Справа №949/332/26
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
(заочне рішення)
03 вересня 2026 року Дубровицький районний суд Рівненської області у складі:
головуючого - судді Отупор К.М.,
за участю секретаря судового засідання Катюхи К.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дубровиця в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС" до ОСОБА_1 про стягнення заборговаості за договором,
В С Т А Н О В И В:
Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС" звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором.
В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що 11 грудня 2024 року між ТОВ "ЛІНЕУРА УКРАЇНА" та ОСОБА_1 був укладений Договір № 5172554, згідно з яким останній отримав кредит у сумі 6 000,00 грн на строк 360 днів.
Згідно з умовами договору, стандартна процента ставка за користування кредитом становить 1,00% за кожен день користування кредитом. Кошти кредиту надавалися у безготівковій формі шляхом їх перерахування за реквізитами платіжної картки, наданої позичальником. Відповідач свої зобов`язання щодо повернення кредитних коштів та сплати процентів належним чином не виконав, у зв`язку з чим утворилася заборгованість, яка підлягає стягненню.
В ході розгляду справи позивачем було подано заяву про уточнення позовних вимог, в якій зазначалося про зміну загальної суми заборгованості до 25 977,67 грн, з яких 11 999,88 грн - заборгованість за тілом кредиту. Однак, у подальшому від представника позивача надійшло клопотання про залишення вказаної заяви про уточнення позовних вимог без розгляду, оскільки подані уточнення були направлені внаслідок технічної помилки при здійсненні розрахунку. У вказаному клопотанні позивач просить вважати правильним розміром позовних вимог суму, вказану в первісній позовній заяві, а саме 19 977,73 грн.
Внаслідок укладення договору про відступлення права вимоги (договору факторингу), первісний кредитор відступив права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 5172554. Таким чином, ТОВ "ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС" наділено правом вимоги до Відповідача за вказаним договором. На підставі викладеного, ТОВ "ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС" просить суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за Договором № 5172554 від 11.12.2024 року, понесені витрати на правову допомогу у розмірі 9 000,00 грн та витрати на сплату судового збору у розмірі 2 662,40 грн.
Представник Позивача у судове засідання не з`явився, 03 вересня 2026 року від нього до суду надійшло клопотання в якому просив суд розгляд справи проводити за його відсутності. В тексті позовної заяви представник позивача зазначив, що проти заочного розгляду справи не заперечує.
Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, причини неявки суду не повідомив. Клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надходило, відзив на позовну заяву не подано.
Відповідно до ч. 4 ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).
Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Враховуючи вищезазначене, приймаючи до уваги, що відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, не з`явився в судове засідання без поважних причин, без повідомлення причин, не подав відзив, представник позивача не заперечує проти такого вирішення справи, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних та доказів, постановивши заочне рішення.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши документи і матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, давши оцінку доказам, які мають значення для справи, суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до частини першої статті 13 Цивільного процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, у межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи.
Правовідносини, що виникли між сторонами, є зобов`язальними і регулюються нормами ЦК України, Законом України "Про електронну комерцію" та Законом України "Про споживче кредитування".
Судом встановлено, що 11 грудня 2024 року між ТОВ "ЛІНЕУРА УКРАЇНА" та ОСОБА_1 , шляхом акцептування публічної пропозиції в інформаційно-телекомунікаційній системі товариства, було укладено Договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 5172554. Згідно з умовами вказаного договору, сума кредиту складає 6 000,00 грн. Кредит надається у безготівковій формі шляхом перерахування коштів за реквізитами електронного платіжного засобу - платіжної картки НОМЕР_1 .
Матеріалами справи підтверджується, що ТОВ "ЛІНЕУРА УКРАЇНА" виконало свої зобов`язання з перерахування кредитних коштів. Відповідно до листа ТОВ «ПЕЙТЕК» від 01.12.2025 за Вих. № 20251201-86, 11 грудня 2024 року було успішно здійснено переказ грошових коштів на суму 6 000,00 грн на платіжну картку № НОМЕР_2 , емітентом якої є АТ КБ «ПРИВАТБАНК», що належить клієнту, номер транзакції 51725541733942288. Окрім цього, обставина отримання коштів підтверджується листом АТ КБ «ПРИВАТБАНК» № 20.1.0.0.0/7-260331/71845-БТ від 04 квітня 2026 року із випискою по картковому рахунку відповідача за період з 11.12.2024 по 21.12.2024, наданим у відповідь на ухвалу суду про витребування доказів. Зазначена інформація підтверджує факт виконання зобов`язань перед відповідачем щодо надання кредиту у повному обсязі.
