Справа № 953/5546/26
н/п 2/953/3654/26
ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 вересня 2026 року
Київський районний суд м. Харкова у складі судді Вітюка Р.В.
за участю секретаря судового засідання Глазько С.О.
учасники справи у судове засідання не з`явились
розглянув у м. Харкові в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Коллект Центр" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, ціна позову 31 797,07 грн.
УСТАНОВИВ:
Короткий зміст заявлених вимог
У квітні 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Коллект Центр" (далі - Товариства) звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) про стягнення заборгованості за договорами та судових витрат. Просив розгляд справи здійснювати без участі представника, вказав, що проти заочного розгляду не заперечує.
Позовна заява мотивована тим, що позивач отримав право вимоги відповідно до договорів факторингу за договором № CCNG-630698750 від 04.08.2017 зобов`язання за яким відповідач належним чином не виконував, через що у нього утворилась заборгованість спочатку перед первісним кредитором, а потім перед позивачем.
Виклад позиції відповідача
Відповідач правом на подачу відзиву не скористалася.
Процесуальні дії у справі
Київський районний суд м. Харкова ухвалою від 05.05.2026 відкрив спрощене позовне провадження, призначив справу до розгляду, за клопотанням позивача витребував докази та встановив учасникам справи строки для реалізації процесуальних прав.
Розгляд справи відкладався до 03.09.2026.
03.09.2026 учасники справи у судове засідання не з`явились. Про дату, час і місце судових засідань повідомлялись належним чином. Позивач отримав повістку в електронному кабінеті, що підтверджується відповідною довідкою суду. Відповідачці направлялась ухвали про відкриття провадження та судові повістки на адресу її реєстрації, поштові повідомлення повернулися з відміткою: "адресат відсутній", що згідно зі ст. 128, 272 ЦПК України та усталеною практикою Верховного Суду (постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.12.2018 у справі № 752/11896/17, Верховного Суду від 09.11.2023 у справі № 753/114/22) вважається належним повідомленням. Відзиву на позовну заяву не подано, будь-яких заяв чи клопотань до суду не надходило.
Суд ухвалою від 03.09.2026, враховуючи, що в справі є достатні дані про права і взаємовідносини сторін, відповідачка належним чином повідомлялася про місце і час судового засідання, постановив проводити заочний розгляд справи у відсутності відповідачки згідно з ч. 4 ст. 223 ЦПК України, ст. 280, 281 ЦПК України.
Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось, у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України.
Фактичні обставини, встановлені судом
04.08.2017 АТ "Альфа-Банк" та ОСОБА_1 уклали договір № CCNG-630698750 шляхом пропозиції (оферти) на укладення такого договору відповідача 10.01.2020 та в подальшому акцептування банком пропозиції клієнта (оферти). Оферту підписано власноручним підписом.
Відповідно до положень договору (викладених в оферті та акцепті): сума ліміту відновлювальної лінії - 200 000,00 грн; процентна ставка, % річних 24 %; тип ставки фіксована.
Згідно з випискою по рахунку з 04.08.2017 до 17.5.2021 Банк 04.08.2017 збільшив кредитний ліміт до 12 500 грн.
17.05.2021 Банк і ТОВ "ФК "Флексіс" уклали відступлення права вимоги № 2, відповідно до якого ТОВ "ФК "Флексіс" зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження АТ "Альфа Банк" за плату, а АТ "Альфа Банк" відступає ТОВ "ФК "Флексіс", а ТОВ "ФК "Флексіс" набуває належне АТ "Альфа Банк" право вимоги до боржників за договорами, зокрема за договором CCNG-630698750.
18.05.2021 ТОВ "ФК "Флексіс" та ТОВ "Вердикт Капітал" уклали договір 18-05/21 відповідно до якого до ТОВ "Вердикт Капітал" перейшло право вимоги до боржників за договорами, зокрема за договором CCNG-630698750.
10.01.2023 ТОВ "Вердикт Капітал" та ТОВ "Коллект Центр" уклали договір № 10-01/2023 відповідно до якого до ТОВ "Коллект Центр" перейшло право вимоги до боржників за договорами, зокрема за договором CCNG-630698750.
Позивач вказав, що заборгованість складає: за договором - 31 797,07 грн, з яких: заборгованість за основним зобов`язанням(за тілом кредиту) - 24 108,34 грн, за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 5 167,77 грн.
Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом (ч. 1 ст. 207 ЦК України).
Електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі (пункт 5 частини першої статті 3 Закону України "Про електронну комерцію").
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (стаття 11 Закону України "Про електронну комерцію").
Абзац 2 частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
Відповідно до абзацу третього частини першої статті 12 Закону України "Про електронну комерцію" якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Верховний Суд у постанові від 12.01.2021 у справі № 524/5556/19 дійшов висновку, що електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і літер, або тільки цифр, або тільки літер, яку заявник отримує за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі "логін-пароль", або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення. Оспорюваний договір про надання фінансового кредиту підписаний позивачем за допомогою одноразового пароля-ідентифікатора, тобто укладення між сторонами спірного правочину підтверджено належними та допустимими доказами (указана позиція є сталою, постанови Верховного Суду від 09.09.2020 у справі № 732/670/19, від 12.01.2021 у справі № 524/5556/19, від 07.10.2020 у справі № 127/33824/19, від 16.12.2020 у справі № 561/77/19).
З матеріалів справи вбачається, що відповідач уклав кредитний договір з Банком шляхом звернення до Банку з офертою, яку акцептував Банк. Наведене вказує на те, що сторони досягли згоди щодо істотних умов договору, як того вимагають положення статті 638 ЦК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).
Згідно з ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Суд встановив, що первісний кредитор за кредитним договором надав ОСОБА_1 кредит, шляхом відкриття кредитної лінії, що підтверджується випискою по рахунку, тобто виконав свої зобов`язання з надання коштів.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Суд встановив, що позивач отримав права грошової вимоги до відповідача за кредитним договором відповідно до договору факторингу, а тому з дати відступлення прав вимоги, а саме з 10.01.2023 Товариство стало кредитором за вказаним кредитним договором на підставі ст. 512 ЦК України.
З розрахунку заборгованості за кредитним договором та виписки по особовому рахунку, наданих позивачем вбачається, що ОСОБА_1 має заборгованість у розмірі 31 797,07 грн, з яких: заборгованість за основним зобов`язанням(за тілом кредиту) - 24 108,34 грн, за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 5 167,77 грн.
Отже, первісний кредитор виконав взяті на себе зобов`язання щодо надання боржнику коштів у користування (право вимоги за якими згодом перейшло до позивача), однак в порушення ст. 509, 525, 1048, 1049, 1054 ЦК України та умов договору відповідач зобов`язання належним чином не виконував, внаслідок чого у останнього перед позивачем утворилась заборгованість.
У справах про стягнення кредитної заборгованості кредитор повинен довести виконання ним своїх обов`язків за кредитним договором, а саме надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник - повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором (див. постанову Верховного Суду від 30.11.2022 у справі № 334/3056/15).
При цьому як зазначено у постанові Верховного Суду від 08.06.2022 № 913/618/21, у справі про стягнення заборгованості, доказувати факт здійснення відповідачем оплати, заявленої позивачем до стягнення, має саме відповідач, а не позивач.
Відповідач доказів на підтвердження повернення наданих у користування коштів не надав.
Висновки за результатами розгляду заяви
Отже, позовні вимоги Товариства до відповідачки про стягнення заборгованості підлягають задоволенню в повному обсязі.
Судові витрати
Позивач в позовній заяві просить стягнути з відповідача судовий збір у розмірі 2 662,40 грн та витрати на професійну правову допомогу у розмірі 13 000 грн.
Відповідно до статті 141 ЦПК України з відповідача підлягає стягненню на користь позивача сплачена сума судового збору пропорційно задоволеним вимогам (частина перша статті 141 ЦПК України).
Щодо вимог про стягнення витрат на професійну правову допомогу
Згідно з ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
За умови підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості на правничу допомогу підлягають розподілу за результатами справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною, чи тільки має бути сплачено (постанова Верховного Суду від 22.01.2021 у справі № 925/1137/19).
Відповідно до ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Позивач на підтвердження розміру понесених витрат на правничу допомогу до позовної заяви додав (в копіях): договір про надання правової допомоги № 01-07/2024 від 01.07.2024; заявка на надання юридичної допомоги № 916, згідно з яким надання усної консультації - 4 000,00 грн; складання позовної заяви 9 000 грн.
Правила розподілу судових витрат унормовано статтею 141 ЦПК України.
Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
У постанові Верховного Суду від 10.08.2023 у справі № 759/17885/19 сформовано висновок, що випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною другою статті 141 ЦПК України, також визначені положеннями частин четвертої, п`ятої, дев`ятої статті 141 цього Кодексу.
Під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами третьою - п`ятою та дев`ятою статті 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правничу допомогу.
У такому випадку суд, керуючись частинами третьою - п`ятою, дев`ятою статті 141 ЦПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Справа, що розглядається не є складною (предметом є стягнення кредитної заборгованості, яка не потребує формування складної правової позиції), справа розглядалась у відсутність представника позивача, усталена судова практика з відповідної категорії справ. А тому заявлена до стягнення сума витрат на правову допомогу визнається судом непропорційною до предмету спору, що, враховуючи дані, конкретні обставини справи, є підставою для пропорційного задоволення та часткової відмови у задоволенні таких вимог (10 000 грн), а до стягнення підлягає сума у розмірі 3 000 грн.
Керуючись ст. 2, 4, 12, 13, 49, 141, 223, 263 - 265, 354, 355 ЦПК України, суд
УХВАЛИВ:
1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Коллект Центр" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами задовольнити.
2. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Коллект Центр" суму заборгованостіза договором № CCNG-630698750 від 04.08.2017 у розмірі 31 797,07 грн та витрати зі сплаті судового збору в розмірі 2 662,40 гривні.
3. Заяву про відшкодування витрат на правову допомогу задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Коллект Центр" витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3 000 гривен.
У решті заяви відмовити.
Заочне рішення може бути оскаржено позивачем у встановленому порядку до Харківського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його складення.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем протягом тридцяти днів з дня складення рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Повне судове рішення складено та підписано 03.09.2026.
Учасники справи:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Коллект Центр" (01133, м. Київ, вул. Мечнікова, буд. 3, офіс 306; ЄДРПОУ: 44276926)
Відповідач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ).
Суддя Роман ВІТЮК