Дата документу 02.09.2026 Справа № 335/2354/26
ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Єдиний унікальний № 335/2354/26 Головуючий у 1-й інстанції: Крамаренко І.А.
Провадження № 22-ц/807/1973/26 Суддя-доповідач: Мінгазов Р.В.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 вересня 2026 року м. Запоріжжя
Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого Мінгазова Р.В.,
суддів: Бредуна Д.С.,
Полякова О.З.,
за участю секретаря Смокотіної В.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу з апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області на рішення Вознесенівського районного суду м. Запоріжжя від 29 червня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління пенсійного фонду України в Запорізькій області, про стягнення недоотриманої пенсії у порядку спадкування,
В С Т А Н О В И В:
У березні 2026 року ОСОБА_1 , в особі представника - адвоката Вельможко А.І., звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про стягнення недоотриманої пенсії в порядку спадкування.
В обґрунтування позовних вимог зазначав, що позивач є сином померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , яка на день смерті перебувала на обліку в ГУПФУ Запорізької області та отримувала пенсію відповідно до законодавства України. Розмір недоотриманої пенсії за період з 01.07.2022 по 28.01.2025 становить 184 362,44 грн., яка увійшла до складу спадщини. Позивачем отримано свідоцтво про право на спадщину за законом (спадщина складається з недоотриманої пенсії у сумі 53 727,00 грн.), видане 11.11.2025 приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Харченко Ю.Г., відповідно до якого ОСОБА_1 , має право на спадщину розмірі (одна друга) частки. Позивач ОСОБА_1 звернувся до відповідача із заявою про виплату недоотриманої пенсії. 18.11.2025 відповідачем було виплачено позивачу 26 863,50 грн. недоотриманої ОСОБА_2 пенсії. 12.01.2026 відповідач повідомив позивача про повний розрахунок та виплату усіх належних сум. За розрахунком позивача, виходячи з матеріалів пенсійної справи, загальна сума недоотриманої пенсії спадкодовця за спірний період (01.07.2022 - 28.01.2025) складає 184 362,44 грн. (одна друга частка позивача - 92 188,22 грн.) Внаслідок чого утворилась різниця у сумі недоотриманої пенсії у розмірі 65 137,72 грн. Враховуючи те, що відповідач порушує його право власності на вказану суму коштів, просив суд стягнути з відповідача на його користь недоотриману пенсію у розмірі 65 137,72 грн., яка увійшла до складу спадщини після смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , та на яку позивач має законне право.
Рішенням Вознесенівського районного суду м. Запоріжжя від 29 червня 2026 року позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про стягнення недоотриманої пенсії в порядку спадкування за законом задоволено повністю.
Стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області на користь ОСОБА_1 суму недоотриманої пенсії у розмірі 65 317 (шістдесят п`ять тисяч триста сімнадцять) грн. 72 коп., що належала спадкодавцю ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області на користь ОСОБА_1 суму судового збору у розмірі 1 064 (одна тисяча шістдесят чотири) грн. 96 коп.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, представник Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області Литвинець Ю.С. подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції обставинам справи, порушення норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
В обґрунтування апеляційної скарги представник Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області посилається на те, що ОСОБА_2 1939 року народження, перебувала на обліку в Головному управлінні Пенсійного фону України в Запорізькій області та отримувала пенсію.
Виплата пенсії ОСОБА_2 призупинена з 01.05.2023 у зв`язку з тривалою неоплатою, відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 49 Закону №1058. В подальшому, звернень від ОСОБА_2 до органів Пенсійного фонду України щодо поновлення виплати пенсії не надходило. Пенсія з 01.05.2023 по день смерті ОСОБА_2 не нараховувалась.
На запит приватного нотаріуса, щодо суми недоотриманої пенсії померлої ОСОБА_2 (померла ІНФОРМАЦІЯ_1 ), відповідачем було надано довідку, де зазначено, що сума недоотриманої пенсії складає 53 727,00 грн., необхідно зазначити, що розмір виплати може бути зменшено в залежності від дати звернення до територіального органу Пенсійного фонду України особи, яка має право на отримання даної виплати згідно свідоцтва про право на спадщину.
Суд першої інстанції не врахував, що ОСОБА_2 з моменту припинення нарахування пенсії по день смерті, не зверталась до відповідача із заявою про поновлення пенсійних виплат, розмір недоотриманої пенсії, враховуючи вимоги пункту 14-4 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону №1058, Порядку № 299 за період з 01.07.2022 по 01.05.2023 становить 53 727,00 грн., недоотримана пенсія за період з 01.05.2023 по день смерті ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) відсутня, оскільки за вказаний період вона не нараховувалась.
Звертає увагу, що позивачу було виплачено 1/2 недоотриманої пенсії померлої ОСОБА_2 в листопаді 2025.
Відзив на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не надходив, що згідно з частиною 3 статті 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
За приписами п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України підставами для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення без змін є ухвалення судом першої інстанції судового рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні (ч.ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України).
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що позивач після смерті матері прийняв спадщину та отримав свідоцтво на спадщину, до складу якої належить неотримана при житті спадкодавця пенсія, отже, за позивачем необхідно визнати право власності на спадщину, яке не визнається відповідачем. Суд першої інстанції врахував, що 1/2 частка недоотриманої пенсії після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , становить 92181,22 грн. Відповідачем на банківський рахунок ОСОБА_1 18.11.2025 було виплачено частину недоотриманої пенсії у розмірі 26863,50 грн., тому залишок недоотриманої частини пенсійних виплат, належних позивачу, становить 65317,72 грн., які слід стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 .
Апеляційний суд погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції, так як вони є обґрунтованими, відповідають обставинам справи і вимогам закону.
Так, відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
За частиною 1 статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до частини 1 статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно з частиною 1 статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.
Частиною першою статті 316 ЦК України передбачено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Відповідно до статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
За статтею 92 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема: права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов`язки громадянина; основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення; засади регулювання праці і зайнятості, шлюбу, сім`ї, охорони дитинства, материнства, батьківства; виховання, освіти, культури і охорони здоров`я; екологічної безпеки (пункти 1, 6).
Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України), крім прав і обов`язків що нерозривно пов`язані з особою спадкодавця, зокрема: 1) особисті немайнові права; 2) право на участь у товариствах та право членства в об`єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами; 3) право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 4) права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом; 5) права та обов`язки особи як кредитора або боржника, передбачені статтею 608 ЦК України (стаття 1219 ЦК України).
За змістом ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у ст.ст. 1261-1265 цього Кодексу.
В силу ч. 1 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
Відповідно до ч. 1 ст. 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
Суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомоги у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім`ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини (стаття 1227 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 46 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV від 09.07.2003, нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії.
За положеннями ст. 52 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, виплачується - по місяць смерті включно членам його сім`ї, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті, у тому числі непрацездатним членам сім`ї, зазначеним у частині другій статті 36 цього Закону, які знаходилися на його утриманні, незалежно від того, проживали вони разом з померлим пенсіонером чи не проживали.
Члени сім`ї, зазначені в частині першій цієї статті, повинні звернутися за виплатою суми пенсії померлого пенсіонера протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. У разі звернення кількох членів сім`ї, які мають право на отримання суми пенсії, зазначеної у частині першій цієї статті, належна їм відповідно до цієї статті сума пенсії ділиться між ними порівну.
У разі відсутності членів сім`ї, зазначених у частині першій цієї статті, або у разі не звернення ними за виплатою вказаної суми в установлений частиною другою цієї статті строк сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, входить до складу спадщини.
Зміст вказаних норм узгоджується із положеннями Закону України "Про пенсійне забезпечення" № 1788-XII від 05.11.1991, де в ч. 1 ст. 91 вказано, що суми пенсії, що належали пенсіонерові і залишилися недоодержаними у зв`язку з його смертю, передаються членам його сім`ї, а в разі їх відсутності - входять до складу спадщини.
Положення частин другої, третьої статті 52 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", які є спеціальними стосовно правовідносин про спадкування сум пенсії, не обмежують право на отримання сум пенсії, що належала пенсіонерові і не була ним отримана у зв`язку з його смертю. Ці положення тільки визначають подію, умови, час, коло осіб і їх правове становище, предмет правовідносин, із настанням яких можлива виплата недоотриманої пенсії померлого пенсіонера.
Аналіз наведених норм матеріального права дає можливість дійти висновку про те, що суми пенсії, які перейшли у спадщину, передаються спадкоємцям у повному обсязі, без будь-яких часових обмежень. Норми ч. 1 ст. 46 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", які регулюють виплату пенсіонеру певних сум пенсії не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії, не розповсюджуються на правовідносини з приводу отримання спадкоємцями померлого пенсіонера тих сум пенсії, які перейшли у спадщину.
Що стосується доводів апеляційної скарги про те. що суд першої інстанції не застосував до спірних правовідносин Порядок виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання) та здійснення страхових виплат за страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, особам, які тимчасово проживають за межами України, або проживають на тимчасово окупованих Російською Федерацією територіях України, або виїхали з тимчасово окупованих Російською Федерацією територій України та проживають на підконтрольній Україні території, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 №299 «Про деякі особливості виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання) та страхових виплат за страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», апеляційний суд звертає увагу не те, що вказаний порядок набрав чинності 20.03.2025 і не підлягає застосуванню до спірних правовідносин у цій справі, оскільки ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , перебувала на обліку в ГУПФУ в Запорізькій області та отримувала пенсію за віком.
Виплату пенсії ОСОБА_2 з 01.05.2023 було призупинено у зв`язку із тривалою неоплатою відповідно до п. 4 частини першої ст. 49 Закону № 1058. Пенсійна справа знята з обліку з 01.03.2025 у зв`язку із смертю пенсіонерки ОСОБА_2 - ІНФОРМАЦІЯ_1 .
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть НОМЕР_1 виданого 20.02.2025 Шевченківським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), актовий запис № 118.
Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є сином померлої ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження ОСОБА_1 , виданого 11.12.1963 Роздольським сільським ЗАГС Міхайлівського району Запорізької області, актовий запис № 52.
Відповідно до копії свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Запорізької області Харченко Ю.Г., спадкоємцями зазначеного у свідоцтві майна ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , є її сини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , на (одна друга) частку спадщини, та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на (одна друга) частку спадщини. Спадщина, на яку в указаній частці видано свідоцтво складається з недоотриманої пенсії у сумі 53 727,00 грн., що знаходиться у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Запорізькій області, що підтверджується довідкою, виданою тим же управлінням 23 липня 2025 року за номером 160. (спадкова справа №74/2025, зареєстровано в реєстрі за № 607).
Згідно копії пенсійної справи, наданої Головним управлінням пенсійного фонду України в Запорізькій області, встановлено, що розмір пенсії ОСОБА_2 протягом спірного періоду неодноразово змінювався шляхом прийняття відповідних рішень про перерахунок пенсії, що обумовлено індексацією заробітку та змінами прожиткового мінімуму. Зокрема: рішенням від 18.06.2022 (перерахунок у зв`язку зі зміною прожиткового мінімуму) встановлено розмір пенсії: з 01.07.2022 по 30.11.2022 - 5 211,65 грн.; з 01.12.2022 - 5 238,71 грн; рішенням від 25.02.2023 (індексація заробітку, масовий перерахунок) встановлено з 01.03.2023 розмір пенсії у сумі 5 976,31 грн.; рішенням від 25.02.2025 (індивідуальний перерахунок у зв`язку зі зміною прожиткового мінімуму) встановлено з 01.03.2024 розмір пенсії 6 442,94 грн.
Отже, сума недоотриманої пенсії спадкодавця за спірний період (01.07.2022 - 28.01.2025) відповідно до рішень про перерахунок, відповідно до розрахунку представника позивача, який взято до уваги судом, складає 184 362,44 грн.
