ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
У Х В А Л А
про повернення позовної заяви
03 вересня 2026 року м. Ужгород № 260/6121/26
Суддя Закарпатського окружного адміністративного суду Плеханова З.Б., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії, скасування наказу
ВСТАНОВИВ:
26 серпня 2026 року ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду із позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , військової частини НОМЕР_1 , яким просить:
- Поновити строки звернення до суду.
- Визнати протиправним та скасувати наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 23.10.2025 №4014 у частині призову ОСОБА_1 для проходження військової служби під час мобілізації.
- Визнати протиправним та скасувати наказ командира Військової частини № НОМЕР_2 від 15.08.2026 №235 в частині зарахування до списків особового складу Військової частини № НОМЕР_2 , зобов`язати звільнити з військової служби за призовом під час мобілізації та виключити зі списків особового складу.
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 31 серпня 2026 року позовну заяву ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії, скасування наказу - залишено без руху.
02 вересня 2026 року до суду надійшла заява представника позивача про усунення недоліків, у якій представник позивача зазначає, що позивач був незаконно мобілізований, під час мобілізації у нього працівниками ТЦК вилучено мобільний телефон, та повернуто лише після прибуття до військової частини де останній проходив БЗВП. На території частини, з міркувань безпеки, заборонено користуватися мобільним зв?язком, застосовуються заходи РЕБ. Доступ до отримання правничої допомоги позивач фактично отримав після зарахування останнього до особового складу в/ч НОМЕР_3 15.08.2026. Зазначені обставини можуть свідчити про пропуск строку звернення позивача до суду за захистом його прав із поважних причин та є підставою для поновлення судом строків, установлених ч. 2 ст. 122 КАС України.
Верховний Суд у справі №120/359/24 підтвердив, що строки звернення до суду, встановлені статтею 122 КАС України, можуть бути поновлені відповідно до статті 123 КАС України, якщо заявник надасть обґрунтовані пояснення та докази поважності причин пропуску. Суворе застосування строків звернення до суду в умовах воєнного стану може обмежувати конституційне право військовослужбовців на доступ до правосуддя, що суперечить принципу справедливості, закріпленому у статті 2 КАС України. Особливий статус військовослужбовців.
Верховний Суд детально роз`яснив у пункті 57 постанови, що проходження військової служби за мобілізацією може бути підставою для поновлення строку звернення до суду з таких причин, зокрема, Обмеження доступу до правової допомоги. Військовослужбовці можуть перебувати у віддалених або небезпечних місцях, де неможливо отримати правову допомогу або підготувати документи для звернення до суду.
Розглянувши та дослідивши заяву позивача суд доходить наступних висновків.
Як визначено частиною першою статті 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Відповідно до пункту 17 частини першої статті 4 КАС України публічна служба діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.
Отже, військова служба є різновидом публічної служби.
Частина п`ята статті 122 КАС України передбачає, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Таким чином, процесуальним законом визначено місячний строк звернення до суду у справах щодо проходження публічної служби, в тому числі і військової служби.
Враховуючи те, що спірні відносини пов`язані із призовом ОСОБА_1 військову службу, тому строк звернення до суду із даним позовом становить один місяць з дня, коли позивач дізнався про порушення його прав.
Так, предметом даного адміністративного спору, серед іншого є наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 23.10.2025 №4014 у частині призову ОСОБА_1 для проходження військової служби під час мобілізації. В тексті позовної заяви, представник позивача зазначає, що позивача було мобілізовано - 23.10.2025 року.
Однак, позивач з даним позовом звернувся до суду лише - 26 серпня 2026 року, тобто з пропуском строку звернення до суду.
У заяві про поновлення строку для звернення до суду представник позивача вказав, що позивач був незаконно мобілізований, під час мобілізації у нього працівниками ТЦК вилучено мобільний телефон, та повернуто лише після прибуття до військової частини де останній проходив БЗВП.
