ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 вересня 2026 року
м. Хмельницький
Справа № 677/2042/25
Провадження № 22-ц/820/1890/26
Хмельницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: П`єнти І.В. (суддя-доповідач), Гринчука Р.С., Талалай О.І.,
розглянув в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Солвентіс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Солвентіс» на заочне рішення Красилівського районного суду Хмельницької області від 29 травня 2026 року (суддя Вознюк Р.В.).
Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд
в с т а н о в и в:
У листопаді 2025 року ТОВ «ФК «Солвентіс» звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
В обґрунтування позову зазначалось, що 24 листопада 2019 року між ТОВ «Алекскредит» та ОСОБА_1 укладено договір про надання кредиту № 2939309. Відповідно до умов договору відповідач отримав на картковий рахунок кредитні кошти у розмірі 8000 грн на визначених кредитним договором умовах, а відповідач зобов`язався повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом, неустойку, яка може нараховуватися у випадку порушення позичальником умов цього договору, а також комісії емітентів платіжних карт, які використовує позичальник.
Товариство свої зобов`язання за кредитним договором виконало в повному обсязі, а саме надало відповідачу грошові кошти в обсязі та у строк визначений умовами кредитного договору. Однак, відповідач не виконав належним чином зобов`язань за кредитним договором.
10 червня 2025 року між ТОВ «Алекскредит» та ТОВ «Секвоя Капітал» укладено договір факторингу № АК-10/06/2025.
07 липня 2025 року між ТОВ «Секвоя Капітал» та ТОВ «ФК «Солвентіс»
укладено договір факторингу № ДФ-07072025.
Згідно з умовами договорів факторингу № АК-10/06/2025 від 10.06.2025 та № ДФ-07072025 від 07.07.2025 відбулося відступлення права вимоги за кредитним договором № 2939309 від 24.11.2019.
Оскільки відповідач в добровільному порядку не виконав своїх зобов`язань за договором про надання кредиту № 2939309 від 24.11.2019, позивач просив суд стягнути з ОСОБА_1 на свою користь 43280 грн заборгованості.
Заочним рішенням Красилівського районного суду Хмельницької області від 19 березня 2026 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ТОВ «ФК «Солвентіс» подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду та ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог. При цьому, посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Вказує, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про недоведеність факту отримання відповідачем кредитних коштів, виходячи з відсутності доказів належності банківської картки № НОМЕР_1 саме відповідачу. Такий висновок є передчасним та зробленим без належної оцінки поданих доказів у їх сукупності.
Зазначає, що порядок укладення договору передбачає багаторівневу ідентифікацію, надання повної та достовірної інформації, обов`язкове ознайомлення з усіма істотними умовами, а також особисте підтвердження кожного етапу через одноразовий ідентифікатор. Це підтверджує, що позичальник свідомо погодився з умовами договору та мав можливість ознайомитись із всією необхідною інформацією до укладення правочину.
Наголошує на тому, що в обґрунтування заявлених позовних вимог позивач надав суду документи щодо надання кредитних коштів позичальнику, а саме: кредитний договір, який містить підписи обох сторін і в кредитних правовідносинах є первинним бухгалтерським документом, детальний (щоденний) розрахунок заборгованості за кредитним договором № 2939309 від 24.11.2019 та довідку від ТОВ «ФК «Елаєнс» від 03.11.2024, в якій виснується про успішність проведення платежу, а також міститься наступна інформація: Номер в системі FONDY: 179004665 Номер операції: 06039179319146098447389440113073 Дата проведення платежу: 24.11.2019 Призначення платежу: transfer_funds Сума платежу: 8000,00 Валюта платежу: UAH Платіжний метод: карта MASTERCARD Статус платежу: approved Номер карти: НОМЕР_1 Банк картки отримувача: PRIVATBANK .
Вважає, що наданий документ - довідка від ТОВ «ФК «Елаєнс» від 03.11.2024 - є належним і допустимим доказом фактичного перерахування кредитних коштів відповідачу та отримання їх останнім, адже містить усі обов`язкові реквізити електронного документа, що забезпечує автентичність і цілісність документа та підтверджує його юридичну силу та містить унікальні ідентифікаційні дані транзакції, що унеможливлює підробку або сумнів у достовірності операції
Звертає увагу апеляційного суду, що відповідач, реєструючись на сайті ТОВ «Алекскредит», самостійно пройшов процедуру верифікації власної платіжної картки, підтвердивши транзакцію за допомогою одноразового пароля (OTP-коду), надісланого на його фінансовий номер телефону. Таким чином, перерахування коштів відбулося саме на той рахунок, який обрав та верифікував сам відповідач. У матеріалах справи відсутні будь-які заяви відповідача про те, що вказана платіжна картка йому не належить або була ним втрачена, як і відсутні докази повернення коштів ТОВ «Алекскредит» як помилково перерахованих, що свідчить про успішне завершення операції та зарахування 8000 грн на рахунок ОСОБА_1 .
