ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Провадження № 22-ц/803/9201/26 Справа № 215/9520/25 Суддя у 1-й інстанції - Данилевський М.А. Суддя у 2-й інстанції - Остапенко В. О.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 вересня 2026 року м. Кривий Ріг
справа № 215/9520/25
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді Остапенко В.О.,
суддів Акуленка В.В., Бондар Я.М.
секретар судового засідання Дяченко Д.П.
сторони:
позивач ОСОБА_1
відповідач Акціонерне товариство «Українська залізниця»
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі Дніпропетровської області, в порядку спрощеного позовного провадження, апеляційні скарги ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє адвокат Яводчак Олександр Васильович, та Акціонерного товариства «Українська залізниця» на рішення Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 09 червня 2026 року, яке ухвалено суддею Данилевським М.А. у місті Кривому Розі Дніпропетровської області та повне судове рішення складено 09 червня 2026 року,
УСТАНОВИВ:
В грудні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до АТ «Українська залізниця» про стягнення моральної шкоди завданої джерелом підвищеної небезпеки.
Позов мотивовано тим, що позивач ОСОБА_1 є сином ОСОБА_2 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_1 внаслідок дорожньо-транспортної пригоди від травм, несумісних з життям, унаслідок дії джерела підвищеної небезпеки - локомотива ЧС2 №514 (ТЧ-8 Дніпро), що належить АТ «Українська залізниця», під керуванням машиніста локомотива ОСОБА_3 (ТЧ-2 Кривий Ріг) та помічника машиніста ОСОБА_4 (ТЧ-2 Кривий Ріг).
За фактом загибелі особи Відділенням поліції №3 Криворізького РУП ГУНП в Дніпропетровській області внесено відомості до ЄДРДР за №1202504123000152 від ІНФОРМАЦІЯ_1. Постановою слідчого від 24 вересня 2025 року позивача (визнано потерпілим у цьому кримінальному провадженні.
Загибель батька завдала позивачу невиправних втрат немайнового характеру, які мають тривалий та незворотний характер. Раптова, насильницька та передчасна смерть близької людини під колесами багатотонного поїзда викликала у позивача тривалий психологічний стрес, гострий емоційний біль та відчуття безпорадності. Позивач повністю позбавлений батьківського спілкування, моральної підтримки, порад та турботи. Порушено звичний уклад життя та родинні зв`язки, що суттєво знизило якість життя позивача і вимагає від нього значних додаткових зусиль для психологічної реадаптації. Усвідомлення характеру тілесних ушкоджень батька та мук, які він переніс безпосередньо під час наїзду локомотива, посилюють душевні страждання позивача.
З урахуванням наведеного вище, невідновності заподіяної шкоди, її тривалості та глибини страждань, позивач оцінює розмір грошового відшкодування завданої моральної шкоди у грошовому еквіваленті в розмірі 600 000 гривень, яку позивач просив стягнути з відповідача на свою користь. Позивач вважає, що такий розмір є розумним і справедливим і зможе хоча б частково допомогти в організації свого життя після тяжкої втрати.
Рішенням Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 09 червня 2026 року позовні вимоги задоволено частково
Стягнуто з АТ «Українська Залізниця» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 90 000 грн. Стягнуто з АТ «Українська Залізниця» на користь держави судовий збір в сумі 1 211,20 грн.
В задоволенні іншої частини позову відмовлено.
Представник ОСОБА_1 - адвокат Яводчак О.В. в апеляційній скарзі просить рішення суду скасувати в частині розміру відшкодування моральної шкоди та ухвалити в цій частині нове рішення, яким задовольнити позов повністю.
Апеляційна скарга мотивована тим, що судом не були враховані ступінь вини власника джерела підвищеної небезпеки щодо убезпечення залізної дороги від таких випадків, глибина його страждань при втраті найближчої позивачу людини. Також судом першої інстанції не враховано фінансовий стан відповідача і чинна практика Верховного Суду з розгляду справ з аналогічних питань. Заниження суми відшкодування до розміру 90 000 грн сприятиме халатному відношенню до забезпечення елементарних заходів безпеки зі сторони відповідача на залізничній колії і надалі.
Відзив на апеляційну скаргу не подано.
АТ «Українська залізниця» в своїй апеляційній скарзі просила скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 та витрати по сплаті судового збору покласти на позивача.
Апеляційна скарга АТ «Українська залізниця» мотивована тим, що згідно з Актом від 11 липня 2025 року, дії локомотивної бригади та працівників станції визнані правильними та оперативними. Вини відповідача в настанні аварії не вбачається. Натомість потерпілий допустив грубу необережність, зокрема порушив Правил безпеки: аварія сталася виключно через особисту необережність загиблого, який грубо порушив Правила безпеки громадян на залізничному транспорті України (зокрема, п.п. 2.2, 2.3, 2.5, 2.6, 2.7, 2.8). Свідомо знехтував небезпекою: потерпілий з власної ініціативи перебував у небезпечній зоні, ходив по коліях, ігнорував гучні звукові сигнали локомотива та раптово почав перетинати колію перед поїздом на відстані, значно меншій за безпечні 400 метрів.
Відсутність у діях відповідача неправомірності або протиправності виключає його обов`язок відшкодувати завдану шкоду.
Розмір завданої моральної шкоди є недоведеним. Позивачем не надано доказів, що підтверджують дійсність моральних страждань, їх тяжкість та зміну способу життя, зокрема, висновків психолога, показань свідків (свідчення друзів, колег), характеристики з місця роботи, виписки з лікарні, проходження курсів реабілітації тощо. При правомірності дій відповідача та наявності фактів грубої необережності потерпілого сума моральної шкоди, визначена рішенням суду, не відповідає засадам розумності, виваженості і справедливості. Посилався на висновки Верховного Суду у постанові від 15 грудня 2020 року у справі № 752/17832/14-ц.
Відзив на апеляційну скаргу не подано.
Заслухавши суддю-доповідача, представника АТ «Українська залізниця» - Григоріву О.Ю., яка підтримала доводи апеляційної скарги відповідача та просила її задовольнити, та заперечувала проти задоволення апеляційної скарги представника позивача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга представника позивача підлягає частковому задоволенню, апеляційна скарга відповідача - залишенню без задоволення, з наступних підстав.
Судом установлено та з матеріалів справи убачається, ІНФОРМАЦІЯ_1 о 09:47 поїзд № 33 сполученням Ясиня - Кривий Ріг-Головний (електровоз ЧС2 №514, ТЧМ ОСОБА_3 , явка 05:50, депо приписки ТЧ-2) прибув на колію №II станції. О 09:48 ДСП ОСОБА_5 , яка працювала в денну зміну з 08:00, приготувала маршрут відправлення з колії №II на станцію Вечірній Кут та проінформувала про це машиніста поїзда № 33 по поїзному радіозв`язку. О 09:50 по гучномовному вокзальному оповіщенню черговий по вокзалу ОСОБА_6 сповістила про відправлення поїзда № 33. О 09:52 ДСП ОСОБА_5 по гучномовному парковому зв`язку оголосила про відправлення пасажирського поїзда з колії № II на станцію Вечірній Кут. Поїзд № 33 відправився з колії № II о 09:52, як це передбачено графіком руху поїздів.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ДСП ОСОБА_5 по поїзному радіозв`язку о 09:55 отримала інформацію від машиніста пасажирського поїзда № 33 про застосування екстреного гальмування при відправленні з колії № II на станцію Вечірній Кут та наїзд на людину. О 09:56 від ТЧМ ОСОБА_3 було отримано уточнення, що постраждалий із ознаками життя на колії з`явився раптово із-за будівлі, що знаходиться на міжколії II- I в районі стрілочного переводу № 30.
Оператор при ДСП ОСОБА_7 отриману інформацію передала: о 09:54 ДНЦ-2 ОСОБА_13.; о 09:55 ДС Рокувата ОСОБА_14; о 09:56 ДСЗ Рокувата ОСОБА_8 ; о 09:57 оператора ГУНП по тел. 102, реєстраційний №233594464; о 09:58 диспетчера 103 ОСОБА_9 ; о 10:20 оператора ДСНС України по тел. 101 ОСОБА_10 (за вимогою працівників бригади №400 швидкої допомоги).
О 10:24 на місце події прибули бригада швидкої допомоги, представники служби порятунку та Тернівського відділення Криворізького відділу поліції. О 10:26 фельдшером бригади № 400 швидкої допомоги констатовано смерть потерпілого. В результаті слідчо-оперативних дій було встановлено особу потерпілого - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 .
За фактом смертельного травмування ОСОБА_2 , яке сталося ІНФОРМАЦІЯ_1 на колії № 2 станції Рокувата, відомості внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12025041230001521 від 06 липня 2025 року за ознаками ч.3 ст. 276 КК України.
Відповідно до п.7 Порядку розслідування та обліку нещасних випадків невиробничого характеру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 березня 2001 року № 270 та стандарту Акціонерного товариства «Українська залізниця» СТП 07-005/2019 «Порядок службового розслідування транспортних подій», з метою встановлення технічних і організаційних причин виникнення аварії та розроблення заходів щодо їх запобігання, було проведено службове розслідування аварії, внаслідок якої загинув ОСОБА_2 , зібрано пояснення та докази, проведено огляди.
Актом службового розслідування аварії від 11 липня 2025 року (далі - Акт від 11 липня 2025 року), протоколів оперативних нарад, встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 при відправленні зі станції Рокувата локомотивна бригада Криворізького локомотивного депо у складі машиніста електровоза ОСОБА_3 (стаж на посаді 27 років 02 міс. 23 дні) та помічника машиніста ОСОБА_4 (стаж на посаді 09 років 07 міс.07дн.) побачила на відстані, що між другою та третьою коліями слідувала стороння особа, вздовж колії. Машиніст неодноразово подавав сигнал великої гучності, після чого стороння особа зникла з поля зору за штучною спорудою (БлокПост), але машиніст далі продовжував подавати сигнали великої гучності. Коли машиніст прослідував 600 метрів від станції Рокувата та під`їхав до штучної споруди, стороння особа вискочила із-зі штучної споруди. Машиніст при швидкості 34км/год, з розрядкою гальмівної магістралі до 0 кгс/см2, негайно застосував екстрене гальмування з подаванням піску під колісні пари. Машиніст почув удар з правого боку локомотива попереду. Уникнути наїзду на сторонню особу не вдалося. Про екстрене гальмування та вимушену зупинку через зіткнення сторонньої особи зі складом поїзда №33 на 59км станції Рокувата помічник машиніста ОСОБА_4 по радіозв`язку доповів ДСП станції Рокувата ОСОБА_5 та черговому по депо ТЧ-2 ОСОБА_11 .
Відповідно до Акту первинного обстеження місця аварії від ІНФОРМАЦІЯ_1 станції Рокувата випадок стався у світлий час доби, інфраструктура станції в справному стані.
Згідно Акту перевірки роботи двостороннього паркового зв`язку на території станції Рокувата від 07 липня 2025 року прилади двостороннього паркового зв`язку працюють нормально, забезпечують надійність та стійкість, крім зон від маневрового світлофора М2 до вхідного світлофору Ч та від маневрового світлофора М1 до вхідного світлофора Н.
Згідно виписки з журналу обліку проходження передрейсового медогляду локомотивних бригад в медпункті Дніпровське локомотивне машиніст електровоза ОСОБА_3 та помічник машиніста електровоза ОСОБА_4 були допущені до роботи в зміну ІНФОРМАЦІЯ_1.
Згідно довідки про проходження ІНФОРМАЦІЯ_1 післярейсового медичного огляду в здоров пункті Криворізького локомотивного депо показники тиску машиніста електровоза ОСОБА_3 та помічника машиніста електровоза ОСОБА_4 в нормі, тест на алкоголь негативний.
Як вбачається з Акту комісійного обстеження електровоза ЧС2 -514 № 1 від ІНФОРМАЦІЯ_1, при проведенні огляду механічної частини, гальмівного обладнання, здійсненні перевірки подачі піску під колісні пари, роботи буферних фонарів, прожектора, звукових сигналів (свисток, тифон), роботи автогальм та ЕПГ зауважень не виявлено, швидкостемір справний.
За висновками оперативних нарад та за результатами службового розслідування (Акт від 11 липня 2025 року) дії локомотивної бригади, працівників станції Рокувата є вірними та оперативними, вини локомотивної бригади у складі машиніста електровоза ОСОБА_3 та помічника машиніста електровоза ОСОБА_4 не вбачається. Травмування сторонньої особи ОСОБА_2 сталося через особисту необережність потерпілого, внаслідок порушення ним Правил безпеки громадян на залізничному транспорті України, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 19 лютого 1998 року № 54 (зі змінами № 1059 від 22 липня 2007 року): п.2.2. перед тим, як увійти в небезпечну зону (ступити на колію), потрібно впевнитись у відсутності поїзда (або локомотива, вагона, дрезини тощо). При наближенні поїзда до перону або платформи громадяни повинні стежити за звуковими сигналами, що подаються з локомотива, моторвагонного рухомого складу та іншого спеціального самохідного рухомого складу, уважно слухати оповіщення, що передаються по гучномовному зв`язку; п.2.3.При наближенні поїзда (або локомотива, вагона, дрезини тощо) треба зупинитись поза межами небезпечної зони, пропустити його і, впевнившись у відсутності рухомого складу, що пересувається по сусідніх коліях, почати перехід. Пішоходам забороняється: п. 2.5.Ходити по залізничних коліях та наближатися до них на відстань менше п`яти метрів; п.2.6.Переходити і перебігати через залізничні колії перед поїздом (або локомотивом, вагоном, дрезиною тощо), що наближається, якщо до нього залишилося менше ніж 400 м; п.2.8.Переходити та переїжджати залізничні колії при закритому положенні шлагбаума або при червоному світлі світлофора та звуковому сигналі переїзної сигналізації; п.2.7.Переходити колію зразу після проходу поїзда (або локомотива, вагона, дрезини тощо), не впевнившись, що по сусідніх коліях не пересувається рухомий склад.
Таким чином, до смертельного травмування призвело грубе порушення потерпілим вимог п.п. 2.2, 2.3, 2.5, 2.6, 2.7 Правил безпеки громадян на залізничному транспорті.
Суд першої інстанції ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог позивача, на підставі досліджених доказів наданих сторонами по справі, виходив з того, що батько позивача загинув внаслідок ДТП, яка мала місце на залізниці, а відтак, АТ «Українська залізниця», з яким машиніст перебував у трудових відносинах, має нести відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки.
Вирішуючи питання щодо розміру моральної шкоди, спричиненої позивачу суд першої інстанції врахував обставини справи, зокрема, що смерть батька спричинила та буде спричиняти протягом усього життя позивачу душевних страждань, що істотно змінює життя ОСОБА_1 та тягне за собою зараз і потягне у подальшому додаткові зусилля на організацію свого життя. Відновити становище, яке існувало до смерті батька у житті ОСОБА_1 неможливо. За наслідками смерті позивач позбавлений моральної підтримки з боку померлого у житті в майбутньому.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції в частині наявності підстав для стягнення з відповідача АТ «Українська залізниця» на користь позивача моральної шкоди, завданої смертю батька, так як їх суд першої інстанції дійшов на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилались, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтвердженими тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Так, відповідно до статті 3 Конституції України, людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
Статтею 55 Конституції України визначено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом.
Згідно приписів ч.1 статті 4 ЦПК України, яка регламентує право на звернення до суду за захистом, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, завдання моральної шкоди іншій особі (пункт 3 частини другої статті 11 ЦК України).
Відшкодування шкоди - один з найважливіших інститутів сучасної правової науки. У законодавстві України передбачено два види шкоди, що підлягає відшкодуванню - шкоду матеріальну і шкоду моральну.
Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди (пункт 9 частини другої статті 16 ЦК України).
Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Вимоги частин 2 та 3 статті 23 ЦК України передбачають, що моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (частина третя статті 23 ЦК України).
Відповідно до роз`яснень, наведених у пункті 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
За змістом пункту 1 частини 2 статті 1167 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від вини юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.
Відповідно до частини 2 статті 1168 ЦК України моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім`єю.
Згідно з частинами першою, другою статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо - і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.
Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Володільцем об`єкта, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку, є юридична або фізична особа, що експлуатує такий об`єкт в силу наявності права власності, користування (оренди), повного господарського відання, оперативного управління або іншого речового права. Не вважається володільцем об`єкта, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку, і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка управляє джерелом підвищеної небезпеки в силу трудових відносин з таким володільцем (водій, машиніст, оператор тощо).
Відповідно до частини першої статті 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.
Для покладення на юридичну особу відповідальності, передбаченої статтею 1172 ЦК України, необхідна наявність як загальних умов деліктної відповідальності (протиправна поведінка працівника; причинний зв`язок між такою поведінкою і шкодою; вина особи, яка завдала шкоду), так і спеціальних умов (перебування у трудових відносинах з юридичною особою або фізичною особою - роботодавцем незалежно від характеру таких відносин; завдання шкоди під час виконання працівником своїх трудових (службових) обов`язків).
Під виконанням працівником своїх трудових (службових) обов`язків необхідно розуміти виконання роботи згідно з трудовим договором (контрактом), посадовими інструкціями, а також роботи, яка хоч і виходить за межі трудового договору або посадової інструкції, але доручається роботодавцем або викликана невідкладною виробничою необхідністю як на території роботодавця, так і за її межами протягом усього робочого часу.
З аналізу змісту глави 82 ЦК України вбачається, що законодавець розрізняє поняття «особа, яка завдала шкоду» та «особа, яка відповідає за шкоду». За наявності вини особи, яка завдала шкоду, особа, яка є відповідальною за шкоду, на підставі частини першої статті 1191 ЦК України набуває права зворотної вимоги (регресу) до винної особи в розмірі виплаченого відшкодування.
Судом першої інстанції під час судового розгляду встановлено, що причиною нещасного випадку на залізниці стала груба необережність ОСОБА_2 який порушив Правила безпеки громадян на залізничному транспорті України, однак оскільки батько позивача загинув внаслідок ДТП, яка мала місце на залізниці, висновок суду першої інстанції про те, що саме АТ «Українська залізниця», з яким машиніст перебував у трудових відносинах, має нести відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, колегія суддів вважає правильним і повністю з ним погоджується
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявності підстав для відшкодування завданої позивачу моральної шкоди, яка пов`язана з глибокими емоційними переживаннями та моральними стражданнями через передчасну смерть батька, порушення укладу його життя. Факт загибелі батька позивача - ОСОБА_2 є безумовним свідченням спричинення позивачу глибоких моральних страждань.
Посилання АТ «Українська залізниця» на те, що матеріали справи не містять доказів глибини і тривалості моральних страждань позивача, тяжкості вимушених змін у житті, зокрема, медичних висновків чи довідок про проходження лікування, є безпідставними, адже не звернення позивача за фаховою медичною допомогою, зокрема, психологічною, не спростовує спричинення йому моральної шкоди та душевних страждань.
Щодо доводів апеляційних скарг стосовно необґрунтовано завищеного/заниженого розміру моральної шкоди колегія суддів зауважує, що гроші виступають еквівалентом завданої моральної шкоди. Грошові кошти, як загальний еквівалент всіх цінностей, в економічному розумінні «трансформують» шкоду в загальнодоступне вираження, а розмір відшкодування «обчислює» шкоду. Розмір визначеної компенсації повинен, хоча б наближено, бути мірою моральної шкоди та справедливої сатисфакції потерпілому. При визначенні компенсації моральної шкоди складність полягає у неможливості її обчислення за допомогою будь-якої грошової шкали чи прирівняння до іншого майнового еквіваленту. Тому грошова сума компенсації моральної шкоди є лише ймовірною, і при її визначенні враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставин, які мають істотне значення, вимоги розумності і справедливості.
Схожі правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 25 травня 2022 року в справі № 487/6970/20, від 23 листопада 2022 року в справі № 686/13188/21, від 19 квітня 2023 року в справі № 336/10216/21.
Розмір відшкодування моральної шкоди перебуває у взаємозв`язку з фізичним болем, моральними стражданнями, іншими немайновими втратами, яких зазнала потерпіла особа (постанова Великої Палати Верховного Суду від 29 червня 2022 року в справі № 477/874/19).
Європейський суд з прав людини зауважив, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків, коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, § 62, ЄСПЛ від 12 липня 2007 року).
Таким чином, розмір моральної шкоди не є конкретно визначеною сумою, а визначається судом в кожному конкретному випадку з урахуванням всіх обставин справи.
При цьому визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами розумності, справедливості та співмірності. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен приводити до її безпідставного збагачення.
Беручи до уваги наведене, з урахуванням того, що смерть близької людини (батька) в будь-якому разі незалежно від причин настання смерті (травма на виробництві, смерть внаслідок кримінально протиправних дій чи смерть від природних причин тощо) є психотравмуючим впливом на сина, що призводить до моральних страждань та завдає шкоду, враховуючи беззаперечний факт того, що внаслідок смертельної травми отриманої батьком позивача, були порушені життєві плани позивача, що призвело до додаткових зусиль з боку позивача на організації його життя, позивач зазнав моральних страждань, апеляційний суд вважає за необхідне збільшити розмір стягнутої судом першої інстанції моральної шкоди зі 90 000 грн до 200 000 грн.
Такий висновок узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 29 травня 2023 року у справі № 283/2536/21 (провадження № 61-2396св23), від 21 червня 2024 року в справі № 629/2372/23 (провадження № 61-2964св24), від 24 січня 2025 року у справі № 624/946/23 (провадження № 61-3291св24).
За наведених обставин апеляційна скарга представника позивача підлягає частковому задоволенню, а апеляційна скарга відповідача - залишенню без задоволення.
Згідно з частиною 13 статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанцій, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Частинами 6 та 10 статті 141 ЦПК України передбачено, що якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
При частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.
Оскільки позов ОСОБА_12 та подану його представником апеляційну скаргу задоволено частково, і позивач звільнений від сплати судового збору, з АТ «Українська залізниця» підлягає стягненню судовий збір за подачу позову у розмірі 2 000 грн (1% від заявлених позовних вимог).
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє адвокат Яводчак Олександр Васильович, задовольнити частково.
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Українська залізниця» - залишити без задоволення.
Рішення Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 09 червня 2026 року змінити, збільшивши розмір відшкодування моральної шкоди, що підлягає стягненню з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 зі 90 000 грн до 200 000 (двісті тисяч) грн.
Рішення Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 09 червня 2026 року змінити, збільшивши стягнутий з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь держави розмір судового збору з 1 211,20 грн до 2 000 (дві тисячі) грн.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Повне судове рішення складено 03 вересня 2026 року.
Головуючий:
Судді: