезення, з перевізником, що зазначений в CMR від. 03.01.2025 № 5312;
- відсутні транспортні довідки, рахунки; а також в зв`язку з ненаданням декларантом всіх витребуваних додаткових документів, передбачених п.3 ст.53 МКУ;
- не надана декларантом (відсутня у розпорядженні митного органу) інформація щодо угод на ідентичні товари.
На підставі вказаного рішення відповідач оформив Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA401060/2025/000001, в якій зазначено про неможливість завершення митного оформлення у зв`язку з прийняттям рішення про коригування митної вартості товарів від 07.01.2025 № UA401060/2025/000001/2.
Вважаючи вказане рішення про коригування митної вартості товару, а також картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення протиправними, позивач звернувся з позовом до суду.
VІ. Нормативне регулювання та оцінка суду апеляційної інстанції.
Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені у апеляційній скарзі, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі у межах, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів виходить з наступного.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Законодавство України з питань митної справи складається з Конституції України, Митного кодексу України (далі - МК України), інших законів України, що регулюють питання, зазначені у статті 7 МК України, з міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також з нормативно-правових актів, виданих на основі та на виконання цього Кодексу та інших законодавчих актів
Згідно з частиною першою статті 246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.
Відповідно до частини першої статті 248 МК України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.
Згідно з частиною першою статті 257 МК України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи.
Стаття 49 МК України визначає, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно з частиною першою статті 51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Частиною першою статті 52 МК України визначено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
Відповідно до частини другої статті 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані:
1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом;
2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню;
3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.
Згідно з частиною першою статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
За нормами частини другої статті 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:
1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;
2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;
3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);
4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;
7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;
8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Відповідно до частини третьої статті 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:
1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;
2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);
3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);
4) виписку з бухгалтерської документації;
5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;
6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;
7) копію митної декларації країни відправлення;
8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті (частина п`ята статті 53 МК України).
За правилами частини шостої статті 53 МК України декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.
Частинами першою-третьою, шостою статті 54 МК України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:
1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;
2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;
3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;
4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено тощо.
Відповідно до статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.
З урахуванням викладеного вище, очевидним є висновок, що у митного органу повинні бути наявними обґрунтовані причини для витребування додаткових документів, ненадання яких унеможливлювало б визначення саме митної вартості товару, що ввозиться, за ціною договору (основний метод) відповідно до статті 58 МК України.
За визначенням, наведеним у частині першій статті 256 МК України, відмова у митному оформленні - це письмове вмотивоване рішення митного органу про неможливість здійснення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через невиконання декларантом або уповноваженою ним особою умов, визначених цим Кодексом.
Відповідно до частини дванадцятої статті 264 МК України у разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою митного органу заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Системний аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що основним методом визначення митної вартості товарів є перший метод (за ціною договору), але обов`язок довести задекларовану митну вартість товару лежить на декларанті. Декларант при митному оформленні імпортованого товару зобов`язаний надати документи за переліком, визначеним частиною другою статті 53 МК України. Контролюючий орган вправі витребувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Водночас наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Такі сумніви можуть бути зумовлені, зокрема неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товару, невідповідністю характеристик товару, зазначених у поданих документах, результату митного огляду цього товару, порівнянням заявленої митної вартості з митною вартістю ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 07.05.2020 у справі № 826/10527/17, від 02.06.2022 у справі №460/2674/20, від 16.08.2022 у справі №240/10401/19, від 25.11.2022 у справі №813/2733/17, від 01.03.2023 у справі №420/18880/21, від 16.06.2023 у справі №825/2410/16, від 21.09.2023 у справі № 520/18432/21, від 27.12.2024 у справі №140/20717/23, від 16.01.2025 у справі №160/939/24, від 20.02.2025 у справі №160/33340/23, від 23.04.2025 у справі №160/12189/24.
Дослідивши зазначені в оскаржуваному рішенні від 07.01.2025 № UA401060/2025/000001/2 розбіжності в отриманих митницею документах, суд апеляційної інстанції зауважує наступне.
Стосовно наявності рішень про визначання митної вартості за ідентичним товаром по даному підприємству (на підтвердження чого відповідачем до відзиву на позовну заяву було долучено витяг з ЦБД ЄАІС) колегія суддів зазначає, що формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості, що узгоджується з актуальною правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 08.05.2025 по справі № 380/25301/23.
Сама по собі відмінність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товарів та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або беззаперечною підставою для незастосування обраного ним методу визначення митної вартості, у зв`язку з чим доводи митниці в цій частині підлягають відхиленню.
Щодо ненадання митної декларації країни відправлення колегія суддів зауважує, що митна декларація країни відправлення в розумінні частини другої статті 53 МК України не є документом, який підтверджує митну вартість товарів, натомість відповідно до частини шостої статті 53 МК України її декларант може подати за власним бажанням. Крім того, копію митної декларації країни відправлення декларант або уповноважена ним особа подає на письмову вимогу митного органу за наявності умов, визначених частиною третьою статті 53 МК України.
Однак у цій справі відповідач не довів наявність умов, які зумовлюють необхідність подання декларантом додаткових документів. Митна декларація країни відправлення може лише підтверджувати проходження товару (вантажем) митного оформлення в країні відправлення, однак ніяк не може підтверджувати чи спростовувати числове значення заявленої митної вартості товару.
З матеріалів справи встановлено, що декларантом до митної декларації було надано рахунок-фактура (iнвойс) № RAJTT241104 від 04.11.2024, за яким здійснювалась відповідна операція. Так, рахунок-фактура є доказом операцій купівлі-продажу товарів або послуг та належить до групи документів, які є підставою для розрахунку податків за законодавством країни експорту.
Слід зазначити, що експортна декларація - це документ, який підтверджує проходження вантажу митного оформлення в країні відправлення та заповнюється відправником товару або митним агентством, яке здійснює оформлення (відкриття) експортної декларації. На підставі цього документа відправник вантажу отримує відшкодування податку на додану вартість.
При цьому будь-яка різниця статистичної вартості товару в експортній декларації, чи відсутність її зазначення, не може викликати сумнівів, оскільки якщо така і мала місце, то це може бути обумовлено застосуванням курсу валют в країнах Євросоюзу, а не заниженням ціни позивачем згідно з документами, виданими йому продавцем.
Наведений висновок відповідає висновку Верховного Суду, викладеному у постановах від 17.09.2021 у справі №826/1690/18, від 03.05.2023 у справі № 140/6689/20, від 02.10.2025 у справі №140/12559/23.
Стосовно доводів митного органу про те, що наданий прайс-лист є по суті офертою для конкретного покупця та не відображає "дійсну вартість", суд апеляційної інстанції зауважує наступне.
Прайс-лист - це перелік пропозицій товару та цін, що складається виробником (продавцем) товару в процесі здійснення його господарської діяльності та не є товаросупровідним документом. Обов`язкової вимоги щодо отримання від суб`єкта зовнішньоекономічної діяльності - виробника (продавця) товару вказаного документу чинним законодавством, що регулює порядок виконання зовнішньоекономічних операцій, не передбачено. Отже, відомості, наведені у прайс-листі, не мають імперативного характеру і у разі його наявності можуть прийматися митними органами лише до уваги як додаткове джерело інформації.
Вказана позиція суду узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними в постанові від 27.01.2022 у справі № 810/3667/15.
В постанові від 23.10.2020 у справі № 810/690/17 Верховний Суд вказує, що прайс-лист: по-перше, не є основним документом відповідно до частини другої статті 53 Митного кодексу України, який підтверджує митну вартість товарів, по-друге, прайс-лист - це довідник цін (тарифів) на товари та/або види послуг, який адресований невизначеному колу покупців, по-третє, жодний нормативний акт, зокрема міжнародний, не встановлює вимоги до форми та змісту прайс-листів. Тобто прайс-лист є документом довільної форми, а тому митний орган не може посилатися на неповноту чи обмеженість його відомостей як на підставу для коригування митної вартості товару.
Аналогічний за змістом висновок зазначено Верховним Судом і у постановах від 08.12.2022 у справі № 420/2792/19, від 01.03.2023 у справі № 420/18880/21.
Отже, оскільки прайс-лист носить інформаційний характер та не є обов`язковим документом для підтвердження заявленої митної вартості товару, виявлена митним органом розбіжність є необґрунтованою.
Щодо зауважень митниці про ненадання позивачем транспортного договору щодо морського перевезення згідно коносаменту № 143471898432 від 08.11.2024; банківських/платіжних документів, що підтверджують факт оплати морського перевезення згідно коносаменту № 143471898432 від 08.11.2024; договору та заявки про перевезення з перевізником, що зазначений в CMR від 03.01.2025 №5312; транспортних довідок, рахунків суд апеляційної інстанції враховує наступне.
За змістом інвойсу від 04.11.2024 № RAJТТ241104 сторони Контракту від 17.07.2024 №RTTF20240717 узгодили умови поставки товару CPT Kharkiv, Ukraine.
За змістом Офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати базис поставки CPT (англ. Carriage Paid To) (… named place of destination), або Фрахт/перевезення оплачені до (…назва місця призначення) означає, що продавець здійснює поставку товару шляхом його передання перевізнику, призначеному ним самим. Додатково до цього, продавець зобов`язаний оплатити витрати перевезення товару до названого місця призначення. Це означає, що покупець приймає на себе всі ризики та будь-які інші витрати, що можуть виникнути після здійснення поставки товару у вищезазначений спосіб.
Умови поставки за базисом «CPT» не зобов`язують покупця товару здійснювати страхування товару. За умовами поставки CPT витрати на страхування та транспортування несе продавець.
Таким чином, згідно із узгодженими сторонами контракту умовами поставки, обов`язки продавця (постачальника) вважаються виконаними після надання товару перевізнику та сплати вартості доставки товару до пункту призначення (м. Харків, Україна)
Так, листом компанії RAJHANS TEXTILE TRADING FZCO від 04.11.2024 № RAJTT241104-1 повідомлено, що вартість перевезення, логістика, вантажно-розвантажувальні роботи включені в ціну товару. Крім того, у листі компанії RAJHANS TEXTILE TRADING FZCO від 04.11.2024 № RAJTT241104-2 зазначено, що посередницькі послуги не залучалися. Страхування вантажу не здійснювалося, про що зазначено у листі продавця від 04.11.2024 № RAJTT241104-3.
Верховний Суд у постанові від 23.01.2020 у справі №814/4204/15 зазначив, що відповідно до правил Інкотермс-2010 за умовами поставки СРТ саме продавець зобов`язаний оплатити витрати, пов`язані з перевезенням товару до названого пункту призначення. Даний термін може застосовуватися під час перевезення товару будь-яким видом також визнає безпідставними доводи представника відповідача про його сумнів у правильності визначення вартості доставки товарів в Україну з огляду на обставини їх перевантаження у порту Gdansk (Польща) на вантажний автомобіль перевізника "KONTINENT forwarding", адже за умовами поставки позивач не мав обов`язку нести будь-які витрати, пов`язані з транспортуванням товару до пункту призначення (м. Харків, Україна).
Верховний Суд у постановах від 09.05.2025 у справі №160/11936/24 та від 20.02.2025 у справі №160/33340/23 зазначив, що погоджуючи саме обрані умови поставки СРТ, сторони виходили з того, що продажна ціна вже включає в себе вартість товару, фрахт та/або транспортні витрати до узгодженого пункту призначення.
Суд першої інстанції слушно зауважив, що відповідно до пункту 6 частини другої статті 53 Митного кодексу України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.
Наведене дає підстави для висновку, що до митного оформлення було надано всі документи на підтвердження даних обставин, зокрема, Контракт, інвойс №RAJTT241104 від 04.11.2024 року, калькуляція собівартості товару №RAJTT241104 від 04.11.2024 року, лист продавця № RAJTT241104-1 від 04.11.2024 року, якими підтверджується, що умовами поставки є CPT, а тому витрати на транспортування/пов`язані з транспортуванням включено у вартість товару, тобто витрати на транспортування покладено на продавця, а тому вимога щодо надання таких документів від покупця є необґрунтованою..