Відзив на апеляційну скаргу до апеляційного суду не надходив.
Розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до положень ст. 369 ЦПК України, за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи.
Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Частинами 1, 2, 5 статті 263 ЦПК України передбачено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції не відповідає.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем не надано доказів отримання відповідачем коштів, а, отже, відсутні докази того, що у відповідача виникло грошове зобов`язання з повернення кредиту та відсотків за користування кредитом.
Проте, з такими висновками суду першої інстанції колегія суддів не може погодитися, з огляду на наступне.
Встановлено, що 24.11.2019 між ТОВ «Алекскредит» та ОСОБА_1 в електронній формі укладено договір про надання кредиту № 2939309, який підписаний позичальником електронним підписом шляхом використання одноразового ідентифікатора PS2939309.
Пунктом 1.3 договору встановлено, що сума кредиту складає 8000 грн.
Згідно з п. 1.4 договору, кредит надається позичальнику в сумі, що зазначена в п. 1.3. договору в безготівковій формі шляхом перерахування на картковий рахунок позичальника.
Нарахування процентів за користування кредитом здійснюється у наступному порядку: у випадку використання кредиту (п. 2.20. Правил) менше ніж 5 (п?ять) календарних днів, включаючи дострокове виконання зобов?язань (п. 2.12. Правил), позичальник сплачує фіксовану суму процентів за користування кредитом, яка складає 6,80% від визначеної в п. 1.3. цього договору суми кредиту; у випадку використання позичальником лояльних (покращених) умов кредитування, а саме при повному поверненні суми кредиту (п. 1.3. договору) та сплати процентів за користування кредитом протягом 30 календарних днів з 24.11.2019 до 24.12.2019 (включно) (базовий період - п. 2.4. Правил) процентна ставка за один день користування кредитом складає 1,36% (акційна ставка (п. 2.1. Правил) або ставка за програмою лояльності (п. 2.34. Правил)). Орієнтовна загальна вартість кредиту при використанні лояльних (покращених) умов кредитування складає 11264 грн, у тому числі основна сума кредиту 8000 грн, проценти за користування кредитом 3264грн. (п.п. 1.7.1 та 1.7.2. п. 17 договору)
Згідно з п.п. 1.7.3 договору, при використанні позичальником загальних умов кредитування процентні ставки складають: - в Базовий період з 24.11.2019 до 24.12.2019 (включно) - 1,70 % за один день користування кредитом (базова процентна ставка - п. 2.3. Правил); - в спеціальний період (п. 2.40. Правил) з 25.12.2019 до 21.06.2020 (включно) - 3 % за один день користування кредитом (спеціальна процентна ставка - п. 2.34. Правил). Орієнтовна загальна вартість кредиту при використанні загальних умов кредитування складає 12085,40 грн.
У пункті 3.1 договору сторони погодили строк дії договору (п. 2.41. Правил) встановлюється з дати укладення договору (п. 2.9. Правил) 24.11.2019 до кінцевої дати виконання договору 21.06.2020 (включно). Закінчення строку дії договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, у тому числі сплати заборгованості, яке мало місце під час дії договору. Якщо позичальник виконає зобов?язання/сплатить заборгованість за договором до кінцевої дати виконання договору, договір припиняє дію у дату повернення/погашення кредиту ( п. 2.8 Правил).
Відповідно до довідки ТОВ «ФК «Елаєнс» від 03.11.2024, виданої на підставі договору № 41346335_18/10/17 про надання послуг з переказу грошових коштів та про інформаційно технологічну взаємодію та приймання платежів, укладеного між ТОВ «ФК «Елаєнс» та ТОВ «Алекскредит», про успішність проведення платежу: Номер в системі FONDY: 179004665 Номер операції: 06039179319146098447389440113073 Дата проведення платежу: 24.11.2019 Призначення платежу: transfer_funds Сума платежу: 8000,00 Валюта платежу: UAH Платіжний метод: карта MASTERCARD Статус платежу: approved Номер карти: НОМЕР_1 Банк картки отримувача: PRIVATBANK. (а.с. 38)
Відповідно до детального розрахунку заборгованості станом на 06.05.2025, за боржником ОСОБА_1 договір № 2939309 від 24.11.2019 станом на 02.05.2020 рахується заборгованість у розмірі 43280 грн, з яких 8000 грн заборгованість за тілом кредиту, 35280 грн заборгованість за відсотками.
