Справа № 452/3097/26
Провадження № 2/452/2059/2026
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
"04" вересня 2026 р. м. Самбір
Самбірський міськрайонний суд Львівської області
у складі: головуючого судді Казана І.С.,
із участю: секретаря Кафтан О.Ю.,
розглянувши у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у судовому засіданні в місті Самборі Львівської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання майна особистою приватною власністю, -
в с т а н о в и в:
Адвокат Бобак О.Б. в інтересах ОСОБА_1 звернулася до суду із вказаним позовом. Позовні вимоги мотивує тим, що у період з 17 листопада 2009 року по 13 грудня 2018 року сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, який рішенням суду першої інстанції №1 міста Куенка (держава Іспанія) №115/2018 від 13 грудня 2018 року за їх взаємною згодою розірвано. За час спільного подружнього життя сторони не набули майна, яке б підлягало поділу; позивачу на праві особистої приватної власності належить житловий будинок з господарськими спорудами за адресою АДРЕСА_1 на підставі договору дарування. Використовуючи своє право на безоплатну передачу у власність земельної ділянки, призначеної для будівництва та обслуговування цього будинку, позивачу на підставі рішення Самбірської міської ради №20 від 10.02.2011р. та №14 від 15.09.2011р. передана у власність земельна ділянка площею 0,064га за вказаною адресою з кадастровим номером [номер приховано]:12:041:0028. З метою відчуження належного позивачу на праві приватної власності житлового будинку та земельної ділянки ОСОБА_1 звернувся до приватного нотаріуса для посвідчення договору, де йому роз`яснено необхідність отримання згоди колишньої дружини на посвідчення такого, оскільки земельна ділянка була передана йому у власність в період дії закону, який визначав статус майна набутого внаслідок приватизації як спільна сумісна власність. Позивач вважає, що наведена земельна ділянка є його особистою приватною власністю, тому просить суд визнати за ним право особистої приватної власності на землю.
До суду позивач та його представник не з`явилися, остання подала заяву, в якій просила задовольнити позовні вимоги, а розгляд справи провести без їх участі; відповідач, будучи повідомленою у встановленому законом порядку, до суду не з`явилася та не повідомила про причини неявки, із відзивом на позов не зверталася, а тому суд вважає за можливе розглядати справу в її відсутності на підставі наявних даних про права та взаємовідносини сторін у заочному провадженні, проти чого не заперечила представник-адвокат.
Встановивши дійсні обставини справи, суд уважає, що позов слід задовольнити з огляду на таке:
Судом установлено, що сторони у справі в період з 17.11.2009р. до 13.12.2018р. перебували у зареєстрованому шлюбі, який рішенням суду першої інстанції №1 міста Куенка (держава Іспанія) №115/2018 від 13 грудня 2018 року розірвано. Вказане підтверджується витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу щодо підтвердження дошлюбного прізвища від 26.06.2026р. (а. с. 17).
Із договору дарування житлового будинку, посвідченого 06.10.2007 року приватним нотаріусом Самбірського районного нотаріального округу Мариняк Н.М., зареєстрованого в реєстрі за №376 відомо, що ОСОБА_1 на праві особистої приватної власності належить житловий будинок з господарськими спорудами за адресою АДРЕСА_1 (а. с. 8).
Оскільки зазначений житловий будинок був набутий позивачем до шлюбу і на підставі договору дарування, то відповідно до ст. 57 Сімейного кодексу України є його особистою приватною власністю.
Із Державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЯЛ №822103 від 06.12.2011 року та витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 29.04.2026р. відомо, що ОСОБА_1 на підставі рішення Самбірської міської ради №20 від 10.02.2011р. та №14 від 15.09.2011р. була передана у власність земельна ділянка площею 0,064га за адресою АДРЕСА_1 ), кадастровий номер [номер приховано]:12:041:0028, цільове призначення якої для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд; категорія земель: землі житлової та громадської забудови (а. с. 9, 10-16).
Згідно із ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є земельна ділянка, набута нею, ним за час шлюбу внаслідок приватизації земельної ділянки, що перебувала в її, його користуванні, або одержана внаслідок приватизації земельних ділянок державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, або одержана із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених Земельним кодексом України.
Відповідно до Закону України від 11 січня 2011 року №2913-VI «Про внесення зміни до статті 61 Сімейного кодексу України щодо об`єктів права спільної сумісної власності подружжя», - статтю 61 СК України доповнено частиною п`ятою такого змісту: об`єктом права спільної сумісної власності подружжя є житло, набуте одним із подружжя під час шлюбу внаслідок приватизації державного житлового фонду, та земельна ділянка, набута внаслідок безоплатної передачі її одному з подружжя із земель державної або комунальної власності, у тому числі приватизації.
Вказана норма набула чинності з 8 лютого 2011 року, однак була виключена на підставі Закону України від 17 травня 2012 року №4766 «Про внесення змін до Сімейного кодексу України щодо майна, що є особистою приватною власністю дружини, чоловіка», який набрав чинності 13 червня 2012 року. Натомість частину першу статті 57 СК України доповнено пунктом 5, згідно з яким особистою приватною власністю дружини, чоловіка є земельна ділянка, набута нею, ним за час шлюбу внаслідок приватизації.
Отже, тільки в період з 8 лютого 2011 року до 12 червня 2012 року включно земельна ділянка, набута внаслідок безоплатної передачі її одному з подружжя із земель державної або комунальної власності, в тому числі приватизації, визнавалась спільною сумісною власністю подружжя; до вказаного періоду така земельна ділянка належала до особистої приватної власності чоловіка або дружини, який/яка використали своє право на безоплатне отримання частини земельного фонду.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 120 ЗК України в редакції на час набуття у власність житлового будинку позивачем, 06.10.2007р., до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором. Якщо договором про відчуження житлового будинку, будівлі або споруди розмір земельної ділянки не визначено, до набувача переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка необхідна для їх обслуговування. Якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, то в разі їх відчуження до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.
У Постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2018 року в справі №910/18560/16 сформовано правовий висновок, а саме за «п. 8.5 Отже, чинне земельне та цивільне законодавство імперативно передбачає перехід права на земельну ділянку в разі набуття права власності на об`єкт нерухомості, що відображає принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, який хоча безпосередньо і не закріплений у загальному вигляді в законі, тим не менш знаходить свій вияв у правилах статті 120 ЗК України, статті 377 ЦК України, інших положеннях законодавства. п. 8.17 Таким чином, особа, яка набула право власності на об`єкт нерухомості, розташований у межах земельної ділянки, якою користувався попередній власник нерухомого майна, набуває право вимагати оформлення на своє ім`я документів на користування земельною ділянкою на умовах і в обсязі, які були встановлені для попереднього землекористувача власника об`єкта нерухомості, або частиною земельної ділянки, яка необхідна для обслуговування об`єкта нерухомості розташованого на ній».
Оскільки земельна ділянка площею 0,064га із кадастровим номером [номер приховано]:12:041:0028 передавалась із комунальної у приватну власність з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку за адресою АДРЕСА_1 , який на праві особистої приватної власності належить ОСОБА_1 , то відповідно до вимог ст. 120 ЗК України та ст. 377 ЦК України вона була передана саме в особисту приватну власність власника будинку. Відтак суд доходить висновку, що позивачем наведено достатньо даних, які підтверджують обґрунтованість заявленої ним вимоги; позов є обґрунтованим та таким, що підлягає до задоволення у повному обсязі.
Керуючись ст. 7, 10, 12, 13, 258, 263-265, 268, 274, 280 ЦПК України, суд
у х в а л и в:
Позов ОСОБА_1 задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , право особистої приватної власності на земельну ділянку площею 0,064га за адресою АДРЕСА_1 , призначена для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд із кадастровим номером [номер приховано]:12:041:0028.
Рішення суду може бути оскаржене позивачем в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його оголошення. Заочне рішення може бути переглянуте судом за письмовою заявою відповідача у порядок і строк, передбачений ст. 284 ЦПК України.
Суддя