ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04.09.2026 м.Дніпро Справа № 904/1268/26
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді Джепи Ю.А. (доповідач), Соп`яненко О.Ю., Суховарова А.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) учасників справи
апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля»
на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 01.05.2026 у справі № 904/1268/26 (суддя Перова О.В.)
за позовом Акціонерного товариства «Українська залізниця», 03680, м. Київ, вул. Єжи Гедройця, 5, код ЄДРПОУ 40075815 в особі Регіональної філії «Придніпровська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця», 49602, м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, буд.108, код ЄДРПОУ 40081237
до Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля», 51400, Дніпропетровська область, м. Павлоград, вул. Соборна, буд.76, код ЄДРПОУ 00178353
про стягнення штрафу
ВСТАНОВИВ:
1. Короткий зміст позовних вимог і рішення суду першої інстанції.
Акціонерне товариство «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Придніпровська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області із позовною заявою до Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» про стягнення штрафу у розмірі 172 095,00 грн та судового збору у розмірі 2 622,40 грн.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 01.05.2026 у справі № 904/1268/26 позовні вимоги Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Придніпровська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» до Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» про стягнення штрафу задоволено у повному обсязі.
Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» на користь Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Придніпровська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» штраф у розмірі 172 095,00 грн та судовий збір у розмірі 2 662,40 грн.
2. Короткий зміст вимог апеляційної скарги та її узагальнені доводи.
Не погоджуючись з ухваленим рішенням, 21.05.2026 через систему «Електронний суд» до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулося Приватне акціонерне товариство «ДТЕК Павлоградвугілля», яке вважає рішення суду необґрунтованим та таким, що прийняте з неналежною оцінкою доказів і неправильним застосуванням норм процесуального права.
Основним доводом апеляційної скарги є те, що під час прийняття вантажу до перевезення на станції Ароматна Придніпровської залізниці працівниками залізниці було підтверджено правильність відомостей, зазначених у накладній № 45635315 від 21.06.2025, зокрема щодо маси вантажу, а будь-яких актів про технічну чи комерційну несправність вагонів, невідповідність маси вантажу або порушення умов навантаження на станції відправлення складено не було.
За твердженням апелянта, виявлення невідповідності маси лише на станції призначення - Кривий Ріг-Головний не підтверджує неправильність зазначення маси саме на момент прийняття вантажу до перевезення, оскільки під час перевезення маса вантажу могла змінитися. Наданий позивачем комерційний акт № 467004/197 від 24.06.2025 не встановлює факту неправильного зазначення маси в накладній на станції відправлення, а лише фіксує фактичну масу вантажу на станції призначення.
Другим основним доводом апеляційної скарги є неналежне оформлення зазначеного комерційного акта. Апелянт посилається на ст. 129 Статуту залізниць України та п. 10 Правил складання актів, відповідно до яких комерційний акт має бути підписаний начальником станції (його заступником), начальником вантажного району та працівником станції, який особисто здійснював перевірку, а за участі одержувача - також його представником.
На думку апелянта, комерційний акт № 467004/197 від 24.06.2025 складено з порушенням цих вимог, оскільки замість начальника вантажного району його підписали агенти комерційні ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , при цьому наказ начальника станції Кривий Ріг-Головний від 16.05.2025 № 70/ДС передбачав повноваження цих працівників щодо підписання комерційних актів лише на станції Східно-Сортувальна.
Крім того, відповідно до розділу «Д» акта перевірку здійснювала агент комерційний ОСОБА_1 , тоді як ОСОБА_2 під час перевірки не була присутня, а особою, яка фактично здійснювала зважування, був вагар ПП «Стіл Сервіс» ОСОБА_3 , який не є працівником залізниці та комерційний акт не підписував. Таким чином, зі сторони залізниці комерційний акт, на думку апелянта, належним чином підписаний лише начальником станції Ясінською О.Ю. Відтак апелянт вважає комерційний акт № 467004/197 неналежним та недопустимим доказом невідповідності маси вантажу, оскільки він складений з порушенням встановленого порядку.
Посилаючись на ст. 73, 76, 77 ГПК України, апелянт зазначає, що обставини, які відповідно до закону мають підтверджуватися певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими доказами, а належно оформлений комерційний акт є необхідним доказом для встановлення факту невідповідності маси вантажу даним накладної.