На території частини, з міркувань безпеки, заборонено користуватися мобільним зв?язком, застосовуються заходи РЕБ. Доступ до отримання правничої допомоги позивач фактично отримав після зарахування останнього до особового складу в/ч НОМЕР_3 15.08.2026. Зазначені обставини можуть свідчити про пропуск строку звернення позивача до суду за захистом його прав із поважних причин та є підставою для поновлення судом строків, установлених ч.2 ст.122 КАС України.
Однак, суд звертає увагу що у додатках до позовної заяви, представником позивача було долучено скріншот з додатку « Резерв+», який було сформовано через декілька днів після призову позивача, а саме - 14.11.2025 року та у якому містить інформація про призов позивача: підстава зняття/виключення: (аб.3 п.2 ч.5 ст.37) (Мобілізація) які призвані чи прийняті на військову службу.
Крім того, судом досліджено Ухвалу Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 06 серпня 2026 року у справі №308/10776/26, в якій вказані обставини мобілізації позивача, а саме судом встановлено, що позивач 23.10.2025 року, самовільно покинув команду переміщення і був відсутній на військовій службі по 12.06.2026 року. За таких обставин, посилання представника позивача на воєнний стан , на те, що на території частини, з міркувань безпеки, заборонено користуватися мобільним зв?язком, застосовуються заходи РЕБ, а доступ до отримання правничої допомоги позивач фактично отримав після зарахування останнього до особового складу в/ч НОМЕР_3 15.08.2026, то в даному випадку недоцільні та некоректні, оскільки позивача не було в розташуванні військової частини півтора роки , оскільки той самовільно залишив військову частину .
У заяві про поновлення строку звернення до адміністративного суду не наведено жодних доводів про те, які обставини/причини унеможливлювали позивача своєчасно (у межах строку, визначеного частиною п`ятою статті 122 КАС України) звернутися до суду з позовом про визнання протиправним та скасування наказу про призов.
У постанові від 08.06.2022 у справі №362/643/21 Велика Палата Верховного Суду дійшла наступного висновку:
48. Публічна служба - це діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування (пункт 17 частини першої статті 4 КАС України у чинній редакції). За змістом пункту 15 частини першої статті 3 КАС України у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року, військова служба теж була віднесена до служби публічної.
49. Військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби (частина перша статті 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» у редакції, чинній на час звернення позивача із рапортом від 5 лютого 2018 року; близький за змістом припис є і в поточній редакції цієї частини, чинній із 23 червня 2018 року).
50. Отже, військова служба є різновидом служби публічної. Тому спори з приводу проходження військової служби, зокрема з приводу соціального захисту військовослужбовців (включно зі спорами з військовими частинами щодо реалізації гарантій забезпечення військовослужбовців житловими приміщеннями), належать до юрисдикції адміністративних судів.
42. Суд апеляційної інстанції обґрунтовано керувався тим, що оскільки дана адміністративна справа з огляду на предмет її спору є справою щодо проходження позивачем публічної служби, то при вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до суду слід керуватися частиною п`ятою статті 122 КАС України, якою передбачено місячний строк звернення до суду та обчислювати такий строк з моменту, коли позивач дізнався або мав дізнатися про порушення своїх прав у зв`язку із прийняттям оскаржуваних наказів та вчиненням протиправних дій.
Верховний Суд у Постанові від 20.09.23 року справі 560/6732/22 зробив наступні висновки:
39. Як вже згадувалося, згідно із доводами касаційної скарги в оскаржуваному судовому рішенні суд апеляційної інстанції неправильно застосував положення статті 122 КАС України. Так, на думку позивача для захисту його прав з якими він звернувся до суду, установлено шестимісячний, а не місячний строк, як вважає колегія суддів апеляційної інстанції, з огляду на те, що призов на військову службу під час мобілізації (що по своїй суті є примусовим для громадян) не можна ототожнювати з прийняттям на публічну службу, яке ґрунтується на добровільному волевиявленні громадянина.
40. Надаючи оцінку таким доводам позивача, колегія суддів звертає увагу на те, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08 червня 2022 року у справі № 362/643/21 вказала, що спори щодо оскарження особами з числа військовослужбовців рішень, дій чи бездіяльності відомчих житлових (житлово-побутових, з контролю за розподілом житла) комісій є спорами з приводу проходження позивачами військової служби як різновиду служби публічної.
41. Апеляційний суд правильно вказав, що 08 червня 2022 року Великою Палатою Верховного Суду запроваджено новий підхід до обчислення строку звернення до суду особами, що проходять військову службу і зроблено висновок, що військова служба є різновидом публічної служби.
Згідно із позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 29 вересня 2022 року у справі № 500/1912/22, сам факт запровадження воєнного стану в Україні, без обґрунтування неможливості звернення до суду саме позивачем у встановлені строки, у зв`язку із запровадження такого, не може безумовно вважатись поважною причиною для безумовного поновлення цих строків.
У деяких рішеннях ЄСПЛ наголошується, що тільки наявність об`єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення у касаційному порядку у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку касаційного оскарження з поважних причин; при цьому, заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання (справа «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А.» проти Іспанії», п. 109 ).
Отже, не заперечуючи наявності дискреційних повноважень у національних судів щодо вирішення питання про поновлення строку на звернення до суду, апеляційне чи касаційне оскарження, ЄСПЛ підкреслює, що останні повинні визначити, чи виправдовують підстави для подібного продовження строків втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує межі розсуду суду ні в тривалості, ні в підставах для визначеності подовжених строків (справа «Безруков проти Росії», п. 34).
У ЄСПЛ склалась стала практика, відповідно до якої відступлення від принципу правової визначеності через відновлення строку звернення до суду або на оскарження судового рішення виправдано лише у випадках необхідності при обставинах істотного і непереборного характеру (справа «Салов проти України»), зокрема, з метою виправлення помилки, що має фундаментальне значення для судової системи (справа «Сутяжник проти Росії», п. 38).
При оцінюванні поважності причин пропуску строку звернення до суду та прийнятті рішень про його поновлення ЄСПЛ, як правило, враховує: 1) складність справи, тобто, обставини і факти, що ґрунтуються на праві (законі) і тягнуть певні юридичні наслідки; 2) поведінку заявника; 3) поведінку державних органів; 4) перевантаження судової системи; 5) значущість для заявника питання, яке знаходиться на розгляді суду, або особливе становище сторони у процесі (справи «Бочан проти України», «Смірнова проти України», «Федіна проти України», «Матіка проти Румунії» та інші).
Водночас навіть наявність об`єктивних та непереборних обставин, що обумовлюють поважність причин пропуску строку звернення до суду, не може розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення пропущеного строку (справа «Олександр Шевченко проти України», п. 27), оскільки у випадку, якщо минув значний проміжок часу з моменту закінчення пропущеного строку, відновлення попереднього становища учасників справи, що може бути зумовлено скасуванням рішення або визнанням незаконної дії (бездіяльності) суб`єкта владних повноважень, буде значно ускладнено та може призвести до порушення прав та інтересів інших осіб.
Загалом, згідно з практикою ЄСПЛ при застосуванні процедурних правил варто уникати як надмірного формалізму, який буде впливати на справедливість процедури, так і зайвої гнучкості, яка призведе до нівелювання процедурних вимог, встановлених законом, та порушення принципу правової визначеності (справи «Волчлі проти Франції»], «ТОВ «Фріда» проти України»).
Таким чином, забезпечення дотримання принципу правової визначеності потребує чіткого виконання сторонами та іншими учасниками справи вимог щодо строків звернення до суду, а також строків на оскарження судових рішень, а від судів вимагається дотримуватися певних правил у процесі прийняття рішення про поновлення строку та оцінювати поважність причин пропуску строку, виходячи із критеріїв розумності, об`єктивності та непереборності обставин, що спричинили пропуск, значимості справи для сторін, наявності фундаментальної судової помилки.
Відтак, у заяві про поновлення строку звернення до суду, не наведено аргументованих доводів про наявність поважних причин пропуску строку звернення до суду, підтверджених належними і достатніми доказами, тобто про наявність таких об`єктивних, незалежних від волі позивача обставин, які унеможливлювали або ускладнювали можливість звернення до суду в межах місячного строку звернення до суду.
Суд зазначає, що реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого. Позивач, необґрунтовано не дотримуючись такого порядку, позбавляє себе можливості реалізовувати своє право на звернення до суду в межах строків звернення до суду, не реалізація цього права зумовлена його власною пасивною поведінкою.
Законодавче закріплення строків звернення з адміністративним позовом до суду є гарантією стабільності публічно-правових відносин, призначенням якої є забезпечення своєчасної реалізації права на звернення до суду, забезпечення стабільної діяльності суб`єктів владних повноважень при здійсненні управлінських функцій, дисциплінування учасників адміністративного судочинства. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого публічно-правові відносини можуть вважатися спірними. Тому якщо протягом законодавчо встановлено строку особа не звернулася до суду за вирішенням спору, відповідні відносини набувають ознаки стабільності.
За загальним правилом поважними причинами визнаються ті обставини, існування яких є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного звернення до суду з даним позовом.
Посилання позивача на одну з причин неможливості звернення до суду, що він був мобілізований, не може бути визнано поважною причиною, оскільки не містить відомостей про те, що позивач виконував бойові завдання у зоні бойових дій та про те, що особисто не перебуває у зоні постійної дислокації, а знаходився у зоні бойових дій.
Отже, позивачем у заяві про поновлення процесуального строку не наведено достатніх та переконливих аргументів, не надано відповідних доказів на підтвердження наявності об`єктивних, непереборних та істотних перешкод для звернення позивача до суду, які б завадили звернутися позивачу з цим позовом протягом встановленого законом строку, а тому наведені обставини суд визнає недостатніми для висновку про те, що позивачем з поважних причин пропущено строк звернення до суду з даним позовом.
Згідно з пунктом 9 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України позовна заява повертається позивачеві, у випадках, передбачених частиною 2 статті 123 цього Кодексу.
Відповідно до частини 2 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Відповідно до частини 6 статті 169 КАС України, про повернення позовної заяви суд постановляє ухвалу. Копія ухвали про залишення позовної заяви без руху або про повернення позовної заяви надсилається особі, яка подала позовну заяву, не пізніше наступного дня після її постановлення.
Оскільки позовна заява в частині позовних вимог, яка стосується визнання протиправним та скасування наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 23.10.2025 №4014 у частині призову ОСОБА_1 для проходження військової служби під час мобілізації, подана з пропуском строку звернення до суду, при цьому позивачем не наведено доводів та їх документального підтвердження, які б свідчили про наявність об`єктивно непереборних обставин, пов`язаних з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення дій щодо звернення до суду з позовом за захистом порушеного права протягом установленого законом строку, тому слід дійти висновку про наявність правових підстав, передбачених частиною другою статті 123 КАС України, для повернення позовної заяви позивачеві в означеній частині позовних вимог.
Керуючись статтею 122, частиною другою статті 123, статтями 169, 248 КАС України, суд
УХВАЛИВ:
1. Позовну заяву ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії, скасування наказу,
в частині позовних вимог, яка стосується визнання протиправним та скасування наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 23.10.2025 №4014 у частині призову ОСОБА_1 для проходження військової служби під час мобілізації - повернути позивачеві.
Копію ухвали про повернення позовної заяви надіслати позивачу.
Ухвала може бути оскаржена до Восьмого апеляційного адмінсуду протягом п`ятнадцяти днів.
Суддя З.Б.Плеханова