ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 вересня 2026 року м. Львів Справа № 260/7118/25 пров. № А/857/32659/26
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді: Гудима Л.Я.,
суддів: Мандзія О. П., Онишкевича Т.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 18 березня 2026 року, головуючий суддя - Луцович М.М., ухвалене у м. Ужгород, у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,-
В С Т А Н О В И В:
Позивач - ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_2 , в якому просив визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо оголошення ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 , мешканця АДРЕСА_1 , іпн НОМЕР_1 в розшук; зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_4 зняти ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 , мешканця АДРЕСА_1 , іпн НОМЕР_1 з військового обліку як зазначено у тимчасовому військовому квитку.
В обґрунтування своїх позовних вимог посилався на те, що згідно обліково-послужної картки знятий з військового обліку на підставі наказу МОУ № 342-06 Рахівським РВК Закарпатської області 10.12.2012 року, тобто рішенням призовної комісії від 25.10.2012 року визнано таким, що непридатний до військової служби. Разом з цим відповідачем взято позивача на військовий облік та оголошено його в розшук. Зазначає, що позивач не викликався ані повісткою, ані в телефонному режимі для розгляду справи про адміністративне правопорушення. Окрім того, у ТЦК відносно позивача не приймалась постанова про притягнення до адміністративної відповідальності. Свої позовні вимоги також обґрунтовує тим, що за результатами рішення призовної комісії від 25.10.2012 року згідно ст. 64 п. в Наказу МОУ № 402-08 визнаний непридатним та 10.12.2012 року знятий з військового обліку на підставі наказу МОУ № 342-06. Наголошує, що чинним законодавством не передбачено ані такого терміну як «поновлення на військовому обліку», ані механізму для поновлення. Дії відповідача щодо поновлення його на військовому обліку ґрунтуються на неправильному тлумаченні чинного законодавства.
Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 18 березня 2026 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 оскаржив його в апеляційному порядку, який, покликаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою адміністративний позов задовольнити.
Свою апеляційну скаргу обґрунтовує тими ж доводами, що наводились ним у поданому адміністративному позову, однак безпідставно не взяті до уваги судом попередньої інстанції.
На підставі пункту 1 частини 1 статті 311 КАС України розгляд справи проводиться в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла переконання, що подана апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступних підстав.
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_5 як військовозобов`язаний.
Відповідно до обліково-послужної картки, виданої взамін військового квитка серії ОПК №П/14-3/2, ОСОБА_1 визнаний непридатним до військової служби 25.10.2012 на підставі ст. 64 п. «в» Наказу МОУ №402-08 р. та знятий з військового обліку на підставі наказу МОУ № 342-06 р Рахівським РВК Закарпатської області 10.12.2012 року.
Як вбачається з відомостей з мобільного застосунку «Резерв+» у військово-обліковому документі стосовно позивача наявний запис про розшук ТЦК, ТЦК та СП 26.09.2025 року звернувся до Нацполіції, щоб доставити ОСОБА_1 для складання протоколу. Причина: не пройшли (відмовились від проходження) ВЛК.
Дата уточнення даних 12.10.2024 року. Відомості у графі «постанова ВЛК» - непридатний в мирний час, обмежено придатний у воєнний час, дата ВЛК 25.10.2012 року.
Позивач 28 серпня 2025 року звернувся до відповідача із заявою, якою просив виправити недостовірні відомості у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів стосовно ОСОБА_1 шляхом виключення інформації щодо порушення правил військового обліку та подання його у розшук та направити повідомлення відповідним органам Національної поліції про відсутність підстав для адміністративного затримання та доставлення ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , однак не отримав відповіді на таку заяву.
При цьому, листом ІНФОРМАЦІЯ_1 від 31.07.2025 року №4154, на адвокатський запит віл 23.07.2025 року, повідомлено представника позивача про те, що громадянин ОСОБА_1 перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_6 як військовозобов`язаний. Оскільки статус «обмежено придатний у військовий час» зараз скасовано, ОСОБА_1 необхідно особисто з`явитися до ІНФОРМАЦІЯ_2 та оновити свої військово-облікові дані.
Не погоджуючись з діями відповідача щодо поновлення на військовому обліку та оголошення його в розшук, позивач звернувся до суду з відповідним адміністративним позовом.
Відмовляючи в задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що доказів звернення позивача до відповідача із заявою про внесення відомостей про зняття його з військового обліку матеріали справи не містять, при цьому судове рішення не може слугувати механізмом для автоматичного внесення змін в Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів, оскільки будь-які повідомлення про зміни в статусі або персональних даних надаються іншими органами або особами безпосередньо, з огляду на необхідність перевірки відповідних відомостей.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що відповідають нормам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи з огляду на наступне.
Враховуючи вимоги частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 КАС України, законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн.
Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25 березня 1992 року № 2232-XII (далі Закон № 2232-ХІІ).
Згідно із частиною 3 статті 1 Закону № 2232-ХІІ військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; взяття громадян на військовий облік; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов (направлення) на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
За приписами статті 2 Закону № 2232-ХІІ проходження військової служби здійснюється: громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом), за направленням або за призовом; іноземцями та особами без громадянства - у добровільному порядку (за контрактом) на посадах, що підлягають заміщенню військовослужбовцями рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту та Національної гвардії України.
Частиною 5 статті 1 Закону № 2232-XII визначено, що від виконання військового обов`язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом.
Відповідно до частини 9 статті 1 Закону №2232-XII щодо військового обов`язку громадяни України поділяються на такі категорії: допризовники - особи, які підлягають взяттю на військовий облік; призовники - особи, які взяті на військовий облік; військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов`язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.
Призовникам, військовозобов`язаним, резервістам та військовослужбовцям оформлюється та видається військово-обліковий документ, який є документом, що визначає належність його власника до виконання військового обов`язку.
Відповідно до частини 10 статті 1 Закону № 2232-XII громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані, зокрема, виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.
За приписами частини 3 статті 33 Закону № 2232-XII військовий облік усіх призовників, військовозобов`язаних та резервістів ведеться за місцем їх проживання і відповідно до обсягу та деталізації поділяється на персонально-якісний, персонально-первинний та персональний.
Постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 року №154 затверджено Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки (далі- Положення №154).
Згідно пункту 1 вказаного Положення територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.
За змістом положень пункту 9 Положення №154 територіальні центри комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених на них завдань, зокрема, ведуть військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а також облік громадян України, які уклали контракт добровольця територіальної оборони, ветеранів війни та військової служби, та інших осіб, які мають право на пенсійне забезпечення відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», оформлюють та видають військово-облікові документи призовникам, військовозобов`язаним та резервістам, розглядають звернення військовослужбовців, працівників та членів їх сімей, а також громадян з питань, що належать до компетенції територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, а також ведуть прийом громадян, які звертаються із зазначених питань, видають необхідні довідки та інші документи.
Отже, до завдань територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки серед іншого належить ведення військового обліку військовозобов`язаних та розгляд звернень громадян, у тому числі і з цих питань.
Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 року №1487 (далі - Порядок № 1487 ).
Відповідно до пункту 3 Порядку № 1487 військовий облік ведеться з метою визначення наявних людських мобілізаційних ресурсів та їх накопичення для забезпечення повного та якісного укомплектування Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення (далі - інші військові формування) особовим складом у мирний час та в особливий період.
Для забезпечення військового обліку громадян України використовується Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів, який призначений для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов`язаних та резервістів.
Згідно із пунктом 14 Порядку № 1487 військовий облік забезпечується з урахуванням вимог законодавства у сфері декларування та реєстрації місця проживання (перебування) фізичних осіб, організовується і безпосередньо ведеться державними органами, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями, в яких призовники, військовозобов`язані та резервісти працюють (навчаються).
Відповідно до абзаців першого, другого пункту 16 Порядку № 1487 військовий облік поділяється на облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів, з урахуванням обсягу та деталізації - на персонально-якісний, персонально-первинний та персональний.
Персонально-якісний військовий облік передбачає облік відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов`язаних та резервістів за задекларованим (зареєстрованим) місцем проживання, які узагальнюються в облікових документах та вносяться до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів. Ведення персонально-якісного військового обліку покладається на відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, органи СБУ, відповідні підрозділи розвідувальних органів.
Пунктом 20 Порядку № 1487 визначено, що військовий облік ведеться на підставі даних паспорта громадянина України та військово-облікових документів.
Порядок оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов`язаних та резервістів; форму військово-облікового документа затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 року № 559 (далі - Порядок № 559).
Згідно пункту 2 Порядку № 559 військово-обліковий документ оформляється (створюється) та видається (замінюється):
в електронній формі - засобами електронного кабінету призовника, військовозобов`язаного, резервіста та/або Державного веб-порталу електронних публічних послуг у сфері національної безпеки і оборони та/або Єдиного державного вебпорталу електронних послуг (далі - Портал Дія), зокрема з використанням мобільного додатка Порталу Дія (Дія) (у разі технічної реалізації);
у паперовій формі - на бланку, форма якого затверджується постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. № 559.
Пунктом 20 Порядку № 1487 в редакції до 18 червня 2024 року, було визначено, що військово-обліковими документами є: для призовників - посвідчення про приписку до призовної дільниці; для військовозобов`язаних - військовий квиток або тимчасове посвідчення військовозобов`язаного; для резервістів - військовий квиток.
Відповідно до абзацу 4 пункту 1 частини 2 розділу ІІ Закону України від 11.04.2024 року №3633-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» громадяни України, які перебувають на військовому обліку, зобов`язані протягом 60 днів з дня набрання чинності цим Законом уточнити адресу проживання, номери засобів зв`язку, адреси електронної пошти (за наявності електронної пошти) та інші персональні дані.
Отже громадяни України, які перебувають на військовому обліку, зобов`язані були протягом 60 днів (до 17.07.2024) з дня набрання чинності цим Законом (18.05.2024) уточнити свої персональні дані, шляхом: самостійного прибуття до ТЦК та СП за місцем перебування на військовому обліку чи за своїм місцем проживання; звернутись до центру надання адміністративних послуг; через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста (за наявності).
Матеріалами справи підтверджено, що з відомостей з мобільного застосунку «Резерв+» у військово-обліковому документі стосовно позивача наявний запис про порушення правил військового обліку. Дата уточнення даних 12.10.2024 року.
Тобто позивачем оновлено облікові дані з порушенням 60 денного строку, встановленого Законом України від 11.04.2024 року №3633-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку».
Крім того, з відомостей з мобільного застосунку «Резерв+» у військово-обліковому документі стосовно позивача наявний запис про розшук ТЦК. ТЦК та СП 26.09.2025 року звернувся до Нацполіції, щоб доставити ОСОБА_1 для складання протоколу. Причина: не пройшли (відмовились від проходження) ВЛК.
Крім цього, пункт 79 Порядку № 1487 передбачає, що районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, зокрема, організовують та ведуть військовий облік на території адміністративно-територіальної одиниці; здійснюють взяття, зняття або виключення з військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів у випадках, передбачених законодавством; виявляють призовників, військовозобов`язаних та резервістів, які проживають на території адміністративно-територіальної одиниці, проте не перебувають на військовому обліку; організовують оповіщення призовників, військовозобов`язаних та резервістів про їх виклик до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки для оформлення військово-облікових документів, проходження медичного огляду, приписки до призовної дільниці, взяття на військовий облік, призначення на особливий період, призову на військову службу або на збори військовозобов`язаних та резервістів і забезпечують здійснення контролю за їх прибуттям; звертаються в установленому законом порядку до органів Національної поліції (у разі неможливості складення протоколу про адміністративне правопорушення на місці його вчинення) для доставлення осіб, які скоїли адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, з метою складення протоколів про адміністративні правопорушення, до відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, в якому ця особа перебуває (повинна перебувати) на військовому обліку (додаток 20); виключають з військового обліку на підставі відповідних підтвердних документів осіб, які за рішенням суду визнані недієздатними, оголошені померлими (такими, що пропали безвісти), засуджені до позбавлення волі або померли; проставляють у військово-облікових документах призовників, військовозобов`язаних та резервістів відповідні відмітки про взяття їх на військовий облік, зняття та виключення з нього; виконують функції з ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.
Пункт 56 цього ж Порядку визначає повноваження Національної поліції, яка за зверненням районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ (додаток 20) здійснює адміністративне затримання та доставлення призовників, військовозобов`язаних та резервістів, які вчинили адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
В свою чергу, за правилами статті 262 КУпАП органи (посадові особи) Національної поліції правомочні здійснювати адміністративне затримання, зокрема, при порушенні призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, порушенні законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.
Колегія суддів зазначає, що територіальні центри комплектування та соціальної підтримки з метою виконання покладених на них завдань звертаються в установленому законом порядку до органів Національної поліції щодо доставлення до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки осіб, які вчинили адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 КУпАП (порушення військовозобов`язаними чи призовниками законодавства про військовий обов`язок і військову службу; порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію) з метою складення протоколів про адміністративні правопорушення.
