ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
майдан Незалежності, 1, м. Хмельницький, 29607, тел. (0382) 71-81-84, (0382) 71-81-83
e-mail: inbox@km.arbitr.gov.ua, ЄДРПОУ 03500128
_______________________________________________________________________
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"02" вересня 2026 р. Справа № 924/622/26
м. Хмельницький
Господарський суд Хмельницької області у складі судді Музики М.В., за участю секретаря судового засідання Крупської В.В., розглянувши справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КПП Центр", с. Черляни Львівського району Львівської області
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортна компанія "Захід Груп", м. Хмельницький
про стягнення 524 237,48 грн.,
представники сторін:
позивача: адвокат Семенина В.М. (в режимі ВКЗ);
відповідача: не з`явився;
ВСТАНОВИВ:
позивач звернувся до суду з позовом, у якому просить стягнути з ТОВ "Транспортна компанія "Захід Груп" 524237,48 грн. заборгованості, з яких 248203,32 грн. основного боргу, 248203,32 грн. штрафу, 18403,55 грн. пені, 7586,95 грн. втрат від інфляції, 1840,34 грн. 3% річних. Вимоги мотивує неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань з своєчасної оплати поставленого позивачем товару згідно договору №560047 від 02.07.2025.
Ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 16.06.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 924/622/26. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Ухвалою від 29.07.2026 суд перейшов до розгляду справи №924/622/26 за правилами загального позовного провадження, призначив підготовче засідання на 18.08.2026. Ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 18.08.2026 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 02.09.2026.
Представник позивача в судовому засіданні вимоги позову підтримав, наполягає на його задоволенні.
Представник відповідача в судове засідання не з`явився, у клопотанні від 31.08.2026 не заперечує проти розгляду справи без участі представника відповідача, позов в частині стягнення основного боргу в розмірі 248 203,32 грн. визнає, в іншій частині просить відмовити. У поясненнях від 16.08.2026 зазначає, що заборгованість за договором в розмірі 254 587,83 грн. відповідач має намір сплатити. В той же час наголошує, що стягнення штрафних санкцій є надмірним тягарем для відповідача, тому просить зменшити розмір штрафних санкцій та відмовити в стягненні 276034,16 грн.
Позивач у запереченнях від 18.08.2026 вважає доводи відповідача в частині зменшення штрафних санкцій необґрунтованими та не підтвердженими належними та допустимими доказами.
Фактичні обставини справи, встановлені судом.
02.07.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю «КПП ЦЕНТР» (далі Постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Транспортна компанія "Захід Груп"» (далі Покупець, відповідач) укладено Договір поставки № 560047 (далі Договір).
Відповідно до умов Договору Постачальник зобов`язується передати у власність Покупця товар, а Покупець прийняти товар та оплатити його на умовах, визначених Договором (пункт 1.1).
Асортимент, кількість та вартість товару, що є предметом Договору, визначаються у видаткових накладних, які оформлюються та підписуються сторонами під час приймання-передачі кожної партії товару та є невід`ємною частиною Договору (пункт 1.2).
Товар передається Постачальником Покупцю за асортиментом, ціною та якістю відповідно до замовлення. Кількість фактично переданого товару зазначається у видатковій накладній, що оформлюється на кожну партію товару (пункти 2.1, 2.2).
Згідно з пунктом 3.3.1 Договору Покупець зобов`язаний прийняти товар та своєчасно його оплатити.
Право власності на товар, а також ризик його випадкової загибелі переходять від Постачальника до Покупця з моменту передачі товару (пункт 4.3).
Загальна сума Договору визначається за сумою всіх видаткових накладних, виданих Постачальником (пункт 5.1).
Назва, асортимент та ціни за кожну окрему одиницю товару, а також загальна ціна товару зазначаються у видатковій накладній, яка є невід`ємною частиною Договору (пункт 5.2).
Відповідно до пункту 5.5 Договору оплата товару здійснюється Покупцем на підставі Договору та видаткових накладних до нього шляхом безготівкового перерахування коштів на рахунок Постачальника. Покупець здійснює оплату протягом 7 календарних днів з моменту отримання товару.
