ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
і м е н е м У к р а ї н и
25 серпня 2026 року м. Дніпро справа № 160/22771/24
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Олефіренко Н.А. (доповідач),
суддів: Божко Л.А., Дурасової Ю.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду в м. Дніпрі апеляційну скаргу Комунального підприємства теплових мереж "Криворіжтепломережа" на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.05.2026 ( суддя Кучугурна Н.В.) в адміністративній справі №160/22771/24 за позовом Комунального підприємства теплових мереж "Криворіжтепломережа" до Західного офісу Держаудитслужби, за участю третьої особи Товариства з обмеженою відповідальністю "Монтажспецконструкція" про визнання протиправним та скасування пункту третього висновку про результати моніторингу,-
ВСТАНОВИВ:
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду через систему "Електронний суд" надійшла позовна заява Комунального підприємства теплових мереж "Криворіжтепломережа" до Західного офісу Держаудитслужби, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Монтажспецконструкція", в якій позивач просить суд визнати протиправним та скасувати пункт 3 висновку про результати моніторингу закупівлі Західного офісу Держаудитслужби від 14.08.2024 щодо розірвання договору з ТОВ "Монтажспецконструкція" від 27.05.2024 №243-24.
Позовні вимоги обгрунтовані тим, що оскаржуваний пункт 3 висновку не містять посилань Західного офісу Держаудитслужби на відповідні положення Закону або договору, якими визначені як підстави для розірвання договору, порушення положень Закону України "Про публічні закупівлі", у зв`язку з чим відповідачем порушено вищезазначений принцип прийняття рішення.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.05.2026 у задоволенні позову відмовлено.
Позивач звернувся з апеляційною скаргою, підставами якої продубльовано обставини викладені у позові.
Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому вказав на законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, а також на безпідставність доводів апеляційної скарги.
Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), суд апеляційної інстанції в порядку п.3 ч.1 ст.311 КАС України розглядає справу без виклику учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.
Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, встановив наступне.
Комунальне підприємство теплових мереж «Криворіжтепломережа» (код ЄДРПОУ 03342184) зареєстроване 08.02.2000. Основним видом діяльності за КВЕД є: 35.30 Постачання пари, гарячої води та кондиційованого повітря.
Відповідачем було здійснено моніторинг процедури закупівлі №UА-2024-04-24-014258-а, замовником якої є КПТМ «Криворіжтепломережа», за результатами якого були встановлені порушення вимог абзацу 2 підпункту 2 пункту 44 Особливостей №1178. За результатами розгляду питання відповідності умов укладеного договору тендерній пропозиції переможця встановлено порушення вимог абзацу четвертого пункту 49 та пункту 18 Особливостей №1178.
За результатами вказаного моніторингу Західним офісом Держаудитслужби 14.08.2024 складено та оприлюднено в електронній системі закупівель на вебпорталі Уповноваженого органу в електронній системі висновок про результати моніторингу процедури закупівлі №UA-2024-04-24-014258-а.
У пункті третьому зазначеного висновку вказано, що з огляду на встановлені порушення законодавства у сфері публічних закупівель, керуючись статтями 5 та 10 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» та статтею 8 Закону України «Про публічні закупівлі» Управління Західного офісу Держаудитслужби в Чернівецькій області зобов`язує здійснити заходи щодо усунення виявлених порушень шляхом розірвання договору 27.05.2024 № 243-24 та протягом п`яти робочих днів з дня оприлюднення висновку оприлюднити через електронну систему закупівель інформацію та/або документи, що свідчать про вжиття таких заходів.
Позивач вважає пункт 3 висновку відповідача про результати моніторингу закупівлі №UA-2024-04-24-014258-а від 14.08.2024 протиправним, тому і звернувся до суду з цим позовом.
Здійснюючи перегляд справи в апеляційному порядку в межах доводів апеляційної скарги колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до частини шостої статті 8 Закону № 922-VIII за результатами моніторингу процедури закупівлі посадова особа органу державного фінансового контролю складає та підписує висновок про результати моніторингу процедури закупівлі, що затверджується керівником органу державного фінансового контролю або його заступником. Такий висновок підлягає оприлюдненню в електронній системі закупівель протягом трьох робочих днів з дня його складання.
Виходячи із структури та змісту частини восьмої статті 8 Закону № 922-VIII саме замовник публічної закупівлі вправі визначати, яким чином він має намір усунути виявлені правопорушення, обираючи один із визначених законом правомірних варіантів поведінки.
