ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Провадження № 22-ц/803/7554/26 Справа № 210/317/26 Суддя у 1-й інстанції - Сільченко В. Є. Суддя у 2-й інстанції - Бондар Я. М.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 вересня 2026 року м. Кривий Ріг
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді Бондар Я.М.,
суддів Акуленка В.В., Остапенко В.О.,
секретар судового засідання Лідовська А.А.,
сторони:
позивач ОСОБА_1 ,
відповідач ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження, апеляційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Металургійного районного суду міста Кривого Рогу від 23 квітня 2026 року, яке ухвалено суддею Сільченком В.Є. у місті Кривому Розі Дніпропетровської області, повне судове рішення складено 23 квітня 2026 року,
ВСТАНОВИВ
В січні 2026 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про зменшення розміру аліментів.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач перебував у шлюбі з ОСОБА_2 в період з 05.10.2002 року по 04.11.2014 року. У шлюбі з відповідачкою народився син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відповідно до судового наказу від 16.04.2021 року №214/1472/21 з позивача було стягнуто аліменти на користь відповідачки на утримання сина ОСОБА_3 у розмірі 1/4 частки з усіх видів його заробітку (доходу), але не більше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку.
Відповідач вдруге одружений, від другого шлюбу має двоє дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
У 2022 році друга дружина позивача звернулася до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів на дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Відповідно до судового наказу від 28.03.2022 року №211/1294/22 з позивача було стягнуто аліменти на утримання дітей в розмірі 1/3 частки від усіх видів доходів, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісяця.
На теперішній час у відповідача склалися такі обставини, які унеможливлюють сплату аліментів у встановленому судом розмірі на старшого сина ОСОБА_3 .
У зв`язку з викладеним, позивач просить суд, зменшити розмір аліментів на утримання ОСОБА_3 з 1/4 частки до 1/6 частки від усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку щомісячно.
Заочним рішенням Металургійного районного суду міста Кривого Рогу від 23 квітня 2026 року у задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги в повному обсязі.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом першої інстанції не враховано, що на момент призначення аліментів у 2021 році (1/4 частка) у нього не було зобов`язань перед іншими дітьми. У 2022 році рішенням суду з нього було стягнуто аліменти ще на двох його дітей у розмірі 1/3 частки. Наразі загальний розмір стягнень становить 58% його доходу, що ставить його у скрутне матеріальне становище та не дозволяє забезпечувати базові власні потреби.
Відзив на апеляційну скаргу не подано.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача ОСОБА_1 , який підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог, доводів апеляційної скарги, за наявними матеріалами справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Судом та матеріалами справи встановлено, що рішенням Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 04 листопада 2021 року, шлюб між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , розірвано (а.с. 5).
16 квітня 2021 року Саксаганським районним судом міста Кривого Рогу Дніпропетровської області було видано судовий наказ про стягнення з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , аліментів на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , на утримання дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частки з усіх видів його заробітку (доходу), але не більше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи стягнення з 24 лютого 2021 року і до досягнення дитиною повноліття (а.с. 7).
24 червня 2016 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_7 було укладено шлюб. Після реєстрації шлюбу прізвище дружини ОСОБА_8 , що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 (а.с. 8).
Від даного шлюбу позивач з ОСОБА_9 має двох дітей, малолітню ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та неповнолітню ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується копіями свідоцтв про народження (а.с. 10, 11).
28 березня 2022 року Довгинцівським районним судом міста Кривого Рогу Дніпропетровської області видано судовий наказ про стягнення з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , аліменти на утримання неповнолітніх дітей ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в розмірі 1/3 частини заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісячно, до повнолітті дітей, починаючи стягнення з 02 березня 2022 року, на користь матері дітей ОСОБА_9 (а.с. 12).
Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції, виходив з того, що позивач не надав належних та допустимих доказів, які б підтверджували істотне погіршення його матеріального становища, зокрема у зв`язку зі сплатою аліментів на утримання дітей ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Так, згідно з вимогами статті 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Згідно з частиною третьою статті 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.
Відповідно до частини першої, другої статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України №789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного морального і соціального розвитку дитини.
Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Сімейний кодекс України передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду.
У статті 192 СК України наведено перелік обставин, за яких суд може винести рішення, зокрема, про збільшення (зменшення) розміру аліментів. Такими обставинами є: зміна матеріального стану, зміна сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я як особи, з якої стягуються аліменти, так і особи, на користь кого вони стягуються, та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Тому, виходячи з вимог чинного законодавства, вказані обставини повинні бути суттєвими і відігравати значну роль у житті заявника, платника аліментів та доведеними при розгляді спору про зменшення або збільшення розміру аліментів, встановлених рішенням суду.
Пунктом 23 постанови Пленуму Верховного суду України №3 від 15 травня 2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» роз`яснено, що розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них. У новому розмірі аліменти сплачуються з дня набрання рішенням законної сили.
Верховний Суд України в постанові від 05 лютого 2014 року у справі № 6-143цс13 дійшов висновку, що з огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями статті 192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою й зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів у певній твердій грошовій сумі та навпаки). При розгляді позовів, заявлених з зазначених підстав, застосуванню підлягає не тільки статті 192 СК України, але й низка інших норм, присвячених обов`язку батьків утримувати своїх дітей (статті 182 «Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів», статті 183 «Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини», статті 184 «Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі»).
З аналізу даних правових норм вбачається, що при вирішенні питання про зменшення розміру аліментів, слід з`ясовувати чи змінилося матеріальне становище, сімейний стан та стан здоров`я сторін, і що ця зміна впливає на змогу сплачувати аліменти у вже визначеному розмірі. Особа, яка сплачує аліменти - платник аліментів, вправі звернутися до суду з позовом про зменшення розміру аліментів на дитину у тих випадках, коли погіршилося його матеріальне становище, сімейний стан чи стан його здоров`я або ж покращилося матеріальне становище, сімейний стан чи стан здоров`я одержувача аліментів. При цьому, суд, з урахування встановлених обставин і сукупності належних та допустимих доказів, при наявності підстав щодо неможливості сплачувати аліменти у вже визначеному розмірі, може вирішити питання щодо зменшення розміру аліментів. За правилами статті 191 СК України, лише для стягнення аліментів встановлено час, з якого вони присуджуються, а зменшення розміру аліментів відбувається за загальними правилами, а саме з моменту набрання рішенням суду законної сили.
Згідно зі статтею 182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних утриманців та інші обставини, що мають істотне значення. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, за винятком випадків, передбачених статтею 184 цього Кодексу.
Таким чином, при вирішенні питання про зменшення розміру аліментів, слід з`ясовувати чи змінилося матеріальне становище, сімейний стан та стан здоров`я сторін, і що ця зміна впливає на змогу сплачувати аліменти у вже визначеному розмірі.
Звертаючись до суду з позовом, позивач як на підставу позовних вимог посилався на те, що судовим наказом від 28.03.2022 року з позивача було стягнуто аліменти на утримання двох дітей в розмірі 1/3 частки від усіх видів доходів, у зв`язку з чим у нього змінився матеріальний стан. Тому сплата аліментів на користь відповідачки у розмірі 1/4 частки від усіх видів доходів ставить його у скрутне матеріальне становище.
Статтею 192 СК України передбачено можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених у судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до частини третьої статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини перша та друга статті 77 ЦПК України).
Згідно зі статтею 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Частиною першою статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Встановивши фактичні обставини справи та дослідивши зібрані у справі докази, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, з яким погоджується колегія суддів, про відсутність достатніх підстав для задоволення позову та зменшення розміру аліментів на утримання дочки сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження погіршення його майнового стану.
Як зазначив Верховний Суд у постанові від 22 липня 2024 року у справі № 688/4308/23, «зменшення розміру аліментів у зв`язку з тим, що позивач має на утриманні дітей, які народилась в іншому шлюбі, а також дружину, без доведення погіршення майнового становища, самі по собі не є підставою для зменшення розміру аліментів».
Доводи апеляційної скарги про те, що у позивача змінився матеріальний стан на момент ухвалення судового наказу від 28 березня 2022 року колегією суддів не приймаються до уваги, оскільки позивач вже мав на утриманні сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Таким чином, після ухвалення судового наказу від 28 березня 2022 року про стягнення з нього аліментів на утримання двох дітей у розмірі 1/3 частки його доходів, сімейний стан позивача не змінився.
Колегія суддів вважає, що саме позивач, звертаючись до суду з позовом про зменшення розміру аліментів, повинен довести обставини, які мають істотне значення, та є для нього перешкодою для сплати аліментів у встановленому раніше розмірі.
Встановивши фактичні обставини справи та дослідивши зібрані у справі докази, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, з яким погоджується колегія суддів, про відсутність достатніх підстав для задоволення позову та зменшення розміру аліментів на утримання на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , оскільки позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження погіршення його майнового стану, який будучи працездатною особою має можливість сплачувати аліменти.
Визначений судом розмір аліментів забезпечить право дитини на нормальний життєвий рівень, достатній для її фізичного, морального, культурного і соціального розвитку.
У справі, що розглядається, судом першої інстанції надано відповідь на всі істотні питання, що виникли під час кваліфікації спірних відносин. Наявність у апелянта іншої точки зору на встановлені судом обставини та щодо оцінки наявних у матеріалах доказів не спростовує законності та обґрунтованості прийнятих судом першої інстанції рішення та фактично зводиться до спонукання суду апеляційної інстанції до прийняття іншого рішення - на користь апелянта.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів апелянта по суті спору та їх відображення в оскаржуваному судовому рішенні, питання вмотивованості висновків суду, колегія суддів виходить з того, що у справі, яка переглядається, сторонам надано мотивовану відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені у апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих і правильних висновків суду першої інстанції.
Наведені апелянтом в апеляційній скарзі доводи не можуть бути взяті до уваги колегією суддів, оскільки вони фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці. Проте відповідно до вимог ст.89 ЦПК України оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів діючим законодавством не передбачена.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції прозахист правлюдини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.
Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджуються письмовими доказами.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства, у зв`язку із чим апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - залишенню без змін.
Щодо судових витрат, то відповідно до підпунктів "б" та "в" пункту 4 частини 1 статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення, та про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Оскільки апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених апелянтом у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, немає.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд,
ПОСТАНОВИВ
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Заочне рішення Металургійного районного суду міста Кривого Рогу від 23 квітня 2026 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, встановлених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.
Повне судове рішення складено 03 вересня 2026 року.
Головуючий:
Судді: