П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 120/13693/25
Суддя-доповідач Яремчук К.О.
03 вересня 2026 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: судді-доповідача Яремчукa К.О., суддів - Гнап Д.Д., Сушка О.О., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Вінницькій області на рішення Вінницького окружного адміністративного суду (ухвалене суддею Альчуком М.П. у м. Вінниці) від 25 лютого 2026 року у справі за позовом Головного управління ДПС у Вінницькій області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції
У жовтні 2025 року Головне управління ДПС у Вінницькій області звернулося до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу в сумі 29635,48 гривень.
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 25 лютого 2026 року у задоволенні позову відмовлено.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що відповідачем самостійно сплачено визначену Головним управлінням ДПС України у Вінницькій області суму грошового зобов`язання у заявленому розмірі, що підтверджується платіжною інструкцією № 8396-5582-1954-2202 від 09 листопада 2025 року, а тому сума боргу, що була предметом стягнення, на момент розгляду справи сплачена.
Короткий зміст апеляційної скарги
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 25 лютого 2026 року та ухвалити нове, яким позов задовольнити.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт вказує на те, що станом на день звернення до суду з позовною заявою за ОСОБА_1 рахувався податковий борг в сумі 29635,48 гривень.
Податковий борг утворився у зв`язку з несплатою податкових зобов`язань із земельного податку з фізичних осіб в сумі 16073,15 гривень та податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, в сумі 13562,33 гривень.
09 листопада 2025 року ОСОБА_1 сплатив заборгованість з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, в сумі 29241 гривень, у зв`язку із чим по даному податковому зобов`язанню утворилася переплата в сумі 14555,59 гривень.
30 січня 2026 року в інтегрованій картці платника податків ОСОБА_1 донараховано суми грошового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, які підтверджуються податковими повідомленнями-рішеннями № 0658414-2407-0228 від 10 червня 2025 року на суму 11348,65 гривень та № 0658415-2407-0228 від 10 червня 2025 року на суму 4329,92 грн.
Відтак представник апелянта стверджує, що сума заборгованості з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, станом на день звернення з апеляційною скаргою становить 1122,98 гривень.
Щодо сплати земельного податку, то представник позивача зазначив, що ОСОБА_1 протягом 2025-2026 років не сплачував земельний податок з фізичних осіб, а станом на день звернення до суду з апеляційною скаргою за відповідачем обліковується заборгованість з цього податку на суму 27619 гривень. При цьому податковий борг із земельного податку в сумі 16073,15 гривень, про стягнення якого йшлося в позовній заяві, залишається несплаченим.
Інших заяв від учасників справи до суду не надходило.
Стислий виклад встановлених обставин
ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні ДПС у Вінницькій області.
09 травня 2024 року Головним управлінням ДПС у Вінницькій області прийнято податкові повідомлення-рішення № 0332234-2407-0228-UA0502003[телефон приховано] та № 0332235-2407-0228-UA0502003[телефон приховано], якими ОСОБА_1 визначено до сплати суми податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, в загальному розмірі 13562,33 гривень.
Окрім того, податковими повідомленнями-рішеннями від 09 квітня 2021 року № 1848067-2404-0228, від 22 травня 2022 року № 379052-2405-0228, від 07 квітня 2023 року № 105174-2407-0228 та від 28 березня 2024 року № 93430-2407-0228-UA0502003[телефон приховано], що прийняті Головним управлінням ДПС у Вінницькій області, відповідачу визначено до сплати суму податкового зобов`язання із земельного податку в загальному розмірі 16073,15 гривень.
04 жовтня 2019 року Головним управлінням ДПС у Вінницькій області сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) № 289424-50, яку направлено на адресу відповідача.
09 листопада 2025 року відповідачем сплачено кошти в сумі 29241 гривень в рахунок погашення боргу з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що підтверджується платіжною інструкцією № 2.393474961.1 від 09 листопада 2025 року.
Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції
Приписами частин першої - третьої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Колегія суддів, перевіривши доводи апеляційної скарги та виходячи з меж апеляційного перегляду, визначених статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України, враховує наступне.
Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Обов`язок сплати податків платником передбачений підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України (надалі - ПК України), відповідно до якого, платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності (підпункт 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 ПК України).
Відповідно до підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.
Пунктом 57.3 статті 57 ПК України передбачено, що у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.
Контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення, якщо сума грошового зобов`язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян) або якщо за результатами перевірки контролюючим органом встановлено факт: невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації; завищення розміру задекларованого від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованої платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу; заниження або завищення суми податкових зобов`язань, заявленої у податковій декларації, або суми податкового кредиту, заявленої у податковій декларації з податку на додану вартість, крім випадків, коли зазначене заниження або завищення враховано при винесенні інших податкових повідомлень-рішень за результатами перевірки (пункт 58.1 статті 58 ПК України).
За правилами, визначеними статтею 59 ПК України, у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. У разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).
Встановленими у цій справі обставинами підтверджується те, що за відповідачем обліковувався податковий борг за наступними видами платежів:
1) з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, в розмірі 13562,33 гривень, що підтверджується прийнятими податковим органом податковими повідомленнями-рішеннями від 09 травня 2024 року № 0332234-2407-0228-UA0502003[телефон приховано] та № 0332235-2407-0228-UA0502003[телефон приховано];
2) із земельного податку в розмірі 16073,15 гривень, що підтверджується податковими повідомленнями-рішеннями від 09 квітня 2021 року № 1848067-2404-0228, від 22 травня 2022 року № 379052-2405-0228, від 07 квітня 2023 року № 105174-2407-0228 та від 28 березня 2024 року № 93430-2407-0228-UA0502003[телефон приховано].
Тобто, загальна сума податкового боргу, що обліковувалася за ОСОБА_1 станом на день подання позову, становила 29635,48 гривень.
Разом із тим, відмовляючи в задоволенні позову щодо стягнення з відповідача означеної вище суми боргу, окружний адміністративний суд вважав, що останнім самостійно сплачено визначену контролюючим органом суму грошового зобов`язання у заявленому розмірі, що підтверджується платіжною інструкцією № 8396-5582-1954-2202 від 09 листопада 2025 року.
Проте судом першої інстанції не враховано того, що наведеним вище платіжним документом підтверджується сплата відповідачем на казначейський рахунок коштів в сумі 29241 гривень, в той час як розмір податкового боргу, заявлений контролюючим органом до стягнення, становив 29635,48 гривень.
Тобто ОСОБА_1 сплачено меншу суму, аніж визначено Головним управлінням ДПС у Вінницькій області.
Таким чином, різниця між сплаченою ОСОБА_1 сумою та визначеною податковим органом становить 394,48 гривень (29635,48 гривень - 29241 гривень), і така сума має статус податкового боргу, що залишилося поза увагою окружного адміністративного суду.
При цьому сплачені відповідачем кошти в сумі 29241 гривень відповідно до платіжної інструкції від 09 листопада 2025 року спрямовувалися ним для погашення заборгованості з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, про що свідчить вказівка в призначенні платежу такого платіжного документа.
Однак, на переконання колегії суддів, зазначення у призначенні платежу про сплату коштів в рахунок погашення заборгованості з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, не спростовує факту сплати відповідачем суми в розмірі, що значно перевищує суму наявної у нього заборгованості з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
З огляду на викладене слід дійти висновку, що платіжним документом від 09 листопада 2025 року в повному обсязі підтверджується погашення ОСОБА_1 податкового боргу з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, в сумі 13562,33 гривень, а також часткове погашення податкового боргу з земельного податку в сумі 15678 гривень (29241 гривень - 13562,33 гривень).
Виходить, що несплачена відповідачем частина податкового боргу складає 394,48 гривень, яка й підлягає стягненню.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги
Відповідно до частин 1 - 3 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Окрім того, частина перша статті 2 та частина четверта статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, що полягає у справедливому, неупередженому та своєчасному вирішенні судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
На переконання колегії суддів, рішення суду першої інстанції, що оскаржується, не відповідає зазначеним вище вимогам процесуального закону.
Доводи апеляційної скарги, які були підставою для відкриття апеляційного провадження, частково знайшли своє підтвердження під час апеляційного перегляду.
В силу приписів пункту 2 частини 1 статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Згідно зі статтею 317 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є зокрема неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Оцінивши доводи апеляційної скарги та перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необхідність скасування рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 25 лютого 2026 року та прийняття нової постанови про часткове задоволення позовних вимог.
Висновки щодо розподілу судових витрат
З огляду на приписи статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України відсутні підстави для розподілу судових витрат.
Керуючись статтями 139, 243, 240, 250, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України,
ПОСТАНОВИВ:
апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Вінницькій області задовольнити частково.
Рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 25 лютого 2026 року скасувати.
Прийняти нову постанову, якою позовні вимоги Головного управління ДПС у Вінницькій області задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 податковий борг із земельного податку в розмірі 394 (триста дев`яносто чотири) гривні 48 копійок.
В іншій частині позовні вимоги залишити без задоволення.
Відповідно до частини 1 статті 325 Кодексу адміністративного судочинства України постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення.
Згідно з пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження, крім випадків, передбачених цим пунктом.
Касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду касаційної інстанції (частина 1 статті 329, стаття 331 Кодексу адміністративного судочинства України).
Суддя-доповідач Яремчук К.О.
Судді Гнап Д.Д. Сушко О.О.