УКРАЇНА
Справа № 196/1304/25
№ провадження 2/196/91/2026
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 серпня 2026 року с-ще Царичанка
Царичанський районний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді: Костюкова Д.Г.,
за участю секретаря судового засідання: Дорошенко В.В.,
позивача: ОСОБА_1 ,
представника відповідача
Дніпропетровської обласної
прокуратури: Манзюк С.В.,
представника відповідача
Державної казначейської
служби України: Паращенко Ю.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку загального позовного провадження в режимі відеоконференції в залі суду в с-щі Царичанка Дніпропетровської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Дніпропетровської обласної прокуратури, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди, -
ВСТАНОВИВ:
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідачів Дніпропетровської обласної прокуратури, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди.
В обґрунтування позову позивач послався на те, що 24 жовтня 2022 року Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду залишив ухвали Дніпровського апеляційного суду від 5 та 19 квітня 2022 року без зміни, а касаційні скарги прокурорів Манзюк Сніжани Володимирівни та ОСОБА_2 - без задоволення по справі № 443/1602/75/15 провадження № 11/774/75/15. Апеляційні скарги були подані на ухвалу Дніпровського апеляційного суду згідно якої кримінальну справу № 19109002 щодо ОСОБА_1 за ч.1 ст. 366, ч. 2 ст. 190 КК України закрито за відсутності в діянні складу злочину. 29 січня 2010 року в.о. прокурора Дніпропетровської області старшим радником юстиції Борисовим С. С. стосовно нього було порушено кримінальну справу за ч. 2 ст. 368 КК України. Під час досудового розслідування 13 травня 2010 року прокурором Дніпропетровської області державним радником юстиції 2 класу Косютою М. В. були порушені стосовно мене кримінальні справи за ч. 1 ст. 364, ч. 1 ст. 366 КК України та дані справи приєднані до кримінальної справи № 19109002. В ході першого розгляду справи в Царичанському районному суді Дніпропетровської області суддя прийняв рішення про направлення справи на додаткове розслідування. Проте за апеляцією прокурора Дніпропетровський апеляційний суд скасував дане рішення і повернув справу на новий розгляд. В подальшому в ході розгляду справи, на початку 2015 року представником обвинувачення було внесено постанову про зміну обвинувачення в суді з ч. 1 ст. 364, ч. 1 ст. 366, ч.2 ст. 368 на обвинувачення мене за ч. 1 ст. 364, ч. 1 ст. 366, ч.2 ст,190. 27 березня 2015 року Царичанський районний суд, під головуванням судді ОСОБА_3 визнав його винним та призначив покарання у вигляді 3 роки обмеження волі, з позбавленням права обіймати керівні посади та посади пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-розпорядчих функцій в органах державної влади чи інших державних органах та органах місцевого самоврядування на строк 3 роки. На підставі ст.75 КК України від відбування основного та додаткового покарання звільнено, встановивши іспитовий строк 3 роки. На підставі ст.74 п.5, ст.49 ч.1 п.2, п.3 КК України ОСОБА_1 від покарання звільнено в зв`язку з закінченням строків давності. 27.09.2018 року державний обвинувач - начальник Царичанського відділу Новомосковської місцевої прокуратури юрист 1 класу Михайлов Є.М. надав до суду постанову про зміну обвинувачення у суді, згідно якої його звинувачували у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 366, ч. 2 ст. 190 КК України. 18 лютого 2019 року Царичанський районний суд Дніпропетровської області своїм вироком постановив визнати ОСОБА_1 невинним у пред`явленому обвинуваченні за ч. 2 ст. 190 , ч. 1 ст. 366 КК України та по суду виправдати. В подальшому даний вирок було скасовано та справу направлено на новий розгляд. В подальшому вироком Петриківського районного суду від 06.12.2021 року його було визнано винним у вчиненні злочинів за ч.2 ст. 190, ч.1 ст.366 та призначено покарання у вигляді 2 років обмеження волі з позбавленням права обіймати керівні посади та посади пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-розпорядчих функцій в органах державної влади чи інших державних органах та органах місцевого самоврядування на строк 1 рік. На підставі ст.74 п.5, ст.49 ч.1 п.2, п.3 КК України ОСОБА_1 від покарання звільнено в зв`язку з закінченням строків давності. Даний вирок було скасовано ухвалою Дніпровського апеляційного суду, згідно якої кримінальну справу № 19109002 щодо ОСОБА_1 за ч.1 ст. 366, ч. 2 ст. 190 КК України закрито за відсутності в діянні складу злочину. Таким чином він перебував під слідством і судом понад 12 років.? Під час судових розглядів справи було встановлено незаконність дій правоохоронних органів під час досудового розслідування, тиск на свідків та навіть факт підроблення підпису свідка в протоколі допиту. Вважає, що такими діями йому було завдано моральної шкоди , яка виразилась в емоційних та душевних стражданнях та хвилюваннях, порушенні нормальних життєвих зв`язків та погіршенні відносин з оточуючими людьми. Безперервні виклики на допити, величезна кількість судових засідань негативно впливали на його моральний та психологічний стан. Враховуючи той факт, що він з 2002 року працює на посаді Могилівського сільського голови, тобто є публічною особою, такі дії в значній мірі підірвали його авторитет та ділову репутацію, що негативно вплинуло на його роботу та партнерські взаємовідносини. Враховуючи вищевикладене та посилаючись на вимоги ст.ст.23, 1176 ЦК України, просить відшкодувати йому моральну шкоду завдану незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду в розмірі 3 000 000 (три мільйони) гривень.
18 листопада 2025 року через систему "Електронний суд" (зареєстрована 19.11.2025 вх.№7047) від представника відповідача Державної казначейської служби України - Тараненко М.С., яка діє на підставі довіреності, надійшов відзив на позов, відповідно до якого представник відповідача позовні вимоги не визнала, посилаючись на наступні обставини. Виходячи із загальних засад доказування, у справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органами державної влади та органами місцевого самоврядування, позивач повинен довести, які саме дії (рішення, бездіяльність) спричинили страждання чи приниження, яку саме шкоду вони заподіяли і який її розмір. При вирішенні таких спорів слід виходити з того, що порушення прав людини з боку суб`єктів владних повноважень прямо суперечить їх головним конституційним обов`язкам (статті 3, 19 Конституції України) і завжди викликає у людини негативні емоції. Проте, не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров`я потерпілого. Обов`язок доведення наявності шкоди, протиправності діяння та причинно-наслідкового зв`язку між ними покладається на позивача. Висновки позивача, щодо наявності моральної шкоди не підтверджуються належними доказами. До позовної заяви не додано жодного доказу, що прямо чи опосередковано підтверджує заподіяння позивачу душевних страждань, або дає можливість оцінити ступінь порушення його нормального способу життя, з яких суд міг би встановити характер та обсяг моральних страждань. Зазначене свідчить, що позивачем не наведено та не доведено у процесуальний спосіб фактів завдання йому моральної шкоди. Завдання моральної шкоди - явище завжди негативне. Проте з цього не слідує, що будь-яка завдана моральна шкода породжує зобов`язання з її відшкодування. Покладення обов`язку відшкодувати завдану моральну шкоду може мати місце лише за умови, коли шкода була викликана протиправною поведінкою відповідальної за неї особи. Розмір відшкодування моральної шкоди перебуває у взаємозв`язку з фізичним болем, моральними стражданнями, іншими немайновими втратами, яких зазнала потерпіла особа, а не із виключністю переліку та кількістю обставин, які суд має врахувати. Позовом, разом з тим, не приведені будь-які докази настання негативних наслідків, на котрі посилається позивач, відсутній розрахунок суми моральної шкоди, заявленої до відшкодування, не обґрунтований розмір такої суми. Фактично, обґрунтування позивача зводяться лише на наявність шкоди, завданої діловій репутації. Разом з тим, позивач не наводить дійсних, достатніх, належних, допустимих доказів настання такої шкоди. Здійснення дій на виконання посадовими особами органів державної влади своїх процесуальних обов`язків, навіть у випадку подальшого їх скасування, не може трактуватися, як приниження честі, гідності або підрив ділової репутації позивача. Окрім того, Казначейство наголошує також про те, що публічний статус позивача та суспільний інтерес щодо його особи при виконанні ним посадових обов`язків, (позивач є посадовою особою Могилівської сільської ради, а саме - головою), свідчить про більш ширші межі допустимої критики стосовно нього, що узгоджується зі статтею 10 Конвенції, відповідною практикою ЄСПЛ, Декларацією про свободу політичних дебатів у засобах масової інформації, яка схвалена 12 лютого 2004 року на 872-му засіданні Комітету Міністрів Ради Європи, а також рекомендаціями, що містяться у Резолюції 1165 (1998) Парламентської Асамблеї Ради Європи про право на недоторканість приватного життя. Розмір відшкодування моральної шкоди не може бути більшим ніж для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен приводити до її безпідставного збагачення. Реалізація позивачем свого процесуального права на оскарження рішень, дій та бездіяльності органів державної влади не є безумовною підставою для відшкодування моральної шкоди, а є способом захисту та відновлення порушених прав. Тож, на думку Казначейства, позивачем не надано суду доказів на підтвердження наслідків настання моральної шкоди, що є його процесуальним обов`язком. Враховуючи викладене, представник просить відмовити у задоволенні позову (а.с.86-94).
