ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Провадження № 22-ц/803/3819/26 Справа № 202/9301/25 Суддя у 1-й інстанції - Михальченко А. О. Суддя у 2-й інстанції - Агєєв О. В.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 вересня 2026 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд у складі:
головуючого судді Агєєва О.В.,
суддів: Красвітної Т.П., Халаджи О.В.
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників, цивільну справу №202/9301/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за апеляційною скаргою представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» - Романенка Михайла Едуардовича на рішення Індустріального районного суду міста Дніпра від 18 грудня 2025 року, ухвалене у складі судді Михальченко А.О.,-
ВСТАНОВИВ:
Позивач ТОВ «Діджи Фінанс» звернувся до Індустріального районного суду міста Дніпра з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
В обґрунтування позовних вимог ТОВ «Діджи Фінанс» посилається на те, що 27 березня 2021 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Мілоан» було укладено договір про споживчий кредит №101501573, який підписаний електронним підписом позичальника, відтворений шляхом використання одноразового ідентифікатора, який було надіслано на номер мобільного телефону вказаний позичальником при укладанні кредитного договору.
На підставі платіжного документа відповідачу перераховані кредитні кошти на картковий рахунок в сумі 8000 грн.
Відповідачем не виконані належним чином кредитні зобов`язання, внаслідок чого утворилась заборгованість.
08 липня 2021 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Діджи Фінанс» укладено Договір відступлення права вимоги №04Т, у відповідності до умов якого, ТОВ «Мілоан» відступає ТОВ «Діджи Фінанс», а ТОВ «Діджи Фінанс» приймає права вимоги до позичальників в тому числі за договором про споживчий кредит №101501573 від 27 березня 2021 року, що укладений між ТОВ «Мілоан» та позичальником ОСОБА_1 .
Відповідно до витягу з Додатку до Договору відступлення права вимоги №04Т від 08 липня 2021 року, ТОВ «Діджи Фінанс» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 39200 грн., з яких: 8000 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 31200 грн. - заборгованість за відсотками.
Позивачем, який набув права грошової вимоги, на адресу відповідача направлено повідомлення про відступлення права вимоги від ТОВ «Мілоан» до ТОВ «Діджи Фінанс», зазначивши інформацію про порядок погашення заборгованості по кредитному договору.
У зв`язку з чим просить суд стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за договором про споживчий кредит №101501573 від 27 березня 2021 року в розмірі 39200 грн., судовий збір у розмірі 2422,40 грн. та 5000 грн. витрат на правничу допомогу.
Рішенням Індустріального районного суду міста Дніпра від 18 грудня 2025 року у задоволенні позову ТОВ «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовлено.
Не погодившись з зазначеним судовим рішенням, представник ТОВ «Діджи Фінанс» - Романенко М.Е. подав апеляційну скаргу, в якій вважає, що оскаржене рішення ухвалене у зв`язку з неповним з`ясуванням обставин справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що 27 березня 2021 року за власним волевиявленням та з повним розумінням умов кредитування та усвідомленням рівня відповідальності, ОСОБА_1 в особистому кабінеті на офіційному веб-сайті ТОВ «Мілоан» за адресою: https://miloan.ua/ подано заявку на отримання кредиту №101501573, яка знаходиться у власному кабінеті відповідача на вказаному веб-сайті товариства.
Стверджує, що відповідачу було направлено електронним повідомленням (SMS) на номер телефону НОМЕР_1 , який особисто вказаний відповідачем у договорі про споживчий кредит №101501573 від 27 березня 2021 року. Повідомлення містило одноразовий ідентифікатор V53412 , при введенні якого відповідач підтвердив прийняття умов договору. Даний договір також знаходиться у власному кабінеті відповідача на офіційному веб-сайті товариства за адресою: https://miloan.ua/.
Звертає увагу суду апеляційної інстанції, що PDF файл договору, який міститься у матеріалах справи у додатках до позову, завантаживши (скачавши даний файл) та відкривши через програмне забезпечення, призначене для читання PDF файлів суд має змогу переконатись у наявності підпису та побачити одноразовий ідентифікатор.
Вказує, що відповідач не надав жодних доказів, які б підтверджували, що мобільний номер телефону та ІР-адреса, з яких була подана заява на отримання кредиту, йому не належать.
Вважає, що наданий позивачем скріншот першої сторінки договору із фіксацією підпису сторін за допомогою одноразового ідентифікатора дає підстави вважати доведеним належними доказами факт, що договір про споживчий кредит №101501573 від 27 березня 2021 року був дійсно підписаний з первісним кредитором саме відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора V53412.
Копія платіжного доручення №26285492 від 27 березня 2021 року є належним та допустимим доказом на підтвердження перерахування первісним кредитором кредитних коштів відповідачу на умовах визначених договором про споживчий кредит.
Однак, доказів на спростування відповідності анкетних даних відповідача в зазначених анкеті заяві та договорі - матеріали справи не містять.
Також зазначає, що представником відповідача не доведено, що витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 6500,00 грн. були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим. Вважає, що відсутні будь-які правові підстави для стягнення з позивача на користь відповідача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 5000 грн.
Крім того, зазначає, що судові витрати апелянта складаються зі сплаченого ним судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 3 633,60 грн. та витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 6000 грн.
У зв`язку з чим просив рішення Індустріального районного суду міста Дніпра від 18 грудня 2025 року скасувати та ухвалити нове рішення, про задоволення позовних вимог ТОВ «Діджи Фінанс» в повному обсязі, вирішити питання розподілу судових витрат в суді першої інстанції, а також у суді апеляційної інстанції.
Відповідач своїм правом на подачу відзиву не скористався.
Відповідно до частини 3 статті 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах заявлених вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Частиною 3 статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно зі ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Частиною 4 статті 19 ЦПК України передбачено, що спрощене провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.
Відповідно до вимог частини 1 статті 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку суд переглядає справу за наявними і ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до ч.1 ст.368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Відповідно до ч. 3 цієї статті розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу.
Відповідно до ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Згідно з частиною першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Рішення суду першої інстанції відповідає вказаним вимогам закону.
Судом встановлено, що з долученої до справи копії кредитного договору №101501573 від 27 березня 2021 року, яка досліджена судом і у паперовому вигляді і шляхом відкриття прикріпленого до електронної справи файлу з застосування програми «ABBYY Fine Reader PDF 15» вбачається, що вказаний договір не містить електронного підпису ОСОБА_1 , а у правому верхньому куті першої сторінки договору розміщений штамп «підписано: ОСОБА_2 , ТОВ Мілоан, час:27.03.2021 20:55» при натисканні на якій, для перевірки властивостей підпису, програма зазначає, що дійсність підпису невідома, не вдалося перевірити час підписання. При перевірці сертифікату судом отримана інформація, що недостатньо інформації для перевірки сертифіката.
Крім того, судом встановлено, що анкета-заява на кредит №101501573 від 26 березня 2021 року також не містить підписів представника ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 .
В матеріалах справи також відсутні докази, з яких можна було б установити, що ОСОБА_1 пройшла ідентифікацію в інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «Мілоан» при вході в особистий кабінет, в порядку передбаченому Законом України «Про електронну комерцію», через номер телефону чи електронну пошту, які б вона сама зазначила.
Судом досліджена копія платіжного доручення 26285492 від 27 березня 2021 року, яка надана позивачем на підтвердження фактичного виконання кредитного договору, а також рух коштів по рахунку ОСОБА_1 , який наданий на виконання ухвали суду АТ «Акцент-Банк», і встановлено, що 27 березня 2021 року на картку № НОМЕР_2 , яка емітована на ім`я ОСОБА_1 , не надходили грошові кошти з рахунку ТОВ «Мілоан» № НОМЕР_3 , який зазначений як дебетовий рахунок платника у платіжному дорученні, тобто з сукупності досліджених доказів судом не встановлено, що ТОВ «Мілоан» перерахувало на рахунок ОСОБА_1 гроші на виконання кредитного договору.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ТОВ «Діджи Фінанс», суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано належних та допустимих доказів укладення між сторонами кредитний договір № 101501573 від 27 березня 2021 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 не укладено і фактично його виконання також не відбулось, а тому між ними не виникло цивільно-правових відносин на підставі кредитного договору, які регулюються Цивільним кодексом України.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.
Відповідно до ч.1 ст.525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Частиною 1 ст.599 ЦК України передбачає, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ч.1 ст.610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Згідно з ч.1 ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Частиною 1 ст.625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України визначено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Статтею 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно зі статтею 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
За статтями 512, 514 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відступлення права вимоги за своєю суттю означає договірну передачу зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.
За загальним правилом заміна кредитора у зобов`язанні не вимагає згоди на це боржника, якщо інше не передбачено законом або договором.
Згідно з частиною 2 статті 517 ЦК України боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.
Боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, чи який вважає, що йому не надано належних доказів на підтвердження відступлення прав вимоги новому кредиту, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору (а не новому) і таке виконання є належним. Інших правових наслідків факт не повідомлення боржника про заміну кредитора чи ненадання йому доказів на підтвердження відступлення прав вимоги новому кредитору законом не передбачено.
Відповідно до частини 1 статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Згідно з частиною першою статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Згідно з ч.1 ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини перша та друга статті 77 ЦПК України).
Відповідно до частини другої статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно зі статтею 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Частиною 1 статті 81 ЦПК України передбачено, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
З долученої до справи копії кредитного договору №101501573 від 27 березня 2021 року, яка досліджена судом першої інстанції і у паперовому вигляді і шляхом відкриття прикріпленого до електронної справи файлу з застосування програми «ABBYY Fine Reader PDF 15» встановлено, що вказаний договір не містить електронного підпису ОСОБА_1 ..
У правому верхньому куті першої сторінки договору №101501573 від 27 березня 2021 року розміщений штамп «підписано: ОСОБА_2 , ТОВ Мілоан, час:27.03.2021 20:55», однак при натисканні на якій, для перевірки властивостей підпису, програма зазначає, що дійсність підпису невідома, не вдалося перевірити час підписання. При перевірці сертифікату судом отримана інформація, що недостатньо інформації для перевірки сертифіката.
Апеляційним судом також вказані обставині перевірені та висновок суду першої інстанції підтверджений.
Із Анкети-заяви на кредит №101501573 від 26 березня 2021 року вбачається здійснення процедури верифікації відповідача за телефоном шляхом верифікаційного дзвінка, однак не вбачається здійснення направлення відповідачу даних в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності для підписання заявки електронним підписом одноразовим ідентифікатором.
Вказана Анкета-заява на кредит №101501573 від 26 березня 2021 року не містить підписів представника ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1
Платіжне доручення 26285492 від 27 березня 2021 року та рух коштів по рахунку ОСОБА_1 не підтверджують факту перерахування 27 березня 2021 року на картку № НОМЕР_2 , яка емітована на ім`я ОСОБА_1 , грошових коштів з рахунку ТОВ «Мілоан» № НОМЕР_3 , який зазначений як дебетовий рахунок платника у платіжному дорученні.
Відповідач ОСОБА_1 заперечувала факт укладення нею договору про споживчий кредит №101501573 від 27 березня 2021 року із ТОВ «Мілоан».
Також відповідач заперечувала факт отримання нею грошових коштів на її рахунок від ТОВ «Мілоан» за договором про споживчий кредит №101501573 від 27 березня 2021 року із ТОВ «Мілоан».
Суду апеляційної інстанції позивачем не надано копії договору №101501573 від 27 березня 2021 року, який би був підписаний ОСОБА_1 одноразовим ідентифікатором (його номером), із зазначення дати та часу його підписання.
Таким чином, позивачем не доведено належними та допустимими доказами факту укладення між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 договору про споживчий кредит №101501573 від 27 березня 2021 року, а також факту перерахування ОСОБА_1 від ТОВ «Мілоан» суми кредиту.
За таких обставин, враховуючи викладене, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ТОВ «Мілоан» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, за недоведеністю.
Також суд першої інстанції, виходячи з критеріїв розумності, справедливості та співмірності, обґрунтовано прийшов до висновку про стягнення з позивача на користь відповідача витрат на професійну правничу допомогу, надану в суді апеляційної інстанції в розмірі 5000 грн.
Посилання в апеляційній скарзі на доведеність позовних вимог є необґрунтованими належними та допустимими доказами у справі.
Доводи апеляційної скарги суд відхиляє, оскільки вони зводяться до переоцінки доказів, пов`язані з незгодою з висновками суду першої інстанції і не є підставою для скасування оскарженого судового рішення.
Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Оскаржуване судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.
Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд вважає, що підстави для скасування рішення Індустріального районного суду міста Дніпра від 18 грудня 2025 року відсутні.
Відповідно до ч.ч.1, 13 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
З огляду на висновок про залишення апеляційної скарги без задоволення, підстав для перерозподілу судових витрат немає.
Керуючись статтями 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» - Романенка Михайла Едуардовича - залишити без задоволення.
Рішення Індустріального районного суду міста Дніпра від 18 грудня 2025 року у справі №202/9301/25 - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках передбачених пунктом 2 частиною третьою статті 389 ЦПК України.
Повний текст постанови складено 02 вересня 2026 року.
Судді: