ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
У Х В А Л А
(про відмову у відстроченні чи розстроченні виконання рішення суду,
зміні чи встановленні способу і порядку виконання судового рішення)
04 вересня 2026 року м. Житомир справа № 240/839/24
категорія 106030000
Житомирський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Липи В.А.,
розглянувши у письмовому провадженні заяву про зміну способу і порядку виконання судового рішення в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії,
встановив:
Рішенням суду від 02.04.2024 зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 здійснити ОСОБА_1 перерахунок з 12.03.2022 по 20.05.2023 сум грошового забезпечення обчисливши його із розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, визначених з урахуванням пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" (в редакції чинній з 29.01.2020) шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, а саме встановленого Законом України від 02.12.2021 року №1928-ІХ «Про Державний бюджет України на 2022 рік» на 01.01.2022 року, Законом України від 03.11.2022 року №2710-IX «Про Державний бюджет України на 2023 рік» на 01.01.2023 на відповідні тарифні коефіцієнти та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум.
До суду надійшла заява позивача про зміну способу і порядку виконання рішення у справі, в якій просить: змінити спосіб і порядок виконання судового рішення по справі №240/839/24 зобов`язавши військову частину НОМЕР_1 здійснити ОСОБА_1 перерахунок сум грошового забезпечення обчисливши його із розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, визначених з урахуванням пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (в редакції чинній з 29.01.2020) шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, а саме встановленого Законом України від 02.12.2021 року №1928-ІХ «Про Державний бюджет України на 2022 рік» на 01.01.2022 року, Законом України від 03.11.2022 року №2710-IX «Про Державний бюджет України на 2023 рік» на 01.01.2023 на відповідні тарифні коефіцієнти та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум в період з 12.03.2022 по 20.05.2023 за КЕКВ 2112 «Грошове забезпечення військовослужбовців».
В обґрунтування заяви зазначив про тривале невиконання рішення суду в частині виплати перерахованих сум грошового забезпечення.
До суду надійшли заперечення на заяву, в яких відповідач просить відмовити у задоволенні заяви.
Судом призначено розгляд заяви на 27.01.2026.
Керуючись приписами частини третьої статті 194, частини дев`ятої статті 205, частини четвертої статті 229, статті 378 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд вважає за можливе провести розгляд заяви у порядку письмового провадження.
Розглядаючи заяву позивача, суд зважає на таке.
Статтею 129-1 Конституції України визначено, що судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Частиною 2 статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Нормами частини третьої зазначеної статті передбачено, що невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Статтею 370 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Порядок та підстави зміни чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення в адміністративному судочинстві врегульовані статтею 378 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до частини першої статті 378 КАС України за заявою стягувача чи виконавця суд може встановити або змінити спосіб чи порядок виконання рішення.
Згідно з частиною третьою статті 378 КАС України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
При цьому абзацом другим частини третьої статті 378 КАС України встановлено, що невиконання суб`єктом владних повноважень судового рішення, яке набрало законної сили, щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг протягом двох місяців з дня набрання законної сили судовим рішенням є самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання такого судового рішення шляхом стягнення з такого суб`єкта владних повноважень відповідних виплат.
При зверненні з заявою в порядку статті 378 КАС України, заявник просить змінити спосіб та порядок виконання рішення суду з зобов`язання нарахувати та виплатити грошове забезпечення, на зобов`язання нарахувати та виплатити грошове забезпечення з урахуванням коду економічної класифікації видатків бюджету 2112 «Грошове забезпечення військовослужбовців»,
Військова частина НОМЕР_1 є бюджетною установою, фінансування якої здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Відповідно до частини 1 статті 51 Бюджетного кодексу України, керівники бюджетних установ утримують чисельність працівників, військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, поліцейських, співробітників Служби судової охорони та здійснюють фактичні видатки на заробітну плату (грошове забезпечення), включаючи видатки на премії та інші види заохочень чи винагород, матеріальну допомогу, лише в межах бюджетних асигнувань на заробітну плату (грошове забезпечення), затверджених для бюджетних установ у кошторисах.
За приписами до п. 2.23 Правил організації фінансового забезпечення військових частин, установ та організацій Збройних Сил України, що є додатком до наказу Міністерства оборони України від 22.05.2017 року № 280, військова частина має право здійснювати видатки виключно в межах асигнувань, затверджених кошторисами і планами асигнувань загального фонду бюджету, спеціального фонду, помісячного розпису асигнувань, а також у передбачених випадках згідно з річним розписом за видатками надходжень, доведених органом ДКСУ, що підтверджує відповідність цих документів даним казначейського обліку.
Так, наказом Міністерства фінансів України № 333 від 12.03.2012, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 27.03.2012 за № 456/20769, (у редакції наказу від 21.03.2012 № 754), затверджена Інструкція щодо застосування економічної класифікації видатків бюджету (надалі Інструкція № 333)
Економічна класифікація видатків бюджету призначена для розмежування видатків бюджетних установ та одержувачів бюджетних коштів за економічними характеристиками операцій, які здійснюються відповідно до функцій держави та місцевого самоврядування. Економічна класифікація видатків бюджету забезпечує єдиний підхід до всіх учасників бюджетного процесу з точки зору виконання бюджету. (п. 1.1. гл. 1 Інструкції № 333).
Відповідно до підпункту 2.1.1.2 підпункту 2.1.1 пункту 2.1 глави 2 Інструкції № 333 за кодом 2112 «Грошове забезпечення військовослужбовців» здійснюються наступні видатки:
1) грошове утримання (забезпечення) військовослужбовців, осіб, які є гласними і негласними штатними працівниками, з числа осіб, які мають спеціальні звання Бюро економічної безпеки України, поліцейських, співробітників Служби судової охорони та осіб рядового і начальницького складу, у тому числі основні та додаткові види виплат;
2) заохочення, передбачені законодавством;
3) відшкодування податку на доходи фізичних осіб, що утримується з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими, співробітниками Служби судової охорони та особами рядового і начальницького складу у зв`язку з виконанням обов`язків несення служби, згідно із законодавством;
4) одноразова грошова допомога при звільненні зі служби військовослужбовців, осіб, які є гласними і негласними штатними працівниками, з числа осіб, які мають спеціальні звання Бюро економічної безпеки України, поліцейських, співробітників Служби судової охорони та осіб рядового і начальницького складу.
Відповідно до пункту 2.6 глави 2 Інструкції № 333 за кодом 2800 «Інші поточні видатки» здійснюються видатки, які не пов`язані з придбанням товарів та послуг установами, у тому числі, окрім іншого:
9) виконання судових рішень (як у безспірному, так і добровільному порядку незалежно від економічної суті платежу), крім виплат, передбачених підпунктом 27 підпункту 2.5.3 пункту 2.5 цієї глави цієї Інструкції, щодо:
відшкодування збитків, майнової (матеріальної) та моральної (немайнової) шкоди юридичним та фізичним особам згідно з рішенням суду;
інші виплати юридичним та фізичним особам згідно з рішенням суду, у тому числі виплати, що здійснюються на виконання судових рішень за позовами суддів на їх користь згідно із законодавством. Перерахування (сплата) податку на доходи фізичних осіб, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а також інших податків і зборів, які у встановлених законодавством випадках підлягають нарахуванню/утриманню на/з сум виплат за рішеннями суду, здійснюються за цим кодом;
відшкодування судових витрат.
Відповідно до підпункту 27 підпункту 2.5.3 пункту 2.5 глави 2 Інструкції № 333, Код 2730 «Інші виплати населенню» передбачає:
27) виплати на виконання рішень, прийнятих національними судами на користь фізичних осіб, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 26 серпня 2021 року № 902 «Про затвердження Порядку використання коштів, передбачених у державному бюджеті для забезпечення виконання рішень суду».
Порядок використання коштів, передбачених у державному бюджеті для забезпечення виконання рішень суду визначає механізм використання коштів, передбачених у державному бюджеті за бюджетною програмою «Забезпечення виконання рішень суду» (далі - бюджетні кошти), для забезпечення виконання рішень суду, прийнятих національними судами, в тому числі про відшкодування моральної шкоди, судових витрат, а також сплати виконавчих витрат і штрафів, накладених державним виконавцем відповідно до норм Закону України «Про виконавче провадження».
Отже, видатки державної установи, якою є відповідач в цій справі, за КЕКВ 2800 «Інші поточні видатки» передбачають саме видатки на виконання судових рішень (як у безспірному, так і добровільному порядку незалежно від економічної суті платежу).
Наведене свідчить про помилковість доводів заявника щодо можливості виконання рішення в цій справі за рахунок коштів за КЕКВ 2112 «Грошове забезпечення військовослужбовців».
Дана позиція суду, узгоджується з позицією, викладеною Другим апеляційним адміністративним судом у постанові від 31.03.2026 року по справі № 520/29872/24, П`ятим апеляційним адміністративним судом у постанові 23.03.2026 по справі № 420/36864/23, Першим апеляційним адміністративним судом у постанові 06.05.2026 року по справі №200/9061/24.
Крім того, суд враховує, що правомірність дій відповідача щодо віднесення нарахованого позивачу грошового забезпечення до конкретного виду економічної класифікації видатків бюджету не було предметом спору у даній справі, не було предметом перевірки судом, а тому відсутні підстави для задоволення поданої позивачем в порядку статті 378 КАС України заяви.
Отже, зазначені обставини не вказують на неможливість виконання судового рішення у цій справі саме через спосіб захисту, застосований судом при його ухваленні, та не надають достатніх правових підстав для застосування процесуального інституту зміни порядку і способу виконання судового рішення, регламентованого статтею 378 КАС України, а навпаки вказують на те, що така зміна призведе до зміни способу судового захисту у цій справі, що суперечить цільовому призначенню даного процесуального інституту.
Враховуючи викладене, заява про зміну способу і порядку виконання судового рішення задоволенню не підлягає.
Керуючись статтями 243, 248, 378 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ухвалив:
Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про зміну способу і порядку виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 02.04.04 в адміністративній справі № 240/839/24 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії.
Ухвала суду набирає законної сили негайно після її підписання суддею.
Ухвала суду може бути оскаржена до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.
Суддя В.А. Липа