Справа № 344/8771/26
Провадження № 2/344/5412/26
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 вересня 2026 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:
головуючої Кіндратишин Л.Р.,
за участю секретаря судового засідання Комуніцької Н.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення 3 % річних з безпідставно набутих коштів,-
ВСТАНОВИВ:
06.05.2026 представник позивача - адвокат Парфан Т.Д. звернувся до Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області з позовною заявою до відповідача, в якій просить стягнути з відповідача на користь позивача 1076,7 ( Одну тисячу сімдесят шість) доларів США 70 центів, а також судові витрати.
В обґрунтування позову зазначено, що в липні 2018 року ОСОБА_2 зробив пропозицію ОСОБА_1 та її чоловікові ОСОБА_3 вкласти на вигідних умовах кошти в господарську діяльність, яку він разом з своїм товаришем ОСОБА_4 планує здійснювати в Івано-Франківській області. Обговорюючи можливу співпрацю сторони домовилися, що для правового підтвердження умов їхньої співпраці необхідно укласти договір.
Позивачка з чоловіком на той час тимчасово проживала у м. Чикаго США. 18.07.2018 ОСОБА_1 переказала зі свого банківського рахунку в ДжейПіМорган Чейс Банк в м. Чикаго 20 000.00 доларів США на рахунок ОСОБА_2 в АТ «Акцент Банк», які відповідач отримав 25.07. 2018. В майбутньому сторони не дійшли згоди щодо істотних умов співпраці, у зв`язку з чим договір між позивачем і відповідачем укладено не було. Не зважаючи на відсутність правової підстави для отримання коштів від ОСОБА_1 . ОСОБА_2 кошти в сумі 20 000.00 доларів США позивачці не повернув. 30 липня 2024 року ОСОБА_1 звернулась до Івано-Франківського міського суду з позовом про стягнення з ОСОБА_2 23 600 доларів США, в тому числі 20000 доларів США основного боргу і 3600 доларів США - 3% річних. 10 жовтня 2025 року Івано-Франківський міський суд вирішив ( справа №344/14054/24) : позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення безпідставно набутих коштів, - задовольнити у повному обсязі ; стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 23600,00 (двадцять три тисячі шістсот) доларів США, у тому числі 20000,00 (двадцять тисяч) доларів США основний борг та 3600,00 (три тисячі шістсот) доларів США - три проценти річних. Постановою від 09 грудня 2025 року Івано-Франківський апеляційний суд відмовив у задоволення апеляційної скарги відповідача. Переглядаючи рішення місцевого та апеляційного судів за касаційною скаргою відповідача Верховний Суд 27.04.2026 ухвалив постанову, якою залишив оскаржувані рішення в силі
07.05.2026 - ухвалою суду прийнято позовну заяву, відкрито спрощене позовне провадження.
25.05.2026 відповідач подав відзив на позовну заяву. У позові просив відмовити. Зокрема зазначено, що він добросовісно оскаржував рішення суду першої інстанції, відповідно реалізуючи своє право, як в апеляційній, так і в касаційній інстанції, оскільки не погоджувався із його законністю та обґрунтованістю. При цьому, ухвалою суду касаційної інстанції виконання рішення суду було зупинено до завершення касаційного перегляду справи, що виключало можливість примусового виконання такого рішення у відповідний період. Отже, саме по собі використання стороною передбачених законом механізмів судового захисту не може вважатись неправомірним ухиленням від виконання зобов`язання та бути підставою для штучного збільшення розміру відповідальності боржника. Після ухвалення остаточного рішення судом касаційної інстанції та відкриття виконавчого провадження, ним одразу почали вживатись заходи щодо погашення заборгованості, визначеної судовим рішенням, шляхом здійснення платежів, які були сплачені на протязі 5-х днів. Проте сторона позивача повторно звернулась до суду із позовом про стягнення 3% річних, нарахувавши їх на суму боргу 20 000 доларів США за період з 18.07.2024 по 03.05.2026. Разом з тим, рішенням Івано-Франківського міського суду від 10.10.2025 у справі №344/14054/24 вже було стягнуто 3% річних за період з 25.07.2018 по 25.07.2024. Зокрема, у рішенні суду зазначено: «…відповідач користується коштами позивача з 25 липня 2018 року. Позивач просить стягнути три проценти річних за період з 25 липня 2018 року по 25 липня 2024 року. Отже, розрахунок трьох процентів річних складає 3600 доларів США». Таким чином, сторона позивача фактично повторно включає до нового розрахунку період, за який 3% річних вже були стягнуті рішенням суду, оскільки новий розрахунок позивач проводить починаючи з 18 липня 2024 року. Тому повторне нарахування 3% річних за період, який вже був предметом судового розгляду та за який судом уже проведено стягнення, суперечить принципу правової визначеності та фактично призводить до подвійного стягнення процентів за один і той самий період. Також сторона позивача при проведенні розрахунку 3% річних не врахувала, що під час примусового виконання рішення у січні 2026 року приватним виконавцем були списані з рахунків грошові кошти у сумі 1 909,49 грн., які були спрямовані на часткове погашення заборгованості позивачу, який про це замовчує. Неврахування часткового погашення боргу свідчить про неправильність та необґрунтованість поданого позивачем розрахунку. Проте позивачем не надано належного та обґрунтованого розрахунку 3% річних із врахуванням вже стягнутих судом періодів та часткового погашення заборгованості, а тому заявлені позовні вимоги є необґрунтованими .
