ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа № 320/19214/25 Суддя (судді) першої інстанції: Скрипка І.М.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 вересня 2026 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Чуприни О.В.,
суддів Попової О.Г., Говоруна О.В.,
за участю:
секретаря судового засідання - Мулик А.Б.,
представника позивача - Сухом`яткін К.М.,
представника відповідача - не з`явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Головного управління Державної податкової служби у м. Києві та ОСОБА_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 19.03.2026 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
В С Т А Н О В И В:
І. Короткий зміст позовних вимог
ОСОБА_1 (надалі по тексту також - позивач, ОСОБА_1 , платник податків) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві (надалі по тексту також - відповідач, ГУ ДПС у м. Києві, контролюючий орган, податковий орган), в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення рішення від 23.12.2024 за №14523624023, №14523724023, №14523524023, №14523124023.
В обґрунтування протиправності оскаржуваних рішень позивач звертається до наступних доводів та мотивів: платника податків не було поінформовано у встановленому законом порядку про проведення перевірки шляхом надсилання повідомлення про її початок та наказу про проведення, акту про результати перевірки; останній не був ознайомлений з фактом проведення щодо нього контролюючим органом документальної перевірки, що свідчить про порушення процедури її проведення та має істотний вплив на обґрунтованість висновків ГУ ДПС у м. Києві.
ІІ. Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 19.03.2026 адміністративний позов задоволено частково: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 23.12.2024 за №14523124023.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.
Досліджуючи питання належності надсилання кореспонденції як до так і під час проведення документальної перевірки, судом першої інстанції за наслідком аналізу матеріалів справи, виснувано про дотримання контролюючим органом вимог щодо такого направлення, натомість саме незабезпечення позивачем отримання такої за адресою місцезнаходження мало наслідком настання негативних наслідків. Водночас ОСОБА_1 не висловлено заперечень щодо висновків акту перевірки, як і не надано доказів, які б свідчили про помилковість таких у частині нарахування податкових зобов`язань зі сплати податку на доходи фізичних осіб та військового збору за наслідком не декларування доходу у вигляді інвестиційного прибутку.
Поруч із цим резюмовано про відсутність у платника податків фізичної особи, яка не є фізичною особою-підприємцем і не здійснює незалежну професійну діяльність, обов`язку з ведення Книги обліку доходів і витрат, у зв`язку чим визнано протиправним та скасовано рішення податкового органу про застосування штрафних (фінансових) санкцій за її ненадання до перевірки.
ІІІ. Підстави апеляційного оскарження та їх обґрунтування
Не погоджуючись з рішенням Київського окружного адміністративного суду від 19.03.2026, Головне управління ДПС у м. Києві оскаржило його в апеляційному порядку та, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права у частині, просило його скасувати у частині задоволених позовних вимог та ухвалити рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.
Власну позицію обґрунтовують помилковістю висновків стосовно відсутності у ОСОБА_1 обов`язку ведення Книги обліку доходів і витрат; зокрема, у випадку, якщо платник податків зобов`язаний подавати податкову декларацію або має право на її подання, у останнього відповідно до підпункту "а" пункту 176.1 статті 176 Податкового кодексу України виникає обов`язок вести облік доходів і витрат, такий є загальним і не ставиться у залежність від наявності чи відсутності у фізичної особи статусу суб`єкта підприємницької діяльності.
Уважаючи помилковими висновки суду щодо часткового задоволення позову, ОСОБА_1 звернувся до суду із апеляційною скаргою, у якій просив рішення суду першої інстанції скасувати в частині відмови у задоволенні позову та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.
За доводами позивача, має місце недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, у частині належного доведення до відома про призначення та проведення документальної перевірки. Звертається до аргументів, тотожним викладеним по тексту позовної заяви, котрі судом першої інстанції помилково не було взято до уваги.
ІV. Позиція інших учасників справи
ОСОБА_1 скористався правом подання відзиву на апеляційну скаргу, котрий надійшов на адресу суду 01.05.2026 через підсистему "Електронний суд" Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи. Спростовуючи доводи апелянта, посилається на доводи, викладені у позовній заяві та апеляційній скарзі; просить апеляційну скаргу ГУ ДПС у м. Києві залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 19.03.2026 скасувати частково та ухвалити нове рішення, який позовні вимоги задовольнити повністю.
Від Головного управління Державної податкової служби у м. Києві 13.05.2026 надійшов відзив на апеляційну скаргу позивача, у межах якої останній зауважує про не включення позивачем до складу загального оподатковуваного доходу за 2023 рік доходу у вигляді інвестиційного прибутку у сумі 10 000 000,00 гривень, який підлягає відображенню податковій декларації про майновий стан і доходи. З огляду на вказане, на останнього також поширювався обов`язок ведення обліку доходів і витрат, навіть попри не перебування у статусі фізичної особи-підприємця. Просили суд апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення.
V. Обставини, встановлені судом першої та апеляційної інстанцій
Головне управлінням ДПС у м. Києві звернулося до позивача з листом від 26.03.2024 за №7159/3/26-5-24-01-17-08 щодо виконання обов`язку щодо подання декларації про майновий стан та доходи за 2023 рік та декларування доходу, отриманого у вигляді інвестиційного прибутку (доходу).
Згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення №060[телефон приховано], дата подання - 27.03.2024, лист, надісланий за адресою АДРЕСА_1 , повернутий у зв`язку із закінченнями терміну зберігання 12.04.2024.
У відповідь на запит Головного управління ДПС у м. Києві від 12.06.2024 за №11122/І/26-15-24-01-17-07, TOB "СП "ХІМОПОЛТ" (код ЄДРПОУ 16475171) листом від 01.07.2024 за №114/1 (вх. від 02.07.2024 за №62352/6) надано інформацію про те, що між ТОВ "СП "ХІМОПОЛТ" та ОСОБА_1 укладено договір купівлі-продажу частки в статутному капіталі ТОВ "КРЕМЕНЧУЦЬКИЙ ЗАВОД ТЕХНІЧНОГО ВУГЛЕЦЮ" (код ЄДРПОУ ЄДРПОУ 00152299). Продаж відчужуваної частки (15%) здійснено за ціною 36 600 000,00 гривень, які в безготівковій формі на рахунок ОСОБА_1 перераховуються відповідно до графіку розрахунків передбаченого договором. У 2023 році за договором купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ "КРЕМЕНЧУЦЬКИЙ ЗАВОД ТЕХНІЧНОГО ВУГЛЕЦЮ" ОСОБА_1 від ТОВ "СП "ХІМОПОЛТ" виплачено 10 000 000,00 гривень.
Згідно доповідної записки ГУ ДПС у м. Києві від 23.09.2024 за №5658/26-15-24-02-03-10, у зв`язку з неподанням ОСОБА_1 податкової декларації про майновий стан і доходи за 2023 рік та отриманням податкової інформації щодо отриманого доходу у вигляді інвестиційного прибутку від продажу корпоративних прав ТОВ "КРЕМЕНЧУЦЬКИЙ ЗАВОД ТЕХНІЧНОГО ВУГЛЕЦЮ" (код ЄДРПОУ 00152299) та з метою здійснення дієвих заходів щодо контролю за своєчасністю та повнотою сплати податків до бюджету держави, виникла необхідність у проведенні документальної позапланової невиїзної перевірки позивача.
ГУ ДПС у м. Києві прийнято наказ від 25.09.2024 за №6305-п про проведення з 04.11.2024 документальної позапланової невиїзної перевірки платника податків - фізичної особи ОСОБА_1 з метою дотримання вимог своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб та військового збору до бюджету з отриманого інвестиційного прибутку від продажу корпоративних прав ТОВ "КРЕМЕНЧУЦЬКИЙ ЗАВОД ТЕХНІЧНОГО ВУГЛЕЦЮ" (код ЄДРПОУ 00152299) за період з 01.01.2023 по 31.12.2023 тривалістю 5 робочих днів.
На підставі коментованого наказу оформлено повідомлення від 25.09.2024 за №2143/26-15-24-02-03 про проведення документальної перевірки.
Згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення №06[телефон приховано], дата подання - 26.09.2024, лист, надісланий за адресою АДРЕСА_1.
На підставі статті 20, підпункту 78.1.2 пункту 78.1 статті 78, статті 79, пункту 82.2 статті 82 Податкового кодексу України та відповідно до наказу ГУ ДПС у м. Києві від 25.09.2024 за №6305-п, посадовою особою контролюючого органу проведено документальну позапланову невиїзну перевірку з питань дотримання вимог своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб та військового збору з отриманого доходу у вигляді інвестиційного прибутку від продажу корпоративних прав ТОВ "КРЕМЕНЧУЦЬКИЙ ЗАВОД ТЕХНІЧНОГО ВУГЛЕЦЮ" (код ЄДРПОУ 00152299) платника податків - фізичної особа ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 ) за період з 01.01.2023 по 31.12.2023.
За результатами документальної позапланової невиїзної перевірки складено акт перевірки від 14.11.2024 за №120239/Ж5/26-15-02-03/2503213890, яким встановлено наступні порушення вимог:
пункту 179.1 статті 179 Податкового кодексу України, з урахуванням вимог підпункту 49.18.4 пункту 49.18 статті 49, - не подано податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2023 рік до ДПІ у Деснянському районі ГУ ДПС у м. Києві;
вимог підпункту "а" пункту 176.1 статті 176, пунктів 44.1, 44.3 статті 44 Податкового кодексу України - не надано до перевірки Книги обліку доходів і витрат для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу;
підпункту 168.2.1 пункту 168.2, підпункту 168.1.3 пункту 168.1 статті 168 Податкового кодексу з урахуванням вимог підпункту 164.2.9 пункту 164.2 статті 164, підпункту 170.2.6 пункту 170.2 статті 170 цього кодексу - не задекларовано дохід у вигляді інвестиційного прибутку у сумі 10 000 000 грн та не сплачено до бюджету податок на доходи фізичних осіб за 2023 рік у сумі 1 800 000 грн з отриманого доходу;
підпунктів 1.2, 1.3 пункту 16-1 підрозділу 10 Розділу ХХ Податкового кодексу України - не нараховано, не утримано і не перераховано до бюджету військовий збір у сумі 150 000 грн.
Згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення №060[телефон приховано], дата подання - 15.11.2024, акт перевірки, надісланий за адресою АДРЕСА_1, повернутий у зв`язку із закінченнями терміну зберігання 03.12.2024.
За результатами перевірки Головним управлінням ДПС у м. Києві прийнято податкові повідомлення-рішення:
від 23.12.2024 за №14523624023, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування за 2023 рік у сумі 2 250 000,00 гривень (з них, основного платежу - 1 800 000,00 гривень та штрафних (фінансових) санкцій - 450 000,00 гривень);
від 23.12.2024 за №14523724023 від 23.12.2024, яким збільшено суму грошового зобов`язання з військового збору за 2023 рік у сумі 187 500,00 гривень (з них, основного платежу - 150 000,00 гривень та штрафних (фінансових) санкцій - 37 500,00 гривень);
від 23.12.2024 за №14523524023 від 23.12.2024, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за несвоєчасне подання податкової декларації про майновий стан і доходи за 2023 рік у сумі 340,00 гривень;
від 23.12.2024 за №14523124023, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за ненадання посадовим (службовим) особам контролюючих органів до перевірки Книги обліку доходів і витрат для визначення суми загального річного оподаткування доходу за 2023 рік у сумі 1 020,00 гривень.
Згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення №0101141504453, дата подання - 24.12.2025, податкові повідомлення-рішення, надіслані за адресою АДРЕСА_1, повернуті у зв`язку із закінченнями терміну зберігання 10.01.2025.
VІ. Оцінка висновку суду, судове рішення якого переглядається, та аргументів учасників справи
У відповідності до вимог пункту 3 частини 1 статті 244 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі по тексту також - КАС України, Кодекс), визначаючи яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин суд зазначає, що при вирішенні даної справи керується нормами Законів та підзаконних нормативно-правових актів в тій редакції, яка чинна на момент виникнення чи дії конкретної події, обставини і врегулювання відповідних відносин.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, в силу вимог статті 19 Конституції України, зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України (надалі по тексту також - ПК України, Кодекс), зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, які справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Відповідно до підпункту 62.1.3. пункту 62.1 статті 62 Податкового кодексу України податковий контроль здійснюється шляхом перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.
Контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки (пункт 75.1 статті 75 ПК України).
За приписами підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК України, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.
Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом.
Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні контролюючого органу.
В силу вимог підпункту 78.1.2 пункту 78.1 статті 78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких підстав, зокрема, не подання платником податків в установлений законом строк податкової декларації, розрахунки, звітність для податкового контролю за трансфертним ціноутворенням відповідно до пункту 39.4 статті 39 цього Кодексу, якщо їх подання передбачено законом.
Про проведення документальної позапланової перевірки керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.
Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків (крім перевірок, передбачених підпунктом 78.1.22 пункту 78.1 цієї статті) надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки (пункт 78.4 статті 78 ПК України).
Відповідно до пункту 79.3 статті 79 ПК України присутність платників податків під час проведення документальних невиїзних перевірок не обов`язкова.
Отже, у посадових осіб контролюючого органу виникає право на проведення документальної позапланової невиїзної перевірки за сукупності двох умов: наявності визначених законом підстав для її проведення (правова підстава) та надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки (формальна підстава).
При цьому абзац другий пункту 79.2 статті 79 ПК України визначає, що виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.
Документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику) (пункт 42.2 статті 42 ПК України).
Згідно пункту 42.3 статті 42 ПК України якщо платник податків у порядку та у строки, визначені статтею 66 цього Кодексу, повідомив контролюючий орган про зміну податкової адреси, він на період з дня державної реєстрації зміни податкової адреси до дня внесення змін до облікових даних такого платника податків звільняється від виконання вимог документів, надісланих йому контролюючим органом за попередньою податковою адресою та в подальшому повернених як таких, що не знайшли адресата.
Відповідно до пункту 42.5 статті 42 Кодексу у разі якщо платник податків не подав заяву про бажання отримувати документи через електронний кабінет, листування з платником податків здійснюється шляхом надіслання за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручаються платнику податків (його представнику).
У разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ у зв`язку з відсутністю за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їхньою відмовою прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.
У застосуванні положень пункту 79.2 статті 79 ПК України в взаємозв`язку з приписами пункту 42.2 статті 42 ПК України Верховний Суд дотримується усталеної позиції, згідно якої з наказом про невиїзну перевірку, відомостями про дату її початку та місце проведення платник має бути ознайомлений у встановлений законом спосіб до її початку. Невиконання вказаних вимог призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності її правових наслідків. Оскільки невиїзна перевірка проводиться не за місцезнаходженням платника податків, завчасне (до початку перевірки) повідомлення його про час та місце проведення перевірки є гарантією його права на об`єктивну, повну та всебічну перевірку дотримання ним податкової дисципліни, включаючи можливість надання платником податків наявних у нього документів для підтвердження показників податкового обліку.
Наведене дає підстави для висновку, що у випадку надіслання копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки рекомендованим листом з повідомленням про вручення контролюючий орган має враховувати особливості, пов`язані із правилами вручення поштових відправлень в Україні.
Про обґрунтованість такого висновку свідчать і наступні зміни, що були внесені законодавцем до пункту 79.2 статті 79 ПК України. Зокрема, Законом України від 30.11.2021 за №1914-ІХ "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень", який набрав чинності з 01 січня 2022 року, пункт 79.2 статті 79 ПК України доповнено новим абзацом такого змісту: "У разі надіслання (вручення) відповідно до статті 42 цього Кодексу платнику податків (його представнику) копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення позапланової невиїзної перевірки, шляхом надсилання за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення документальна позапланова невиїзна перевірка (крім перевірки, визначеної статтею 200 цього Кодексу) розпочинається не раніше 30 календарного дня з дати надсилання такого повідомлення та копії наказу".
Судова палата з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду в постанові від 20 лютого 2020 року у справі №826/17123/18 сформулювала правовий висновок, відповідно до якого, оскаржуючи в подальшому наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень. При цьому таким підставам позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства.
Також Верховний Суд неодноразово, зокрема у постановах від 15.02.2024 у справі №640/9016/20, від 19.02.2024 у справі №440/4696/18 наголошував, що невиконання контролюючим органом вимог пункту 79.2 статті 79 ПК України є істотним порушенням процедури перевірки, тобто є самостійною та достатньою підставою для скасування податкових повідомлень-рішень та інших рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки.
