Ухвала № 139462409 у справі № 495/7739/26 від 01.09.2026

УХВАЛА

про відмову у забезпечення позову

Справа № 495/7739/26

Номер провадження 2-з/495/59/2026

01 вересня 2026 року м. Білгород-Дністровський

Суддя Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області Шевчук Ю.В., розглянувши заяву виконувача обов`язки Керівника Білгород-Дністровської окружної прокуратури в інтересах Кароліно-Бугазської сільської ради Білгород-Дністровського району про забезпечення позову по цивільній справі за позовом Керівника Білгород-Дністровської окружної прокуратури в інтересах Кароліно-Бугазської сільської ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення безпідставно збережених коштів пайової участі, 3% річних та інфляційних витрат за несвоєчасне виконання зобов`язання,

ВСТАНОВИЛА:

Керівник Білгород-Дністровської окружної прокуратури в інтересах Кароліно-Бугазської сільської ради звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , в якому просить стягнути з відповідачів на користь Кароліно-Бугазської сільської ради грошові кошти у сумі 1 249 430 грн. 17 коп., які складаються з: 1 173 720,80 грн. пайового внеску, 58 537, 47 грн. інфляційного збільшення, 17 171, 70 грн. - 3 % річних.

Виконувач обов`язки Керівника Білгород-Дністровської окружної прокуратури разом з позовом подав до суду заяву про забезпечення позову, в якій просить накласти арешт на грошові кошти, що належать ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) та ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ), як в національній валюті (гривня), так і в іноземній валюті, що містяться на відкритих рахунках у банківських або інших фінансово - кредитних установах, у тому числі інших держав, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення ухвали про забезпечення позову солідарно у межах суми позовних вимог на загальну суму 1 249 430,17 гривень, а також накласти арешт на нерухоме майно, яке належить ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) та ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ), а саме: дачний будинок за адресою: АДРЕСА_1 , 101/1-н, [номер приховано]:02:012:0162, [номер приховано]:02:012:0161, [номер приховано]:02:012:0156, у межах суми позову 1 249 430,17 гривень, лише в межах різниці між сумою ціни позову та арештованих грошових коштів у разі їх недостатності.

Свою заяву про забезпечення позову обґрунтовує тим, що предметом вказаного позову є вимога прокурора про стягнення з відповідача на користь Кароліно-Бугазької сільської ради 1 249 430,17 грн. гривень безпідставно збережених грошових коштів пайової участі, інфляційних витрат та 3% річних за здійснення нового будівництва дачного будинку за адресою: АДРЕСА_2 , 101/1-н, [номер приховано]:02:012:0162, [номер приховано]:02:012:0161, [номер приховано]:02:012:0156.

Як вказує прокурор, питання про обґрунтованість заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову (аналогічний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 17.12.2018 у справі № 914/970/18, від 10.11.2020 у справі № 910/1200/20). Так, Верховний Суд у постанові від 03.03.2023 у справі № 905/448/22 (п. 23) звертав увагу на те, що у випадку подання позову про стягнення грошових коштів можливість відповідача в будь - який момент як розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь - який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін.

Далі, як вказує прокурор, необхідність вжиття заходів до забезпечення позову зумовлена обґрунтованим припущенням, що з урахуванням предмета спору невжиття таких заходів також може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог прокурора, чим фактично буде нівельована функція судового рішення як механізму дійсного поновлення порушених прав та інтересів.

Відповідно до інформації з Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва (далі - ЄДЕССБ) ОСОБА_1 та ОСОБА_2 введено в експлуатацію об`єкт нерухомого майна дачний будинок за адресою: АДРЕСА_2 , 101/1-н, [номер приховано]:02:012:0162, [номер приховано]:02:012:0161, [номер приховано]:02:012:0156. Станом на дату подання позовної заяви право власності на вказаний об`єкт за відповідачами не зареєстровано. В той же час, згідно інформаційної довідки з ДРРПНМ про реєстрацію права власності № 485448179 ОСОБА_1 є власницею земельної ділянки з кадастровим номером [номер приховано]:02:012:0162 за адресою АДРЕСА_3 ; згідно інформаційної довідки з ДРРПНМ про реєстрацію права власності № 485447855 ОСОБА_2 є власницею земельних ділянок з кадастровими номерами [номер приховано]:02:012:0161 за адресою АДРЕСА_3 , [номер приховано]:02:012:0156 за адресою АДРЕСА_3 .

Щодо співмірності заходів забезпечення позову, то прокурор зазначає, що варто звернути увагу на те, що накладення арешту як на кошти, так і на майно Відповідачів в даному випадку у межах заявлених позовних вимог (1 249 430,17 гривень) не матиме наслідком подвійного забезпечення позовних вимог (і за рахунок коштів, і за рахунок майна), і не суперечить наведеним вимогам закону стосовно співмірності заходів забезпечення позову із заявленими позовними вимогами. У випадку недостатності коштів на банківському рахунку позивач матиме реальну гарантію того, що рішення суду у разі задоволення позову буде реально виконане та позивач отримає задоволення своїх вимог. При цьому обраний вид забезпечення позову (арешт коштів та майна Відповідача в межах заявленої суми позовним вимог) не призведе до невиправданого обмеження майнових прав Відповідача, оскільки арештоване майно фактично перебуває у володінні власника, а обмежується лише можливість розпоряджатися ним. Крім того, у разі задоволення позову у справі про стягнення грошових коштів боржник матиме безумовну можливість розрахуватись із Позивачем, за умови наявності у нього грошових коштів у необхідних для цього розмірах, без застосування процедури звернення стягнення на майно боржника.

Також, прокурор зазначає, що умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у Відповідача на момент пред`явлення позову до них, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Таким чином, ураховуючи викладене, на думку прокурора, співмірним та адекватним заходом забезпечення позову у даному випадку буде накладення арешту на грошові кошти, що належать ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , які знаходяться на всіх рахунках Відповідачів в усіх банківських або інших фінансово-кредитних установах, та на майно, яке належить останнім, у межах суми позову 1 249 430,17 гривень.

У відповідності до ч. 1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглянута без повідомлення учасників справи.

Розглянувши заяву про забезпечення позову, матеріали цивільної справи, а також додані до позову письмові докази, суд приходить до наступного.

Відповідно ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Для належної реалізації завдань цивільного судочинства слугує, зокрема те, що відповідно до ст.124 Конституції України судові рішення є обов`язковим до виконання на всій території України.

Таким чином, порушене, невизнане, оспорюване право особи буде захищене та відновлене тільки після реального виконання рішення суду, яким спір буде вирішено по суті.

Стаття 6 Конвенції гарантує кожному при вирішенні питання щодо його цивільних прав та обов`язків право на справедливий і відкритий розгляд у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод «право на ефективний засіб юридичного захисту» встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений законодавством України інститут вжиття заходів до забезпечення позову.

Частиною 1 статті 149 ЦПК України передбачено, що суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Частиною 2 ст. 149 ЦПК України встановлено, що забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Частиною третьою статті 150 ЦПК України передбачено, що заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Відповідно до пункту 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року №9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» роз`яснено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача та третьої особи, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на його користь, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті, або до набрання законної сили рішенням про відмову в позові.

Заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвіднесення судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони вчиняти певні дії.

Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Таким чином, керуючись наведеними нормами цивільного процесуального законодавства та враховуючи роз`яснення Верховного Суду України, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, виходячи з вимог п. 3 ч. 1 ст. 151 ЦПК України, повинна обґрунтувати причини звернення із відповідною заявою. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ст.81 ЦПК України, обов`язковим є доведення підстав та подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду, наприклад реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

При вирішенні питання про забезпечення позову судом беруться до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Частина 1 статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлює, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном; ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. За змістом наведеного, жодне з положень Конвенції не може бути витлумачене як таке, що легітимізує набуття права власності одним суб`єктом за рахунок протиправного позбавлення майнового права іншого суб`єкта, із відмовою, до того ж, у можливості захисту порушеного права. Кожен, чиї права та свободи було порушено має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження (Статті 13 і 14 Конвенції). Таким чином накладення арешту на вказане нерухоме майно позбавить власника можливості користуватися вказаним майном, що є порушенням його прав.

Вирішуючи питання про забезпечення позову суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, у зв`язку із застосуванням відповідних заходів, оскільки накладення арешту на майно та інших заходів, про які просить заявник, може обмежити інших осіб розпоряджатися майном на власний розсуд, що однозначно завдасть шкоди його правам та інтересам у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Законодавчо визначено, що при вирішенні питання про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно або грошові кошти, суд може накласти арешт лише на майно або грошові кошти, що належать відповідачу. Вирішуючи заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно відповідача, суд має перевірити, яке конкретно майно чи грошові кошти належить відповідачеві і де вони знаходяться.

Таким чином, законодавством передбачений обов`язок зазначення в заяві про забезпечення позову інших відомостей, необхідних для забезпечення позову, у тому числі на яке саме майно позивач просить накласти арешт, його вартість, де це майно знаходиться, на яких рахунках та в яких банківських установах перебувають грошові кошти відповідача.

Керівник Білгород-Дністровської окружної прокуратури в порядку забезпечення позову просить накласти арешт на грошові кошти, які належать ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) та ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ), як в національній валюті (гривня), так і в іноземній валюті, що містяться на відкритих рахунках у банківських або інших фінансово - кредитних установах, у тому числі інших держав, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення ухвали про забезпечення позову солідарно у межах суми позовних вимог на загальну суму 1 249 430,17 гривень, а також накласти арешт на нерухоме майно, яке належить ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) та ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ), а саме: дачний будинок за адресою: АДРЕСА_1 , 101/1-н, [номер приховано]:02:012:0162, [номер приховано]:02:012:0161, [номер приховано]:02:012:0156, у межах суми позову 1 249 430,17 гривень, лише в межах різниці між сумою ціни позову та арештованих грошових коштів у разі їх недостатності.

Проте як вбачається зі змісту заяви про забезпечення позову, заявником не зазначено якими рахунками володіють відповідачі, банківські реквізити, статус цих рахунків, для уникнення накладення арешту на заробітну плату, пенсію, тощо.

Відповідних клопотань про витребування вказаної інформації до суду не надходило.

Зі змісту ч. 4 ст. 150 ЦПК України вбачається, що не допускається забезпечення позову шляхом накладення арешту на заробітну плату, пенсію та стипендію, допомогу по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню, яка виплачується у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю (включаючи догляд за хворою дитиною), вагітністю та пологами, по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, на допомогу, яка виплачується касами взаємодопомоги, благодійними організаціями, а також на вихідну допомогу, допомогу по безробіттю, на кошти, що знаходяться на кореспондентських рахунках банку, на майно (активи) або грошові кошти неплатоспроможного банку, банку, щодо якого прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених статтею 77 Закону України "Про банки і банківську діяльність" (крім ліквідації банку за рішенням його власників), а також на майно (активи) або грошові кошти Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. Ця вимога не поширюється на позови про стягнення аліментів, про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи, про відшкодування збитків, заподіяних кримінальним правопорушенням.

При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Забезпечуючи позов, суд також враховує адекватність заходу до забезпечення позову. Згідно з даним положенням адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Дослідивши матеріали справи та поданої заяви, суд зазначає, що заявником недостатньо обґрунтовано припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.

Суд звертає увагу позивача на те, що ним не подано ніяких підтверджуючих доказів вчинення відповідачем дій, які можуть бути спрямовані на ухилення від виконання рішення суду у цій справі. Заява про забезпечення позову ґрунтується на припущенні заявника без підтверджуючих доказів.

Відтак, з проведеного судом аналізу підстав застосування заходів забезпечення позову за поданою заявою вбачається, що заявником не обґрунтовано належним чином підстав вжиття заходів у вигляді арешту майна та грошових коштів відповідачів, а судом не встановлено реальності настання обставин, з якими закон пов`язує можливість вжиття таких заходів. Позивач не подав жодних належних доказів того, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення. За відсутності достатніх доказів протиправності дій відповідача, з метою запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів третіх осіб, та непорушності законного порядку, відсутні правові підстави для задоволення поданої заяви.

Таким чином, суд приходить до висновку про необхідність відмови у задоволенні заяви про вжиття заходів забезпечення позову.

За таких обставин, приймаючи до уваги наведені норми процесуального законодавства, з врахуванням роз`яснення Верховного Суду України, враховуючи викладене, оцінивши обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, співмірності і адекватності вимог заявника стосовно забезпечення позову, наявності зв`язку між заявленими заходами до забезпечення позову і предметом позовних вимог, зважаючи на забезпечення збалансованості інтересів сторін, суд дійшов висновку, що відсутні достатні підстави для задоволення заяви про забезпечення позову.

На підставі викладеного, керуючись ст. 149-153, 353-355 ЦПК України, суддя

ПОСТАНОВИЛА:

У задоволенні заяви виконувача обов`язки Керівника Білгород-Дністровської окружної прокуратури в інтересах Кароліно-Бугазської сільської ради Білгород-Дністровського району про забезпечення позову по цивільній справі за позовом Керівника Білгород-Дністровської окружної прокуратури в інтересах Кароліно-Бугазської сільської ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення безпідставно збережених коштів пайової участі, 3% річних та інфляційних витрат за несвоєчасне виконання зобов`язання - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня проголошення. У разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвалу суду, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали.

Суддя Юлія ШЕВЧУК