ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Провадження № 22-ц/803/7518/26 Справа № 216/7670/25 Суддя у 1-й інстанції - СКИБА М. М. Суддя у 2-й інстанції - Бондар Я. М.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 вересня 2026 року м. Кривий Ріг
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Бондар Я.М.
суддів - Акуленка В.В., Остапенко В.О.
секретар судового засідання - Лідовська А.А.
сторони:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачка - ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України без фіксації судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, без участі учасників справи,апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 на заочне рішення Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 17 квітня 2026 року, яке ухвалено суддею Скиба М.М. у місті Кривому Розі Дніпропетровської області (дата складання повного судового рішення - 27.04.2026), -
ВСТАНОВИВ
В вересні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом.
Вимоги обґрунтовував тим, що позивач і відповідачка перебували у зареєстрованому шлюбі. Вказує, що позивач записаний батьком дитини на підставі спільної заяви позивача та відповідачки. Вказує, що позивачем не заперечується той факт, що даний запис був зроблений на підставі його заяви, але дану заяву позивач написав з тих підстав, що відповідачка запевнила його, що це необхідно для зміни прізвища дитини.
Зазначає, що до 2019 року ніяких стосунків з Відповідачем у нього не було. На момент реєстрації шлюбу у відповідача вже був син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
14 серпня 2020 року позивач та Відповідач подали відділу ДРАЦС - спільні заяви, як повідомила позивачу відповідач, для зміни прізвища дитині з ОСОБА_4 на ОСОБА_5 .
Після чого були внесені зміни до актового запису про народження дитини, зокрема внесено відомості про позивача як батька дитини та відповідно було змінено прізвище і по-батькові дитини, що підтверджується Витягом № 0[телефон приховано] від 23 вересня 2025 року з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про внесення змін до актового запису цивільного стану, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що видане свідоцтво про народження ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 серія НОМЕР_1 .
Позивач зазначає, що не проживав із відповідачкою та не був знайомий, відповідно не вступав з нею у інтимні стосунки у приблизний період зачаття дитини. Оскільки позивач з відповідачем не перебували у шлюбі на момент народження дитини та під час реєстрації його народження та ними не було подано спільної із його матір`ю заяви до органу державної реєстрації актів цивільного стану про визнання батьківства, то запис про батька до актового запису дитини про його народження було внесено в порядку визначеному ч. 1 ст. 135 СК України, що підтверджується змістом вищезазначеного Витягу, а саме за прізвищем і громадянством його матері, а прізвище, ім`я та по батькові батька дитини були записані за вказівкою Відповідача, як « ОСОБА_7 ».
24.04.2023 року рішенням Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області по справі № 216/1566/23 шлюб між позивачем та Відповідачем розірвано.
10.03.2023 року відповідачка подала до суду позов про стягнення аліментів. 21.05.2024 року. Рішенням Центрально-Міського районного суду в міста Кривий Ріг Дніпропетровської області по справі № 216/1565/23 позовні вимоги задоволено.
На підставі викладеного позивач, просив суд виключити з актового запису про народження № 04 від 06 січня 2015 року виданого Центрально-Міський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) відомості про ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянина України, РНОКПП: НОМЕР_2 , , як батька дитини - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Кривий Ріг, Криворізького району, Дніпропетровської області.
Заочним рішенням Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 17 квітня 2026 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Не погодившись з вказаним рішенням суду позивач подав апеляційну скаргу у якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, невірне застосування норм матеріального права, невірний аналіз обставин справи, просив рішення суду першої інстанції скасувати і ухвалити нове, яким задовольнити його позов.
На обґрунтування апеляційної скарги позивач зазначив, що він не є біологічним батьком дитини відповідачки, його записано батьком за якого заявою, але для того, щоб дати дитині його прізвище, але шлюб із відповідачкою розірвано, вона стягнула з нього аліменти на утримання цієї дитини, що стало підставою його звернення до суду.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів не знаходить підстав для її задоволення.
Судом встановлено, що згідно копії свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_3 , 04.10.2019 року у Центрально-Міському районному у місті Кривому Розі відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, був зареєстрований шлюб між ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_3 , актовий запис № 25. Прізвище дружини після укладення шлюбу ОСОБА_9 .
Як вбачається з витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про внесення змін до актового запису цивільного стану № 0[телефон приховано] від 23 вересня 2025 року, 25 серпня 2020 року за заявою батька про визнання батьківства № 14/20.30-52 від 14 серпня 2020 року, внесено зміни до актового запису про народження ОСОБА_10 та змінено прізвище на ОСОБА_9 , по-батькові на ОСОБА_11 , батьком вказано ОСОБА_1 .
24.04.2023 року рішенням Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області по справі № 216/1566/23 шлюб між позивачем та відповідачем розірвано.
Відповідач подала до суду позов про стягнення аліментів. 21.05.2024 року рішенням Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області по справі № 216/1565/23 з позивача на користь відповідача було стягнено аліменти на утримання дитини ОСОБА_6 .
Судом також встановлено, що позивач в момент реєстрації себе батьком ОСОБА_10 знав, що він не є батьком дитини.
Відмовляючи у позові суд першої інстанції виходив з того, що позивач достовірно знав, що він не є батьком дитини, особисто виявив бажання, щоб запис щодо батьківства був здійснений державними органами, тому в силу вимог ч. 5 ст. 136 СК України він не вправі оспорювати запис про своє батьківство, оскільки зробив це добровільно і з власної волі.
Колегія суддів апеляційного суду погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
За змістом положень статті 122 Сімейного кодексу України, дитина, яка зачата і (або) народжена у шлюбі, походить від подружжя. Походження дитини від подружжя визначається на підставі свідоцтва про шлюб та документа закладу охорони здоров`я про народження дружиною дитини.
Відповідно до частини 5 статті 136 Сімейного кодексу України, не має права оспорювати батьківство особа, записана батьком дитини, якщо в момент реєстрації себе батьком дитини вона знала, що не є її батьком, а також особа, яка дала згоду на застосування допоміжних репродуктивних технологій відповідно до частини першої статті 123 цього Кодексу. Закріплення таких правових гарантій захисту прав дитини цілком логічне та обґрунтоване, оскільки, якщо чоловік добровільно визнав своє батьківство, знаючи про те, що він не є біологічним батьком, то його права не вважаються порушеними.
За приписами частини п`ятої статті 136 СК України для задоволення позову з цієї підстави в ході судового розгляду перевірці підлягають обставини чи особа, яка оспорює батьківство, знала в момент реєстрації себе батьком дитини, що не є батьком дитини, або за встановленими обставинами справи не могла про це не знати. Відповідно, з урахуванням вимог частини третьої статті 12 ЦПК України на позивача покладається тягар доведення, що він не є біологічним батьком дитини, а відповідач у справі повинна довести належними та допустимими доказами, що позивач в момент реєстрації себе батьком дитини знав, що не є батьком дитини, або за встановленими обставинами справи не міг про це не знати.
В суду першої інстанції позивач зазначив, що йому при реєстрації його батьком дитини було відомо, що він не є біологічним батьком дитини. Доказів примушування тощо до подання відповідної заяви позивач не надав.
Відповідно до практики ЄСПЛ суди при вирішенні справ про встановлення батьківства повинні керуватися найкращими інтересами дитини, забезпечуючи баланс між інтересами дитини та позивача.
ЄСПЛ зазначив у справі "Йевремович проти Сербии", що у відповідності до статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод під час розгляду скарги про встановлення батьківства, суди мають приділяти особливу увагу інтересам конкретної дитини ("Jevremovic v. Serbia", заява № 3150/05, пункт 109, рішення ЄСПЛ від 17 травня 2007 року).
Законодавством передбачено певні обов`язки батьків щодо їх дитини, а також необхідність приймати судові рішення з урахуванням найкращих інтересів дитини, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, інших осіб. Задоволення позову позивача призведе до скасування відповідних зобов`язань позивача перед дитиною, що призведе в тій чи іншій мірі до порушення права дитини на належний рівень життя.
Враховуючи вказане рішення суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову є таким, що ухвалене відповідно до чинного законодавства, практики ЄСПЛ та відповідає інтересам дитини, тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає, рішення суду підлягає залишенню без змін як законне і обґрунтоване.
Керуючись ст.ст. 374, 375, 382, 390, 141 ЦПК України, суд апеляційної інстанції, -
П О С Т А Н О В И В
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Заочне рішення Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 17 квітня 2026 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складене 03 вересня 2026 року.
Головуючий
Судді