При цьому територіальні центри комплектування та соціальної підтримки не ведуть бази розшуку органів поліції, зокрема не наповнюють відомостями базу даних розшуку, не вносять та не виключають до них відомості.
Правові та організаційні засади створення, функціонування Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів визначені в Законі України від 16.03.2017 року №1951-VIII «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів» (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин; далі - Закон №1951-VIII).
Відповідно до ч.1 ст.1 Закону №1951-VIII єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - Реєстр) - інформаційно-комунікаційна система, призначена для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов`язаних та резервістів, створена для забезпечення військового обліку громадян України.
Основними завданнями Реєстру є: 1) ідентифікація призовників, військовозобов`язаних, резервістів та забезпечення ведення військового обліку громадян України; 2) інформаційне забезпечення комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань особовим складом у мирний час та в особливий період; 3) інформаційне забезпечення громадян України, у тому числі осіб, звільнених з військової служби, які мають право на пенсію, та членів сімей загиблих військовослужбовців відомостями щодо виконання ними військового обов`язку (ч.1 ст.2 Закону №1951-VIII).
За приписами ч.8 ст.5 Закону №1951-VIII, органами ведення Реєстру є районні (об`єднані районні), міські (районні у місті, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, Центральне управління Служби безпеки України та регіональні органи Служби безпеки України, відповідні підрозділи розвідувальних органів України.
Органи ведення Реєстру забезпечують ведення Реєстру та актуалізацію його бази даних (ч.9 ст.5 Закону №1951-VIII).
Згідно з ч.1 ст.6 Закону №1951-VIII, до Реєстру вносяться, обробляються та зберігаються в базі даних Реєстру такі відомості: 1) персональні дані призовників, військовозобов`язаних та резервістів; 2) службові дані призовників, військовозобов`язаних та резервістів.
З наведеного слідує, що відповідач є органом ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів та повинен забезпечувати внесення, оброблення та зберігання в базі даних Реєстру персональні та службові дані військовозобов`язаних.
Згідно з п.2 ч.1 ст.9 Закону №1951-VІІІ, призовник, військовозобов`язаний та резервіст має право, зокрема, звертатися в порядку, встановленому адміністратором Реєстру, до відповідного органу ведення Реєстру з мотивованою заявою щодо неправомірного включення (невключення) до Реєстру запису про себе, виправлення недостовірних відомостей Реєстру.
Стаття 14 Закону № 1951-VIII регламентує ведення Реєстру.
Так, ведення Реєстру включає: 1) внесення запису про призовників, військовозобов`язаних та резервістів до бази даних Реєстру для взяття на облік або при відновленні на військовому обліку з перевіркою відповідності персональних та службових даних призовників, військовозобов`язаних та резервістів існуючим обліковим даним
2) внесення змін до персональних та службових даних призовників, військовозобов`язаних, резервістів на підставі відомостей органів виконавчої влади, інших державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, закладів освіти незалежно від підпорядкування і форми власності, а також відомостей, що подаються органу ведення Реєстру призовниками, військовозобов`язаними, резервістами;
3) знищення повторного запису Реєстру в разі його виявлення.
Частиною третьою ст.14 Закону №1951-VІІІ визначено, що актуалізація бази даних Реєстру здійснюється на підставі відомостей, що вносяться органами ведення Реєстру, а також шляхом електронної інформаційної взаємодії (обміну відомостями) між Реєстром та інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами), яких є державні органи, передбачені цією частиною.
Пунктом 4 Порядку №559 передбачено, що у разі невідповідності відомостей, зазначених у посвідченні призовника, тимчасовому посвідченні військовозобов`язаного, військовому квитку осіб рядового, сержантського і старшинського складу та військовому квитку офіцера запасу, відомостям, що містяться у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів, громадянин України для внесення відповідних змін: у паперовій формі - повинен звернутися до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу (органу СБУ, розвідувального органу) за місцем перебування на військовому обліку; в електронній формі - повинен скористатися засобами електронного кабінету призовника, військовозобов`язаного, резервіста для звернення до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу за місцем перебування на військовому обліку.
Зміни вносяться протягом п`яти робочих днів з дня реєстрації заяви.
Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що доказів звернення позивача до відповідача із заявою про внесення відомостей про зняття його з військового обліку матеріали справи не містять.
Як правильно зазначив суд першої інстанції, що у спірних правовідносинах судове рішення не може слугувати механізмом для автоматичного внесення змін в Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів, оскільки будь-які повідомлення про зміни в статусі або персональних даних надаються іншими органами або особами безпосередньо, з огляду на необхідність перевірки відповідних відомостей.