07 січня 2026 року через систему "Електронний суд" від представника відповідача Дніпропетровської обласної прокуратури - Капельки Л.А., яка діє на підставі довіреності, надійшов відзив на позов, відповідно до якого представник позовні вимоги не визнала, посилаючись на наступні обставини. Позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовує завданням, на думку заявника, йому моральної шкоди незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду у кримінальній справі №19109002 та просить стягнути компенсацію у розмірі 3 000 000 грн. Дніпропетровська обласна прокуратура не погоджується з позовними вимогами ОСОБА_1 , вважає їх безпідставними та необґрунтованими. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають? ? істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Факт наявності моральної шкоди потребує доведення у встановленому законом порядку, оскільки така шкода є самостійним видом шкоди і умовою цивільно-правової відповідальності. Позивач просить стягнути з держави за рахунок бюджету України компенсацію на відшкодування моральної шкоди - 3 000 000 грн, однак вказана вимога не знайшла свого обґрунтованого підтвердження з матеріалів позовної заяви. Враховуючи, що ОСОБА_1 перебував під слідством та судом з 08.02.2010 (дата притягнення як обвинуваченого) по 05.04.2022 (дата винесення Дніпровським апеляційним судом ухвали про закриття кримінальної справи за відсутністю в діянні складу злочини), що становить повних 145 місяців, розмір відшкодування моральної шкоди, на який може претендувати позивач, виходячи з норм діючого законодавства, може становити 232 000 грн (145 місяців * 1 600 грн) (а.с.179-188).
Ухвалою судді Царичанського районного суду Дніпропетровської області від 03 листопада 2025 року було прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Дніпропетровської обласної прокуратури, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди? ? (а.с.82).
Ухвалою Царичанського районного суду Дніпропетровської області від 26 грудня 2025 року за клопотанням представника відповідача Дніпропетровської обласної прокуратури - Капельки Л.А. відкладено підготовче засіданні та продовжено строк підготовчого провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Дніпропетровської обласної прокуратури, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди (а.с.178).
Ухвалою Царичанського районного суду Дніпропетровської області від 15 січня 2026 року за клопотанням позивача ОСОБА_1 відкладено підготовче засіданні та продовжено строк підготовчого провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Дніпропетровської обласної прокуратури, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди (а.с.196).
Ухвалою Царичанського районного суду Дніпропетровської області від 09 лютого 2026 року у зв`язку з технічною неможливістю участі представника відповідача Державної казначейської служби України в судовому засіданні в режимі відеоконференції, підготовче засіданні відкладено та продовжено строк підготовчого провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Дніпропетровської обласної прокуратури, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди (а.с.201).
Ухвалою Царичанського районного суду Дніпропетровської області від 23 лютого 2026 року було закрито підготовче провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Дніпропетровської обласної прокуратури, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди та призначено справу до судового розгляду по суті (а.с.207).
Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та прохав їх задовольнити в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.
Представник відповідача Дніпропетровської обласної прокуратури Манзюк С.В. в судовому засіданні позовні вимоги не визнала та у їх задоволенні просила відмовити повністю з підстав, викладених у відзиві на позов.
Представник відповідача Державної казначейської служби України Паращенко Ю.О. в судовому засіданні позовні вимоги не визнала та у їх задоволенні просила відмовити повністю з підстав, викладених у відзиві на позов.
Заслухавши сторони, вивчивши та дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
Згідно ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
В силу ст.ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Згідно ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
На підставі досліджених доказів судом встановлені наступні обставини:
29 січня 2010 року в.о.прокурора Дніпропетровської області старшим радником юстиції Борисовим С.С. порушено кримінальну справу №19109003 стосовно голови Могилівської сільської ради ОСОБА_1 за фактом одержання хабара службовою особою, яка займає відповідальне становище, за попередньою змовою групою осіб та поєднаного з вимаганням хабара за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст.368 КК України, та кримінальну справу №19109003 приєднано до кримінальної справи №19109002 29 січня 2010 року.
13 травня 2010 року прокурором Дніпропетровської області Державним радником юстиції 2 класу Косютою М.В. порушено кримінальні справи №19109002/1 та №19109002/2 стосовно голови Могилівської сільської ради ОСОБА_1 за фактом зловживання становищем та службового підроблення за ознаками злочинів, передбачених ч.1 ст.364, ч.1 ст.366 КК України, та кримінальні справи №19109002/1, №19109002/2 приєднані до кримінальної справи №19109002 13 травня 2010 року (а.с.6-49).
08 лютого 2010 року ОСОБА_1 пред`явлено обвинувачення у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.368 КК України; 22 травня 2010 ОСОБА_1 повторно пред`явлено обвинувачення у вчиненні злочинів, передбачених ч.1 ст.364, ч.1 ст.366, ч.2 ст.368 КК України; з обвинуваченого ОСОБА_1 відібране зобов`язання про явку до органів досудового слідства; накладено арешт на домоволодіння ОСОБА_1 та належний йому автомобіль (а.с.50-51).
Вироком Царичанського районного суду Дніпропетровської області від 27 березня 2015 року (справа №443/1602/2012) ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 364, ч. 1 ст. 366, ч. 2 ст. 190 КК України, та призначено йому відповідне покарання за цими статтями. На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно визначено ОСОБА_1 покарання у виді обмеження волі на строк 3 роки з позбавленням права обіймати керівні посади та посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій в органах державної влади чи інших державних органах та органах місцевого самоврядування, на строк 3 роки. Відповідно до статей 75, 76 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням на строк 3 роки. На підставі п. 5 ст. 74, пунктів 2, 3 ч. 1 ст. 49 КК України його звільнено від покарання у зв`язку із закінченням строків давності.
Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 09 липня 2015 року вирок Царичанського районного суду Дніпропетровської області від 27 березня 2015 року стосовно ОСОБА_1 скасовано та справу направлено на новий розгляд у той самий суд в іншому складі.
Постановою про зміну обвинувачення в суді від 27.09.2018р., яка винесена державним обвинувачем - начальником Царичанського відділу Новомосковської місцевої прокуратури Михайловим Є.М., постановлено змінити обвинувачення, пред`явлене ОСОБА_1 органом досудового слідства по кримінальній справі №19109002 у вчиненні злочинів, передбачених ч.1 ст.364, ч.1 ст.366, ч.2 ст.368 КК України, та викладено обвинуваченні в новій редакції, відповідно до якої дії ОСОБА_1 кваліфіковані за ст.ст. 366 ч.1, 190 ч.2 КК України (а.с.66-71).
Вироком Царичанського районного суду Дніпропетровської області від 18 лютого 2019 року (справа №443/1602/2012, № провадження 1/196/1/2019), ОСОБА_1 визнано невинним у пред`явленому обвинуваченні за ч.2 ст.190, ч.1 ст.366 КК України та по суду виправдано (а.с.52-65).
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 07 травня 2019 року вирок Царичанського районного суду Дніпропетровської області від 18 лютого 2019 року стосовно ОСОБА_1 скасовано та справу повернуто на новий розгляд до суду першої інстанції.
Вироком Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 6 грудня 2021 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 190, ч. 1 ст. 366 КК України, та призначено йому покарання: за ч. 2 ст. 190 КК України - у виді обмеження волі на строк 2 роки; за ч. 1 ст. 366 КК України - у виді обмеження волі на строк 1 рік з позбавленням права обіймати керівні посади та посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій в органах державної влади чи інших державних органах та органах місцевого самоврядування, на строк 1 рік; на підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначено покарання у виді обмеження волі на строк 2 роки з позбавленням права обіймати керівні посади та посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій в органах державної влади чи інших державних органах та органах місцевого самоврядування на строк 1 рік. Відповідно до пунктів 2, 3 ч. 1 ст. 49, ч. 5 ст. 74 КК України ОСОБА_1 звільнено від призначеного покарання у зв`язку із закінченням строків давності.
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 5 квітня 2022 року апеляційну скаргу прокурора залишено без задоволення, апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольно частково. Вирок Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 6 грудня 2021 року скасовано та на підставі ст.376, п. 2 ч. 1 ст. 6 КПК України (в редакції 1960 року) закрито кримінальну справу № 19109002 стосовно ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 190, ч. 1 ст. 366 КК України за відсутністю в діянні складу злочину (а.с.135-144).
