"03" вересня 2026 р. Справа № 363/2794/26
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
/заочне/
03 вересня 2026 року Вишгородський районний суд Київської області у складі:
головуючого судді Лукач О.П.,
за участю секретаря Ставиченка О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у місті Вишгороді у порядку спрощеного позовного провадження з викликом учасників провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів,
ВСТАНОВИВ:
04.05.2026 до Вишгородського районного суду Київської області, засобами поштового зв`язку, надійшла вказана вище позовна заява, у якій позивач просить стягнути з відповідача пеню (неустойку) за прострочення сплати аліментів в розмірі 225 399,28 грн. та судові витрати.
В обґрунтування заявлених вимог ОСОБА_1 зазначає, що судовим наказом Вишгородського районного суду Київської області від 22.04.2019у справі № 363/3494/18 з відповідача на її користь стягнуто аліменти на утримання двох дітей - сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/3 частини всіх видів доходу, щомісячно, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 04.09.2018 року і до досягнення дітьми повноліття. Як зазначено у позовній заяві, відповідач добровільно аліменти не сплачував, у зв`язку з чим судовий наказ було пред`явлено до примусового виконання. Постановою державного виконавця від 21.10.2019 відкрито виконавче провадження № 60369309. Після відкриття виконавчого провадження відповідач здійснював платежі нерегулярно та не в повному обсязі, що спричинило тривале накопичення заборгованості. Позивач, посилаючись на розрахунок державного виконавця, згідно з яким станом на 01.04.2026 заборгованість зі сплати аліментів становить 242 547,55 грн., вказує, що пеня нарахована на кожний прострочений щомісячний платіж у розмірі одного відсотка за кожен день прострочення з урахуванням здійснених відповідачем платежів та встановленого законом обмеження - не більше 100 відсотків заборгованості. Діти проживають разом із матір`ю та перебувають на її утриманні, а застосовані у виконавчому провадженні заходи примусового виконання, не забезпечили своєчасної та повної сплати аліментів.
Після виконання судом вимог частин шостої та восьмої статті 187 ЦПК України, ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 25.05.2026 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом учасників провадження та призначено до розгляду на 15.07.2026 о 10:00, про що повідомлено сторін у справі.
У судові засідання, призначені на 15.07.2026 о 10:00 та 03.09.2026 о 16:00, сторони не з`явились, при цьому, 15.07.2026 позивачем подано до суду заяву про розгляд справи у її відсутності, зазначивши, що позовні вимоги підтримує у повному обсязі і просить їх задовольнити та не заперечує проти ухвалення заочного рішення.
Як убачається із матеріалів справи, конверти із судоми повістками, копією позовної заяви з додатками та копією ухвали суду про відкриття провадження у справі, надіслані відповідачу на адресу його зареєстрованого місця проживання, повернулися до суду без вручення з причин «адресат відсутній».
Відповідно до пункту 4 частини восьмої статті 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Також, у порядку частини одинадцятої статті 128 ЦПК України, відповідача, додатково, було повідомлено про розгляд справи, призначений на 03.09.2026, шляхом розміщення оголошення на вебпорталі «Судова влада України».
Вирішуючи питання про можливість розгляду у справи у відсутності сторін, суд враховує наявність заяви позивача від 15.07.2026 про розгляд справи без її участі та не заперечує проти ухвалення заочного рішення суду, вжиті судом заходи для забезпечення участі відповідача під час розгляду справи і положення пункту 4 частини восьмої та частини одинадцятої статті 128 ЦПК України щодо належного повідомлення відповідача про день, час та місце розгляду справи, а також відсутність підстав, встановлених статтею 223 ЦПК України для відкладення розгляду справи.
Відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Враховуючи наявність умов, визначених у частині першій статті 280 ЦПК України, суд ухвалив: провести заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів.
Положеннями статті 174 ЦПК України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.
Відповідно до частини восьмої статті 279 ЦПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться.
Частиною першою статті 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Частиною першою статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до частини першої статті 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно із частиною третьою статті 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно із статтею 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до частин четвертої та п`ятої статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.
Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу(групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Дослідивши письмові докази у справі, оцінивши докази на підтвердження обставин у їх сукупності, судом встановлено, що рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 04.10.2018 у справі №363/1403/18 шлюб між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 , зареєстрований 09.11.2012, розірвано (а.с. 22-23).
