Справа № 569/10445/26
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
(ЗАОЧНЕ)
03 вересня 2026 року м. Рівне
Рівненський міський суд Рівненської області у складі:
головуючої судді Балацької О.Р.,
з участю секретаря судового засідання Кулікович Д.П.,
учасники справи в судове засідання не з`явились,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Рівне у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Солвентіс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
ВСТАНОВИВ:
І. Стислий зміст позовних вимог.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Солвентіс», діючи через свого представника Ланового Є.М., звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в якій просить стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 28 784 грн. 00 коп.
Позивач зазначає, що 18.08.2020 між ТОВ «АЛЕКСКРЕДИТ» та відповідачем укладено договір про надання кредиту № 3859697 в електронній формі, відповідно до якого відповідачу надано кредит у розмірі 4 350 грн., який останній зобов`язався повернути та сплатити передбачені договором проценти. Посилаючись на неналежне виконання відповідачем кредитних зобов`язань та утворення заборгованості, а також на подальше відступлення права вимоги за вказаним кредитним договором спочатку ТОВ «СЕКВОЯ КАПІТАЛ», а в подальшому ТОВ «ФК «СОЛВЕНТІС», позивач просить стягнути з відповідача заборгованість у загальному розмірі 28 784 грн., з яких 4 350 грн. - заборгованість за тілом кредиту та 24 434 грн. - заборгованість за процентами. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача понесені судові витрати, а саме 2 662,40 грн. судового збору та 6 000 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
ІІ. Заяви, клопотання, процесуальні дії у справі.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями 30 квітня 2026 року справа передана для розгляду судді Балацькій О.Р.
Ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 05 травня 2026 року зазначена позовна заява прийнята до розгляду та відкрите провадження у справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. (а.с. 70-71).
Від представника позивача надійшло клопотання про витребування доказів, в якому він просить витребувати від АТ КБ «ПРИВАТ БАНК» наступну інформацію: інформацію чи було емітовано на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) платіжну картку № НОМЕР_2 ; виписку про рух грошових коштів по картковому рахунку № НОМЕР_2 за період з 18.08.2020-23.08.2020 з відображенням часу зарахування коштів; інформацію щодо номеру телефону, на який відправляється інформація про підтвердження здійснення операцій (фінансовий номер телефону) за платіжною карткою № НОМЕР_2 за період з 18.08.2020-23.08.2020; ідентифікаційні дані власника карткового рахунку № НОМЕР_2 , у тому числі, прізвище, ім`я, по батькові, РНОКПП, серію та номер паспорта, адресу місця проживання, контактні дані (номер телефону, адреса електронно пошти тощо) та усі інші наявні відомості щодо даної особи. (а.с. 76-80)
Ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 10 червня 2026 року задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів. (а.с. 81-82)
30 липня 2026 року на адресу Рівненського міського суду Рівненської області надійшли відомості АТ КБ «ПРИВАТБАНК», на виконання ухвали суду від 02.07.2026.
У судове засідання представник позивача не з`явився, хоча належним чином повідомлявся про час, дату і місце проведення судового засідання, що підтверджується довідками про доставку електронних документів. В позовній заяві представник позивача Лановий Є.М. просив розгляд справи провести без участі представника позивача, проти заочного розгляду справи не заперечує.
Відповідач в судове засідання не з`явився, хоча про дату, час та місце судового розгляду справи був повідомлений належним чином, на адресу суду повернувся конверт з відміткою пошти «Адресат відсутній за вказаною адресою». У відповідності до ст. 128 ЦПК України відповідач являється таким, що належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, оскільки поштова кореспонденція направлялася відповідачу за місцем його реєстрації.
Відзиву із запереченнями на позовну заяву відповідач не надав.
Інших заяв та клопотань до суду від учасників справи не надходило.
Відтак суд вважає за можливе проводити розгляд справи у відсутності відповідача в заочному порядку, на підставі документів та доказів, що є в матеріалах справи.
За таких обставин у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, в порядку визначеному ч. 2 ст. 247 ЦПК України, суд здійснює розгляд справи без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
З`ясувавши фактичні обставини справи, на які позивач посилається, як на підставу своїх вимог, дослідивши та оцінивши докази з точки зору належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності, застосовуючи норми матеріального та процесуального права, які регулюють спірні правовідносини, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню.
ІІІ. Фактичні обставини справи, зміст спірних правовідносин та докази.
Суд встановив, що правовідносини, що виникли між сторонами, є зобов`язальними і регулюються нормами глав 47-49, 51 ЦК України, а також спеціальними нормами глави 71 ЦК України.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач посилається на те, що 18 серпня 2020 року між ТОВ «АЛЕКСКРЕДИТ» та ОСОБА_1 укладено в електронній формі договір про надання кредиту № 3859697, відповідно до умов якого відповідачу було надано кредит у розмірі 4 350 грн. зі сплатою процентів за користування кредитними коштами. Позивач зазначає, що кредитний договір був укладений шляхом використання одноразового ідентифікатора, направленого на номер мобільного телефону відповідача, а кредитні кошти перераховано на банківську картку, реквізити якої були зазначені під час оформлення кредиту. (а.с. 17-18)
Позивач стверджує, що відповідач належним чином не виконував взяті на себе за договором зобов`язання щодо повернення кредиту та сплати процентів, унаслідок чого утворилася заборгованість. Згідно з наданим позивачем розрахунком, станом на момент звернення до суду її загальний розмір становить 28 784 грн., з яких 4 350 грн. - заборгованість за основною сумою кредиту та 24 434 грн. - заборгованість за процентами. (а.с. 15)
Судом також встановлено, що 29 жовтня 2025 року між ТОВ «АЛЕКСКРЕДИТ» та ТОВ «СЕКВОЯ КАПІТАЛ» укладено договір факторингу № 29/10-2025, на підставі якого відбулося відступлення права вимоги за кредитним договором № 3859697 від 18 серпня 2020 року. У подальшому, 31 жовтня 2025 року, між ТОВ «СЕКВОЯ КАПІТАЛ» та ТОВ «ФК «СОЛВЕНТІС» укладено договір факторингу № ДФ-31102025, відповідно до якого право вимоги за вказаним кредитним договором перейшло до ТОВ «ФК «СОЛВЕНТІС». (а.с. 22-44)
До матеріалів справи також долучено довідку ТОВ «ФК «Елаєнс» від 02 листопада 2024 року про успішне перерахування кредитних коштів на банківський рахунок відповідача. (а.с. 50)
З метою підтвердження факту отримання відповідачем кредитних коштів представник позивача звернувся до суду з клопотанням про витребування доказів у АТ КБ «ПриватБанк», зокрема інформації щодо належності відповідачу платіжної картки № НОМЕР_2 та виписки про рух коштів за відповідним картковим рахунком за період з 18 по 23 серпня 2020 року. Ухвалою суду від 10 червня 2026 року зазначене клопотання задоволено, після чого на адресу суду надійшли відповідні відомості банківської установи.
З відповіді АТ КБ «ПРИВАТБАНК» вбачається, що на ім`я ОСОБА_1 не емітовано картку № НОМЕР_2 , зазначена картка в банку не обслуговується.
Надана позивачем довідка про видачу коштів не містить відомостей, які б беззаперечно підтверджували зарахування кредитних коштів саме на банківський рахунок відповідача. Із вказаного документа неможливо встановити повний номер банківської картки отримувача, власника рахунку, банківську установу, а також факт успішного зарахування коштів. Водночас будь-яких виписок по рахунку, платіжних доручень, банківських підтверджень чи інших первинних бухгалтерських документів, які б підтверджували здійснення господарської операції з перерахування коштів відповідачу, позивачем суду не надано.
