П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
------------------------
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
03 вересня 2026 р. м. Одеса Справа № 947/22017/26
Перша інстанція: суддя Скриль Ю.А.
П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Терлецького Д.С.,
суддів Вербицької Н.В., Димерлія О.О.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції на рішення Київського районного суду м. Одеси від 24 червня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції та Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення,
В С Т А Н О В И В:
Рух і обставини справи
26.05.2026р. ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 або позивач) звернувся до Київського районного суду м. Одеси з адміністративним позовом до Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції, у якому просив скасувати постанову серії від 25.05.2026р. серії ЕНА №7257304 про притягнення до адміністративної відповідальності відповідно до частини шостої статті 122 КУпАП, а провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити.
На обґрунтування позову зазначено, що оскаржувана постанова винесена за фактом стоянки транспортного засобу на місці для осіб з інвалідністю. Позивач є учасником бойових дії та має статус особи з інвалідністю внаслідок війни 1-Б групи. До винесення оскаржуваної постанови відповідні письмові пояснення та посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни від 09.05.2024 р. серії НОМЕР_1 були надані інспектору поліції. За таких обставин позивач вважає відсутнім в своїх діях склад адміністративного правопорушення, відповідальність за яке встановлена частиною шостою статті 122 КУпАП.
Київський районний суд м. Одеси ухвалою від 27.05.2026р. залучив до участі у справі в якості співвідповідача Департамент патрульної поліції та відкрив провадження у справі.
Департамент патрульної поліції надав відзив на позовну заяву, у якому заперечував проти задоволення позову. На обґрунтування вказано, що належний позивачу транспортний засіб не мав спеціального знаку «Особа з інвалідністю» (передбачений підпунктом «ґ» пункту 30.3. ПДР), розміщеного спереду і ззаду авто; не мав такого знаку у будь-якому іншому місці; не мав оригіналу або копії посвідчення особи з інвалідністю (УБД) під лобовим склом або у будь-якому іншому місці; не мав будь-якого позначення (записки) про те, що водій є особою з інвалідністю або використовується для перевозки пасажирів з інвалідністю.
Патрульні поліцейські позбавлені можливості перевірити наявність права здійснювати стоянку на спеціальних паркувальних місцях для осіб з інвалідністю, окрім як за наявними документами у особи або за розміщеним на транспортному засобі інформаційним знаком «Особа з інвалідністю».
У зв`язку із наявністю обґрунтованої підозри вважати, що водій транспортного засобу протиправно залишив автомобіль на паркувальному місці призначеному для осіб з інвалідністю, патрульними поліцейськими 23.05.2026р. прийнято рішення примусово перемістити транспортний засіб марки «HONDA ACCORD», номерний знак НОМЕР_2 .
25.05.2026р. позивач звернувся до Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції та повідомив, що він є власником означеного транспортного засобу та надав письмові пояснення. За наслідком розгляду наявних матеріалів та наданих пояснень у відношенні позивача винесено постанову серії від 25.05.2026р. серії ЕНА №7257304 про притягнення до адміністративної відповідальності відповідно до частини шостої статті 122 КУпАП за розміщення транспортного засобу, на якому відсутня наліпка «Особа з інвалідністю», на місці, де дозволено зупинку особам з інвалідністю.
Київський районний суд м. Одеси рішенням від 24.06.2026р. задовольнив адміністративний позов ОСОБА_1 .
Скасував постанову про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі від 25.05.2026р. серія ЕНА №7257304 щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною шостою статті 122 КУпАП.
Закрив провадження по справі про адміністративне правопорушення за частиною шостою статті 122 КУпАП відносно ОСОБА_1 .
Стягнув на користь держави судові витрати зі сплати судового збору в сумі 665,60 грн за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції України.
Не погодившись з прийнятим рішенням, Департамент патрульної поліції України (далі також - скаржник) подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права, неповноту встановлених обставин у справі, просить скасувати оскаржуване судове рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволені позовних вимог у повному обсязі.
П`ятий апеляційний адміністративний суд залишити без руху апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції та установив строк у десять днів з дня вручення цієї ухвали для надання до суду апеляційної інстанції доказів сплати судового збору в розмірі 998,4 грн ухвалою від 07.07.2026р.
П`ятий апеляційний адміністративний суд відкрив апеляційне провадження у справі та витребував з суду першої інстанції матеріали справи №947/22017/26 ухвалою від 17.07.2026р.
28.07.2026р. матеріали справи надійшли до П`ятого апеляційного адміністративного суду та 29.07.2026р. передані головуючому судді.
П`ятий апеляційний адміністративний суд призначив справу до апеляційного розгляду у відкритому судовому засіданні в приміщенні П`ятого апеляційного адміністративного суду за адресою: м. Одеса, пр. Лесі Українки, 19-21, у залі судового засідання № 3 на 03 вересня 2026 року о 13:30.
З 03.08.2026р. по 28.08.2026р. судді, які входять до колегії суддів, що розглядає цю справу, перебували у щорічній відпустці.
05.08.2026р. до П`ятого апеляційного адміністративного суду надійшло клопотання ОСОБА_1 , в якому він просить розглянути справу за його відсутності.
У судове засідання, призначене на 03.09.2026 р. сторони не з`явились.
Обставини справи.
Поліцейським 2-го взводу 6-ої роти 1-го батальйону полку Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції рядовим поліції Черкаським А.Є., 23.05.2026р. приблизно о 23-30 годині за адресою: м. Одеса, вул. Старосінна, буд. 1, виявлений транспортний засіб марки «HONDA ACCORD», номерний знак НОМЕР_2 , власник ОСОБА_1 , що підтверджується Актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу від 23.05.2026р. (а.с.19), а також відеозаписом з нагрудної камери спостереження.
25.03.2026р. до Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції звернувся ОСОБА_1 та надав письмові пояснення. Згідно з наданими поясненнями, ОСОБА_1 має статус особи з інвалідністю першої групи згідно з посвідченням особи з інвалідністю А074430 (а.с. 20).
Відповідно до посвідчення серії НОМЕР_1 ОСОБА_1 є особою з інвалідністю 1-Б групи і має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - осіб з інвалідністю внаслідок війни. Вказане посвідчення видане 09.05.2024р., є безтерміновим і дійсним на всій території України (а.с. 5).
Постановою серії ЕНА №7257304 від 25.05.2026р. ОСОБА_1 притягнутий до адміністративної відповідальності за частиною шостою статті 122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у сумі 1020 гривень. Відповідно до вказаної постанови ОСОБА_1 , 23.05.2026р., керуючи транспортним засобом марки «HONDA ACCORD», номерний знак НОМЕР_2 , здійснив зупинку транспортного засобу на місці позначеному дорожнім знаком 5.42.1 з доданою табличкою 7.17, де дозволено зупинку транспортного засобу особам з інвалідністю, при цьому на транспортному засобі були відсутні наліпки «особа з інвалідністю», чим порушив пункт 33 ПДР - порушення вимог дорожніх знаків (а.с.7).
Вважаючи протиправним притягнення до адміністровано відповідальності, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Оцінка суду першої інстанції
Суд першої інстанції, задовольняючи адміністративний позов, дійшов таких висновків.
Адміністративна відповідальність за частиною шостою статті 122 КУпАП передбачає відповідальність за зупинку чи стоянку транспортних засіб на місцях, що позначені відповідними дорожніми знаками або дорожньою розміткою, на яких дозволено зупинку чи стоянку лише транспортних засобів, якими керують водії з інвалідністю, або неправомірне використання на транспортному засобі розпізнавального знака «Водій з інвалідністю».
Водночас частиною 6 статті 122 КУпАП не передбачена відповідальність за невикористання таких розпізнавальних знаків.
Згідно з встановленими обставинами справи, позивач мав право зупинки чи стоянки на місці, яке позначено дорожнім знаком 5.42.1 ПДР, разом з додатковою табличкою 7.17 ПДР, де дозволено зупинку та стоянку водіям з інвалідністю, оскільки є особою з інвалідністю.
Водночас, як свідчить відеозапис, оскаржувана постанова винесена ще під час надання пояснень позивачем, у яких він зазначав про наявність у нього статусу особи з інвалідністю.
Працівники патрульної поліції під час розгляду справи про адміністративне правопорушення не з`ясували усіх обставин справи, не врахували, що позивач є особою з інвалідністю, що дозволяє зупинку чи стоянку його власного транспортного засобу у відповідному місці.
Доводи апеляційної скарги
Скаржник на обґрунтування вимог апеляційної скарги навів доводи та міркування, які за суттю та змістом відповідають його правовій позиції, викладеної у відзиві на позовну заяву. Згідно з цієї позиції належний позивачу транспортний засіб не мав спеціального знаку «Особа з інвалідністю» (передбачений підпунктом «ґ» пункту 30.3. ПДР), розміщеного спереду і ззаду авто; не мав такого знаку у будь-якому іншому місці; не мав оригіналу або копії посвідчення особи з інвалідністю (УБД) під лобовим склом або у будь-якому іншому місці; не мав будь-якого позначення (записки) про те, що водій є особою з інвалідністю або використовується для перевозки пасажирів з інвалідністю.
Позиція позивача на заявлену апеляційну скаргу
ОСОБА_1 надав відзив на апеляційну скаргу, у якому заперечує проти задоволення апеляційної скарги та просить залишити без змін оскаржуване рішення суду першої інстанції.
Джерела права та оцінка суду апеляційної інстанції
Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про За результатами апеляційного перегляду оскаржуваного судового рішення у межах доводів і вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи і правильність застосування норм матеріального і процесуального права, суд у складі колегії суддів дійшов таких висновків.
Відповідно до частини третьої статті 4 Закону України від 21.03.1991р. №875-XII «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» пільги особам з інвалідністю надаються на підставі посвідчення, яке підтверджує відповідний статус, пенсійного посвідчення чи посвідчення, що підтверджує призначення соціальної допомоги відповідно до законів України «Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю», «Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю», в яких зазначено групу та причину інвалідності (для повнолітніх осіб), категорію «дитина з інвалідністю» (для дітей), а також у відповідних випадках вказано їх основні нозологічні форми захворювань (по зору, слуху та з ураженням опорно-рухового апарату). Порядок оформлення та видачі відповідних посвідчень іноземцям, які відповідно до закону мають право на пільги, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.
Згідно з частиною шостою статті 30 Закону України від 21.03.1991р. №875-XII «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» власники спеціально обладнаних чи відведених майданчиків для паркування забезпечують виділення та облаштування в межах майданчиків місць для безоплатного паркування транспортних засобів, якими керують водії з інвалідністю або водії, які перевозять осіб з інвалідністю. Водії з інвалідністю або водії, які перевозять осіб з інвалідністю, у тому числі на транспортних засобах, що належать підприємствам, установам, організаціям, які здійснюють діяльність у сфері соціального захисту населення, та громадським об`єднанням осіб з інвалідністю, мають право на встановлення на транспортному засобі розпізнавального знака «Водій з інвалідністю» та під час перевезення осіб з інвалідністю користуються всіма перевагами, що надаються водіям з інвалідністю. Водії, які керують транспортними засобами, на яких встановлений розпізнавальний знак «Водій з інвалідністю», повинні мати при собі документи, що підтверджують інвалідність водія або одного з пасажирів. Кількість місць, призначених для безоплатного паркування транспортних засобів, якими керують водії з інвалідністю або водії, які перевозять осіб з інвалідністю, становить не менше 10 відсотків загальної кількості місць на спеціально обладнаних чи відведених майданчиках для паркування, але не менше одного місця з позначенням таких місць відповідними дорожніми знаками або дорожньою розміткою
Згідно з пунктом 22 Правил паркування транспортних засобів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009р. №134, визначено, На майданчиках для паркування обов`язково облаштовуються місця (в обсязі не менше 10 відсотків загальної кількості, але не менш як одне місце) передбаченого стандартами розміру, позначені дорожніми знаками та дорожньою розміткою для паркування транспортних засобів, зазначених у частині шостій статті 30 Закону України від 21.03.1991р. №875-XII «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні». Відстань від в`їзду на майданчик для платного паркування до найближчого такого місця не повинна перевищувати 50 метрів.
На місцях для паркування транспортних засобів, зазначених у частині шостій статті 30 Закону України від 21.03.1991р. №875-XII «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні», та місцях, призначених для зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, оснащених електричними двигунами, не можуть бути розміщені інші транспортні засоби.
У разі паркування на місцях, призначених для паркування транспортних засобів, зазначених у частині шостій статті 30 Закону України від 21.03.1991р. №875-XII «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні», та місцях, призначених для зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, оснащених електричними двигунами, інших транспортних засобів користувачі цих засобів несуть відповідальність згідно із законодавством.
Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» від 30 червня 1993 року № 3353, встановлений Правилами дорожнього руху, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306 (далі - ПДР).
Учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими (пункт 1.3 ПДР).
Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством (пункт 15.1 ПДР).
Зупинка і стоянка транспортних засобів на дорозі повинні здійснюватися у спеціально відведених місцях чи на узбіччі (пункт 15.1 ПДР).