Отже, на думку апелянта, суд першої інстанції безпідставно поклав в основу рішення неналежний та недопустимий доказ, не надав належної оцінки запису в графі 38 накладної № 45635315, яким працівник залізниці підтвердив правильність прийняття вантажу, та не з`ясував усіх обставин, що мають значення для справи. У зв`язку з цим апелянт вважає, що висновок суду про правомірність стягнення п`ятикратного штрафу в сумі 172 095,00 грн є помилковим, а рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 01.05.2026 у справі № 904/1268/26 підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог АТ «Українська залізниця» в повному обсязі.
3. Узагальнені доводи та вимог відзиву на апеляційну скаргу.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач вказує на законність та обґрунтованість рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 01.05.2026 у справі № 905/1268/26, а доводи апелянта вважає безпідставними.
Позивач зазначає, що 23.06.2025 на станції Кривий Ріг-Головний за заявкою вантажоодержувача було проведено контрольне зважування вантажу у вагонах № 62110531, № 56177819 та № 62112206, у результаті якого встановлено невідповідність фактичної маси вантажу даним накладної №45635315, що підтверджено комерційним актом № 467004/197 від 24.06.2025.
Позивач вважає, що зазначений акт складено та підписано відповідно до вимог ст. 129 Статуту залізниць України та п. 10 Правил складання актів, зокрема за участю уповноважених працівників залізниці та представника вантажоодержувача.
Відповідальність за правильність відомостей у накладній, на думку позивача, покладається на вантажовідправника, а за неправильно зазначену масу вантажу підлягає стягненню штраф відповідно до ст. 118, 122 Статуту залізниць України незалежно від наявності збитків.
Позивач також заперечує доводи апелянта щодо неналежного підписання комерційного акта, посилаючись на правову позицію Верховного Суду, викладену, зокрема, у постановах від 21.05.2018 у справі № 916/2001/17, від 23.06.2018 у справі № 916/1993/17 та від 23.11.2018 у справі № 916/2450/17, відповідно до якої у разі відсутності в штаті структурного підрозділу залізниці посади начальника вантажного району інший працівник залізниці може бути уповноважений на підписання комерційного акта відповідним наказом або посадовою інструкцією.
У зв`язку з цим позивач вважає, що суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи й належно оцінив докази, а тому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 01.05.2026 - без змін.
4. Обставини справи встановлені судами першої та апеляційної інстанцій.
Відповідно до електронного повідомлення про укладення договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом №99-00178353/2020-001 від 13.03.2020 АТ «Укрзалізниця» засвідчило прийняття від ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» заяви про прийняття в цілому пропозиції (акцепту) укладення відповідного договору, до якого відповідач приєднався як замовник та вантажовідправник.
Відповідно до п. 1.1. предметом є організація та здійснення перевезення вантажів, надання вантажного договору вагону для перевезення, інших послуг, пов`язаних з організацією перевезення вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученнях (експорт, імпорт) у власних вагонах перевізника, вагонах залізниць інших держав та / або вагонах замовника, пов`язаних з цим супутніх послуг (далі - послуги) і проведення розрахунків за ці послуги.
Надання послуг може підтверджуватись, зокрема, накладною (п. 1.4. договору).
Пунктом 7.3. договору сторони погодили, що строк позовної давності за вимогами перевізника до замовників, що випливають з правовідносин сторін за договором, становить один рік.
21.06.2025 зі станції Ароматна Придніпровської залізниці за накладною №45635315 у вагонах №№ 62110531, 56177819, 62112206 ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» відправило вантаж «Вугілля» на станцію Кривий Ріг-Головний на адресу ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг».
23.06.2025 після прибуття вагонів на станцію призначення за заявкою вантажоодержувача від 23.06.2025 № 27 відповідно до ст. 52 Статуту залізниць України вантаж було переважено на справних 150-тонних вагах № 10021, повірених 24.03.2025 ДП «Кривбасстандартметрологія», у результаті чого встановлено невідповідність фактичної маси вантажу даним накладної: у вагоні № 62110531 - на 900 кг, у вагоні № 56177819 - на 2 350 кг, у вагоні № 62112206 - на 1 100 кг менше зазначеної в документах маси. Про виявлену невідповідність позивач повідомив станцію відправлення телеграмою № 702 від 24.06.2025.
На підставі ст. 129 Статуту залізниць України та п. 4 Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 № 334, складено комерційний акт форми ГУ-22 від 24.06.2025 № 467004/197, підписаний представником вантажоодержувача за довіреністю від 11.03.2025 №14-134юр.
Позивач вважає зазначений комерційний акт належною підставою для покладення на вантажовідправника відповідальності за ст. 122 Статуту залізниць України, оскільки відповідно до ст. 24 цього Статуту вантажовідправник відповідає за наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених у накладній.
У зв`язку з цим АТ «Укрзалізниця» просить стягнути з відповідача штраф у розмірі 172 095,00 грн, що становить п`ятикратну провізну плату за кожним із трьох вагонів: 57 855,00 грн за вагон №62110531 (11 571,00 грн х 5), 57 120,00 грн за вагон №56177819 (11 424,00 грн х 5) та 57 120,00 грн за вагон №62112206 (11 424,00 грн х 5).
Листом від 24.11.2025 АТ «Укрзалізниця» звернулося до відповідача з вимогою сплатити зазначений штраф, однак лист залишено без відповіді.
Відповідач проти позову заперечує, посилаючись на порушення п. 10 Правил складання актів під час оформлення комерційного акта № 467004/197 від 24.06.2025 та відсутність інших доказів невідповідності фактичної маси вантажу даним накладної № 45635315.
Предметом спору є стягнення з відповідача 172 095,00 грн штрафу за договором № 99-00178353/2020-001 від 13.03.2020.
5. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції.
Оцінивши доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, наявні у справі докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля», з огляду на таке.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, відповідач приєднався до договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом № 99-00178353/2020-001 від 13.03.2020.
Згідно з ч. 1 та 2 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають, зокрема, з дій осіб, передбачених актами цивільного законодавства, а підставами їх виникнення є, зокрема, договори та інші правочини.
Частиною 1 ст. 634 ЦК України передбачено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Правовідносини сторін у спірному випадку виникли у зв`язку із здійсненням залізничного перевезення вантажу, а тому підлягають регулюванню, зокрема, положеннями Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 № 457, Правил перевезення вантажів та інших нормативно-правових актів у сфері залізничних перевезень.
Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України «Про залізничний транспорт» від 04.07.1996 № 273/96-ВР законодавство про залізничний транспорт загального користування складається з Закону України «Про транспорт», цього Закону, Статуту залізниць України, який затверджується Кабінетом Міністрів України, та інших актів законодавства України.
Частиною 2 ст. 2 цього Закону встановлено обов`язковість нормативних документів, що визначають порядок та умови перевезень і користування засобами залізничного транспорту загального користування, для всіх юридичних і фізичних осіб на території України.
Відповідно до ст. 5 Статуту залізниць України на підставі цього Статуту Міністерство транспорту України затверджує Правила перевезення вантажів та інші нормативні документи, які визначають порядок і умови перевезень та є обов`язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України.
Статтею 6 Статуту залізниць України визначено, що накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов`язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.
Згідно зі ст. 23 Статуту залізниць України відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів).
Відповідно до п. 1.1. Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за № 861/5082 (далі - Правила № 644), на кожне відправлення вантажу відправник надає станції відправлення перевізний документ (накладну) за встановленою формою. Накладна може оформлятися та надаватися в електронному вигляді із накладенням електронного цифрового підпису, при цьому електронний перевізний документ та його паперова версія мають однакову юридичну силу.
Пунктом 1.3. Правил № 644 передбачено, що всі відомості, передбачені формою бланка перевізного документа, повинні бути внесені відправником у відповідні графи, а виправлення не допускаються.
Відповідно до п. 2.1. цих Правил відправник заповнює відповідні графи накладної згідно з установленими вимогами, а згідно з п. 2.3. Правил № 644 у графі 55 «Правильність внесених відомостей підтверджую» представник відправника зазначає свою посаду та засвідчує правильність відомостей, указаних ним у перевізному документі, при цьому представник відправника повинен мати відповідну довіреність на оформлення перевезення.
Згідно зі ст. 37 Статуту залізниць України під час здавання вантажів для перевезення відправником має бути зазначена у накладній їх маса; маса вантажів визначається відправником.
Отже, саме на вантажовідправника покладається обов`язок забезпечити правильність та достовірність відомостей щодо маси вантажу, внесених до перевізного документа.