У ході судового розгляду справи судом першої інстанції було установлено, що ГУ ДПС у м. Києві прийнято наказ від 25.09.2024 за №6305-п про проведення з 04.11.2024 документальної позапланової невиїзної перевірки платника податків - фізичної особи ОСОБА_1 з метою дотримання вимог своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб та військового збору до бюджету з отриманого інвестиційного прибутку від продажу корпоративних прав ТОВ "КРЕМЕНЧУЦЬКИЙ ЗАВОД ТЕХНІЧНОГО ВУГЛЕЦЮ" (код ЄДРПОУ 00152299) за період з 01.01.2023 по 31.12.2023 тривалістю 5 робочих днів.
На підставі коментованого наказу оформлено повідомлення від 25.09.2024 за №2143/26-15-24-02-03 про проведення документальної перевірки.
Згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення №060[телефон приховано], дата подання - 26.09.2024, лист надісланий за адресою АДРЕСА_1.
До матеріалів справи також долучено Інформацію про задеклароване/зареєстроване місце проживання особи від 14.08.2024 за №117436450, за якою за відомостями Відділу з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Деснянської РДА задеклароване/зареєстроване місце проживання ОСОБА_1 - АДРЕСА_1 .
Аналогічні відомості відображені у витягу з реєстру територіальної громади від 19.11.2022 за №2022/001298387, згідно яких за згаданою адресою позивач зареєстрований з 11.09.2003.
Стосовно доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 у частині відсутності у рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення №06[телефон приховано] (дата подання - 26.09.2024) даних про те, що вказаний лист дійсно містив копії наказу від 25.09.2024 за №6305-п та повідомлення від 25.09.2024 за №2143/26-15-24-02-03, суд вважає такі неспроможними, оскільки у примітці до такого зазначено "24-02-03 ОСОБА_2 НАКАЗ", що дозволяє ідентифікувати номер наказу та його виконавця.
Окрім цього, колегія суддів вважає релевантними висновки, наведені у постанові Верховного Суду від 20.10.2020 у справі №140/30/20, відповідно до яких додаткових вимог до надсилання податкової вимоги (зокрема, зазначення в рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення реквізитів документа, що надсилається) податкове законодавство не містить.
Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 29.04.2025 у справі №420/35624/23, від 19.06.2025 у справі №420/35627/23.
Також нормами податкового законодавства не передбачено вимог для оформлення поштового відправлення з "описом вкладення", як на тому наполягав у судових засіданнях представник ОСОБА_1.
Окрім того, відповідно до абзаців першого, другого пункту 45.1 статті 45 ПК України платник податків - фізична особа зобов`язаний визначити свою податкову адресу. Податковою адресою платника податків - фізичної особи визнається місце її проживання, за яким вона береться на облік як платник податків у контролюючому органі.
Протягом судового розгляду справи позивач не наводив доводів про зміну своєї податкової адреси, відповідних доказів у підтвердження вказаному не надавав.
У постанові від 23.05.2022 у справі №810/3116/18 Судова палата з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду зазначила, що добросовісний платник податків зобов`язаний забезпечити отримання ним кореспонденції за адресою місцезнаходження. У разі невиконання цього обов`язку платник не вправі посилатись на неотримання ним документів як на обставину, що звільняє його від настання у зв`язку з цим негативних для такого платника наслідків.
У цій же постанові Судова палата виснувала, що обов`язку контролюючого органу щодо направлення платнику податків, зокрема документів у спосіб, визначений статтею 42 Податкового кодексу України, кореспондує також і обов`язок такого платника добросовісно ставитись до отримання відповідної кореспонденції.
Отже, в матеріалах справи наявні докази скерування контролюючим органом на адресу позивача рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення копії наказу від 25.09.2024 за №6305-п та повідомлення від 25.09.2024 за №2143/26-15-24-02-03.
Колегія суддів наголошує, що виходячи з приписів пункту 79.2 статті 79 ПК України, ключовою обставиною, з якою законодавець пов`язує право контролюючого органу розпочати документальну позапланову невиїзну перевірку не раніше 30 календарного дня з дати надсилання копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки, є саме надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення згаданих документів.
У спірному випадку у суду відсутні підстави уважати, що поштовим відправленням №060[телефон приховано] 26.09.2024 здійснювалося направлення позивачу за адресою його місцезнаходження/податковою адресою будь-яких інших документів, аніж копії наказу від 25.09.2024 за №6305-п та повідомлення від 25.09.2024 за №2143/26-15-24-02-03.
Наявність у ГУ ДПС у м. Києві у розпорядженні конверту з вкладенням вказаних документів однозначно свідчить про повернення таких на адресу відправника, а отже фактичне не вручення платнику податків з тих чи інших причин, котрі не є вирішальними при встановленні передумов для проведення спірної перевірки.
За текстом акту перевірки від 14.11.2024 за №120239/Ж5/26-15-02-03/2503213890, термін її проведення тривав з 04.11.2024 по 08.11.2024, написання акту відбувалося з 11.11.2024 по 15.11.2024, відтак часовий проміжок з дати надсилання копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки однозначно перевищував 30 календарних днів з таки такого надсилання.
Враховуючи наявність підстав для проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та підтвердження факту надіслання податковим органом останніх, суд погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність будь-яких порушень з боку податкового органу при призначенні та проведенні перевірки ОСОБА_1 .
