Судові рішення

Ухвала № 139475501 у справі № 760/11910/26 від 31.08.2026

Ухвала від 31.08.2026 у цивільній справі № 760/11910/26 (категорія «Про виплату заробітної плати»). Суд: Солом'янський районний суд міста Києва, суддя Фіцай О. Л.

Справа№ 760/11910/26
СудСолом'янський районний суд міста Києва
СуддяФіцай О. Л.
Форма рішенняУхвала
Форма судочинстваЦивільне
КатегоріяПро виплату заробітної плати
Дата ухвалення31.08.2026
Надійшло до реєстру04.09.2026
Оригіналreyestr.court.gov.ua/Review/139475501

Лист, коли відкриється Pro

Моніторинг, сповіщення і вивантаження на всіх сайтах мережі Initask. Залиште пошту, і ми напишемо в день запуску.

Менеджер допоможе з першим запуском.

Текст рішення

Справа №760/11910/26 2/760/15411/26

УХВАЛА

26 серпня 2026 року м. Київ

Солом`янський районний суд міста Києва у складі головуючого судді Фіцай О.Л., за участю секретаря Скомаровської О.О., позивача ОСОБА_1 , представника відповідача ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізький Титаново-магнієвий комбінат» та ОСОБА_3 про стягнення нарахованої, але невиплаченої заробітної плати,

в с т а н о в и в :

В провадженні Солом`янського районного суду міста Києва перебуває цивільна спрвва за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізький Титаново-магнієвий комбінат» та ОСОБА_3 про стягнення нарахованої, але невиплаченої заробітної плати.

24.06.2026 року позивачем подано заяву про зміну позовних вимог, в якій позивач такоє проосить вжити заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти ОСОБА_3 та заборонити відповідачу-2 ОСОБА_3 виїзд за межі України.

У судовому засдіанні позивая підтримав заяву, просив її задовольнити, зазначивши, що ОСОБА_3 має майно, грошові кошти, зокрема, отримує пенсію, проживає за кордоном.

Представник відповідача заперечив проти задоволення заяви, посилаючись на те, що ОСОБА_3 є неналежним відповідачем.

Суд, заслухавши учасників, дослідивши подану заяву та додані до неї документи, дійшов висновк, що заява не підлягає задоволенню.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ч. 1 ст. 2 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).

Відповідно до ч. 1 ст.149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Згідно ч. 2 ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно із ч. 1 та ч. 2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбаченихст.150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, встановлених законом.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.

Відповідно до ч. ч. 1 - 3 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії. Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Згідно з ч. 4 ст. 150 ЦПК України не допускається забезпечення позову шляхом накладення арешту на заробітну плату, пенсію та стипендію, допомогу по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню, яка виплачується у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю (включаючи догляд за хворою дитиною), вагітністю та пологами, по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, на допомогу, яка виплачується касами взаємодопомоги, благодійними організаціями, а також на вихідну допомогу, допомогу по безробіттю, на кошти, що знаходяться на кореспондентських рахунках банку, на майно (активи) або грошові кошти неплатоспроможного банку, банку, щодо якого прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених статтею 77 Закону України "Про банки і банківську діяльність" (крім ліквідації банку за рішенням його власників), а також на майно (активи) або грошові кошти Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. Ця вимога не поширюється на позови про стягнення аліментів, про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи, про відшкодування збитків, заподіяних кримінальним правопорушенням.

Позивач просить накласти арешт на грошові кошти, водночас не зазначає про наявність відповдіних банківських рахунків у Відповідача тощо.

Відповідно до п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» роз`яснено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності заявлених вимог щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Відповідно до ч. 6 ст. 151 ЦПК України до заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

Всупереч вимогам ч. 1 ст. 151 ЦПК України подана заява не містить у собі пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення.

Слід зазначити, що суду не надано доказів необхідності забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти та/або заборони виїзду ОСОБА_3 за межі України, тому з урахуванням вимог розумності, суд вважає недловеденим, що невжиття вказаних заходів забезпечення може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду у випадку задоволення позову.

Аналіз викладеного дає суду підставу зробити висновок, що заява не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 149-153 ЦПК України, суд

постановив:

В задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Повний текст ухвали складено 31 серпня 2026 року.

Суддя О.Л. Фіцай

Інші рішення у справі

ДатаДокументСуд
03.09.2026 Рішення № 139465244 Солом'янський районний суд міста Києва
26.08.2026 Ухвала № 139258016 Солом'янський районний суд міста Києва
03.06.2026 Ухвала № 137113108 Солом'янський районний суд міста Києва
03.06.2026 Ухвала № 137113107 Солом'янський районний суд міста Києва
29.04.2026 Ухвала № 136137352 без тексту Солом'янський районний суд міста Києва