П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
------------------------
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
02 вересня 2026 р. м. Одеса Справа № 420/41975/25
Категорія: 112010200 Головуючий в 1 інстанції: Юхтенко Л.Р.
Місце ухвалення: м. Одеса
Дата складання повного тексту:27.07.2026р.
Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого - Бітова А.І.
суддів - Лук`янчук О.В.
- Ступакової І.Г.
у зв`язку з поданням апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, яке ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), справа розглянута за правилами п.3 ч.1 ст. 311 КАС України,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 27 липня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області та Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити певні дії,
В С Т А Н О В И Л А :
У грудні 2026 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду (далі - ГУПФ) України в Харківській області та ГУПФ України в Херсонській області про:
- визнання протиправним та скасування рішення ГУПФ України в Херсонській області від 29 серпня 2025 року №203950012858 щодо відмови призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах по Списку №2;
- зобов`язання ГУПФ України в Харківській області призначити та виплачувати ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах по Списку №2 відповідно до п."б" ст. 13 Закону України від 05 листопада 1991 року №1788-ХІІ "Про пенсійне забезпечення" (далі - Закон №1788-ХІІ) в редакції, яка діяла до ухвалення Закону України від 02 березня 2015 року №213-VІІІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" згідно із Рішенням Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23 січня 2020 року, починаючи з 22 серпня 2025 року.
Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач вказувала, що Рішення Конституційного суду України від 23 січня 2020 року №1-р/2020 справа №1-5/2018(746/15), яким визначено, що застосуванню підлягають ст. 13, ч.2 ст. 14, п.п."б"-"г" ст. 54 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05 листопада 1991 року №1788-ХІІ (далі - Закон №1788-ХІІ)в редакції до внесення змін Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02 березня 2015 року №213-VIII для осіб, які працювали до 01 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці- за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць, у тому числі жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах. та зазначає, що має право на призначення пенсії за Списком №2 на підставі п."б" ст. 13 Закону №1788-ХІІ. За вказаним рішенням Конституційного Суду України, застосуванню підлягають ст. 13, ч.2 ст. 14, п.п."б"-"г" ст. 54 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року №1788-XII в редакції до внесення змін Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02 березня 2015 року №213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме: "На пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: б) працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць- після досягнення віку 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.".
Відповідач позов не визнав, вказуючи, що пільговий стаж позивача за Списком №2 до 01 квітня 2015 року склав 3 роки 3 місяці 10 днів, тобто ОСОБА_1 не набула пільгового стажу у 10 років до вищезазначеної дати, отже до неї неможливо застосовувати положення Закону №1788-ХІІ. Тобто, в даному випадку, питання щодо призначення пенсії на пільгових умовах має розглядатись у відповідності до положень Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" №1058-ІV та з 1 січня 2004 року - Закон №1058-ІV є основним законом, який, відповідно до преамбули, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг. Виходячи з вищезазначеного, представник ГУПФ України в Херсонській області вважає прийняте рішення про відмову позивачці у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах правомірним та таким, що прийнято відповідно до норм чинного законодавства.
Справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 27 липня 2026 року позовну заяву ОСОБА_1 до ГУПФ України в Харківській області та ГУПФ України в Херсонській області про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити певні дії, - задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення ГУПФ України в Херсонській області від 29 серпня 2025 року №203950012858 щодо відмови в призначені пенсії ОСОБА_1 за віком на пільгових умовах за Списком №2.
Зобов`язано ГУПФ України в Херсонській області здійснити ОСОБА_1 призначення та виплату пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до п. "б" ст. 13 Закону №1788-ХІІ в редакції, яка діяла до ухвалення Закону України від 02 березня 2015 року №213-VІІІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення", згідно із Рішенням Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23 січня 2020 року, з дати подання заяви, а саме: з 22 серпня 2025 року.
В іншій частині позовних вимог, - відмовлено.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань з ГУПФ України в Херсонській області на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1 211,20 грн.
В апеляційній скарзі ГУПФ України в Херсонській області ставиться питання про скасування судового рішення в зв`язку з тим, що воно постановлено з неправильним застосуванням норм матеріального та з порушенням норм процесуального права.
Доводи апеляційної скарги:
- судом першої інстанції не враховано, що норми ст. 114 Закону №1058-IV є чинними, Верховною Радою не було внесено зміни до ст. 13 Закону №1788-ХІІ;
- враховуючи вимоги чинного законодавства, оскільки позивач не досягла віку, встановленого ст. 114 Закону №1058-IV (55 років) та відсутній необхідний пільговий стаж, то суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для винесення рішення про задоволення позовних вимог позивача.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 27 липня 2026 року іншими учасниками справи не оскаржено.
Таким чином, відповідно до правил ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції, перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, тобто, в частині задоволених позовних вимог.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги ГУПФ України в Херсонській області, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.
Судом першої інстанції встановлені, судом апеляційної інстанції підтверджені, учасниками апеляційного провадження неоспорені наступні обставини.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується паспортом громадянина України серії НОМЕР_1 .
Судом встановлено, що відповідно до записів у трудовій книжці серії НОМЕР_2 , відповідно форми РС-право на призначення пенсії, позивачка працювала в мед закладах, список №2. та стаж на право позивача для призначення пенсії становить - 52 роки 09 місяців 05 днів, у тому числі, робота за списком №2 - 26 років 2 місяці 18 дні.
Трудовий стаж на посаді сестри медичної, сестри медичної палати, сестри медичної стаціонарної підтверджено також довідкою №07/82 від 01 серпня 2025 року.
Судом встановлено, що 22 серпня 2025 року ОСОБА_1 звернулась до ГУПФ України в Харківській області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2.
ГУПФ України в Херсонській області за принципом екстериторіальності розглянуто заяву позивача та прийнято рішення №203950012858 від 29 серпня 2025 року про відмову в призначенні пенсії.
Відповідно до рішення №203950012858 від 29 серпня 2025 року прийнятого ГУПФ України в Херсонській області, позивачці відмовлено у призначенні пенсії у зв`язку з недосягненням пенсійного віку 55 років.
Вирішуючи справу, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до висновків Верховного Суду, викладених в пункті 100 мотивувальної частини рішення від 21 квітня 2021 року у зразковій справі №360/3611/20, суд першої інстанції вважав, що позивач належить до категорії осіб, на яких поширюється дія Рішення Конституційного Суду України від 23 січня 2020 року №1-р/2020, і відповідно має право на пенсію за віком на пільгових умовах за положеннями Закону №1788-ХІІ після 23 січня 2020 року (набрання чинності Рішення КСУ № 1-р/2020), оскільки позивач до 01 квітня 2015 року працювала повний робочий день на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, мала стаж роботи, визначений статтею 13 Закону №1788-ХІІ в редакції, яка діяла до 01 квітня 2015, та досягла віку, визначеного цією статтею, на момент звернення до Пенсійного фонду за призначенням пенсії.
Враховуючи з`ясовані судом факти та обставини справи, висновки Верховного Суду, наведені норми матеріального та процесуального законодавства та керуючись принципом верховенства права, суд доходить висновку про протиправність прийнятого ГУПФ України в Херсонській області рішення, а тому позовні вимоги про визнання протиправним та скасування рішення від 29 серпня 2025 року №203950012858, щодо відмови в призначені пенсії ОСОБА_1 , є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Колегія суддів вважає ці висновки суду першої інстанції правильними і такими, що Колегія суддів вважає ці висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст. 2, 6-12, 77 КАС України, Закону України "Про пенсійне забезпечення", Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", рішенню Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23 січня 2020 року.
Колегія суддів не приймає до уваги доводи апелянта, виходячи з наступного.
Відповідно ст. 12 Закону №1788-ХІІ право на пенсію за віком мають чоловіки - після досягнення 60 років і при стажі роботи не менше 25 років, жінки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 20 років.
Згідно п."б" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" у редакції, чинній до внесення змін Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" (далі - Закон №213-VІІІ), на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення", який набрав чинності з 01 квітня 2015 року, збільшено раніше встановлений п."б" ст. 13 Закону №1788-ХІІ вік набуття права на пенсію на пільгових умовах, зокрема, жінкам з 50 років до 55 років.
Разом з тим, відповідно до п.1 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23 січня 2020 року визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), ст. 13, ч.2 ст. 14, п.п."б" - "г" ст. 54 Закону №1788-ХІІ зі змінами, внесеними Законом №213-VIII.
Крім того, згідно п.3 резолютивної частини зазначеного рішення суду конституційної юрисдикції застосуванню підлягають ст. 13, ч.2 ст. 14, п.п."б" - "г" ст. 54 Закону №1788-XII в редакції до внесення змін Законом №213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме: на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, зокрема, працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Отже, рішенням №1-р/2020 від 23 січня 2020 року Конституційний Суд України визнав неконституційними окремі положення Закону №1788-XII, у зв`язку з чим вони втратили чинність з дня ухвалення цього рішення (п.2 резолютивної частини). Одночасно Конституційний Суд України встановив, що підлягають застосуванню відповідні норми у редакції до внесення змін Законом №213-VIII.
Таким чином, на час виникнення спірних правовідносин Закон №1788-XII з урахуванням рішення Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23 січня 2020 року встановлював право на пенсію за віком на пільгових умовах за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, для жінок після досягнення 50 років (за наявності стажу роботи та інших умов, визначених в рішенні Конституційного Суду України).
На момент виникнення спірних правовідносин була наявна колізія між нормами Закону №1788-XII з урахуванням рішення Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23 січня 2020 року з одного боку, та Законом №1058-ІV - з іншого, в частині віку набуття права на пенсію на пільгових умовах. Перший із цих законів визначав такий вік у 50 років, тоді як другий - у 55 років.
Оскільки норми названих законів регулюють одне і те ж коло відносин, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 листопада 2021 року у справі №360/3611/20, справа №560/12743/21 щодо якої є типовою, дійшла висновку, що вони явно суперечать один одному. Таке регулювання порушує вимогу "якості закону", передбачену Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника (п.56 рішення Європейського суду з прав людини від 14 жовтня 2010 року у справі "Щокін проти України").
Крім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19 лютого 2020 року у справі №520/15025/16-а сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
Отже, всупереч доводів ГУПФ України в Житомирській області, у цій справі слід застосувати саме норми Закону №1788-XII з урахуванням рішення Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23 січня 2020 року, а не Закону №1058-ІV.
Як встановлено оскаржуваним рішенням, станом на дату звернення до пенсійного органу для призначення пенсії, вік позивача становив 50 років 29 днів.
Колегія суддів зазначає, що на час звернення до відповідача із заявою про призначення пенсії, позивачка досягла необхідного визначеного п."б" ст. 13 Закону №1788-ХІІ " віку, мала необхідний страховий та пільговий стаж для призначення пенсії на пільгових умовах за Списком №2.
Таким чином, вирішуючи питання про призначення пенсії позивачу відповідач не застосував підхід, який був би найбільш сприятливим для останньої, а саме: не врахував висновки, викладені Конституційним Судом України в рішенні від 23 січня 2020 року №1-р/2020.
Підсумовуючи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідач при призначенні позивачу пенсії за віком на пільгових умовах мав керуватися п."б" ст. 13 Закону №1788-ХІІ у редакції до Закону №213-VIII, відповідно до якого на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .
Інші доводи апеляційної скарги зроблених висновків не спростовують, та є тотожними відзиву на позовну заяву, факти та мотивування яких повністю спростовуються матеріалами справи та обставинами, які повно та об`єктивно були встановлені судом першої інстанції при вирішенні справи.
Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, відповідно, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Колегія суддів не змінює розподіл судових витрат відповідно ст. 139 КАС України.
Оскільки дана справа правомірно віднесена судом першої інстанції до категорії незначної складності та розглядалась за правилами спрощеного провадження, постанова суду апеляційної інстанції відповідно до ч.5 ст. 328 КАС України в касаційному порядку оскарженню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 308, 311, п.1 ч.1 ст. 315, ст.ст. 316, 321, 322, 325, ч.5 ст. 328 КАС України, колегія суддів, -
П О С Т А Н О В И Л А :
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 27 липня 2026 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків передбачених п.2 ч.5 ст. 328 КАС України.
Повне судове рішення складено 02 вересня 2026 року.
Головуючий: Бітов А.І.
Суддя: Лук`янчук О.В.
Суддя: Ступакова І.Г.