Згідно з пунктом 7.17. ПДР визначено табличку до дорожніх знаків - «Особи з інвалідністю». Застосовується із знаками 5.42.1, 5.42.2 і 5.43 для позначення місця (або спеціально відведеної частини майданчика) для стоянки транспортних засобів, на яких установлено розпізнавальний знак «Водій з інвалідністю» відповідно до вимог ПДР.
Відповідно до пункту 1.9 ПДР, особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Згідно з частиною шостою статті 122 КУпАП зупинка чи стоянка транспортних засобів на місцях, що позначені відповідними дорожніми знаками або дорожньою розміткою, на яких дозволено зупинку чи стоянку лише транспортних засобів, якими керують водії з інвалідністю або водії, які перевозять осіб з інвалідністю (крім випадків вимушеної стоянки), а так само створення перешкод водіям з інвалідністю або водіям, які перевозять осіб з інвалідністю, у зупинці чи стоянці керованих ними транспортних засобів, неправомірне використання на транспортному засобі розпізнавального знака «Водій з інвалідністю» - тягнуть за собою накладення штрафу від шістдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
За результатами аналізу наведених нормативних приписів суд у складі колегії суддів зазначає, що частиною шостою статті 122 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за:
зупинку чи стоянку транспортних засобів на місцях, що позначені відповідними дорожніми знаками або дорожньою розміткою, на яких дозволено зупинку чи стоянку лише транспортних засобів, якими керують водії з інвалідністю або водії, які перевозять осіб з інвалідністю (крім випадків вимушеної стоянки);\
створення перешкод водіям з інвалідністю або водіям, які перевозять осіб з інвалідністю, у зупинці чи стоянці керованих ними транспортних засобів;
неправомірне використання на транспортному засобі розпізнавального знака «Водій з інвалідністю».
Відповідно до посвідчення серії НОМЕР_1 ОСОБА_1 є особою з інвалідністю 1-Б групи і має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - осіб з інвалідністю внаслідок війни. Вказане посвідчення видане 09.05.2024р., є безтерміновим і дійсним на всій території України (а.с. 5).
У цьому зв`язку суд у складі колегії суддів вважає за необхідне погодитися з висновком суду першої інстанції, за яким частиною 6 статті 122 КУпАП не передбачена адміністративна відповідальність за невикористання особою розпізнавального знака «Водій з інвалідністю».
Отже, позивач, який здійснив стоянку на місці позначеному дорожнім знаком 5.42.1 з доданою табличкою 7.17, де дозволено зупинку транспортного засобу особам з інвалідністю, не може вважатись таким, що порушив вимоги ПДР. З огляду на це позивача притягнутий до адміністративної відповідальності за відсутності в його діях складу адміністративного правопорушення, відповідальність за яке встановлена частиною шостою статті 122 КУпАП.
Оцінюючи доводи скаржника стосовно відсутності на транспортному засобі, належному позивачу розпізнавального знака «Водій з інвалідністю», суд у складі колегії суддів зауважує, що притягнення позивача до адміністративної відповідальності відбулось у приміщені Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції за наслідком наданих позивачем письмових пояснень, зокрема повідомлення про статус особи з інвалідністю.
Отже, черговий відділу адміністративної практики полку Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції під час розгляду справи про розгляду справи про адміністративне правопорушення за частиною шостою статті 122 КУпАП безпідставно не врахувала відомості про статус позивача та дотримання ним вимог ПДР під час здійснення стоянки на належному йому транспортному засобі.
Висновки суду апеляційної інстанції
Згідно з частиною першою статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Згідно зі статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Здійснивши в межах, визначених статтею 308 КАС України, апеляційний перегляд цієї справи, суд у складі колегії суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального й процесуального права.
Доводи апеляційної скарги таких висновків не спростовують, оскільки ґрунтуються на неправильному тлумаченні фактичних обставин, норм матеріального й процесуального права, що регулюють спірні правовідносини.
Зважаючи на результати апеляційного перегляду та відповідно до статті 139 КАС України, розподіл судових витрат зміні не підлягає.
Згідно з частиною третьою статті 272 КАС України судові рішення суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду справ, визначених статтями 273-277, 282-283-1, 284-286 КАС України, набирають законної сили з моменту проголошення і не можуть бути оскаржені.
Керуючись статтями 286, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд
П О С Т А Н О В И В :
Апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції - залишити без задоволення.
Рішення Київського районного суду м. Одеси від 24 червня 2026 р. у справі №947/22017/26 - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Суддя: Д.С. Терлецький
Суддя: Н.В. Вербицька
Суддя: О.О. Димерлій