Дата документу 04.09.2026
ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
____________________________________________
Єдиний унікальний № 334/2066/26 Головуючий у 1 інстанції Гнатюк О. М.
Провадження № 22-ц/807/2143/26 Суддя доповідач Бредун Дмитро Сергійович
УХВАЛА
04 вересня 2026 року м. Запоріжжя
Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Бредуна Д.С.,
суддів Сакояна Д.І., Салтан Л.Г.,
при вирішенні питання про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Левицької Юлії Василівни на ухвалу Дніпровського районного суду міста Запоріжжя від 19 серпня 2026 року про залишення без задоволення заяви про перегляд заочного рішення за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
В С Т А Н О В И В:
Заочним рішенням Дніпровського районного суду м.Запоріжжя від 20 квітня 2026 року позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено в повному обсязі.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням, 14 липня 2026 року представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Левицька Ю.В. подала заяву про перегляд заочного рішення до Дніпровського районного суду м.Запоріжжя.
Ухвалою Дніпровського районного суду м.Запоріжжя від 19 серпня 2026 року заяву представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Левицької Ю.В. про перегляд заочного рішення Дніпровського районного суду м.Запоріжжя за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості залишено без задоволення.
Не погоджуючись із ухвалою Дніпровського районного суду м. Запоріжжя від 19 серпня 2026 року представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Левицька Ю.В. через систему «Електронний суд» подала 28 серпня 2026 року (сформована в системі 27.08.2026) апеляційну скаргу до Запорізького апеляційного суду.
Ухвалою Запорізького апеляційного суду від 31 серпня 2026 року цивільну справу витребувано з Дніпровського районного суду м. Запоріжжя.
03 вересня 2026 року витребувана цивільна справа надійшла до апеляційного суду.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що відповідач, вважає, що суд неправомірно відмовив їй у перегляді заочного рішення, тому ухвала про залишення без задоволення заяви про перегляд заочного рішення Дніпровського районного суду м. Запоріжжя від 19 серпня 2026 року підлягає скасуванню.
Однак, апеляційна скарга не може бути прийнята до розгляду зважаючи на наступне.
Частиною 2 статті 352 ЦПК України визначено, що учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції окремо від рішення суду лише у випадках, передбачених статтею 353 цього Кодексу. Оскарження ухвал суду, які не передбачені статтею 353 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається.
Таким чином, стаття 353 ЦПК України містить вичерпний перелік ухвал суду першої інстанції, на які може бути подано апеляційну скаргу окремо від рішення суду.
Заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду (частина друга статті 353 ЦПК України).
Згідно з вказаною нормою такі заперечення включаються до апеляційної скарги на рішення суду та перевіряються на предмет законності і обґрунтованості під час розгляду справи в апеляційному порядку в межах доводів та вимог апеляційної скарги - частина 1 статті 367 ЦПК України.
Вищевказані приписи згідно з позицією Конституційного Суду України слід розуміти так, що будь-яка ухвала суду підлягає перегляду в апеляційному порядку самостійно або разом з рішенням суду (абзац п`ятий підпункту 3.2 пункту 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 27 січня 2010 року №3-рп/2010).
Європейський суд з прав людини вказав, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якщо апеляційне оскарження існує в національному правовому порядку, держава зобов`язана забезпечити особам під час розгляду справи в апеляційних судах, в межах юрисдикції таких судів, додержання основоположних гарантій, передбачених статтею 6 Конвенції, з урахуванням особливостей апеляційного провадження, а також має братись до уваги процесуальна єдність судового провадження в національному правовому порядку та роль у ньому апеляційного суду. «Право на суд», одним із аспектів якого є право доступу, не є абсолютним і може підлягати обмеженням; їх накладення дозволене за змістом, особливо щодо умов прийнятності апеляційної скарги. Проте такі обмеження повинні застосовуватись з легітимною метою та повинні зберігати пропорційність між застосованими засобами та поставленого метою (рішення ЄСПЛ у справі «Воловік проти України» від 06 грудня 2007 року).
Таким чином, право на суд, складовою якого є право доступу до правосуддя, в аспекті апеляційного оскарження ухвали місцевого суду може бути обмежено на національному рівні з легітимною метою та із забезпеченням пропорційності при застосуванні відповідних правових засобів, передбачених процесуальним законом. Наведене не має наслідком порушення права на доступ до правосуддя.
Правові висновки щодо порядку оскарження окремо від рішення суду ухвал суду першої інстанції висловлено Великою Палатою Верховного Суду в ухвалах від 13 червня 2018 року у справі №522/14750/16-ц, від 13 червня 2018 року у справі №761/6099/15-ц, від 04 липня 2018 року у справі№623/3792/15-ц, у постанові від 13 березня 2019 року у справі №522/18296/14-ц.
Велика Палата Верховного Суду звертала увагу на те, що встановлення у процесуальному законі переліку ухвал суду першої інстанції, що можуть бути оскаржені окремо від рішення суду стосовно суті спору, та відтермінування реалізації права на апеляційне оскарження з питань, які не перешкоджають подальшому провадженню у справі, до подання апеляційної скарги на рішення суду щодо суті спору є розумним обмеженням, що має на меті забезпечити розгляд справи впродовж розумного строку та запобігти зловживанням процесуальними правами, які можуть призводити до невиправданих зволікань під час такого розгляду. Така мета є легітимною.
Обмеження права на апеляційне оскарження окремо від рішення суду щодо суті спору ухвал, не передбачених у частині першій статті 353 ЦПК України, є передбачуваним, оскільки чітко регламентоване процесуальним законом. Звертаючись з апеляційною скаргою на ухвалу суду, що за законом не може бути окремо оскаржена в апеляційному порядку, учасник справи може спрогнозувати юридичні наслідки такого оскарження.
Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 12 вересня 2018 року у справі №752/1016/17 дійшов висновку, що право на апеляційне оскарження учасники справи можуть реалізувати в порядку, визначеному процесуальним законом, не зловживаючи своїми процесуальними правами у спосіб подання апеляційної скарги на ухвалу, що не може бути оскаржена до ухвалення рішення по суті спору й окремо від такого рішення.
Аналогічні висновки містяться в ухвалах Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі №623/3792/15-ц та від 13 червня 2018 року у справі №761/6099/15-ц.
Згідно з п.4 ч.5 ст. 357 ЦПК України апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом апеляційної інстанції також, якщо скаргу подано на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.
Як вбачається зі змісту апеляційної скарги, апелянтом оскаржується саме ухвала про залишення без задоволення заяви про перегляд заочного рішення, яку апелянт оскаржує як самостійне судове рішення.
Враховуючи те, що ухвала суду першої інстанції про залишення без задоволення заяви про перегляд заочного рішення відповідно до положень ЦПК України не входить до переліку ухвал визначених статтею 353 ЦПК України на які можуть бути подані скарги окремо від рішення суду, тому апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Левицької Юлії Василівни на ухвалу Дніпровського районного суду м.Запоріжжя від 19 серпня 2026 року про залишення без задоволення заяви про перегляд заочного рішення слід повернути апелянту.
При цьому суд враховує рішення Європейського суду з прав людини у справах «Осман проти Сполученого королівства» від 28 жовтня 1998 року та «Креуз проти Польщі» від 19 червня 2001 року, в яких зазначено, що право на суд не є абсолютним. Якщо законом визначений порядок для вчинення певних дій, такий порядок в силу вимог вітчизняного та Європейського законодавства повинен дисциплінувати осіб, що звертаються до суду та не допустити судовий процес у безладний рух, так як право на суд не є абсолютним.
Керуючись ст.ст.353,357 ЦПК України Запорізький апеляційний суд, -
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Левицької Юлії Василівни на ухвалу Дніпровського районного суду міста Запоріжжя від 19 серпня 2026 року про залишення без задоволення заяви про перегляд заочного рішення за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - повернути апелянту.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Суддя-доповідач: Д.С. Бредун
Суддя: Д.І. Сакоян
Суддя: Л.Г. Салтан