18.11.2025 відповідачем було виплачено позивачу 26 863,50 грн. недоотриманої ОСОБА_2 пенсії. 12.01.2026 листом відповідач повідомив про повний розрахунок з позивачем та виплату усіх належних сум. Також у листі зазначалося про те, що з 01.05.2023 року виплата пенсії ОСОБА_2 була призупинена, із заявою щодо поновлення померла не зверталася.
Таким чином судом першої інстанції встановлено, що позивач ОСОБА_1 є спадкоємцем за законом після смерті матері ОСОБА_2 на (одна друга) частку. Спадщина, на яку в указаній частці видано свідоцтво складається з недоотриманої пенсії у сумі 53 727,00 грн., сума якої нарахована та підтверджена відповідачем.
Відповідно до розрахунку представника позивача загальна сума недоотриманої пенсії спадкодавця складає 184 362,44 грн. Однак, розмір недоотриманої пенсії ОСОБА_2 було зменшено відповідачем, та сплачено позивачу у розмірі 26 863,50 грн.
Таким чином, ОСОБА_1 має право на спадщину розмірі (одна друга) частки, що складає суму у розмірі 92 181,22 грн.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, який, приймаючи до уваги положення ст. 1227 ЦК України, вважав, що спадкодавець ОСОБА_2 мала право на нарахування та виплату пенсії незалежно від того, чи звертався пенсіонер до територіальних органів Пенсійного фонду України за поновленням виплати пенсії, а тому позивач як спадкоємець померлої відповідно до положень ст. 1227 ЦК України має право на отримання пенсії в порядку спадкування за законом, оскільки згідно зі ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини. Оскільки встановлено, що позивач після смерті матері прийняв спадщину та отримав свідоцтво на спадщину, до складу якої належить неотримана при житті спадкодавця пенсія, то за позивачем необхідно визнати право власності на спадщину, яке не визнається відповідачем, згідно до положень ст. 392 ЦК України. Встановивши, що 1/2 частка недоотриманої пенсії після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 становить 92 181,22 грн., а відповідачем на банківський рахунок ОСОБА_1 18.11.2025 вже було виплачено частину недоотриманої пенсії у розмірі 26 863,50, то залишок недоотриманої частини пенсійних виплат, належних позивачу становить 65317,72 грн., вказану суму слід стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 .
Правильність розрахунків представника позивача щодо розміру недоотриманої пенсії, відповідачем не спростовано, контр-розрахунків суду не надано.
З огляду на викладене, встановленими обставинами та вищенаведеними нормами матеріального права спростовуються доводи апеляційної скарги про відсутність правових підстав для стягнення недоотриманої суми пенсії у порядку спадкування. За своїм змістом вказані доводи зводяться до повторень заперечень проти позову, незгоди з рішенням суду першої інстанції, незгоди з наданою судом оцінкою зібраних у справі доказів та встановлених на їх підставі обставин, тобто стосуються переоцінки доказів, яким була надана належна оцінка судом, і не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, яким у повному обсязі з`ясовані обставини справи, доводи сторін перевірені та їм дана належна оцінка.
Докази та обставини, на які посилається представник Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області в апеляційній скарзі, були предметом дослідження суду першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом були дотримані норми матеріального і процесуального права.
Ухвалюючи рішення у справі, суд першої інстанції, правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідивши наявні у справі докази і надавши їм належну оцінку та дійшов правильного висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Частиною четвертою статті 10 ЦПК України передбачено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до статей 1 та 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).
З урахування наведеного колегія суддів вважає, що рішення суду постановлено з додержанням вимог закону і підстав для його скасування не вбачається.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд
У Х В А Л И В:
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області залишити без задоволення.
Рішення Вознесенівського районного суду м. Запоріжжя від 29 червня 2026 року у цій справі залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України.
Головуючий Р.В. Мінгазов
Судді: Д.С. Бредун
О.З. Поляков