ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
УХВАЛА
ПРО ПОВЕРНЕННЯ ПОЗОВНОЇ ЗАЯВИ В ЧАСТИНІ ПОЗОВНИХ
ВИМОГ
04 вересня 2026 року Справа № 280/7368/26 м.Запоріжжя
Суддя Запорізького окружного адміністративного суду Конишева О.В., перевіривши матеріали
за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )
до Військової частини НОМЕР_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 )
про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,
ВСТАНОВИВ:
20.07.2026 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Військової частини НОМЕР_2 (далі - відповідач), в якій позивач просить суд:
визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 щодо не проведення нарахування грошового забезпечення ОСОБА_1 у період з 09.05.2022 року по 22.03.2023 року з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року;
зобов`язати військову частину НОМЕР_2 здійснити перерахунок грошового забезпечення ОСОБА_1 (щомісячні основні види грошового забезпечення, щомісячні додаткові види грошового забезпечення та одноразові додаткові види грошового забезпечення) у період з 09.05.2022 року по 22.03.2023 року виходячи із розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, які визначити шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом: на 01.01.2022 року та 01.01.2023 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30.08.2017 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум;
визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 щодо не проведення нарахування додаткової винагороди ОСОБА_1 , збільшеної до 100 000 грн у розрахунку на місяць пропорційно часу безпосередньої участі у бойових діях та відповідних заходах, за періоди: з 04.06.2022 року по 20.09.2022 року, з 15.10.2022 по 22.12.2022 року;
зобов`язати військову частину НОМЕР_2 відповідно до абзацу другого пункту 1-1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, збільшену до 100 000 грн у розрахунку на місяць пропорційно часу безпосередньої участі у бойових діях та відповідних заходах, за періоди: з 04.06.2022 року по 20.09.2022 року, з 15.10.2022 по 22.12.2022 року.
Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 27.07.2026 року позовну заяву залишено без руху. Зазначено, що недоліки позовної заяви можуть бути усунуті шляхом подання до суду: заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду з посиланням на поважні підстави пропуску такого строку із наданням відповідних доказів в частині позовних вимог з 20.07.2022 по 22.03.2023.
На адресу суду від позивача надійшла заява про поновлення процесуального строку звернення до суду. В обґрунтування заяви зазначає, що станом на дату виключення зі списків особового складу військової частини позивач не володів інформацією, яка давала б йому можливість перевірити правильність та повноту проведеного з ним розрахунку. Сам по собі факт звільнення з військової служби не свідчив і не міг свідчити про те, що грошове забезпечення було нараховано та виплачено не в повному обсязі, оскільки для встановлення такого порушення необхідно було отримати відповідні розрахункові документи та відомості про фактично здійснені нарахування. Таким чином, до моменту отримання від відповідача довідок-розрахунків позивач об`єктивно не знав та не міг знати про порушення свого права на належне грошове забезпечення, оскільки необхідна для цього інформація перебувала виключно у володінні військової частини НОМЕР_2 . З метою з`ясування повноти та правильності проведеного розрахунку адвокатом Тивоненком Д. Р. 13.06.2026 року було складено та направлено до військової частини НОМЕР_2 адвокатський запит про надання відповідної інформації та документів. Лише 08.07.2026 року адвокат Тивоненко Д. Р. отримав відповідь на адвокатський запит разом із довідками-розрахунками грошового забезпечення позивача. Саме після ознайомлення з указаними документами позивачу стало відомо про неповне нарахування та невиплату належних йому сум грошового забезпечення, а отже - про порушення його прав з боку відповідача. позивач є військовослужбовцем, який з 2022 року присвятив себе захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України. Крім того, зазначає, що після виключення зі списків особового складу військової частини НОМЕР_2 позивач не припинив виконання військового обов`язку, а продовжив проходження військової служби, що підтверджується відомостями, зазначеними у його військовому квитку. Постійне перебування на військовій службі, виконання покладених на нього службових і бойових завдань, підпорядкування встановленому режиму служби та обмежена можливість самостійно розпоряджатися власним часом об`єктивно ускладнювали своєчасне отримання необхідних документів, звернення за професійною правничою допомогою та підготовку позовної заяви. Отже, позивач фактично не мав можливості раніше звернутися до суду за захистом своїх прав, а зазначені обставини у будь-якому разі мають бути визнані поважними причинами пропуску строку звернення до адміністративного суду. Просить поновити строк для звернення до адміністративного суду.
Надаючи оцінку поважності наведених у заяві причин пропуску строку звернення до адміністративного суду, необхідно зазначити таке.
Відповідно до абз. 1 ч. 2 ст. 122 КАС України встановлено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Частиною 3 статті 122 КАС України передбачено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно з ч. 5 ст. 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
В той же час відповідно до частини 2 статті 233 КЗпП України (у редакції, чинній до змін, внесених згідно із Законом України від 01.07.2022 №2352-IX) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Законом України від 01.07.2022 №2352-IX, який набрав чинності з 19 липня 2022 року, частини 1 і 2 статті 233 КЗпП України викладено в такій редакції:
«Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)».
Верховний Суд у постанові від 06 квітня 2023 року у справі №260/3564/22 дійшов до висновку, що зважаючи на гарантування конституційного права на своєчасне одержання винагороди за працю та рівність усіх працівників у цьому праві, положення статті 233 КЗпП України в частині, що стосуються строку звернення до суду у справах, пов`язаних з недотриманням законодавства про оплату праці, мають перевагу в застосуванні перед частиною 5 статті 122 КАС України.
Отже, оскільки спір у цій справі стосується дотримання трудових гарантій позивача на оплату праці, то при вирішенні питання щодо дотримання строків звернення з позовом до суду слід застосовувати положення ст.233 КЗпП України.
Виходячи із змісту наведеної норми ст.233 КЗпП України, вбачається, що до 19 липня 2022 року КЗпП України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 06 квітня 2023 року у справі № 260/3564/22, від 19 січня 2023 року у справі №460/17052/21, від 25 квітня 2023 року у справі № 380/15245/22, від 03 серпня 2023 року у справі № 280/6779/22 і від 06 березня 2024 року у справі № 600/5050/23-а.
В спірному випадку, позивач оскаржує бездіяльність відповідача щодо невірного обрахунку його грошового забезпечення за період з 09.05.2020 по 22.03.2023 та не проведення нарахування додаткової винагороди збільшеної до 100 000 грн у розрахунку на місяць пропорційно часу безпосередньої участі у бойових діях та відповідних заходах, за періоди: з 04.06.2022 року по 20.09.2022 року, з 15.10.2022 по 22.12.2022 року, тому за наведеного вище правового регулювання до вимог щодо нарахування та виплати грошового забезпечення за період з 09.05.2020 по 19.07.2022 застосуванню підлягає ч. 2 ст. 233 КЗпП України до змін, внесених згідно із Законом України від 01.07.2022 № 2352-IX, якою право особи на звернення до суду з позовом про стягнення належної їй заробітної плати не обмежувалось будь-яким строком.
До вимог за період з 20.07.2022 по 22.03.2023 застосуванню підлягає ч. 1 ст. 233 КЗпП України (у редакції після 19.07.2022), яка передбачає тримісячний строк звернення до суду з дня, коли особа (працівник, службовець) дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
Суд зазначає, що позивача звільнено з військової служби з Військової частини НОМЕР_2 22.03.2023. Відтак, суд вважає, що з 22.03.2023 у позивача є три місяці для звернення до суду з даною позовною заявою в частині позовних вимог з 20.07.2022.
До суду позовна заява надійшла 17.07.2026 (документ сформований в системі «Електронний суд»), тобто з пропуском строку звернення до адміністративного суду, встановленого законом.
Відповідно до ч.1 ст.121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
За усталеною практикою Великої Палати Верховного Суду застосування частини першої статті 121 КАС України, уперше сформульованою у постанові від 20 листопада 2019 року у справі № 9901/405/19, правовий інститут строків звернення до адміністративного суду за захистом свого порушеного права не містить вичерпного, детально описаного переліку причин чи критеріїв їх визначення. Натомість закон запроваджує оцінні, якісні параметри визначення таких причин - вони повинні бути поважними, реальними або непереборними і об`єктивно нездоланними на час плину строків звернення до суду. Ці причини (чи фактори об`єктивної дійсності) мають бути несумісними з обставинами, коли суб`єкт звернення до суду знав або не міг не знати про порушене право, ніщо правдиво йому не заважало звернутися до суду, але цього він не зробив і через власну недбалість, легковажність, байдужість, неорганізованість чи інші подібні за суттю ставлення до права на доступ до суду порушив ці строки.
Тому, поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані із дійсними, істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.
Триваюча пасивна поведінка особи не свідчить про дотримання такою особою строку звернення до суду з урахуванням можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
При вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно диференціювати поняття "дізнався" та "повинен був дізнатись".
Так, під поняттям "дізнався" необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів.
Поняття "повинен був дізнатися" необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені.
Аналогічні висновки викладені, зокрема у постанові Верховного Суду від 21 березня 2023 року (справа № 640/3380/22).
Суд враховує, що грошове забезпечення є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі його розмір відомий особі, яка його отримує. Отже, з дня отримання грошового забезпечення особою, вона вважається такою, що повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів.
Суд зазначає, що звернення позивача до відповідача із заявою про надання інформації та документального підтвердження щодо нарахувань та виплати грошового забезпечення та отримання листа-відповіді не змінює початку перебігу процесуального строку, який розпочинається саме з наступного дня, що настає за днем виплати грошового забезпечення за кожний місяць окремо.
Додані до позову матеріали не містять відомостей про те, що, отримуючи грошове забезпечення в неналежному розмірі, ним без зволікань та протягом розумного строку вчинялись будь-які активні дії, спрямовані на з`ясування інформації щодо підстав визначення розміру такої виплати, водночас, вперше позивач звернувся до відповідача щодо спірного питання лише 13.06.2026 року, що не може бути визнано як розумний строк для пошуку шляхів захисту порушеного права.
Також слід зазначити, що отримання позивачем листа від відповідача, в тому числі при щомісячному отриманні грошового забезпечення під час перебування на службі, не змінює момент, з якого позивач повинен був дізнатися про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли він почав вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов`язується та не змінює початок перебігу строку звернення до адміністративного суду.
Поряд з вказаним, відсутність сумнівів у добросовісності відповідача з боку позивача має суто суб`єктивний характер та не може бути підставою для поновлення строку звернення до суду.
Належних доказів на підтвердження існування обставин, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного звернення до суду, позивач суду не надав.
Щодо посилання позивача на рішення Конституційного Суду України від 11 грудня 2025 року № 1-р/2025 по справі №1-7/2024(337/24), суд вважає за необхідне зазначити, що рішенням Конституційного Суду України від 11 грудня 2025 року № 1-р/2025 по справі №1-7/2024(337/24) визнано такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною), частину першу статті 233 Кодексу законів про працю України в частині встановлення тримісячного строку для звернення працівника до суду про стягнення заробітної плати та інших належних працівникові виплат. Частина перша статті 233 Кодексу законів про працю України в частині встановлення тримісячного строку для звернення працівника до суду про стягнення заробітної плати та інших належних працівникові виплат, визнана неконституційною, утрачає чинність із дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Таким чином, враховуючи Рішення Конституційного Суду України від 11 грудня 2025 року № 1-р/2025 по справі №1-7/2024(337/24), для працівника, який продовжує працювати не застосовується тримісячний строк звернення до суду із заявою про вирішення трудового спору, тоді як у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - застосовується тримісячний строк звернення до суду з моменту звільнення (одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні).
Згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 11 грудня 2025 року №1-р/2025 визнано неконституційною лише частину першу статті 233 в частині встановлення тримісячного строку для звернення працівника до суду про стягнення заробітної плати та інших належних працівникові виплат.
Частина друга вказаної статті неконституційною не визнавалась.
Щодо зауваження представника позивача, що позивач не припинив виконання військового обов`язку, а продовжив проходження військової служби, суд зазначає, що наказом командира військової частини НОМЕР_2 від 22.03.2023 №81 позивач з 22.03.2023 виключений зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення.
Оскільки позивача виключено зі списків особового складу військової частини НОМЕР_2 22.03.2023, то звертаючись до суду із даним позовом позивач має дотримуватись тримісячного строку звернення до суду із моменту звільнення.
Таким чином, дослідивши обставини пропуску позивачем строку звернення до суду з даним позовом та враховуючи викладені у заяві пояснення, суд вважає зазначену позивачем підставу не поважною.
За приписами частини 1 статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Згідно з частиною 2 статті 123 КАС України, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Відповідно до п.9 ч.4 ст.169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.
З огляду на викладене, оскільки позивач не подав до суду належних доказів поважності причин пропуску строку звернення до суду з даною позовною заявою, а наведені представником позивача підстави поновлення такого строку є неповажними, наявні підстави для повернення позовної заяви позивачу з частині позовних вимог за період спірних правовідносин з 20.07.2022 по 22.03.2023.
Керуючись ст.ст. 123, 169, 241, 243, 248 КАС України, суддя -
УХВАЛИВ:
Визнати неповажними причини пропуску строку звернення ОСОБА_1 до адміністративного суду з позовом про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії, в частині позовних вимог за період спірних правовідносин з 20.07.2022 по 22.03.2023.
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) - повернути позивачеві в частині позовних вимог за період спірних правовідносин з 20.07.2022 по 22.03.2023.
Роз`яснити, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту підписання.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі протягом 15 днів з дня її підписання.
Суддя О.В.Конишева