Стосовно доводів митного органу про не зазначення умов оплати в інвойсі колегія суддів звертає увагу, що до митного оформлення був наданий інвойс (рахунок-фактура) № RAJTT241104 від 04.11.2024, а не № RAJTT241104 від 06.01.2025, на який посилається відповідач у спірному рішенні.
Згідно з абзацом другим статті 5 Контракту № RTTF20240717 від 17.07.2024 Сторони домовилися, що оплата Товару здійснюється, як правило, на умовах відстрочки платежу - три місяці з моменту поставки (митного оформлення). Можлива стовідсоткова передоплата, на розсуд Покупця.
Отже, як правило оплата товару здійснюється на умовах відстрочки платежу - три місяці з моменту поставки (митного оформлення), а передоплата можлива виключно на розсуд покупця. У свою чергу, інвойсом № RAJTT241104 від 04.11.2024 передоплату не визначено.
При цьому колегія суддів зауважує, що необумовлення умов оплати за товар не є ціноутворюючим фактором, відсутність цієї інформації не може свідчити про заниження митної вартості товару. До того ж, інвойс є розрахунково-платіжним документом, в якому виставляються суми до сплати покупцю, та в наданих до митного оформлення інвойсах міститься вся необхідна інформація для визначення митної вартості товару за ціною договору. Аналогічний висновок викладений Верховним Судом у постановах від 07.11.2024 у справі №320/41592/23, від 18.08.2026 у справі №815/2417/17.
Крім того, у постанові від 27.02.2025 у справі №300/784/24 Верховний Суд зазначив, що у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. Умови, на яких повинна здійснитися оплата за товар, якщо вони безпосередньо не впливають на ціну товару, останньої не стосуються.
З урахуванням наведеного суд апеляційної інстанції вказує, що відсутність умов оплати товару в інвойсі не може свідчити про заниження митної вартості товару, оскільки спосіб оплати обумовлено умовами відповідного договору, на який в інвойсі є посилання, а тому наведена відповідачем розбіжність не може бути покладена в основу висновків митного органу.
Щодо тверджень митниці про те, що наданий до митного оформлення Висновок експерта 20-12/01-2025 від 06.01.2025 взято митницею до уваги, але він не може слугувати підставою для підтвердження заявленої митної вартості товарів, через невідповідність вимогам ст. 12 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» від 12.07.2001 № 2658-ІІІ зі змінами та пп. 56-60 Національного стандарту №1 «Загальні засади оцінки майна та майнових прав», затверджений Постановою КМУ від 10.09.2003 №1440, то колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що висновок експерта не є обов`язковим документом, який підтверджує митну вартість у розумінні частини другої статті 53 МК України, він може подаватися лише як додатковий за частиною третьою статті 53 МК України.
Незаконність коригування митної вартості на підставі такого додаткового документа, як висновок експерта, який митну вартість не підтверджує, висвітлено у постановах Верховного Суду від 25.08.2023 у справі № 810/693/17, від 25.08.2023 у справі № 826/3098/16, від 16.06.2023 у справі № 825/2410/16, від 31.07.2024 у справі № 815/2564/18.
Так, Верховний Суд у постанові від 25.08.2023 по справі № 826/3098/16 зазначив, що висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини є додатковими документами, що подаються декларантом на вимогу митного органу у випадку виникнення сумнівів у правильності задекларованої митної вартості товарів, однак сама по собі наявність або відсутність таких висновків чи інформації не може бути підставою для сумнівів у задекларованій митній вартості товарів за умови подання декларантом усіх наявних та підтверджуючих заявлену митну вартість документів, визначених частиною другою статті 53 МК України.
