Справа № 127/3580/26
Провадження № 22-ц/801/1888/2026
Категорія: 41
Головуючий у суді 1-ї інстанції Березовська О. А.
Доповідач:Сало Т. Б.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 вересня 2026 року Справа № 127/3580/26 м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Сала Т.Б., суддів: Голоти Л.О., Панасюка О.С., секретар Канахівська М.О., розглянувши апеляційну скаргу АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ІДЕЯ БАНК» на заочне рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 07 травня 2026 року, ухвалене суддею Березовською О.А., повне рішення складено 01 червня 2026 року, в цивільній справі за позовом АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ІДЕЯ БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
встановив:
У лютому 2026 року АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «ІДЕЯ БАНК» (далі - АТ «ІДЕЯ БАНК») звернулося до суду із вказаним позовом, в якому просило стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства заборгованість за кредитним договором в розмірі 144 092,58 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 08 грудня 2023 року між сторонами було укладено договір кредиту № M32.00601.010590861. За умовами кредитного договору, відповідач отримав кредит в сумі 150 000 грн, зі сплатою 79,99% річних, з поверненням, сплатою кредиту та інших платежів, у тому числі процентів у терміни, передбачені встановленим кредитним договором графіком щомісячних платежів. Позивач повністю виконав свої зобов`язання відповідно до кредитного договору.
Відповідач не виконує свої зобов`язання, передбачені договором кредиту. Остання оплата відповідачем була здійснена 29 липня 2025 року, внаслідок чого утворилась заборгованість в сумі 144 092, 58 грн, яка включає прострочений борг в сумі 110 401, 32 грн, прострочені проценти - 33 691, 26 грн.
У зв`язку з невиконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором, позивач змушений звернутися до суду за захистом своїх порушених прав та інтересів.
Заочним рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 07 травня 2026 року позов задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «ІДЕЯ БАНК» заборгованість за кредитним договором в сумі 110 401, 32 грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «ІДЕЯ БАНК» 2 549, 91 грн судового збору.
В іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовлено.
Не погодившись із вказаним рішенням, АТ «ІДЕЯ БАНК» подало апеляційну скаргу, в якій просить прийняти постанову, якою рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні процентів у розмірі 33 691,26 скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги в цій частині задовольнити у повному обсязі. Також просить вирішити питання розподілу судових витрат.
У скарзі зазначає, що матеріалами справи підтверджено всі істотні обставини, необхідні для визначення розміру заборгованості, а саме: факт укладення кредитного договору; факт отримання відповідачем кредитних коштів; умови кредитування; розмір процентної ставки та строк кредитування. Банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня та є підтвердженням виконаних за день операцій. Відповідач не подав власного контррозрахунку заборгованості, не спростував визначений позивачем розмір процентів та не надав доказів належного виконання кредитних зобов`язань. Суд визнав виписку належним доказом, коли встановлював факт сплати процентів, але фактично відмовився оцінювати виписку для визначення їх розміру, що є порушенням норм процесуального права, оскільки всупереч ст.89 ЦПК України, є вибірковою оцінкою доказів.
У поданому на апеляційну скаргу відзиві ОСОБА_1 просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
У судове засідання, призначене на 01 вересня 2026 року, сторони не з`явилися, про розгляд справи повідомлені належним чином.
31 серпня 2026 року від ОСОБА_1 надійшла заява, в якій він просив розглянути справу у його відсутність.
Враховуючи положення ч. 2 ст. 372 ЦПК України, відповідно до якої неявка сторін та інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, колегія суддів прийшла до висновку про розгляд заяви у відсутність належно повідомлених учасників справи.
Апеляційний суд, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги дійшов до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено, що 08 грудня 2023 року між банком та ОСОБА_1 в письмовій формі було укладено договір кредиту №M32.00601.010590861 (а.с.4-7).
Згідно з п. 1 кредитного договору передбачено, що банк надає клієнту кредит на споживчі цілі, а клієнт отримує його на таких умовах: тип кредиту - мобільний, сума кредиту 150 000, 00 грн, процентна ставка та тип - 79, 99% річних, фіксована, строк кредиту - 36 місяців.
Відповідно до пунктів 1.5, 1.6 кредитного договору нарахування процентів здійснюється за методом «факт/факт», починаючи з дати надання кредиту. Графік позичальника (Додаток 1) до цього договору в розрізі сум погашення кредиту і процентів є невід`ємною частиною договору. Нарахування процентів припиняється з настанням терміну повернення кредиту, а також у інших випадках, передбачених законом. Базою для нарахування процентів є неповернена сума кредиту. Дата повернення кредиту - по 08 грудня 2026 року включно.
Відповідачем 08 грудня 2023 року був підписаний паспорт споживчого кредиту M32.00601.010590861 від 08 грудня 2023 року та Додаток №1 до договору M32.00601.010590861. Графік щомісячних платежів (а.с.8-9,10).
Судом також досліджена Публічна пропозиція АТ «ІДЕЯ БАНК» про приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб (ДКБОФО), затверджена протоколом засідання правління №07/05-08 від 05 липня 2023 року, яка вводиться в дію з 07 серпня 2023 року, та яка відповідачем не підписана (а.с.11-24).
Позивач повністю виконав свої зобов`язання згідно кредитного договору, що підтверджується платіжними інструкціями №2471636 та №2471634 від 08 грудня 2023 року (а.с.25,25 зворот).
Випискою по рахунку на ім`я ОСОБА_1 , кредит №M32.00601.010590861 від 08 грудня 2023 року за період з 07 січня 2000 року по 07 січня 2026 року підтверджується видача кредиту в сумі 150 000,00 грн за вказаним договором та зарахування коштів для погашення кредиту та процентів (а.с.26-28).
З довідки-розрахунку заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором M32.00601.010590861 від 08 грудня 2023 року вбачається, що розрахунок не надається. Позивач вказує суму простроченого боргу - 110 401,32 грн та прострочені проценти в сумі 33 691, 26 грн (а.с.28).
05 грудня 2025 року АТ «ІДЕЯ БАНК» направлено відповідачу вимогу про усунення порушення кредитних зобов`язань вих. №12.4.2/ M32.00601.010590861 від 02 грудня 2025 року (а.с.29).
Оскільки ОСОБА_1 не виконав свої зобов`язання за кредитним договором, АТ «ІДЕЯ БАНК» звернулося до суду з даним позовом про стягнення заборгованості.
За змістом статей 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до статті 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
За правилом частини першої статті 205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до частин 1, 2 статті 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Відповідно до положень частини 1 статті 1056-1 ЦК України, процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.
Частиною першою статті 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
У відповідності до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
З положень ч. 13 ст. 12 та ч. 1 ст. 81 ЦПК України слідує, що обов`язок щодо обґрунтованості та доведеності розміру заборгованості покладається на позивача, а відповідач, у разі заперечень щодо обставин, викладених у позові, повинен спростувати наявність підстав для стягнення заборгованості за кредитом та її розмір.
Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК України), обґрунтування вимог учасників справи та обставин, які мають значення для справи, повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів (ст. 76-79 ЦПК України).
Суд першої інстанції, дослідивши матеріали справи встановив, що заборгованість відповідача за основною сумою кредиту в розмірі 110 401,32 грн доводиться випискою по рахунку за період з 07 січня 2000 року по 07 січня 2026 року, якою підтверджуються сплачені відповідачем та зараховані банком суми на погашення заборгованості за основною сумою та залишок заборгованості за основною сумою боргу (тілом кредиту).
Що стосується процентів за користування кредитом в сумі 33 691,26 грн, то суд вважав, що позивачем не наданий суду детальний розрахунок процентів, не вказано за який період вони нараховані, що позбавляє суд можливості перевірити правильність їх нарахування, враховуючи й ту обставину, що проценти за користування кредитом частково оплачувались відповідачем, що вбачається з виписки по рахунку. Натомість банк в довідці-розрахунку надав лише інформацію щодо загального розміру прострочених процентів, без зазначення детального розрахунку, який включав би суми погашеного позичальником тіла кредиту, нарахування відсотків по кожному платіжному періоду, сплачені позичальником та зараховані банком проценти за користування кредитом, що фактично позбавляє суд можливості перевірити розрахунок позивача та за необхідності навести у рішенні свій розрахунок заборгованості.