Ухвалою Верховного Суду від 24 жовтня 2022 року ухвали Дніпровського апеляційного суду від 5 та 19 квітня 2022 року стосовно ОСОБА_1 залишено без зміни, а касаційні скарги прокурорів ОСОБА_4 та ОСОБА_2 - без задоволення (а.с.72-78).
Статтею 56 Конституції України передбачено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Відповідно до частини п`ятої статті 9 та частини шостої статті 14 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права, статті 38 Декларації прав і свобод людини та громадянина, частини п`ятої статті 5 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, кожен, хто став жертвою арешту, затримання, засудження, має право на відшкодування шкоди.
Питання про відшкодування (компенсацію) шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю у кримінальному процесі, врегульовано статтею 130 КПК України, якою передбачено, що шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою за рахунок Державного бюджету України у випадках та в порядку, передбачених законом.
Частинами другою та третьою статті 23 ЦК України передбачено, що моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Статтею 1167 ЦК України (загальна правова норма, що регламентує відшкодування моральної шкоди) передбачено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: 1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; 2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; 3) в інших випадках, встановлених законом.
Також, відповідно до положень статті 1176 ЦК України, яка є спеціальною нормою, передбачено, що шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду.
Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом.
Шкода, завдана фізичній або юридичній особі внаслідок іншої незаконної дії або бездіяльності чи незаконного рішення органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується на загальних підставах.
Порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, встановлюється законом.
Таким законом є Закон України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», з статті першої якого слідує, що його дія поширюється на осіб, які незаконно зазнали обмеження будь-якого їх права внаслідок застосування щодо них органами досудового розслідування, прокуратури чи суду заходів впливу за нормами КПК та КК України.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадку, зокрема, постановлення виправдувального вироку суду; закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати.
Відповідно до пункту 5 статті 3 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» громадянинові відшкодовується моральна шкода у наведених в статті 1 цього Закону випадках.
Частинами п`ятою та шостою статті 4 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» передбачено, що відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Згідно з частинами другою та третьою статті 13 Закон України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» розмір відшкодування моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством. Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.
Поміж тим, у постанові Верховного Суду від 12 лютого 2025 року в справі №333/8394/23 зроблено висновок про те, що у статті 13 Закону № 266/94-ВР зазначено, що відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом. У контексті статті 13 Закону «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» застосовуються положення статті 3 Закону України від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР «Про оплату праці» (далі - Закон про оплату праці) щодо визначення поняття «мінімальна заробітна плата». Інакше тлумачення суперечитиме принципу правової визначеності. Під час визначення розміру відшкодування моральної шкоди відповідно до Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» суд має керуватися встановленим Законом про держбюджет розміром мінімальної заробітної плати, а не розрахунковою величиною для обчислення виплат за рішеннями суду.
У постановах Верховного Суду від 05 серпня 2025 року в справі № 710/228/24, від 05 березня 2025 року в справі № 166/789/24, від 10 березня 2025 року в справі № 613/25/24, від 09 квітня 2025 року в справі № 757/1549/21-ц та інших зазначено, що Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» не передбачено можливість запровадження Законом про держбюджет на відповідний рік окремого виду мінімальної заробітної плати, який застосовується як розрахункова величина для обчислення виплат за рішеннями суду. Закон України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» є спеціальним і саме норми цього Закону регулюють порядок визначення моральної шкоди у спірних правовідносинах. Зміни до вказаного Закону не вносилися. Отже, стаття 8 Закону про держбюджет у частині визначення розміру мінімальної заробітної плати, який застосовується як розрахункова величина для обчислення виплат за рішеннями суду, на рівні 1 600,00 грн, не підлягає застосуванню під час вирішення спору про відшкодування моральної шкоди на підставі Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду».
Законом України "Про Державний бюджет України на 2026 рік" з 1 січня 2026 року (на час вирішення справи судом) мінімальна заробітна плата визначена в розмірі 8 647,00 грн.
Суд зауважує, що притягнення до кримінальної відповідальності, як стадія кримінального переслідування, починається з моменту пред`явлення особі обвинувачення у вчиненні злочину (рішення Конституційного Суду України від 27.10.1999 у справі № 1-15/99).
