Справа № 638/8191/25
Провадження № 2-п/638/171/26
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 вересня 2026 року м. Харків
Шевченківський районний суд м. Харкова в складі:
головуючої - судді Яковлевої В.М.,
за участю секретаря судоовго засідання - Сікорського А.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Підприємство з експлуатації і обслуговування житлових будинків «Люксембург 1» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
ВСТАНОВИВ:
21 серпня 2026 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про перегляд заочного рішення у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Підприємство з експлуатації і обслуговування житлових будинків «Люксембург 1» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Крім того, зазначає, про поважність причин пропуску строку звернення до суду із заявою про перегляд заочного рішення суду.
Вказана заява мотивована тим, що ОСОБА_1 з початку повномасштабного вторгнення виїхала за межі України та надалі тривалий час перебувала за кордоном. Після виїзду з України відповідач фактично не проживала за місцем знаходження належної їй квартири та не мала можливості особисто контролювати питання, пов`язані з її нерухомим майном, у тому числі, отримувати кореспонденцію та інформацію щодо нарахувань за її адресою. При цьому до 22 липня 2026 року відповідач до України не в`їжджала. 22 липня 2026 року ОСОБА_1 вперше після початку повномасштабного вторгнення в`їхала на територію України, що підтверджується відміткою про перетин державного кордону у її паспорті громадянина України для виїзду за кордон. До цього часу відповідачка не знала про існування цивільної справи № 638/8191/25, про пред`явлення до неї позову, не знала про проведення судового розгляду та, відповідно, не була обізнана про ухвалення 07 жовтня 2025 року заочного рішення. Відповідачка не отримувала копії позовної заяви з додатками, судових повісток та копії заочного рішення, а тому була фактично позбавлена можливості надати суду свої заперечення, докази та пояснення щодо заявлених позовних вимог.
ОСОБА_1 зазначає, що 13 серпня 2026 року саме під час такого візиту відповідач звернулася до голови ОСББ та вперше дізналася про існування заборгованості, яку позивач вважає такою, що виникла у неї за обслуговування будинку. Головою ОСББ відповідачу було надано платіжний документ - Рахунок за житлово комунальні послуги за липень 2026 року (сформовано 12 серпня 2026 року), з якого вона вперше отримала інформацію про наявність значної суми заборгованості. Наданим відповідачу рахунком, зокрема, визначено заборгованість за експлуатаційні послуги у розмірі 119 136 грн 71 коп. та загальну заборгованість у розмірі 129 258 грн 21 коп. Таким чином, до моменту повернення в Україну та отримання відповідної інформації від голови ОСББ відповідачка не знала ані про існування заборгованості, ані про існування судового спору щодо її стягнення, ані про ухвалене заочне рішення.
ОСОБА_1 також вказує на те, що не укладала з позивачем жодного договору, позивач не довів належної правової підстави для встановлення та стягнення плати, не довів фактичного надання послуг, будинок, за яким обліковується заборгованість, не введений в експлуатацію.
Витребувано цивільну справу № 638/8191/25 за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Підприємство з експлуатації і обслуговування житлових будинків «Люксембург 1» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, для розгляду заяви про перегляд заочного рішення.
Ухвалою судді від 25.08.2026 вказану заяву прийнято до провадження судді та призначено судове засідання.
31.08.2026 через канцелярію суду від представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Підприємство з експлуатації і обслуговування житлових будинків «Люксембург 1» - адвоката Дзюби І.М. надійшли письмові заперечення, у яких остання просить відмовити у задоволенні заяви про перегляд заочного рішення Шевченківського районного суду м. Харкова від 07 жовтня 2025 рокупо справі № 638/8191/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Підприємство з експлуатації і обслуговування житлових будинків «Люксембург 1» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, з таких підстав.
ТОВ ПЕОЖБ «ЛЮКСЕМБУРГ 1» не згоден з викладеними в ній доводами та наданими доказами, які не відповідають дійсним обставинам справи, у зв 'язку із чим надало свої заперечення та докази, що свідчать про відсутність підстав для скасування заочного рішення Шевченківського районного суду м. Харкова від 07 жовтня 2025 року, передбачених статтею 288 ЦПК України.
Відповідно до ч.1 ст. 288 ЦПК України заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з`явився в судове засідання та (або) не повідомив про причини неявки, а також не подав відзив на позовну заяву з поважних причин, і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до п. 41 Правового висновку Верховного суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду викладеної у постанові від 04.03.2026 у справі № 569/5740/17 зокрема, суд зазначив.
Згідно з ч. 1 ст. 288 ЦПК України заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з 'явився в судове засідання та (або) не повідомив про причини неявки, а також не подав відзив на позовну заяву з поважних причин, і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.
Використання законодавцем в конструкції коментованої ст. 288 ЦПК України сполучника "і" дозволяє зробити висновок, що для скасування заочного рішення необхідно не лише встановити поважність причин неявки відповідача в судове засідання, в якому було ухвалене заочне рішення, а йте, щоб його аргументи щодо обставин справи впливали на правильне її вирішення. Лише за сукупності цих двох умов можна говорити про наявність підстав для скасування заочного рішення і призначення справи для розгляду в загальному порядку.
Статтею 285 ЦПК України передбачено, що у заяві про перегляд заочного рішення, зокрема, повинно бути зазначено обставини, що свідчать про поважність причин неявки в судове засідання та (або) неповідомлення їх суду, а також причин неподання відзиву, і докази про це, посилання на докази, якими відповідач обґрунтовує свої заперечення проти вимог позивача.
Тобто, для даного скасування заочного рішення Шевченківського районного суду м. Харкова від 07.10.2025 необхідним є наявність сукупності двох обставин:
- неявка відповідача у судове засідання та (або) неповідомлення про причини неявки з поважних причин;
- наявність доказів, які мають істотне значення для правильного вирішення справи.
Аналізуючи зміст заяви про перегляд заочного рішення Шевченківського районного суду м. Харкова від 07.10.2025, ОСОБА_1 не довила належними та допустимими доказами наявність двох обставин, передбачених ст.288 ЦПК України, що є підставою для скасування заочного рішення.
Щодо недоведеності ОСОБА_1 обставин неявки у судове засідання, неможливості подання процесуальних документів з поважних причин представниця позивача - адвокат Дзюба І.М. зазначила наступне.
Так, щодо необізнаності ОСОБА_1 про наявність заборгованості, про яку вона, начебто, дізналася від голови ОСББ 13.08.2026, отримавши рахунок від 12.08.2026, то зазначені обставини не відповідають дійсності, зважаючи на те, що в житловому будинку по АДРЕСА_1 , де ОСОБА_1 має на праві власності квартиру АДРЕСА_2 не було створено співвласниками даного житлового будинку ОСББ, а тому не зрозуміло у якого Голови ОСББ ОСОБА_1 отримала рахунок, коли такий голова взагалі відсутній, що є неправдивою інформацією, яку викладає ОСОБА_1 у своїй заяві як підставу для скасування заочного рішення.
Окрім цього, ТОВ ПЕОЖБ «ЛЮКСЕМБУРГ 1» своїм листом від 28.08.2026 повідомило, що ОСОБА_1 не зверталася до керівництва ТОВ ПЕОЖБ «ЛЮКСЕМБУРГ 1» ні 13.08.2026 року ані раніше, з дати укладення договору, єдиною комунікацією з ОСОБА_1 були текстові повідомлення у мобільному додатку «VIBER», де ТОВ ПЕОЖБ «ЛЮКСЕМБУРГ 1» повідомляв про існуючу заборгованість та необхідності її сплати та SMS відправлення рахунків на оплату за номером телефону НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_1 і який зазначений самою ОСОБА_1 у заяві про скасування заочного рішення.
У підтвердження цього представниця позивача - адвокатом Дзюбою І.М. надано довідку ТОВ ПЕОЖБ «ЛЮКСЕМБУРГ 1» від 28.08.2026, переписку з ОСОБА_1 та витяг з звіту про відправку та доставку SMS відправлення на номер телефону НОМЕР_1 .
Зазначені докази підтверджують обізнаність ОСОБА_1 про існування заборгованості за укладеними нею договорами, а саме за Договором №53 про надання експлуатаційних послуг від 17.11.2021 року, Договором №53 на посередницькі послуги від 17.11.2021 року, яка кожного місяця отримувала рахунки SMS повідомленням, а також повідомлялася про наявність заборгованості у мобільному додатку «VІBER», що повністю спростовують доводи ОСОБА_1 про необізнаності її про стан заборгованості та нарахування з дати укладання Договорів.
Також, відповідно до п.п.2.3.1. п.2.1. розділу 2 Договору №53 про надання експлуатаційних послуг платежі вносяться Споживачем не пізніше 25 числа місяця, що настає за розрахунковим. Розмір платежу та стан розрахунків зазначаються Виконавцем у щомісячному розрахунку на оплату послуг. У разі якщо Споживач не отримав рахунок на оплату послуг він має повідомити про це Виконавця та отримати дублікат.
Тобто, маючи укладений договір з Позивачем, саме ОСОБА_1 як сторона договору, яка зобов`язана оплатити отримані нею послуги, яка повинна добросовісно виконувати свої обов`язки та проявити розумну обачність щодо утримання свого майна та контролю за виникненням заборгованості, у разі не отримання рахунків мала можливість звернутися до Позивача відповідно до умов укладеного договору для отримання рахунку, чого не було зроблено ОСОБА_1 .
Окрім цього, просила суд звернути увагу, що ОСОБА_1 вдруге викладає неправдиву обставину в заяві про скасування заочного рішення, зазначаючи, що вона начебто отримала на руки рахунок датований 12.08.2026 у неіснуючого голови ОСББ 13.02.2026 року, що спростовується наданим до даних заперечень витягом звіту про доставку SMS, де в нижньому правому кутку зазначено, що 12.08.2026 року ТОВ ПЕОЖБ «ЛЮКСЕМБУРГ 1» було направлено на номер ОСОБА_1 НОМЕР_1 повідомлення з рахунком, який ОСОБА_1 роздрукувала та надала до суду.
Зауважила,що такий рахунок формується системою бухгалтерського обліку в реальному часі на момент вимоги, тобто, якщо б ОСОБА_1 прийшла до ТОВ ПЕОЖБ «ЛЮКСЕМБУРГ 1» 13.08.2026 року, то б вона і отримала рахунок сформований 13.08.2026, а не датою раніше 12.08.2026, що приводить до висновків про введення ОСОБА_1 суд в оману.
Таким чином, виходячи із наданих ТОВ ПЕОЖБ «ЛЮКСЕМБУРГ 1» доказів та викладених обставин вбачається, що ОСОБА_1 була достеменно обізнана про нарахування ТОВ ПЕОЖБ «ЛЮКСЕМБУРГ 1» експлуатаційних та посередницьких послуг за укладеними договорами та про стан заборгованості, а наразі вводить суд в оману задля скасування заочного рішення та його перегляд через майже рік після його ухвалення.
Щодо необізнаності ОСОБА_1 про існування справи № 638/8191/25, що розглядалася Шевченківським районним судом м. Харкова, оскільки перебувала з 2022 року по 22.07.2026 за межами України, то це також не відповідає дійсності:
Як вже було зазначено, між ТОВ ПЕОЖБ «ЛЮКСЕМБУРГ 1» та ОСОБА_1 було укладено Договір №53 про надання експлуатаційних послуг від 17.11.2021 року та Договір №53 на посередницькі послуги від 17.11.2021 року, саме відповідно до укладених договорів виникла заборгованість у ОСОБА_1 у загальній сумі 81 963 грн. 14 коп. за період з 17 листопада 2021 року по 01 березня 2025 року.
Відповідно до п.4.2. Договору №53 про надання експлуатаційних послуг від 17.11.2021 року, споживач, яким є ОСОБА_1 зобов`язується у встановлені цим Договором терміни сплачувати щомісячні платежі за цим договором.
Відповідно до п.п.2.3.1. п.2.1. розділу 2 платежі вносяться Споживачем не пізніше 25 числа місяця, що настає за розрахунковим. Розмір платежу та стан розрахунків зазначаються Виконавцем у щомісячному розрахунку на оплату послуг. У разі якщо Споживач не отримав рахунок на оплату послуг він має повідомити про це Виконавця та отримати дублікат.
Відповідно до п.п.2.1.2. п.2.1. розділу 2 Договору №53 на посередницькі послуги від 17.11.2021 року, замовник зобов`язаний щомісяця здійснювати щомісячне відшкодування понесених Посередником витрат щодо оплати ним спожитих Замовником комунальних послуг, що встановлений за цим договором.
Тобто, ОСОБА_1 була обізнана про свій обов`язок щодо оплати отриманих нею послуг за двома укладеними з Позивачем договорами, а отже і розуміла, що у разі не оплати отриманих нею послуг утворюється заборгованість, що може мати наслідки судового процесу, оскільки ОСОБА_1 з дати укладання договорів жодного разу не здійснила оплату на рахунок ТОВ ПЕОЖБ «ЛЮКСЕМБУРГ 1».