Підписавши договір, відповідач підтвердив, що він ознайомлений з усіма його істотними умовами, Правилами надання коштів та паспортом споживчого кредиту. Відповідач здійснив дії, спрямовані на укладання договору шляхом реєстрації на сайті, підтвердження фінансового номеру телефону НОМЕР_3 та введення коду, який є електронним підписом з одноразовим ідентифікатором.
Отже, зазначений кредитний договір було укладено в електронному вигляді та підписано відповідачем аналогом власноручного підпису у формі одноразового ідентифікатора 43042 від 11.12.2024, що підтверджується самим Договором та Інформаційним повідомленням.
Паспорт споживчого кредиту та Анкета клієнта були акцептовані одноразовим ідентифікатором 86798.
За змістом статті 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій, у тому числі електронній формі.
Відповідно до статті 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у тому числі електронних, а воля сторін виражена за допомогою електронного або іншого технічного засобу зв`язку.
Частина друга статті 639 Цивільного кодексу України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-комунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним у письмовій формі.
Введення клієнтом коду одноразового ідентифікатора з метою підписання договору є належним підтвердженням направлення повідомлення про прийняття в повному обсязі умов договору.
У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.
Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Відповідно до частини першої статті 5 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг", електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.
Згідно частин 1 та 2 статті 6 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг", електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію(оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (пункт 6 частини першої статті 3 Закону України "Про електронну комерцію").
У статті 11 Закону України "Про електронну комерцію" передбачено, порядок укладення електронного договору. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.
Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів (стаття 12 Закону України "Про електронну комерцію").
Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19 сформувала правовий висновок, згідно з яким підписання кредитного договору за допомогою одноразового ідентифікатора є належним способом укладення правочину в електронній формі, який прирівнюється до власноручного підпису особи.
Відповідно до частин 1, 3 статті 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Згідно з статтею 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Статтею 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором чи законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.
За змістом статей 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками (стаття 1046 ЦК України).
Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України (ч. 1ст. 1048 ЦК України).
Згідно з частиною 1 статті 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлено договором.
Відповідно до частини 2 статті 1050 ЦК України, в разі прострочення повернення чергової частини позики кредитор має право вимагати від боржника дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати відсотків за користування кредитом.
Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина 1 статті 1048 ЦК України).
Судом також встановлено, що після укладення кредитного договору відбулася заміна кредитора у зобов`язанні.
Згідно з статтею 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до статті 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з статтею 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога) (частина 1 статті 1078 ЦК України).
Внаслідок укладення Договору факторингу № 28-11/25/Л від 28.11.2025 року, ТОВ "ЛІНЕУРА УКРАЇНА" відступило на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС" права грошової вимоги до боржників, в тому числі за кредитним договором № 5172554, укладеним із ОСОБА_1 .. Таким чином, ТОВ "ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС" наділене правом вимоги до Відповідача.
Матеріалами справи також підтверджується факт переходу права грошової вимоги за договором факторингу від первісного кредитора до ТОВ "ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС".
Станом на день розгляду справи заборгованість за договором відповідачем не погашена.
Суд задовольняє клопотання позивача про залишення без розгляду заяви про уточнення позовних вимог та розглядає спір у межах первісних позовних вимог, згідно з якими загальний розмір заборгованості за Договором № 5172554 становить 19 977,73 грн.
Згідно з умовами кредитного договору № 5172554, розмір наданого кредиту становить 6 000,00 грн, що також підтверджується доказами перерахування коштів.
Відповідно до Розрахунку заборгованості, наданого самим кредитодавцем станом на 28.11.2025, непогашена заборгованість відповідача складається з: тіла кредиту - 5 999,94 грн; процентів за користування кредитом - 13 257,79 грн; штрафних санкцій - 300,01 грн, в загальній сумі - 19 557,74 грн. З 29.11.2025 по 05.12.2025 нараховано 419.99 грн. заборгованості за нарахованими процентами. Тобто загальна сума до сплати становить - 19 977,73 грн.
Відповідно до висновку Великої Палати у справі №910/4518/16 від 05.04.2023, зі спливом строку кредитування чи пред`явленням кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту кредит позичальнику не надається, позичальник не може правомірно не повертати кошти, а тому кредитор вправі вимагати повернення кредиту разом із процентами, нарахованими відповідно до встановлених у договорі термінів погашення періодичних платежів на час спливу строку кредитування чи пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту у межах цього строку.
Тобто позичальник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення строку кредитування чи після пред`явлення кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту, а тому й не повинен сплачувати за нього нові проценти відповідно до ст. 1048 ЦК України.
Нарахування відсотків завершилося 05.12.2025 року та здійснювалося виключно в межах строку кредитування - 360 днів
Відповідачем не подано доказів повного чи часткового погашення даної заборгованості, презумпція правомірності договору не спростована. Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є доведеними та обґрунтованими виключно в межах суми, підтвердженої первинними документами та детальним розрахунком.
