Справа № 638/2063/26
Провадження № 2/638/5211/26
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
13 серпня 2026 року м. Харків
Шевченківський районний суд міста Харкова у складі:
головуючого судді Тимченка А.М.,
за участю секретаря судового засідання Кондратюк І.В.,
відповідача ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» в особі філії «Харківзбут» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги,
в с т а н о в и в :
05 лютого 2026 року КП «Харківські теплові мережі» в особі філії «Харківзбут» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги, в якому просило суд стягнути солідарно з відповідачів заборгованість у загальному розмірі 69128,47 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначило, що на підставі рішення Харківської міської ради «Про реорганізацію комунальних підприємств та зміну назви» від 30.04.2025 № 813/25, КП «Харківські теплові мережі» в особі філії «Харківзбут» надає послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води мешканцям багатоквартирних будинків м. Харкова. Відповідачі, які є споживачами житлово-комунальних послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води, внаслідок неповної та несвоєчасної оплати отриманих послуг мають заборгованість за послугу з постачання теплової енергії за період з 01.12.2017 до 31.12.2025 (з урахуванням гарячої води до 01.01.2022) у розмірі 60917,24 грн, за абонентську плату за Індивідуальним договором з постачання теплової енергії за період з 01.06.2022 до 31.12.2025 у розмірі 1264,20 грн, за послугу з постачання гарячої води за період з 01.01.2022 до 31.12.2025 у розмірі 952,88 грн, за абонентську плату за Індивідуальним договором з постачання гарячої води за період з 01.06.2022 до 31.12.2025 у розмірі 715,68 грн, за послугу з технічного обслуговування внутрішньобудинкових систем теплопостачання за період з 01.07.2022 до 31.12.2025 у розмірі 1491,00 грн, за послугу з технічного обслуговування внутрішньобудинкових систем постачання гарячої води за період з 01.07.2022 до 31.12.2025 у розмірі 484,68 грн.
Крім того, у зв`язку з несвоєчасною оплатою послуг з постачання теплової енергії позивачем нараховано інфляційні втрати за період до лютого 2022 року у розмірі 2405,19 грн та 3 % річних у сумі 897,60 грн.
ОСОБА_1 у відзиві на позовну заяву проти позовних вимог заперечувала та просила відмовити у їх задоволенні з наступних підстав. По-перше, оскільки позовна заява подана у 2026 році, вимоги позивача за період, що перевищує три роки до дати подання позову, підпадають під наслідки спливу позовної давності, у зв`язку з чим відповідач просила застосувати наслідки спливу позовної давності до вимог позивача за період по лютий 2023 року включно та відмовити у задоволенні позовних вимог за цей період. По-друге, нарахування інфляційних втрат (2405,19 грн) та 3% річних (897,60 грн) на підставі ст. 625 ЦК України є необґрунтованими оскільки їх нараховано на заборгованість, термін якої сплив (позовна давність). Крім того, відповідачі є внутрішньо переміщеними особами (ВПО), що суттєво обмежує їх фінансові можливості. У зв`язку з цим відповідач просила суд врахувати їх статус та скрутне матеріальне становище як підставу для відмови у стягненні інфляційних втрат та 3% річних.
Ухвалою суду від 06 березня 2026 року у справі відкрито спрощене позовне провадження з повідомленням сторін про судове засідання.
У судовому засіданні ОСОБА_1 просила застосувати позовну давність, врахувати, що послуги, які надавалися позивачем, були неякісними, а також те, що відповідач не мала можливості сплачувати вартість послуг у зв`язку з об`єктивними обставинами, пов`язаними з вимушеним переміщенням як ВПО.
Позивач просив справу розглядати за його відсутністю. Відповідач ОСОБА_2 причини неявки суду не повідомила, про судове засідання повідомлена належним чином, з клопотанням про відкладення розгляду справи не зверталася.
Заслухавши відповідача, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог з огляду на таке.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується Довідкою про склад сім`ї від 30 січня 2026 року.
Згідно з Довідкою від 24.03.2022 № 6821-5000836443 ОСОБА_2 взята на облік внутрішньо переміщених осіб за адресою фактичного місця проживання: АДРЕСА_2 .
Відповідно до Довідки від 07.04.2022 № 516-5000945590 ОСОБА_1 взята на облік внутрішньо переміщених осіб за адресою фактичного місця проживання: АДРЕСА_3 .
Згідно з відомістю про нарахування та оплату за послуги з теплопостачання з урахуванням періоду платежу, складеною за особовим рахунком № НОМЕР_1 , відкритим на ім`я ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_4 , заборгованість за послуги з постачання теплової енергії за період з 01.12.2017 до 31.12.2025 складає 60917,24 грн, за послугу з постачання гарячої води за період з 01.01.2022 до 31.12.2025 - 952,88 грн.
Відповідно до відомості про нарахування та оплату за абонентське обслуговування за послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води, складеною за особовим рахунком № НОМЕР_1 , відкритим на ім`я ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1 , заборгованість за абонентське обслуговування за Індивідуальним договором з постачання теплової енергії за період з 01.06.2022 до 31.12.2025 складає 1264,20 грн, за абонентську плату за Індивідуальним договором з постачання гарячої води за період з 01.06.2022 до 31.12.2025 - 715,68 грн.
Згідно з відомістю про нарахування та оплату за обслуговування ВБС теплопостачання та обслуговування ВБС постачання гарячої води, складеною за особовим рахунком № НОМЕР_1 , відкритим на ім`я ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1 , заборгованість за послуги з обслуговування внутрішньобудинкових систем теплопостачання за період з 01.07.2022 до 31.12.2025 складає 1491,00 грн, за послугу з технічного обслуговування внутрішньобудинкових систем постачання гарячої води за період з 01.07.2022 до 31.12.2025 - 484,68 грн.
Відповідно до п. 15 Публічного договору з технічного обслуговування та поточного ремонту внутрішньобудинкових систем постачання гарячої води багатоквартирних будинків житлового фонду комунальної та інших форм власності, а також відповідно до п. 34 Індивідуального договору про надання послуги з постачання гарячої води, в яких виконавцем вказано КП «Харківські теплові мережі», споживач повинен оплачувати відповідні послуги щомісячно.
Згідно з розрахунком інфляційних втрат та 3% річних за послуги з постачання теплової енергії та гарячої води до лютого 2022 року, складеного за особовим рахунком № НОМЕР_1 , відкритим на ім`я ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1 , інфляційні втрати за період травня 2019 року до січня 2022 року становлять 2405,19 грн, три проценти річних від простроченої суми за аналогічний період - 897,60 грн.
За приписами ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.
Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 27 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» індивідуальний споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
Згідно з ч. 1, 3 ст. 9 вищевказаного Закону споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором.
Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.
Дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов`язаннями з оплати житлово-комунальних послуг.
Відповідно до ч. 3 ст. 14 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» плата виконавцю комунальної послуги (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії) за індивідуальним договором з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем складається з:
плати за послугу, що розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів на відповідну комунальну послугу та обсягу спожитих комунальних послуг, визначеного відповідно до законодавства;
плати за абонентське обслуговування, яка не може перевищувати граничний розмір, визначений Кабінетом Міністрів України;
плати за технічне обслуговування та поточний ремонт внутрішньобудинкових систем багатоквартирного будинку, що забезпечують надання відповідної послуги, що визначається договором між виконавцем та співвласниками багатоквартирного будинку.
Споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі (аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 26.09.2018 у справі № 750/12850/16-ц, від 06.11.2019 у справі № 642/2858/16, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2020 у справі № 712/8916/17).
Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 1, п. 5 ч. 2 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є примусове виконання обов`язку в натурі.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно зі ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи.
Частиною першою статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Аналізуючи наведення положення законодавства в контексті обставин цієї справи, суд зазначає, що позивач належними, допустимими та достовірними доказами довів обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог, та які входять до предмету доказування у справі, а саме, що відповідачі зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 ,, що підтверджується відомостями з реєстру територіальної громади м. Харкова, та є споживачами житлово-комунальних послуг, які надаються позивачем за вказаною адресою.
Також позивачем доведено, що за вказаною адресою за період з 01.12.2017 до 31.12.2025 були надані відповідачам житлово-комунальні послуги з постачання теплової енергії та гарячої води, абонентського обслуговування та обслуговування внутрішньобудинкових систем теплопостачання, постачання гарячої води, вартість яких не була сплачена відповідачами у повному обсязі відповідачами, внаслідок чого утворилася заборгованість за житлово-комунальні послуги у розмірі 65825,68 грн.
Відповідачі всупереч вимогам ст. 81 ЦПК України зазначений розмір заборгованості не спростували, доказів своєчасної та повної оплати спожитих житлово-комунальних послуг не надали, як і не надали власного контррозрахунку, підтвердженого відповідними доказами. Матеріали справи не містять доказів добровільного погашення вказаної заборгованості відповідачами.
Доводи відповідача про неналежну якість наданих послуг суд відхиляє, оскільки всупереч вимогам ч. 6 ст. 81 ЦПК України вони ґрунтуються на припущеннях, враховуючи відсутність в матеріалах справи доказів звернення відповідача з претензіями та скаргами щодо якості послуг, тощо.
Щодо заяви відповідача ОСОБА_1 про застосування позовної давності.
Відповідно до ч. 1 ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ч. 1 ст. 257 ЦК України).
Статтею 253 ЦК України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.
При цьому перебіг позовної давності пов`язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, як з певними подіями (фактами), які свідчать про порушення прав особи (ст. 261 ЦК України).
Зі змістом цієї норми початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в судовому порядку. Правила переривання перебігу позовної давності суд застосовує незалежно від наявності чи відсутності відповідного клопотання сторін у справі, якщо в останніх є докази, що підтверджують факт такого переривання.
Частинами першою та третьою статті 264 ЦК України визначено, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново.
До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов`язку, може з урахуванням конкретних обставин справи належати, зокрема, часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу. При цьому якщо виконання зобов`язання передбачалося частинами або у вигляді періодичних платежів і боржник вчинив дії, що свідчать про визнання лише певної частини (чи періодичного платежу), то такі дії не можуть бути підставою для переривання перебігу позовної давності стосовно інших (невизнаних) частин платежу.
В такому разі слід дослідити призначення платежів, квитанції на сплату житлово-комунальних послуг та історію таких оплат і в разі вчинення боржником оплати чергового платежу, встановити чи не свідчить така дія про визнання лише певної частини боргу, що не може бути підставою для переривання перебігу позовної давності стосовно інших (невизнаних) частин платежу. Такий правовий висновок викладений Верховним Судом України у постанові за № 6-43цс17 від 22 березня 2017 року.
З долученої до позовної заяви Відомості про нарахування та оплату за послуги з теплопостачання з урахуванням періоду платежу по особовому рахунку № НОМЕР_1 , відкритого на ім`я ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 , встановлено, що відповідачі протягом грудня 2017 року - жовтня 2022 року систематично сплачували вартість спожитих послуг з постачання теплової енергії, при цьому, низка платежів перевищувала суму нарахувань за місяць, що свідчить про визнання боргу відповідачами в розумінні ст. 264 ЦК України.
Так, протягом 2018 року: нарахування у травні - 0,00 грн, а сплата - 1035 грн, у червні нараховано 0,00 грн, а сплата - 4300,00 грн, у грудні нараховано 1268,06 грн, сплачено 2292 грн; протягом 2019 року: у квітні нараховано 417,89 грн, а сплачено - 1200,00 грн, за травень-жовтень нараховано по 0,00 грн, а сплачено 3500 грн, 1000 грн, 300 грн, 50 грн та 1000 грн відповідно, у грудні нараховано 841,92 грн, а сплачено - 1372 грн.
Таким чином, внаслідок здійснення відповідача протягом вказаного періоду оплат, розмір яких перевищував нарахування за відповідний місяць, строк позовної давності кожного разу переривався і його відлік починався спочатку.
Аналогічно строк позовної давності переривався протягом 2020 року (у червні, липні, серпні, вересні та жовтні), 2021 року (березень, червень, липень, вересень, листопад, грудень), а востаннє - у жовтні 2022 року.
