Провадження № 2/641/3496/2026 Справа № 953/3641/26
ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 вересня 2026 року м. Харків
Слобідський районний суд міста Харкова у складі:
головуючого судді Кожихової Г.В.,
за участю секретаря судового засідання Собченко В.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог.
24 березня 2026 року представник Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» Романенко Михайло Едуардович через підсистему «Електронний суд» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № [номер приховано]_CARD від 24 жовтня 2016 року в розмірі 30 734 (тридцять тисяч сімсот тридцять чотири) гривні 49 копійок, з яких: 23 590 (двадцять три тисячі п`ятсот дев`яносто) гривень 41 копійка - заборгованість за тілом кредиту; 7 144 (сім тисяч сто сорок чотири) гривні 08 копійок - заборгованість за процентами.
В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що 24 жовтня 2016 року між АТ «ОТП БАНК» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № [номер приховано]_CARD. За умовами цього договору банк зобов`язався надати відповідачці кредит у визначеному договором розмірі на умовах строковості, зворотності та платності, а відповідачка зобов`язалася повернути кредит і сплатити проценти за користування ним відповідно до умов договору, додатків до нього та Правил надання і повернення кредиту. Посилаючись на положення статей 627, 629, 1054 ЦК України, позивач вказав, що сторони є вільними у визначенні умов договору, укладений договір є обов`язковим для виконання, а позичальник зобов`язаний повернути отримані кредитні кошти та сплатити проценти. Також позивач послався на презумпцію правомірності правочину, передбачену статтею 204 ЦК України, та зазначив, що кредитний договір недійсним не визнавався, тому набуті сторонами права та обов`язки підлягають виконанню. За твердженням позивача, АТ «ОТП БАНК» виконало свої зобов`язання та надало відповідачці кредитні кошти у порядку, визначеному договором, однак відповідачка належним чином кредитних зобов`язань не виконала, припинила повертати кредит у встановлені строки, унаслідок чого утворилася заборгованість. Позивач зазначив, що 16 грудня 2022 року між АТ «ОТП БАНК» та ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» укладено договір факторингу № 16/12/22, відповідно до якого відбулося відступлення права вимоги за кредитним договором № [номер приховано]_CARD від 24 жовтня 2016 року. На підставі статей 512-514, 516 ЦК України позивач вважав, що набув усі права первісного кредитора у тому обсязі та на тих умовах, які існували на момент переходу права вимоги. Відповідно до наданого позивачем витягу з реєстру боржників загальний розмір переданої за договором факторингу заборгованості відповідачки становить 30 734 (тридцять тисяч сімсот тридцять чотири) гривні 49 копійок, з яких: 23 590 (двадцять три тисячі п`ятсот дев`яносто) гривень 41 копійка - заборгованість за тілом кредиту; 7 144 (сім тисяч сто сорок чотири) гривні 08 копійок - заборгованість за процентами. Заборгованість за штрафними санкціями, комісіями та пенею відсутня. Крім суми заборгованості, позивач просив стягнути з відповідачки сплачений судовий збір у розмірі 2 662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) гривні 40 копійок та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7 000 (сім тисяч) гривень 00 копійок, посилаючись на надані договір про правничу допомогу, додаткову угоду, акт про підтвердження надання правової допомоги та детальний опис виконаних адвокатом робіт.
Участь у справі сторін та інших учасників справи.
Ухвалою Київського районного суду міста Харкова від 24 квітня 2026 року справу передано за підсудністю до Слобідського районного суду міста Харкова.
Ухвалою судді від 01 липня 2026 року справу прийнято до провадження та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.
Представник позивача у судове засідання не з`явився, у позовній заяві зазначив, що у разі неявки відповідача не заперечує проти розгляду справи за його відсутності та винесення заочного рішення.
Відповідачка у судове засідання повторно не з`явилася. Про дату, час і місце судових засідань повідомлялася своєчасно та належним чином. Поштові відправлення повернулись до суду з відміткою: "адресат відсутній за вказаною адресою", що згідно зі ст. 272 ЦПК України та усталеною практикою Верховного Суду (постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.12.2018 у справі № 752/11896/17, Верховного Суду від 09.11.2023 у справі № 753/114/22) вважається належним повідомленням. Відповідачка не використалася наданого законом права на безпосередню участь у судовому засіданні, та не з`явилася у судове засідання без повідомлення причин, заяв про відкладення судового засідання, чи розгляд справи у її відсутності до суду не надходило.
Відповідно до ухвали суду від 31.08.2026, враховуючи, що в справі є достатні дані про права і взаємовідносини сторін, відповідачка належним чином повідомлялася про місце і час судового засідання, суд розглядає справу у відсутності відповідачки та згідно з ч. 4 ст. 223 ЦПК України постановляє заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Фактичні обставини справи, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.
24 жовтня 2016 року між АТ «ОТП БАНК» та ОСОБА_2 , яка на час звернення до суду має прізвище Ченцова, укладено договір про надання споживчого кредиту № [номер приховано].
За умовами договору позичальниці надано споживчий кредит у розмірі 10 492 (десять тисяч чотириста дев`яносто дві) гривні 15 копійок строком на двадцять чотири місяці, із кінцевим терміном повернення 24 жовтня 2018 року.
Розділом 2 договору передбачено відкриття відновлювальної кредитної лінії за платіжною карткою. Погоджений сторонами кредитний ліміт становив 500 (п`ятсот) гривень 00 копійок, а строк кредитної лінії - три роки та один місяць із моменту підписання договору, тобто до 24 листопада 2019 року.
Розпискою від 24 жовтня 2016 року підтверджено отримання відповідачкою платіжної картки № НОМЕР_1 зі строком дії до липня 2019 року.
Із виписки за картковим рахунком за період із 24 жовтня 2016 року до 15 березня 2024 року вбачається, що відповідачка здійснювала операції з оплати товарів і послуг та переказу коштів, а також вносила кошти на рахунок. Операцій зі зняття готівки виписка не містить.
Загальна сума відображених у виписці покупок і вихідних переказів, з урахуванням повернення покупки, становить 35 616 (тридцять п`ять тисяч шістсот шістнадцять) гривень 37 копійок, а загальна сума поповнень і вхідних переказів - 33 900 (тридцять три тисячі дев`ятсот) гривень 05 копійок. Різниця між цими сумами становить 1 716 (одна тисяча сімсот шістнадцять) гривень 32 копійки, що не відповідає заявленій заборгованості за тілом кредиту в розмірі 23 590 (двадцять три тисячі п`ятсот дев`яносто) гривень 41 копійка.
05 грудня 2022 року у виписці відображено внутрішні операції «Collection», якими визначені банком суми перенесено на інші рахунки обліку. Водночас кінцевий залишок за наданою випискою становить 0 (нуль) гривень 00 копійок. Виписку з рахунку подальшого обліку заборгованості позивач не надав.
16 грудня 2022 року між АТ «ОТП БАНК» та ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» укладено договір факторингу № 16/12/22. Згідно з витягом із реєстру боржників до позивача передано право вимоги до відповідачки на загальну суму 30 734 (тридцять тисяч сімсот тридцять чотири) гривні 49 копійок.
Застосовані норми права, мотиви та висновки суду.
Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит і сплатити проценти (частина 1 статті 1048 ЦК України).
За змістом положень статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор (частина 1 статті 510 ЦК України).
Статтею 512 ЦК України визначено підстави заміни кредитора у зобов`язанні, зокрема пунктом 1 частини 1 цієї статті передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 ЦК України).
Згідно із частиною 1 статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
За приписами частини 1 статті 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.
Первісний кредитор у зобов`язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов`язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором (стаття 519 ЦК України).
Таким чином, у ЦК України встановлена можливість замінити кредитора у зобов`язанні шляхом відступлення права вимоги новому кредитору, вчинивши відповідний правочин у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким відступається.
При цьому слід враховувати, що у зв`язку із заміною кредитора у зобов`язанні саме зобов`язання зберігається цілком і повністю, змінюється лише його суб`єктний склад в частині кредитора.
За змістом частини 1 статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором.
У частині 3 статті 12, частині 1, 6 статті 81 ЦПК України закріплено загальне правило розподілу обов`язків з доказування, а саме кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, надавши належні, допустимі, достовірні та достатні докази відповідно до вимог статей 77-80 ЦПК України. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Частиною 1, 2 статті 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Отже, належність доказів - це спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, що входять до предмета доказування, слугувати аргументами у процесі встановлення об`єктивної істини. При цьому питання про належність доказів остаточно вирішується судом.
Сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, зобов`язана їх довести, надавши суду докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про такі обставини. В іншому разі, за умови недоведеності тих чи інших обставин суд вправі винести рішення по справі на користь протилежної сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов`язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі.
За загальним правилом, встановленим у статті 89 ЦПК України обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.
У постанові Верховного Суду від 30 листопада 2022 року у справі № 334/3056/15 зазначено, що у справах про стягнення кредитної заборгованості кредитор повинен довести виконання ним своїх обов`язків за кредитним договором, а саме надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник - повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором.
У постанові від 30 січня 2018 року у справі № 161/16891-15 про стягнення заборгованості за кредитним договором Верховний Суд зазначив, що банк зобов`язаний доводити отримання позичальником грошових коштів у розмірі та на умовах, встановлених договором, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір за допомогою первинних документів, оформлених відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно вказаної норми Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Таким чином, з наведених норм законодавства вбачається, що доказом надання кредитодавцем позичальнику кредитних коштів є саме первинні документи, вимоги до яких встановлені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».
Аналогічні за змістом висновки викладені у постанові Верховного Суду від 11 вересня 2019 року по справі № 755/2284/16-ц, провадження № 61-4685св19.
Відповідно до пункту 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Аналіз зазначених норм дає підстави дійти висновку, що виписки за картковими рахунками (по кредитному договору) можуть бути належними доказами щодо заборгованості по тілу кредиту за кредитним договором.
До аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 16 вересня 2020 року у справі №200/5647/18 та від 28 жовтня 2020 року у справі №760/7792/14-ц.
З огляду на предмет спору та обставини, на які позивач посилався як на підставу своїх позовних вимог, ТОВ «Діджи Фінанс» було зобов`язане надати суду докази на підтвердження укладення між АТ «ОТП Банк» та ОСОБА_1 кредитного договору № [номер приховано] від 24 жовтня 2016 року, надання останній кредиту відповідно до умов цього договору, наявності заборгованості та докази на підтвердження переуступки на його користь прав вимоги за таким договором у відповідному розмірі.
Разом з тим, ТОВ «Діджи Фінанс» не надало суду належних і допустимих доказів на підтвердження надання відповідачці кредитних коштів саме в заявленому розмірі.
Позивачем надано виписку з особового рахунку відповідачки, разом з тим дана виписка не містить інформації, яка б давала можливість встановити розмір фактично отриманих і неповернутих кредитних коштів у сумі 23 590 (двадцять три тисячі п`ятсот дев`яносто) гривень 41 копійка. Договором погоджено кредитний ліміт у розмірі 500 (п`ятсот) гривень 00 копійок, а доказів його збільшення позивач не надав.
При цьому рух коштів, відображений у виписці, не відповідає заявленому розміру основного боргу. Загальна сума покупок і вихідних переказів, з урахуванням повернення покупки, становить 35 616 (тридцять п`ять тисяч шістсот шістнадцять) гривень 37 копійок, а загальна сума поповнень і вхідних переказів - 33 900 (тридцять три тисячі дев`ятсот) гривень 05 копійок. Різниця між цими сумами становить 1 716 (одна тисяча сімсот шістнадцять) гривень 32 копійки, тоді як позивач просить стягнути 23 590 (двадцять три тисячі п`ятсот дев`яносто) гривень 41 копійку тіла кредиту.
Строк кредитної лінії, встановлений договором, закінчився 24 листопада 2019 року. Доказів продовження строку кредитування, погодження сторонами умов користування кредитними коштами після цієї дати або повідомлення відповідачки про таке продовження матеріали справи не містять.
За відсутності доказів продовження строку кредитування правові підстави для нарахування передбачених договором процентів після 24 листопада 2019 року відсутні. Водночас із виписки та розрахунку вбачається нарахування процентів після закінчення строку кредитної лінії, а суми, нараховані в межах строку кредитування, від сум, нарахованих після його закінчення, позивачем не відокремлені.
Розрахунок заборгованості, на який посилався позивач у позові, не є первинним документом, який підтверджує отримання кредиту, користування ним, а отже, не є належним доказом наявності заборгованості. Такий розрахунок з зазначенням конкретного розміру заборгованості є документом, що створений самим кредитором, а, відтак, інформація, зазначена в ньому, за умови відсутності первинних документів, на підставі яких він був складений, не може бути доказом наявності заборгованості, на якій наполягає позивач.
Відображені у виписці операції «Collection» є внутрішніми бухгалтерськими записами банку про перенесення визначених ним сум на інші рахунки обліку. Ці операції самі по собі не підтверджують правильності визначення тіла кредиту та процентів. Виписки з рахунку подальшого обліку заборгованості позивач не надав, тоді як кінцевий залишок за наданою випискою становить 0 (нуль) гривень 00 копійок.
З огляду на те, що надані позивачем до суду докази не містять інформації про розмір фактично отриманих та неповернутих відповідачкою кредитних коштів, суд позбавлений можливості встановити і правильність нарахованих процентів за кредитом.
Враховуючи викладене, суд, дослідивши та давши оцінку поданим позивачем доказам, дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ТОВ «Діджи Фінанс» про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором № [номер приховано]_CARD від 24 жовтня 2016 року, укладеним з АТ «ОТП Банк», внаслідок недоведеності обставин, на які позивач посилався в обґрунтування своїх вимог.
Розподіл судових витрат.
Відповідно до статті 141 ЦПК України у зв`язку з відмовою в задоволенні позову судові витрати покладаються на позивача.
Керуючись статтями 7, 12, 13, 81, 141, 259, 263-265, 268, 280-282, 354 ЦПК України, суд -
УХВАЛИВ:
У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте Слобідським районним судом міста Харкова за письмовою заявою відповідачки, поданою протягом тридцяти днів із дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення не було вручено в день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів із дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк може бути поновлений також у разі пропуску з інших поважних причин.
Позивач має право оскаржити заочне рішення безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів із дня складення повного судового рішення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, установлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду.
Повний текст складено та підписано 04.09.2026.
Повне найменування (ім`я) сторін:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС», код ЄДРПОУ 42649746, місцезнаходження: вулиця Симона Петлюри, будинок 21/1, місто Бровари, Київська область, 07406.
Відповідачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , останнє відоме місце проживання: АДРЕСА_1 .
Суддя Г.В.Кожихова