Разом з тим, щодо стягнення однієї із складових заявленої позивачем заборгованості - штрафних санкцій - 300,01 грн, суд зазначає наступне.
Відповідно до п. 18 Перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Указом Президента України №64/2022 від 24 лютого 2022 року на території України з 24.02.2022 строком на 90 днів введено воєнний стан, який неодноразово продовжувався та діє на теперішній час.
Договір №5172554 укладено 11 грудня 2024 року, отже на правовідносини, які склались між сторонами поширюється дія п. 18 Перехідних положень ЦК України.
Верховний Суд у своїй постанові від 31.01.2024 №183/7850/22(61-14740св23) вказав тлумачення п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, зазначивши, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань: в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; в договорах на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ч. 2 ст. 625 ЦК, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що штрафні санкції - 300,01 грн за договором підлягають списанню позикодавцем (позивачем у справі) в силу вимог п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, а тому відсутні підстави для її стягнення з відповідача, а тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню фактична заборгованість у розмірі 19 677,72 грн.
Відповідачем не подано жодних доказів на спростування факту укладення договору, використання кредитних коштів чи розміру заборгованості. Всупереч умовам кредитного договору та нормам закону відповідач порушив строки погашення заборгованості. Відтак, суд вважає, що позов є обґрунтованим, а тому із ОСОБА_1 підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором у розмірі 19 677,72 грн.
Також, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір, що був сплачений при зверненні до суду, що підтверджується платіжною інструкцією № [номер приховано] від 23.02.2026 року у розмірі, пропорційно до задоволених позовних вимог, а саме - 2 622,42 грн, відповідно до положень ст. 141 ЦПК України.
Судом встановлено, що позивачем заявлено про понесення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 9 000,00 грн. На підтвердження цих обставин суду надано Заявку на надання юридичної допомоги № 487 від 01.01.2026 року та Витяг з Акту № 27 від 30.01.2026 року, укладені з АО "ЛІГАЛ АССІСТАНС", відповідно до яких вартість усної консультації становить 3 000,00 грн (2 години по 1 500,00 грн), а складання позовної заяви - 6 000,00 грн (2 години по 3 000,00 грн), що кореспондується з Прайс-листом АО "Лігал Ассістанс", затвердженим 01.12.2025 року.
У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката, суд користується досить широким розсудом, який, повинен ґрунтуватись на критеріях, визначених у частині 4 статті 137 ЦПК України.
Згідно з ч. ч. 1-4 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Така позиція суду узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними в додатковій постанові від 30.09.2020 по справі № 201/14495/16-ц.
У постанові від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц Велика Палата Верховного Суду вказала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Суд зазначає, що стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються.
Суд враховує, що справа є малозначною, в даній категорії справ наявна узгоджена та усталена судова практика, через що позовні заяви у таких справах є майже типовими та фактично шаблонними, а обсяг наданих доказів є невеликим, участі в судовому засіданні представник позивача не брав, а тому суд вважає за необхідне зменшити розмір стягуваних витрат на правничу допомогу до 3500 грн. Саме такий розмір витрат суд вважає розумним, співмірним з виконаною адвокатом роботою у цій справі.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 3, 6, 11, 15, 203, 204, 207, 509, 512-514, 516, 525, 526, 530, 536, 599, 611, 612, 625-628, 638, 639, 641, 644, 1048, 1049, 1050, 1054, 1055, 1077, 1078, 1082 ЦК України, ст.ст. 4, 10, 12, 13, 19, 23, 76-78, 81, 141, 265, 280-282, 352, 354, 355 ЦПК України суд-
У Х В А Л И В:
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС" заборгованість за кредитним договором № 5172554 від 11 грудня 2024 року у розмірі 19 677,72 грн (дев`ятнадцять тисяч шістсот сімдесят сім гривень 72 коп.).
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС" понесені судові витрати із оплати судового збору у розмірі 2 622,42 грн (дві тисячі шістсот двадцять дві гривні 42 коп.), а також витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3 000,00 грн (три тисячі гривень).
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Рішення може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Рівненського апеляційного суду.
Відомості про учасників справи згідно пункту 4 частини 5 статті 265 Цивільного процесуального кодексу України:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС", місцезнаходження: 03150, м. Київ, вул. Ґедройця Єжи, буд. 6, офіс 521, код ЄДРПОУ: 42640371.
Відповідач: ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 .
Суддя: підпис.
Виготовлено з автоматизованої системи документообігу суду.
Суддя Дубровицького
районного суду К.М. Отупор