Як встановлено в судовому засіданні, позивач перебував під слідством і судом у період з моменту пред`явлення йому обвинувачення 08.02.2010 до дня набрання ухвалою апеляційного суду, якою кримінальне провадження щодо нього було закрито за відсутністю в діянні складу злочину, законної сили 05.04.2022, тобто 145 місяців та 3 дня.
Таким чином, з часу пред`явлення обвинувачення ОСОБА_1 та до часу остаточного його виправдання минуло більше дванадцяти років, що свідчить про тривале безпідставне істотне порушення прав позивача внаслідок незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, що, крім іншого, супроводжувалось як обмеженням його прав (зокрема, арешт його майна), так і покладенням на нього додаткових обов`язків (як обвинуваченого, а потім як підсудного).
Суд зауважує, що само по собі незаконне кримінальне переслідування носить характер приниження, що наносить особі непоправної моральної шкоди.
Суд висновує, що незаконне притягнення до кримінальної відповідальності безумовно завдало позивачеві великих моральних втрат, оскільки викликало у позивача значний психологічний дискомфорт, психічне навантаження, невизначеність у житті, невпевненість у майбутньому та неможливість спрогнозувати свої дії, а також вимагало від нього додаткових зусиль для організації свого життя - необхідності постійного зосередження на цій проблемі, що обумовлювало залучення значних душевних і фізичних, що заважало веденню звичної повсякденної діяльності, обмежувало реалізацію життєвих планів.
Крім того, внаслідок незаконних дій правоохоронних органів тривалий час був порушений звичайний соціальний та побутовий ритм життя позивача, що безсумнівно призвело до істотного порушення його нормальних життєвих зв`язків та негативно відображалось на його суспільних відносинах та мікрокліматі у сім`ї, накладало негативний відтінок при спілкуванні з рідними, друзями, колегами по роботі.
Також суд враховує, що позивач на час перебування під слідством та судом був відомою публічною особою, займав виборну керівну посаду - голови сільської ради, що свідчить про наявність щодо нього значної поваги та авторитету у населення, у зв`язку з чим незаконне притягнення його до кримінальної відповідальності за вчинення корупційного злочину, а після зміни обвинувачення за вчинення злочину у сфері службової діяльності, вочевидь принизило його честь та гідність, суспільну та ділову репутацію.
Суд зауважує, що покладення надмірного тягаря доведення моральної шкоди на позивача, у випадку доведення протиправних дій державних органів щодо його незаконного кримінального переслідування, не відповідає засадам цивільного судочинства та сталої практики Європейського Суду з прав людини (Antipenkov v. Russia; Pshenichnyy v. Russia; Garabayev v. Russia; Gridin v. Russia; Nedayborshch v. Russia).
Таким чином, виходячи із засад розумності, справедливості, виваженості, враховуючи значну тривалість перебування позивача під слідством та судом, характер та обсяг його душевних та психічних страждань внаслідок цього, можливості відновлення немайнових втрат, їх тривалість, тяжкість вимушених змін у його життєвих і суспільних стосунках, ступінь зниження престижу, репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, і сама неможливість такого відновлення у необхідному чи повному обсязі, суд вважає, що моральна шкода, яка підлягає відшкодуванню ОСОБА_1 , становить 1 300 000 гривень, у зв`язку з чим позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Аналогічні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі №686/23731/15-ц.
Питання щодо судових витрат, суд вирішує відповідно до ст.141 ЦПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 13, 78-80, 81, 141, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд, -
У Х В А Л И В:
Позов ОСОБА_1 до Дніпропетровської обласної прокуратури, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди - задовольнити частково.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , рнокпп - НОМЕР_1 , в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої йому незаконним притягненням до кримінальної відповідальності, 1 300 000 (один мільйон триста тисяч) гривень 00 копійок.
Судовий збір віднести на рахунок держави.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Дніпровського апеляційного суду, а у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , рнокпп - НОМЕР_1 , місце реєстрації проживання: АДРЕСА_1 .
Відповідач: Дніпропетровська обласна прокуратура, адреса місцезнаходження: м.Дніпро, вул. Д. Яворницького, буд.38, код ЄДРПОУ: 02909938.
Відповідач: Державна казначейська служба України, адреса місцезнаходження: м.Київ, вул.Бастіонна, буд.6, код ЄДРПОУ: 37567646.
Повне рішення складено 03.09.2026 року.
? ? ? ? ? ? ? Суддя:? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? Д.Г. Костюков