А відтак, суд першої інстанції відмовив у задоволенні позову в цій частині.
У ч. 1 ст. 367 ЦПК України зазначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Зі змісту апеляційної скарги слідує, що рішення суду першої інстанції в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту в розмірі 110 401,32 грн позивачем не оскаржується, а відтак рішення суду в цій частині апеляційним судом в силу ч. 1 ст. 367 ЦПК України не переглядається.
АТ «ІДЕЯ БАНК» не погоджується із рішенням суду в частині відмови у стягненні з відповідача заборгованості за процентами в розмірі 33 691,26 грн, зазначаючи, що ним було надано усі документи, необхідні для підтвердження розміру процентів.
Встановлено, що сплата процентів визначена пунктом 1 кредитного договору та становить 79,99% річних.
Порядок погашення процентів визначено Графіком щомісячних платежів.
Тобто ОСОБА_1 банком надано детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів щомісячно у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, за кожним платіжним періодом.
Згідно вказаного Графіку, проценти повинні бути сплачені позичальником 16 числа кожного місяця у конкретно визначеному цим Графіком розмірі.
На підтвердження розміру заборгованості позивачем було надано банківську виписку по рахунку ОСОБА_1 ..
Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно із вказаною нормою закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Відповідно до пунктів 62, 63 Положення про організацію бухгалтерського обліку в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року №75, виписки з клієнтських рахунків є підтвердженням виконаних за операційний день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Виписка з клієнтського рахунку може слугувати первинним документом, що підтверджує факт списання/зарахування коштів з/на цього/цей рахунку/рахунок клієнта, якщо вона містить такі реквізити: 1) назву документа (форми); 2) дату складання; 3) найменування клієнта/банку, прізвище, власне ім`я та по батькові (за наявності) фізичної особи; 4) зміст та обсяг операції (підстави для її здійснення) та одиницю її виміру за кожною операцією, відображеній у виписці з рахунку клієнта; 5) особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у складанні виписки з рахунку клієнта/печатку банку
У постановах Верховного Суду від 12 червня 2020 року у справі №169/506/17, від 24 червня 2021 року у справі №686/19271/19 зроблено висновки, що факт отримання та повернення грошових коштів доводять банківські виписки про зарахування чи повернення грошей із поточного рахунку, а також прибуткові та видаткові касові ордери у разі внесення (виплати) грошей до (з) каси товариства.
Отже, належними та допустимими доказами внесення/повернення особою коштів у готівковій формі можуть бути прибуткові та видаткові касові ордери, а у випадку внесення/повернення коштів у безготівковій формі таким доказом може бути відповідна банківська виписка.
Таким чином, банківська виписка по особовому рахунку є належним доказом отримання кредитних коштів саме відповідачем, їх суми та розміру сплачених коштів відповідачем на погашення заборгованості.
Верховний Суд у постанові від 30 листопада 2022 року у справі №334/3056/15 зазначив, що у справах про стягнення кредитної заборгованості кредитор повинен довести виконання ним своїх обов`язків за кредитним договором, а саме надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник - повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором.
Надана позивачем виписка по рахунку ОСОБА_1 містить інформацію про дату та суми сплачених позичальником коштів, а також про суми коштів, які були спрямовані банком на погашення заборгованості за тілом кредиту та процентами.
Вказана інформація надана за період з 08 грудня 2023 року по 16 серпня 2025 року.
За вказаний період ОСОБА_1 було сплачено у загальному розмірі 213 275 грн, з яких 173 676,32 грн було спрямовано банком на погашення заборгованості за процентами.
При цьому, із Графіка платежів слідує, що станом на 16 серпня 2025 року ОСОБА_1 мало бути сплачено 182 383,20 грн процентів.
А відтак, сума заборгованості за процентами становить 8 706,88 грн (182 383,20 грн -173 676,32 грн).
З виписки по рахунку слідує, що банком спрямовувалися кошти як в рахунок погашення строкових процентів, так і прострочених процентів.
Разом з тим, АТ «ІДЕЯ БАНК» ні в позовній заяві, ні в апеляційній скарзі не мотивовано, які умови кредитного договору передбачають сплату прострочених процентів.
Банком не обґрунтована заборгованість за процентами в загальному розмірі 33 691,26 грн.
Суд першої інстанції не проаналізував надані позивачем докази, а саме виписку по рахунку та Графік платежів, які в свою чергу містять складові заборгованості (період нарахування, використане тіло, порядок фактичного нарахування відсотків та їх суму, залишок непогашеної суми), не співвставив їх між собою та з умовами договору.
ОСОБА_1 , в свою чергу, розмір заборгованості за процентами не спростував.
Наданий АТ «ІДЕЯ БАНК» разом з апеляційною скаргою розрахунок заборгованості не приймається апеляційним судом, оскільки не був предметом розгляду суду першої інстанції.
Враховуючи викладене, з ОСОБА_1 на користь АТ «ІДЕЯ БАНК» підлягає стягненню заборгованість за процентами за договором кредиту №М32.00601.010590861 від 08 грудня 2023 року в розмірі 8 706,88 грн. Решта сума заборгованості за процентами стягненню не підлягає через не доведення вимог в цій частині.
А відтак, рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовної вимоги про стягнення заборгованості за процентами підлягає скасуванню із ухваленням нового рішення про часткове задоволення цієї позовної вимоги.
У частині стягнення заборгованості за тілом кредиту рішення суду підлягає залишенню без змін.
Частиною 1, 13 ст. 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
У зв`язку із ухваленням в частині нового рішення, підлягає зміні розподіл судових витрат.
Оскільки за результатами апеляційного перегляду позов фактично задоволено частково, а саме на 82,6%, слід збільшити розмір судового збору, який підлягає компенсації позивачу за подання позовної заяви з 2 549,91 грн до 2 750,95 грн, пропорційно розміру задоволених вимог.
Також у зв`язку із частковим задоволенням вимог апеляційної скарги (на 25,8%), з ОСОБА_2 на користь АТ «ІДЕЯ БАНК» підлягає стягненню судовий збір, сплачений за подання апеляційної скарги, в розмірі 1 032,07 грн.
Керуючись ст. 374, 375, 376, 381, 382, 384, 389, 390 ЦПК України,
постановив:
Апеляційну скаргу АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ІДЕЯ БАНК» задовольнити частково.
Заочне рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 07 травня 2026 року в частині відмови у задоволенні позовної вимоги АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ІДЕЯ БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за процентами скасувати та ухвалити нове рішення про часткове задоволення цієї позовної вимоги.
Стягнути з ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ІДЕЯ БАНК» (ЄДРПОУ 19390819) заборгованість за процентами за договором кредиту №М32.00601.010590861 від 08 грудня 2023 року в розмірі 8 706 (вісім тисяч сімсот шість) гривень 88 копійок.
У задоволенні решти вимог позову - відмовити.
Рішення суду в частині стягнення з АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ІДЕЯ БАНК» до ОСОБА_1 заборгованості за тілом кредиту залишити без змін.
Змінити розподіл судових витрат, а саме збільшити розмір судового збору, який підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ІДЕЯ БАНК» за подання позовної заяви, з 2 549 (дві тисячі п`ятсот сорок дев`ять) гривень 91 копійок до 2 750 (дві тисячі сімсот п`ятдесят) гривень 95 копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ІДЕЯ БАНК» (ЄДРПОУ 19390819) судовий збір, сплачений за подання апеляційної скарги, в розмірі 1 032 (одна тисяча тридцять дві) гривні 07 копійок.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 03 вересня 2026 року.
Головуючий Т.Б. Сало
Судді Л.О. Голота
О.С. Панасюк