П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 560/9931/25
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Печений Є.В.
Суддя-доповідач - Біла Л.М.
03 вересня 2026 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Білої Л.М.
суддів: Гонтарука В. М. Моніча Б.С. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 07 березня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,
В С Т А Н О В И В :
Позивач звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання протиправним, скасування рішення та зобов`язання вчинити дії.
Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 07 березня 2026 року позов задоволено частково.
Суд визнав протиправним та скасував рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 21 травня 2025 року № 221650004408 та зобов`язав Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди його роботи з 30 листопада 2000 року по 12 травня 2004 року і прийняти рішення про призначення ОСОБА_1 пенсії по інвалідності (III групи) відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV з 18 лютого 2025 року.
У задоволенні решти позовних вимог суд відмовив.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, подав апеляційну скаргу.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги, апелянт посилається на неповне з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для розгляду справи, невідповідність висновків обставинам справи та порушення норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення правового спору.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів встановила наступне.
18.02.2025 позивачу встановлено інвалідність III групи.
24.03.2025 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області із заявою про призначення пенсії по інвалідності.
За результатами розгляду першої заяви, за принципом екстериторіальності, ГУ ПФУ в Закарпатській області 16.04.2025 прийняло рішення № 221650004408 про відмову в призначенні пенсії позивачу у зв`язку з відсутністю у нього 12 років страхового стажу; до стажу, зокрема, не зараховано періоди роботи позивача 2000-2004 років.
Після подання додаткових документів, позивач 12.05.2025 повторно звернувся із заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області; ця заява була розглянута екстериторіально Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області.
Рішенням ГУ ПФУ в Донецькій області від 21.05.2025 № 221650004408 позивачу повторно відмовлено у призначенні пенсії по інвалідності з мотивів відсутності необхідного страхового стажу 12 років.
За розрахунками стажу, складеними органами Пенсійного фонду (форма РС-право та інші розрахунки), без урахування періодів роботи з 30.11.2000 по 12.05.2004 страховий стаж позивача становить 11 років 0 місяців 25 днів.
Не погоджуючись з отриманою відмовою, позивач звернувся до суду з даним позовом.
За результатом розгляду матеріалів справи, суд першої інстанції дійшов висновку про часткову обгрунтованість вимог позивача та наявність підстав для їх задоволення.
Надаючи оцінку висновкам суду першої інстанції та доводам апелянта, колегія суддів виходить з наступного.
Згідно із ст. 30 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV у редакції, станом на дату виникнення спірних правовідносин), пенсія по інвалідності призначається в разі настання інвалідності, що спричинила повну або часткову втрату працездатності за наявності страхового стажу, передбаченого статтею 32 цього Закону.
Пенсія по інвалідності призначається незалежно від того, коли настала інвалідність: у період роботи, до влаштування на роботу чи після припинення роботи.
Відповідно до ст. 32 Закону № 1058-IV, особи, яким установлено інвалідність, мають право на пенсію по інвалідності, залежно від групи інвалідності, за наявності такого страхового стажу на час настання інвалідності або на день звернення за пенсією: для осіб з інвалідністю I групи: до досягнення особою 25 років включно - 1 рік; від 26 років до досягнення особою 28 років включно - 2 роки; від 29 років до досягнення особою 31 року включно - 3 роки; від 32 років до досягнення особою 34 років включно - 4 роки; від 35 років до досягнення особою 37 років включно - 5 років; від 38 років до досягнення особою 40 років включно - 6 років; від 41 року до досягнення особою 43 років включно - 7 років; від 44 років до досягнення особою 48 років включно - 8 років; від 49 років до досягнення особою 53 років включно - 9 років; від 54 років до досягнення особою 59 років включно - 10 років; для осіб з інвалідністю II та III груп: до досягнення особою 23 років включно - 1 рік; від 24 років до досягнення особою 26 років включно - 2 роки; від 27 років до досягнення особою 28 років включно - 3 роки; від 29 років до досягнення особою 31 року включно - 4 роки; від 32 років до досягнення особою 33 років включно - 5 років; від 34 років до досягнення особою 35 років включно - 6 років; від 36 років до досягнення особою 37 років включно - 7 років; від 38 років до досягнення особою 39 років включно - 8 років; від 40 років до досягнення особою 42 років включно - 9 років; від 43 років до досягнення особою 45 років включно - 10 років; від 46 років до досягнення особою 48 років включно - 11 років; від 49 років до досягнення особою 51 року включно - 12 років; від 52 років до досягнення особою 55 років включно - 13 років; від 56 років до досягнення особою 59 років включно - 14 років.
Особи, яким установлено інвалідність після досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, мають право на пенсію по інвалідності за наявності страхового стажу, зазначеного в абзаці першому частини першої статті 26 цього Закону.
Якщо інвалідність настала в період проходження строкової військової служби або внаслідок поранення, каліцтва, контузії чи інших ушкоджень здоров`я, одержаних під час участі у масових акціях громадського протесту в Україні з 21 листопада 2013 року по 21 лютого 2014 року за євроінтеграцію та проти режиму Януковича (Революції Гідності), у особи, яка звернулася за медичною допомогою у період з 21 листопада 2013 року по 30 квітня 2014 року, то пенсія по інвалідності призначається особі незалежно від наявності страхового стажу.
За п. 2 ч. 1 ст. 45 Закону № 1058-IV, пенсія по інвалідності призначається з дня встановлення інвалідності, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня встановлення інвалідності;
У такому самому порядку призначається пенсія по інвалідності в розмірі пенсії за віком, якщо вимоги частини другої статті 33 цього Закону виконані на день встановлення інвалідності, і з дня виникнення такого права - якщо вимоги частини другої статті 33 цього Закону виконані в період після встановлення інвалідності до дня звернення за призначенням пенсії по інвалідності.
У разі, коли вимоги частини другої статті 33 цього Закону виконані після призначення пенсії по інвалідності, пенсія по інвалідності в розмірі пенсії за віком призначається з дня настання такого права, якщо звернення за призначенням пенсії по інвалідності в розмірі пенсії за віком відбулося не пізніше трьох місяців з дня настання такого права.
Частина перша ст. 24 Закону № 1058-IV визначає, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
До страхового стажу для обчислення розміру пенсії за віком, з якого обчислюється розмір пенсії по інвалідності або у зв`язку з втратою годувальника, крім наявного страхового стажу, зараховується також на загальних підставах відповідно період з дня встановлення інвалідності до досягнення застрахованою особою віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону, та період з дня смерті годувальника до дати, коли годувальник досяг би віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону.
Період, протягом якого особа, яка підлягала загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню на випадок безробіття, отримувала допомогу по безробіттю (крім одноразової її виплати для організації безробітним підприємницької діяльності), допомогу по частковому безробіттю, допомогу по частковому безробіттю на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та матеріальну допомогу в період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації, включається до страхового стажу.
Час перебування на інвалідності у зв`язку з нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням зараховується до стажу роботи із шкідливими умовами, який дає право на призначення пенсії на пільгових умовах і у пільгових розмірах.
Для осіб, стосовно яких згідно із Законом України "Про соціальний і правовий захист осіб, стосовно яких встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, та членів їхніх сімей" встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, період позбавлення особистої свободи зараховується до страхового стажу для призначення пенсії за віком, а також до страхового стажу роботи із шкідливими умовами, який дає право на призначення пенсії на пільгових умовах і у пільгових розмірах.
Період, протягом якого особа перебувала у відпустці без збереження заробітної плати, передбаченій пунктом 20 частини першої статті 25 Закону України "Про відпустки", включається до страхового стажу.
Щодо періодів роботи до запровадження персоніфікованого обліку, порядок їх зарахування визначається нормами Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 року № 1788-XII (далі - Закон № 1788-XII у редакції, станом на дату виникнення спірних правовідносин) та відповідними підзаконними актами.
Так, стаття 62 Закону № 1788-XII встановлює, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 «Про затвердження Порядку підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній» затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок № 637 у редакції, чинній станом на дату виникнення спірних правовідносин).
Вказаний вище Порядок фактично повторює положення Закону № 1788-XII про те, що основним документом є трудова книжка, а також визначає перелік інших документів (архівні довідки, виписки з наказів, відомості на заробітну плату тощо), якими може підтверджуватися стаж у разі відсутності чи неточності записів у трудовій книжці.
Інструкція про порядок ведення трудових книжок працівників (затверджена наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України № 58 від 29.07.1993) встановлює вимоги до внесення записів і засвідчення виправлень, але не містить припису про автоматичну недійсність запису у разі формальних недоліків, якщо факт роботи підтверджено іншими доказами.
Положення Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» № 2464-VI (у редакції чинній в спірний період) відносять фізичних осіб-підприємців до платників єдиного внеску, які зобов`язані самостійно нараховувати та сплачувати його.
Порядок № 637 також передбачає, що періоди підприємницької діяльності зараховуються до страхового стажу лише за умови підтвердження сплати внесків відповідними документами чи даними органів ПФУ/податкових органів.
У постанові від 06.03.2018 у справі № 754/14898/15-а Верховний Суд зазначив, що підставою для призначення пенсії є наявний стаж роботи, підтверджений відповідними документами, а не бездоганність оформлення трудової книжки. Основним документом є трудова книжка, за її відсутності - інші документи, у т.ч. архівні.
Як встановлено з матеріалів справи, незаперечним між сторонами є те, що без урахування періодів роботи 2000-2004 років страховий стаж позивача становить 11 років 0 місяців 25 днів.
Спірним питанням є зарахування до страхового стажу позивача періодів роботи: з 30.11.2000 по 01.04.2001; з 03.03.2002 по 01.02.2003; з 03.02.2004 по 12.05.2004; а також правової оцінки записів у трудовій книжці позивача, що стосуються періоду з 03.04.2001.
Так, в матеріалах справи наявні: копія трудової книжки серії НОМЕР_1 із записами про роботу позивача, у т.ч. у період з 30.11.2000 по 12.05.2004; архівні довідки (у т.ч. № 197 від 03.04.2025, № 250 від 05.05.2025) щодо роботи позивача в сільськогосподарському підприємстві (колгосп / СТОВ «Бужок» / правонаступники) та нарахування йому заробітної плати у відповідні періоди; довідки про перейменування/реорганізацію підприємства та витяг з рішення експертної комісії архівної установи про наявність і збереженість первинних документів; витяг з Єдиного державного реєстру щодо підприємницької діяльності позивача як фізичної особи-підприємця; військовий квиток, диплом, інші документи, які сторонами не оспорені як такі, що підтверджують окремі періоди стажу та статус позивача.
Як встановлено судом, трудова книжка позивача містить записи про його роботу в сільськогосподарському підприємстві (колгосп, згодом СТОВ «Бужок» та правонаступники) починаючи з 2000 року, зокрема щодо періоду 30.11.2000-12.05.2004.
Архівні довідки (копії яких наявні у матеріалах справи) підтверджують: факт роботи позивача в цьому господарстві у спірні періоди; нарахування та виплату йому заробітної плати за 2000-2002 роки; правонаступництво підприємства та збереження первинних документів в архіві.
При цьому, ГУ ПФУ в Донецькій області не заперечує факт роботи позивача у відповідному господарстві, обмежуючи заперечення посиланням на відсутність або неповноту даних про сплату внесків у Реєстрі застрахованих осіб; формальні недоліки у заповненні трудової книжки (виправлення, відсутність запису про звільнення); необхідність додаткової перевірки архівних довідок.
З даного приводу судова колегія зазначає наступне.
Для періодів до запровадження повномасштабного персоніфікованого обліку (до 01.01.2004) ключовими документами, що підтверджують стаж, є трудова книжка та архівні документи.
Відсутність відомостей у Реєстрі сама по собі не свідчить про відсутність стажу позивача.
Несплата або неповна сплата страхових внесків роботодавцем не може негативно впливати на право працівника, якщо факт роботи підтверджений належними доказами.
Формальні недоліки у заповненні трудової книжки (наявність виправлень, відсутність запису про звільнення тощо) не є достатньою підставою для неврахування періоду роботи, якщо в сукупності з іншими документами (архівні довідки, відомості на заробітну плату, довідки про реорганізацію підприємства тощо) вони підтверджують фактичне існування трудових відносин.
В контексті викладеного, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що враховуючи належно оформлені записи трудової книжки позивача по періоду 30.11.2000-12.05.2004 (за винятком незначних формальних недоліків), архівні довідки, які підтверджують фактичну роботу та нарахування заробітної плати, відсутність будь-яких доказів того, що позивач у зазначені періоди не працював, періоди роботи з 30.11.2000 по 12.05.2004 фактично мали місце і мають бути зараховані до страхового стажу позивача.
За своєю тривалістю ці періоди (з урахуванням часткових перетинів календарних відрізків, уже врахованих ПФУ) збільшують загальний страховий стаж позивача більш ніж на один рік, а отже, сумарний страховий стаж перевищує 12 років, що відповідає вимогам ст. 32 Закону № 1058-IV для осіб віком 49 років.
Отже, висновок ГУ ПФУ в Донецькій області про відсутність у позивача необхідного страхового стажу є помилковим і суперечить закону та сталій практиці Верховного Суду в аналогічних правовідносинах.
Зі змісту рішення ГУ ПФУ в Донецькій області від 21.05.2025 № 221650004408 вбачається, що підставою для відмови у призначенні пенсії по інвалідності послугувало невиконання позивачем вимоги щодо мінімального страхового стажу 12 років, оскільки за розрахунком відповідача він має 11 років 25 днів стажу.
Такий висновок було зроблено ГУ ПФУ в Донецькій області через незарахування спірних періодів роботи 2000-2004 років - у зв`язку з відсутністю даних у Реєстрі застрахованих осіб та формальними недоліками записів трудової книжки; посилання на необхідність додаткової перевірки архівних довідок без проведення такої перевірки до ухвалення рішення; незарахування періоду підприємницької діяльності 2022-2023 років через відсутність відомостей про сплату ЄСВ.
Однак, як було достеменно встановлено судом першої інстанції, спірні періоди 2000-2004 років фактично мали місце та належно підтверджені трудовою книжкою й архівними документами; відсутність відомостей у Реєстрі та формальні недоліки заповнення трудової книжки не можуть бути достатньою підставою для відмови у зарахуванні цих періодів до стажу; орган ПФУ був зобов`язаний оцінити всі подані позивачем документи у сукупності, а не відмовлятися від їх врахування з формальних причин.
Отже, суд першої інстанції вірно виснував, що оскаржуване рішення ГУ ПФУ в Донецькій області від 21.05.2025 № 221650004408 прийняте з порушенням ст. 24, 32, 45 Закону № 1058-IV; не відповідає вимогам ст. 62 Закону № 1788-XII та Порядку № 637, а тому підлягає скасуванню.
Оскільки оскаржуване рішення ухвалене саме Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області за результатами екстериторіального розгляду заяви позивача, саме цей орган є належним суб`єктом владних повноважень, який повинен усунути наслідки допущеного порушення (шляхом зарахування спірних періодів до стажу) та прийняти нове рішення про призначення пенсії по інвалідності з дати встановлення інвалідності.
Той факт, що фактичне пенсійне обслуговування позивача здійснює ГУ ПФУ в Хмельницькій області, не позбавляє Донецьке управління обов`язку виправити власне протиправне рішення та реалізувати обов`язки, які безпосередньо випливають із нього в межах системи органів ПФУ.
Таким чином, колегія суддів погоджується з обраним судом першої інстанції способом поновлення порушених прав позивача шляхом зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області зарахувати до страхового стажу позивача періоди його роботи з 30 листопада 2000 року по 12 травня 2004 року і прийняти рішення про призначення позивачу пенсії по інвалідності (III групи) відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV з 18 лютого 2025 року.
Оскільки, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
П О С Т А Н О В И В :
апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 07 березня 2026 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. 325 КАС України.
Головуючий Біла Л.М.
Судді Гонтарук В. М. Моніч Б.С.