Переходячи до суті встановлених ГУ ДПС у м. Києві порушень, судом зі змісту акту перевірки встановлено, що ОСОБА_1 у порушення:
пункту 179.1 статті 179 Податкового кодексу України, з урахуванням вимог підпункту 49.18.4 пункту 49.18 статті 49, - не подано податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2023 рік до ДПІ у Деснянському районі ГУ ДПС у м. Києві;
вимог підпункту "а" пункту 176.1 статті 176, пунктів 44.1, 44.3 статті 44 Податкового кодексу України - не надано до перевірки Книги обліку доходів і витрат для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу;
підпункту 168.2.1 пункту 168.2, підпункту 168.1.3 пункту 168.1 статті 168 Податкового кодексу з урахуванням вимог підпункту 164.2.9 пункту 164.2 статті 164, підпункту 170.2.6 пункту 170.2 статті 170 цього кодексу - не задекларовано дохід у вигляді інвестиційного прибутку у сумі 10 000 000 грн та не сплачено до бюджету податок на доходи фізичних осіб за 2023 рік у сумі 1 800 000 грн з отриманого доходу;
підпунктів 1.2, 1.3 пункту 16-1 підрозділу 10 Розділу ХХ Податкового кодексу України - не нараховано, не утримано і не перераховано до бюджету військовий збір у сумі 150 000 грн.
По суті встановлених порушень щодо оподаткування позивачем інвестиційного прибутку, суд виходить з такого.
Відповідно до підпункту 162.1.1 пункту 162.1 статті 162 Податкового кодексу України платниками податку на доходи фізичних осіб є фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи.
Об`єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід (підпункт 163.1.1 пункту 163.1 статті 163 ПК України).
Пунктом 164.1 статті 164 ПК України визначено, що базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.
За правилами підпункту 164.2.9 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається інвестиційний прибуток від проведення платником податку операцій з цінними паперами, деривативами та корпоративними правами, випущеними в інших, ніж цінні папери, формах, крім доходу від операцій, зазначених у підпунктах 165.1.2, 165.1.40, 165.1.52 пункту 165.1 статті 165 цього Кодексу.
Платник податку, що отримує доходи від особи, яка не є податковим агентом, та іноземні доходи, зобов`язаний включити суму таких доходів до загального річного оподатковуваного доходу та подати податкову декларацію за наслідками звітного податкового року, а також сплатити податок з таких доходів (підпункт 168.2.1 пункту 168.2 статті 168 ПК України).
Порядок оподаткування інвестиційного прибутку визначений положеннями статті 170 Податкового кодексу України.
Відповідно до підпункту 170.2.1 пункту 170.2 статті 170 Кодексу облік загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами ведеться платником податку самостійно, окремо від інших доходів і витрат. Для цілей оподаткування інвестиційного прибутку звітним періодом вважається календарний рік, за результатами якого платник податку зобов`язаний подати річну податкову декларацію, в якій має відобразити загальний фінансовий результат (інвестиційний прибуток або інвестиційний збиток), отриманий протягом такого звітного року.
За правилами підпункту 170.2.2 пункту 170.2 статті 170 ПК України інвестиційний прибуток розраховується як позитивна різниця між доходом, отриманим платником податку від продажу окремого інвестиційного активу з урахуванням курсової різниці (за наявності), та його вартістю, що визначається із суми документально підтверджених витрат на придбання такого активу або вартістю інвестиційного активу, що була задекларована особою як об`єкт декларування у порядку одноразового (спеціального) добровільного декларування відповідно до підрозділу 91 розділу XX цього Кодексу з урахуванням норм підпунктів 170.2.4-170.2.6 цього пункту (крім операцій з деривативами).
Придбанням інвестиційного активу вважаються також операції з внесення платником податку коштів або майна до статутного капіталу юридичної особи - резидента в обмін на емітовані ним корпоративні права.
Згідно підпунктом 170.2.6 пункту 170.2 статті 170 ПК України до складу загального річного оподатковуваного доходу платника податку включається позитивне значення загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами за наслідками такого звітного (податкового) року. Загальний фінансовий результат операцій з інвестиційними активами визначається як сума інвестиційних прибутків, отриманих платником податку протягом звітного (податкового) року, зменшена на суму інвестиційних збитків, понесених платником податку протягом такого року.
Аналіз наведених норм свідчить, що об`єктом оподаткування податком на доходи фізичних осіб вважається інвестиційний прибуток, при визначенні якого враховуються понесені витрати на попереднє придбання інвестиційного активу фізичною особою - платником податку, підтверджені документами первинного обліку, пов`язані з придбанням такого інвестиційного активу, зокрема: договори купівлі-продажу активу, акти приймання-передачі, касові документи, розрахункові документи, банківські виписки, тощо.
Отже, витрати на придбання інвестиційного активу при розрахунку інвестиційного прибутку для його відображення у декларації, повинні бути належним чином документально підтверджені, як при складанні та поданні до контролюючого органу відповідної декларації, так і під час проведення перевірки.
Так, контролюючим органом встановлено, що у відповідь на запит Головного управління ДПС у м. Києві від 12.06.2024 за №11122/І/26-15-24-01-17-07, TOB "СП "ХІМОПОЛТ" (код ЄДРПОУ 16475171) листом від 01.07.2024 за №114/1 (вх. від 02.07.2024 за №62352/6) надано інформацію про те, що між ТОВ "СП "ХІМОПОЛТ" та ОСОБА_1 укладено договір купівлі-продажу частки в статутному капіталі ТОВ "КРЕМЕНЧУЦЬКИЙ ЗАВОД ТЕХНІЧНОГО ВУГЛЕЦЮ" (код ЄДРПОУ ЄДРПОУ 00152299). Продаж відчужуваної частки (15%) здійснено за ціною 36 600 000,00 гривень, які в безготівковій формі на рахунок ОСОБА_1 перераховуються відповідно до графіку розрахунків передбаченого договором. У 2023 році за договором купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ "КРЕМЕНЧУЦЬКИЙ ЗАВОД ТЕХНІЧНОГО ВУГЛЕЦЮ" ОСОБА_1 від ТОВ "СП "ХІМОПОЛТ" виплачено 10 000 000,00 гривень.