26.05.2026 представник позивача подав відповідь на відзив, в якому вказав, при розрахунку 3% річних за період з часу подання позовної заяви про стягнення основної суми боргу до дати виконання зобов`язання помилково зараховано період з 18.07.2024 по 25.07.2024. Помилку враховано при виконанні нового розрахунку ціни позову. Щодо коштів в розмірі 928,98 грн., які були стягнуті приватним виконавцем з боржника 14-15 січня 2026 року і зараховані на рахунок позивачки, то такі є частиною судового збору, стягнутого судом, а не основного боргу. Ціна позову складається з 3% річних від суми боргу ( 20 000 доларів США) з 26.07.2024 по 03.05.2026 і становить 1063,56 доларів США. Розмір 3% річних за період з 26.07.2024 по 25.07.2025 становить 600 доларів США. Розмір 3% річних з 26.07.2025 по 03.05.2026 становить 463,56 доларів США. Відтак, 1063,56 ( Одну тисячу шістдесят три ) долари США 56 центів.
29.05.2026- від відповідача надійшло заперечення на відповідь на відзив. У такому зокрема, зазначено, що доводи позивача, викладені у відповіді на відзив, про те, що у січні 2026 року приватним виконавцем було стягнуто з відповідача кошти у сумі 1909,49 грн., однак такі кошти нібито пішли на погашення судового збору, а не боргу і позивачем, тому правомірно нараховано 3% річних за цей період, є необґрунтованими та спростовуються отриманим листом приватного виконавця від 23.05.2026 за №15791, куди саме були стягнуті кошти з моїх рахунків у банку 14.01.2026, де саме по основному боргу було списано 846,18 грн. по виконавчому провадженню №79980761, а не судового збору, як трактує представник позивача у відповіді на відзив, оскільки було 4 виконавчі провадження. Відтак, після часткового погашення основного зобов`язання 14.01.2026 позивач був зобов`язаний при вирішенні питання подачі позову і проведення розрахунку про стягнення сум 3% річних рахувати лише на фактичний залишок непогашеного боргу, а не на первісну суму заборгованості. Натомість представник позивача, всупереч фактичним даним виконавчого провадження та вимогам закону, продовжив нарахування 3% річних без врахування часткового погашення основного боргу, який погашений 14.01.2026, чим штучно збільшив розмір заявлених до стягнення сум. При цьому, наголошує суду, що відповідач розпочав погашати основний борг тільки 04.05.2026 , що спростовується виконавчим провадженням .
Сторони не з`явилися, подавши заяви про розгляд справи без їхньої участі.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Виходячи з вимог частини п`ятої статті 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата його складання.
Оскільки сторони в судове засідання, призначене на 31.08.2026 не з`явилися, суд, з дотриманням положень ч. 6 ст. 259 ЦПК України і ч. 5 ст. 268 ЦПК України, відклав складення повного рішення суду на строк не більше п`яти днів та зазначив датою ухвалення рішення дату його складання і на виконання вимог ч. 4 ст. 268 ЦПК України підписав судове рішення без його проголошення.
Суд дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов наступних висновків:
Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 10.10.2025 у справі №344/14054/24 цивільний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення безпідставно набутих коштів -задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 23 600,00 доларів США, у тому числі 20000,00 доларів США - основний борг та 3 600,00 доларів США - три проценти річних та судовий збір у розмірі 7 759,30 грн. за період з 25 липня 2018 року по 25 липня 2024 року. Таке рішення суду залишено без змін Івано-Франківським апеляційний судом - 09.12.2025. В подальшому 27.04.2026 рішення суду ( першої та апеляційної інстанції) залишено без змін Верховним Судом.
13.01.2026 приватним виконавцем виконавчого округу Івано-Франківської області Ткачуком Любомиром Михайловичем було відкрито виконавче провадження №79980761 з приводу виконання виконавчого листа №344/14054/24, виданого 05.01.2026 Івано-Франківським міським судом Івано-Франківської області про стягнення з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 23 600 дол. США, у тому числі 20 000 дол. США основний борг та 3 600 дол. США - три відсотки річних.
