ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 вересня 2026 року м. Львів Справа № 460/18081/25 пров. № А/857/32225/26
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді: Гудима Л.Я.,
суддів: Мандзія О.П., Онишкевича Т.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 21 травня 2026 року, головуючий суддя - Нор У.М., ухвалене у м. Рівне, у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Служби безпеки України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинення певних дій,-
В С Т А Н О В И В:
Позивач - ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом до СБУ, в якому просила визнати протиправним рішення відповідача щодо відмови у продовженні нарахування та виплати позивачу матеріальної та грошового забезпечення всіх видів за посадою головного спеціаліста; зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити матеріальне та грошове забезпечення всіх видів за посалою головного спеціаліста до закриття кримінального провадження відносно позивача.
В обґрунтування своїх позовних вимог посилалась на те, що позивачка перебуває на службі в УСБУ в Рівненській області та з жовтня 2022 року по даний час знаходиться у розпорядженні начальника УСБУ в Рівненській області за рахунок посади головного спеціаліста (з оперативних питань) 3 сектору ВОТЗ УСБУ в Рівненській області. Повідомлено, що відповідачем всупереч вимог п. 48 Положення про проходження військової служби військовослужбовцями Служби безпеки України, затвердженого Указом Президента України від 27.12.2007 року №1262/2007 припинено нарахування і виплату позивачці матеріального та грошового забезпечення всіх видів за посадою, яку вона займала до зарахування у розпорядження начальника УСБУ.
Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 21 травня 2026 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 оскаржила його в апеляційному порядку, яка, покликаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою адміністративний позов задовольнити в повному обсязі.
Свою апеляційну скаргу обґрунтовує тими ж доводами, що наводились нею у поданому адміністративному позові, однак безпідставно не взяті до уваги судом попередньої інстанції.
На підставі пункту 1 частини 1 статті 311 КАС України розгляд справи проводиться в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг у їх сукупності, колегія суддів дійшла переконання, що подана апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_1 відповідно до витягу з послужного списку, з 17 липня 1996 року проходить службу в УСБУ в Рівненській області.
01.03.2023 року за вх.№ 426 на адресу Управління СБ України в Рівненській області від ТУ ДБР, розташованого в м. Хмельницькому, надійшло повідомлення (вих.№5931/14-01-03/23 від 01.03.2023) про те, що 01.03.2023 року у кримінальному провадженні №2202218[телефон приховано] від 04.10.2022 повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.436-2 КК України, співробітниці УСБУ в Рівненській області підполковниці ОСОБА_1 , до якого долучено витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо кримінального провадження №2202218[телефон приховано].
Наказом Управління Служби безпеки України в Рівненській області №48-ОС/дск від 01.03.2023 року відповідно до Положення про проходження військової служби військовослужбовцями Служби безпеки України підполковника ОСОБА_1 за посадою головного спеціаліста (майор), яка була зарахована у розпорядження начальника управління наказом голови СБ України від 21.10.2022 року №1438-ОС/дск за пп. "б" п.48 (у разі скорочення штатів або проведення організаційних заходів), зі збереженням раніше встановлених розмірів надбавок та преміювання згідно з Інструкцією про грошове забезпечення та виплати компенсаційного характеру військовослужбовців Служби безпеки України, затвердженого наказом ЦУ СБ України, №515/ДСК-2018 та наказом ЦУ СБ України №5/ДСК-2023, з 01.03.2023 року зараховано у розпорядження начальника Управління за пп."в" п.48 (у разі здійснення стосовно військовослужбовця кримінального провадження). Підстава видачі наказу: лист із витягом з ЄРДР Територіального управління ДБР, розташованого в м. Хмельницькому, Державного бюро розслідувань від 01.03.2023 №5931/14-01-03/23.
Із зазначеним наказом від 01.03.2023 року позивачка ознайомлена 04.03.2023 року під особистий підпис, що підтверджується відповідною відміткою на його звороті і не заперечується позивачкою.
На час звернення до суду з цим позовом та розгляду справи по суті матеріали кримінального провадження №2202218[телефон приховано] про обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.436-2 КК України, перебувають на розгляді у Рівненському міському суді Рівненської області, судове рішення у справі не ухвалено.
Згідно з довідкою УСБУ в Рівненській області від 11.03.2024 року №17/117 про види грошового забезпечення нарахованого і виплаченого у період з 01.03.2023 по 04.03.2024 ОСОБА_1 , з 01.09.2023 року позивачці припинено нарахування та виплату грошового забезпечення.
За результатами розгляду рапорту ОСОБА_1 від 20.01.2024 року (вх.№ 1205п від 24.01.2024) Управління СБУ в Рівненській області листом від 26.01.2024 року №14/893 повідомило позивачці про відсутність з 01.09.2023 року підстав для нарахування та виплати їй грошового забезпечення. Зазначено, що з 01.03.2018 року єдиним нормативно-правовим актом, який врегульовує порядок та умови виплати грошового забезпечення та виплати компенсаційного характеру військовослужбовцям СБ України є Інструкція №515/ДСК, п.3 гл.1 розділу IV якої визначено, що за військовослужбовцями, зарахованими в розпорядження відповідного начальника або керівника за підставою, передбаченою пп."в" п.48 Положення, зберігається виплата грошового забезпечення всіх видів за посадами, які вона займала, протягом шести місяців з дня зарахування у розпорядження.
Не погодившись із припиненням виплати грошового забезпечення, позивачка звернулась до суду з адміністративним позовом до Управління Служби безпеки України в Рівненській області, у якому просила визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати їй з 19.11.2023 року матеріального та грошового забезпечення за посадою головного спеціаліста (з оперативних питань) 3 сектору ВОТЗ УСБУ в Рівненській області, а також зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити відповідне грошове забезпечення до закриття кримінального провадження або постановлення вироку суду.
Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 12.06.2024 року у справі №460/1741/24, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23.01.2025, у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Як убачається з матеріалів справи, 17.03.2025 року позивачка звернулась із рапортом до начальника Управління Служби безпеки України в Рівненській області, у якому просила ініціювати перед керівництвом Служби безпеки України питання щодо продовження виплати їй грошового забезпечення.
У подальшому Управлінням Служби безпеки України в Рівненській області підготовлено та у встановленому порядку скеровано до керівництва Служби безпеки України відповідний рапорт про продовження виплати позивачці грошового забезпечення, про що свідчить лист від 17.04.2025 року №67/10.
Листом Фінансово-економічного управління Служби безпеки України від 02.05.2025 №21/3/1-019ДСК поданий рапорт було повернуто для доопрацювання. Після усунення зауважень Управлінням СБУ в Рівненській області повторно підготовлено аргументований рапорт на ім`я Голови Служби безпеки України та подано його на погодження до Фінансово-економічного управління СБУ, про що свідчить рапорт від 23.05.2025 року №67/10-4419 ДСК щодо продовження виплати позивачці грошового забезпечення.
Водночас, відповідно до супровідного листа Фінансово-економічного управління Служби безпеки України від 01.07.2025 року №21/3/1-1544 ДСК, вказаний рапорт повернуто Управлінню без погодження та без подання керівництву Служби безпеки України для розгляду у зв`язку з відсутністю підстав для продовження виплати позивачці грошового забезпечення.
Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати грошового забезпечення, позивач звернулася до суду з цим позовом.
Відмовляючи в адміністративному позові, суд першої інстанції виходив з того, що після спливу шестимісячного строку перебування у розпорядженні на підставі пп."в" п.48 Положення виплата грошового забезпечення такому військовослужбовцю припиняється. При цьому, подальша виплата грошового забезпечення може здійснюватися виключно за рішенням Голови СБ України на підставі мотивованих рапортів начальників або керівників, у розпорядженні яких перебувають такі військовослужбовці.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що відповідають нормам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи з огляду на наступне.
Відповідно до частин першої та четвертої статті 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-ХЇІ військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності; порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
Згідно частини першою статті 1 Закону України «Про Службу безпеки України» від 25.03.1992 №2229-ХІІ Служба безпеки України - це державний орган спеціального призначення з правоохоронними функціями, який забезпечує державну безпеку України.
Згідно з частиною першою статті 19 Закону України «Про Службу безпеки України» №2229-ХІІ кадри Служби безпеки України складають: співробітники-військовослужбовці, працівники, які уклали трудовий договір із Службою безпеки України, а також військовослужбовці строкової служби.
У відповідності до частини першої статті 20 Закону України від 25 березня 1992 року № 2229-ХІІ «Про Службу безпеки України» (далі Закон № 2229-ХІІ) умови і порядок виконання своїх обов`язків співробітниками-військовослужбовцями Служби безпеки України визначаються укладеним договором (контрактом). На них, а також на військовослужбовців строкової служби поширюється порядок проходження військової служби у Збройних Силах України, визначений законодавством. Військовослужбовці Служби безпеки України приймають Військову присягу на вірність народу України.
Статтею 18 Закону № 2229-ХІІ встановлено, що фінансування, матеріально-технічне та соціально-побутове забезпечення Служби безпеки України здійснюється Кабінетом Міністрів України у порядку, визначеному Верховною Радою України, за рахунок коштів державного бюджету України.
За приписами статті 27 Закону № 2229-ХІІ держава забезпечує соціальний і правовий захист військовослужбовців і працівників Служби безпеки України. Військовослужбовці Служби безпеки України користуються політичними, соціально-економічними та особистими правами і свободами, а також пільгами відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», цього Закону, інших актів законодавства.
Відповідно до статті 30 Закону № 2229-ХІІ передбачено, що форми та розміри грошового забезпечення військовослужбовців Служби безпеки України встановлюються законодавством і повинні забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Служби безпеки України якісним складом військовослужбовців, враховувати характер, умови роботи, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності
Відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Згідно з пунктом 3 цієї постанови встановлено виплату грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу здійснювати в порядку, що затверджується Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Міністерством фінансів, Міністерством інфраструктури, Міністерством юстиції, Службою безпеки, Управлінням державної охорони, розвідувальними органами, Адміністрацією Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації (далі - державні органи).
Проходження військової служби військовослужбовцями Служби безпеки України регламентується Положенням про проходження військової служби військовослужбовцями Служби безпеки України, затвердженим Указом Президента України від 27 грудня 2007 року № 1262/2007 (далі - Положення № 1262/2007) та Інструкцією про організацію виконання Положення про проходження військової служби військовослужбовцями Служби безпеки України, затвердженої Наказом СБУ від 14.10.2008 року № 772 (далі - Інструкція № 772), яка визначає механізм реалізації вимог вказаного Положення.
Підпунктом «в» пункту 48 Положення № 1262/2007 встановлено, що зарахування військовослужбовців Служби безпеки України у розпорядження прямих начальників (командирів), а за рішенням Голови Служби безпеки України - у розпорядження його першого заступника чи заступника, начальника (командира) іншого функціонального підрозділу Центрального управління, органу, закладу, установи Служби безпеки України або штабу Антитерористичного центру при Службі безпеки України допускається у разі здійснення стосовно військовослужбовця кримінального провадження - до закриття кримінального провадження чи постановлення вироку судом.
Також приписами пункту 48 Положення № 1262/2007 визначено, що військовослужбовці, зараховані в розпорядження, продовжують проходити військову службу та виконують обов`язки військової служби (завдання) у межах, визначених тією посадовою особою, в чиєму розпорядженні вони перебувають. За ними зберігається матеріальне та грошове забезпечення всіх видів за посадами, які вони займали, якщо інше не передбачено законодавством.
Після закінчення строку перебування військовослужбовця у розпорядженні, а також у разі відсутності підстав для подальшого перебування в розпорядженні він призначається на посаду або звільняється з військової служби в установленому порядку.
Відповідно до пункту 4.9 Інструкції № 772 зарахування військовослужбовців у розпорядження відповідних начальників (пункт 48 Положення) - це визначення їх тимчасового службово-посадового становища, коли вони проходять військову службу у підпорядкуванні відповідних начальників, але без призначення на конкретні посади.
Зарахування у розпорядження відповідних начальників проводиться наказами по особовому складу з обов`язковим визначенням дати початку та закінчення терміну розпорядження та доводиться до відома військовослужбовців, які зараховані в зазначене розпорядження, під особистий підпис їх начальниками в установленому порядку.
Військовослужбовці, стосовно яких здійснюється кримінальне провадження та які зараховані у розпорядження за підпунктом «в» пункту 48 Положення, продовжують проходити військову службу з урахуванням особливостей, що випливають з їх статусу підозрюваного або обвинуваченого, та виконувати обов`язки військової служби в межах, визначених начальником, у розпорядженні якого вони перебувають.
Порядок та умови виплати грошового забезпечення та виплат компенсаційного характеру військовослужбовцям СБУ врегульовано Інструкцією про грошове забезпечення та виплати компенсаційного характеру військовослужбовцям Служби безпеки України, затвердженої наказом Центрального управління СБУ від 10 квітня 2018 № 515/дск (далі - Інструкція № 515).
Главою 1 розділу IV «Правила виплати грошового забезпечення» Інструкції № 515 визначено порядок та строки виплати грошового забезпечення за час перебування у розпорядженні.
Згідно з пунктом 1 глави 1 розділу IV Інструкції № 515 виплата грошового забезпечення військовослужбовцям, зарахованим у розпорядження відповідних начальників або керівників, здійснюється на підставі наказів по особовому складу органів, підрозділів, закладів та установ СБ У країни, що готуються підрозділами кадрового забезпечення та погоджуються з відповідними фінансовими і юридичними підрозділами.
Відповідно до пункту 2 глави 1 розділу IV Інструкції № 515 за військовослужбовцями, зарахованими в розпорядження відповідних начальників або керівників (крім тих, що зараховані в розпорядження за підставами, передбаченими підпунктом «в», «д», «з» пункту 48 Положення №1262/2007) зберігається виплата грошового забезпечення всіх видів за посадами, які вони займали, потягом строків, передбачених пунктом 48 Положення, з урахуванням їх продовження у встановленому порядку.
Пунктом 3 глави 1 розділу IV Інструкції № 515 визначено, що за військовослужбовцями, зарахованими в розпорядження відповідних начальників або керівників за підставою, передбаченою підпунктом «в» пункту 48 Положення (крім випадків, передбачених пунктом 1 глави 4 цього розділу), зберігається виплата грошового забезпечення всіх видів за посадами, які вони займали, протягом шести місяців з дня зарахування у розпорядження.
При цьому, за правилами абзацу 2 пункту 11 глави 1 цього розділу Інструкції № 515, в наказі по особовому складу про зарахування у розпорядження також зазначається дата закінчення строку перебування у розпорядженні, крім випадків, зокрема, передбачених підпунктом «в» пункту 48 Положення.
Водночас, порядок продовження виплати грошового забезпечення військовослужбовцям, які перебувають у розпорядженні відповідного начальника визначений абзацами 3-4 пункту 6 глави 1 розділу IV Інструкції № 515.
Так, відповідно до абзацу 3 пункту 6 розділу ІV цієї Інструкції, після закінчення строків перебування у розпорядженні, передбачених підпунктами «а», «б», «г», «ґ», «е», «є», «и» пункту 48 Положення (якщо військовослужбовці не призначені на посаду або не звільнені з військової служби), а у випадках передбачених підпунктом «в» пункту 48 Порядку - після спливання шести місяців з дня зарахування в розпорядження відповідних начальників або керівників, виплата їм грошового забезпечення здійснюється за рішеннями Голови СБ України на підставі мотивованих рапортів начальників або керівників, у розпорядженні яких перебувають такі військовослужбовці. Стосовно військовослужбовців, які перебувають у розпорядженні Голови СБ України, такі рапорти готуються одним із його заступників або начальником Управління роботи з особовим складом.
У разі прийняття Головою СБ України рішення про виплату грошового забезпечення, воно виплачується, виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, надбавки за службу в умовах режимних обмежень та премії в розмірах, що визначаються наказами по особовому складу.
Матеріалами справи підтверджено, що з 01.03.2023 року ОСОБА_1 зарахована у розпорядження начальника УСБУ в Рівненській області за пп."в" п.48 Положення №1262/2007 відповідно до наказу №48-ОС/дск від 01.03.2024 року.
Підставою для видачі цього наказу стало повідомлення територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м.Хмельницькому, про те, що 01.03.2023 року у кримінальному провадженні №2202218[телефон приховано] від 04.12.2022 року ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.436-2 КК України.
Згідно з довідкою фінансового відділу УСБУ в Рівненській області від 11.03.2024 року№17/117 за період з 01.03.2023 року по 31.08.2023 року, тобто протягом шести місяців з дня зарахування у розпорядження, ОСОБА_1 нараховувалось та виплачувалось грошове забезпечення зі збереженням раніше встановлених розмірів, за посадою, яку вона обіймала до зарахування у розпорядження, що також не заперечується позивачем за змістом позову
З 01.09.2023 року нарахування і виплату грошового забезпечення ОСОБА_1 припинено.
Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 12.06.2024 року у справі №460/1741/24, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23.01.2025, у задоволенні позову відмовлено, а відтак судами встановлено правомірність припинення позивачці виплати грошового забезпечення.
17.03.2025 року позивачка звернулась до начальника Управління Служби безпеки України в Рівненській області з рапортом щодо ініціювання перед керівництвом СБУ питання про продовження виплати їй грошового забезпечення. На виконання вказаного рапорту Управлінням СБУ в Рівненській області підготовлено та скеровано до керівництва СБУ відповідний рапорт, який листом Фінансово-економічного управління СБУ від 02.05.2025 року №21/3/1-019ДСК повернуто для доопрацювання.
Після доопрацювання Управлінням повторно подано рапорт від 23.05.2025 року №67/10-4419 ДСК про продовження виплати позивачці грошового забезпечення. Водночас листом Фінансово-економічного управління СБУ від 01.07.2025 року №21/3/1-1544 ДСК вказаний рапорт повернуто без погодження та подання на розгляд керівництву СБУ у зв`язку з відсутністю підстав для продовження виплати грошового забезпечення.
Колегія суддів звертає увагу, що після спливу шестимісячного строку перебування у розпорядженні на підставі пп."в" п.48 Положення виплата грошового забезпечення такому військовослужбовцю припиняється. При цьому, подальша виплата грошового забезпечення може здійснюватися виключно за рішенням Голови СБ України на підставі мотивованих рапортів начальників або керівників, у розпорядженні яких перебувають такі військовослужбовці.
Водночас, відповідно до положень Інструкції № 515, відповідач не наділений правом самостійно приймати рішення про виплату позивачці грошового забезпечення після закінчення шестимісячного строку перебування останньої у розпорядженні начальника Управління.
З огляду на вказане, встановлення підстав для виплати грошового забезпечення військовослужбовцю, який перебуває в розпорядженні згідно з підпунктом «в» пункту 48 Положення № 1262/2007, віднесено до дискреції Голови СБУ, а отже суд позбавлений права перебирати на себе повноваження цього органу.
Отже, після спливу шестимісячного строку перебування у розпорядженні на підставі пп."в" п.48 Положення виплата грошового забезпечення військовослужбовцю припиняється, подальша виплата грошового забезпечення може здійснюватися виключно за рішенням Голови СБ України на підставі мотивованих рапортів начальників або керівників, у розпорядженні яких перебувають такі військовослужбовці, тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В частині решти доводів апеляційної скарги колегія суддів враховує, що, оцінюючи наведені сторонами доводи, апеляційний суд виходить з того, що всі конкретні, доречні та важливі доводи, наведені сторонами, були перевірені та проаналізовані судом першої інстанції, та їм було надано належну правову оцінку.
Право на вмотивованість судового рішення є складовою права на справедливий суд, гарантованого ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», параграфи 29 - 30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.
У рішенні «Петриченко проти України» (параграф 13) Європейський суд з прав людини вказував на те, що національні суди не надали достатнього обґрунтування своїх рішень, та не розглянули відповідні доводи заявника, навіть коли ці доводи були конкретними, доречними та важливими.
Наведене дає підстави для висновку, що доводи сторін у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.
Інші зазначені в апеляційній скарзі обставини, окрім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді.
З огляду на наведене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому підстав для скасування рішення колегія суддів не знаходить і вважає, що апеляційну скаргу на нього слід залишити без задоволення.
Керуючись ст.ст. 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,-
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 21 травня 2026 року у справі №460/18081/25 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Постанову разом із паперовими матеріалами апеляційної скарги надіслати до суду першої інстанції для приєднання до матеріалів справи.
Головуючий суддя Л. Я. Гудим
судді О. П. Мандзій
Т. В. Онишкевич