Отже, оскільки висновок експерта є додатковим документом, та не є документом, що впливає на підтвердження митної вартості товару, посилання представника митного органу на неточності відповідного документа, як підставу для коригування митної вартості, є безпідставним та необґрунтованим
Посилання в оскаржуваних рішеннях на відсутність у розпорядженні митного органу інформації щодо угод на ідентичні та подібні товари, колегія суддів вважає необґрунтованим та таким, що суперечить вимогам статті 53 МК України, якою визначено вичерпний перелік документів, які має подавати декларант для підтвердження заявленої митної вартості, оскільки жодним пунктом вказаної норми не передбачено подання такого виду документу
Також колегія суддів зауважує, що відомості з АСАУР носять допоміжний інформаційний характер та не є безперечним доказом заниження митної вартості товарів в разі наявності у декларанта всіх документів, які підтверджують обґрунтованість заявленої митної вартості товару за ціною договору та не мають розбіжностей, які б не давали можливість визначити вартість товару. Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права, викладені в постанові Верховного Суду від 24.10.2024 у справі № 804/1779/16.
Суд апеляційної інстанції підсумовує, що для митного оформлення імпортованого товару позивач надав документи, що передбачені частиною другою статті 53 МК України. Подані документи містять достовірні числові дані, які підтверджують митну вартість товарів за ціною договору згідно з вимогами частин четвертої та п`ятої статті 58 МК України.
Неподання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.
Верховний Суд у постанові від 19.06.2024 по справі № 460/1143/19 вказав на те, що наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Митний орган зобов`язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
Отже, відповідач не підтвердив належними доказами та аргументованими доводами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари.
Сумніви митного органу у достовірності відомостей про митну вартість товарів, які виникли у зв`язку з тим, що надані документи, на думку контролюючого органу не підтверджували вартості, так як не містили всіх відомостей щодо складових вартості імпортованого товару, суд відхиляє, оскільки такі доводи спростовуються наявними в матеріалах справи первинними документами, які були надані відповідачу під час проведення митних процедур.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що декларантом надано до контролюючого органу необхідні документи, а відповідачем, у свою чергу, не наведено обґрунтованих підстав для витребування у позивача додаткових документів та подальшого прийняття рішення про коригування митної вартості товарів.
Також суд наголошує, що резервний метод не вимагає від митного органу доведення подібності (аналогічності) товарів, однак зазначений метод повинен ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях і це ґрунтування повинне бути підтвердженим в рішенні про коригування митної вартості.
Водночас оскаржуване рішення про коригування митної вартості товару не містить пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. У вказаному рішенні не зазначено докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів.
При цьому, формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення (подібного, а не аналогічного товару) не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості, а тому не є перешкодою для застосування основного методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за основним методом визначення його митної вартості.
На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що позивач під час митного оформлення надав необхідні документи, які чітко ідентифікували оцінюваний товар та містили об`єктивні і достовірні дані, що підтверджували заявлену декларантом митну вартість товарів, водночас відповідач не довів наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення позивачем митної вартості товару, що свідчить про відсутність підстав для коригування митної вартості імпортованого позивачем товару та протиправність оскаржуваного рішення, у зв`язку з чим суд першої інстанції дійшов правильного висновку про скасування рішення Вінницької митниці від 07.01.2025 № UA401060/2025/000001/2.
Стосовно картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів транспортних засобів комерційного призначення, колегія суддів зазначає наступне.
Частиною дванадцятою статті 264 Митного кодексу України передбачено, що у разі в відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою митного органу заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. Один примірник зазначеної картки невідкладно вручається (надсилається) декларанту. Інформація про відмову у прийнятті для оформлення електронної митної декларації надсилається декларанту електронним повідомленням, засвідченим електронним цифровим підписом посадової особи митного органу.
Оформлення карток відмови регулюється розділом VIII Порядку виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 №631. Так, відповідно до пунктів 8.1 - 8.2, 8.5 розділу VIII наведеного Порядку, у всіх випадках відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення оформлюється картка відмови за формою, наведеною в додатку 2 до цього Порядку.
Картка відмови складається за допомогою АСМО у межах строку, відведеного ст. 255 МК України для завершення митного оформлення, посадовою особою митного органу, якою прийнято рішення про відмову. У картці відмови зазначаються причини відмови, наводяться вичерпні роз`яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість прийняття митної декларації, митного оформлення, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, а також вказується інформація про порядок оскарження рішення про відмову. Картка відмови, оформлена як електронний документ, або електронний примірник картки відмови на паперовому носії надсилається Декларанту електронним повідомленням, засвідченим КЕП посадової особи митного органу, яка прийняла рішення про відмову.
Таким чином, коригування митної вартості слугує підставою для видачі картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення. Отже, визнання протиправним рішення про коригування митної вартості автоматичне тягне протиправність картки відмови в прийнятті митної декларації.
У постанові від 23.07.2021 у справі № 820/3979/17 Верховний Суд зазначив, що оскільки оскаржена в судовому порядку картка відмови носить похідний характер від прийнятих рішень про коригування митної вартості, то вимога про визнання її протиправною правомірно визнана судами обґрунтованою.
За обставинами справи картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA401060/2025/000001 складена у зв`язку з прийняттям рішення про коригування митної вартості від 07.01.2025 № UA401060/2025/000001/2, яке визнано судом протиправним, у зв`язку з чим суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстави для визнання протиправною та скасування зазначеної вище картки відмови.
Щодо доводів апелянта в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу колегія суддів враховує наступне.
Відповідно до частини першої статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема на професійну правничу допомогу (пункт 1 частини третьої статті 132 КАС України).
Згідно з частиною першою статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За частиною третьої статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до частин першої, сьомої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Статтею 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта й інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час.
Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Згідно зі ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі «Баришевський проти України» (Заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» (Заява № 72277/01), пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.
Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що вирішенню питання про розподіл судових витрат передує врахування судом, зокрема, обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору, значення справи для сторін.
При цьому принципи обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору повинні розглядатися, у тому числі, через призму принципу співмірності, який, як уже зазначалося вище, включає такі критерії: складність справи та виконаних робіт (наданих послуг); час, витрачений на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих послуг та виконаних робіт; ціна позову та (або) значення справи для сторони. Крім того, врахування таких критеріїв не ставиться законодавцем у залежність від результату розгляду справи.
Зокрема, при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.
При цьому, необхідно враховувати, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).
На підтвердження розміру судових витрат на правничу допомогу позивачем було надано до суду першої інстанції копії: договору від 09.05.2025 про надання правової допомоги (далі - Договір), додаткових угод від 09.05.2025.2025 №1 та №2, платіжної інструкції від 13.05.2025 №291966.
Згідно з пунктами 1.1, 1.2 Договору адвокатське бюро «Бідної Оксани Іванівни» приймає доручення клієнта (ТОВ «Мультітул-Стандарт») та бере на себе зобов`язання надати клієнту правову допомогу. Обсяг правової допомоги визначається у додаткових угодах до даного договору.
За пунктом 3.1 Договору розмір гонорару, який клієнт сплачує бюро за надану в межах цього Договору правову допомогу, визначається сторонами у додатковій угоді у фіксованому розмірі.
Відповідно до змісту Додаткової угоди №1 від 09.05.2025 до Договору бюро приймає на себе зобов`язання про надання правової допомоги клієнту щодо визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів № UA401060/2025/000001/2 від 07.01.2025 та карток відмови № UA401060/2025/000001 від 07.01.2025, винесених Вінницькою митницею на суму надмірно нарахованих митних платежів через коригування у розмірі 521 227,04 грн.
Згідно з Додатковою угодою №2 від 09.05.2025 до Договору розмір гонорару бюро за надання правової допомоги за цим договором складає фіксовану суму 20000 грн.
Відповідно правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеній в постанові від 16.11.2022 у справі №922/1964/21, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону № 5076-VI, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.
