Справа № 461/135/26 Головуючий у 1 інстанції: Юрків О.Р.
Провадження № 22-ц/811/554/26 Доповідач в 2-й інстанції: Савуляк Р. В.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 вересня 2026 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі:
головуючого судді: Савуляка Р.В.,
суддів: Крайник Н.П., Шандри М.М.,
секретаря: Іванової О.О.,
без участі сторін,
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Галицького районного суду м. Львова від 07 січня 2026 року у справі за позовом Акціонерного товариства «Ідея Банк» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за кредитним договором,-
ВСТАНОВИЛА:
У січні 2026 року Акціонерне товариство «Ідея Банк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення боргу за кредитним договором.
Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 07 січня 2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у цивільній справі за позовом Акціонерного товариства «Ідея Банк» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за кредитним договором.
Судове засідання призначено у приміщенні Галицького районного суду м. Львова (79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2) на 11 год. 30 хв. 17.02.2026 року.
Ухвалу суду в частині недотримання правил підсудності оскаржила ОСОБА_1 .
В апеляційній скарзі покликається на те, що станом на момент подання позову та по сьогоднішній день ОСОБА_1 проживає та зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 . Ця адреса вказана АТ «Ідея Банк» у позовній заяві та міститься у демографічному реєстрі.
Вказує, що вищевказаний позов відноситься до категорії позовів, що розглядаються за правилом загальної територіальної підсудності, встановленої ч. 1 ст. 27 ЦПК України, відповідно до якої позови до фізичної особи пред?являються за зареєстрованим місцем прлживання відповідача.
Вважає посилання позивача на приписи ч.8 ст.28 ЦПК України та на п.9.14 Договору щодо виконання такого за місцем знаходження банку неправомірним, оскільки Генеральний кредитний договір №ГКД-349161.1 є договором приєднання в розумінні ст. 634 ЦК України.
Визначений одноособово банком п.9.14 Договору щодо виконання такого за місцем знаходження банку обмежує права споживача щодо доступу до правосуддя, а тому є нікчемним.
Стверджує, що позов АТ «Ідея Банк» про стягнення з неї заборгованості за кредитним договором №ГКД-349161.1 від 27 липня 2023 року, відповідно до ч. 1 ст. 27 ЦПК України підсудний Здолбунівському районному суду Рівненської області, тобто за зареєстрованим місцем проживання ОСОБА_1 .
Просить ухвалу Галицького районного суду м. Львова від 07 січня 2026 року скасувати, а справу передати Здолбунівському районному суду Рівненської області.
09 квітня 2026 року від представника АТ «Ідея Банк» - Гук М.І. надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому вона посилалася на законність та обгрунтованість ухвали суду першої інстанції.
Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України розгляд справи судом апеляційної інстанції проведено без повідомлення учасників справи, тому відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Згідно ч. 5 статті 268 ЦПК України зазначено, що датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Отже, враховуючи наведені вище вимоги процесуального закону, датою ухвалення апеляційним судом судового рішення в даній справі, є дата складення повного судового рішення 04 вересня 2026 року.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість оскаржуваної ухвали в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.
Вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суддя має перевірити належність справи до юрисдикції та підсудності суду.
Підсудність - це розподіл підвідомчих загальним судам цивільних справ між різними судами першої інстанції залежно від роду (характеру) справ, що підлягають розгляду, і від території, на яку поширюється юрисдикція того чи іншого суду.
Територіальна підсудність - це підсудність цивільної справи загальному суду в залежності від території, на яку поширюється юрисдикція даного суду. За її допомогою вирішується питання, яким з однорідних судів підсудна для розгляду відповідна справа.
Положеннями ст. 27 ЦПК України визначено загальні положення підсудності справ за місцем проживання або місцезнаходження відповідача.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 27 ЦПК України позови до фізичної особи пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.
Статтею 48 ЦПК України визначено, що сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачами і відповідачами можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава.
Виходячи з положень цивільного процесуального законодавства відповідач - це особа, яка має безпосередній зв`язок зі спірними правовідносинами та, на думку позивача, порушила, не визнала або оспорила його права, свободи чи інтереси і тому притягується до участі у цивільній справі для відповіді за пред`явленими вимогами.
За загальним правилом, відповідно до ч. 1 ст. 27 ЦПК України позови до фізичної особи пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.
Поряд із загальною підсудністю, як видом територіальної підсудності, законом визначено і альтернативну підсудність (стаття 28 ЦПК України).
Стаття 28 ЦПК України містить перелік цивільних справ, у яких встановлена підсудність за вибором позивача, тобто останньому надається право вибору підсудності, залежно від категорії справи або за наявності інших зазначених у законі умов.
Підсудність за вибором позивача (альтернативна підсудність) це така підсудність, при якій позивачеві надається право за своїм вибором пред`явити позов в один із декількох вказаних в законі судів.
Встановлення альтернативної підсудності, яка на відміну від загальної, є додатковою процесуальною гарантією забезпечення інтересів окремих категорій позивачів, пов`язане з необхідністю створення позивачеві більш сприятливих умов для звернення за судовим захистом.
Згідно із ч.16 ст.28 ЦПК України, позивач має право на вибір між кількома судами, яким згідно з цією статтею підсудна справа, за винятком виключної підсудності, встановленої статтею 30 цього Кодексу.
Верховний Суд в ухвалі від 2 липня 2018 року (справа №552/9770/14-ц, провадження № 61-36739 ск18) вказав на те, що право вибору між судами, яким згідно із загальним правилом підсудності цивільних справ і правилом альтернативної підсудності підсудна справа, належить виключно позивачеві.
Частиною 8 ст. 28 ЦПК України визначено правило альтернативної підсудності, за яким позови, що виникають із договорів, у яких зазначено місце виконання або виконувати які через їх особливість можна тільки в певному місці, можуть пред`являтися також за місцем виконання цих договорів.
З матеріалів справи вбачається, що позивач АТ «Ідея Банк» звернувшись до суду з позовними вимогами, предметом яких є вимога про стягнення заборгованості, в позовній заяві визначив відповідачем ОСОБА_1 , зазначивши її адресу проживання (реєстрації): АДРЕСА_2 .
При цьому, звертаючись до Галицького районного суду м. Львова, обрану підсудність даного спору позивач обґрунтовував тим, що позови із договорів, у яких зазначено місце виконання або виконувати які через їх особливість можна тільки в певному місці, можуть пред`являтися також за місцем виконання цих договорів (ч. 8 ст. 28 ЦПК України) та на п. 2.9 кредитного договору №ГКД - 349161.1 (а.с. 6 (зворот)), яким передбачено, що договір виконується за місцем знаходження Банку: 79008, м. Львів, Галицький район, вул. Валова, 11.
Відповідно до п.1.5 Статуту АТ «Ідея Банк» місцезнаходження банку є місто Львів, Галицький район, вул. Валова,11.
З урахуванням наведеного, позивач скористався правом альтернативної підсудності даної справи, передбаченим ч.8 ст.28 ЦПК України і пред`явив позов до Галицького районного суду м. Львова на свій вибір.
Тому суд першої інстанції, приймаючи позовну заяву Акціонерного товариства «Ідея Банк» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за кредитним договором до розгляду прийшов до вірного висновку, що така позовна заява підсудна Галицькому районному суду м. Львова.
Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що визначена банком в односторонньому порядку умова договору щодо його виконання за місцезнаходженням банку обмежує права споживача на доступ до правосуддя, а відтак є нікчемною, колегія суддів вважає необґрунтованими та такими, що не ґрунтуються на фактичних обставинах справи.
З матеріалів справи вбачається, що між сторонами було укладено генеральний кредитний договір № ГКД-349161.1, умови якого визначають взаємні права та обов`язки сторін, порядок надання та повернення кредитних коштів, а також інші істотні умови кредитних правовідносин.
При цьому колегія суддів звертає увагу, що посилання відповідачки у своїй апеляційній скарзі на пункт 9.14 генерального кредитного договору № ГКД-349161.1 є помилковим, оскільки під час дослідження змісту вказаного договору встановлено, що такого пункту договір не містить.
Натомість пунктом 2.9 кредитного договору № ГКД-349161.1 передбачено, що договір виконується за місцем знаходження Банку: 79008, м. Львів, Галицький район, вул. Валова, 11. Таким чином, сторони при укладенні договору погодили місце його виконання.
Відповідно до статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно із ст. 628 цього Кодексу, зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами. Отже, після укладення договору сторони повинні виконувати взяті на себе договірні зобов`язання відповідно до його умов, якщо такі умови не суперечать імперативним нормам законодавства.
При цьому, відповідно до статті 204 цього Кодексу, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Таким чином, наведена відповідачкою у апеляційній скарзі правова оцінка зазначеної умови договору фактично ґрунтується на посиланні на пункт договору, якого в укладеному між сторонами правочині немає. Водночас сама по собі обставина, що пунктом 2.9 договору визначено місце його виконання, не свідчить про встановлення банком будь-яких обмежень права відповідачки на звернення до суду або позбавлення її процесуальних прав.
Колегія суддів також враховує, що генеральний кредитний договір № ГКД-349161.1 був підписаний ОСОБА_1 27 липня 2023 року. Підписання договору свідчить про волевиявлення сторони щодо його укладення та прийняття його умов, у тому числі тих, які стосуються порядку та місця виконання договірних зобов`язань.
При цьому відповідачка, підписуючи договір, не була позбавлена можливості ознайомитися з його змістом, а також не позбавлялася права не погоджуватися з окремими його умовами до моменту укладення договору.
Доказів того, що на момент підписання договору ОСОБА_1 заявляла заперечення щодо пункту 2.9 договору, а саме щодо виконання договору за місцем знаходження банку: 79008, м. Львів, Галицький район, вул. Валова, 11, вимагала його зміни або не була ознайомлена з його змістом, матеріали справи не містять.
Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, а тому підстав для їх задоволення немає.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Судом правильно встановлено фактичні обставини справи, вірно застосовано матеріальний закон та дотримано процедуру розгляду справи, встановлену ЦПК України, тому підстав для скасування ухвали суду першої інстанції колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст.ст. 367, 368, п.1 ч. 1 ст.374 ст.ст.375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Ухвалу Галицького районного суду м. Львова від 07 січня 2026 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, встановлених п.2 ч. 1ст. 389 ЦПК України.
Повний текст постанови складено 04 вересня 2026 року.
Головуючий: Савуляк Р.В.
Судді: Крайник Н.П.
Шандра М.М.