Моментом отримання товару вважається момент підписання представником Покупця видаткової накладної на переданий товар чи здачі товару перевізникові або організації зв`язку для доставки покупцеві (пункт 5.9).
Пунктом 6.1 Договору передбачено, що у випадку порушення строків оплати товару, встановлених умовами Договору, Покупець сплачує Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості несвоєчасно оплаченого товару за кожний день прострочення до моменту закінчення такого прострочення, а у випадку, коли прострочення триває, до моменту звернення Постачальника до суду.
Згідно з пунктом 6.3 Договору у випадку прострочення оплати поставленого товару понад 30 календарних днів Покупець, окрім пені, сплачує Постачальнику штраф у розмірі 100% від вартості неоплаченого товару.
Відповідно до пункту 10.1 Договору він набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2025. У випадку, якщо жодна із сторін не заявить про намір розірвати даний договір за 10 календарних днів до закінчення строку його дії, він вважається пролонгованим на наступний календарний рік на тих же умовах.
На виконання умов Договору позивач поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 254587,83 грн., що слідує з підписаних сторонами видаткових накладних від 02.03.2026 на суми 7164,98 грн., 51659,60 грн., 60910,57 грн., від 03.03.2026 на суми 8920,92 грн., 6327,35 грн., від 05.03.2026 на суми 9987,12 грн., 98366,41 грн., від 06.03.2026 на суму 1561,04 грн., від 10.03.2026 на суми 900,00 грн., 2473,01 грн., від 11.03.2026 на суму 1420,00 грн., від 12.03.2026 на суму 2550,63 грн., від 16.03.2025 на суму 2200,00 грн.
Як вбачається із підписаного сторонами акту звірки взаєморозрахунків, борг відповідача перед позивачем складає 248 203,32 грн.
ТОВ "КПП Центр" надіслав відповідачу претензію щодо сплати 254587,83 грн. заборгованості за договором від 02.07.2025.
Проте, у зв`язку з невиконанням відповідачем вимог позивача в добровільному порядку, останній звернувся з даним позовом до суду.
Позиція суду.
Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають, зокрема, з договорів та інших правочинів.
Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина 1 статті 202 Цивільного кодексу України).
Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Згідно із ч.1 ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Судом встановлено, що між сторонами у справі виникли договірні правовідносини на підставі Договору поставки №560047 від 02.07.2025, за умовами якого позивач зобов`язався передати у власність відповідача товар, а відповідач - прийняти його та оплатити на умовах, визначених Договором.
Згідно зі статтею 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно частини першої статті 655 Цивільного кодексу за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
За змістом частин першої та третьої статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.
Відповідно до частини першої статті 693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов`язок покупця оплатити товар частково або повністю до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу.
Факт поставки позивачем товару згідно договору на загальну суму 254587,83 грн. підтверджується підписаними сторонами видатковими накладними та не заперечується відповідачем.
Умовами пункту 5.5 Договору сторони погодили, що Покупець здійснює оплату товару протягом 7 календарних днів з моменту його отримання. При цьому згідно з пунктом 5.9 Договору моментом отримання товару вважається момент підписання представником Покупця відповідної видаткової накладної.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі статтею 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Стаття 253 ЦК України передбачає, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.
Таким чином, у відповідача виникли зобов`язання з оплати поставленого позивачем товару протягом семи календарних днів з наступного дня від дати поставки. Так, згідно видаткових накладних від 02.03.2026 - до 09.03.2026 включно, від 03.03.3026 - до 10.03.2026 включно, від 05.03.2026 - до 12.03.2026 включно, від 06.03.2026 - до 13.03.2026 включно, від 10.03.2026 - до 17.03.2026 включно, від 11.03.2026 - до 18.03.2026 включно, від 12.03.2026 - до 19.03.2026 включно, від 16.03.2026 - до 23.03.2026 включно.
Проте, доказів оплати товару суду не надано та відповідачем визнається заявлена до стягнення заборгованість в сумі 248 203,32 грн. Відтак, відповідна позовна вимога підлягає задоволенню.
За приписами частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах №703/2718/16-ц та №646/14523/15-ц).
Отже, у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону (частини другої статті 625 ЦК України) виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати, та процентів річних від простроченої суми.
Об`єднаною палатою Верховного Суду у постанові від 20.11.2020 у справі №910/13071/19 роз`яснено, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.
Суд, за результатами перерахунку в ІПС "Законодавство" втрат від інфляції, дійшов висновку про правомірність вчинених позивачем нарахувань.
Водночас при перерахунку 3% річних судом встановлено, що позивачем враховано в період прострочення останній день виконання зобов`язання, тобто, сьомий календарний день, який слідує з наступного дня після дати поставки (як встановлено судом вище, з огляду на положення ст. 253 ЦК України строк виконання зобов`язання розпочинається з наступного дня після підписання видаткової накладної).
Відтак судом здійснено наступний перерахунок 3% річних в ІПС "Законодавство": за період з 10.03.2026 по 08.06.2026 на суму 113386,64 грн. = 848,07 грн.; з 11.03.2026 по 08.06.2026 на суму 15248,27 грн. = 112,80 грн.; з 13.03.2026 по 08.06.2026 на суму 108353,53 грн. = 783,71 грн.; з 14.03.2026 по 08.06.2026 на суму 1561,04 грн. = 11,16 грн.; з 18.03.2026 по 08.06.2026 на суму 3373,01 грн. = 23,01 грн.; з 19.03.2026 по 08.06.2026 на суму 1420,00 грн. = 9,57 грн.; з 20.03.2026 по 08.06.2026 на суму 2660,83 грн. = 17,71 грн.; з 24.03.2026 по 08.06.2026 на суму 2200,00 грн. = 13,92 грн. На загальну суму 1819,95 грн.
З вказаного позовні вимоги про стягнення 1819,95 грн. 3% річних та 7586,95 грн. втрат від інфляції підлягають задоволенню. В стягненні 20,39 грн. 3% річних суд відмовляє.
За змістом статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до статей 550, 551 Цивільного кодексу України кредитор має право на неустойку незалежно від наявності у нього збитків, якщо інше не встановлено законом, а розмір неустойки може бути встановлений договором або актом цивільного законодавства.
Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Відповідно до статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Пунктом 6.1 Договору передбачено, що у випадку порушення строків оплати товару, встановлених умовами Договору, Покупець сплачує Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості несвоєчасно оплаченого товару за кожний день прострочення до моменту закінчення такого прострочення, а у випадку, коли прострочення триває, до моменту звернення Постачальника до суду.
Судом при здійсненні перерахунку пені також встановлено, що позивачем враховано в період прострочення останній день виконання зобов`язання.
Таким чином, судом здійснено наступний перерахунок пені в ІПС "Законодавство": за період з 10.03.2026 по 08.06.2026 на суму 113386,64 грн. = 8480, 70 грн.; з 11.03.2026 по 08.06.2026 на суму 15248,27 грн. = 1127,95 грн.; з 13.03.2026 по 08.06.2026 на суму 108353,53 грн. = 7837,08 грн.; з 14.03.2026 по 08.06.2026 на суму 1561,04 грн. = 111,63 грн.; з 18.03.2026 по 08.06.2026 на суму 3373,01 грн. = 230,10 грн.; з 19.03.2026 по 08.06.2026 на суму 1420,00 грн. = 95,70 грн.; з 20.03.2026 по 08.06.2026 на суму 2660,83 грн. = 177,15 грн.; з 24.03.2026 по 08.06.2026 на суму 2200,00 грн. = 139,23 грн. На загальну суму 18199,54 грн.
Відтак, вимога про стягнення 18 199,54 грн. пені підлягає задоволенню. В стягненні 204,01 грн. пені суд відмовляє.
Згідно з пунктом 6.3 Договору у випадку прострочення оплати поставленого товару понад 30 календарних днів Покупець, окрім пені, сплачує Постачальнику штраф у розмірі 100% від вартості неоплаченого товару.
Відповідачем допущено прострочення оплати поставлено товару на суму 248 203,32 грн. тривалістю більше 30 календарних днів, з чого у позивача виникло право на нарахування 248 203,32 грн. штрафу.
Відповідач просить суд зменшити розмір штрафних санкцій.
Відповідно до ч.1 ст. 129 Конституції України суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права.