Згідно з частинами шостою, сьомою статті 134 КАС України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду у додатковій постанові у справі №755/9215/15-ц від 19.02.2020 саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній зі сторін без відповідних дій з боку такої сторони. Таким чином, суд не може на власний розсуд зменшувати розмір витрат на оплату правничої допомоги, який підлягає відшкодуванню.
Це означає, що відповідач, як особа, яка заперечує зазначений позивачем розмір витрат на оплату правничої допомоги, зобов`язаний навести обґрунтування та надати відповідні докази на підтвердження його доводів щодо неспівмірності заявлених судових витрат із заявленими позовними вимогами, подавши відповідне клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, а суд, керуючись принципом співмірності, обґрунтованості та фактичності, вирішує питання розподілу судових витрат керуючись критеріями, закріпленими у статті 139 КАС України.
Наведений вище висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, яка була викладена в постановах Верховного Суду від 09.03.2021 по справі № 200/10535/19-а, від 05.08.2020 у справі № 640/15803/19, від 09.05.2023 у справі № 340/9009/21, від 08.11.2023 у справі № 160/17970/21, від 16.05.2024 у справі № 320/4539/21, Великої Палати Верховного Суду від 09.11.2023 у справі № 9901/459/21.
З матеріалів справи встановлено, що відповідач у відзиві на позовну заяву зазначав визначена сума гонорару не є співмірною зі складністю справи та ціною позову, а тому просив про її зменшення.
Колегія суддів бере до уваги позицію Верховного Суду, висловлену у постанові від 25.07.2023 у справі № 340/4492/22, відповідно до якої наявність/відсутність з боку іншої сторони заперечень проти відшкодування витрат на професійну правничу допомогу має значення виключно для вирішення питання про співмірність заявлених до відшкодування судових витрат на правову допомогу як це передбачено частиною сьомою статті 134 КАС України, однак, не впливає на обов`язок суду при вирішенні питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу застосовувати вимоги частин першої-четвертої статті 134 КАС України і перевіряти заявлені витрати на відповідність іншим, окрім співмірності, критеріям.
Отже, визначаючись із відшкодуванням понесених витрат на правничу допомогу, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
Дослідивши подані позивачем докази, слід зазначити, що в даному випадку розмір витрат на оплату послуг адвоката у розмірі 20000 грн є завищеним та не є співмірним зі складністю справи та з виконаною адвокатом роботою (наданими послугами); часом, витраченим адвокатами на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом, наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, а сума, яка заявлена до відшкодування позивачу за надання послуг та виконання робіт з правової (правничої) допомоги, не є належним чином обґрунтованою на предмет її розміру, який визначений в позовній заяві.
Зважаючи на предмет спору, кількість та об`єм наданих адвокатом послуг, призначення справи до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін в суді першої інстанції, відсутність судових засідань у справі, незначну складність справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо зменшення витрат на правничу допомогу до 6000 грн.
Таким чином, суд першої інстанції правильно врахував вимоги статей 134, 139 КАС України та обґрунтовано вирішив питання розподілу витрат на правничу допомогу, доводи апеляційної скарги зазначеного не спростовують
В аспекті оцінки інших аргументів учасників справи колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини і зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, однак його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain), заява № 18390/91, пункт 29; рішення від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України» (Pronina v. Ukraine), заява № 63566/00, пункт 23; рішення від 28.01.2011 (остаточне) у справі «Трофимчук проти України», заява № 4241/03, пункт 54; рішення від 21.01.1999 у справі «Гарсія Руїз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, пункт 26). Хоча національний суд і має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, але орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення від 01.07.2003 у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, пункт 36).
Наведене дає підстави для висновку, що доводи сторін у кожній справі повинні оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Відтак, решта доводів та аргументів сторін, що наведена у заявах по суті справи, не потребує окремої оцінки суду, оскільки зроблених судом висновків не спростовують.
Відповідно до положень статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Підсумовуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, повно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення із дотриманням вимог матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.
Керуючись статтями 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Вінницької митниці залишити без задоволення.
Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 17.04.2026 по справі №440/6650/25 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя К.В. Мінаєва
Судді І.М. Ральченко В.В. Катунов