У вказаному рішенні судом установлено, що сторони мають двох спільних дітей: сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та доньку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Зазначене також підтверджується копіями свідоцтв про народження ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , у яких батьками обох дітей зазначені - ОСОБА_2 та ОСОБА_5 (а.с. 27, 28).
Судовим наказом Вишгородського районного суду Київської області від 22.04.2019 у справі №363/3494/18, з урахуванням ухвали вказаного суду від 09.07.2019 про виправлення описки, стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_5 аліменти на утримання дітей - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/3 частини від усіх видів заробітку (доходу), але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 04.09.2018 і до досягнення дитиною повноліття (а.с. 24, 25).
Постановою старшого державного виконавця Ружинського районного відділу державної виконавчої служби від 21.10.2019 відкрито виконавче провадження №60369309 з примусового виконання судового наказу №363/3494/18 від 22.04.2019. Зі змісту постанови вбачається, що предметом виконання є стягнення з відповідача аліментів у визначеному судовим наказом розмірі, починаючи з 04.09.2018 (а.с. 33-34).
Постановою державного виконавця від 23.10.2019 у виконавчому провадженні №60369309 внесено зміни до реєстраційних даних стягувача, а постановою від 25.01.2023 - змінено прізвище стягувача з ОСОБА_6 на ОСОБА_7 (а.с. 35-38).
Згідно копії свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 , 14.09.2022 ОСОБА_5 зареєструвала шлюб з ОСОБА_8 та після державної реєстрації шлюбу прізвище дружини визначено « ОСОБА_7 » (а.с. 26).
Витягами з реєстру територіальної громади від 26.01.2026 та від 16.04.2026 підтверджується реєстрація місця проживання ОСОБА_1 та дітей - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1
(а.с. 30-32).
Розрахунком заборгованості зі сплати аліментів у виконавчому провадженні №60369309, складеним державним виконавцем станом на 01.04.2026, визначено заборгованість ОСОБА_2 зі сплати аліментів у розмірі 242 547,55 грн. (а.с. 9-16).
Вказаний розрахунок містить помісячні відомості про розмір доходу, суму аліментів, яка підлягала стягненню, фактично сплачені суми та наростаючий розмір заборгованості. Доказів оскарження цього розрахунку, його скасування або визначення заборгованості в іншому розмірі матеріали справи не містять.
До позовної заяви ОСОБА_1 додано окремий розрахунок пені за прострочення сплати аліментів станом на 01.04.2026 (а.с. 7-8). При його складанні позивач виходила з помісячного розміру належних до сплати аліментів, фактично здійснених платежів, кількості днів прострочення та черговості зарахування часткових платежів у рахунок погашення найстарішої заборгованості. У підсумку таблиці зазначено: загальна сума помісячної заборгованості, використаної для розрахунку, - 242 131,14 грн; сума пені, обчислена за формулою без застосування обмеження, - 1 764 395,45 грн; сума пені з урахуванням установленого законом обмеження - 225 399,28 грн. Саме остання сума заявлена позивачем до стягнення та відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд вирішує спір саме у межах цієї заявленої вимоги.
Відповідно до положень частини другої статті 51 Конституції України та статті 180 Сімейного кодексу України (далі - СК України) батьки зобов`язані утримувати дітей до досягнення ними повноліття.
За змістом частини третьої статті 195 СК України розмір заборгованості за аліментами обчислюється державним виконавцем, приватним виконавцем, а у разі виникнення спору - судом.
Відповідно до абзацу першого частини першої статті 196 СК України у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.
Частиною другою статті 196 СК України передбачено, що розмір неустойки (пені) може бути зменшений судом з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів.
Неустойка (пеня) у спірних правовідносинах є заходом майнової відповідальності за несвоєчасне виконання аліментного обов`язку та одночасно способом стимулювання боржника до належного виконання встановленого судом періодичного зобов`язання.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені у постановах Верховного Суду.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03.04.2019 у справі №333/6020/16-ц дійшла висновку, що пеня за заборгованість зі сплати аліментів нараховується на весь розмір несплачених у відповідному місяці аліментів за кожний день прострочення, а її нарахування не обмежується лише тим місяцем, у якому не проводилося стягнення. Оскільки аліментне зобов`язання має періодичний характер, розмір пені визначається окремо за кожним простроченим щомісячним платежем виходячи із суми несплачених аліментів та кількості днів прострочення, після чого отримані суми підсумовуються.
У постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 14.12.2020 у справі №661/905/19 зазначено, що стягнення пені, передбаченої частиною першою статті 196 СК України, можливе лише за наявності вини платника аліментів. Якщо платник доведе, що вжив усіх залежних від нього заходів для належного виконання зобов`язання, підстав для стягнення пені немає; обов`язок доведення відсутності своєї вини покладається саме на платника аліментів.
Верховний Суд у постанові від 19.01.2022 у справі №711/679/21 зазначив, що при здійсненні часткових платежів аліментів такі кошти спочатку зараховуються на погашення заборгованості за аліментами, яка виникла у попередньому місяці (попередніх місяцях), починаючи з першого місяця її виникнення, і лише за відсутності такої заборгованості - у рахунок платежу за поточний місяць. Такий підхід відповідає періодичному характеру аліментного зобов`язання і має враховуватися при визначенні бази для нарахування пені.
Наведений позивачем розрахунок у цій частині побудований саме за вказаним принципом: здійснені відповідачем часткові платежі зараховані у рахунок погашення найстарішої непогашеної заборгованості. Унаслідок цього за період до листопада 2020 року включно у розрахунку позивача непогашена помісячна заборгованість відсутня, а пеня обчислюється з тих щомісячних сум, які після такого зарахування залишилися несплаченими.
Оцінюючи питання вини відповідача у виникненні заборгованості, суд виходить із того, що обов`язок сплачувати аліменти встановлений судовим наказом і підлягає щомісячному виконанню. Із розрахунку державного виконавця та розрахунку позивача вбачається, що відповідач сплачував аліменти нерегулярно та не у повному обсязі, внаслідок чого утворилася значна і тривала заборгованість. Відповідач відзиву на позовну заяву не подав, доказів того, що заборгованість виникла з незалежних від нього причин, або того, що ним вжито всіх залежних від нього заходів для своєчасного та повного виконання аліментного обов`язку, суду не надав.
За таких обставин суд дійшов висновку, що заборгованість зі сплати аліментів виникла з вини відповідача, а тому наявні передбачені частиною першою статті 196 СК України підстави для застосування до нього відповідальності у виді неустойки (пені).
Перевіряючи розмір заявленої до стягнення неустойки, суд ураховує, що станом на 01.04.2026 державним виконавцем визначено загальну заборгованість у сумі 242 547,55 грн. Заявлена позивачем пеня у розмірі 225 399,28 грн є меншою за 100 відсотків цієї заборгованості. При цьому доданий до позову помісячний розрахунок містить вихідні дані щодо сум належних платежів, часткових оплат та кількості днів прострочення, а відповідачем іншого розрахунку або доказів, які б спростовували наведені позивачем вихідні дані, не подано.
Підстав для зменшення розміру неустойки відповідно до частини другої статті 196 СК України судом не встановлено. Відомостей про матеріальний чи сімейний стан відповідача, які б свідчили про необхідність такого зменшення, до суду не подано.
Таким чином, установлені судом фактичні обставини у їх сукупності, зміст судового наказу, матеріали виконавчого провадження, розрахунок державного виконавця та розрахунок пені, поданий позивачем, підтверджують наявність тривалої заборгованості зі сплати аліментів з вини відповідача та обґрунтованість вимоги про стягнення неустойки у заявленому розмірі 225 399,28 грн. Тому позов підлягає задоволенню у повному обсязі.
Оскільки відповідно до пункту 3 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» позивачі у справах про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів звільняються від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях, з урахуванням положень статті 141 ЦПК України з відповідача в дохід держави підлягає стягненню судовий збір, який за вимогою майнового характеру ціною 225 399,28 грн становить 2 253,99 грн.
Керуючись статтями 8, 180, 195, 196 СК України, статтею 614 ЦК України, статтями 2-5, 12, 13, 19, 76-89, 128, 141, 174, 247, 258, 259, 263-265, 268, 272, 273, 274-289, 352, 354, 355 ЦПК України, суд
УХВАЛИВ:
позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів у розмірі 225 399 (двісті двадцять п`ять тисяч триста дев`яносто дев`ять) гривень 28 копійок.
Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави судовий збір у розмірі 2 253 (дві тисячі двісті п`ятдесят три) гривні 99 копійок.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений у разі пропуску з інших поважних причин.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ;
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса реєстрації:
АДРЕСА_3 .
Суддя О.П. Лукач