ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 вересня 2026 року
м. Хмельницький
Справа № 689/1759/24
Провадження № 22-ц/820/1932/26
Хмельницький апеляційний суд
у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Гринчука Р.С., П`єнти І.В., Талалай О.І.,
секретар судового засідання Демчук В.М.,
з участю представника позивача,
представника відповідача,
розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 02 червня 2026 року, суддя Соловйов А.В., у справі за позовом ОСОБА_2 до Ярмолинецької селищної ради, ОСОБА_1 , про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини,
встановив:
У серпні 2024 року ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до Ярмолинецької селищної ради, ОСОБА_1 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини після смерті свого батька ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
На обґрунтування позову зазначив, що є сином спадкодавця та спадкоємцем за заповітом від 14 квітня 2010 року.
З 01 березня 2020 року він проживає та працює у Республіці Польща.
Через віддаленість місця роботи від населених пунктів, позмінний характер праці, неможливість залишити роботу більше ніж на одну добу він не мав можливості своєчасно прийняти спадщину.
29 січня 2024 року в місті Лодзь, Республіки Польща, ним було надано ОСОБА_4 довіреність, посвідчену нотаріусом за реєстровим номером «А» 471/2024, на підставі якої представник звернулася до приватного нотаріуса Хмельницького районного нотаріального округу із заявою про видачу ОСОБА_2 свідоцтва про право на спадщину за заповітом.
Постановою приватного нотаріуса Якимишина С.Є. від 04 червня 2024 року №226/02-31 ОСОБА_4 , яка діяла в інтересах ОСОБА_2 , відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на земельну ділянку після смерті ОСОБА_3 , оскільки серед поданих документів були відсутні відомості, які б свідчили про своєчасне прийняття спадщини.
Рішенням Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 02 червня 2026 року позов задоволено. Визначено ОСОБА_2 додатковий строк тривалістю три місяці з дня набрання рішенням законної сили для подання нотаріусу заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 . Повернуто ОСОБА_2 з державного бюджету 50% сплаченого при поданні позову судового збору в сумі 605,60 грн та стягнуто з Ярмолинецької селищної ради Хмельницької області на його користь 1211,20 грн судового збору.
Суд першої інстанції виходив з того, що відсутність позивача в Україні та неможливість звернутися в робочий час до консульської установи підтверджено відмітками в паспорті громадянина України для виїзду за кордон і договорами підряду з організацією - резидентом Республіки Польща. Суд також вказав на визнання позову Ярмолинецькою селищною радою.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просила скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позову.
На обґрунтування скарги зазначила, що позивач не довів наявності об`єктивних, непереборних та істотних перешкод для подання заяви про прийняття спадщини. Сама по собі та обставина, що він проживав і був працевлаштований у Республіці Польща не позбавляло його можливості посвідчити підпис на заяві та надіслати її нотаріусу засобами поштового зв`язку. Довіреність оформлено 29 січня 2024 року, а звернення до нотаріуса відбулося 04 червня 2024 року, тобто зі значним зволіканням після спливу строку для прийняття спадщини.
Відповідач також указала на порушення судом статті 51 ЦПК України під час залучення Ярмолинецької селищної ради співвідповідачем після закінчення підготовчого провадження, безпідставну відмову в прийнятті відмови позивача від позову до ОСОБА_1 , неправильне зазначення стадій розгляду справи в окремих ухвалах та неправильний розподіл судових витрат.
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 вказав, що виконував роботу у віддаленій від населених пунктів зоні у Республіці Польща, що є поважною причиною пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини.
В суді представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги.
Представник позивача в судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечила, підтримала оскаржуване судове рішення.
Заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про обґрунтованість доводів апеляційної скарги та задоволення вимог ОСОБА_1 .
Відповідно до частин першої та другої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до положень статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення є, зокрема, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав установленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, а також неправильне застосування норм матеріального права.
Судом установлено, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Актовий запис про смерть №140 складено 07 березня 2022 року; повторне свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1 видано 20 березня 2024 року.
ОСОБА_2 є сином ОСОБА_3 .
Заповітом від 14 квітня 2010 року, посвідченим секретарем Соснівської сільської ради Ярмолинецького району Хмельницької області Скрупською Л.К. та зареєстрованим у реєстрі за № 4, ОСОБА_3 заповів ОСОБА_2 усе своє майно.