10 червня 2025 року між ТОВ «Алекскредит» та ТОВ «Секвоя Капітал» укладено договір факторингу № АК-10/06/2025 за умовами якого ТОВ «Секвоя Капітал» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги до осіб, які зазначені у реєстрі прав вимог. (а.с. 22-26)
Відповідно до витягу з реєстру боржників до договору факторингу № АК-10/06/2025 від 10.06.2025, ТОВ «Секвоя Капітал» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 в сумі 43280 грн. (а.с. 10)
07 липня 2025 року між ТОВ «Секвоя Капітал» та ТОВ «ФК «Солвентіс» укладено договір факторингу № ДФ-07/07/2025 за умовами якого ТОВ «ФК «Солвентіс» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги до осіб, які зазначені у реєстрі прав вимог. (а.с. 29-36)
Відповідно до витягу з реєстру боржників до договору факторингу № ДФ-07/07/2025 від 07.07.2025, ТОВ «ФК «Солвентіс» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 в сумі43280 грн. (а.с. 11)
Умовами зазначених вище договорів факторингу передбачено, що перехід від клієнта до фактора прав вимоги відбувається шляхом підписання сторонами договору та відповідного реєстру прав вимог, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників та набуває всіх прав щодо боржників в обсязі та а умовах, що існували на момент такого переходу, відповідно до вимог чинного законодавства. Підписаний сторонами та скріплений їх печатками (за умови користування) договір та реєстр прав вимог підтверджує факт переходу від клієнта до фактора прав вимоги (п. 2.1.3 договорів факторингу).
10 липня 2025 ТОВ «ФК «Солвентіс» повідомило боржника про відступлення прав вимоги за кредитним договором № 2939309 від 24.11.2019, а також про необхідність погашення заборгованості.
Дані обставини підтверджуються матеріалами справи.
Частина 1 статті 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (ч. 2 ст. 15 ЦК України).
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи із наступного.
Статтею 11 ЦК України встановлено, що договори та інші правочини є однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків.
Відповідно до статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).
Згідно з частиною першою статті 205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
За змістом статті 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина перша статті 626 ЦК України).
В силу частини першої статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно з частиною першою статті 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).
Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний підпис одноразовим ідентифікатором це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
При цьому, одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пункт 12 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).
Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Згідно з частиною шостою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію», відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.
За правилом частини восьмої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. (частина 12 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»)
Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає порядок підписання угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України Про електронний цифровий підпис, за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину.
В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно зі статтею 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з частиною першою статті 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до положень статей 1077, 1078 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Статтею 1081 ЦК України, визначено, що клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).
Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частиною шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).
За змістом частин першої-третьої статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
У справі, що переглядається, встановлено, що відповідач на веб-сайті кредитодавця створив заяву на кредит на умовах, які вважав зручними для себе. В подальшому, у зв`язку з погодженням заяви між товариством та відповідачем було укладено договір про надання кредитув електронному вигляді з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором PS2939309, що відповідає вимогам статті 12 Закону України «Про електронну комерцію». Підписанням договору відповідач підтвердив, що перед укладенням договору він ознайомився та погодився з усіма умовами та зобов`язався неухильно дотримуватися умов кредитного договору та правил надання фінансових кредитів. Отже, зазначене свідчить про те, що алгоритм дій щодо укладення договору виключає підстави вважати, що без їх погодження відповідач міг отримати кредитні кошти.
За таких обставин, позивачем доведено факт укладення 24 листопада 2019 року договору про надання кредиту № 2939309 між ТОВ «Алекскредит» та відповідачем.
Колегія суддів вважає помилковими висновки суду першої інстанції про ненадання доказів перерахування коштів за кредитним договором відповідачу, оскільки вони спростовуються наявними в матеріалах справи доказами, а саме: кредитним договором, який містить підписи обох сторін, детальним (щоденним) розрахунком заборгованості за кредитним договором № 2939309 від 24.11.2019 та довідкою від ТОВ «ФК «Елаєнс» від 03.11.2024.
Також, враховуючи умови надання кредитних коштів, колегія суддів зазначає, що саме відповідач має доступ до свого рахунку, зазначеного в довідці ТОВ «ФК «Елаєнс» від 03.11.2024, і він мав можливість надати суду докази того, що він не є держателем банківської картки, виписку зі свого рахунку в підтвердження відсутності надходження коштів від кредитора на виконання укладеного договору, що є його процесуальним обов`язком, відповідно до приписів ч. 1 ст. 81 ЦПК України.
Проте, такі докази в підтвердження вказаних обставин відповідачем надані не були.
Відповідач, будучи належним чином повідомленим про відкриття провадження у справі, про дату, місце і час розгляду справи , відзиву на позов не подавав, своєї позиції щодо вимог позовної заяви не висловлював.
І з цього приводу є підставними доводи апеляційної скарги.
Враховуючи викладене вище, встановивши фактичні обставини у справі, від яких залежить правильне вирішення спору, належним чином оцінивши докази, подані сторонами, колегія суддів приходить до висновку про те, що відповідач належним чином взяті на себе кредитні зобов`язання за кредитним договором не виконував, унаслідок чого утворилася заборгованість в сумі 43280 грн, яка підлягає стягненню на користь позивача.
З огляду на викладене вище, апеляційна скарга підлягає задоволенню, рішення суду першої інстанції - скасуванню з ухваленням апеляційним судом нового судового рішення про задоволення позовних вимог.
Відповідно до частини 13 статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справу на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Згідно з частиною 1 статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
У зв`язку з задоволенням позову, з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Солвентіс» підлягає 2422,40 грн судового збору, сплаченого при подачі позову та 3633,60 грн судового збору, сплаченого при подачі апеляційної скарги.
Стосовно заявлених скаржником витрат на професійну правничу допомогу в суді першої та апеляційної інстанцій слід зазначити наступне.
В позовній заяві ТОВ «ФК «Солвентіс» просить стягнути з відповідача на свою користь витрати на правничу допомогу в суді першої інстанції в розмірі 6000 грн.
На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу ТОВ «ФК «Солвентіс» до позовної заяви долучено договір про надання правової допомоги №43657029 від 01 липня 2025 року, додаткову угоду № 2939309 від 30 вересня 2025 року до договору №43657029 від 01 липня 2025 року; детальний опис робіт; акту про підтвердження надання правничої допомоги адвокатом від 30 вересня 2025 року, згідно з яким адвокат надав клієнту послуги на загальну суму 6000 грн.
Позовна заява разом із додатками надсилалася на поштову адресу відповідача.
Однак, заперечення на клопотання позивача про стягнення витрат на правничу допомогу від ОСОБА_1 до суду не надходило.
Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
Пунктом 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України передбачено, що до витрат пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
На підставі ч.ч. 1-6 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
У розумінні положень частин п`ятої-шостої статті 137 ЦПК України, зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі № 927/237/20).
Такі самі критерії, як зазначено вище, застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04).
Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Визначивши розмір судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, суд здійснює розподіл таких витрат.
Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 141 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.
За нормами частини 8 статті 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Частиною 1 статті 81 ЦПК України також визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Зважаючи, що позов задоволено в повному обсязі та, враховуючи відсутність заперечень сторони відповідача, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на правничу допомогу, понесені в суді першої інстанції, в розмірі 6000 грн, які є співмірними зі складністю цієї справи, наданим адвокатом обсягом послуг у суді, відповідають критерію реальності таких витрат та розумності їхнього розміру.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 382, 384 ЦПК України, суд
у х в а л и в:
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Солвентіс» задовольнити.
Заочне рішення Красилівського районного суду Хмельницької області від 29 травня 2026 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Солвентіс» задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Солвентіс» заборгованість за договором про надання кредиту № 2939309 від 24.11.2019 у розмірі 43280 грн, з яких 8000 грн - заборгованість за тілом кредиту, 35280 грн - заборгованість за відсотками.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Солвентіс» 6000 грн витрат на правничу допомогу, понесених в суді першої інстанції, та 6056 грн судового збору, сплаченого при подачі позову та апеляційної скарги.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, встановлених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.
Повне судове рішення складено 03 вересня 2026 року.
Суддя-доповідач І.В. П`єнта
Судді: Р.С. Гринчук
О.І. Талалай