Судом правильно установлено, що 21.06.2025 зі станції відправлення Ароматна Придніпровської залізниці за накладною № 45635315 у вагонах №№ 62110531, 56177819, 62112206 ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» відправило вантаж «Вугілля» на станцію Кривий Ріг-Головний Придніпровської залізниці, на адресу ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг».
23.06.2025 зазначені вагони за накладною № 45635315 прибули на станцію призначення Кривий Ріг-Головний. За заявкою вантажоодержувача ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» від 23.06.2025 № 27, відповідно до ст. 52 Статуту залізниць України, вантаж було переважено на справних статистичних 150-тонних вагах № 10021 вантажоодержувача ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг», повірених 24.03.2025 ДП «Кривбасстандартметрологія».
За результатами контрольного зважування встановлено невідповідність фактичної маси вантажу даним, зазначеним у накладній № 45635315, а саме: у вагоні № 62110531 за документом тара вагона становила 21750 кг, нетто - 69550 кг, тоді як після зважування брутто становило 90400 кг, тара за документом - 21750 кг, нетто - 68650 кг, тобто фактична маса вантажу була меншою за зазначену в документі на 900 кг; у вагоні № 56177819 за документом тара становила 21700 кг, нетто - 66800 кг, тоді як після зважування брутто становило 86150 кг, тара - 21700 кг, нетто - 64450 кг, тобто різниця становила 2350 кг; у вагоні № 62112206 за документом тара становила 23600 кг, нетто - 65450 кг, тоді як після зважування брутто становило 87950 кг, тара - 23600 кг, нетто - 64350 кг, тобто різниця становила 1100 кг.
Про встановлену невідповідність маси було повідомлено станцію відправлення Ароматна Придніпровської залізниці, що підтверджується телеграмою № 702 від 24.06.2025.
На підтвердження встановлених обставин відповідно до ст. 129 Статуту залізниць України та п. 4 Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 № 334, складено комерційний акт форми ГУ-22 від 24.06.2025 № 467004/197.
Колегія суддів відхиляє довід апелянта про те, що відсутність на станції Ароматна акта про технічну чи комерційну несправність вагонів або невідповідність маси вантажу виключає можливість встановлення факту неправильного зазначення маси в накладній.
За змістом ст. 24 Статуту залізниць України вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ними у накладній. При цьому залізниця має право перевіряти правильність таких відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній. Наведена норма не покладає на перевізника безумовного обов`язку перевіряти при прийнятті вантажу до перевезення кожну зазначену відправником у накладній відомість.
Більше того, відповідно до п. 28 Правил приймання вантажів до перевезення вантажі, завантажені відправником у вагони відкритого типу (платформи, напіввагони тощо), приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду вагона, вантажу, його маркування (у тому числі захисного) та кріплення у вагоні без перевірки маси та кількості вантажу.
Отже, саме по собі прийняття вантажу залізницею до перевезення не свідчить про підтвердження перевізником фактичної правильності зазначеної відправником маси.
Таким чином, посилання апелянта на відмітку працівника залізниці в перевізному документі як на безумовне підтвердження фактичної маси вантажу є необґрунтованим, оскільки така відмітка не змінює встановленого законом розподілу обов`язків та відповідальності між вантажовідправником і перевізником.
Відповідно до п. 22 Правил видачі вантажів, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за № 862/5083, перевірка маси вантажу на станції призначення провадиться, як правило, таким самим способом, яким цю масу було визначено на станції відправлення.
У спірному випадку перевірку здійснено на справних вагах № 10021, що мали чинне на момент перевірки свідоцтво про повірку від 24.03.2025, а результати перевірки зафіксовано у комерційному акті.
Колегія суддів також відхиляє довід апелянта про те, що комерційний акт № 467004/197 від 24.06.2025 підтверджує лише фактичну масу вантажу на станції призначення та не доводить неправильності відомостей у накладній на станції відправлення.
Згідно зі ст. 129 Статуту залізниць України обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача та інших учасників перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Комерційний акт складається, зокрема, для засвідчення невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу даним, зазначеним у транспортних документах.
Отже, закон прямо передбачає можливість встановлення невідповідності маси вантажу даним перевізного документа саме під час перевірки на станції призначення. Відсутність відповідного акта на станції відправлення сама по собі не спростовує результатів контрольного зважування, проведеного на станції призначення.
При цьому встановлена різниця маси за кожним із трьох вагонів перевищує допустиме граничне розходження та норму природної втрати, передбачені п. 27 Правил видачі вантажів. Просипання вантажу не встановлено, маркування вагонів не порушено, що додатково підтверджує відсутність обставин, які б самі по собі пояснювали встановлену нестачу вантажу в межах допустимих нормативів.
Щодо доводів апеляційної скарги про неналежне оформлення та підписання комерційного акта колегія суддів зазначає таке.
Пунктом 10 Правил складання актів передбачено, що комерційний акт підписує начальник станції (його заступник), начальник вантажного району (завідувач вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи) і працівник станції, який особисто здійснював перевірку, а також одержувач, якщо він брав участь у перевірці. Крім того, у разі необхідності, до перевірки вантажу і підписання акта можуть бути залучені також інші працівники залізниці.
Разом з тим застосування зазначеної норми має здійснюватися з урахуванням фактичної організації роботи конкретної станції та наявності відповідних структурних підрозділів і посад.
Як встановлено судом, станція Кривий Ріг-Головний має дві територіально віддалені зони роботи - зону безпосередньо станції Кривий Ріг-Головний та вантажного району, а також зону під`їзної колії ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг», робочі місця працівників вантажного господарства якої розташовані на станції Східна-Сортувальна.
Наказом начальника станції Кривий Ріг-Головний № 70/ДС від 16.05.2025 визначено осіб - агентів комерційних, які мають право підписувати комерційні акти, складені на під`їзній колії ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг», замість начальника вантажного району (завідувача вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи).
Тому посилання апелянта на те, що агенти комерційні ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не мали права підписувати комерційний акт, є необґрунтованим. Повноваження відповідних працівників визначені наказом начальника станції Кривий Ріг-Головний № 70/ДС від 16.05.2025 та відповідними посадовими обов`язками.
При цьому судова практика Верховного Суду допускає можливість уповноваження інших працівників залізниці на підписання комерційних актів у випадку відсутності в штаті відповідного структурного підрозділу посади начальника вантажного району або за умови особливої організації роботи станції. Такий підхід, зокрема, викладено у постановах Верховного Суду від 21.05.2018 у справі № 916/2001/17, від 23.11.2018 у справі № 916/2450/17 та від 23.06.2018 у справі № 916/1993/17.
У спірному випадку комерційний акт форми ГУ-22 від 24.06.2025 №467004/197 підписано заступником начальника станції Ясінською О.Ю., агентами комерційними ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , а також представником одержувача ОСОБА_4 повноваження на підписання яких підтверджені матеріалами справи.
Довід апелянта про те, що ОСОБА_2 не була присутня безпосередньо при зважуванні, не свідчить про недійсність або недопустимість комерційного акта, оскільки п. 10 Правил складання актів не встановлює вимоги про те, що кожна особа, яка підписує комерційний акт, повинна особисто здійснювати всі дії з перевірки вантажу. Зміст цієї норми передбачає участь працівника станції, який безпосередньо здійснював перевірку, а також можливість залучення інших працівників залізниці до підписання акта.
Те, що безпосереднє зважування здійснювала вагар ОСОБА_3 , не спростовує результатів контрольного зважування та не позбавляє комерційний акт доказового значення, оскільки зважування проводилося на справних повірених вагах вантажоодержувача, а встановлені результати належним чином відображені в комерційному акті та засвідчені уповноваженими представниками сторін.
Так само безпідставним є твердження апелянта про те, що у розділі «Д» комерційного акта зазначено лише одного працівника, а тому інший працівник не мав права його підписувати. Розділ «Д» комерційного акта форми ГУ-22 призначений для опису виявлених обставин та результатів перевірки, а не для визначення виключного переліку осіб, які мають право підпису акта. Право відповідних працівників залізниці на підписання акта визначається п. 10 Правил складання актів, організаційно-розпорядчими документами станції та посадовими обов`язками.
Колегія суддів також враховує, що представник вантажоодержувача Каплун О.О. брав участь у перевірці та підписав комерційний акт відповідно до довіреності № 14-134юр від 11.03.2025. Отже, вимоги щодо участі та підпису представника одержувача у випадку його участі в перевірці дотримано.
Не заслуговують на увагу і доводи апелянта про неналежність книги зважувань як доказу через її внутрішній характер.
Інструкція з ведення станційної комерційної звітності, затверджена наказом Укрзалізниці від 04.06.2003 № 147-Ц, регламентує порядок оформлення перевезень, обліку вантажів та забезпечення дотримання вимог Статуту залізниць України і Правил перевезень на станціях. Відповідні правила та інструкції застосовуються сторонами в силу договору № 99-00178353/2020-001 від 13.03.2020, умовами якого передбачено здійснення перевезень відповідно до Статуту залізниць України, Правил перевезення вантажів, Правил оформлення перевізних документів, Правил приймання вантажів до перевезення та інших нормативних актів у сфері залізничних перевезень.
Книга зважувань у даному випадку не є єдиним доказом, на якому ґрунтуються висновки суду. Вона оцінюється у взаємному зв`язку з накладною № 45635315, комерційним актом форми ГУ-22 № 467004/197 від 24.06.2025, даними щодо повірки ваг № 10021, заявкою вантажоодержувача від 23.06.2025 № 27, телеграмою № 702 від 24.06.2025 та іншими матеріалами справи. Сукупність зазначених доказів підтверджує факт проведення контрольного зважування та встановлення невідповідності маси вантажу даним накладної.
Статтею 122 Статуту залізниць України передбачено, що за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника стягується штраф у розмірі згідно зі ст. 118 цього Статуту, при цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.
Отже, для застосування ст. 122 Статуту залізниць України достатнім є встановлення факту неправильного зазначення вантажовідправником у перевізному документі маси вантажу, належним доказом чого у встановлених законом випадках є комерційний акт, складений відповідно до ст. 129 Статуту залізниць України та Правил складання актів. При цьому стягнення передбаченого ст. 122 Статуту штрафу не ставиться в залежність від доведення фактичного завдання залізниці збитків.
З огляду на встановлені обставини колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що комерційний акт форми ГУ-22 від 24.06.2025 № 467004/197 складено з дотриманням вимог ст. 129 Статуту залізниць України та Правил складання актів, а тому він є належним та допустимим доказом встановлення факту невідповідності маси вантажу даним накладної № 45635315.
Посилання апелянта на можливість зміни маси вантажу під час перевезення також не підтверджене належними доказами. Саме припущення про можливість зміни маси вантажу не спростовує документально зафіксованого факту невідповідності, встановленого на станції призначення, особливо з огляду на те, що різниця маси за кожним вагоном перевищувала допустимі нормативи, просипання вантажу не встановлено, а маркування вагонів не було порушено.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що факт неправильного зазначення вантажовідправником - ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» маси вантажу у накладній № 45635315 від 21.06.2025 належним чином підтверджений матеріалами справи, а комерційний акт форми ГУ-22 від 24.06.2025 № 467004/197 є належним, допустимим та достатнім доказом відповідної обставини.
Перевіривши розрахунок штрафу, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про його правильність.
За вагоном № 62110531 провізна плата становить 11 571,00 грн, а п`ятикратний її розмір - 57 855,00 грн; за вагоном № 56177819 провізна плата становить 11 424,00 грн, а п`ятикратний її розмір - 57 120,00 грн; за вагоном № 62112206 провізна плата становить 11 424,00 грн, а п`ятикратний її розмір - 57 120,00 грн. Загальний розмір штрафу становить 172 095,00 грн.
Контррозрахунку штрафу відповідач не надав, а правильність арифметичного обчислення заявленої до стягнення суми належними доказами не спростував.
Відтак колегія суддів погоджується з висновком Господарського суду Дніпропетровської області про задоволення позовних вимог у повному обсязі та вважає, що рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 01.05.2026 у справі № 905/1268/26 ухвалене при правильному встановленні обставин справи, з дотриманням норм матеріального і процесуального права та підстав для його скасування чи зміни за доводами апеляційної скарги не встановлено.
6. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Частиною 1 ст. 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Апеляційний господарський суд, здійснивши апеляційний перегляд справи у межах доводів апеляційної скарги, відповідно до вимог ст. 269 ГПК України дійшов висновку про відсутність порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи викладене, апеляційний господарський суд вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду Дніпропетровської області - таким, що підлягає залишенню без змін.
7. Щодо розподілу судових витрат.
Судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на скаржника.
Керуючись ст. ст. 269, 275, 276, 282-284 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд,
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» - залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 01.05.2026 у справі № 904/1268/26 - залишити без змін.
3. Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.
4. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено ст. ст. 286-289 ГПК України.
Головуючий суддя Ю.А. Джепа
Судді: О.Ю. Соп`яненко
А.В. Суховаров