Суд також враховує, що відповідно до положень Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» саме первинні документи є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій. Однак долучена позивачем довідка-розрахунок заборгованості складена позивачем в односторонньому порядку та сама по собі не може вважатися належним доказом існування та розміру заборгованості без підтвердження відповідними первинними бухгалтерськими документами.
Оцінюючи наявні у справі докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позивачем не доведено належними, допустимими та достатніми доказами факту отримання відповідачем кредитних коштів, ані наявності та розміру заборгованості, заявленої до стягнення.
ІV. Застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті рішення.
Однією із загальних засад цивільного законодавства, зокрема, є свобода договору, що передбачено пунктом 3 частини 1 статті 3 ЦК України.
Статтею 627 ЦК України закріплений принцип свободи договору, згідно з яким сторони вільні в укладені договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.
Згідно статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 599 ЦК України визначено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Статтею 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.
Згідно статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Частиною першою статті 634 ЦК України передбачено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Згідно з частини другої статті 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України.
Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 1049 ЦК України).
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави щодо позики, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Частини 1, 2 статті 1055 ЦК України визначають, що кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.
За змістом статті 1077 ЦК України за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Обсяг переданого права вимоги визначається умовами відповідного договору факторингу.
Відповідно до статей 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін та диспозитивності, при цьому кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України обов`язок доказування покладається на сторони та інших учасників справи. Саме позивач повинен довести належними та допустимими доказами факт існування зобов`язання, його зміст, факт його порушення відповідачем, а також розмір заявлених до стягнення сум.
Разом з тим, відповідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги та заперечення сторін, отримані у визначеному законом порядку. Такі дані встановлюються, зокрема, письмовими доказами, до яких відносяться первинні бухгалтерські документи, банківські виписки, платіжні документи.
Згідно зі статтею 78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом, а також докази, які не стосуються предмета доказування або є неналежними чи недопустимими.
Згідно до правової позиції, яка була висловлена у постанові Верховного Суду від 30 січня 2018 року у справі № 161/16891-15 про стягнення заборгованості за кредитним договором (провадження № 61-517св18) банк зобов`язаний доводити отримання позичальником грошових коштів у розмірі та на умовах, встановлених Договором, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір за допомогою первинних документів, оформлених відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно вказаної норми Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Відповідно до пункту 62 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Оцінюючи надані позивачем докази в їх сукупності, суд виходить з того, що самі по собі копія електронної оферти, роздруківка умов кредитування, довідка-розрахунок заборгованості та квитанція про перерахування коштів не є достатніми та беззаперечними доказами факту укладення кредитного договору саме з відповідачем, а також факту отримання ним грошових коштів у заявленому розмірі.
Щодо факту перерахування кредитних коштів, суд зазначає, що надана позивачем довідка не містить повних ідентифікуючих реквізитів отримувача коштів та не дозволяє встановити, що грошові кошти були зараховані саме на рахунок відповідача. Відсутність банківської виписки, платіжного доручення або іншого первинного бухгалтерського документа виключає можливість перевірити фактичне виконання операції з надання кредиту.
З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Солвентіс» є необґрунтованими, недоведеними належними та допустимими доказами, у зв`язку з чим підстав для їх задоволення не вбачається.
Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, витрати по сплаті судового збору та на правову допомогу слід покласти на позивача.
На підставі викладеного та керуючись статтями 12, 13, 81, 141, 263-265, 268 Цивільного процесуального кодексу України, суд
УХВАЛИВ:
Відмовити у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Солвентіс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Заочне рішення може бути переглянуто Рівненським міським судом Рівненської області за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його переглядякщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Рівненського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Учасники справи:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Солвентіс», місцезнаходження: вул. Симона Петлюри, буд. 21/1, м. Бровари, Київської області, 07406, ЄДРПОУ 43657029;
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Повний текст рішення складено та підписано 03 вересня 2026 року.
Суддя Ольга БАЛАЦЬКА