Дата документу 01.09.2026 Справа № 332/2298/24
ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Єдиний унікальний № 332/2298/24
Провадження №22-ц/807/1465/26
Головуючий в 1-й інстанції - Сінєльнік Р.В.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 вересня 2026 року місто Запоріжжя
Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого, судді-доповідача Кухаря С.В.,
суддів: Кочеткової І.В., Подліянової Г.С.,
секретар Волчанова І.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» на рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 30 січня 2026 року, ухвалене у м. Запоріжжі (повний текст рішення складено 30 січня 2026 року) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором та зустрічним позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» про захист прав споживача, часткове визнання правочину недійсним,-
В С Т А Н О В И В:
У квітні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.В обґрунтування позовної заяви зазначало, що 24.11.2021 року між ТОВ «Авентус Україна» та відповідачем за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи ТОВ «Авентус Україна» було укладено електронний договір №5118309 про надання споживчого кредиту (далі кредитний договір), згідно умов якого, відповідачу було надано кредит в сумі 23 000,00 грн., строком на 30 днів, за процентною ставкою 1,90% в день, шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну карту. Відповідач свої зобов`язання за договором не виконав. 18.04.2023 року між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» укладено договір факторингу №18.04/23-Ф, у відповідності до якого, ТОВ «Авентус Україна» відступив ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» права грошової вимоги за кредитним договором №5118309 від 24.11.2021 року. Про відступлення прав грошової вимоги за кредитним договором ТОВ «Авентус Україна» повідомило відповідача шляхом направлення на електронну пошту відповідного повідомлення. Зазначає, що станом на 05.04.2024 р. заборгованість відповідача за кредитним договором перед позивачем не сплачена і складає 36 547,00 грн. Посилаючись на зазначені обставини позивач просив суд стягнути з відповідача заборгованість за договором в розмірі 36 547,00 грн. та понесені судові витрати по справі.
У січні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з зустрічною позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» про захист прав споживача, часткове визнання правочину недійсним, в обґрунтування зустрічного позову зазначав, що позивач за зустрічним позовом вважає, що пункти 4.1, 4.2, 4.3, 4.4. договору №5118309 про надання споживчого кредиту від 24.11.2021 р. щодо пролонгації строку кредиту є такими, що порушують вимоги чинного законодавства, зокрема, Закону України «Про захист прав споживачів», Закону України «Про споживче кредитування». Наголошено на тому, що відповідачем за первісним позовом за кредитним договором була вже сплачена сума в розмірі 23 379,50 грн., (відсотки за користування кредитом), двома платежами, однак позивач безпідставно сприйняв це як пролонгацію з боку споживача і тому двічі строк кредиту було продовжено, до 23.01.2021 та до 23.02.2022 зі стандартною % ставкою 1,90 % в день. Крім того , зазначає , що сума відсотків за кредитом нарахована понад 90 днів, без підписання з позичальником додаткових угод та без надання нового графіку погашення кредиту та інформації про орієнтовану вартість кредиту. Відповідач не погоджується із сумою заборгованості розмірі 36 547,00 грн., вважає, що спірна сума боргу має бути обрахована наступним чином: 36 110,00 грн.(вартість кредиту за стандартною ставкою) - 23 379,50 грн. (сума сплачена відповідачем) = 12730,50 грн. Просив суд визнати недійсним пункти 4.1, 4.2, 4.3, 4.4. договору №5118309 про надання споживчого кредиту від 24.11.2021 року, укладеного між ТОВ «Авентус Україна» (правонаступник ТОВ «ФК Фінтраст Україна» та ОСОБА_1 .
Ухвалою Заводського районного суду м. Запоріжжя від 30 січня 2025 року змінено найменування позивача у цивільній справі № 332/2298/24 з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» на Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал».
Рішенням Заводського районного суду м. Запоріжжя від 30 січня 2026 року, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал » - задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Фінтраст Капітал» заборгованість за кредитним договором №5118309 від 24.11.2021 року в розмірі 12 730 грн. 50 коп.
У задоволені інших позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Фінтраст Капітал» - відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Фінтраст Капітал» судові витрати в розмірі 843,72 грн. судового збору та витрати на правову допомогу в розмірі 3 843,00 грн.
У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» про захист прав споживача , часткове визнання правочину недійсним - відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду, представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» - Крюкова Марина Володимирівна подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду та стягнути з відповідача суму заборгованості в розмірі 36 547 грн. та стягнути судові витрати по справі.
Узагальненими доводами апеляційної скарги є те, що матеріалами справи підтверджено факт укладання кредитного договору, факт зарахування кредитних коштів на картку відповідача, надано розрахунок заборгованості проведений у відповідності до умов договору узгодженого сторонами. Суд безпідставно дійшов висновку, що проценти можуть нараховуватися лише протягом строку дії кредитного договору. Процента ставка за договором була погоджена сторонами під час його укладення, і відповідач свідомо прийняв умови договору, не висловивши застережень чи заперечень.
Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю - доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Згідно зі ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 24.11.2021 року між ТОВ «Авентус Україна» та відповідачем за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи ТОВ «Авентус Україна» було укладено електронний договір №5118309 про надання споживчого кредиту, який був підписаний відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором «С842763».
Згідно умов кредитного договору, сума кредиту складає 23 000,00 грн., строк кредиту на 30 днів, дата повернення кредиту 24.12.2021. Строк кредиту може бути продовжено у порядку та на умовах визначених в розділі 4 цього Договору.
ТОВ «Авентус Україна» свої зобов`язання перед відповідачем за Кредитним договором виконало та надало йому кредит в сумі 23 000 грн., шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку відповідача.
Згідно з довідкою ТОВ «ФК «Контрактовий дім» №2635 від 04.05.2023 року про перерахування коштів, ТОВ «Авентус Україна» надало ОСОБА_1 кредит в сумі 23000 грн. шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку відповідача № НОМЕР_1 .
З розрахунку заборгованості вбачається, що відповідач ОСОБА_1 24.12.2021 р. здійснив оплату на рахунок Кредитора в розмірі нарахованих процентів за користування кредитом: 24.12.2021 року в розмірі нарахованих процентів за користування кредитом на суму 9 832,50 грн.
24.01.2022 року відповідач здійснив оплату на рахунок кредитора в розмірі нарахованих процентів за користування кредитом на суму 13 547,00 грн.
Відповідно до п.1.5.1. Кредитного договору знижена процентна ставка 1,90 % в день застосовується відповідно до умов визначених в п.1.4 Договору.
Відповідно до п.1.5.2. Договору, знижена процентна ставка 1,425 % в день застосовується, якщо споживач у межах строку, визначеного в п.1.4 договору, або протягом трьох календарних днів, що слідують за датою закінчення такого строку, здійснить повне погашення кредитної заборгованості або протягом такого строку за ініціативою Споживача відбудеться продовження строку кредиту на новий строк, Споживач як учасник Програми лояльності отримає від Товариства індивідуальну знижку на стандартну процентну ставку, в зв`язку з чим розмір процентів, що повинен сплатити Споживач за стандартною процентною ставкою до дати фактичного повернення кредиту, але в будь-якому випадку не більше ніж за період строку кредиту, зазначеного в п.1.4 Договору, а у випадку пролонгації - до дати пролонгації (не включно), буде перераховано за зниженою процентною ставкою. У випадку невиконання Споживачем умов для отримання індивідуальної знижки від Товариства, користування кредитом для Споживача здійснюється за стандартною процентною ставкою на звичайних (стандартних) умовах, що передбачені цим Договором та доступні для інших споживачів, які не мають окремих індивідуальних знижок стандартної процентної ставки. При цьому, Споживач розуміє та погоджується, що застосування стандартної процентної ставки без знижки не можна вважати зміною процентної ставки, порядку її обчислення та порядку сплати у бік погіршення для Споживача, оскільки надання кредиту за цим Договором здійснюється саме на умовах стандартної процентної ставки, а можливість отримання індивідуальної знижки забезпечена для Споживача лише як для учасника Програми лояльності та лише за умови виконання вимог для її застосування, передбачених цим Договором. Якщо Споживач є учасником Програми лояльності - розмір зниженої процентної ставки зазначений в Договорі має значення, що є меншим за розмір стандартної процентної ставки, зазначеної в Договорі. Якщо Споживач не є учасником Програми лояльності, розмір зниженої процентної ставки дорівнює розміру стандартної процентної ставки, у зв`язку з чим цей підпункт Договору носить технічний характер та не має юридичного змісту для Споживача.
Відповідно до п.1.7. (1.7.1, 1.7.2) орієнтована реальна річна процентна ставка на дату укладення договору складає: за стандартною ставкою 24079,41% річних; за зниженою ставкою 7497,59 % річних.
Орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення договору складає за стандартною ставкою - 36 110,00 грн., за зниженою ставкою - 32 832,50 грн. (п.1.8 договору).