ОСОБА_1 , маючи укладений договір з Позивачем, як сторона договору зобов`язана оплатити отримані нею послуги, яка повинна добросовісно виконувати свої обов`язки та проявити розумну обачність щодо утримання свого майна та контролю за виникненням заборгованості перед ТОВ ПЕОЖБ «ЛЮКСЕМБУРГ 1».
Тривала пасивна поведінка ОСОБА_1 свідчить про свідоме нетхування своїми зобов`язаннями передбаченими умовами Договорів, що і призвело до виникнення заборгованості та існування даного судового процесу.
Також, у 2023 році ТОВ ПЕОЖБ «ЛЮКСЕМБУРГ 1» на ім`я ОСОБА_1 було відправлено у «VIBER» претензію як досудове врегулювання спору, що підтверджується текстовою перепискою з ОСОБА_1 в застосунку «VIBER».
Окрім цього, як вже було зазначено, ОСОБА_1 отримувала від ТОВ ПЕОЖБ «ЛЮКСЕМБУРГ 1» щомісяця рахунки на оплату за номером телефону НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_1 . SMS відправленням, а також ОСОБА_1 була повідомлена про існуючу заборгованість та отримувала рахунок у мобільному додатку «VIBER», докази чого додано до заперечень.
Таким чином, ОСОБА_1 була обізнана про утворення заборгованості та про можливість виникнення судового процесу за укладеними договорами, але не здійснила будь яких дій для запобігання існуванню даного судового процесу, контролюванню стану заборгованості, цікавленістю можливих судових спорів, зокрема через відкриті державні реєстри вебпортал «Судова влада», тобто проявила повну бездіяльність, такі дії ОСОБА_1 не відповідають критерію добросовісної поведінки.
Факт знаходження ОСОБА_1 начебто за кордоном з 2022 року по 22.07.2026 року взагалі не підтверджується наявними в матеріалах доказів та не виправдовує повну бездіяльність ОСОБА_1 щодо контролю стану заборгованості за укладеними договорами та можливих судових спорів.
Посвідчення особи на повернення в Україну, який було надано на підтвердження знаходження ОСОБА_1 за кордоном з 2022 по 22.07.2026 року не підтверджує знаходження ОСОБА_1 в період з початку повномаспггабного вторгнення в Україну (24.02.2022) і протягом 2022, 2023, 2024,2025, та 2026 року, оскільки інформація, яка міститься в даному посвідченні який виданий 17.07.2026 з датою закінчення 16.08.2026 містить інформацію лише про повернення ОСОБА_1 в Україну, але не містить інформації коли саме вона виїзджала за межі України, чи поверталася раніше 22.07.2026 і який час ОСОБА_1 перебувала за межами України.
ОСОБА_1 наголошує на своєму тривалому перебуванні за кордоном, проте не надала суду жодного належного та допустимого доказу на підтвердження цієї обставини в розумінні ст. 77, 78 ЦПК України.
Відповідно до Законів України «Про прикордонний контроль» (ст.12) та «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України» (ст.2), єдиними прямими та беззаперечними документами, які підтверджують юридичний факт, точну дату і тривалість перебування особи за межами України, є офіційна довідка Державної прикордонної служби України або оригінал (належним чином завірена копія) паспорта громадянина України для виїзду за кордон з відповідними відмітками (штампами) прикордонного контролю. Будь-які інші надані Відповідачем документи є недопустимими й не можуть бути покладені судом в основу рішення.
Таким чином, ОСОБА_1 не довела суду належними та допустимими доказами своє знаходження в період з 2022 року по 22.07.2026 року за межами України, а тому такі доводи не повинні бути прийняті судом.
Як вже було зазначено, що сам факт знаходження ОСОБА_1 , начебто, за кордоном з 2022 року по 22.07.2026 року не виправдовує повну бездіяльність ОСОБА_1 щодо контролю стану заборгованості за укладеними договорами та можливих судових спорів.
Статтею 322 Цивільного кодексу України визначено, що власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом, а отже і сплачувати отримані ним послуги, навіть якщо споживач, зокрема ОСОБА_1 проживала за кордоном, чи в іншому місті, вона не звільняється від обов`язку контролю стану утворення заборгованості та її оплати, тобто сам факт проживання за кордоном не може зупинити дію закону або договору , більш того відповідно до умови п.4.2. Договору №53 про надання експлуатаційних послуг. Споживач, яким є ОСОБА_1 зобов`язана у разі не проживання у квартирі повідомити Виконавця про своє місцезнаходження або місцезнаходження своєї довіреної особи, чого також не було зроблено ОСОБА_1 .
Верховний Суд у постанові від 22.01.2020 у справі № 522/18091/16-ц виснував, що факт непроживання окремої особи в квартирі не скасовує обов`язку власника оплачувати комунальні послуги щодо всього об`єкта нерухомості.
Добросовісний власник майна, виїжджаючи за кордон, має вжити заходів для контролю: призначити уповноваженого представника (за довіреністю), залишити контакти обслуговуючому підприємству, зареєструватися в електронних кабінетах або регулярно самостійно перевіряти стан розрахунків, тим паче, що з урахуванням розвитку цифровізацїї в Україні, кожен громадянин має можливість відстежувати наявність судових проваджень щодо себе дистанційно через портал «Судова влада України», застосунок «Дія» або Єдиний реєстр боржників.
Добросовісність ґрунтується на приписах статей 3 та 13 ЦК України, відповідно до яких, дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними (пункт і статті З ЦК). Тобто такі дії мають відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоді довкіллю або культурній спадщині (частина друга статті 13 ЦК України). Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах (частина третя статті 13 ЦК України).
Зазначені норми цивільного права постають як загальні принципи, які є, по суті нормами прямої дії.
У свою чергу, порушення учасником правовідносин вимог добросовісності під час здійснення своїх суб`єктивних прав має наслідком відмову у їх захисті та сприянні у їх реалізації. Зазначене стосується і процесуальних прав, зловживати якими неприпустиме (статті 2, 44 ЦПК України).
Отже, ОСОБА_1 не проявила належної обачності та дбайливості, її свідома пасивна поведінка, недобросовісність та бездіяльність і призвела до необізнаності щодо розгляду даної справи та ухваленого заочного рішення від 07.10.2025, яка мала можливість дізнатися про судовий процес» через реєстри судових рішень та застосунок «ДІЯ», а тому посилання ОСОБА_1 про поважність причин, своєї необізнаності про розгляд даної справи через відсутності у неї інформації щодо заборгованості перед ТОВ ПЕОЖБ «ЛЮКСЕМБУРГ1» та знаходженням за кордоном не підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, враховуючи , що при розгляді даної справи Шевченківським районним судом м.Харкова було належним чином повідомлено ОСОБА_1 про розгляд даної справи відповідно до вимог ЦПКУкраїни.
Так, за приписами ст.128 ЦПК України судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - разом з копіями відповідних документів, надсилається до електронного кабінету відповідного учасника справи, а в разі його відсутності - разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення або кур`єром за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи.
Відповідно до п.4 ч.8 ст.128 ЦПК України, днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Судом вживалися заходи щодо належного повідомлення відповідача про час та місце судового розгляду даної справи, про що свідчить поштові кореспонденції, що були надіслані на адресу ОСОБА_1 та оголошення про виклик, які наявні в матеріалах справи.
13.06.2025 року ухвалою Шевченківського районного суду м.Харкова було відкрито провадження по даній справі та призначено справу до розгляду на 02.07.2025 на 14 год. 30 хв.
Відповідно до матеріалів справи Шевченківський районний суд м. Харкова повідомив ОСОБА_1 судовою повісткою про розгляд справи №638/8191/25 на 02.07.2025 на 14 год. 30 хв., що направлена на адресу АДРЕСА_3 , а також здійснено оголошення через портал «Судова влада України» про виклик ОСОБА_1 як відповідача у судове засідання на 14 год 30 хв. 02.07.25.
Наступне судове засідання було призначено судом на 29.07.2025 на 14 год.00 хв, про що Шевченківський районний суд м. Харкова повідомив ОСОБА_1 судовою повісткою про розгляд справи №638/8191/25 на 29.07.2025 на 14 год 00 хв., що направлена на адресу АДРЕСА_3 , а також здійснено оголошення через портал «Судова влада України» про виклик ОСОБА_1 як відповідача у судове засідання на 14 год 00 хв. 29.07.25.
Наступне судове засідання було призначено судом на 02.10.2025 на 15 год 00 хв., про що Шевченківський районний суд м. Харкова повідомив ОСОБА_1 судовою повісткою про розгляд справи №638/8191/25 на 02.10.2025 на 15 год 00 хв., що направлена на адресу АДРЕСА_3 , а також здійснено оголошення через портал «Судова влада України» про виклик ОСОБА_1 як відповідача у судове засідання на 15 год 00 хв. 02.10.25.
Таким чином, як свідчать матеріали справи, суд вживав усі передбачені нормами цивільного процесуального кодексу України заходи для належного повідомлення ОСОБА_1 ОСОБА_1 була викликана на судові засідання по даній справі як повісткою так і оголошенням про виклик через портал «Судова влада України», а, відтак, ОСОБА_1 була належним чином повідомлена про час та місце слухання даної справи, а її свідома пасивна поведінка та бездіяльність не повинна перекладати відповідальність на суд або Позивача та бути підставою для скасування рішення.
Відповідно до п.40. Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) у рішення «Пономарьов проти України» від 03.04.2008 суд зазначив, що право на справедливий розгляд судом, яке гарантовано пунктом 1 статті 6 Конвенції, має розумітися у світлі преамбули Конвенції, у відповідній частині якої зазначено, що верховенство права є спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду. Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення. Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точо зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Винятки із цього принципу можуть мати місце лише за наявності підстав, обумовлених обставинами важливого та вимушеного характеру (див., mutatis mutandis, рішення у справї 'Рябих проти Росії" (980_172) (Ryabykhv.Russia), заява N 52854/99, п. 52, ECHR2003- X).
Таким чином, заочне рішення Шевченківського районного суду м. Харкова, що набрало законної сили ухвалене майже рік тому, поновленням строків для перегляду заяви про скасування заочного рішення та її задоволення без надзвичайних та обгрунтованих обставин порушує принцип правової визначеності. Суд не може скасовувати рішення лише тому, що одна зі сторін, тобто ОСОБА_1 була недобросовісною, проявляла бездіяльність як сторона укладених з Позивачем договорів.
Статтею 285 ЦПК України передбачено, що у заяві про перегляд заочного рішення, зокрема, повинно бути зазначено обставини, що свідчать про поважність причин неявки в судове засідання та (або) неповідомлення їх суду, які матеріали справи не місять, а тому і підстави для скасування даного заочного рішення відсутні.
Стосовно недоведеності ОСОБА_1 обставин наявності доказів, які мають істотне значення для правильного вирішення справи, адвокат Дзюба І.М. зазначила наступне.
Доводи ОСОБА_1 на неукладення договору спростовано матеріалами, оскільки ТОВ ПЕОЖБ «ЛЮКСЕМБУРГ 1» надано до суду доказ - засвідчену приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Богданович А.О копію Довіреності від 17.11.2021 року, що посвідчена приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Богданович А.О., відповідно до змісту якої, ОСОБА_1 , відповідач по даній справі даною довіреністю уповноважує ОСОБА_2 бути її представником на зборах співвласників багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 та представляти її інтереси на зборах співвласників, як власника квартири АДРЕСА_2 , для чого йому було надано право голосувати «ЗА» на зборах співвласників Багатоквартирного будинку від її імені.
Дана довіреність була підписана особисто ОСОБА_1 , яка зазначила, що ознайомлена зі змістом довіреності, розуміє її значення та умови, які відповідають її волі, її правові наслідки, текст довіреності нею прочитаний, про що свідчить її власноручний підпис.
Тобто, виходячи зі змісту даної довіреності, ОСОБА_1 особисто підтвердила, що нею було підписано з ТОВ ПЕОЖБ «ЛЮКСЕМБУРГ 1» договір про надання експлуатаційних послуг саме 17.11.2021, тобто в день видачі даної довіреності.
Поведінка ОСОБА_1 є суперечливою та недобросовісною. Зазначивши в офіційному документі - довіреності, що нотаріально посвідчена факт укладення договору, згодом заперечує цей же факт у суді. Така позиція суперечить доктрині venire contra factum proprium (заборона суперечливої поведінки) та свідчить про намір ввести суд в оману.
Наявні у справі докази спростовують твердження ОСОБА_1 про неукладання договорів від 17.11.2021, а, отже, не підтверджені новими доказами чи істотними обставинами, які б спростували позовні вимоги та були підставою для скасування заочного рішення суду відповідно до вимог ст. 288 ЦПК України.
ОСОБА_1 на сторінці 4, 5 заяви про перегляд заочного рішення зазначає, що Позивач не довів належної правової підстави для встановлення та стягнення плати по передбаченому в договорі тарифу
Вказані ОСОБА_1 обставини спростовуються також наданим до цих заперечень доказом - засвідченою приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Богданович А.О копією Довіреності від 17.11.2021 року, що посвідчена приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Богданович А.О., відповідно до змісту якої, ОСОБА_1 даною довіреністю уповноважує ОСОБА_2 бути її представником на зборах співвласників багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 та представляти її інтереси на зборах співвласників, як власника квартири АДРЕСА_2 , для чого йому було надано право голосувати «ЗА» на зборах співвласників Багатоквартирного будинку від її імені з наступних питань, а саме:
«обсяг послуг повинен бути не менше ніж в укладеному між мною та ТОВ ПЕОЖБ «ЛЮКСЕМБУРГ 1» Договорі про надання експлуатаційних послуг та включати також купівлю електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна Багатоквартирного будинку».
Таким чином, сторони, уклавши даний договір, узгодили п. 2.3. розділу 2 даного Договору, де зазначено, що на момент укладення даного договору договірна вартість експлуатаційних послуг складає 30,82 грн. за 1 кв.м. загальної площі квартири в місяць.
Окрім цього в даній довіреності ОСОБА_1 також зазначила, що загальний розмір ціни послуги з управління Багатоквартирного будинку складається із вартості 30,82 грн за 1 кв.м. загальної площі квартири в місяць.
Таким чином, договірна ціна на експлуатаційні послуги у розмірі 30,82 грн за 1 кв.м. загальної площі квартири в місяць була повністю узгоджена з ОСОБА_1 .
ОСОБА_1 в обгрунтування своєї заяви не надає до суду нових доказів та не посилається на суттєві обставини справи, які б могли слугувати скасуванню заочного рішення, фактично подана заява в даній частині зводиться лише до незгоди з ухваленим заочним рішенням та намаганням ініціювати його безумовний перегляд без належних на то правових підстав.
Ухвалюючи дане заочне рішення, суд всебічно, повно та об`єктивно дослідив усі обставини справи та надав їм належну правову оцінку. Зокрема, у судовому рішенні чітко встановлено та зафіксовано: конкретний перелік, обсяг та характер виконаних робіт (наданих послуг); точний період їх виконання та осіб, які безпосередньо здійснювали ці роботи; первинні господарські документи, якими підтверджується факт надання послуг; фактичну вартість кожної окремої послуги та договірні документи.
Таким чином, усім ключовим питанням спору, на які посилається ОСОБА_1 , вже було надано вичерпну оцінку під час розгляду справи по суті, натомість, у поданій заяві про перегляд заочного рішення ОСОБА_1 не наводить жодних нових істотних обставин чи спростовуючих доказів, які не були відомі суду або які могли б змінити висновки суду. Оскільки заявником не доведено наявності обставин, що мають істотне значення для справи в розумінні ст. 288 ЦПК України, підстави для скасування законного та обґрунтованого заочного рішення суду відсутні.
Як вже зазначалося для скасування заочного рішення необхідна наявність двох умов: поважність неявки відповідача та наявність істотних доказів/обставин проти позову. Якщо другої умови не має суд залишає заяву без задоволення.
ОСОБА_1 в заяві про перегляд заочного рішення посилається на те, що будинок не введений в експлуатацію, що не відповідає дійсності. ТОВ ПЕОЖБ «ЛЮКСЕМБУРГ 1» надано суду сертифікат № ІУ12321074338, яким підтверджується введення житлового будинку по АДРЕСА_1 в експлуатацію.
Також ТОВ ПЕОЖБ «ЛЮКСЕМБУРГ 1» надано суду витяг з єдиного адресного реєстру м. Харкова, відповідно до якого, будинку було присвоєно номер 15 А.
Інших обставин або доказів ОСОБА_1 не зазначала, а ті що були зазначені, враховуючи вищевикладене є недоведеними та не мають істотного значення щоб спростувати позовні вимоги та слугували підставою для скасування заочного рішення суду відповідно до вимог ст. 288 Щ1К України.
Таким чином, ОСОБА_1 не довела належними та допустимими доказами наявність двох обов`язкових умов: поважність неявки відповідача та наявність істотних доказів/обставин проти позову які б слугували підставою для скасування заочного рішення суду відповідно до вимог ст. 288 ЦПК України, а, отже, заява ОСОБА_1 про скасування заочного рішення повинна бути залишена без задоволення.
У судове засідання відповідачка та її представник не з`явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені своєчасно та належним чином, причини неявки суду не повідомили. Представник ОСОБА_1 - адвокат Букін О.С. через систему «Електронний суд» подав заяву, у якій просив розглянути заяву про перегляд заочного рішення їх відсутності ОСОБА_1 та її представника. Заяву задовольнити та скасувати заочне рішення.
Представниця Товариства з обмеженою відповідальністю «Підприємство з експлуатації і обслуговування житлових будинків «Люксембург 1» - адвоката Дзюби І.М. просила відмовити у задоволенні заяви про перегляд заочного рішення Шевченківського районного суду м. Харкова від 07 жовтня 2025 рокупо справі № 638/8191/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Підприємство з експлуатації і обслуговування житлових будинків «Люксембург 1» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Надала суду письмові заперечення.
Вислухавши представницю Товариства з обмеженою відповідальністю «Підприємство з експлуатації і обслуговування житлових будинків «Люксембург 1» - адвоката Дзюбу І.М., дослідивши матеріали заяви, матеріали цивільної справи, суд встановив наступне.
Заочним рішенням суду від 07.10.2025, ухваленим у справі за вищезазначеним позовом, позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Підприємство з експлуатації і обслуговування житлових будинків «Люксембург 1» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Підприємство з експлуатації і обслуговування житлових будинків «Люксембург 1» заборгованість за надані послуги у розмірі 81963 (вісімдесят одна тисяча дев`ятсот шістдесят три гривні) грн 14 коп.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Підприємство з експлуатації і обслуговування житлових будинків «Люксембург 1» судовий збір в сумі 3028 (три тисячі двадцять вісім) грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Підприємство з експлуатації і обслуговування житлових будинків «Люксембург 1» судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8000 (вісім тисяч) грн.
Згідно з ч. 1 ст. 288 ЦПК України заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з`явився в судове засідання та (або) не повідомив про причини неявки, а також не подав відзив на позовну заяву з поважних причин, і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.
Поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином.
Як вбачається із матеріалів справи, відповідачка в судові засідання не з`явилась, про дату та час судового розгляду повідомлялась судом завчасно та належним чином. Відзиву щодо заявлених позовних вимог або будь-яких заяв від відповідача до суду не надходило.
Згідно відповіді № 1360832 від 08.05.2025, 10:43:32 з Єдиного державного демографічного реєстру адреса реєстрації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 : АДРЕСА_4 . Дата реєстрації: 12.05.2005. (а.с. 83-84 т. 2).
Відповідно до ч. 11 ст. 128 ЦПК України судом розміщено оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України про виклик відповідача до суду, однак остання в судове засідання на вказану в оголошенні дату не з`явилась, жодних заперечень проти позову, заяв про розгляд справи без її участі до суду не надіслала, про причини неявки суд не повідомила.
Частиною 11 статті 128 ЦПК України передбачено, що з опублікуванням оголошення про виклик відповідач вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи, отже суд, з урахуванням положень ст. 280 ЦПК України, за згодою позивача, розглянув справу в заочному порядку.
Статтею ст. 12-1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» від 15.04.2014 р. № 1207-VII (в редакції 19.05.2024 р.) визначено порядок виклику в суд та повідомлення про судове рішення.
Якщо остання відома адреса місця проживання (перебування), місцезнаходження чи місця роботи учасників справи знаходиться на тимчасово окупованій території, суд викликає або повідомляє учасників справи, які не мають електронного кабінету, про дату, час і місце першого судового засідання у справі через оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за двадцять днів до дати відповідного судового засідання.
Суд викликає або повідомляє таких учасників справи про дату, час і місце інших судових засідань чи про вчинення відповідної процесуальної дії через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів до дати відповідного судового засідання або вчинення відповідної процесуальної дії.
З опублікуванням такого оголошення відповідач вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи.
Передбачений цією статтею порядок виклику в суд та повідомлення про судове рішення може застосовуватися стосовно інших учасників судового процесу, адреса місця проживання (перебування), місцезнаходження чи місця роботи яких знаходиться на тимчасово окупованій території, якщо від цього залежить реалізація ними своїх процесуальних прав і обов`язків.
Судом вживалися заходи щодо належного повідомлення відповідача про час та місце судового розгляду даної справи, про що свідчить поштові кореспонденції, що були надіслані на адресу ОСОБА_1 та оголошення про виклик, які наявні в матеріалах справи.
13.06.2025 року ухвалою Шевченківського районного суду м.Харкова було відкрито провадження по даній справі та призначено справу до розгляду на 02.07.2025 на 14 год. 30 хв.
Відповідно до матеріалів справи Шевченківський районний суд м. Харкова повідомив ОСОБА_1 судовою повісткою про розгляд справи №638/8191/25 на 02.07.2025 на 14 год. 30 хв., що направлена на адресу АДРЕСА_3 , а також здійснено оголошення через портал «Судова влада України» про виклик ОСОБА_1 як відповідача у судове засідання на 14 год 30 хв. 02.07.25.
Наступне судове засідання було призначено судом на 29.07.2025 на 14 год.00 хв, про що Шевченківський районний суд м. Харкова повідомив ОСОБА_1 судовою повісткою про розгляд справи №638/8191/25 на 29.07.2025 на 14 год 00 хв., що направлена на адресу АДРЕСА_3 , а також здійснено оголошення через портал «Судова влада України» про виклик ОСОБА_1 як відповідача у судове засідання на 14 год 00 хв. 29.07.25.
Наступне судове засідання було призначено судом на 02.10.2025 на 15 год 00 хв., про що Шевченківський районний суд м. Харкова повідомив ОСОБА_1 судовою повісткою про розгляд справи №638/8191/25 на 02.10.2025 на 15 год 00 хв., що направлена на адресу АДРЕСА_3 , а також здійснено оголошення через портал «Судова влада України» про виклик ОСОБА_1 як відповідача у судове засідання на 15 год 00 хв. 02.10.25.
Таким чином, матеріали справи свідчать, що суд вжив усіх передбачених нормами цивільно го процесуального кодексу України заходи для належного повідомлення ОСОБА_1 , ОСОБА_1 була викликана на судові засідання по даній справі як повісткою так і оголошенням про виклик через портал «Судова влада України», а відтак, ОСОБА_1 була належним чином повідомлена про час та місце слухання даної справи.
Згідно зі ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі «Смірнов проти України», відповідно до якого в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції.
В своїх рішеннях Європейський суд також наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.
Суд звертає увагу, що ним вжито всіх заходів для повідомлення учасника справи про судовий розгляд. Неналежне виконання стороною своїх процесуальних обов`язків та зловживання процесуальними правами не може бути підставою для скасування рішення суду. Таким чином, вважається, що відповідачка була належним чином повідомлена про час, дату і місце судового засідання.
Скасування заочного рішення суду можливе за наявності сукупності умов, однією з яких є поважність причини неявки в судове засідання, про які відповідач не зміг завчасно повідомити. Так, поважними причинами неявки можуть бути хвороба, тривале відрядження, інші обставини, що об`єктивно перешкоджають явці до судового засідання, які, безумовно, повинні бути підтверджені документально відповідними доказами, тобто, повинні додаватися до заяви про перегляд заочного рішення. Крім того, відповідач має подати документи, що свідчать про неможливість повідомити суд про причини неявки у судове засідання.
Однак, суд зважає на не отримання відповідачем ухвал суду та судових повісток та припускає, що їх неотримання відбулося за незалежних від відповідача обставин.
Також слід звернути увагу, що лише з`ясування причин неявки не може бути єдиною підставою для скасування заочного рішення. Для цього відповідач має вказати докази, які мають значення для справи, та можуть привести до ухвалення рішення, протилежного заочному повністю або частково, або до його зміни. Тобто, якщо б ці докази були відомі суду при розгляді справи, то у справі було б ухвалено інше рішення.
Тобто, наявність вищенаведених обставин повинна бути у їх сукупності, при відсутності хоча б однієї з них, заочне рішення скасуванню не підлягає.
Відповідно до п.40. Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) у рішення «Пономарьов проти України» від 03.04.2008 суд зазначив, що право на справедливий розгляд судом, яке гарантовано пунктом 1 статті 6 Конвенції, має розумітися у світлі преамбули Конвенції, у відповідній частині якої зазначено, що верховенство права є спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.
Одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду. Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення. Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точо зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Винятки із цього принципу можуть мати місце лише за наявності підстав, обумовлених обставинами важливого та вимушеного характеру (див., mutatis mutandis, рішення у справї «Рябих проти Росії» (980_172)(Ryabykhv.Russia), заява N 52854/99, п. 52, ECHR2003- X).
Оцінивши подану представником відповідача заяву про перегляд заочного рішення, суд дійшов висновку, що зазначені доводи вже були предметом проведеного судового розгляду справи.
Так, під час розгляду справи судом встановлено наступні обставини.
Між ТОВ «ПЕОЖБ «ЛЮКСЕМБУРГ 1» та ОСОБА_1 укладено Договір №53 про надання експлуатаційних послуг від 17.11.2021 року та Договір №53 на посередницькі послуги від 17.11.2021 року.
Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №421709125 від 08.04.2025 ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_5 .
Відповідно до п. 1.1. укладеного договору ТОВ «ПЕОЖБ «ЛЮКСЕМБУРГ 1» є виконавцем послуг, який зобов`язується надавати у житловому будинку, розташованому за адресою: АДРЕСА_1 , частина якого належить відповідачу ОСОБА_1 експлуатаційні послуги, а споживач зобов`язується своєчасно оплачувати ці послуги.
Пунктом 1.2. розділу 1 даного Договору визначений перелік експлуатаційних послуг, що надається Позивачем за договірною вартістю послуг 30,82 грн. за 1 кв. м. загальної площі квартири відповідно до п. 2.3. розділу 2 даного Договору. Відповідно до п.2.2. розділу 2 Договору, розмір щомісячних платежів Споживача з оплати експлуатаційних послуг визначається в залежності від розміру загальної площі квартири. Відповідно до п.1.4 розділу 1 даного Договору Характеристика житлового приміщення: 3-кімнатна квартира АДРЕСА_1 загальною площею 134 кв. м.
В період з 01.11.21 року по 01.03.25 ТОВ «ПЕОЖБ «ЛЮКСЕМБУРГ 1» було надано Відповідачу за договором № 53 про надання експлуатаційних послуг від 17 листопада 2021 року, виходячи із розрахунку загальної площі квартири Позивача (134 кв. м.) відповідно до п.2.2. розділу 2 Договору експлуатаційні послуги на суму 75793 грн, яка не була сплачена Відповідачем, а тому в період з 17.11.2021 по 01.03.25 у Відповідача ОСОБА_1 утворилася заборгованість на суму 75793,17 грн, що підтверджується довідкою про нарахування експлуатаційної послуги та стан заборгованості на 01.03.2025 на підставі договору № 53 від 17.11.2021.
Відповідно до п. 2.4. розділу 2 договору, платежі вносяться Споживачем не пізніше ніж до 25 числа місяця, що настає за розрахунковим місяцем. Розмір платежу та стан розрахунків зазначаються виконавцем у щомісячному рахунку на оплату послуг. В період виникнення заборгованості 17.11.2021 по 01.03.2025 ОСОБА_1 перед TOB «ПЕОЖБ «ЛЮКСЕМБУРГ 1» договірна вартість експлуатаційних послуг не збільшувалася, а дорівнювалася фактично наданим Позивачем послуг. В щомісячних рахунках, які надавалися Відповідачу зазначений тариф за яким ТОВ «ПЕОЖБ «ЛЮКСЕМБУРГ 1» щомісячно нараховував оплату за фактично надані послуги відповідно до загальної площі квартири, копії вказаних рахунків за житлово комунальні послуги за період з листопада 2021 по березень 2025 долучені позивачем до матеріалів справи.
На виконання ТОВ «ПЕОЖБ «ЛЮКСЕМБУРГ 1», укладеного з відповідачем договору №53 про експлуатаційних послуги за період 17.11.2021 по 01.03.2025 позивачем надані акти виконаних робіт, які складалися щомісячно за фактом наданих у будинку за адресою: АДРЕСА_1 експлуатаційних послуг; довідка про нарахування експлуатаційної послуги та стан заборгованості ОСОБА_1 на підставі договору №53 від 17.11.2021 року; рахунки за період з листопада 2021 року по березень 2025 року.
На підтвердження виконання ТОВ «ПЕОЖБ «ЛЮКСЕМБУРГ 1» укладеного з відповідачем договору №53 на посередницькі послуги за було укладено: Публічний Договір з ПрАТ «Харківенергозбут» про надання послуг з постачання електричної енергії у Житловому будинку та на прибудинковій території за адресою: АДРЕСА_1 ; Договір з КП «Харківводоканал» про надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення за адресою: АДРЕСА_1 . В період 01.03.23 року по 01.03.25 року Відповідачу було надано за договором №53 на посередницькі послуги від 17 листопада 2021 року, комунальні послуги на суму 6 169,97 грн, які станом на дату подачі даної позовної заяви не сплачені Відповідачем.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, загальна сума заборгованості відповідача склала 81963, 14 грн.
Разом із цим, правом подачі відзиву під час судового розгляду справи сторона відповідача не скористалась.
У заяві про перегляд заочного рішення не зазначено будь-яких нових обставин, на які вона мала би посилатись, та які мають істотне значення для правильного вирішення справи. Та не надано жодних доказів на їх підтвердження.
Представником ОСОБА_1 - адвокатом Букіним О.С. вказано, що до заяви про перегляд заочного рішення додано:
1. Копія паспорта громадянина України ОСОБА_1 (з додатку "Дія").
2. Копія РНОКПП ОСОБА_1 (з додатку "Дія").
3. Копія паспорта громадянина України для виїзду за кордон з відміткою про в`їзд в Україну 22.07.2026 року.
4. Копія Рахунок за житлово-комунальні послуги за липень 2026 року (сформовано 12.08.2026 року), отриманого відповідачем після повернення в Україну 13.08.2026.
5. Копія договору про надання правової допомоги між адвокатом Букіним О.С. та клієнтом ОСОБА_1 від 14.08.2026.
6. Копія оскаржуваного судового рішення - заочне рішення Шевченківського районного суду міста Харкова від 07 жовтня 2025 року у цивільній справі № 638/8191/25 7. Ордер адвоката.
8. Копія свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.
Проте до заяви додано не копію паспорта громадянина України для виїзду за кордон з відміткою про в`їзд в Україну 22.07.2026 року, а посвідчення особи на повернення в Україну, що не може достеменно підтвердити знаходження ОСОБА_1 закордоном в період з 2022 - 2026 років, оскільки інформація, яка міститься в даному посвідченні, який виданий 17.07.2026 з датою закінчення 16.08.2026 містить відмітку лише про повернення ОСОБА_1 в Україну, але не містить інформації, коли саме вона виїзджала за межі України, чи поверталася раніше 22.07.2026 і який саме час ОСОБА_1 перебувала за межами України, а тому ці періоди (період) не є підтвердженим.
Посвідчення особи на повернення в Україну CR357106 (дата видачі: 17 липня 2026 року; дата закінчення строку дії: 16 серпня 2026 року) містить лише одну відмітку "22.07.26", яка свідчить про дату її повернення в Україну, однак не може достеменно підтвердити періоди перебування ОСОБА_1 за кордоном та їхню тривалість.
Відповідно до Законів України «Про прикордонний контроль» (ст.12) та „Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України» (ст.2), єдиними прямими та беззаперечними документами, які підтверджують юридичний факт, точну дату і тривалість перебування особи за межами України, є офіційна довідка Державної прикордонної служби України або оригінал (належним чином завірена копія) паспорта громадянина України для виїзду за кордон з відповідними відмітками (штампами) прикордонного контролю.
У свою чергу, навіть сам по собі факт знаходження ОСОБА_1 за кордоном не виправдовує її бездіяльність та жодним чином не звільняє її, як власника, від обов`язку утримання свого майна.
Верховний Суд у постанові від 22.01.2020 у справі № 522/18091/16-ц виснував, що факт непроживання окремої особи в квартирі не скасовує обов`язку власника оплачувати комунальні послуги щодо всього об`єкта нерухомості.
ТОВ ПЕОЖБ «ЛЮКСЕМБУРГ 1» надано суду доказ - засвідчену приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Богданович А.О копію Довіреності від 17.11.2021 року, що посвідчена приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Богданович А.О., відповідно до змісту якої, ОСОБА_1 , відповідач по даній справі даною довіреністю уповноважує ОСОБА_2 бути її представником на зборах співвласників багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 та представляти її інтереси на зборах співвласників, як власника квартири АДРЕСА_2 , для чого йому було надано право голосувати «ЗА» на зборах співвласників Багатоквартирного будинку від її імені з наступних питань, зокрема: « обсяг послуг повинен бути не менше ніж в укладеному між мною та ТОВ ПЕОЖБ «ЛЮКСЕМБУРГ 1» Договорі про надання експлуатаційних послуг та включати також купівлю електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна Багатоквартирного будинку».
Дана довіреність була підписана особисто ОСОБА_1 , відповідно до змісту якої, остання ознайомлена зі змістом довіреності, розуміє її значення та умови, які відповідають її волі, її правові наслідки, текст довіреності нею прочитаний, про що свідчить її власноручний підпис.
Тобто, виходячи зі змісту даної довіреності, ОСОБА_1 було підписано з ТОВ ПЕОЖБ «ЛЮКСЕМБУРГ 1» договір про надання експлуатаційних послуг 17.11.2021, що було встановлено судом під час розгляду справи.
Таким чином сторони, уклавши даний договір узгодили п. 2.3. розділу 2 даного Договору, де зазначено, що на момент укладення даного договору договірна вартість експлуатаційних послуг складає 30,82 грн. за 1 кв.м. загальної площі квартири в місяць.
У довіреності також зазначено, що загальний розмір ціни послуги з управління Багатоквартирного будинку складається із вартості 30,82 грн за 1 кв.м. загальної площі квартири в місяць.
Таким чином, договірна ціна на експлуатаційні послуги у розмірі 30,82 грн за 1 кв.м. загальної площі квартири в місяць була повністю узгоджена з ОСОБА_1 .
Крім того, ТОВ ПЕОЖБ «ЛЮКСЕМБУРГ 1» надано суду сертифікат № ІУ12321074338, яким підтверджується введення житлового будинку по АДРЕСА_1 в експлуатацію.
Також ТОВ ПЕОЖБ «ЛЮКСЕМБУРГ 1» надано суду витяг з єдиного адресного реєстру м. Харкова, відповідно до якого, будинку було присвоєно номер 15 А.
Ухвалюючи дане заочне рішення, суд всебічно, повно та об`єктивно дослідив усі обставини справи та надав їм належну правову оцінку. Зокрема, у судовому рішенні чітко встановлено та зафіксовано: конкретний перелік, обсяг та характер виконаних робіт (наданих послуг); точний період їх виконання та осіб, які безпосередньо здійснювали ці роботи; первинні господарські документи, якими підтверджується факт надання послуг; фактичну вартість кожної окремої послуги та встановлено договірні правовідносини.
Отже, дослідивши зміст та доводи заяви про перегляд заочного рішення Шевченківського районного суду м. Харкова від 07.10.2025, та додані до неї документи, суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 не довела належними та допустимими доказами наявність обставин, передбачених ст.288 ЦПК України, що є підставою для скасування заочного рішення.
Відповідно до ч. 3 ст. 287 ЦПК України, у результаті розгляду заяви про перегляд заочного рішення суд може своєю ухвалою, зокрема, залишити заяву без задоволення.
Відповідно до положень ст. 2 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно зі ст. 44 ЦПК України, учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
За загальних засад змагальності цивільного процесу сторони повинні, як правило, у суді першої інстанції повідомити усі доводи, що мають вирішальне значення для правильного розгляду спору судом, а також надати усі наявні докази, що стосуються такого спору, саме у суді першої інстанції. На переконання Верховного Суду, забезпечення дотримання меж реалізації сторонами їх процесуальних прав та обов`язків не призведе до порушення принципу рівності учасників цивільного процесу та змагальності сторін, які є складовими права на справедливий суд як частини верховенства права, а сприятиме забезпеченню добросовісного використання сторонами наданих їм законом прав та обов`язків (постанова Верховного Суду від 11 липня 2018 року у справі № 760/14479/13-ц (провадження № 61-1715ск18).
Так, відповідач повідомлявся судом про розгляд справи належним чином, відповідно до вимог ЦПК України, відповідачка, її представник не надали суду жодного аргументу щодо обставин справи, доказів які б впливали на правильне її вирішення.
На підставі викладеного суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви про перегляд заочного рішення суду, що, у свою чергу, не позбавляє відповідача оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України.
Керуючись ст. ст. 287, 288 ЦПК України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення 07 жовтня 2025 року у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Підприємство з експлуатації і обслуговування житлових будинків «Люксембург 1» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - залишити без задоволення.
Заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку встановленому цим Кодексом. Строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Ухвала окремому оскарженню не підлягає.
Повний текст ухвали виготовлено та проголошено 03 вересня 2026 року о 15 год 45 хв.
Суддя В.М. Яковлева