ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Провадження № 22-ц/803/8990/26 Справа № 216/1451/24 Суддя у 1-й інстанції - ОНОПЧЕНКО Ю.В. Суддя у 2-й інстанції - Бондар Я. М.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 вересня 2026 року м. Кривий Ріг
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - - Бондар Я.М.,
суддів Акуленка В.В., Остапенко В.О.,
сторони:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі- ОСОБА_2 , Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна страхова компанія «ОРАНТА»,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у порядку ч.13 ст.7, ч.1 ст. 369 ЦПК України, без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами, апеляційну скаргу представника позивача адвоката Вірко Віктора Вікторовича на рішення Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу від 23 травня 2026 року, яке ухвалене суддею Онопченком Ю.В. у місті Кривому Розі Дніпропетровської області та повне судове рішення складено 02 червня 2026 року,-
В С Т А Н О В И В
В лютому 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з даним позовом до Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта", ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, та просила стягнути на її користь: в рахунок відшкодування завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди: матеріальної шкоди у розмірі 28 469,55 грн; в рахунок відшкодування моральної шкоди - 30 000 грн, а також понесені судові витрати у вигляді витрат на правничу допомогу у розмірі 10 000 грн та судовий збір.
На обґрунтування позову зазначила, що 28 листопада 2022 року о 12 годині 35 хвилин на проїзній частині дороги перехрестя вулиць Прорізна та Кандибінська в Центрально-Міському районі міста Кривого Рогу Дніпропетровської області сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортних засобів: автомобіля марки «Шкода Феліція» державний номерний знак НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_2 та автомобіля марки «ЗАЗ ТF699Р-71 ЗНГ» державний реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_3 , який на праві власності належить його дружині ОСОБА_1 . Діями ОСОБА_2 унаслідок ДТП, автомобіль «ЗАЗ ТF699Р-71 ЗНГ» державний реєстраційний номер НОМЕР_2 зазнав значних механічних пошкоджень і став на тривалий термін непридатним для своєї подальшої експлуатації.
Постановою Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 23 лютого 2023 року провадження у справі відносно ОСОБА_2 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП закрито у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення. Постановою Дніпровського апеляційного суду від 14 червня 2023 року постанова Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 23.02.2023 скасована, ОСОБА_2 визнано винним за ст. 124 КУпАП.
Згідно висновку судового експерта № 101/23 транспортно-товарознавчого дослідження по визначенню матеріального збитку (експертизи) від 12 липня 2023 року, складеного судовим експертом Рейнюком О.В., вартість матеріального збитку завданого автомобілю марки «ЗАЗ ТF699Р-71 ЗНГ» державний реєстраційний номер НОМЕР_2 ідентифікаційний номер (VIN) НОМЕР_3 від пошкоджень, отриманих внаслідок ДТП з технічної точки зору власнику автомобіля складає: 40971,26 грн з ПДВ на запасні частини, 40595,76 грн без ПДВ.
На момент вчинення ДТП автомобіль «Шкода Феліція» державний номерний знак НОМЕР_1 (VIN-код НОМЕР_4 ), яким на відповідній правовій основі керував його титульний володілець ОСОБА_2 був забезпеченим транспортним засобом, тобто він був застрахований Полісом обов`язкового страхування з ПАТ «НАСК «ОРАНТА» за полісом серія АТ № 1008979 від 22.04.2022 (номер справи 22-04-84359) строком на 1 рік. Ліміт відповідальності страховика за шкоду заподіяну майну потерпілому становила 130 000 грн, при цьому франшиза (частина збитків, що не відшкодовується страховиком) складає 1300 грн.
Згідно заяви потерпілої ОСОБА_1 про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування до ПАТ «НАСК «ОРАНТА» від 24.07.2023 страховиком позивачці була виплачена через АТ «УКРСИББАНК» у якості відшкодування шкоди майну сума страхового відшкодування у загальному розмірі лише 16 101,71 грн. Дана сума страхового відшкодування не покриває в повному обсязі розмір спричинених матеріальних збитків.
Відшкодування спричиненої внаслідок ДТП шкоди відбулось не у повному розмірі, а саме: не було відшкодовано 24 869,55 грн (40 971,26 грн - 16 101,71 грн = 24 869,55 грн).
Крім того, внаслідок ДТП, винними діями водія ОСОБА_2 , позивачці було заподіяно додаткову матеріальну шкоду, яка виражається у наступному: вартість робіт експерта авто-товарознавця: 3500 грн, поштові витрати, пов`язані з повідомленням відповідача ОСОБА_2 про дату проведення огляду ТЗ на суму 100 грн. Таким чином, загальна сума спричиненої майнової шкоди позивачу ОСОБА_1 із урахуванням виплат ПАТ «НАСК «ОРАНТА» за автомобіль, складає: 24 869,55 грн + 3500 грн + 100 грн = 28 469, 55 грн.
Крім того, позивачці також було спричинено моральну шкоду. Оскільки, внаслідок ДТП, автомобіль марки «ЗАЗ ТF699Р-713 НГ», реєстраційний номерний знак НОМЕР_2 , зазнав значних технічних пошкоджень і на деякий час майже прийшов у повну непридатність за своїм цільовим призначенням. Позивачка та її родина не могли далі повноцінно продовжувати свій усталений спосіб життя, реалізовувати своє право користування власністю. Внаслідок ДТП позивачка перенесла дуже сильний емоційний стрес, який викликав сильний головний біль, загальний розлад здоров`я, що спричинило фізичні психологічні і душевні страждання для їх родини. На тривалий період часу суттєво змінився спосіб їх життя, з`явилася необхідність адаптуватися до нових, дискомфортних умов пересування та існування. Були порушенні актуальні життєві плани, на тривалий період зникла можливість побудови та реалізації нових життєвих планів, нової продуктивної самореалізації, а це в свою чергу ускладнює життя для позивачки та її родичів, спричиняє нові постійні матеріальні витрати. Розмір спричиненої моральної шкоди позивачка оцінює в сумі 30 000 грн.
Просила також солідарно стягнути з відповідачів: відшкодування вартості послуг по проведенню транспортно-товарознавчої експертизи по визначенню вартості матеріального збитку нанесеного власнику пошкодженого автомобіля «ЗАЗ ТF699Р-713 НГ» реєстраційний номер НОМЕР_2 , після ДТП - суму 3500, 00 грн.; відшкодування послуг на професійну правничу допомогу - суму 16 000, 00 грн., судові витрати.
Рішенням Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 23 травня 2026 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди відмовлено в повному обсязі.
В апеляційній скарзі представник позивача адвокат Вірко В.В. просив оскаржене рішення в частині відмови у стягненні моральної шкоди та обмеження судових витрат - скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити в повному обсязі.
Стягнути солідарно (або в межах лімітів відповідальності) з Відповідача-1 ( ОСОБА_2 ) та Відповідача-2 (ПАТ «НАСК «ОРАНТА») на користь ОСОБА_1 грошове відшкодування завданої моральної (немайнової) шкоди в розмірі 30 000,00 грн. (тридцять тисяч гривень 00 копійок).
Стягнути з Відповідачів на користь ОСОБА_1 судові витрати на професійну правничу допомогу, понесені у суді першої інстанції в розмірі 10 000,00 грн., а також витрати на професійну правничу допомогу, пов`язані з розглядом справи в суді апеляційної інстанції в розмірі 6 000,00 грн. (всього витрат на правничу допомогу - 16 000,00 грн.), та судовий збір за подання позову та апеляційної скарги у повному обсязі.
На обґрунтування апеляційної скарги зазначив, що повністю відмовляючи в задоволенні позовної вимоги про стягнення моральної шкоди, суд першої інстанції формально зазначив про відсутність належних доказів «моральних страждань». Такий висновок суду прямо суперечить статтям 23, 1167 ЦК України, вимогам розумності, виваженості та справедливості, а також сталій і правозастосовній практиці Верховного Суду. Крім спричинення неправомірними діями Відповідача-1 прямої майнової шкоди, Позивачу також було заподіяно глибоку немайнову (моральну) шкоду, яка перебуває у безпосередньому причинно наслідковому зв`язку з ДТП, що мала місце 28 листопада 2022 року. Дана шкода виражається у тривалому та безперервному порушенні конституційних і цивільних прав ОСОБА_1 щодо вільного володіння, користування та розпорядження належним їй майном (ст. 41 Конституції України, ст.ст. 317, 319 ЦК України). Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав, яка зокрема полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна, а також у порушенні нормальних життєвих зв`язків.
Позивачка внаслідок протиправних дій відповідача ОСОБА_2 , який керував джерелом підвищеної небезпеки та допустив зіткнення з автомобілем під керуванням третьої особи ОСОБА_3 , зазнала суттєвих психологічних, душевних та фізичних страждань. Автомобіль марки «ЗАЗ ТF699Р-71 3НГ» (д.н.з. НОМЕР_2 ), який був єдиним засобом сімейного пересування, зазнав критичних технічних пошкоджень, що на тривалий час унеможливило його використання за цільовим призначенням. Як наслідок, позивачка та її родина, у тому числі її двоє малолітніх дітей, були позбавлені можливості продовжувати звичний і усталений спосіб життя. Обмеження права користування власністю призвело до вимушеної зміни життєвих планів, необхідності щоденного пересування громадським транспортом, додаткових часових та фінансових витрат на послуги таксі, що об`єктивно спричинило тривалу емоційну напругу, стрес, почуття безпорадності та розлад сімейних стосунків через хронічний дискомфорт.
Суд першої інстанції під час ухвалення оскаржуваного рішення не надав належної правової оцінки тій обставині, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди автомобіль марки «ЗАЗ ТF699Р-71 3НГ» (д.н.з. НОМЕР_2 ) зазнав критичних технічних пошкоджень, що на тривалий час унеможливило його використання за цільовим призначенням. Як наслідок, позивачка та її родина були позбавлені можливості продовжувати звичний і усталений спосіб життя. Обмеження права користування власністю призвело до вимушеної зміни життєвих планів, необхідності щоденного використання громадського транспорту, додаткових часових та фінансових витрат на послуги таксі, що об`єктивно спричинило тривалу емоційну напругу, стрес, почуття безпорадності та розлад сімейних стосунків через хронічний дискомфорт.
Крім того, судом першої інстанції при винесенні рішення було безпідставно обмежено та не враховано понесені позивачкою витрати на професійну правничу допомогу адвоката Вірка Віктора Вікторовича у розмірі 10 000,00 грн., які повністю підтверджуються матеріалами справи: Договором про надання правничої допомоги ДП № 02/11-23 від 08.11.2023 року, розрахунковою квитанцією та Актом приймання передачі наданих послуг від 28.02.2024 року із загальним хронометражем роботи адвоката щонайменше 10 годин. Зазначений розмір гонорару відповідає критеріям реальності, співмірності та розумності (ст.ст. 19, 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»). Європейський суд з прав людини у рішенні по справі «East/West Alliance Limited» проти України» (заява № 19336/04, п. 269) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових витрат, якщо доведено, що вони були фактичними, неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. Крім того, у зв`язку із необхідністю оскарження незаконного рішення суду першої інстанції, підготовкою даної апеляційної скарги та забезпеченням представництва інтересів позивачки у засіданнях Дніпровського апеляційного суду, позивачка несе додаткові витрати на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції в розмірі 6 000,00 грн. відповідно до додаткової угоди Договору ДП № 03/06-26 від 23.06.2026 року, які також підлягають покладенню на Відповідачів при ухваленні судом остаточного рішення.
У відзиві на апеляційну скаргу, відповідач ОСОБА_2 просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін як законне і обґрунтоване. Звертає увагу суду, що позивачем не надано доказів його звернення до страхової компанії з приводу відшкодування моральної шкоди на підставі Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Тоді як відшкодування шкоди особою, яка завдала шкоду, можливе лише за умови, що згідно з вказаним законом у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування, чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика.
Справа розглядається без повідомлення учасників справі, в порядку ч.13 ст.7, ч.1 ст. 369 ЦПК України, оскільки ціна позову менше 30 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до вимог ст. 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявним в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Рішення суду оскаржене представником позивача адвокатом Вірко В.В. лише в частині відмови у стягненні моральної шкоди та обмеження судових витрат, тому в іншій частині - про стягнення майнової шкоди, відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України, в апеляційному порядку не переглядається.
Зазначене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 03.10.2018 у справі № 186/1743/15-ц, згідно якої, у разі якщо апеляційна скарга подана на рішення щодо частини вирішених вимог, суд апеляційної інстанції відповідно до принципу диспозитивності не має права робити висновків щодо неоскарженої частини ні в мотивувальній, ні в резолютивній частині судового рішення, а в описовій частині повинен зазначити, в якій частині вимог судове рішення не оскаржується.
Заслухавши суддю доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, заявлених позовних вимог, за наявними у справі матеріалами, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга представника позивача підлягає частковому задоволенню за наступних підстав.
В ході судового розгляду даної справи судом встановлено, і вказані обставини підтверджуються її матеріалами, що 28 листопада 2022 року на перехресті вул. Прорізна та вул. Кандибінська в м. Кривому Розі сталося ДТП за участю автомобілів Шкода Феліція, державний номерний знак НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_2 , та ЗАЗ ТF699Р-71 ЗНГ державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_3 , внаслідок чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження.
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 14.06.2023 ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні зазначеної дорожньо-транспортної пригоди.
На момент вчинення ДТП цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 була застрахована в ПАТ «НАСК «ОРАНТА» згідно полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів АТ №1008979 від 06.12.2021.
12.12.2022 власниця пошкодженого автомобіля ЗАЗ ТF699Р-71 - ОСОБА_1 звернулася до ПАТ «HACK «ОРАНТА» з повідомленням про настання дорожньо-транспортної пригоди та із заявою про виплату страхового відшкодування.
Представником страхової компанії за участю позивачки було проведено огляд пошкодженого транспортного засобу, за результатами якого складено відповідний протокол огляду від 19.12.2022. На підставі вказаного протоколу огляду 03 липня 2023 року ПАТ «НАСК «ОРАНТА» було здійснено розрахунок страхового відшкодування, за яким розмір матеріального збитку складає 24 601,71 грн, з якого вираховується франшиза в розмірі 2500 грн, та сума зменшення страхового відшкодування в розмірі 6000 грн, у зв`язку з чим сума страхового відшкодування складає 16 101,71 грн.
12 липня 2023 року на підставі зібраних доказів в ПАТ «НАСК «ОРАНТА» було складено страховий акт № ОЦВ-22-04-84359/1, а 13 липня 2023 року ОСОБА_1 було перераховано 16 101,71 грн - страхового відшкодування за завдану їй цією ДТП майнову шкоду за пошкодження автомобіля.
Відмовляючи у задоволені позовних вимог, зокрема в оскарженій частині - в позовних вимогах про відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції зазначив, що оскільки позивачкою не було реалізовано своє право на звернення до ПАТ «НАСК «ОРАНТА» з вимогою про відшкодування моральної шкоди в межах договору страхування, тому суд дійшов висновку про необґрунтованість вимог про відшкодування моральної шкоди з обох відповідачів.
Також суд вважав, що позивачкою не доведено спричинення моральної школи через факт ДТП, яка сталась з вини ОСОБА_2 , оскільки вона учасником ДТП не була, та фактично автомобілем користувався ОСОБА_3 . Разом з тим жодних доказів на підтвердження суттєвих змін у способі та житті та необхідність адаптуватись до нових умов пересування позивачкою не надано.
Колегія суддів не може погодитися із даними висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Згідно ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає:
1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я;
2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів;
3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна;
4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
Окремо згідно ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала:
1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки;
2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт;
3) в інших випадках, встановлених законом.
Крім цього, відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача, а також вина заподіювача шкоди.
Позивачка у позовній заяві, обґрунтовуючи розмір заподіяної їй моральної шкоди, зазначила, що вона полягає у значному пошкодженні її рухомого майна - автомобіля марки «ЗАЗ ТF699Р-71 3НГ» д.н.з. НОМЕР_2 , через що позивачка із родиною (чоловік та двоє малолітніх дітей) не могла користуватись ним за цільовим призначенням, що змінило усталений уклад її та родини життя, вона і чоловік позивачки ОСОБА_3 пережили емоційний стрес від ДТП, що викликав у них головний біль та загальний розлад здоров`я, що спричинило душевні та фізичні страждання, негативні почуття і дискомфорт.
Факт належності позивачці ОСОБА_1 автомобіля марки «ЗАЗ ТF699Р-71 3НГ» д.н.з. НОМЕР_2 , підтверджується копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, долученої до матеріалів даної цивільної справи (а.с.37).
Факт пошкодження належного позивачці ОСОБА_1 автомобіля марки «ЗАЗ ТF699Р-71 3НГ» д.н.з. НОМЕР_2 під час дорожньо-транспортної пригоди, що мала місце 28.11.2022 року та вина відповідача ОСОБА_2 , у її настанні, підтверджується постановою Дніпровського апеляційного суду від 14.06.2023 (а.с.10), а також висновком судового експерта Рейнюка О.В. № 101/23 від 12.07.2023 року (а.с.17).
Згідно даного Висновку судового експерта розмір матеріального збитку (з урахуванням зносу деталей 70%) складає 40 971,26 грн (з ПДВ на запасні частини) або 40 595,76 грн (без ПДВ).
Разом з тим, матеріали справи не містять ані свідоцтва про шлюб між позивачкою та третьою особою ОСОБА_3 , ані свідоцтв про народження двох дітей, (проте дані факти не були оспорені відповідачами,) ані медичних документів, що б свідчили про пережитий ОСОБА_1 та ОСОБА_3 розлад здоров`я, та інші негативні прояви пережитого емоційного стресу, про які зазначено в позові.
При вирішенні спору про стягнення шкоди суду слід встановити: 1. наявність заподіяної позивачу (позивачам) шкоди; 2. протиправність діяння відповідача (відповідачів); 3. наявність причинного зв`язку між заподіяною шкодою і протиправним діянням відповідача (відповідачів); а також 4. вину заподіювача (заподіювачів) шкоди.
При цьому кожна із вказаних обставин повинна бути підтверджена належними та допустимими доказами.
Колегія суддів вважає, що безперечно факт участі у ДТП та заподіяння внаслідок такої шкоди майну (транспортному засобу) особи заподіює та у даному випадку заподіяли позивачу моральну шкоду. Вина відповідача у заподіянні шкоди, протиправність його діяння та причинний зв`язок між діянням на шкодою встановлено та доведено доказами, про які йшлося вище.
Така шкода полягає у душевних переживаннях з приводу самої події та факту участі у ДТП чоловіка позивачки, а також пошкодженнях належного позивачці транспортного засобу та необхідності його відновлення чи заміни.
Колегія суддів вважає, що факт значного пошкодження автомобіля внаслідок ДТП однозначно спричиняє емоційний стрес та переживання з приводу життя та здоров`я під час самого ДТП, а також через пошкодження майна (транспортного засобу); дискомфорт, незручності, зміну життєвих планів через неможливість володіння та використання транспортного засобу у власних потребах; необхідності докладати додаткових зусиль для вирішення щоденних проблем без автомобіля; необхідність вживати заходів для його відновлення чи заміни, тощо.
Чинна редакція Закону України «Про обов`язкове страхування власників наземних транспортних засобів» в статті 26-1,, передбачає, що страховиком (у випадках, передбачених підпунктами "г" і "ґ" пункту 41.1 та підпунктом "в" пункту 41.2 статті 41 цього Закону, - МТСБУ) відшкодовується потерпілому - фізичній особі, який зазнав ушкодження здоров`я під час дорожньо-транспортної пригоди, моральна шкода у розмірі 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров`ю.