У рішенні Конституційного Суду України від 02.11.2004 р. № 15-рп/2004 зазначено, що одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема, норми моралі, традицій, звичаїв, тощо, які легітимізовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства. Всі ці елементи права об`єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України.
Таке розуміння права не дає підстав для його ототожнення із законом, який іноді може бути й несправедливим, у тому числі обмежувати свободу та рівність особи.
У мотивувальній частині рішення від 11.07.2013 р. у справі № 7-рп/2013, Конституційний Суд України вказав, що неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.
Відтак, інститут зменшення неустойки судом є ефективним механізмом забезпечення балансу інтересів сторін порушеного зобов`язання.
Частиною 3 статті 551 ЦК України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
З огляду на викладене, на підставі частини 3 статті 551 ЦК України, а також виходячи з принципів добросовісності, розумності, справедливості та пропорційності, суд, в тому числі і з власної ініціативи, може зменшити розмір неустойки до її розумного розміру. Вказана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 30.03.2021 у справі 902/538/18.
Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
За змістом зазначених норм, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є такий випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18 вказано, що загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою. Цій меті, насамперед, слугує стягнення збитків. Розмір збитків в момент правопорушення, зазвичай, ще не є відомим, а дійсний розмір збитків у більшості випадків довести або складно, або неможливо взагалі. Тому, з метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному, заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному, порівняно зі стягненням збитків, порядку, і ця спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків. Такими правилами є правила про неустойку, передбачені статтями 549 - 552 ЦК України.
Верховний Суд у постанові від 08.08.2024 у справі №912/1853/23 зауважив, що в питаннях підстав для зменшення розміру неустойки не може бути подібних правовідносин, оскільки кожного разу суд, застосовуючи дискрецію для вирішення цього питання, виходить з конкретних обставин, якими обумовлене зменшення штрафних санкцій та наявності поданих сторонами доказів, згідно з статтею 86 ГПК України.
Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі №911/2269/22 також звернула увагу на те, що категорії "значно" та "надмірно", які використовуються у статті 551 ЦК є оціночними і мають конкретизуватися у кожному окремому випадку з урахуванням того, що правила наведених статей спрямовані на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, а також недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов`язання боржником. Чинники, якими обґрунтовані конкретні умови про неустойку: обставини (їх сукупність), що є підставою для застосування неустойки за порушення зобов`язань, її розмір; і обставини (їх сукупність), що є підставою зменшення судом неустойки, у кожних конкретних правовідносинах (справах) мають індивідуальний характер. А тому, як зауважила об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, і розмір неустойки, до якого суд її зменшує (на 90%, 70% чи 50%, тощо), у кожних конкретно взятих правовідносинах (справах) також має індивідуально-оціночний характер, оскільки цей розмір (частина або процент, на які зменшується неустойка), який обумовлюється встановленими та оціненими судом обставинами у конкретних правовідносинах, визначається судом у межах дискреційних повноважень, наданих суду відповідно до норм частин першої, другої статті 233 ГК та частини третьої статті 551 ЦК, тобто в межах судового розсуду. Визначення справедливого розміру неустойки належить до дискреційних повноважень суду.
У зв`язку з викладеним Об`єднана палата Касаційного господарського суду у постанові від 19.01.2024 у справі №911/2269/22 зазначила, що індивідуальний характер підстав, якими у конкретних правовідносинах обумовлюється зменшення судом розміру неустойки (що підлягає стягненню за порушення зобов`язання), а також дискреційний характер визначення судом розміру, до якого суд її зменшує, зумовлюють висновок про відсутність універсального максимального і мінімального розміру неустойки, на який її може бути зменшено, що водночас вимагає, щоб цей розмір відповідав принципам верховенства права.
У питаннях підстав для зменшення розміру неустойки правовідносини у кожному спорі про її стягнення є відмінними, оскільки кожного разу суд, застосовуючи дискрецію для вирішення цього питання, виходить з конкретних обставин, якими обумовлене зменшення штрафних санкцій, які водночас мають узгоджуватись з положенням ч.3 статті 551 ЦК України, а також досліджуватись та оцінюватись судом в порядку статей 86, 210, 237 ГПК України.