У пункті 2.1 вказаного вище договору погоджено, що кошти кредиту надаються товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування за реквізитами платіжної картки № № НОМЕР_1 або іншої платіжної картки, реквізити якої надані споживачем товариству з метою отримання кредиту.
Згідно з п.4.3.1 Кредитного договору сторони домовились, що у випадку, якщо у Споживача на дату закінчення строку кредиту (нового строку кредиту після пролонгації або автопролонгації) наявна заборгованість за кредитом, строк кредиту продовжується кожен раз на один наступний календарний день, що слідує за днем закінчення такого строку, але не більше ніж на 90 (дев`яносто) календарних днів поспіль, крім випадку, якщо в цей день повинна відбутися пролонгація строку кредиту за ініціативою Споживача, відповідно до пп.4.2.2- 4.2.4. Договору.
Вищевказані умови кредитування визначені і в паспорті споживчого кредиту, Інформація, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит (стандартизована форма), який 24.11.2021 підписано між ТОВ «Авентус Україна» та відповідачем електронним цифровим підписом одноразовим ідентифікатором C842763.
Відповідач свої зобов`язання перед кредитором щодо повернення кредиту та нарахованих процентів не виконав, а також не уклав угоду щодо пролонгації строку дії кредитного договору, в зв`язку з чим, а також керуючись пунктами 4.3. Кредитного договору Кредитний договір було автопролонговано, а строк користування кредитом було двічі продовжено на 30 днів зі стандартною процентною ставкою 1,90 % в день, про що 24.12.2021 та 24.01.2022 було повідомлено відповідача на номер його мобільного телефону НОМЕР_2 .
Також, листом від 24.02.2022 року ТОВ «Авентус Україна» було повідомлено ОСОБА_1 щодо заборгованості за кредитним договором та продовження строку кредиту.
Згідно Договору факторингу №18.04/23-Ф від 18.04.2023, укладеного між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» ( а.с.78-82, том 1), як клієнтом, та ТОВ «ФК «Фінтраст Україна», як факторингом, згідно з умовами якого до ТОВ «ФК» Фінтраст Україна» перейшло право грошової вимоги до Відповідача за Кредитним договором, що підтверджується Витягом з Реєстру боржників до Договору Факторингу; платіжними інструкціями про сплату ТОВ ФК «Фінтраст Україна» за відступлення прав вимоги згідно договору№18.04/23-Ф від 18.04.2023.
Про відступлення права грошової вимоги за кредитним договором ТОВ «Авентус Україна» повідомило ОСОБА_1 шляхом направлення повідомлення на електронну пошту відповідача.
Отже, до ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» відповідно до укладеного Договору Факторингу № 18.04/23-Ф перейшло право грошової вимоги до Відповідача за кредитним договором №5118309.
Згідно розрахунку станом на 05.04.2024 року заборгованість за Кредитним договором Відповідача складає 36547,00 грн., з яких: 23 000 грн. - тіло кредиту та 13 547,00 грн. - нараховані проценти за користування кредитом.
Таким чином встановлено, що первісним кредитором виконані обов`язки за договором про надання споживчого кредиту від 24.11.2021, в той час відповідач належним чином не виконав взяті на себе зобов`язання та згідно матеріалів справи він має заборгованість перед ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал», яке є правонаступником кредитодавця.
Матеріали справи та встановлені судом обставини не дають підстав вважати, що дії ТОВ «Авентус Україна» при укладенні спірного кредитного договору суперечили волевиявленню сторін.
Суд першої інстанції вважав, що надані позивачем докази свідчать про факт видачі коштів, а отже і право вимагати заборгованість за договором, оскільки після прийняття відповідачем умов кредитного договору з ним було укладено електронний кредитний договір, який був підписаний відповідачем у відповідності до вимог частини 6 та 8 статті 11 і статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», а саме за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Між банком та ТОВ "ФК "Контрактовий дім" було укладено договір відповідно до якого банк надав послуги переказу коштів. Переказ був ініційований ТОВ "ФК "Контрактовий дім". ОСОБА_1 отримав кредит в сумі 23 000 грн. на свою платіжну карту, що підтверджується довідкою ТОВ «ФК «Контрактовий дім» про перерахування коштів.
Переказ коштів, виданих в рамках Кредитного договору здійснено шляхом перерахування на банківську картку, яку відповідачем вказано особисто в заяві на отримання Кредиту та підтверджується копією довідки платіжного провайдера, зазначений Платіжний провайдер має відповідну Ліцензію Національного банку України на здійснення переказів коштів у національній валюті без відкриття рахунків та внесений в Державний реєстр фінансових установ, що підтверджується свідоцтвом. Платіжний провайдер надав первісному кредитору ТОВ «Авентус Україна» послуги з переказу грошових коштів відповідно до умов Договору про організацію переказу платежів. Кредитні кошти відповідачу перераховувалися за допомогою платіжного провайдера, що має відповідну ліцензію та у спосіб обумовлений умовами кредитного договору на банківську картку, що повною мірою відповідає вимогам чинного законодавства.
Отже, кредитний договір № 5118309 підписаний сторонами, вони досягли домовленості з усіх істотних умов договору, мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, а їх волевиявлення було вільним та відповідало їхній внутрішній волі.
Таким чином, ОСОБА_1 отримав кредит, користувався кредитними коштами та частково сплачував заборгованість за договором, протягом дії кредитного договору не звертався до банку з пропозицією про внесення будь-яких змін до запропонованої редакції договору, за роз`ясненням положень, які були йому не зрозумілі чи за додатковою інформацією щодо умов кредитування, чим погодився із усіма умовами такого договору.
Виходячи з наведеного, суд дійшов висновку, що позивачем за допомогою належних та допустимих доказів доведено факт отримання відповідачем кредитних коштів та невиконання належним чином відповідачем зобов`язань за кредитним договором.
Стосовно заборгованості за відсотками, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості по відсоткам за користування кредитом, нарахованих у межах строку кредитування з 24.11.2021 по 24.12.2021.
Посилання позивача за первинним позовом на пролонгацію строку кредиту є недоведеним, виходячи з такого.
Відповідно до п. 3.1 договору нарахування процентів за Договором здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом, протягом строку кредиту (включаючи періоди пролонгації та автопролонгації),виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році, тобто метод "факт/факт".
За положеннями пункту 4.2.2 договору пропозиція (оферта) споживача щодо продовження строку користування кредитом вчиняється шляхом здійснення платежу на користь Товариства у розмірі не менше суми нарахованих та несплачених на дату платежу процентів, відповідь на яку Товариство може надати протягом 24 годин з моменту вчинення вказаних дій Споживачем. Якщо Споживач здійснюючи вказаний платіж не бажає продовжувати строк користування кредитом, Споживач зобов`язаний повідомити про це Товариство в один із способів, наведених у цьому договорі.
Пунктом 4.2.3 вказаного вище договору погоджено, що товариство має право, але не обов`язок протягом строку для відповіді, акцептувати пропозицію (оферту) Споживача про продовження строку користування кредитом шляхом направлення Споживачу текстового повідомлення про погодження нового строку кредиту (з зазначенням нової дати повернення) на номер мобільного телефону та/або адресу електронної пошти, повідомлені Споживачем Товариству в Особистому кабінеті/зазначені в Договорі.
Належних та допустимих доказів пролонгації кредитного договору від 24.11.2021 матеріали справи не містять, оскільки така пролонгація за умовами договору мала здійснюватися шляхом акцептування позикодавцем пропозиції (оферти) споживача про продовження строку користування кредитом шляхом направлення споживачу текстового повідомлення про продовження нового строку кредиту (із зазначенням нової дати повернення).
Представник позивача за первісним позовом посилається на те, що ОСОБА_1 було повідомлено про пролонгацію кредитного договору та на підтвердження надав повідомлення, відправлене на номер мобільного телефону відповідача. Однак, зазначене повідомлення не має погодження пропозиції про продовження нового строку кредиту із зазначенням нової дати повернення кредиту, суду не надано доказів тому, що зарахована сума 23379,50 грн., сплачена ОСОБА_1 , була саме пропозицією про продовження дії строку договору.
Виходячи з викладеного, встановивши погодження між сторонами умов (пункту 4.2.2) про продовження строку користування кредитом через ініціативу позичальника (здійснення платежу на користь товариства), яку має право погодити позикодавець; враховуючи обґрунтування позивачем пролонгації строку кредиту на підставі вказаного пункту договору; приймаючи до уваги нечіткість умов пункту 4.3 про автопролонгацію строку кредитування без згоди позичальника з урахування погоджених умов у вказаному пункті 4.2.2; враховуючи положення статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів», суд першої інстанції дійшов висновку про недоведеність позивачем за первинним позовом факту продовження строку кредитування понад 30 днів, який було визначено у пункті 1.4 кредитного договору від 24.11.2021.
Задовольняючи вимоги первісного позову частково та відмовляючи у задоволенні вимог зустрічного позову, суд першої інстанції виходив з того, що підстави для нарахування відсотків за користування кредитом за межами строку кредитування у період з 25.12.2021 по 17.04.2023 (згідно розрахунку заборгованості) - відсутні. Отже, обґрунтований розмір заборгованості за кредитним договором від 24.11.2021 становить 36 110, 00 грн., а саме: тіло кредиту - 23 000,00 грн., відсотки за користування кредитом - 13 110,00 грн. Такий розмір відповідає також положенням підпункту 1.8.1 кредитного договору про орієнтовну загальну вартість кредиту. Також, судом встановлено, що на погашення заборгованості відповідачем було внесено всього 23 379,00 грн., що підтверджується наданим позивачем за первинним позовом розрахунком заборгованості. З таких підстав, сума заборгованості за кредитним договором від 24.11.2021 року складає 12 730,50 грн. (36110,00-23379,50), яка підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал».
Відповідач та його представник не надали суду жодних належних та допустимих доказів на підтвердження вказаних ними обставин та відповідно не довели наявність підстав для визнання певних положень кредитного договору недійсними. Відповідач ОСОБА_1 , підписавши Паспорт споживчого кредиту, підтвердив отримання та ознайомлення з інформацією про умови кредитування та орієнтовну загальну вартість кредиту, надані виходячи із обраних ним умов кредитування. Отже, вимоги положень діючого законодавства про надання споживачу інформації, необхідної для отримання споживчого кредиту (ст.9 Закону України «Про споживче кредитування»), в даному випадку позивачем були дотримані. Укладений між сторонами кредитний договір не містять будь-яких несправедливих умов, тобто таких, що тягнуть істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду відповідача як споживача.
З вказаними висновками суду першої інстанції, колегія суддів погоджується, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.
Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Згідно з ч.1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Частиною 1 ст. 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.
Згідно з ч. 4 ст. 631 ЦК України закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.
Статтею 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.
Згідно з ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною 1 ст. 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
З огляду на правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, нарахування позивачем відсотків за користування кредитними коштами поза межами строку дії договору позики є безпідставним.
У постанові об`єднаної палати КГС ВС від 02.10.2020 N 911/19/19, Верховний Суд зазначив, що суд має з`ясувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується; у разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то суд, з урахуванням конкретних обставин справи, самостійно визначає суми нарахувань, які підлягають стягненню, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання та максимального розміру стягуваних сум нарахувань.
Відповідно до умов кредитного договору № 5118309 від 24.11.2021 ТОВ "Авентус Україна" надало ОСОБА_1 кредит на споживчі цілі в розмірі 23 000,00 гривень строком на 30 днів. Вказаний договір підписано в електронній формі.
Враховуючи, що відповідачем сплачено суму у розмірі 23379,50 грн., а сума заборгованості за кредитними коштами і відсотками за весь період кредитування складає 36110,00 грн., заборгованість що залишилася не сплаченою складає 12730,50 грн.
Пролонгація строку кредитування, на яку вказує скаржник, як на таку, що узгоджена умовами укладеного договору, не дає можливості позичальнику користуватися кредитними коштами, а лише дає можливість кредитору нараховувати відсотки необмежену кількість часу, що безумовно призводить до дисбалансу договірних відносин. Як вірно вказав суд першої інстанції, позивачем за первісним позовом не доведено, що зарахована сума 23379,50 грн., сплачена ОСОБА_1 , була саме пропозицією про продовження дії строку договору.
Ухвалюючи рішення у цій справі, суд першої інстанції, правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідивши наявні у справі докази і надавши їм належну оцінку та дійшов правильного висновку про те, що вказані позовні вимоги за первісним позовом підлягають задоволенню частково.
Частиною четвертою статті 10 ЦПК України передбачено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до статей 1 та 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, обґрунтовано викладених в мотивувальній частині оскаржуваного рішення та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
З урахування наведеного колегія суддів вважає, що рішення суду постановлено з додержанням вимог закону і підстав для його скасування не вбачається.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381-383 ЦПК України, апеляційний суд у складі колегії суддів,-
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» залишити без задоволення.
Рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 30 січня 2026 року у цій справі залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови.
Повна постанова складена 04 вересня 2026 року.
Головуючий С.В. Кухар
Судді: І.В. Кочеткова
Г.С. Подліянова