Тому спосіб захисту порушеного права втручатиметься в дискреційні повноваження, покладені на органи територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
Крім того, отримавши відомості про порушення правил військового обліку та розшук позивач до ІНФОРМАЦІЯ_2 не з`явився, відомостей щодо вчасного оновлення даних, зокрема військово-облікових через електронний кабінет у додатку «Резерв+» матеріали справи також не містять.
Щодо доводів апелянта про те, що за результатами рішення призовної комісії від 25.10.2012 року згідно ст. 64 п. в Наказу МОУ № 402-08 він визнаний непридатним, а 10.12.2012 року знятий з військового обліку на підставі наказу МОУ № 342-06, то колегія суддів зазначає наступне.
Як слідує з матеріалів справи, що позивачу замість військового квитка серії ОПК №П/14-3/2 була видана обліково-послужна картка, згідно якої ОСОБА_1 знятий з військового обліку на підставі наказу МОУ № 342-06 р ІНФОРМАЦІЯ_7 10.12.2012 року.
Однак, наказ Міністерства оборони України № 342 від 09.06.2006 року втратив чинність відповідно до наказу Міністерства оборони України №24 від 15.01.2015 року «Про внесення змін до Настанови з військового обліку прапорщиків, мічманів, сержантів, старшин, солдатів і матросів запасу в Збройних Силах України та інших військових формувань».
Колегія суддів звертає увагу на той факт, що позивач був саме знятий з військового обліку, а не виключений з нього.
Зазначені поняття не є тотожними. Так, у випадку виключення особи з військового обліку, чинним законодавством не передбачено можливості та механізмів поновлення такої особи на обліку і така особа з моменту виключення вже не вважається і не може вважатися військовозобов`язаною в майбутньому, водночас зняття з військового обліку може передбачати поновлення в певних випадках.
Крім того, позивачем не подано до матеріалів справи постанови ВЛК, яка б підтвердила його непридатність за станом здоров`я до військової служби. Натомість відповідно до відомостей з електронного військово-облікового документу з мобільного застосунку «Резерв+» позивач непридатний в мирний час, обмежено придатний у воєнний час, дата ВЛК 25.10.2012 року.
Згідно з абзацом 7 п. 2 ч. 1 статті 37 Закону №2232-XII, взяттю на військовий облік військовозобов`язаних у територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, підлягають громадяни України зняті з військового обліку Збройних Сил України, Служби безпеки України, розвідувальних органів України відповідно за рішенням Міністерства оборони України, Служби безпеки України, розвідувальних органів України
Отже, позивача знято з військового обліку 10.12.2012 року на підставі Наказу Міністерства оборони України № 342 від 09.06.2006, а не виключено з нього, то останній на виконання абзацу 7 п. 2 ч. 1 статті 37 Закону № 2232-XII повинен був взятий (поновлений) на військовий облік.
З огляду на наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду попередньої інстанції про безпідставність та необґрунтованість позовних вимог, відтак такі задоволенню не підлягають.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В частині решти доводів апеляційної скарги колегія суддів враховує, що, оцінюючи наведені сторонами доводи, апеляційний суд виходить з того, що всі конкретні, доречні та важливі доводи, наведені сторонами, були перевірені та проаналізовані судом першої інстанції, та їм було надано належну правову оцінку.
Право на вмотивованість судового рішення є складовою права на справедливий суд, гарантованого ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», параграфи 29 - 30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.
У рішенні «Петриченко проти України» (параграф 13) Європейський суд з прав людини вказував на те, що національні суди не надали достатнього обґрунтування своїх рішень, та не розглянули відповідні доводи заявника, навіть коли ці доводи були конкретними, доречними та важливими.
Наведене дає підстави для висновку, що доводи сторін у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.
Інші зазначені в апеляційній скарзі обставини, окрім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді.
З огляду на наведене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому підстав для скасування рішення колегія суддів не знаходить і вважає, що апеляційну скаргу на нього слід залишити без задоволення.
Керуючись ст.ст. 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,-
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 18 березня 2026 року у справі №260/7118/25 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Постанову разом із паперовими матеріалами апеляційної скарги надіслати до суду першої інстанції для приєднання до матеріалів справи.
Головуючий суддя Л. Я. Гудим
судді О. П. Мандзій
Т. В. Онишкевич