ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
У Х В А Л А
про зупинення провадження у справі
04 вересня 2026 року м. Житомир справа № 240/20194/26
категорія 105000000
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Приходько О.Г., розглядаючи у письмовому провадженні питання зупинення провадження у адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії,
встановив:
У провадженні Житомирського окружного адміністративного суду перебуває адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, в якому позивач просить суд:
- визнати протиправними дії відповідача щодо виплати з 01 січня 2026 року пенсії, призначеної на підставі рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 17 вересня 2025 року у справі № 240/11493/25 та відповідно до Закону України від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", з обмеженням її максимальним розміром, з урахуванням обмежуючих коефіцієнтів до відповідних сум перевищення, передбачених статтею 30 Закону України "Про Державний бюджет України на 2026 рік" та постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2025 № 1778 "Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2026 році у період воєнного стану", та із застосуванням двоетапної виплати пенсії, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 14 липня 2025 року № 821 "Про затвердження Порядку здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень";
- зобов`язати відповідача здійснити з 01 січня 2026 року нарахування та виплату пенсії, призначеної відповідно до Закону України від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" та перерахованої згідно з рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 17 вересня 2025 року у справі № 240/11493/25, без обмеження її максимальним розміром (із врахуванням надбавок, підвищень, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством), без застосування обмежуючих коефіцієнтів до відповідних сум перевищення, передбачених статтею 30 Закону України "Про Державний бюджет України на 2026 рік" та пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України № 1778 від 30 грудня 2025 року "Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2026 році у період воєнного стану", та загальний розмір пенсії виплатити без застосування двоетапної виплати пенсії, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 04липня 2025 року № 821 "Про затвердження Порядку здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень", з урахуванням проведених виплат.
Суд встановив, що ухвалою від 16 липня 2026 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду передав справу № 580/490/26 на розгляд судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду на підставі частини першої статті 346 Кодексу адміністративного судочинства України, дійшовши переконання про необхідність відступу від правового висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 30 квітня 2026 року у справі № 340/7985/25, та застосування правового підходу, сформульованого у постанові Верховного Суду від 30 квітня 2026 року у справі № 620/13341/25.
Так, Верховний Суд у постанові від 30 квітня 2026 року у справі № 620/13341/25 виснував, що застосування суб`єктом владних повноважень положень постанови Кабінету Міністрів України від 14 липня 2025 року № 821 під час виконання судового рішення саме по собі не змінює процесуальної природи спірних правовідносин і не є підставою для звернення до суду з новим адміністративним позовом, оскільки законність таких дій має перевірятися у межах спеціальних процедур судового контролю за виконанням судових рішень.
Разом з тим, у постанові від 30 квітня 2026 року у справі № 340/7985/25 Верховний Суд дійшов висновку, що спір щодо правомірності застосування суб`єктом владних повноважень положень постанови Кабінету Міністрів України від 14 липня 2025 року № 821, який виник під час виконання судового рішення, може бути предметом розгляду в порядку окремого адміністративного позову. При цьому Верховний Суд виходив із того, що прийняття суб`єктом владних повноважень рішення про виконання судового рішення із застосуванням положень постанови Кабінету Міністрів України від 14 липня 2025 року № 821 є реалізацією ним владних управлінських функцій, а тому таке рішення підлягає самостійній перевірці на відповідність вимогам законодавства в порядку адміністративного судочинства.
Таким чином, правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 30 квітня 2026 року у справі № 340/7985/25, істотно відрізняється від правового підходу, сформульованого цього ж дня у постанові у справі № 620/13341/25, у якій Верховний Суд виходив із того, що визначальним для встановлення належного способу судового захисту, є не зміст нормативно-правового акта, застосованого суб`єктом владних повноважень, а процесуальна природа спірних правовідносин, які виникли у зв`язку з виконанням судового рішення.
Передаючи справу № 580/490/26 на розгляд судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду судова колегія дійшла висновку, що правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 30 квітня 2026 року у справі № 340/7985/25, не забезпечує системного застосування положень Кодексу адміністративного судочинства України та не може вважатися таким, що узгоджується з принципами правової визначеності, остаточності судового рішення й ефективності судового захисту.
Аналіз правових висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 30 квітня 2026 року у справах № 340/7985/25 та № 620/13341/25, свідчить про наявність різних підходів до застосування одних і тих самих норм процесуального права при визначенні належного способу судового захисту у спорах, пов`язаних із виконанням судового рішення.
Відповідно до пункту 5 частини другої статті 236 Кодексу адміністративного судочинства України суд має право зупинити провадження у справі в разі перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду - до набрання законної сили судовим рішенням касаційної інстанції.
Враховуючи, що позивачем заявлено вимогу у цій справі щодо виплати пенсії без урахування постанови Кабінету Міністрів України від 14 липня 2025 № 821 про затвердження Порядку здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень, відповідно до приписів частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд цієї справи по суті потребує вирішення судом з урахуванням правових висновків судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у справі № 580/490/26, тому суд дійшов висновку про зупинення провадження у справі до набрання законної сили судовим рішенням судової палати Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у справі № 580/490/26.
Керуючись статтями 236, 243, 248, 256, 291 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ухвалив:
Зупинити провадження в адміністративній справі № 240/20194/26 до набрання законної сили судовим рішенням судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у справі № 580/490/26.
Ухвала суду набирає законної сили негайно після її підписання суддею.
Ухвала суду може бути оскаржена до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.
Суддя О.Г. Приходько