Крім того, згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (далі - постанова № 211) з 12 березня 2020 року на всій території України встановлений карантин.
Строк дії карантину уряд неодноразово продовжував, а відмінив о 24 годині 00 хвилин 30 червня 2023 року згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року № 651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2».
За Законом України від 30 березня 2020 року № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», який набрав чинності 2 квітня 2020 року (далі - Закон № 540-IX), розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнений пунктом 12.
Згідно з цим пунктом під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
На підставі указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» в Україні із 5 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року введений воєнний стан строком на 30 діб у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України. Надалі цей строк неодноразово продовжувався та триває досі.
Згідно із Законом України від 15 березня 2022 року № 2120-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану», який набрав чинності 17 березня 2022 року (далі - Закон № 2120-ІХ), розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнений пунктами 18 і 19.
Згідно з пунктом 19 у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.
На підставі Закону України від 8 листопада 2023 року № 3450-ІХ «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо вдосконалення порядку відкриття та оформлення спадщини», який набрав чинності 30 січня 2024 року (далі - Закон № 3450-ІХ), пункт 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України викладений у новій редакції.
Згідно з цими змінами у період дії воєнного стану в Україні, введеного указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.
За Законом України від 14 травня 2025 року № 4434-IX «Про внесення зміни до розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності», який набрав чинності 4 вересня 2025 року, пункт 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України виключений.
Таким чином, впродовж строку дії воєнного стану позовна давність була продовжена від початку воєнного стану до 29 січня 2024 року включно, а 30 січня 2024 року її перебіг зупинився до 3 вересня 2025 року включно.
Якщо позовна давність не спливла станом на 2 квітня 2020 року, то цей строк звернення до суду спочатку було продовжений (до 30 червня 2023 року - на строк дії карантину, а надалі до 29 січня 2024 року - на строк дії воєнного стану), а з 30 січня 2024 року до 03 вересня 2025 року перебіг такого строку зупинився на строк дії воєнного стану.
Такий висновок суду узгоджується з правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 16 квітня 2026 року у справі № 751/4086/24.
Враховуючи дату подання цього позову, а саме 05 лютого 2026 року, останнє переривання позовної давності (жовтень 2022 року), трирічний строк позовної давності слід обраховувати з 04 вересня 2025 року (відновлення позовної давності).
Таким чином, строк позовної давності не сплив ані щодо позовних вимог про стягнення заборгованості за послуги з постачання теплової енергії, ані щодо решти позовних вимог, нарахування яких розпочалося лише у 2022 році, у зв`язку з чим вимога відповідача про застосування позовної давності задоволенню не підлягає.
Щодо тих обставин, що відповідачі є ВПО починаючи з березня-квітня 2022 року
Постановою Кабінету Міністрів України №206 від 05 березня 2022 року «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану» в умовах воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64 «Про введення воєнного стану в Україні» встановлено, що до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється: стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги, утвореної після 24 лютого 2022 року з дати початку по дату завершення бойових дій або тимчасової окупації територій, включених до переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій, споживачів та/або членів їх сімей, які покинули своє місце проживання та надали виконавцю комунальних послуг, управителю багатоквартирного будинку, іншій уповноваженій співвласниками особі у паперовій або електронній формі довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи згідно з додатком 2 до Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01 жовтня 2014 року № 509 «Про облік внутрішньо переміщених осіб», або інші документи, що підтверджують їх відсутність у житловому та/або нежитловому приміщенні, будинку, в яких вони є споживачами на підставі укладених договорів (з місця тимчасового проживання в іноземній державі, роботи, лікування, навчання, проходження військової служби тощо).
Отже, постановою забороняється стягувати громадян заборгованість за житлово-комунальні послуги, утворену після 24 лютого 2022 року в тому випадку, якщо громадянин надав виконавцю комунальних послуг, управителю багатоквартирного будинку довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.
Харківська територіальна громада протягом спірного періоду належала до території активних та можливих бойових дій.
В матеріалах справи відсутні докази того, що відповідачі протягом періоду з березня-квітня 2022 року до 31 грудня 2025 року надавали виконавцю комунальних послуг у паперовій або електронній формі довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.
За таких обставин, до спірних правовідносин не підлягають застосуванню обмеження, встановлені постановою Кабінету Міністрів України №206 від 05 березня 2022 року, оскільки на час звернення до суду з позовом споживач житлово-комунальних послуг, всупереч вимогам постанови, не надали виконавцю комунальних послуг у паперовій або електронній формі довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.
Щодо стягнення інфляційних втрат та 3% річних згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Судом встановлено, що відповідачі прострочили виконання грошового зобов`язання з оплати спожитих житлово-комунальних послуг, а тому, враховуючи вимогу позивача, зобов`язані сплатити інфляційні втрати у розмірі 2405,19 грн та 3 % річних у сумі 897,60 грн.
Суд погоджується з наданим позивачем розрахунком, оскільки в ньому правильно визначено щомісячну базу нарахування згідно ст. 625 ЦК України, правильно визначено сукупні індекси інфляції, правильно визначено розмір заборгованості зі сплати 3% річних. При здійсненні цих нарахувань позивач дотримався обмежень, встановлених постановою Кабінету Міністрів України № 206 від 05 березня 2022 року.
Сам по собі статус ВПО відповідачів не є підставою для їх звільнення від відповідальності за прострочення виконання грошового зобов`язання.
З урахуванням викладеного, суд задовольняє позовні вимоги КП «Харківські теплові мережі» в особі філії «Харківзбут» у повному обсязі та стягує солідарно з відповідачів на користь позивача заборгованість за житлово-комунальні послуги, з урахуванням інфляційних втрат та трьох процентів річних, у загальному розмірі 69128,47 грн.
На підставі ч. 1 ст. 141 ЦПК України суд стягує з відповідачів на користь позивача судовий збір у розмірі 3328,00 грн.
Керуючись ст. 4, 10, 12-13, 76-81, 89, 141, 259, 263-265, 268, 279, 352, 354 ЦПК України, суд
у х в а л и в :
Позовні вимоги Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» в особі філії «Харківзбут» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги - задовольнити.
Стягнути солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» в особі філії «Харківзбут» заборгованість за послугу з постачання теплової енергії за період з 01.12.2017 до 31.12.2025 (з урахуванням гарячої води до 01.01.2022) у розмірі 60917,24 грн, абонентську плату за Індивідуальним договором з постачання теплової енергії за період з 01.06.2022 до 31.12.2025 у розмірі 1264,20 грн, за послугу з постачання гарячої води за період з 01.01.2022 до 31.12.2025 у розмірі 952,88 грн, абонентську плату за Індивідуальним договором з постачання гарячої води за період з 01.06.2022 до 31.12.2025 у розмірі 715,68 грн, за послугу з технічного обслуговування внутрішньобудинкових систем теплопостачання за період з 01.07.2022 до 31.12.2025 у розмірі 1491,00 грн, за послугу з технічного обслуговування внутрішньобудинкових систем постачання гарячої води за період з 01.07.2022 до 31.12.2025 у розмірі 484,68 грн, з урахуванням інфляційних втрат у розмірі 2405,19 грн та 3% річних від простроченої суми у розмірі 897,60 грн, а всього заборгованість у розмірі 69128 (шістдесят дев`ять тисяч сто двадцять вісім) грн 47 коп.
Стягнути в рівних частинах з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» в особі філії «Харківзбут» судовий збір у розмірі 3328,00 грн, тобто по 1664 (одна тисяча шістсот шістдесят чотири) грн 00 коп.
Рішення може бути оскаржено до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відомості про учасників справи:
позивач - Комунальне підприємство «Харківські теплові мережі» в особі філії «Харківзбут», код ЄДРПОУ 45929670, адреса: пр-т. Ювілейний, 28А, м. Харків, 61038;
відповідач 1 - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_5 ;
відповідач 2 - ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_5 .
Повне рішення суду складено 13 серпня 2026 року.
Суддя А.М. Тимченко