Справа № 448/194/25 Головуючий у 1 інстанції Гіряк С.І.
Провадження № 22-з/811/181/26 Доповідач в 2-й інстанції Крайник Н. П.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 вересня 2026 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ в складі:
головуючої: Н.П. Крайник
суддів: Я.А. Левика, Р.В.Савуляка
розглянувши у місті Львові в порядку спрощеного провадження без участі учасників справи заяву представника ОСОБА_1 - Бундзи Ростислава Олеговича про ухвалення додаткового рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до ДСГП "Ліси України", Філії «Самбірське лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України», Філії «Карпатський лісовий офіс» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу,-
В С Т А Н О В И В:
30 січня 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою, в якій з врахуванням заяви про зміну предмета позову від 17 травня 2025 року, просив:
- визнати незаконним та скасувати Наказ Філії "Самбірське лісове господарство" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України"№396-к від 27 грудня 2024 року «Про звільнення ОСОБА_1 у зв`язку із припиненням філії «Самбірське лісове господарство» ДП «Ліси України», на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України ;
- поновити ОСОБА_1 на посаді лісничого Судововишнянського лісництва філії "Карпатський лісовий офіс" Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» з 01.01.2025;
- стягнути з Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 01.01.2025 до дня поновлення на роботі, відрахувавши з цієї суми податки та інші обов`язкові платежі.
Рішенням Мостиського районного суду Львівської області від 25 серпня 2025 року визнано незаконним та скасовано наказ Філії "Самбірське лісове господарство" Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» №396-к від 27 грудня 2024 року про звільнення ОСОБА_1 у зв`язку з припиненням філії «Самбірське лісове господарство» ДП «Ліси України» на підставі п.1 ст. 40 КЗпП України.
Поновлено ОСОБА_1 на посаді лісничого Судововишнянського лісництва філії "Самбірське лісове господарство" Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України».
Стягнуто з Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу починаючи з 28.12.2024 до 25.08.2025 в розмірі 263 169 (двісті шістдесят три тисячі сто шістдесят дев`ять) грн 00 коп. з утриманням з цієї суми установлених законодавством України податків і зборів.
В решті частини задоволення позовних вимог відмовлено.
Допущено негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді лісничого Судововишнянського лісництва філії "Самбірське лісове господарство" Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» та стягнення з Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу в розмірі стягнення за один місяць.
Стягнуто з Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» на користь держави судовий збір у розмірі 1 211 (тисячу двісті одинадцять)грн 20 коп.
Ухвалою Мостиського районного суду Львівської області від 22 вересня 2025 року заяву представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Бундза Ростислава Олеговича про розподіл понесених позивачем витрат на правничу допомогу задоволено частково.
Стягнуто з Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу в розмірі 5000 (п`ять тисяч) гривень.
В решті вимог відмовлено.
Рішення та ухвалу суду оскаржив представник Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» - Митровка Ярослав Васильович.
Постановою Львівського апеляційного суду від 31 липня 2026 року апеляційну скаргу Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» залишено без задоволення.
Рішення Мостиського районного суду Львівської області від 25 серпня 2025 року та ухвалу Мостиського районного суду Львівської області від 22 вересня 2025 року залишено без змін.
04 серпня 2026 року представник ОСОБА_1 -адвокат Бундз Р.О. подав заяву про ухвалення додаткового рішення.
В обґрунтування заяви зазначає, що судом при ухваленні постанови не було вирішено питання про відшкодування судових витрат, які поніс позивач у зв`язку з розглядом справи, а саме витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 13312,00 грн. Розмір зазначених витрат підтверджується Договором про надання правничої допомоги № 2301/25 від 23.01.2025 року, Актом №2 про надання правничої допомоги за договором від 04.08.2026 року, ордером.
Заперечень на заяву про ухвалення додаткового рішення від сторони відповідача не надходило.
Відповідно до ч. 3 ст. 270 ЦПК України розгляд заяви про ухвалення додаткового рішення проводиться без виклику учасників справи, тому відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що заява представника ОСОБА_1 -Бундзи Р.О. про ухвалення додаткового рішення не підлягає до задоволення з наступних мотивів.
Як у суді першої інстанції, так і при апеляційному та касаційному переглядах справи учасники справи мають право на професійну правничу допомогу, що закріплено положеннями статті 59 Конституції України.
Відповідно до частини першої статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, зокрема, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 липня 2023 року у справі № 904/8884/21 (провадження № 12-39гс22) зазначено, що: «за загальним правилом у судовому рішенні повинні бути розглянуті усі заявлені вимоги, а також вирішені всі інші, зокрема й процесуальні питання. Неповнота чи невизначеність висновків суду щодо заявлених у справі вимог, а також невирішення окремих процесуальних питань, зокрема розподілу судових витрат, є правовою підставою для ухвалення додаткового судового рішення. Тобто додаткове рішення - це акт правосуддя, яким усуваються недоліки судового рішення, пов`язані з порушенням вимог щодо його повноти. Водночас додаткове рішення не може змінити суті основного рішення або містити в собі висновки про права та обов`язки осіб, які не брали участі у справі, чи вирішувати вимоги, не досліджені в судовому засіданні. Тобто додаткове рішення є невід`ємною частиною рішення у справі.
Згідно з ст.ст.133,134 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
До витрат, пов`язаних з розглядом справи, серед іншого належать витратина професійну правничу допомогу;пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи.
У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.
Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
Аналіз зазначених норм процесуального закону свідчить про те, що подання попереднього розрахунку судових витрат є необхідним та повинен бути поданий з першою заявою по суті справи.
Адвокатом Бундзом Р.О. не було подано попереднього розрахунку судових витрат в суді апеляційної інстанції з першою заявою по суті справи, якою є відзив на апеляційну скаргу .
Згідно з ч.1-3 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:
1) у разі задоволення позову - на відповідача;
2) у разі відмови в позові - на позивача;
3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Згідно з ч.1 ст.246 ЦПК України якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.
Відповідно до ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Верховний Суд у постанові від 10 січня 2024 року у справі №285/5547/21 виклав наступний висновок щодо застосування наведених норм:- «з урахуванням принципу розумності, касаційний суд зауважує, що: у випадку якщо сторона з поважних причин до закінчення судових дебатів не могла подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, та подає ці докази разом з відповідною заявою після прийняття рішення по суті позовних вимог, то така сторона повинна обґрунтувати поважність причин не подання таких доказів суду до закінчення судових дебатів у справі; у разі відсутності обґрунтування поважних причин чи їх неповажності суд відмовляє в задоволенні заяви про стягнення витрат.
Тлумачення частини першої статті 246 ЦПК України та частини восьмої статті 141 ЦПК України дає підстави для висновку, що у випадку, якщо сторона з поважних причин до закінчення судових дебатів не могла подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, та подає ці докази разом з відповідною заявою після прийняття рішення по суті позовних вимог, то така сторона повинна обґрунтувати поважність причин неподання таких доказів суду до закінчення судових дебатів у справі. А у разі закінчення процесуального строку, встановленого частиною восьмою статті 141 ЦПК України (п`ять днів після ухвалення рішення суду), - також і поважні причини пропуску цього строку. За відсутності обґрунтування поважних причин строку подання таких доказів до закінчення судових дебатів у справі чи їх неповажності суд відмовляє в задоволенні заяви про стягнення витрат. Натомість наслідком закінчення процесуального строку, встановленого частиною восьмою статті 141 ЦПК України, є залишення заяви без розгляду».
З матеріалів справи встановлено, що до закінчення судових дебатів в суді апеляційної інстанції адвокат Бундз Р.О. не зробив заяви про відшкодування судових витрат на правничу допомогу, не подав доказів понесення судових витрат, а подаючи такі докази після ухвалення рішення мав обов`язок навести поважні причини неподання цих доказів суду до закінчення судових дебатів у справі, однак таких не навів.
Враховуючи те, що адвокат Бундз Р.О. з першою заявою по суті справи в суді апеляційної інстанції не подав попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат на правничу допомогу, до закінчення судових дебатів у справі не зробив заяви про відшкодування судових витрат на правничу допомогу, не обґрунтував поважність причин неподання доказів про понесені судові витрати на правничу допомогу до закінчення судових дебатів у справі, підстав для ухвалення додаткового рішення немає.
Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складання повного судового рішення. Повний текст судового рішення складено 03 вересня 2026 року.
Керуючись ст. ст. 141,246, 270 ЦПК України, Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, -
У Х В А Л И В:
У задоволенні заяви представника ОСОБА_1 - Бундзи Ростислава Олеговича про ухвалення додаткового рішення відмовити.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з дня її підписання, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної ухвали.
Повний текст ухвали складено 03 вересня 2026 року.
Головуючий: Н.П. Крайник
Судді Я.А. Левик
Р.В.Савуляк