Колегія суддів враховує відсутність доказів на підтвердження загального розладу здоров`я, фізичного болю та страждань позивачки та її чоловіка, судом також не встановлено заподіяння ним каліцтва або іншого ушкодженням здоров`я.
Враховуючи вказане, а також засади розумності та справедливості колегія суддів вважає, що розмір моральної шкоди 20 000 грн. є достатньою сатисфакцією для відновлення порушених життєвих зв`язків позивача та така шкода безпідставно не була відшкодована позивачу за рахунок відповідача ОСОБА_2 відповідно до заявленої ним позовної вимоги (враховуючи також і те, що така шкода у даному випадку не підлягає відшкодуванню страховою компанією зважаючи на чинну редакцію Закону України «Про обов`язкове страхування власників наземних транспортних засобів»).
Зважаючи на вказане, слід вважати, що рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні вимоги про стягнення моральної шкоди є таким, що ухвалене без дотримання вимог закону та без врахування згаданих обставин, що мають істотне значення для вирішення спору.
Тому, рішення суду в цій частині вимог (про стягнення моральної шкоди) слід скасувати з ухваленням нового про часткове задоволення позову та стягнення з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача 20 000 грн. для відшкодування завданої позивачці моральної шкоди.
Щодо стягнення судових витрат, то слід вказати, що, оскільки позивачкою та її представником не було оскаржено рішення суду в частині відмови у стягненні матеріальної шкоди, однак, у зв`язку із частковим задоволенням вимоги про стягнення моральної шкоди після даного апеляційного перегляду, пропорційно до задоволення такої, слід стягнути судовий збір за розгляд справи судами обох інстанцій, що в загальній сумі становить 2 836,87 грн. (414,35 + 2836,87).
Що ж стосується заявленого розміру витрат на правову допомогу в обох судових інстанціях в загальному розмірі 16000 грн. то слід вказати, що такі витрати підлягають до часткового стягнення виходячи з наступного.
Так, відповідно до п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Для цілей розподілу витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Отже, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
При цьому, витрати на професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137, частина восьма статті 141 ЦПК України).
Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Об`єднаної палати Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 03 жовтня 2019 року у справі №922/445/19, додатковій постанові Верховного Суду від 28 травня 2021 року у справі №727/463/19, постановах Верховного Суду від 02 грудня 2020 року у справі №317/1209/19, від 03 лютого 2021 року у справі №554/2586/16-ц, від 17 лютого 2021 року у справі №753/1203/18, від 02 червня 2022 року у справі №15/8/203/20.
Беручи до уваги характер правовідносин у цій справі, проаналізувавши обсяг наданих послуг адвокатом, оцінюючи співмірність витрат зі складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт, взявши до уваги обґрунтованість підготовлених та поданих до суду адвокатом документів, їх значення для спору, з огляду на визначені практикою Європейського суду з прав людини критерії, враховуючи подання апеляційної скарги лише щодо частини позовних вимог, виходячи із засад розумності та справедливості, з відповідача ОСОБА_2 на користь позивачки ОСОБА_1 слід стягнути 6 000,00 грн. на відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції та 3000 грн. за подання апеляційної скарги.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374 ч.1 п.2, 376 ч.1 п.1-4, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд
ПОСТАНОВИВ
Апеляційну скаргу представника позивача адвоката Вірко Віктора Вікторовича задовольнити частково.
Рішення Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 23 травня 2026 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди скасувати та ухвалити нове судове рішення про часткове задоволення цих позовних вимог.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди 20 000,00 грн. (двадцять тисяч гривень).
В решті вимог про відшкодування моральної шкоди відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору за розгляд справи в суді першої та апеляційної інстанції в загальній сумі 2 836,87 грн., витрати на правову допомогу в суді першої та апеляційної інстанції в загальному розмірі 9000,00 грн.
В решті вимог про відшкодування судових витрат відмовити.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Повне судове рішення складене 03 вересня 2026 року.
Головуючий
Судді