26 серпня 2022 року ОСОБА_1 звернулася до приватного нотаріуса із заявою №425, в якій повідомила про прийняття нею всієї спадщини за законом після смерті ОСОБА_3 та зазначила, що, крім неї, інших спадкоємців, передбачених законом, немає. За цією заявою заведено спадкову справу №174/2022.
Постановою приватного нотаріуса від 11 лютого 2025 року №53/02-31 їй відмовлено у видачі свідоцтва через відсутність відомостей про проживання зі спадкодавцем однією сім`єю без реєстрації шлюбу та наявність чинного заповіту на користь ОСОБА_2 .
Ухвалою Городоцького районного суду Хмельницької області від 07 квітня 2025 року у справі №672/200/25 заяву ОСОБА_1 про встановлення факту проживання зі спадкодавцем однією сім`єю без реєстрації шлюбу залишено без розгляду через наявність спору про право.
Рішенням Городоцького районного суду Хмельницької області від 24 вересня 2025 року у справі №672/540/25 встановлено факт проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_3 однією сім`єю як жінки та чоловіка без реєстрації шлюбу в період часу з 06 січня 2010 року по 05 березня 2022 року.
Постановою Хмельницького апеляційного суду від 06 листопада 2025 року рішення Городоцького районного суду Хмельницької області від 24 вересня 2025 року скасовано з ухваленням нового рішення про відмову в позові у зв`язку із неефективністю обраного способу захисту. Апеляційний суд зауважив, що за наявного спору належною матеріально-правовою вимогою є вимога про визнання права власності на майно ОСОБА_3 у порядку спадкування.
Як вбачається зі змісту договору підряду від 15 січня 2021 року, укладеного ОСОБА_2 з Forum Polska Ukraina Sp. z o.o., позивач зобов`язався виконувати складські, пакувальні, вантажно-розвантажувальні, комплектувальні та логістичні роботи за адресою: вул. Логістична, 8, 05-825 Хлебня, Республіка Польща. Строк дії договору визначено з 15 січня 2021 року до 24 березня 2022 року.
16 березня 2022 року ОСОБА_2 уклав у місті Натолін з Ukrainian Services Sp. z o.o. інший договір підряду на виконання складських, пакувальних та навантажувальних робіт. Строк цього договору зазначено з 16 березня до 26 червня 2022 року, місцем виконання робіт визначено м. Натолін, 92-701, вул. Складова, 17.
Пунктом 4 договору з Ukrainian Services Sp. z o.o. передбачено виконання робіт у години, погоджені сторонами, у часовому проміжку від 06 год. 00 хв. понеділка до 18 год. 00 хв. п`ятниці.
Відповідно до статей 1216, 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України).
Статтею 1220 ЦК України встановлено, що спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу).
За правилами статті 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях; 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.
Статтею 1258 ЦК України передбачено, що спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.
Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (стаття 1268 ЦК України).
Згідно із частиною першою статті 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.
Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (частина перша статті 1270 ЦК України).
Відповідно до частини першої та третьої статті 1272 ЦК України якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.
Правила частини третьої статті 1272 ЦК України можуть бути застосовані, якщо: 1) спадкоємець пропустив строк для прийняття спадщини; 2) у спадкоємця були перешкоди для подання заяви для прийняття спадщини; 3) ці обставини визнані судом поважними (постанова Верховного Суду від 20 березня 2024 року у справі №545/1231/23 (провадження №61-16142св23)).
Оцінка поважності причин пропуску строку прийняття спадщини повинна, у першу чергу, стосуватися періоду від моменту відкриття спадщини й до спливу шестимісячного строку, встановленого законом для її прийняття. Саме протягом цього періоду мають існувати об`єктивні та істотні перешкоди для прийняття спадщини. Інші періоди досліджуються, якщо ці перешкоди почали існувати протягом шестимісячного строку та тривали до моменту звернення до нотаріуса або до суду.
Подібні висновки викладено у постановах Верховного Суду України від 04 листопада 2015 року у справі №6-1486цс15, від 23 серпня 2017 року у справі №6-1320цс17 та постановах Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі №565/1145/17 (провадження №61-38298св18), від 17 жовтня 2019 року у справі №766/14595/16 (провадження №61-6700св19), від 30 січня 2020 року у справі №487/2375/18 (провадження №61-10136св19), від 31 січня 2020 року у справі №450/1383/18, від 17 серпня 2023 року у справі №626/274/22 (провадження №61-8694св23), від 10 липня 2024 року у справі №522/13476/23 (провадження №61-7645св24).
Вирішуючи питання поважності причин пропуску шестимісячного строку, визначеного статтею 1270 ЦК України для прийняття спадщини, суд має враховувати, що такі причини визначаються індивідуально в кожному конкретному випадку з огляду на обставини кожної справи (постанова Верховного Суду від 07 грудня 2023 року у справі №548/2415/21 (провадження №61-6134св23)).
Головною ознакою поважних причин є те, що вони унеможливлюють своєчасне звернення із заявою про прийняття спадщини (постанова Верховного Суду від 31 липня 2024 року у справі №706/275/22 (провадження №61-12010св23)).
За конкретних фактичних обставин кожної справи суд має оцінювати тривалість пропуску строку для прийняття спадщини, що має важливе правове значення (постанови Верховного Суду від 03 квітня 2024 року у справі №639/8197/21 (провадження №61-14773св23)).
Зокрема, не є поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини: незнання про смерть спадкодавця; юридична необізнаність спадкоємця про порядок прийняття спадщини, похилий вік; непрацездатність; встановлення судом факту, що має юридичне значення для прийняття спадщини (наприклад, установлення факту проживання однією сім`єю); невизначеність між спадкоємцями, хто буде приймати спадщину; відсутність коштів для проїзду до місця відкриття спадщини; несприятливі погодні умови; перебування в депресії у зв`язку зі смертю спадкодавця, оскільки глибокі душевні страждання через смерть близької чи знайомої людини відчуває переважна більшість людей тощо.
Правозастосовча практика Верховного Суду у подібних правовідносинах є незмінною та усталеною.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 червня 2024 року у справі №686/5757/23 (провадження №14-50цс24) дійшла висновку, що за конкретних фактичних обставин кожної справи пропуск строку для прийняття спадщини суд має оцінювати з урахуванням тривалості такого пропуску та загальних засад цивільного законодавства, як розумність, добросовісність та справедливість.
Головною ознакою поважних причин такого пропуску є те, що вони унеможливлюють своєчасне звернення із заявою про прийняття спадщини.
Неподання заяви умисно чи з необережності (недбалості) не може бути підставою для визначення спадкоємцю додаткового строку для прийняття спадщини.
Вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. Оцінка поважності причин пропуску строку звернення із заявою про прийняття спадщини повинна, першорядно, стосуватися періоду від моменту відкриття спадщини й до спливу шестимісячного строку, встановленого законом для її прийняття. Саме протягом цього періоду мають існувати об`єктивні та істотні перешкоди для прийняття спадщини. Інші періоди досліджуються, якщо ці перешкоди почали існувати протягом шестимісячного строку та тривали до моменту звернення до нотаріуса або до суду.
Згідно зі статтею 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.
Відповідно до статті 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Спадкоємець за законом першої черги здійснює право на спадкування в такому ж порядку, що й спадкоємець за заповітом, відповідно до статей 1268-1270 ЦК України, та на нього поширюються наслідки пропущення строку для прийняття спадщини, передбачені статтею 1272 ЦК України.
Тож факт усвідомлення спадкоємцем першої черги або кожної наступної черги спадкоємців за законом (у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, закликаних до спадкування), який не знав про існування заповіту, наявності в нього права на спадкування та невчинення ним неодмінних активних дій щодо встановлення спадкової маси і прийняття спадщини не свідчить про виникнення в нього об`єктивних обставин, які унеможливили або істотно ускладнили йому своєчасне звернення до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини у передбачений ЦК України строк у зв`язку з його необізнаністю про існування заповіту, складеного на його ім`я. Сам факт відмови нотаріуса, за цих обставин, у видачі спадкоємцю свідоцтва про право на спадщину не порушує принцип свободи заповіту.
Важливим під час вирішення питання про надання особі додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини також є факт прийняття спадщини іншими спадкоємцями за законом, оскільки в такому разі може відбутися втручання у право власності інших осіб, порушення принципу правової визначеності стосовно особи, яка добросовісно реалізувала власні цивільні права. Наведене зумовлює потребу в дотриманні принципу «пропорційності» втручання у права спадкоємців, які прийняли спадщину.
У спірних правовідносинах дотримання принципу пропорційності безпосередньо залежить від наявності об`єктивних, непереборних та істотних обставин, які є підставою для визначення спадкоємцю додаткового строку на подання заяви про прийняття спадщини. У разі якщо таких обставин суд не встановив, то не можна допускати втручання у права спадкоємців, які прийняли спадщину, навіть з огляду на такий фундаментальний принцип спадкового права, як свобода заповіту, оскільки це порушить принцип правової визначеності стосовно особи, яка добросовісно скористалася власними цивільними правами, та не відповідатиме принципу пропорційності втручання у право власності на спадкове майно.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).
Як вбачається з матеріалів справи, строк подачі ОСОБА_2 , який є сином ОСОБА_3 заяви про прийняття спадщини після смерті останнього, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , сплив 05 вересня 2022 року. ОСОБА_2 через свого представника Деркач А.В. звернувся до нотаріуса із відповідною заявою лише 04 червня 2024 року.
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_2 на підтвердження поважності пропуску строку для подання заяви на прийняття спадщини посилався на те, що він проживає та працює в Республіці Польща. Віддаленість місця роботи, позмінний режим та неможливість залишити роботу більше ніж на добу позбавило його можливості звернутися до нотаріуса із відповідною заявою у відведений законом строк.
Колегія суддів вважає, що проживання та робота за кордоном можуть бути враховані лише тоді, коли належними доказами підтверджено, що конкретні умови проживання чи праці об`єктивно унеможливлювали або істотно ускладнювали подання заяви протягом установленого законом строку. Сам факт перетину кордону, перебування в іншій державі чи наявність договірних відносин із роботодавцем такого висновку не зумовлює.
Так, наведені ОСОБА_2 доводи не підтверджено змістом досліджених судом договорів та додатків укладених із роботодавцем Республіки Польща. Зокрема, у договорі від 16 березня 2022 року, проміжок від 06 год. 00 хв. понеділка до 18 год. 00 хв. п`ятниці визначає межі, у яких сторони мали погоджувати години виконання робіт, замовлених відповідним замовником, а не встановлює безперервного перебування позивача на роботі впродовж усього цього часу.
Умови договорів не містять заборони залишати місце виконання робіт, звертатися до нотаріуса чи консульської установи, користуватися поштовим зв`язком або доручати вчинення необхідних дій представнику.
Відмітки у паспорті для виїзду за кордон підтверджують перебування позивача за межами України, але не доводять об`єктивної неможливості вчинити юридично значимі дії щодо прийняття спадщини.
Також колегія суддів враховує, що від дня смерті батька позивача і до посвідчення довіреності 29 січня 2024 року минуло майже 23 місяці, після посвідчення довіреності до звернення представника до нотаріуса 04 червня 2024 року минуло ще понад 4 місяці, що вказує на необґрунтоване подальше зволікання позивача щодо реалізації своїх спадкових прав.
З огляду на наведене колегія суддів дійшла висновку, що ОСОБА_2 не довів існування об`єктивних, непереборних та істотних труднощів, які перешкоджали поданню заяви про прийняття спадщини протягом установленого строку.
Суд першої інстанції помилково ототожнив проживання і роботу за кордоном із неможливістю подати заяву та не надав належної оцінки тривалої бездіяльності позивача.
Враховуючи наведене, з огляду на неправильне застосування норм матеріального права та невідповідність висновків суду встановленим обставинами справи, оскаржуване судове рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні позову.
Відповідно до положень статті 141 ЦПК України, оскільки апеляційна скарга задоволена повністю, в позові відмовлено, понесені ОСОБА_1 витрати за подання апеляційної скарги в сумі 1453,44 грн підлягають стягненню з позивача на користь останньої.
Керуючись статтями 374, 376, 381-384, 389, 390 ЦПК України, суд,
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 02 червня 2026 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.
У задоволенні позову ОСОБА_2 до Ярмолинецької селищної ради Хмельницького району Хмельницької області, ОСОБА_1 , про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1453,44 грн судового збору за подання апеляційної скарги.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 03 вересня 2026 року.
Судді: Р.С. Гринчук
І.В. П`єнта
О.І. Талалай