При цьому вказаною правовою нормою визначено порядок дій замовника державної закупівлі, в разі виявлення за наслідками проведення моніторингу порушень чинного законодавства при здійсненні державної закупівлі. Законодавцем диспозитивно визначено варіанти правомірної поведінки замовника при усунені порушень, зазначених у висновку, зокрема, шляхом оприлюднення через електронну систему закупівель інформації та/або документів, що свідчать про усунення порушення (порушень) законодавства у сфері публічних закупівель, викладених у висновку, або аргументованих заперечень до висновку, або інформації про причини неможливості усунення виявлених порушень.
Враховуючи викладене, Законом № 922-VIII на відповідача покладений обов`язок зазначити варіанти правомірної поведінки, тобто замовнику дається право вибору: вжити заходів щодо розірвання договору, та протягом п`яти робочих днів з дня оприлюднення висновку оприлюднити через електронну систему закупівель інформацію та/або документи, що свідчать про усунення порушення законодавства у сфері публічних закупівель, викладеного у висновку, надати аргументовані заперечення, інформацію про причини неможливості усунення виявленого порушення.
Варіант усунення порушення шляхом розірвання договору направлений на приведення відносин між сторонами у первісний стан. У разі недотримання учасником процедури закупівлі усіх кваліфікаційних вимог, зазначених у тендерній документації замовника, останній на вимогу Закону № 922-VIII повинен відхилити тендерну пропозицію учасника та відмінити закупівлю, що робить укладання договору взагалі неможливим.
Отже, у разі дотримання вимог Закону № 922-VIII відносини між переможцем закупівлі та замовником взагалі б не виникли та договір не було б укладено.
Повертаючись до обставин справи, слід зазначити, що у наведеному витягу з висновку Держаудитслужби (ДАСУ) за результатами моніторингу закупівлі №UA-2024-04-24-014258-a для КПТМ «Криворіжтепломережа» зафіксовано два ключові блоки правопорушень вимог Постанови КМУ № 1178 (Особливості).
Суть кожного з виявлених порушень полягає в наступному:
1. Невідхилення тендерної пропозиції переможця
Порушено вимоги абзацу 2 підпункту 2 пункту 44 Особливостей № 1178.
Відповідно до змісту зазначеної норм, замовник зобов`язаний відхилити тендерну пропозицію учасника, якщо вона не відповідає умовам технічної специфікації та іншим вимогам щодо предмета закупівлі, які були чітко прописані в тендерній документації.
Фактично відбулося те, що учасник (який став переможцем) подав пропозицію, яка за певними технічними, якісними чи кількісними характеристиками не відповідала вимогам замовника.
Проте, КПТМ «Криворіжтепломережа» не відхилило його пропозицію, як того вимагає закон, а допустило до оцінки та визнало переможцем.
2. Невідповідність умов договору тендерній пропозиції
Порушено вимоги абзацу 4 пункту 49 та пункту 18 Особливостей № 1178.
Відповідно до змісту зазначеної норм, пункт 18 регламентує, що умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції переможця процедури закупівлі. Абзац 4 пункту 49 прямо забороняє укладати договір про закупівлю на умовах, що не відповідають тендерній пропозиції переможця (крім випадків зменшення ціни договору без зміни обсягів або у разі перерахунку ціни за результатами аукціону).
Фактично відбулося те, що під час безпосереднього підписання договору замовник та учасник змінили важливі умови (наприклад, графік чи умови оплати, технічні характеристики, строки поставки тощо) порівняно з тим, що учасник декларував у своїй первісній тендерній пропозиції.
За висновками моніторингу, замовник допустив комплексне порушення: спочатку безпідставно акцептував пропозицію, яку мав дискваліфікувати, а згодом уклав договір, умови якого розбігаються із поданою учасником пропозицією.
Зробивши висновок про наявність порушення законодавства у сфері закупівель, відповідач у пункті 3 оскаржуваного висновку від 14.08.2024 року зобов`язав позивача здійснити заходи щодо усунення виявленого порушення у встановленому законодавством порядку, зокрема в межах законодавства вжити заходів щодо розірвання договору від 27.05.2024 року, та оприлюднити через електронну систему закупівель інформацію (документи) про усунення встановлених порушень.
Вирішуючи даний спір суд апеляційної інстанції виходить з принципу пропорційності, як одного з елементів верховенства права та враховує співмірність між виявленим порушенням та засобами його усунення, визначеними відповідачем.
Ні Закон України «Про публічні закупівлі», ні Закон України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» не визначають повноваження відповідача зобов`язувати за результатом здійсненого моніторингу закупівлі її замовника вчиняти дії по розірванню укладеного договору.
Зокрема, такі повноваження відсутні і у статтях 2, 5 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні». Більше того у відповідності до Положення Про аудиторську служба, що затверджено постановою КМУ 43 від 03.02.2016 року Держаудитслужба не наділена повноваженнями щодо розірвання договорів, які укладені у чіткій послідовності та відповідності чинному законодавству України.
Враховуючи зазначене, вимога відповідача усунути порушення шляхом розірвання договору не вмотивована ним з точки зору нормативно-правового обґрунтування цієї вимоги.
Можливість усунення виявлених порушень прямо залежить від чіткого визначення суб`єктом владних повноважень конкретного заходу (варіанту поведінки), який слід вжити уповноваженій особі Замовника для усунення порушень. Спонукання позивача самостійно визначити на підставі невизначених норм, які саме заходи слід вжити для усунення виявлених порушень, в свою чергу, може призвести до нового можливого порушення позивачем чинного законодавства.
Суд зазначає, що зобов`язальний характер вимоги щодо усунення правопорушення свідчить про встановлення цього порушення, так і визначення імперативного обов`язкового способу його усунення. Але відповідач не конкретизував які саме заходи має вжити позивач, не визначив, на підставі яких саме норм Господарського кодексу України та Цивільного кодексу України позивач має розірвати договір.
Верховний Суд у постанові від 5 березня 2020 року у справі 640/467/19 вказав, що висновок про результати моніторингу закупівлі, який є індивідуально-правовим актом та породжує права і обов`язки для позивача, має відповідати вимогам, визначеним ст.2 КАС України. Також Верховним Судом зазначено, що аналіз приписів Закону 922-VIII та розділу ІІІ Наказу дозволяє дійти висновку, що з метою виконання вимоги щодо обґрунтованості спірного Висновку, відповідачу не достатньо вказати у його змісті на факт відповідного правопорушення. Відповідач зобов`язаний навести опис порушення (порушень) законодавства у сфері публічних закупівель, виявленого(их) за результатами моніторингу закупівлі, із зазначенням: структурної одиниці нормативно-правового акту, норми якої порушено, його виду, найменування суб`єкта нормотворення, дати прийняття та його реєстраційного індексу (крім законів), заголовка, а в разі відсилання до зареєстрованого нормативно-правового акту - також дати і номера його державної реєстрації в Міністерстві юстиції України. При зазначенні структурної одиниці закону зазначається тільки її заголовок (крім законів про внесення змін); найменування та реквізитів документів, на підставі яких зроблено висновок про наявність порушення (у разі потреби також деталізуються суть та обставини допущення порушення). Загальними вимогами, які висуваються до актів індивідуальної дії, як актів правозастосування, є їх обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення суб`єктом владних повноважень конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття.
У вищезазначеній постанові Верховного Суду, окрім іншого, наголошено увагу на те, що, зазначивши у висновку про необхідність "усунути порушення законодавства в сфері публічних закупівель", необхідно конкретизувати яких саме заходів має вжити позивач та визначити спосіб усунення виявлених під час моніторингу порушень. Можливість усунення виявлених порушень прямо залежить від чіткого визначення суб`єктом владних повноважень конкретного заходу (варіанту поведінки), яких слід вжити уповноваженій особі Замовника для усунення порушень.
Аналогічна правова позиція висловлена в постановах Верховного суду від 10.12.2019 у справі 160/9513/18 та від 11 червня 2020 року у справі 160/6502/19. Крім того, у постанові Верховного Суду від 11.06.2020 року у справі 160/6502/19, вказано, що можливість усунення виявлених порушень прямо залежить від чіткого визначення суб`єктом владних повноважень конкретного заходу (варіанту поведінки), яких слід вжити уповноваженій особі замовника для усунення порушень.
Спонукання позивача самостійно визначити на підставі невизначених норм, які саме заходи слід вжити для усунення виявлених порушень, в свою чергу, може призвести до нового можливого порушення позивачем чинного законодавства.
Зазначене є порушенням вимог закону в частині змісту висновку як акту індивідуальної дії. Зобов`язальний характер вимоги щодо усунення правопорушення свідчить як про встановлення цього порушення, так і про визначення імперативного обов`язкового способу його усунення.
Відповідно до статті 31 Закону 922-VIII замовник відхиляє тендерну пропозицію в разі якщо: Замовник відхиляє тендерну пропозицію із зазначенням аргументації в електронній системі закупівель у разі, якщо учасник процедури закупівлі: не відповідає кваліфікаційним (кваліфікаційному) критеріям, установленим статтею 16 цього Закону та/або наявні підстави, встановлені частиною першою статті 17 цього Закону; не відповідає встановленим абзацом першим частини третьої статті 22 цього Закону вимогам до учасника відповідно до законодавства; зазначив у тендерній пропозиції недостовірну інформацію, що є суттєвою при визначенні результатів процедури закупівлі, яку замовником виявлено згідно з частиною п`ятнадцятою статті 29 цього Закону; не надав забезпечення тендерної пропозиції, якщо таке забезпечення вимагалося замовником, та/або забезпечення тендерної пропозиції не відповідає умовам, що визначені замовником у тендерній документації до такого забезпечення тендерної пропозиції; не виправив виявлені замовником після розкриття тендерних пропозицій невідповідності в інформації та/або документах, що подані ним у своїй тендерній пропозиції, протягом 24 годин з моменту розміщення замовником в електронній системі закупівель повідомлення з вимогою про усунення таких невідповідностей; не надав обґрунтування аномально низької ціни тендерної пропозиції протягом строку, визначеного в частині чотирнадцятій статті 29 цього Закону; визначив конфіденційною інформацію, що не може бути визначена як конфіденційна відповідно до вимог частини другої статті 28 цього Закону;
тендерна пропозиція учасника: не відповідає умовам технічної специфікації та іншим вимогам щодо предмета закупівлі тендерної документації; викладена іншою мовою (мовами), аніж мова (мови), що вимагається тендерною документацією; є такою, строк дії якої закінчився;
переможець процедури закупівлі: відмовився від підписання договору про закупівлю відповідно до вимог тендерної документації або укладення договору про закупівлю; не надав у спосіб, зазначений в тендерній документації, документи, що підтверджують відсутність підстав, установлених статтею 17 цього Закону; не надав копію ліцензії або документа дозвільного характеру (у разі їх наявності) відповідно до частини другої статті 41 цього Закону; не надав забезпечення виконання договору про закупівлю, якщо таке забезпечення вимагалося замовником.
Згідно тверджень позивача, які жодним чином не спростовані відповідачем, станом на дату звернення до суду, обсяги послуг за спірним договором сторонами фактично виконаний.
Надаючи оцінку обґрунтованості оскарженого висновку, суд враховує, що захід реагування у вигляді зобов`язання розірвати укладений договір, що на теперішній час виконується, є виключним заходом, обрання якого є можливим у разі, якщо виявлені порушення реально створюють загрозу корупційним діям і зловживанням.
Однак, встановлені відповідачем порушення, які спростовано встановленими судом фактичними обставинами, носять виключно формальний характер, оскільки не пов`язані із неможливістю забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвитком добросовісної конкуренції.
Суд зазначає, що втручання органу державного фінансового контролю в публічні закупівлі є виправданим виключно у разі, якщо виявлене порушення має негативний вплив для бюджету (зайве витрачання бюджетних коштів).
Однак, у висновку про результати моніторингу закупівлі не йдеться про неефективне, незаконне, нецільове використання бюджетних коштів, що не узгоджується із вимогою відповідача про розірвання укладеного за результатами проведеного тендеру договору.
При вирішенні даного спору суд також враховує необхідність чіткого дотримання учасниками торгів вимог, визначених у тендерній документації, а також необхідності підтверджувати відповідність учасника кваліфікаційним вимогам саме тими документами, які визначені у такій документації.
В той же час, відповідні протиправні дії замовника неодмінно повинні утворювати порушення одного з основних принципів здійснення державних закупівель, визначеного статтею 5 Закону 922-VIII, а саме - недискримінація учасників.
Натомість, відповідачем не долучено до матеріалів справи жодних доказів того, що позивач будь-яким чином поставив учасників закупівлі у дискримінаційне становище.
Варто зазначити, що ні Законом України основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні, ні іншим нормативно-правовим актом безпосередньо не встановлено право органів фінансового контролю вимагати розірвання договорів.
Крім того, відповідно до статті 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.
Конституційний Суд України у рішенні від 25.01.2012 3-рп/2012 (справа 1-11/2012) зазначив, що одним із елементів верховенства права є принцип пропорційності, який серед іншого означає, що заходи, передбачені в нормативно-правових актах, повинні спрямовуватися на досягнення легітимної мети та мають бути співмірними з нею. Додержання принципу пропорційності означає необхідність дотримання балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване відповідне рішення.
Критерій пропорційності передбачає, що втручання у право власності розглядатиметься як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. Справедлива рівновага передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, визначеною для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідного балансу не буде дотримано, якщо особа несе індивідуальний і надмірний тягар. При цьому, з питань оцінки пропорційності ЄСПЛ, як і з питань наявності суспільного, публічного інтересу, визнає за державою досить широку сферу розсуду, за винятком випадків, коли такий розсуд не ґрунтується на розумних підставах.
Отже, з огляду на практику ЄСПЛ оскаржуваний висновок не відповідає критерію пропорційності, оскільки вимога розірвати договір, який виконується сторонами, може призвести до безпідставного порушення майнових прав господарюючих суб`єктів - сторін договору.
Таким чином, встановлення вимоги в оскаржуваному висновку про вчинення позивачем дій щодо розірвання укладеного договору, з огляду на наведену вище позицію, є порушенням принципу пропорційності та, відповідно, свідчить про протиправність оскаржуваного висновку у наведеній частині.
Крім того, відповідач у спірному висновку не послався на певні норми Цивільного чи Господарського кодексів України, на підставі яких позивач має розірвати укладений договір, що суперечить статті 2 КАС України.
Додатково колегія суддів зазначає, що розірвання договору, який спрямований на забезпечення життєдіяльності міста (особливо для тепломережі - закупівля газу, труб, палива), а в даному випадку, капітального ремонту теплових мереж від котельні «КМК в Металургійному районі м. Кривий Ріг, може призвести до зриву опалювального сезону або зупинки критичної інфраструктури.
Тому,суд вважає, що шкода від розірвання договору для суспільних інтересів є значно більшою, ніж шкода від формальних чи навіть суттєвих процедурних порушень, допущених позивачем.
Крім того, стаття 651 Цивільного кодексу України чітко визначає, що розірвання договору допускається лише за згодою сторін або за рішенням суду (у разі істотного порушення договору однією зі сторін).
ДАСУ не є стороною цього договору. Органи контролю не можуть в односторонньому порядку змусити замовника та постачальника розірвати чинну угоду, якщо сам постачальник належним чином виконує свої зобов`язання, а замовник не має до нього претензій. Зобов`язання ДАСУ розірвати договір фактично є спонуканням до вчинення правочину, що суперечить свободі договору.
Разом з тим, Закон зобов`язує ДАСУ чітко зазначати, яким саме чином замовник має усунути порушення.
В даному випадку Управління Чернівецької області прямо зазначило «шляхом розірвання договору», при цьому, орган ДАСУ вийшов за межі своїх повноважень, визначених ст. 8 Закону «Про публічні закупівлі», оскільки закон дає право аудиторам вимагати усунення порушень, але не дає права диктувати конкретний цивільно-правовий спосіб (вимагати розірвання).
Більш того, якщо на момент моніторингу або судового розгляду договір вже частково або повністю виконаний та здійснено оплату, його розірвання «на майбутнє» є юридично неможливим та є правовим нонсенсом.
Згідно зі статтею 599 Цивільного кодексу України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Якщо договір виконано повністю, Договір вже припинив свою дію у зв`язку з його повним виконанням сторін (послуги надані, кошти виплачено).
Юридично неможливо розірвати те, що вже припинило існування.
Водночас, орган ДАСУ, вимагаючи «розірвати договір», не враховує наслідки, які виникають у цивільному праві: двостороння реституція.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про задоволення позову, окільи така вимога не спрямована на реальний захист державних інтересів, а є виключно формальним заходом, що порушує принцип правової визначеності.
Враховуючи зазначене, суд апеляційної інстанції вважає, що внаслідок неповного з`ясування обставин та порушення норм матеріального права, суд першої інстанції при ухваленні судового рішення про відмову у задоволенні позову дійшов помилкових висновків, а отже апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню, рішення суду скасуванню з прийняттям нового судового рішення про задоволення позову.
Відповідно до вимог частини четвертої статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення, є, зокрема, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Розподіл судових витрат здійснюється у відповідності до норм ст. 139 КАС України.
Керуючись ст.ст. 317, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Комунального підприємства теплових мереж "Криворіжтепломережа" задовольнити.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.05.2026 в адміністративній справі №160/22771/24 скасувати та прийняти у справі нове судове рішення.
Позов задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати пункт 3 висновку про результати моніторингу закупівлі Західного офісу Держаудитслужби від 14.08.2024 щодо розірвання договору з ТОВ "Монтажспецконструкція" від 27.05.2024 №243-24.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Західного офісу Держаудитслужби на користь Комунального підприємства теплових мереж "Криворіжтепломережа" судові витрати зі сплати судового збору за подання позову та апеляційної скарги у розмірі 6056,00 грн.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили 25 серпня 2026 року та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України.
Повне судове рішення складено 31 серпня 2026 року.
Головуючий - суддя Н.А. Олефіренко
суддя Л.А. Божко
суддя Ю. В. Дурасова