В силу правового регулювання підпункту 14.1.562 пункту 14.1 статті 14 ПК України взаємодія між платниками податків та державними, у тому числі контролюючими, органами з питань реалізації прав та обов`язків, визначених цим Кодексом та іншими законами, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи, та нормативно-правовими актами, прийнятими на підставі та на виконання цього Кодексу та інших законів, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи, реалізується, серед іншого, через - інші засоби, бази даних, реєстри, що ведуться в електронному вигляді, інформаційні, телекомунікаційні, інформаційно-телекомунікаційні системи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику.
Підпунктом 83.1.2 пункту 83.1. ПК України визначено, що для посадових осіб контролюючих органів під час проведення перевірок підставами для висновків, поряд з іншим, є податкова інформація.
Приписами пункту 74.1 статті 74, а також пункту 74.3 статті 74 ПК України визначено, що податкова інформація, зібрана відповідно до цього Кодексу, зберігається в базах даних Інформаційних, телекомунікаційних та інформаційно-телекомунікаційних систем (надалі по тексту також Інформаційні системи) центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику. Зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань, а також центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, для формування та реалізації єдиної державної податкової політики.
Згідно наявних у матеріалах справи відомостей з централізованої бази даних Державного реєстру фізичних осіб - платників податків, ОСОБА_1 у ІV кварталі 2023 року (жовтень та грудень 2023 року) отримано дохід за ознакою 112 "Інвестиційний прибуток від операцій з цінними паперами" від ТОВ "СП "ХІМОПОЛТ" у сукупному розмірі 10 000 000,00 гривень.
У даній справі, ані під час перевірки, ані під час розгляду справи на підтвердження понесених інвестиційних витрат позивачем не надано первинних документів: договорів, протоколів, платіжних документів (прибуткових та видаткових квитанцій, платіжних доручень, меморіальних ордерів, тощо) по операціях з придбання корпоративних прав ТОВ "КРЕМЕНЧУЦЬКИЙ 5 ЗАВОД ТЕХНІЧНОГО ВУГЛЕЦЮ", від продажу яких в 2023 році отримано інвестиційний дохід.
Так само останнім ані у адміністративному позові, ані у апеляційній скарзі не заперечується обставин отримання доходу від відчуження частки у статутному капіталі ТОВ "КРЕМЕНЧУЦЬКИЙ ЗАВОД ТЕХНІЧНОГО ВУГЛЕЦЮ" на користь ТОВ "СП "ХІМОПОЛТ" у 2023 році у загальній сумі 10 000 000,00 гривень, не надано інших доказів та первинних документів, з яких би суд міг дійти висновку про помилковість висновків контролюючого органу у цій частині та/або розрахунку інвестиційного прибутку відповідно до підпункту 170.2.2 пункту 170.2 статті 170 ПК України.
До загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються пасивні доходи (крім зазначених у підпунктах 165.1.2 та 165.1.41 пункту 165.1 статті 165 цього Кодексу), доходи у вигляді виграшів, призів (підпункт 164.2.8 пункту 164.2 статті 164 ПК України).
Згідно підпункту 14.1.268 пункту 14.1 статті 14 Кодексу пасивні доходи - доходи, отримані у вигляді, зокрема, інвестиційного прибутку, включаючи прибуток від операцій з державними цінними паперами та з борговими зобов`язаннями Національного банку України з урахуванням курсової різниці.
Пунктом 167.1 статті 167 ПК визначено, що ставка податку становить 18 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2-167.5 цієї статті) у тому числі, але не виключно у формі: заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв`язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами.
Натомість відповідно до підпункту 167.5.1 пункту 167.5 статті 167 Кодексу ставки податку на пасивні доходи до бази оподаткування встановлюються у таких розмірах: 18 відсотків - для пасивних доходів, крім зазначених у підпунктах 167.5.2 та 167.5.4 цього пункту.
Згідно підпунктом 1.2 пункту 16 підрозділу 10 розділу ХХ "Перехідних положень" ПК України об`єктом оподаткування військовим збором є доходи, визначені статтею 163 Кодексу, зокрема, загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід та доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання).
За вимогами підпункту 1.3 пункту 16 Підрозділу 10 розділу ХХ "Перехідних Положень" Кодексу ставка збору становить 1,5 відсотка від об`єкта оподаткування.
Матеріали справи позбавлені доказів сплати ОСОБА_1 податку на доходи фізичних осіб та військового збору у 2023 році з отриманого доходу у вигляді інвестиційного прибутку; вказані обставини, як і наявність обов`язку зі сплати відповідних податків та зборів, позивачем не заперечуються.
Ураховуючи вищенаведене, суд не знаходить підстав погодитися із доводами позивача про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 23.12.2024 за №14523624023, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування за 2023 рік у сумі 2 250 000,00 гривень (з них, основного платежу - 1 800 000,00 гривень та штрафних (фінансових) санкцій - 450 000,00 гривень) та від 23.12.2024 за №14523724023 від 23.12.2024, яким збільшено суму грошового зобов`язання з військового збору за 2023 рік у сумі 187 500,00 гривень (з них, основного платежу - 150 000,00 гривень та штрафних (фінансових) санкцій - 37 500,00 гривень).
Підпунктом 168.2.1 пункту 168.2 статті 168 ПК України визначено, що платник податку, що отримує доходи від особи, яка не є податковим агентом, та іноземні доходи, зобов`язаний включити суму таких доходів до загального річного оподатковуваного доходу та подати податкову декларацію за наслідками звітного податкового року, а також сплатити податок з таких доходів.
Якщо згідно з нормами цього розділу окремі види оподатковуваних доходів (прибутків) не підлягають оподаткуванню під час їх нарахування чи виплати, але не є звільненими від оподаткування, платник податку зобов`язаний самостійно включити суму таких доходів до загального річного оподатковуваного доходу податку та подати річну декларацію з цього податку (підпункт 168.1.3 пункту 168.1 статті 168 ПК України).
Відповідно до підпункту 170.2.1 пункту 170.2 статті 170 Податкового кодексу України облік загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами ведеться платником податку самостійно, окремо від інших доходів і витрат. Для цілей оподаткування інвестиційного прибутку звітним періодом вважається календарний рік, за результатами якого платник податку зобов`язаний подати річну податкову декларацію, в якій має відобразити загальний фінансовий результат (інвестиційний прибуток або інвестиційний збиток), отриманий протягом такого звітного року.
Наказом Міністерства фінансів України від 02.10.2015 за №859 затверджено форму податкової декларації про майновий стан і доходи та "Інструкцію щодо заповнення податкової декларації про майновий стан і доходи", пунктом 2 розділу IV "Порядок заповнення додатків до декларації" якої встановлено вимоги щодо заповнення додатку Ф1 до декларації "Розрахунок податкових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб та військового збору з доходів, отриманих від операцій з інвестиційними активами".
За змістом пункту 176.1 статті 176 ПК України платники податку зобов`язані: а) вести облік доходів і витрат в обсягах, необхідних для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу, у разі якщо такий платник податку зобов`язаний відповідно до цього розділу подавати декларацію або має право на таке подання з метою повернення надміру сплачених податків, у тому числі при застосуванні права на податкову знижку. Форми такого обліку та порядок його ведення визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику; б) отримувати та зберігати протягом строку давності, встановленого цим Кодексом, документи первинного обліку, в тому числі на підставі яких визначаються витрати при розрахунку інвестиційного прибутку та формується податкова знижка платника податку; в) подавати податкову декларацію за встановленою формою у визначені строки у випадках, коли згідно з нормами цього розділу таке подання є обов`язковим. На вимогу контролюючого органу та в межах його повноважень, визначених законодавством, платники податку зобов`язані пред`являти документи і відомості, пов`язані з виникненням доходу або права на отримання податкової знижки, обчисленням і сплатою податку, та підтверджувати необхідними документами достовірність відомостей, зазначених у податковій декларації з цього податку.
Порядок ведення обліку доходів і витрат для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу затверджений наказом Міністерства доходів і зборів України від 23.06.2017 за №591 "Про затвердження форми Книги обліку доходів і витрат для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу та Порядку ведення обліку доходів і витрат для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу".
Згідно пункту 1 цей Порядок поширюється на фізичних осіб - платників податків, які отримують доходи та відповідно до розділу IV Податкового кодексу України зобов`язані подавати податкову декларацію про майновий стан і доходи та/або мають право на таке подання з метою повернення надміру сплачених податків, у тому числі при застосуванні права на податкову знижку, крім осіб, які перебувають на податковому обліку як самозайняті особи.
Цей Порядок розроблено відповідно до положень Кодексу, згідно з підпунктом "а" пункту 176.1 статті 176 розділу IV якого платники податків ведуть облік у Книзі обліку доходів і витрат для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу (далі - Книга обліку) (пункт 2 Порядку №591).
Поруч із цим, за пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України встановлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Платник податків в силу вимог пункту 85.2 статті 85 Податкового кодексу України зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки. Такий обов`язок виникає у платника податків після початку перевірки.
Колегія суддів наголошує, що платник податків зобов`язаний надати посадовим особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що пов`язані з предметом перевірки, саме після початку перевірки.
За обставинами справи, Головне управлінням ДПС у м. Києві звернулося до позивача з листом від 26.03.2024 за №7159/3/26-5-24-01-17-08 щодо виконання обов`язку щодо подання декларації про майновий стан та доходи за 2023 рік та декларування доходу, отриманого у вигляді інвестиційного прибутку (доходу).
Згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення №060[телефон приховано], дата подання - 27.03.2024, лист, надісланий за адресою АДРЕСА_1, повернутий у зв`язку із закінченнями терміну зберігання 12.04.2024.
Під час судового розгляду справи не встановлено обставин подання ОСОБА_1 податкової декларації про майновий стан і доходи за 2023 рік, вказане позивачем не заперечується.
Відтак колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції у цій частині про відсутність відстав для визнання неправомірним та скасування податкового повідомлення-рішення від 23.12.2024 за №14523524023 від 23.12.2024, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за несвоєчасне подання податкової декларації у сумі 340,00 гривень.
Водночас, виходячи із наведеного правового регулювання слід уважати помилковими висновки про відсутність у платника податків фізичної особи, яка не є фізичною особою-підприємцем і не здійснює незалежну професійну діяльність, обов`язку з ведення Книги обліку доходів і витрат, оскільки вказане суперечить вимогам підпункту "а" пункту 176.1 статті 176 ПК України.
Так, з огляду на наявність у ОСОБА_1 обов`язку з подання податкової декларації про майновий стан і доходи за наслідком здійснення операцій з інвестиційними активами у 2023 році, у останнього як у фізичної особи платника податку наявний самостійний обов`язок з ведення обліку доходів і витрат.
За змістом акту перевірки від 14.11.2024 за №120239/Ж5/26-15-02-03/2503213890, позивачем не надано посадовим (службовим) особам контролюючого органу до перевірки Книги обліку доходів і витрат для визначення суми загального річного оподаткування доходу за 2023 рік, останнім обставин вказаного не спростовано, як і не надано до суду доказів ведення відповідного обліку доходів і витрат для визначення суми загального фінансового результату, зокрема від операцій з інвестиційними активами, який згідно наведених вище приписів податкового законодавства, повинен вестись окремо.
З огляду на наведене слід констатувати про безпідставність доводів позивача про протиправність податкового повідомлення-рішення від 23.12.2024 за №14523124023 про застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 1 020,00 гривень за порушення підпункту "а" пункту 176.1 статті 176, пунктів 44.1, 44.3 статті 44 Податкового кодексу України.
Суд враховує також положення Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), у якому, між іншим, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою, і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини (надалі по тексту також - ЄСПЛ) очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, які може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
ЄСПЛ наголошує, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує національні суди обґрунтовувати свої рішення (рішення у справі "Якущенко проти України", заява №57706/10, пункт 28). До того ж, принцип належного здійснення правосуддя також передбачає, що судові рішення мають у достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони ґрунтуються (рішення у справах "Garcнa Ruiz v. Spain" [GC] (заява №30544/96, пункт 26), "Проніна проти України" (заява №63566/00; пункт 23), "Серявін та інші проти України" (заява №4909/04; пункт 58), "Бендерський проти України" (заява №22750/02, пункт 42)).
Крім того, у пункті 60 рішення "Helle v. Finland" (заява №20772/92) ЄСПЛ наголосив також і на тому, що суд обов`язково повинен мотивувати рішення, а не просто погоджуватися з висновками рішення суду попередньої інстанції. Вмотивованість рішення можна досягти або шляхом використання мотивів суду попередньої інстанції, або шляхом наведення власних мотивів щодо розгляду аргументів та істотних питань у справі.
Однак, варто наголосити, що в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні, ЄСПЛ також неодноразово зазначав, зокрема у рішенні "Garcia Ruiz v. Spain" [GC] (заява №30544/96, пункт 26) про те, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, проте вказаний підхід не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент (рішення у справах "Van de Hurk v. the Netherlands" (заява №16034/90, пункт 61), "Шкіря проти України" (заява №30850/11, пункт 43). Водночас, у вказаному рішенні Суд звертає увагу на те, що ступінь застосування обов`язку викладати мотиви може варіюватися залежно від характеру рішення і повинно визначатися у світлі обставин кожної справи.
Подібних висновків щодо необхідності дотримання вказаного зобов`язання виключно з огляду на обставини справи ЄСПЛ дійшов також у рішеннях "Ruiz Torija v. Spain" (заява №18390/91, пункт 29), "Higgins and others v. France" (заява №20124/92, пункт 42), "Бендерський проти України" (заява №22750/02, пункт 42) та "Трофимчук проти України" (заява №4241/03, пункт 54).
Враховуючи приписи частини 1 статті 308 КАС України, за якими суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, з врахуванням встановлених обставин справи та правового регулювання, колегія суддів доходить висновку про правомірність прийняття контролюючим органом оскаржуваних у цій справі податкових повідомлень-рішень від 23.12.2024 за №14523624023, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування за 2023 рік у сумі 2 250 000,00 гривень (з них, основного платежу - 1 800 000,00 гривень та штрафних (фінансових) санкцій - 450 000,00 гривень); від 23.12.2024 за №14523724023 від 23.12.2024, яким збільшено суму грошового зобов`язання з військового збору за 2023 рік у сумі 187 500,00 гривень (з них, основного платежу - 150 000,00 гривень та штрафних (фінансових) санкцій - 37 500,00 гривень); від 23.12.2024 за №14523524023 від 23.12.2024, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за несвоєчасне подання податкової декларації про майновий стан і доходи за 2023 рік у сумі 340,00 гривень; від 23.12.2024 за №14523124023, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за ненадання посадовим (службовим) особам контролюючих органів до перевірки Книги обліку доходів і витрат для визначення суми загального річного оподаткування доходу за 2023 рік у сумі 1 020,00 гривень.
VІІ. Висновок суду апеляційної інстанції по суті вимог апеляційної скарги
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення (частини 1, 2 статті 77 КАС України).
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Суд за правилами статті 90 КАС України оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.
Поруч із цим, в силу вимог частини 3 статті 308 Кодексу, суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (частини 1, 2 статті 308 КАС України).
За частиною 1 статті 317 Кодексу, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права; неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи.
Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини (частина 4 статті 317 КАС України).
Переглянувши рішення суду першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга Головного управління Державної податкової служби у м. Києві підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення через неправильне застосування норм матеріального права та неповне з`ясування судом обставин, що слугувало формуванню помилкового висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог, підлягає скасуванню. За викладених обставин також не підлягає задоволенню апеляційна скарга ОСОБА_1 , натомість заявлений ним позов є безпідставним та необґрунтованим, а тому не підлягає задоволенню з вищевикладених по тексту постанови мотивів.
VІІІ. Розподіл судових витрат
Відповідно до статті 139 КАС України новий розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись статтями 308, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329, 370 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У Х В А Л И В :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 19.03.2026 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, - залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві на рішення Київського окружного адміністративного суду від 19.03.2026 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, - задовольнити.
Рішення Київського окружного адміністративного суду від 19.03.2026 у справі №320/19214/25, - скасувати та ухвалити постанову, якою у задоволенні адміністративного позову відмовити.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених частиною 5 статті 291, пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Головуючий суддя Чуприна О.В.
Суддя Попова О.Г.
Суддя Говорун О.В.
Повний текст постанови складено 03.09.2026.