ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Провадження № 22-ц/803/8608/26 Справа № 211/5478/26 Суддя у 1-й інстанції - Ніколенко Д.М. Суддя у 2-й інстанції - Бондар Я. М.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 вересня 2026 року м. Кривий Ріг
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Бондар Я.М.,
суддів - Акуленка В.В., Остапенко В.О.
секретар судового засідання - Лідовська А.А.
учасники справи:
заявник - ОСОБА_1 ,
заінтересована особа - Дружківська міська військова адміністрація Краматорського району Донецької області в особі Органу опіки та піклування,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку спрощеного позовного провадження, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України без фіксації судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, апеляційну скаргу ОСОБА_1 , на ухвалу Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 04 червня 2026 року, яка постановлена суддею Ніколенко Д.М. у місті Кривому Розі Дніпропетровської області (дата складання повного судового рішення 04 червня 2026 року),
В С Т А Н О В И В
У травні 2026 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про встановлення опіки та піклування та просила призначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 опікуном над недієздатним ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Ухвалою Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 04 червня 2026 року відмовлено у відкритті провадження у справі.
В апеляційній скарзі заявник ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу суду та направити справу до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження.
Відзив на апеляційну скаргу не подано.
Відповідно ч. 3 ст. 360 ЦПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Учасники справи, будучи завчасно належним чином повідомленими про час і місце розгляду, в судове засідання не з`явилися, про причини неявки суд не повідомили, що (у відповідності до ч.2 ст. 372 ЦПК України) не перешкоджає розглядові справи.
Неявка осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час та місце судового розгляду справи являється їх волевиявленням, яке свідчить про відмову від реалізації свого права на безпосередню участь у судовому розгляді справи та інших процесуальних прав, тому не може бути перешкодою для розгляду судом апеляційної інстанції питання по суті.
Така правова позиція викладена Верховний Судом у постанові від 24 січня 2018 року у справі № 907/425/16.
У постанові Верховного Суду від 01 жовтня 2020 року у справі № 361/8331/18 суд дійшов висновку про те, що якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд апеляційної інстанції вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Колегія суддів не вбачає підстав для визнання обов`язкової явки сторін по справі в судове засідання, оскільки наявні у справі матеріали є достатніми для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи.
Відповідно до ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання технічними засобами не здійснювалося.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду в межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Згідно ч. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати.
Оскаржуване судове рішення не відповідає зазначеним вимогам виходячи із наступного.
Звернувшись до суду із цією заявою ОСОБА_1 просила призначити її опікуном над недієздатним ОСОБА_2 , 28 листопада 1961 року на підставі рішення Дружківського міського суду Донецької області у справі №2-1804 від 29 листопада 2002 року. Опікуном над ОСОБА_2 було призначено їх мати ОСОБА_3 , яка здійснювала опіку на недієздатним. ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 померла. На підставі рішенням виконавчого комітету Дружківської міської ради від 05.02.2003 року №73 «Про встановлення опіки ОСОБА_4 над ОСОБА_2 » її було призначено опікуном над братом. Вона багато років виконує обов`язки опікуна над недієздатним братом, проте в силу ст. 60 ЦК України, в редакції яка набрала чинності 01 січня 2004 року, опіка над фізичною особою у разі визнання її недієздатною встановлюється в судовому порядку. Станом на час призначення її опікуном 16 січня 2003 року вимоги ст. 60 ЦК України чинності не набрали. Її здатність виконувати обов`язки опікуна підтверджуються належними доказами.
Відмовляючи заявнику ОСОБА_1 у відкритті провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що розгляд вимог ОСОБА_1 не віднесений до юрисдикції місцевого суду в порядку цивільного судочинства, оскільки заявник звертається до суду із вимогою про призначення її опікуном на повнолітнім рідним братом ОСОБА_2 не заявляючи вимоги про визнання останнього недієздатним. При цьому суд виснував, що в силу приписів ст. 60, 63 ЦК України опіка може бути встановлена судом лише у разі визнання фізичної особи недієздатною, в усіх інших випадках опіку встановлює та призначає відповідний орган опіки та піклування. Тому, суд першої інстанції керуючись положеннями п.1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України відмовив у відкритті провадження у справі, оскільки заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції за наступних підстав.
Перевіривши обставини справи колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції не встановив належним чином обставин цієї справи.
Висновки суду суперечать закону, зокрема статті 60 ЦК України, за змістом якої суд встановлює опіку фізичній особі у разі визнання її недієздатною і призначає опікуна за поданням органу опіки та піклування.
У даній справі ОСОБА_2 вже визнаний недієздатним рішенням Дружківського міського суду Донецької області від 20 листопада 2002 року у справі №2-1804 і ця обставина в силу положень частини третьої статті 61 ЦПК України (2004 року) не підлягає доказуванню. На підставі рішення виконавчого комітету Дружківської міської ради від 05.02.2003 року №73 заявницю було призначено опікуном над недієздатним ОСОБА_2 .
Відповідно ч. 1 ст. 60 ЦК України, яка набрала чинності 01 січня 2004 року суд встановлює опіку над фізичною особою у разі визнання її недієздатною і призначає опікуна заподанням органу опіки та піклування.
При цьому, колегія суддів звертає увагу, що законодавством не передбачено обов`язку того, що визнання особи недієздатною і призначення опікуна в обов`язковому порядку має відбуватися в єдиному судовому процесі, оскільки ОСОБА_2 рішенням суду вже визнаний недієздатним, на час визнання його недієздатним строк дії рішення законодавством не було передбачено, тому повторне визнання цієї особи недієздатною при розгляді заяви ОСОБА_1 про встановлення опіки над недієздатною особою та призначення опікуна не вимагається.
Аналогічні висновки щодо застосування відповідних норм права містяться в постанові Верховного Суду від 14 лютого 2018 року у справі № 545/1691/16-ц і їх колегія суддів враховує під час розгляду даної справи відповідно ч. 4 ст. 263 ЦПК України.
Таким чином, ухвала суду першої інстанції про відмову у відкритті провадження у справі з підстави, передбаченої п.1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України постановлена з порушенням процесуальних норм.
Згідно ч.4 ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
З огляду на викладене, колегія суддів погоджується із доводами апеляційної скарги про необґрунтованість постановленої судом ухвали, а тому вона підлягає скасуванню із направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Керуючись ст.368, 374, 379, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд,
П О С Т А Н О В И В
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 04 червня 2026 року скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та оскарженню касаційному порядку не підлягає.
Повне судове рішення складено 03 вересня 2026 року.
Головуючий:
Судді: