ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Справа № 155/107/26 Головуючий у 1-й інстанції Катерняк О.М.
Провадження № 22-ц/817/999/26 Доповідач - Гірський Б.О.
Категорія -
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
01 вересня 2026 року м. Тернопіль
Тернопільський апеляційний суд в складі:
головуючого - Гірського Б.О.
суддів - Костіва О.З., Хоми М.В.
розглянув в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу №155/107/26 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 від імені якого діє адвокат Степанюк Олександр Вікторович на заочне рішення Шумського районного суду Тернопільської області від 20 квітня 2026 року (ухвалене суддею Катерняк О.М., повне рішення складено 20 квітня 2026 року) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр кредит фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
ВСТАНОВИВ:
В січні 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Укр кредит фінанс» (далі - ТОВ «Укр кредит фінанс») звернулось до суду із вказаним позовом (24 лютого 2026 року на адресу Шумського районного суду Тернопільської області дана справа надійшла за підсудністю з Горохівського районного суду Волинської області).
В обґрунтування заявлених вимог зазначали, що 04 червня 2024 року між ТОВ «Укр кредит фінанс» та ОСОБА_1 за допомогою Веб-сайту (navse.in.ua), який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем ТОВ «Укр кредит фінанс», було укладено електронний Договір про відкриття кредитної лінії № 1404-4269.
Стверджували, що позичальнику було надано одноразовий ідентифікатор A3273, для підписання Кредитного договору №1404-4269 від 04.06.2024 року, підтвердження ознайомлення з Правилами та інших супутніх документів.
Вважали, що без отримання смс-повідомлення для входу в особистий кабінет, без здійснення входу на веб-сайт Кредитора до особистого кабінету, без отримання смс-повідомлення з одноразовим ідентифікатором для підписання угоди, Кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений, а кредитні кошти не були би перераховані відповідачу.
Звертали увагу на те, що відповідно до умов кредитного договору кредитодавець взяв на себе зобов`язання надати Відповідачу кредит для задоволення особистих потреб, на наступних умовах: сума кредиту - 6 300 грн.; строк кредитування - 300 днів; базовий період - 14 днів; комісія за видачу кредиту - 15 % від суми кредиту; знижена % ставка - 1,20 % за кожен день; стандартна % ставка - 1,50 % за кожен день.
Стверджували, що кредитодавець виконав взяті на себе зобов`язання в повному обсязі, надавши відповідачу кредитні кошти відповідно до умов укладеного кредитного договору, видав відповідачу кредитні кошти на картковий рахунок вказаний ним в особистому кабінеті та звертали увагу на те, що відповідач Відповідач не скористався своїм правом протягом 14 календарних днів з дня укладення кредитного договору відмовитися від договору без пояснення причин, у тому числі в разі отримання ним грошових коштів.
Звертали увагу на те, що відповідач здійснив часткову оплату в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №1404-4269 від 04.06.2024 року, шляхом здійснення платежів, однак в подальшому не повернув в повному обсязі кредит, а також не виконав в повному обсязі всі інші свої грошові зобов`язання перед кредитодавцем за кредитним договором.
Зазначали, що станом на 10.12.2025 року загальний розмір заборгованості ОСОБА_1 за Кредитним договором становить: 31 668, 40 грн., а саме: - прострочена заборгованість за кредитом - 6 300 грн., - прострочена заборгованість за нарахованими процентами - 25 368, 40 грн.
Вказували на те, що кредитодавцем було прийнято рішення про можливість застосування до Позичальника Програми лояльності для споживачів фінансових послуг ТОВ «Укр кредит фінанс», а саме часткового списання заборгованості Позичальнику за нарахованими процентами у загальній сумі 3 830,40 грн. за умови погашення Позичальником решти заборгованості за кредитним договором в розмірі 27 838 грн.
Враховуючи вищезазначене, просили стягнути з відповідача на свою користь 6 300 грн. простроченої заборгованості за кредитом та 21 538 грн. простроченої заборгованості за нарахованими процентам, а також стягнути судові витрати в розмірі 2 662,40 грн.
Заочним рішенням Шумського районного суду Тернопільської області від 20 квітня 2026 року позов задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Укр кредит фінанс» 22 483 грн. заборгованості за Кредитним договором №1404-4269 від 04.06.2024 року, з яких: заборгованість за кредитом - 6 300 грн.; заборгованість за нарахованими процентами - 16 183 грн.
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Укр кредит фінанс» 2 150, 15 грн. судового збору.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 від імені якого діє адвокат Степанюк О.В. просить скасувати заочне рішення Шумського районного суду Тернопільської області від 20 квітня 2026 року та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову ТОВ «Укр кредит фінанс» у повному обсязі.
Вважає, що суд першої інстанції безпідставно визнав доведеним факт укладення між сторонами договору про відкриття кредитної лінії №1404-4269 від 04 червня 2024 року, оскільки позивач не надав належних і достатніх доказів волевиявлення ОСОБА_1 на укладення договору, його належної ідентифікації та фактичного отримання ним кредитних коштів.
Стверджує, що не створював особистого кабінету на вебсайті ТОВ «Укр кредит фінанс», не подавав заявки на отримання кредиту, не отримував та не вводив одноразового ідентифікатора (OTP) і не вчиняв інших дій, спрямованих на укладення договору.
Вказує на те, що в матеріалах справи, відсутні анкета-заявка, відомості про номер телефону чи електронну адресу, на які надсилався OTP-код, технічні логи його генерування, направлення та введення, IP-адреса, відомості про створення особистого кабінету, проходження скорингу та інші цифрові дані, які б дозволяли встановити, що відповідні дії вчинені саме відповідачем.
Також посилається на відсутність доказів належної ідентифікації та верифікації позичальника, зокрема через КЕП або BankID, а також документів, які підтверджують використання при реєстрації паспорта, РНОКПП чи верифікованих цифрових документів відповідача.
Вважає, що саме зазначення в роздрукованому договорі його персональних даних та OTP-коду не доводить особистого підписання ним договору.
Крім того, стверджує про недотримання вимог законодавства про споживче кредитування, оскільки у матеріалах справи відсутні Паспорт споживчого кредиту та підтвердження ознайомлення відповідача з ним до укладення договору, а також докази ознайомлення з відповідною редакцією Правил надання коштів.
Посилається на відсутність Графіка платежів, який визначений договором як його невід`ємний додаток, що унеможливлює перевірку правильності нарахування процентів та визначення розміру заборгованості.
Вважає, що надані позивачем копії електронних документів не є належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами.
Посилається також на внесення відомостей до ЄРДР у кримінальному провадженні №12024035600000082 за ч. 1 ст. 182 КК України щодо незаконного використання його персональних даних, в якому його визнано потерпілим.
Вказує, що рух коштів за рахунком свідчить про їх надходження та майже негайне перерахування на користь особи, позначеної як « ОСОБА_2 », що свідчить про оформлення кредиту сторонньою особою та подальше виведення коштів.
Також заперечує правильність нарахування процентів. Зазначає, що пунктом 4.4 договору встановлено базовий період сплати процентів тривалістю 14 календарних днів, тоді як пунктом 4.9 передбачено загальний строк кредитування 300 календарних днів. Відповідно, посилаючись на принцип contra proferentem, стверджує, що строк кредитування слід визначати у 14 календарних днів, а нарахування договірних процентів після спливу цього строку є неправомірним.
Також вказує на несправедливість і непропорційність нарахованих процентів, посилаючись на засади добросовісності, розумності та справедливості.
У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «Укр кредит фінанс» просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Щодо укладення договору зазначає, що 04 червня 2024 року відповідач уклав електронний кредитний договір № 1404-4269, підписавши його одноразовим ідентифікатором «A3273».
При цьому останній пройшов ідентифікацію через BankID НБУ, а послідовність дій під час оформлення кредиту підтверджується моніторингом дій користувача в інформаційно-телекомунікаційній системі.
Вказує, що на виконання умов договору позивач перерахував відповідачу через систему LiqPay кредитні кошти у розмірі 6 300 грн на зазначену ним банківську картку.
Факт перерахування підтверджується довідкою про перерахування кредиту та довідкою з банку, яка містить відомості про дату і суму операції, номер договору, картки та ID транзакції.
Зазначає, що сторонами погоджено суму кредиту 6 300 грн., строк кредитування 300 днів, базовий період 14 днів, комісію за видачу кредиту 15 %, знижену процентну ставку 1,20 % на день та стандартну - 1,50 % на день.
Заперечуючи проти доводів про несправедливість умов договору, зазначає, що заявлені до стягнення проценти є платою за користування кредитними коштами та нараховані виключно в межах погодженого 300-денного строку кредитування.
Щодо доводів про шахрайське оформлення кредиту зазначає, що проведена перевірка не виявила ознак несанкціонованого доступу чи втручання третіх осіб.
Вважає, що витяг з ЄРДР та постанова про визнання відповідача потерпілим підтверджують лише факт здійснення досудового розслідування та його процесуальний статус, однак не доводять вчинення шахрайських дій при укладенні спірного договору, оскільки обвинувальний вирок або інше судове рішення, яким такі обставини були б встановлені, відсутні.
За змістом ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Згідно ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження з особливостями встановленими цією главою.
В силу положень ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Ознайомившись з матеріалами справи, доводами апеляційної скарги та відзиву на неї, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Відповідно до вимог частини 1 статті 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку суд переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Фактичні обставини справи, встановленні судом.
ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» є фінансовою установою, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію фінансової установи серії ІК 116 від 01.08.2013, видане Національним банком України.
04 червня 2024 року між ТОВ «Укр кредит фінанс» та ОСОБА_1 за допомогою веб-сайту (https://navse.in.ua), який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем ТОВ «Укр кредит фінанс», в рамках якої реалізуються технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів і які у процесі обробки інформації діють як єдине ціле, було укладено електронний договір про відкриття кредитної лінії №1404-4269 продукту «НА ВСЕ».
Зазначений кредитний договір було укладено відповідно до Правил відкриття кредитної лінії (надання споживчих кредитів) ТОВ «Укр кредит фінанс», затверджених наказом N23-П від 11.04.2023 року та розміщених на їх сайті.
Вказаний кредитний договір разом із Правилами надання споживчих кредитів складають єдиний договір, в якому визначаються всі його істотні умови та з яким позичальник був попередньо ознайомлений.
Позичальнику надано одноразовий ідентифікатор А3273, для підписання кредитного договору №1404-4269 від 04.06.2024 року, підтвердження ознайомлення з Правилами та інших супутніх документів.
Відповідно до п.п. 2.1, 2.2 кредитного договору кредитодавець відкриває для позичальника невідновлювальну кредитну лінію на наступних умовах, визначених цим договором. Кредитодавець зобов`язується відкрити кредитну лінію для позичальника шляхом надання грошових коштів позичальнику на умовах строковості, зворотності, платності для задоволення особистих потреб позичальника, а позичальник зобов`язується повернути кредит не пізніше останнього дня строку кредитування та сплатити нараховані кредитодавцем проценти за користування кредитом у порядку передбаченому, цим договором.
Відповідно до п.п. 4.1, 4.9 загальний розмір Кредиту становить 6 300 гривень, дата надання/видачі Кредиту: 04 червня 2024 року, строк кредитування 300 календарних днів, дата повернення кредиту 30 березня 2025 року.
Спосіб перерахування Позичальнику коштів у рахунок Кредиту: Кредит надається Позичальнику шляхом безготівкового переказу грошової суми, вказаної у п. 4.1. цього Договору, на банківський рахунок Позичальника шляхом використання вказаних Позичальником реквізитів електронного платіжного засобу (п. 4.2. Договору).
Згідно із п. 4.5. Договору, сплату процентів за користування Кредитом та комісії за видачу Кредиту (якщо п. 4.7. цього Договору передбачає сплату комісії за видачу Кредиту) Позичальник зобов`язаний здійснювати у визначені Графіком платежів за Договором за зниженою ставкою (який є Додатком 2 до цього Договору) дати, які є останніми днями відповідних Базових періодів. Отримані Кредитодавцем від Позичальника грошові кошти зараховуються в якості оплати процентів за користування Кредитом та комісії за видачу Кредиту за загальним правилом в останній день кожного Базового періоду згідно графіку платежів (який є Додатком 2 до цього Договору). У випадку сплати Позичальником прострочених процентів за користування Кредитом та простроченої комісії за видачу Кредиту отримані Кредитодавцем від Позичальника грошові кошти зараховуються в рахунок оплати вказаної заборгованості в дату їх надходження на банківський рахунок Кредитодавця. Позичальник підписанням цього Договору підтверджує та розуміє, що після ініціювання Позичальником переказу коштів з власного рахунку на рахунок Кредитодавця проходить певний час до моменту зарахування сплачених Позичальником коштів на рахунок Кредитодавця, а також те, що ризики того, що сплачені Позичальником кошти можуть надійти на рахунок Кредитодавця із затримкою, несе Позичальник.
Нарахування процентів за користування Кредитом здійснюється на залишок неповерненої суми кредиту за кожен день користування кредитом, починаючи з дня видачі кредиту до дати фактичного повернення всієї суми кредиту, за наступною ставкою: Стандартна процентна ставка становить 1,50 % за кожен день користування Кредитом (вказана процентна ставка застосовується протягом всього строку дії цього Договору, за виключенням строку використання позичальником права користування Кредитом за Зниженою процентною ставкою) (п. 4.6. Договору).
Згідно із п. 4.7. Договору комісія за видачу кредиту становить 15,00% від суми виданого кредиту (якщо в цьому пункті Договору значення розміру комісії за видачу кредиту вказано 0%, вказане означає, що комісія за видачу Кредиту є відсутньою).
Реальна річна процентна ставка на дату укладення цього Договору складає 27138,17 (двадцять сім тисяч сто тридцять вісім цілих, сімнадцять сотих) процентів (п. 4.10. Договору).
У пункті 4.11. Договору визначено орієнтовну загальну вартість Кредиту на дату укладення Договору (за весь Строк кредитування), яка складає: 32533,48 гривень та включає в себе: суму Кредиту, комісію за видачу Кредиту (якщо п. 4.7. цього Договору передбачає сплату комісії за видачу Кредиту) та проценти за користування Кредитом.
Відповідно до п. 8.5. Договору, у разі прострочення позичальником сплати процентів за користування кредитом та/або комісії за видачу Кредиту на строк понад один календарний місяць, Кредитодавець має право вимагати від Позичальника повернення Кредиту в повному обсязі та сплати процентів за весь строк фактичного користування кредитом, а також у повному розмірі комісії за видачу Кредиту (якщо п. 4.7 Договору передбачає сплату комісії за видачу Кредиту).
Відповідно до таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за Договором №1404-4269 (Графік платежів за договором за зниженою ставкою), відповідно до Методики Національного банку України розрахований за умови застосування зниженої процентної ставки за користування кредитом у розмірі 1.20% на день: сума кредиту становить 6300 гривень, проценти за користування кредитом у розмірі 20 230,78 гривень, комісія за надання кредиту 945 гривень, реальна річна процентна ставка становить 9933,31 % річних, загальна вартість кредиту - 27 475,78 грн.
Відповідно до таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за Договором №1404-4269 (Графік платежів за договором за стандартною ставкою), відповідно до Методики Національного банку України розрахований за умови застосування стандартної процентної ставки за користування кредитом у розмірі 1.50% на день: сума кредиту становить 6 300 гривень, проценти за користування кредитом у розмірі 25288,48 гривень, комісія за надання кредиту 945 гривень, реальна річна процентна ставка становить 27138,17 % річних, загальна вартість кредиту - 32533,48 грн.
З довідки про перерахування суми кредиту №1404-4269 від 04.06.2024, вбачається, що ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» здійснив видачу відповідачу коштів за кредитним договором №1404-4269 від 04.06.2024 в сумі 6 300 гривень за допомогою системи LIQPAY, платіж [номер приховано], дата 04.06.2024; № платіжної картки НОМЕР_1 .
Аналогічна інформація міститься у квитанції LIQPAY від 04.06.2024 року.
На виконання ухвали суду про відкриття провадження від 09.03.2026 року, АТ «Універсал Банк» надано лист №БТ/Е-11479 від 02.04.2026 про те, що карта № НОМЕР_2 емітована на ім`я ОСОБА_1 . Також додано рух коштів по рахунку, відповідно до якого слідує, що 04.06.2024 року відбулось зарахування коштів від ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» на рахунок ОСОБА_1 у розмірі 6 300 грн.
Відповідно до розрахунку заборгованості за кредитним договором №1404-4269 від 04.06.2024 року, станом на 10.12.2025 року, загальна заборгованість відповідача становить: 31 668,40 грн. та складається з: основного боргу 6 300 грн., залишок відсотків 25 368,40 грн.
Крім того, з розрахунку слідує, що відповідачем було здійснено часткову оплату на загальну суму 3 662 грн. (30.07.2024 року на суму 1 400 грн. та 31.07.2024 року на суму 2 262 грн.).
Також, як відображено у розрахунку, починаючи з 04.06.2024 року по 17.06.2024 року включно, проценти нараховувались за процентною ставкою 1,20% в день (по 75,60 грн). Починаючи з 18.06.2024 по 30.03.2025 (в межах строку кредитування) включно, процентна ставка в день становить 1,50% (по 94,50 грн).
Кредитодавцем було прийнято рішення про можливість застосування до Позичальника Програми лояльності для споживачів фінансових послуг ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», а саме часткового списання заборгованості Позичальнику за нарахованими процентами у загальній сумі 3830,40 гривень за умови погашення Позичальником решти заборгованості за Кредитним договором в розмірі 27 838 грн.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із доведеності факту укладення між сторонами електронного кредитного договору, факту перерахування відповідачу кредитних коштів та неналежного виконання ним зобов`язань. Водночас суд визнав нікчемними умови договору щодо процентних ставок 1,20 % та 1,50 % на день як такі, що перевищують установлену законом максимальну денну ставку 1 %, у зв`язку з чим перерахував проценти за ставкою 1 % на день за 300 днів та, з урахуванням часткових платежів відповідача, вважав, що до стягнення підлягає саме 22 483 грн. з яких: заборгованість за кредитом - 6 300 грн.; заборгованість за нарахованими процентами - 16 183 грн.
Колегія суддів не погоджується в повній мірі із висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Частиною 2 статті 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Згідно з ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частиною другою цієї статті визначено способи захисту цивільних прав та інтересів. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (ч. 1 ст. 638 ЦК України).
За правилами ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Згідно з положеннями ч. 2 ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Абзац другий частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
Враховуючи положення ч. 1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», правочин вважається вчиненим у електронній формі у випадку, якщо в ньому наявні всі обов`язкові реквізити документа.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.
Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч. 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Згідно з ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.
За правилом ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Положеннями ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
За змістом ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України). Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).
Приписами ст.ст. 525, 526 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. За положеннями ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц (провадження №14-400 цс 19).
Так, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про доведеність факту укладення між сторонами кредитного договору №1404-4269 від 04 червня 2024 року та отримання відповідачем кредитних коштів.
Матеріалами справи підтверджується, що кредитний договір укладено в електронній формі та підписано від імені ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором А3273.
При цьому на виконання укладеного договору ТОВ «Укр кредит фінанс» 04 червня 2024 року перерахувало кредитні кошти в сумі 6 300 грн. на банківську картку № НОМЕР_1 , належність якої саме ОСОБА_1 підтверджується листом АТ «Універсал Банк» №БТ/Е-11479 від 02 квітня 2026 року та наданою банком випискою про рух коштів, відповідно до якої 04 червня 2024 року на рахунок відповідача фактично зараховано 6 300 грн. від ТОВ «Укр кредит фінанс».
З урахування вищезазначених обставин, посилання скаржника на відсутність у матеріалах справи анкети-заявки, технічних логів направлення та введення одноразового ідентифікатора, IP-адреси та інших даних, не спростовують факту укладення кредитного договору між сторонами та факту видачі позивачем відповідачу кредитних коштів, що, в свою чергу, підтверджується сукупністю наявних у справі доказів.
Доводи апеляційної скарги з посиланням на кримінальне провадження №12024035600000082 за ч. 1 ст. 182 КК України апеляційний суд відхиляє, оскільки сам факт внесення відомостей до ЄРДР та набуття ОСОБА_1 процесуального статусу потерпілого підтверджує проведення досудового розслідування, однак не встановлює факту укладення спірного кредитного договору іншою особою та не спростовує факту зарахування кредитних коштів на банківський рахунок, відкритий на ім`я відповідача.
Відомості про подальше перерахування отриманих коштів іншій особі також не свідчать про те, що кредитний договір не укладався ОСОБА_1 , оскільки подальше розпорядження коштами після їх зарахування на рахунок не нівелює факту виникнення кредитних правовідносин між сторонами.
Не заслуговують на увагу і доводи апеляційної скарги про те, що строк кредитування становив лише 14 календарних днів.
Зі змісту договору однозначно вбачається, що сторони розмежували поняття строку кредитування та базового періоду.
Так, пунктом 4.9 договору прямо встановлено строк кредитування - 300 календарних днів та конкретну дату повернення кредиту - 30 березня 2025 року, тоді як 14-денний базовий період визначає періодичність виконання позичальником обов`язку зі сплати процентів та не змінює строку кредитування.
Відтак суперечності чи неоднозначності, яка б зумовлювала необхідність застосування принципу contra proferentem, у цій частині умов договору немає.
Водночас колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про неможливість застосування передбачених договором процентних ставок у розмірі 1,20 % та 1,50 % на день, оскільки на час укладення договору максимальний розмір денної процентної ставки відповідно до частини п`ятої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» не міг перевищувати 1 %.
Проте колегія суддів звертає увагу на те, що суд першої інстанції визначаючи розмір заборгованості, який підлягає до стягнення, включив у свою формулу ще 945 грн. комісії за видачу кредиту (18 900 (нараховані судом відсотки) + 6 300 (тіло кредиту) + 945 (комісія за видачу кредиту) - 3 662 (загальна сума погашення боргу) = 22 483), хоча в резолютивній частині всю суму понад тіло кредиту назвав "процентами"- 16 183 грн.
При цьому, позивач у позовних вимогах просив стягнути 6 300 грн. тіла кредиту та 21 538 грн. процентів, однак окремої вимоги про стягнення 945 грн. комісії не заявляв.
Водночас щодо пункту 4.7. Договору, яким передбачено комісію за видачу кредиту у розмірі 15%, колегія суддів зазначає таке.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця для отримання, обслуговування та повернення кредиту.
Згідно з ч. 2 ст. 8 цього Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і повернення кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахункове-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
Відповідно до ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».
Згідно з ч. ч. 1, 2, 5, 7 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору. Якщо до положення вносяться зміни, такі зміни вважаються чинними з моменту їх внесення.
Відповідно до ч. 5 ст 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
Аналіз умов Кредитного договору свідчить про те, що комісія за надання кредиту в розмірі 15%, встановлена в п.4.7. Договору, є платою безпосередньо за надання кредитних коштів позичальнику.
Умови договору не містять переліку інших додаткових та супутніх послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються відповідачу та за які позивачем встановлена комісія за обслуговування кредиту.
Надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України є обов`язком фінансової установи, виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту - це обов`язок фінансової установи за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту чи моніторинг заборгованості по кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь фінансової установи. Надання фінансового інструменту є фактично наданням кредиту позичальнику, така операція, як і моніторинг заборгованості по кредиту, відповідає економічним потребам лише самої фінансової установи та здійснюється при виконанні прав та обов`язків за кредитним договором, а тому такі дії фінансової установи не є послугами, що об`єктивно надаються позичальнику.
Подібні правові висновки викладено у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 09 грудня 2019 року в справі № 524/5152/15.
Умови договору про сплату позичальником на користь банку винагороди за надання фінансового інструменту, відсотків за дострокове погашення кредиту та винагороди за проведення додаткового моніторингу, тобто за дії, які банк здійснює на власну користь, що є несправедливим, суперечить принципу добросовісності, є наслідком істотного дисбалансу договірних прав і обов`язків на погіршення становища споживача, за своєю природою є дискримінаційним та таким, що суперечить моральним засадам суспільства.
Подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду, від 21 квітня 2021 року в справі № 677/1535/15, від 21 липня 2021 року в справі № 751/4015/15, від 15 грудня 2021 року в справі № 209/789/15, від 12 квітня 2022 року в справі № 640/14229/15 та від 20 липня 2022 року у справі № 343/557/15-ц.
З огляду на наведене, колегія суддів приходить до висновку про те, що п.4.7. Кредитного договору суперечить положенням ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» і є нікчемним з моменту укладення договору.
Відтак у позивача відсутні правові підстави для нарахування комісії за видачу кредиту.
Однак із розрахунку заборгованості позивача вбачається, що сплачені відповідачем кошти були зараховані кредитодавцем, зокрема, на погашення нарахованої комісії за видачу кредиту.
Так, 30 липня 2024 року відповідачем сплачено 1 400 грн., з яких 945 грн. кредитодавець зарахував у рахунок погашення комісії за видачу кредиту, а решту 455 грн. - у рахунок погашення нарахованих процентів.
За умови застосування процентної ставки 1 % на день, станом на 30 липня 2024 року включно на суму кредиту 6 300 грн. було нараховано 3 591 грн. процентів (6 300 грн. х 1 % х 57 днів).
Тому сплачені 30 липня 2024 року 1 400 грн. у повному обсязі мали бути спрямовані на погашення процентів, після чого їх залишок становив 2 191 грн., а тіло кредиту - 6 300 грн.
За 31 липня 2024 року підлягало нарахуванню ще 63 грн. процентів, унаслідок чого їх загальний непогашений залишок становив 2 254 грн.
Водночас із сплачених 31 липня 2024 року 2 262 грн. сума 2 254 грн. мала бути спрямована на повне погашення процентів, а решта - 8 грн. - на погашення тіла кредиту.
Таким чином, після здійснення вказаних платежів залишок тіла кредиту становив 6 292 грн., а заборгованість за процентами станом на 31 липня 2024 року була відсутня.
Починаючи з 01 серпня 2024 року, проценти за ставкою 1 % на день мали нараховуватися на залишок тіла кредиту 6 292 грн., тобто в розмірі 62,92 грн. за кожен день користування кредитом.
Відповідно за решту строку кредитування - 242 дні розмір процентів становить 15 226,64 грн., а тому загальна заборгованість на кінець строку кредитування 300 днів становить 21 518,64 грн., з яких 6 292 грн. - заборгованість за тілом кредиту та 15 226,64 грн. - заборгованість за відсотками.
На вищевказане суд першої інстанції уваги не звернув.
Таким чином, рішення суду першої інстанції слід змінити та стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Укр кредит фінанс» заборгованість за кредитним договором №1404-4269 від 04 червня 2024 року у загальному розмірі 21 518,64 грн., з яких 6 292 грн. - заборгованість за тілом кредиту та 15 226, 64 грн. - заборгованість за відсотками.
Доводи апеляційної скарги про відсутність Графіка платежів та неможливість перевірки розрахунку заборгованості не знайшли свого підтвердження та спростовуються матеріалами справи.
Доводи апеляційної скарги про несправедливість та непропорційність нарахованих процентів на увагу не заслуговують, оскільки судом враховано законодавче обмеження максимальної денної процентної ставки та здійснено перерахунок процентів виходячи зі ставки 1 % на день.
Доводи апеляційної скарги про відсутність у матеріалах справи Паспорта споживчого кредиту, колегія суддів відхиляє, оскільки така обставина не свідчить про неукладеність кредитного договору та не спростовує виникнення між сторонами кредитних правовідносин.
Колегія суддів акцентує увага на тому, що істотні умови кредитування, зокрема сума кредиту 6 300 грн, строк кредитування 300 календарних днів, розмір процентних ставок, порядок їх нарахування, загальна вартість кредиту та порядок його повернення, безпосередньо визначені у підписаному електронному кредитному договорі та додатках до нього.
Відтак відсутність у матеріалах справи Паспорта споживчого кредиту не є підставою для висновку про відсутність волевиявлення відповідача на укладення договору чи для відмови у стягненні фактично отриманих ним кредитних коштів та нарахованих процентів.
Доводи апеляційної скарги про не ознайомлення відповідача з Правилами відкриття кредитної лінії (надання споживчих кредитів) ТОВ «Укр кредит фінанс» колегія суддів відхиляє, оскільки долучені до матеріалів справи Правила, затверджені наказом директора №51 від 28 травня 2024 року, підписані відповідачем одноразовим ідентифікатором А3273, що підтверджує його ознайомлення з їх змістом та погодження з ними.
Доводи апеляційної скарги про недопустимість наданих позивачем копій електронних документів колегія суддів відхиляє, оскільки відповідач, ставлячи під сумнів їх достовірність та відповідність оригіналам, клопотання про витребування оригіналів таких доказів не заявляв та не навів конкретних аргументів, у чому саме полягає їх недостовірність чи невідповідність оригіналам.
Інші доводи апеляційної скарги не дають підстав для відмови у задоволенні позову у повному обсязі.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Відповідно до ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Згідно зі ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.
Враховуючи, що апеляційну скаргу задоволено частково, з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Укр кредит фінанс» підлягає стягненню судовий збір, сплачений при зверненні до суду першої інстанції, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, у сумі 2 058,02 грн. (2 662,40 грн х 21 518,64 грн. / 27 838 грн).
Водночас з ТОВ «Укр кредит фінанс» на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір за подання апеляційної скарги пропорційно до розміру задоволених вимог апеляційної скарги у сумі 171,31 грн. (3 993,60 грн. х 964,36 грн. / 22 483 грн.),
При частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат (ч. 10 ст. 141 ЦПК України).
Здійснивши взаємозалік зазначених сум судового збору, колегія суддів приходить до висновку, що з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Укр кредит фінанс» підлягає стягненню 1 886,71 грн. судового збору (2 058,02 грн. - 171,31 грн.).
Керуючись ст.ст. 374, 376, 381, 382, 383, 384, 389, 390, 141 ЦПК України, апеляційний суд,
П О С Т А Н О В И В :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Заочне рішення Шумського районного суду Тернопільської області від 20 квітня 2026 року - змінити, виклавши мотивувальну та резолютивну частини судового рішення в редакції даної постанови.
Зменшити суму стягнутої з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр кредит фінанс» заборгованості за кредитним договором №1404-4269 від 04 червня 2024 року з 22 483 грн. до 21 518 грн. 64 коп., з яких 6 292 грн. - заборгованість за тілом кредиту та 15 226 грн. 64 коп. - заборгованість за відсотками.
Зменшити суму стягнутого з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр кредит фінанс» судового збору з 2 150 грн. 15 коп. до 1 886 грн. 71 коп..
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та оскарженню у касаційному порядку не підлягає, крім випадків, встановлених п.2 ч.3 ст.389 ЦПК України.
Повна постанова складена 01 вересня 2026 року.
Головуючий Гірський Б.О.
Судді: Костів О.З.
Хома М.В.