Ухвалою Верховного Суду від 09.02.2026 у справі №344/14054/24, було задоволено клопотання ОСОБА_2 про зупинення виконання рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 10.10.2025 та постанови Івано-Франківського апеляційного суду від 09.12.2025 в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення безпідставно набутих коштів до закінчення їх перегляду в касаційному порядку.
Постановою вказаного приватного виконавця 16.02.2026 на підставі ухвали Верховного Суду зупинено виконавче провадження №79980761 до розгляду справи по суті.
Згідно із відповіді приватного виконавця Ткачука Л.М. від 23.05.2026 за вих. №15791, що надана ОСОБА_2 на його заяву про зняття коштів, повідомлено, що по виконавчому провадженні №79980761 -, стягнуто : 846,18 грн. стягувачу; 84,62-привтаному виконавцю, як винагорода приватного виконавця; 558 грн.- приватному виконавцю, як витрати виконавчого провадження; по виконавчому провадженню №79981179- 11,90 грн. - стягувачу; 1,16 грн. - приватному виконавцю, як винагорода приватного виконавця; 110 грн. - приватному виконавцю, як витрати виконавчого провадження; по виконавчому провадженню №79981179 - 6, 43 грн. - стягувачу; 0, 64 грн. - приватному виконавцю, як винагорода приватного виконавця; 110 грн. - приватному виконавцю, як витрати виконавчого провадження; по виконавчому провадженню №79981179 - 4,14 грн. - стягувачу, 0, 41 грн. - приватному виконавцю, як винагорода приватного виконавця; 110 грн. - приватному виконавцю,я к витрати виконавчого провадження. Дані кошти перераховані -14.01.2026.
11.05.2026- постановою приватного виконавця закінчено виконавче провадження ВП №79980761 з приводу виконання виконавчого листа №344/14054/24, виданого 05.01.2026 Івано-Франківським міським судом Івано-Франківської області про стягнення з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 23 600 дол. США, у тому числі 20 000 дол. США основний борг та 3 600 дол. США - три відсотки річних. У зв`язку із стягнутою заборгованості, винагороди приватного виконавця та витрат виконавчого провадження у повному обсязі.
Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідного до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені ( ч. ч. 4, 5ст. 82 ЦПК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
Частиною ч. 2 ст. 509 ЦК України визначено, що зобов`язання виникають із підстав, встановлених ст. 11 ЦК України.
За вимогами ст.11ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, інші юридичні факти.
Згідно із ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно вимог ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ч. 2 ст. 625ЦК України в разі порушення грошового зобов`язання боржник, який прострочив його виконання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до ст.625ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц та №646/14523/15-ц, постанова Верховного Суду від 01 липня 2020 року у справі №535/757/17)
У розумінні наведених приписів, позивач, як кредитор, вправі вимагати стягнення в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних до повного виконання грошового зобов`язання.
Виходячи зі змісту правової позиції наведеної у постанові Верховного Суду від 12 березня 2018 року № 914/712/16, базою (основою) для нарахування 3% річних та інфляційних втрат, згідно з вимогами наведеної норми, є сума основного боргу, необтяжена іншими нарахуваннями.
Оскільки, як зазначено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 червня 2019 року у справі № 916/190/18, чинне законодавство не пов`язує припинення зобов`язання з наявністю судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов`язань боржника та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених ч.2 ст. 625ЦК України сум, то вирішення судом спору про стягнення грошових коштів за договором не змінює природи зобов`язання та підстав виникнення відповідного боргу.
Зобов`язальні правовідносини виникають не з рішення суду, а з актів цивільного законодавства, договорів та інших правочинів, про що зазначено вст. 11 ЦК України, адже рішення суду лише підтверджує наявність чи відсутність правовідносин і вносить у них ясність та визначеність.
Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, у якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певних дій, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
Проценти, встановлені статтею 625 ЦК України, підлягають стягненню саме при наявності протиправного невиконання (неналежного виконання) грошового зобов`язання. Тобто, проценти, що стягуються за прострочення виконання грошового зобов`язання за частиною другою статті 625 ЦК України є спеціальним видом відповідальності за таке порушення зобов`язання.
Наявність судового рішення щодо задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, не припиняє правовідносин сторін договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ч. 2ст. 625 ЦК України.
Разом з тим, Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період воєнного стану» від 15.03.2022 №2120-ІХ, серед іншого, внесено зміни до розділу Прикінцеві та перехідні положення ЦК та доповнено його пунктом 18 наступного змісту: «У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасуванняу разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем)».
Тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань. Така особливість проявляється:
-(1)у періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування;
-(2)в договорах, на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит, тобто договори, відповідно до яких позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем);
-(3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання(невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною 2 статті 625 ЦК, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Тобто, в період існування особливих правових наслідків - протягом дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування,до позичальника застосовуються особливі наслідки - звільнення від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу.
«Водночас Суд наголошує, що тлумачення наведеної норми також свідчить про те, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення саме позичальником виконання (невиконання, часткового виконання) грошових зобов`язань за договором, відповідно до якого позичальнику було надано позику. Тобто, законодавець чітко не визначив, що зобов`язання мають виникати саме із договорів позики, як про це помилково стверджує скаржник, а вказав про виникнення зобов`язань за договорами, відповідно до яких позичальнику було надано позику» ( постанови Верховного Суду від 12.06.2024 у справі №910/10901/23, у справі №902/171/23 від 11.07.2024)
При цьому, суд не знаходить підстав для застосування у даній справі до правовідносин, що виникли першочергово із спору стягнення безпідставно набутих грошових коштів, пункту18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.
Як встановлено, основний борг в сумі 20 000 дол. США в цілому повернуто у межах примусового виконання рішення суду від 10.10.2025, постанова приватного виконавця про закінчення такого виконавчого провадження винесена 11.05.2026; рішенням суду також було стягнуто 3 % річних за неповернення таких коштів за період з 25.07.2018 по 25.07.2024.
Отже, період прострочення виконання зобов`язання щодо повернення безпідставно набутих грошових коштів в сумі 20 000 дол. США охоплюється з 26.07.2024 по 03.05.2026, кінцева дата такого сторонами не оспорюється.
Що стосується зауваження відповідача про неврахування стягнутих виконавцем коштів в сумі 846,18 грн. 14.01.2026 у межах виконавчого провадження №79980761, то як вбачається з постанов як про відкриття, так і про закінчення такого виконавчого провадження, на примусовому виконанні у межах виконавчого провадження №79980761 перебував виконавчий лист про стягнення як суми основного боргу, так і 3 % річних, доказів про зарахування 846,18 грн. саме на суму основного боргу, яка становить 20 000 дол. США, а не в рахунок погашення 3 % річних в сумі 3600 дол. США, суду не надано. Відтак, підстав для зменшення суми основного боргу ( 20 000 дол. США безпідставно набутих грошових коштів) для розрахунку 3 % річних за період з 26.07.2024 по 03.05.2026 немає.
Розрахунок трьох процентів річних здійснюється за формулою: Сума санкції = С x 3 x Д : 365 чи 366 (кількість календарних днів у році) : 100, де С - сума заборгованості, Д - кількість днів прострочення, що складає 1 063 дол. США 56 центрів, виходячи із боргу 20 000 дол. США за період 26.07.2024 по 03.05.2026.
За ч. 2, ч. 3 ст. 533ЦК України якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов`язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.
Формулюючи висновок щодо застосування ч. 2 ст. 533 ЦК України у спірних правовідносинах, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14 вересня 2024 року у справі № 500/5194/16 (провадження (№ 14-81цс24) зробила висновок про те, що якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, що у випадку наявності спору між сторонами та його вирішення судом відповідає дню виконання судового рішення.
Згідно вимог ст. ст.76 - 77,79 - 80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.
На підставі наведених норм права та встановлених обставин справи, суд дійшов висновку, що у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем повернення безпідставно набутих грошових кошів в сумі 20 000 дол. США, право позивача порушене і підлягає захисту, тому з відповідача на користь позивача слід стягнути 3 %, а саме 1 063 дол. США 56 центрів, виходячи із основної суми боргу 20 000 дол. США (безпідставно набутих грошових коштів) за період 26.07.2024 по 03.05.2026, за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, що відповідає дню виконання судового рішення.
З урахуванням ст. 141 ЦПК України, так як позов задоволено з відповідача у користь позивача підлягає стягненню сплачений судовий збір в сумі 1 064,96 грн.
На підставі керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 223, 247, 259, 263, 265, 268, 273, 354-355 ЦПК України, суд,-
УХВАЛИВ:
Позов задоволити.
Стягнути з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 3 ( три) відсотки річних, за неповернення безпідставно набутих грошових коштів за період 26.07.2024 по 03.05.2026, в сумі 1 063 ( одна тисяча шістдесят три ) долари США 56 центрів за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, що відповідає дню виконання судового рішення.
Стягнути ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 1 064 ( одну тисячу дев`яносто чотири ) гривні 96 копійок судового збору.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Івано-Франківського апеляційного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повне найменування учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП : НОМЕР_1 , адреса : АДРЕСА_1 ;
Відповідач: ОСОБА_2 , РНОКПП: : НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 .
Повний текст рішення -03.09.2026.
Суддя
Івано-Франківського міського суду Кіндратишин Л.Р.