Такий підхід є усталеним в судовій практиці, зокрема Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду (постанови від 11.07.2023 у справі №914/3231/16, від 10.08.2023 у справі №910/8725/22, від 26.09.2023 у справі №910/22026/21, від 02.11.2023 у справі №910/13000/22, від 07.11.2023 у справі №924/215/23, від 09.11.2023 у справі №902/919/22, від 14.02.2024 у справі №910/3015/23, від 04.06.2025 у справі №910/5992/24).
Таким чином, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
При цьому право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання за положенням частини першої статті 550 ЦК України.
Суд в даному випадку враховує, що розмір заборгованості за отриманий товар становить 248 203,32 грн., інші нарахування - 276 034,16 грн., що загалом перевищує розмір основного боргу. При цьому, такі нарахування, окрім штрафних санкцій, включають 3% річних та втрати від інфляції, які спрямовані на компенсацію понесених позивачем збитків.
З викладеного суд доходить висновку, що штраф в розмірі 248 203,32 грн. є неспівмірним з наслідкам порушення відповідачем договірного зобов`язання, має явно надмірний характер та не відповідає ступеню допущеного порушення, з чого суд, ґрунтуючись також на загальних засадах цивільного законодавства, якими є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 статті 3 Цивільного кодексу України), вважає за належне зменшити розмір штрафу на 80%. Розмір пені в даному випадку не є надмірним, тому суд не вважає за належне зменшувати її розмір.
З приводу доводів відповідача про відмову в стягненні штрафних санкцій суд зауважує, що як позивач, так і відповідач є господарюючими суб`єктами, які несуть відповідний ризик під час здійснення своєї господарської діяльності. Таким чином, з огляду на встановлений факт порушення відповідачем своїх зобов`язань з оплати товару, враховуючи, що завданням неустойки є сприяння належному виконанню зобов`язання, стимулювання боржника до належної поведінки, відмова в стягненні штрафних санкцій в цілому в даному випадку порушила б баланс сторін, зокрема, інтереси позивача.
З всього зазначеного, оцінюючи подані стороною докази, що ґрунтуються на повному, всебічному й об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, позов у справі №924/622/26 підлягає частковому задоволенню та з відповідача на користь позивача слід стягнути 248 203,32 грн. основного боргу, 7 586,95 грн. втрат від інфляції, 18 199,54 грн. пені, 1 819,95 грн. 3% річних, 49 640,66 грн. штрафу. У стягненні 204,01 грн. пені, 20,39 грн. 3% річних та 198 562,66 грн. штрафу суд відмовляє.
Витрати зі сплати судового збору покладаються на сторони пропорційно до задоволених позовних вимог. При цьому з огляду на те, що спір до розгляду суду доведено з вини відповідача, на останнього підлягають покладенню витрати зі сплати судового збору за всю стягнуту судом суму.
Керуючись ст.ст. 2, 12, 20, 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -
ВИРІШИВ:
позов задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Транспортна компанія «Захід Груп» (29000, м. Хмельницький, пров. Проїзний, буд. 10, офіс 432, код 43346358) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КПП «Центр» (81500, Львівська область, Львівський район, с. Черляни, вул. Польова, 97, код 38169102) 248 203,32 грн. (двісті сорок вісім тисяч двісті три грн. 32 коп.) основного боргу, 7 586,95 грн. (сім тисяч п`ятсот вісімдесят шість грн. 95 коп.) втрат від інфляції, 18 199,54 грн. (вісімнадцять тисяч сто дев`яносто дев`ять грн. 54 коп.) пені, 1 819,95 грн. (одна тисяча вісімсот дев`ятнадцять грн. 95 коп.) 3% річних, 49 640,66 грн. (сорок дев`ять тисяч шістсот сорок грн. 66 коп.) штрафу, 7 860,20 грн. (сім тисяч вісімсот шістдесят грн. 20 коп.) витрат зі сплати судового збору.
Видати наказ.
У стягненні 204,01 грн. пені, 20,39 грн. 3% річних та 198 562,66 грн. штрафу відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів до Північно-західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст судового рішення складено 04.09.2026
Суддя М.В. Музика
Віддрук. у 1 прим.: 1 - до справи, сторонам в ел. кабінет