Справа № 308/11817/26
4-с/308/35/26
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
04 вересня 2026 року м. Ужгород
Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі:
головуючого судді - Бедьо В.І.,
за участю секретаря судового засідання - Малиновської І.Ю.,
заявника - ОСОБА_1 ,
представника боржника - Ільницької Л.Ю.,
представника боржника - Сигидін О.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ужгороді скаргу ОСОБА_1 , особа, дії якої оскаржуються: старший державний виконавець Григорян Олена Грайровна, боржник: Закарпатська обласна рада на постанову держаного виконавця про повернення виконавчого документа стягувачу,-
ВСТАНОВИВ:
До Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області 14.08.2026 року надійшла вишевказана скарга, в якій просить:
-визнати неправомірною та скасувати постанову старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Григорян Олени Грайровни від 14.08.2026 про повернення стягувачу виконавчого документа у виконавчому провадженні № 74357408.
-зобов`язати відповідний орган державної виконавчої служби усунути порушення прав стягувача та продовжити виконання виконавчого провадження № 74357408 відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження».
-зобов`язати державного виконавця вирішити питання щодо подальшого виконання виконавчого листа № 308/7234/22 з урахуванням висновків суду, викладених в ухвалі за результатами розгляду цієї скарги.
Свої вимоги мотивує тим, що 14.08.2026 старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Григорян Оленою Грайровною винесено постанову про повернення стягувачу виконавчого документа у виконавчому провадженні № 74357408 на підставі пункту 9 частини 1 статті 37 Закону України «Про виконавче провадження».
Постановою повернуто виконавчий лист № 308/7234/22 від 21.02.2024 про поновлення ОСОБА_1 на посаді директора Закарпатського обласного комунального підприємства «Міжнародний аеропорт «Ужгород» днем 09.06.2022. Судове рішення є чинним, набрало законної сили, не скасоване, не змінене та не визнане таким, що не підлягає виконанню.
Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 29.07.2026 у справі № 308/7234/22 державному виконавцю відмовлено у встановленні запропонованого ним способу і порядку виконання рішення. При цьому суд не скасовував та не змінював рішення про поновлення стягувача на посаді, а лише дійшов висновку, що запропонований державним виконавцем спосіб фактично змінював би зміст судового рішення. Отже, зазначена ухвала не є рішенням про припинення чи неможливість виконання виконавчого листа.
Відповідно до пункту 9 частини 1 статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» повернення виконавчого документа можливе у разі встановленої законом заборони на проведення виконавчих дій, яка виключає можливість виконання рішення. Однак в оскаржуваній постанові державний виконавець не зазначив конкретної норми закону, якою встановлено таку заборону, а фактично пов`язав неможливість виконання із закінченням строку дії контракту № 2 від 21.05.2021, що не є передбаченою законом забороною на проведення виконавчих дій та не може саме по собі свідчити про неможливість виконання чинного судового рішення.
Заяви (клопотання) учасників справи.
24.08.2026 року через систему «Електронний суд» представником боржника Закарпатської обласної ради подано додаткові пояснення у справі, у яких боржник заперечує проти задоволення скарги та викладає свою позицію щодо правомірності дій державного виконавця.
Боржник зазначає, що рішення у справі № 308/7234/22 має немайновий характер, оскільки зобов`язує поновити ОСОБА_1 на посаді, а тому його виконання здійснюється відповідно до статей 63-67 Закону України «Про виконавче провадження».
Також зазначено, що у межах виконавчого провадження № 74357408 державним виконавцем застосовувалися заходи, передбачені статтею 63 Закону України «Про виконавче провадження», зокрема на боржника накладалися штрафи та направлялося повідомлення до органу досудового розслідування у зв`язку з невиконанням рішення суду.
Водночас боржник вважає, що державний виконавець неправильно визначив підставу завершення виконавчого провадження, оскільки повернення виконавчого документа за пунктом 9 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» не відповідає характеру спірного рішення. На думку боржника, за таких обставин виконавче провадження мало бути закінчене відповідно до частини третьої статті 63 зазначеного Закону.
Таким чином, боржник фактично не заперечує проти того, що постанова від 14.08.2026 прийнята на підставі пункту 9 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження», однак вважає, що державний виконавець мав застосувати іншу правову підставу - частину третю статті 63 цього Закону.
24.08.2026 року через систему «Електронний суд» представником Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України подано заперечення на скаргу. У запереченнях Відділ зазначає, що державним виконавцем у межах виконавчого провадження № 74357408 вживалися передбачені законом заходи для виконання рішення суду, зокрема боржнику надсилалися вимоги, накладалися штрафи за невиконання рішення та 18.06.2024 направлено до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення кримінального правопорушення, за результатами якого відомості внесено до ЄРДР.
Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України також посилається на те, що рішення про поновлення стягувача на посаді не може бути виконане у зв`язку із закінченням 20.05.2025 строку дії Контракту № 2 від 21.05.2021. При цьому державний виконавець послався на ухвалу Ужгородського міськрайонного суду від 29.07.2026, якою відмовлено у встановленні запропонованого ним способу і порядку виконання рішення, та на судову практику щодо неможливості поновлення працівника на посаді після закінчення строку трудового договору.
На цій підставі Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України вважає, що державним виконавцем вжито всіх можливих заходів примусового виконання, а подальше виконання рішення є неможливим. У зв`язку з цим, на думку Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пункту 9 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» є правомірним.
Разом з тим Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України зазначає, що державний виконавець не наділений повноваженнями зобов`язувати колегіальний орган приймати рішення про призначення особи на посаду чи укладення з нею нового строкового трудового договору, а тому не може підміняти собою суб`єкта призначення.
Крім того, Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України вважає, що право скаржника не порушене, оскільки він не позбавлений можливості повторно пред`явити виконавчий документ до виконання.
Заявник ОСОБА_1 в судовому засіданні вимоги скарги підтримав та просив задовільнити вимоги в повному обсязі.
Представник боржника Ільницька Л.Ю. в судовому засіданні щодо вимог скарги, зазначила, що повернення виконавчого документа стягувачу за пунктом 9 ч. 1 ст. 37 ЗУ «Про виконавче провадження» у виконавчому провадженні № 74357408 є неправомірним та вважає, що відповідач виніс постанову від 14.08.2026 у виконавчому провадженні ВП № 74357408 без достатніх правових підстав у спосіб, який не передбачений законодавством.
Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України в судове засідання не з`явився, повідомлявся належним чином про місце та час судового засідання.
Інші процесуальні дії у справі.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.08.2026 року вказана справа передана на розгляд судді Бедьо В.І.
Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 18.08.2026 року відкрито провадження у справі за скаргою.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані суду докази, виходячи з їх належності, допустимості, достовірності та достатності, суд приходить до наступного висновку, виходячи з наведених нижче доводів та мотивів.
Як встановлено судом, 17 травня 2023 року Ужгородським міськрайонним судом Закарпатської області у справі № 308/7234/22 позов ОСОБА_1 задоволено: визнано протиправним та скасовано рішення Закарпатської обласної ради від 19.05.2022 № 577 та наказ ЗОКП «Міжнародний аеропорт Ужгород» від 09.06.2022 № 68/о про його звільнення, а ОСОБА_1 поновлено на посаді директора з 20 травня 2022 року.
Постановою Закарпатського апеляційного суду від 06 лютого 2024 року рішення суду першої інстанції змінено в частині дати поновлення на роботі: ОСОБА_1 поновлено на посаді директора ЗОКП «Міжнародний аеропорт «Ужгород» днем 09 червня 2022 року. В іншій частині рішення залишено без змін. 21 лютого 2024 року на виконання зазначеного судового рішення видано виконавчий лист.
23 лютого 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС Міністерства юстиції України із заявою про примусове виконання рішення, за результатами розгляду якої 06 березня 2024 року старшим державним виконавцем Григорян Оленою Грайровною відкрито виконавче провадження ВП № 74357408.
У межах виконавчого провадження державним виконавцем 30 квітня та 20 травня 2024 року винесено постанови про накладення на Закарпатську обласну раду штрафів у розмірі 5 100 грн та 10 200 грн відповідно за невиконання рішення суду без поважних причин. Вказані постанови скасовано рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 22.07.2024 у справі № 260/4086/24, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 08.10.2024.
Листом від 16.12.2025 № 922/01.1-31/16 Закарпатська обласна рада повідомила про вжиття заходів щодо виконання рішення суду шляхом ініціювання розгляду на пленарному засіданні питання про поновлення ОСОБА_1 . Водночас рада послалася на те, що контракт № 2 від 21.05.2021, укладений з ОСОБА_1 строком до 20.05.2025, припинив дію у зв`язку із закінченням строку, а чинне законодавство, на її думку, не передбачає можливості поновлення працівника після закінчення строку дії трудового договору.
14 серпня 2026 року старшим державним виконавцем Григорян Оленою Грайровною на підставі п. 9 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу у виконавчому провадженні № 74357408.
Нормативно-правове обґрунтування.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Згідно зі ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Суд сприяє всебічному та повному зясуванню обставин по справі, розяснює їх права та обов`язки, попереджує про наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їх прав у випадках, передбачених цим Кодексом.
Частиною 1 ст. 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до статті 129 Конституції України визначено основні засади судочинства, а відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечено судовими процедурами, які повинні бути справедливими.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 447-1 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення порушено їхні права чи свободи.
Відповідно до частини першої статті 448 ЦПК України скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.
Статтею 1 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» передбачено, що примусове виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) покладається на органи державної виконавчої служби та у визначених Законом України «Про виконавче провадження» випадках - на приватних виконавців.
Статтею 4 зазначеного Закону визначено, що діяльність органів державної виконавчої служби та приватних виконавців здійснюється з дотриманням принципів: верховенства права, законності, незалежності, справедливості, неупередженості та об`єктивності, обов`язковості виконання рішень, диспозитивності, гласності та відкритості виконавчого провадження та його фіксування технічними засобами, розумності строків виконавчого провадження, а також співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями.
Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Статтею 12 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено строки для пред`явлення виконавчих документів до виконання: посвідчення комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, - протягом трьох місяців.
Вимогами статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії, а також здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
Згідно з п. 9 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий документ повертається стягувачу, якщо законом встановлено заборону щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо в нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення.
За змістом статті 63 Закону України «Про виконавче провадження» у разі невиконання боржником рішення, яке зобов`язує його особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, державний виконавець перевіряє виконання рішення, а у разі його невиконання без поважних причин застосовує передбачені законом заходи, у тому числі накладає штраф та встановлює боржнику новий строк для виконання рішення.
Відповідно до статті 65 Закону України «Про виконавче провадження» рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного працівника підлягає негайному виконанню в порядку, визначеному статтею 63 цього Закону, та вважається виконаним боржником з дня видання відповідно до законодавства про працю наказу або розпорядження про поновлення стягувача на роботі.
Отже, законодавець відносить рішення про поновлення на роботі до рішень немайнового характеру, виконання яких здійснюється за спеціальними правилами, встановленими статтями 63 та 65 Закону України «Про виконавче провадження».
Судом встановлено, що на виконанні у Відділі примусового виконання рішень перебуває виконавче провадження № 74357408, відкрите на підставі виконавчого листа № 308/7234/22, виданого 21.02.2024 року Закарпатським апеляційним судом, відповідно до якого ОСОБА_1 поновлено на посаді директора Закарпатського обласного комунального підприємства «Міжнародний аеропорт Ужгород» з 09.06.2022 року.
Зміст резолютивної частини судового рішення свідчить про те, що на боржника - Закарпатську обласну раду - покладено обов`язок вчинити певні дії, необхідні для поновлення стягувача на роботі.
Таке рішення відповідно до статті 65 Закону України «Про виконавче провадження» підлягає негайному виконанню в порядку, визначеному статтею 63 цього Закону.
Судом встановлено, що у межах виконавчого провадження державним виконавцем вживалися заходи, спрямовані на виконання зазначеного рішення, зокрема боржнику направлялися вимоги щодо його виконання, накладалися штрафи, а також 18.06.2024 року державним виконавцем направлялося повідомлення про вчинення кримінального правопорушення за ознаками частини другої статті 382 Кримінального кодексу України.
Разом з тим рішення суду про поновлення ОСОБА_1 на роботі фактично виконане не було, оскільки відповідний наказ або розпорядження про поновлення його на роботі боржником не видано.
При цьому суд бере до уваги, що постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 22.07.2024 року у справі № 260/4086/24, залишеною без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 08.10.2024 року, було скасовано постанову державного виконавця про накладення на Закарпатську обласну раду штрафу у розмірі 10 200 грн. Судом у зазначеній справі встановлено, що боржником вживалися заходи щодо винесення питання про поновлення ОСОБА_1 на розгляд пленарних засідань обласної ради, однак відповідні рішення не були прийняті необхідною кількістю голосів.
У подальшому державним виконавцем направлялися вимоги боржнику щодо виконання рішення суду, а боржник посилався на закінчення строку дії контракту № 2 від 21.05.2021 року, укладеного з ОСОБА_1 , строк якого, відповідно до його умов, закінчився 20.05.2025 року.
З метою вирішення питання щодо можливості виконання судового рішення в умовах закінчення строку дії контракту державний виконавець 08.07.2026 року звернувся до суду із заявою про встановлення способу і порядку виконання рішення суду на підставі частини третьої статті 33 Закону України «Про виконавче провадження». Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 29.07.2026 року у справі № 308/7234/22 у задоволенні відповідної заяви державного виконавця відмовлено.
При цьому суд виходив, зокрема, із закінчення 20.05.2025 року строку дії контракту та неможливості поновлення працівника на роботі після припинення строкового трудового договору за обставин, установлених судом. Вказана ухвала має враховуватися державним виконавцем під час подальшого виконання виконавчого документа, однак сама по собі не є рішенням про закінчення чи повернення виконавчого провадження та не звільняє державного виконавця від обов`язку діяти відповідно до встановленого Законом України «Про виконавче провадження» порядку.
14.08.2026 року старшим державним виконавцем Григорян Оленою Грайровною винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу у виконавчому провадженні № 74357408 на підставі пункту 9 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження». Обґрунтовуючи зазначену постанову, державний виконавець послався на закінчення строку дії контракту з ОСОБА_1 та на ухвалу суду від 29.07.2026 року, якою відмовлено у встановленні запропонованого державним виконавцем способу виконання судового рішення.
Оцінюючи правомірність зазначеної постанови, суд виходить із такого.
Пункт 9 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» пов`язує можливість повернення виконавчого документа стягувачу з наявністю встановленої законом заборони щодо проведення виконавчих дій стосовно боржника, яка виключає можливість виконання відповідного рішення.
Таким чином, застосування зазначеної підстави для повернення виконавчого документа можливе лише за наявності встановленої саме законом заборони щодо проведення відповідних виконавчих дій, яка об`єктивно виключає можливість виконання судового рішення.
Оскаржувана постанова не містить посилання на конкретну норму закону, якою встановлено заборону на проведення виконавчих дій щодо виконання рішення про поновлення ОСОБА_1 на роботі, а також не містить належного обґрунтування того, яким саме положенням закону виключено можливість подальшого виконання виконавчого документа.
Посилання державного виконавця на закінчення строку дії контракту та на висновки, викладені в ухвалі суду від 29.07.2026 року, саме по собі не є тотожним установленій законом забороні на проведення виконавчих дій у розумінні пункту 9 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження».
При цьому предметом розгляду даної скарги є не питання правомірності чи неправомірності закінчення строку дії контракту, а саме законність постанови державного виконавця від 14.08.2026 року про повернення виконавчого документа стягувачу.
Суд не встановлює цим рішенням факту продовження строку дії контракту з ОСОБА_1 та не вирішує питання про можливість його поновлення на роботі всупереч висновкам, викладеним в ухвалі Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 29.07.2026 року.
Водночас наведені обставини не звільняли державного виконавця від необхідності належним чином визначити передбачену законом правову підставу для повернення виконавчого документа.
Суд також враховує доводи Закарпатської обласної ради, викладені у додаткових поясненнях від 24.08.2026 року, які фактично підтверджують відсутність правових підстав для винесення державним виконавцем постанови від 14.08.2026 року на підставі пункту 9 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження». Так, сам боржник зазначає, що рішення у справі № 308/7234/22 є рішенням немайнового характеру, виконання якого здійснюється за правилами статей 63-67 Закону України «Про виконавче провадження», та вказує на необхідність застосування у спірних правовідносинах частини третьої статті 63 цього Закону.
Отже, позиція боржника узгоджується з доводами скаржника в тій частині, що пункт 9 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» не є належною правовою підставою для повернення виконавчого документа у цьому виконавчому провадженні.
Разом з тим посилання боржника на необхідність закінчення виконавчого провадження за частиною третьою статті 63 Закону не може бути підставою для визнання законною оскаржуваної постанови, оскільки суд перевіряє її законність саме на момент прийняття та в межах правової підстави, зазначеної державним виконавцем.
Таким чином, незалежно від того, яку саме іншу правову підставу боржник вважає правильною, це не усуває того факту, що постанова від 14.08.2026 року про повернення виконавчого документа винесена на підставі норми, яка, за твердженням самого боржника, не відповідає характеру спірного виконавчого провадження.
Відтак додаткові пояснення Закарпатської обласної ради не спростовують доводів скарги, а навпаки підтверджують, що оскаржувана постанова прийнята із застосуванням неналежної правової підстави та підлягає скасуванню.
При цьому сам факт складності або неможливості виконання рішення у запропонований державним виконавцем спосіб не може автоматично бути ототожнений із законодавчою забороною на проведення виконавчих дій, передбаченою пунктом 9 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження».
За змістом статті 63 Закону України «Про виконавче провадження» законодавством передбачено спеціальний механізм реагування державного виконавця на невиконання рішень немайнового характеру, у тому числі рішень про поновлення на роботі.
Отже, за наявності невиконання рішення державний виконавець має діяти у межах та у спосіб, передбачені статтями 18, 33, 63, 65 Закону України «Про виконавче провадження», з урахуванням змісту виконавчого документа та обставин, установлених судом.
З урахуванням наведеного суд приходить до висновку, що державним виконавцем при винесенні постанови від 14.08.2026 року не було належним чином обґрунтовано наявність саме тієї юридичної підстави, на яку він послався при поверненні виконавчого документа стягувачу.
За таких обставин оскаржувана постанова не відповідає вимогам законності та обґрунтованості, а тому підлягає скасуванню.
Щодо способу поновлення порушеного права.
Відповідно до положень частин 2 і 3 ст. 451 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд скасовує оскаржувані рішення та визнає оскаржувані дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).
При цьому спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним і таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
Конституційний Суд України у рішенні від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003 зазначив, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.
Отже, під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тому ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Пунктом 18 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 6 від 07 лютого 2014 року «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» роз`яснено, що у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобовязує державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби задовольнити вимогу заявника та усунути допущені порушення або іншим шляхом поновлює його порушені права чи свободи. Наприклад, суд може зобов`язати державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав.
З огляду на викладене суд вважає, що належним способом поновлення порушеного права ОСОБА_1 у даному випадку є не визначення судом нового способу чи порядку виконання рішення, а зобов`язання державного виконавця продовжити виконавче провадження та здійснити передбачені законом виконавчі дії.
При цьому, скасовуючи постанову про повернення виконавчого документа, суд не може підміняти державного виконавця у здійсненні виконавчих дій, визначати за нього конкретний спосіб подальшого виконання судового рішення або наперед визначати результат такого виконання.
Скасування оскаржуваної постанови має наслідком відновлення виконавчого провадження та необхідність подальшого вчинення державним виконавцем виконавчих дій відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження». При цьому державний виконавець зобов`язаний самостійно визначити належний порядок подальшого виконання виконавчого документа в межах наданих йому законом повноважень, однак з урахуванням змісту виконавчого документа, установлених судом обставин та висновків, викладених в ухвалі Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 29.07.2026 року.
Скасування оскаржуваної постанови не означає встановлення судом нового способу чи порядку виконання рішення та не змінює змісту виконавчого документа, а має наслідком необхідність продовження державним виконавцем виконавчого провадження відповідно до вимог статей 18, 33, 63, 65 Закону України «Про виконавче провадження» з урахуванням висновків суду, викладених у цій ухвалі.
З метою поновлення порушеного права ОСОБА_1 та виходячи з вимог ч. 2 ст. 451 ЦПК України суд вважає необхідним зобов`язати Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України провести виконавчі дії в порядку Закону України «Про виконавче провадження», спрямовані на виконання рішення Закарпатського апеляційного суду від 06.02.2024 року у справі № 308/7234/22 про поновлення ОСОБА_1 на посаді директора Закарпатського обласного комунального підприємства Міжнародний аеропорт «Ужгород» днем 09 червня 2022 року по день закінчення контракту 20 травня 2025 року.
Таким чином, суд дійшов висновку, що скарга ОСОБА_1 на постанову старшого державного виконавця Григорян Олени Грайровни від 14.08.2026 року про повернення виконавчого документа стягувачу у виконавчому провадженні № 74357408 є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що оскаржувана постанова підлягає скасуванню, а Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України - зобов`язанню провести виконавчі дії в порядку, визначеному Законом України «Про виконавче провадження», спрямовані на виконання рішення Закарпатського апеляційного суду від 06.02.2024 року у справі № 308/7234/22.
Керуючись Конституцією України, Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, Законом України «Про виконавче провадження», статтями 247, 258-260, 447-453 ЦПК України, суд,-
УХВАЛИВ:
Скаргу ОСОБА_1 на постанову старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Григорян Олени Грайровни про повернення виконавчого документа стягувачу - задовольнити.
Визнати неправомірною та скасувати постанову старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Григорян Олени Грайровни від 14 серпня 2026 року про повернення виконавчого документа стягувачу у виконавчому провадженні № 74357408.
Зобов`язати Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України усунути порушення прав стягувача шляхом продовження виконання виконавчого провадження № 74357408 та вчинення передбачених Законом України «Про виконавче провадження» виконавчих дій, спрямованих на виконання виконавчого листа № 308/7234/22.
Зобов`язати державного виконавця після відновлення виконавчого провадження здійснити перевірку фактичного виконання боржником рішення суду про поновлення ОСОБА_1 на посаді директора Закарпатського обласного комунального підприємства «Міжнародний аеропорт «Ужгород»» з 09 червня 2022 року, зокрема встановити наявність або відсутність виданого боржником наказу чи розпорядження про поновлення стягувача на роботі.
У разі встановлення невиконання боржником рішення суду без поважних причин - діяти відповідно до частини другої статті 63 Закону України «Про виконавче провадження», у тому числі вирішити питання про накладення штрафу, встановлення боржнику нового строку для виконання рішення та попередження про кримінальну відповідальність.
Після закінчення встановленого законом строку для виконання рішення повторно перевірити його виконання та, за наявності передбачених частиною третьою статті 63 Закону України «Про виконавче провадження» умов, вжити подальших заходів, передбачених зазначеною нормою Закону.
При здійсненні виконавчого провадження врахувати висновки суду, викладені в цій ухвалі, а також висновки, встановлені ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 29 липня 2026 року у справі № 308/7234/22.
Ухвала може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.
Учасник справи, якому повний текст ухвали суду не був вручений у день її проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя Ужгородського
міськрайонного суду
Закарпатської області Бедьо В.І.