КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
31 серпня 2026 року м. Кропивницький Справа № 340/8752/25
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Черниш О.А.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
позивач-1: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )
позивач-2: ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 )
відповідач: Міністерство оборони України (03168, м. Київ, проспект Повітряних Сил, 6, код ЄДРПОУ 00034022)
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -
В С Т А Н О В И В :
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , через адвоката Ляшенко К.А., звернулися до суду з позовом до Міністерства оборони України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії.
Позов мотивовано тим, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками військовослужбовця ОСОБА_3 , який загинув у березні 2024 року внаслідок дорожньо-транспортної пригоди. Рішенням комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, оформленим пунктом 12 протоколу №102/в від 06.11.2025 року, позивачам відмовлено у призначенні одноразової грошової допомоги у зв`язку зі смертю сина з посиланням на те, що смерть військовослужбовця настала через порушенням ним правил дорожнього руху, тобто є наслідком вчиненням адміністративного правопорушення. Позивачі зазначають, що загибель їхнього сина є нещасним випадком та пов`язана з виконанням обов`язків військової служби. Загиблий ОСОБА_3 не притягувався до адміністративної відповідальності за порушення правил дорожнього руху, а кримінальне провадження закрито за відсутності в його діях складу кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 286 КК України. З цих підстав представник позивачів просить суд:
- визнати протиправним та скасувати пункт 12 рішення комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, оформленого протоколом №102/в від 06.11.2025 року, про відмову батьку ОСОБА_2 та матері ОСОБА_1 загиблого ІНФОРМАЦІЯ_1 внаслідок травми, одержаної в результаті нещасного випадку, пов`язаної з проходженням військової служби, капітана ОСОБА_3 ;
- зобов`язати Міністерство оборони України повторно розглянути заяви ОСОБА_2 та ОСОБА_1 з документами про призначення та виплату їм одноразової грошової допомоги як членам сім`ї померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 військовослужбовця ОСОБА_3 , смерть якого пов`язана із проходженням ним військової служби.
Ухвалою судді від 07.01.2026 року відкрито провадження у цій справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву із запереченнями проти позову, мотивованими тим, що позивачам відмовлено у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги відповідно до підпункту "а" статті 16-4 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", оскільки смерть військовослужбовця ОСОБА_3 є наслідком скоєння ним адміністративного правопорушення (порушення правил дорожнього руху).
Представник позивачів подала до суду відповідь на відзив, у якій наполягала на задоволенні позову. Доводила, що вина ОСОБА_3 у порушенні правил дорожнього руху у встановленому порядку не доведена, а дорожньо-транспортна пригода сталася через створення іншою особою аварійної перешкоди на смузі руху.
Розглянувши справу в порядку спрощеного позовного провадження, суд установив такі обставини.
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
На підставі Указу Президента України №69/2022 від 24.02.2022 року "Про загальну мобілізацію" ОСОБА_3 у червні 2022 року був призваний на військову службу по мобілізації та з 11.03.2024 року проходив її у складі військової частини НОМЕР_3 .
24.03.2024 року приблизно о 22:45 на автомобільній дорозі "Бориспіль - Дніпро - Запоріжжя - Маріуполь" поблизу с. Таврійського Запорізької області сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля, яким керував військовослужбовець військової частини НОМЕР_3 ОСОБА_3 . Під час руху водій ОСОБА_3 допустив наїзд на нерухому перешкоду - броньовану ремонтно-евакуаційну машину БРЕМ-1, яка перебувала на його смузі руху та здійснювала евакуацію з проїзної частини самохідної артилерійської установки САУ-2С1. Унаслідок дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_3 отримав тілесні ушкодження, від яких загинув на місці події.
За цим фактом в Єдиному реєстрі досудових розслідувань 25.03.2024 року зареєстроване кримінальне провадження №12024082210000193 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 286 КК України.
Актовий запис про смерть ОСОБА_3 складений 01.04.2024 року.
Постановою слідчого ГУНП в Запорізькій області від 30.04.5024 року кримінальне провадження №12024082210000193 закрите на підставі пункту 2 частини 1 статті 284 КПК України у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_3 складу кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 286 КК України.
У квітні 2024 року комісія військової частини НОМЕР_3 провела спеціальне розслідування нещасного випадку, що стався 24.03.2024 року з капітаном ОСОБА_3 , визнала його таким, що пов`язаний з виконанням обов`язків військової служби, та склала акти форми НВ-2 і НВ-3. За висновками розслідування смерть капітана ОСОБА_3 настала внаслідок дорожньо-транспортної пригоди і пов`язана з виконанням обов`язків військової служби (наказ №1368 від 11.04.2024 року).
Наказом командира військової частини НОМЕР_3 №157 від 03.06.2024 року капітана ОСОБА_3 виключено зі списків особового складу військової частини у зв`язку зі смертю. Смерть пов`язана з виконанням обов`язків військової служби.
У грудні 2024 року 11 Регіональна військово-лікарська комісія прийняла постанову ВЛК, оформлену протоколом №3365 від 06.12.2024 року, згідно з якою травми, які одержав 24.03.2024 року капітан ОСОБА_3 , та причина смерті пов`язані з виконанням обов`язків військової служби.
Згодом Центральна ВЛК ЗСУ прийняла постанову ВЛК, оформлену протоколом №2025-0722-1318-0940-0 від 22.07.2025 року, згідно з якою травма капітана ОСОБА_3 , одержана в результаті нещасного випадку (дорожньо-транспортна пригода на дорогах (шляхах) загального користування), яка призвела до смерті, та причина смерті пов`язані з проходженням військової служби. Постанову 11 Регіональної ВЛК №3365 від 06.12.2024 року відмінено.
Позивачі - батьки загиблого ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , а також дружина та донька загиблого - ОСОБА_4 та ОСОБА_5 - звернулися до Кропивницького районного ТЦКСП із заявами від 02.07.2025 року, у яких просили виплатити їм одноразову грошову допомогу у зв`язку із загибеллю військовослужбовця ОСОБА_3 .
Кіровоградський обласний ТЦКСП склав висновок №8894 від 28.07.2025 року щодо можливості виплати одноразової грошової допомоги членам сім`ї військовослужбовця ОСОБА_3 , а саме: дружині ОСОБА_4 , дочці ОСОБА_5 (2017 р.н.), матері ОСОБА_1 та батьку ОСОБА_2 , згідно з яким вони не мають права на одержання грошової допомоги (порушення водієм вимог п.12.3 Правил дорожнього руху).
ІНФОРМАЦІЯ_3 направив вказаний висновок разом з іншими документами до Департаменту соціального забезпечення Міністерства оборони України для розгляду.
На засіданні комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, 06.11.2025 року розглянуто подані документи та прийнято рішення про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги батьку, матері, дружині та дочці загиблого ІНФОРМАЦІЯ_1 внаслідок травми, одержаної в результаті нещасного випадку, пов`язаної з проходженням військової служби, капітана ОСОБА_3 . Смерть ОСОБА_3 є наслідком дорожньо-транспортної пригоди. Відповідно до постанови про закриття кримінального провадження Головного управління Національної поліції в Запорізькій області №12024082210000193 від 30.04.2024 року водій ОСОБА_3 , керуючи автомобілем, здійснив рух по автодорозі у напрямку від м. Маріуполь до м. Запоріжжя, під час руху військовослужбовець допустив наїзд на нерухому перешкоду БРЕМ-1, який стояв на смузі руху, передньою частиною у напрямку м. Маріуполь з увімкненою фарою ближнього світла та здійснював евакуацію з проїжджої частини САУ 2С1. Причиною виникнення вказаної дорожньо-транспортної пригоди стало порушення водієм ОСОБА_3 вимог п.12.3 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10.10.2001 року. Статтею 122 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за порушення правил дорожнього руху. Статтею 124 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність учасників дорожнього руху, порушення правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна. Згідно зі статтею 16-4 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюється, якщо загибель (смерть) військовослужбовця є наслідком вчинення адміністративного правопорушення.
Не погодившись із таким рішенням, позивачі звернулися до суду з цим позовом.
Вирішуючи спір, суд дійшов до таких висновків.
Частиною 5 статті 17 Конституції України передбачено, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
Відповідно до статті 41 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов`язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" №2011-XII від 20.12.1991 року (надалі - Закон №2011-XII) на дату смерті ОСОБА_3 містив такі норми:
Стаття 3. Сфера дії цього Закону
1. Дія цього Закону поширюється на:
2) військовослужбовців, які стали особами з інвалідністю внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов`язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти.
2. Дія цього Закону не поширюється на членів сімей військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які загинули чи померли під час проходження військової служби (зборів), проходження служби у резерві внаслідок вчинення ними кримінального чи адміністративного правопорушення, або якщо загибель (смерть) військовослужбовця, військовозобов`язаного чи резервіста сталася внаслідок вчинення ними дій у стані алкогольного, наркотичного або токсичного сп`яніння, чи є наслідком навмисного заподіяння собі військовослужбовцем, військовозобов`язаним чи резервістом тілесного ушкодження.
Стаття 16. Одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві
1. Одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
2. Одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі:
1) загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби;
2) смерті військовослужбовця, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання чи нещасного випадку, що мали місце в період проходження ним військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, нещасного випадку, пов`язаних з проходженням військової служби;
3. Військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов`язки військової служби, за умов, визначених Законом України "Про військовий обов`язок і військову службу".
Стаття 16-1. Особи, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги
1. У випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають батьки, один із подружжя, який не одружився вдруге, діти, які не досягли повноліття, утриманці загиблого (померлого). Утриманцями вважаються члени сім`ї, які мають право на пенсію у разі втрати годувальника відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" за загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста (особу, звільнену з військової служби, смерть якої настала протягом року після звільнення).
Стаття 16-3. Призначення і виплата одноразової грошової допомоги
1. Одноразова грошова допомога у випадках, передбачених підпунктами 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, призначається і виплачується рівними частками всім особам, які мають право на її призначення та отримання, за їх особистою заявою чи заявою їх законних представників. У разі відмови якоїсь з осіб, зазначених у статті 16-1 цього Закону, від призначення та отримання одноразової грошової допомоги, або якщо одна із зазначених осіб у строк, встановлений пунктом 8 цієї статті, не реалізувала своє право на призначення та отримання такої допомоги, її частка розподіляється між іншими особами, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги. Особам, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги, її виплата здійснюється незалежно від реалізації права на призначення та отримання такої допомоги будь-якою з осіб, зазначених у статті 16-1 цього Закону.
6. Одноразова грошова допомога призначається і виплачується Міністерством оборони України, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, а також органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов`язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами.
8. Особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цим Законом, можуть реалізувати його протягом трьох років з дня виникнення у них такого права.
9. Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.
Стаття 16-4. Підстави, за якими призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються
1. Призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються, якщо загибель (смерть), поранення (контузія, травма або каліцтво), захворювання, інвалідність або часткова втрата працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста є наслідком:
а) вчинення ним кримінального або адміністративного правопорушення;
б) вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння;
в) навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, іншої шкоди своєму здоров`ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, встановленого судом);
г) подання особою завідомо неправдивих відомостей для призначення і виплати одноразової грошової допомоги.
Постановою Кабінету Міністрів України №975 від 25.12.2013 року затверджено Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (надалі - Порядок №975), який містить такі норми:
1. Цей Порядок визначає механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності (далі - одноразова грошова допомога) військовослужбовців, військовозобов`язаних, резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, та осіб, звільнених з військової служби (далі - військовослужбовець, військовозобов`язаний та резервіст).
2. Військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов`язки військової служби за умов, визначених Законом України "Про військовий обов`язок і військову службу".
3. Днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є: у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного, резервіста або особи, звільненої з військової служби, смерть якої настала протягом року після звільнення її з військової служби, - дата складання актового запису про смерть.
20. Особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги у зв`язку із загибеллю (смертю) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста, призваного на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, подають за місцем проходження служби (зборів) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста або уповноваженим структурним підрозділам державних органів, на які покладаються функції щодо підготовки необхідних для призначення пенсії документів (далі - уповноважений орган), у паперовій або електронній формі засобами електронної пошти заяву кожної повнолітньої особи, яка має право на отримання допомоги, а у разі наявності малолітніх та/або неповнолітніх дітей - іншого з батьків або опікунів чи піклувальників дітей про виплату одноразової грошової допомоги.
У разі подання заяви в паперовій формі до неї додаються копії документів разом з оригіналами (для посвідчення цих копій), а у разі подання заяви засобами електронної пошти заява та копії документів подаються з дотриманням законодавства у сферах електронної ідентифікації та електронних довірчих послуг.
До заяви додаються завірені копії:
- свідоцтва про смерть військовослужбовця, військовозобов`язаного, резервіста або особи, звільненої з військової служби, смерть якої настала протягом року після звільнення її з військової служби;
- постанови відповідної військово-лікарської, медичної (військово-лікарської) комісії щодо встановлення причинного зв`язку смерті (контузії, травми або каліцтва), захворювання;
- документа, що свідчить про причини та обставини загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста, зокрема про те, що вона не пов`язана з вчиненням ним кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп`яніння або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження чи самогубства;
- висновку судово-медичної експертизи за результатами токсикологічного дослідження про неперебування/перебування загиблої (померлої) особи в стані алкогольного чи наркотичного сп`яніння або документа, виданого закладами судово-медичної експертизи, органами Національної поліції та/або закладом охорони здоров`я, в якому настала смерть військовослужбовця, військовозобов`язаного, резервіста або особи, звільненої з військової служби, смерть якої настала протягом року після звільнення її з військової служби, що таке дослідження не здійснювалося.
22. Призначення одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, військовозобов`язаним та резервістам, призваним на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, здійснюються Міноборони, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, розвідувальним органом Міноборони, Службою зовнішньої розвідки та іншими органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов`язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами (далі - розпорядник бюджетних коштів).
23. Керівник уповноваженого органу після визначення переліку осіб, зазначених у пунктах 8 і 9 цього Порядку, які мають право на одержання одноразової грошової допомоги (зокрема з урахуванням особистого розпорядження), подає у 15-денний строк з дня реєстрації документів, передбачених пунктами 20 і 21 цього Порядку, розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги, до якого обов`язково додаються документи, зазначені в пунктах 20 і 21 цього Порядку.
Розпорядник бюджетних коштів у місячний строк після надходження від уповноваженого органу висновку щодо виплати одноразової грошової допомоги та документів, зазначених у пунктах 20 і 21 цього Порядку, приймає рішення про призначення одноразової грошової допомоги або про відмову в її призначенні, або про повернення зазначених документів на доопрацювання (у разі, коли документи подано не в повному обсязі, потребують підтвердження обставин, зазначених у документах, чи подано не за належністю) і надсилає зазначене рішення разом з документами уповноваженому органу для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, а в разі відмови чи повернення документів на доопрацювання - для письмового повідомлення заявнику з обґрунтуванням мотивів відмови чи повернення документів на доопрацювання.
Доопрацювання документів здійснюється у порядку, визначеному абзацом другим цього пункту, а після надходження додаткових документів приймається рішення про призначення одноразової грошової допомоги в порядку черговості відповідно до дати надходження заяви до розпорядника бюджетних коштів або про відмову в її призначенні.
Під час воєнного стану рішення про призначення одноразової грошової допомоги приймається розпорядником бюджетних коштів протягом трьох місяців з дня отримання всіх необхідних документів.
25. Рішення про відмову у призначенні грошової допомоги може бути оскаржено в установленому порядку.
29. Призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються, якщо загибель (смерть), поранення (контузія, травма або каліцтво), захворювання, інвалідність або часткова втрата працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста є наслідком:
- вчинення ним кримінального або адміністративного правопорушення;
- вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння;
- навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, іншої шкоди своєму здоров`ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, встановленого судом);
- подання особою завідомо неправдивих відомостей для призначення і виплати одноразової грошової допомоги.
Одноразова грошова допомога не призначається особі, яка умисно позбавила життя чи вчинила замах на особу (осіб), яка (які) має (мають) відповідно до цього Порядку право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги, або притягалася до адміністративної чи кримінальної відповідальності за вчинення правопорушення щодо загиблої (померлої) особи за рішенням суду, яке набрало законної сили.
У призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги може бути відмовлено або її виплата припинена чи призупинена особі, щодо якої рішенням суду, яке набрало законної сили, встановлено факт ухиляння від виконання обов`язку щодо утримання загиблої (померлої) особи за її життя.
32. Особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цим Порядком, можуть реалізувати його протягом трьох років з дня виникнення у них такого права.
Згідно з пунктом 4.6 розділу ІV Положення про організацію в Міністерстві оборони України роботи з обчислення вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям і забезпечення соціальними виплатами осіб, звільнених з військової служби у Збройних Силах України, та членів їх сімей, затвердженого наказом Міністерства оборони України №530 від 14.08.2014 року №530, право на одержання одноразової грошової допомоги відповідно до пунктів 1 - 3 частини другої статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" мають члени сім`ї, батьки та утриманці загиблого (померлого).
З метою визначення причинного зв`язку загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного чи резервіста командиром військової частини, де проходив службу (збори) військовослужбовець, військовозобов`язаний чи резервіст, здійснюються такі заходи: на розгляд штатної військово-лікарської комісії (далі - ВЛК), яка приймає постанову про причинний зв`язок загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного чи резервіста, надсилаються копії документів, що свідчать про причини та обставини загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного чи резервіста, зокрема про те, що загибель (смерть) не пов`язана із вчиненням ним кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження чи самогубства (висновок ВЛК про причинний зв`язок загибелі (смерті) військовослужбовця, лікарське свідоцтво про смерть, акт спеціального розслідування нещасного випадку зі смертельним або тяжким наслідком командира військової частини або Військової служби правопорядку у Збройних Силах України чи документи правоохоронних органів за результатами перевірки обставин смерті).
Документи на одержання одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) оформлюються та подаються в Департамент соціального забезпечення Міністерства оборони України обласними ТЦКСП.
Обласні ТЦКСП для призначення одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) подають у Департамент соціального забезпечення Міністерства оборони України зокрема такі документи:
- висновок щодо можливості виплати одноразової грошової допомоги членам сім`ї, батькам або утриманцям особи, зазначеної в пунктах 1-3 частини другої статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (додаток 9);
- заяву кожного повнолітнього члена сім`ї, батьків та утриманців загиблого (померлого), які мають право на отримання допомоги, а у разі наявності малолітніх та/або неповнолітніх дітей - іншого з батьків або опікунів чи піклувальників дітей про виплату одноразової грошової допомоги (додаток 10);
- копію свідоцтва про смерть військовослужбовця;
- витяг з наказу про виключення особи, зазначеної в пунктах 1-3 частини другої статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", зі списків особового складу військової частини;
- копії документів, що свідчать про причини та обставини загибелі (смерті) особи, зазначеної в пунктах 1-3 частини другої статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", зокрема про те, що загибель (смерть) не пов`язана із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження чи самогубства. Такими документами можуть бути копія акта про нещасний випадок військової частини або Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, витяги з документів правоохоронних органів за результатами перевірки обставин смерті (поранення, контузії, каліцтва, травми), матеріали службового розслідування, судове рішення, інші медичні або військово-облікові документи;
- копія постанови штатної ВЛК про встановлення причинного зв`язку смерті (контузії, травми або каліцтва), захворювання.
Наказом Міністерства оборони України від 26.10.2016 року №564 затверджено Положення про Комісію Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум.
Згідно з пунктами 1, 4 розділу ІІ цього Положення основними завданнями Комісії є вивчення документів та прийняття рішень про призначення (відмову у призначенні) одноразової грошової допомоги, передбаченої статтею 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
Комісія відмовляє в призначенні одноразової грошової допомоги у разі, якщо встановлено, що загибель (смерть), поранення (контузія, травма або каліцтво), інвалідність чи часткова втрата працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовця, військовозобов`язаного чи резервіста є наслідком:
вчинення ним злочину або адміністративного правопорушення;
вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп`яніння;
навмисного спричинення собі тілесного ушкодження чи іншої шкоди своєму здоров`ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, встановленого судом);
подання особою завідомо неправдивих відомостей для призначення і виплати одноразової грошової допомоги.
Відповідно до пунктів 10, 12 розділу ІІІ цього Положення результати засідання Комісії оформлюються протоколом, який підписується головою Комісії, його заступником, секретарем та всіма членами Комісії, які брали участь у засіданні. Рішення Комісії може бути оскаржено в судовому порядку.
Суд установив, що позивачі є батьками військовослужбовця ЗСУ ОСОБА_3 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_1 внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
Згідно з постановою ВЛК травми ОСОБА_3 , які призвели до смерті, та причина смерті пов`язані з проходженням військової служби (протокол ЦВЛК ЗСУ №2025-0722-1318-0940-0 від 22.07.2025 року).
Позивачі належать до кола осіб, які мають право на призначення та отримання ОГД, визначеного статтею 16-1 Закону №2011-XII.
Відповідно до пункту 8 статті 16-3 Закону №2011-XII, пункту 3 Порядку №975 позивачі мали можливість реалізувати право на отримання ОГД протягом трьох років з дати складання актового запису про смерть військовослужбовця.
Позивачі у встановлений строк, а саме 02.07.2025 року, звернулися до ТЦКСП із заявами про виплату їм ОГД у зв`язку із смертю сина.
Комісія Міністерства оборони України прийняла протокольне рішення (пункт 12 протоколу №102/в від 06.11.2025 року), яким відмовила у призначенні ОГД позивачам та іншим членам сім`ї (дружині та донці) ОСОБА_3 з тієї підстави, що причиною виникнення дорожньо-транспортної пригоди, у якій загинув ОСОБА_3 , стало порушення ним Правил дорожнього руху, а його смерть є наслідком вчинення адміністративного правопорушення.
Згідно зі статтею 16-4 Закону №2011-XII призначення і виплата ОГД не здійснюється, зокрема якщо загибель (смерть) військовослужбовця є наслідком: а) вчинення ним кримінального або адміністративного правопорушення; б) вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння, в) у разі навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, іншої шкоди своєму здоров`ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, встановленого судом).
При цьому передбачене підпунктом "а" статті 16-4 Закону №2011-XII та пунктом 29 Порядку №975 обмеження права на отримання ОГД пов`язане не з будь-яким порушенням правил поведінки, а з наявністю юридично встановленого факту вчинення відповідного кримінального або адміністративного правопорушення та причинного зв`язку між ним і смертю військовослужбовця.
Міністерство оборони України, посилаючись на підпункт "а" статті 16-4 Закону №2011-XII як на підставу для обмеження права на отримання ОГД, повинне належним чином установити та мотивувати наявність саме тієї юридичної обставини, з якою закон пов`язує обмеження такого права.
Верховний Суд у постанові від 15.05.2026 року у справі №280/1655/25 вказав, що одноразова грошова допомога є гарантованою державою соціальною виплатою членам сім`ї загиблого або померлого військовослужбовця, а тому обмеження права на її отримання мають тлумачитися не розширено, а відповідно до їхньої мети та за умови встановлення всіх юридично значущих обставин.
У спорах щодо призначення одноразової грошової допомоги необхідно розмежовувати дві групи юридичних обставин: по-перше, наявність передбаченого законом зв`язку смерті військовослужбовця з проходженням військової служби; по-друге, наявність або відсутність передбачених статтею 16-4 Закону №2011-XII виключень із права на допомогу. Відсутність такого зв`язку є самостійною підставою для відмови, відмінною від підстав, визначених статтею 16-4 Закону №2011-XII. Якщо ж зв`язок зі службою встановлено, компетентний орган зобов`язаний перевірити відсутність передбачених законом виключень, які, однак, не можуть застосовуватися формально або розширено.
Верховний Суд у постанові від 11.04.2023 року у справі №160/2379/21 вказав, що зазначення в документах, що подаються на підтвердження причин та обставин смерті військовослужбовця, про вчинення військовослужбовцем кримінального або адміністративного правопорушення на час настання смерті не визначається як підстава для відмови у призначенні одноразової грошової допомоги, оскільки смерть військовослужбовця має бути наслідком вчинення військовослужбовцем кримінального або адміністративного правопорушення.
У такому разі необхідним є доведення Міністерством оборони України того, що саме протиправна поведінка загиблого (померлого) перебувала у прямому причинно-наслідковому зв`язку з настанням смерті та була її юридично значущою причиною, а не лише супутньою обставиною відповідної події.
Зазначений підхід ґрунтується на принципі справедливості, який у цій категорії спорів вимагає розмежування різних за своєю природою випадків смерті військовослужбовця. Смерть під час виконання військового обов`язку, внаслідок нещасного випадку, пов`язаного зі службою, не може прирівнюватися до смерті, що настала внаслідок власної протиправної поведінки військовослужбовця, яка призвела до його смерті, якщо у ній вбачаються ознаки вчинення кримінального або адміністративного правопорушення. Водночас висновок про те, що смерть стала наслідком такої поведінки, має ґрунтуватися не на суб`єктивній оцінці особи загиблого, а виключно на правовій оцінці належних і допустимих доказів.
Документи про причини та обставини смерті (акти службового або спеціального розслідування, довідки про обставини травми чи смерті, накази командирів, постанови ВЛК, матеріали кримінального чи адміністративного провадження, рішення суду тощо) мають містити інформацію, достатню для перевірки наявності або відсутності підстав, передбачених статтею 16-4 Закону №2011-XII, і давати змогу встановити не лише медичну причину смерті, а й фактичний механізм події.
Матеріали справи свідчать, що 24.03.2024 року капітан ОСОБА_3 під час виконання обов`язків військової служби, керуючи власним автомобілем Hyundai Tucson, потрапив у дорожньо-транспортну пригоду, внаслідок якої отримав тілесні ушкодження, несумісні з життям, та загинув на місці події.
За фактом дорожньо-транспортної пригоди 25.03.2024 року зареєстровано кримінальне провадження №12024082210000193 за частиною 2 статті 286 КК України (порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого). Вказане кримінальне провадження 30.04.2024 року закрите на підставі пункту 2 частини 1 статті 284 КПК України за відсутністю у діях ОСОБА_3 складу кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 286 КК України.
Орган досудового розслідування, посилаючись на експертні дослідження та зібрані у кримінальному провадженні докази, встановив, що причиною виникнення ДТП стало порушення водієм ОСОБА_3 вимог п.12.3 Правил дорожнього руху, яке, за висновком слідства, перебувало у причинному зв`язку з виникненням дорожньо-транспортної пригоди. Водій ОСОБА_3 мав технічну можливість уникнути наїзду на БРЕМ-1 шляхом своєчасного застосування заходів гальмування. У діях водія БРЕМ-1 невідповідності вимогам п.19.4 Правил дорожнього руху не встановлено. У зв`язку з тим, що в результаті ДТП водій ОСОБА_3 загинув від отриманих травм, а інші особи не постраждали, вказане кримінальне провадження закрите у зв`язку з відсутністю кримінального правопорушення.
Відповідач, вирішуючи питання про призначення членам сім`ї загиблого військовослужбовця ОСОБА_3 одноразової грошової допомоги у зв`язку його смертю і досліджуючи надані йому документи про причини та обставини загибелі військовослужбовця, кваліфікував його дії як порушення вимог пункту 12.3 Правил дорожнього руху, відповідальність за яке передбачена статтями 122, 124 КУпАП.
При цьому ОСОБА_3 за життя до адміністративної відповідальності за порушення Правил дорожнього руху не притягувався, а провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо нього не здійснювалося.
Верховний Суд у постанові від 25.08.2026 року у справі №120/16733/24 у подібних правовідносинах щодо правомірності відмови у призначенні одноразової грошової допомоги у разі загибелі військовослужбовця внаслідок порушення ним Правил дорожнього руху вказав, що нормами Кодексу України про адміністративні правопорушення не передбачено права складання протоколу про адміністративні правопорушення відносно померлої особи.
Відповідно до пункту 9 частини 1 статті 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю внаслідок смерті особи, щодо якої було розпочато провадження в справі.
Смерть військовослужбовця, яка унеможливила здійснення провадження у справі про адміністративне правопорушення та його притягнення до адміністративної відповідальності в порядку, визначеному КУпАП, сама по собі не виключає можливості встановлення у межах цієї справи факту вчинення ним адміністративного правопорушення, якщо такий факт підтверджується належними і допустимими доказами.
Для вирішення питання про наявність права на одноразову грошову допомогу, передбачену статтею 16 Закону №2011-XII, правове значення мають фактичні обставини загибелі військовослужбовця, а не факт притягнення чи непритягнення його до відповідальності за порушення вимог Правил дорожнього руху.
Згідно з матеріалами кримінального провадження та службового розслідування нещасний випадок з ОСОБА_3 стався у зв`язку з наїздом на нерухому перешкоду, що призвело до ДТП, внаслідок якої він загинув. Дії водія ОСОБА_3 не відповідали вимогам п.12.3 ПДР та перебувають у причинному зв`язку з подією, що настала. Капітан ОСОБА_3 в момент нещасного випадку у стані алкогольного, наркотичного або токсичного сп`яніння не перебував.
Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року №1306 затверджені Правила дорожнього руху (надалі - ПДР), які встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України.
Згідно з пунктом 1.5 ПДР дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров`ю громадян, завдавати матеріальних збитків. Особа, яка створила такі умови, зобов`язана негайно вжити заходів до забезпечення безпеки дорожнього руху на цій ділянці дороги та вжити всіх можливих заходів до усунення перешкод, а якщо це неможливо, попередити про них інших учасників дорожнього руху, повідомити уповноважений підрозділ Національної поліції, власника дороги або уповноважений ним орган.
Відповідно до пункту 12.3 ПДР у разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об`єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об`їзду перешкоди.
Пунктом 1.9 ПДР передбачено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Суд зазначає, що призначення і виплата ОГД членам сім`ї загиблого військовослужбовця не здійснюються, якщо загибель (смерть) військовослужбовця є наслідком вчинення ним кримінального або адміністративного правопорушення.
Порушення вимог Правил дорожнього руху може бути підставою для застосування підпункту "а" статті 16-4 Закону №2011-XII лише за умови, якщо таке порушення містить усі необхідні ознаки конкретного складу кримінального або адміністративного правопорушення, передбаченого законом.
Відповідно до статті 11 Кримінального кодексу України кримінальним правопорушенням є передбачене цим Кодексом суспільно небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб`єктом кримінального правопорушення.
Згідно зі статтею 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Порушення Правил дорожнього руху як юридичний факт є підставою для адміністративної або кримінальної відповідальності залежно від характеру та ступеня суспільної небезпеки порушення, передбачених законом наслідків його вчинення, а також наявності всіх обов`язкових ознак відповідного складу адміністративного правопорушення (глава 10 КУпАП) чи кримінального правопорушення (розділ XI КК України).
Згідно з постановою слідчого від 30.04.2024 року у діях ОСОБА_3 відсутній склад кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 286 КК України.
Суд наголошує, що поняття "порушення Правил дорожнього руху" та "адміністративне правопорушення" не є тотожними. Для застосування підпункту "а" статті 16-4 Закону №2011-XII законодавець пов`язує позбавлення права на одноразову грошову допомогу саме з вчиненням кримінального або адміністративного правопорушення, а не з будь-яким формальним недотриманням правил поведінки учасником дорожнього руху.
Тож для висновку про вчинення адміністративного правопорушення необхідним є встановлення не лише факту недотримання вимог Правил дорожнього руху, а й наявності всіх передбачених законом ознак конкретного складу адміністративного правопорушення, у тому числі відповідності встановленого діяння диспозиції відповідної статті КУпАП.
Диспозиція статті 122 КУпАП, на яку у спірному рішенні посилався відповідач, передбачає адміністративну відповідальність за такі порушення правил дорожнього руху:
- перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками,
- порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз`їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв`язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди,
- ненадання переваги в русі транспортним засобам аварійно-рятувальних служб, швидкої медичної допомоги, пожежної охорони, поліції, що рухаються з увімкненими спеціальними світловими або звуковими сигнальними пристроями, ненадання переваги маршрутним транспортним засобам, у тому числі порушення правил руху і зупинки на смузі для маршрутних транспортних засобів, а так само порушення правил зупинки, стоянки, що створюють перешкоди дорожньому руху або загрозу безпеці руху,
- перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на п`ятдесят кілометрів на годину,
- зупинка чи стоянка транспортних засобів на місцях, що позначені відповідними дорожніми знаками або дорожньою розміткою, на яких дозволено зупинку чи стоянку лише транспортних засобів, якими керують водії з інвалідністю або водії, які перевозять осіб з інвалідністю (крім випадків вимушеної стоянки), а так само створення перешкод водіям з інвалідністю або водіям, які перевозять осіб з інвалідністю, у зупинці чи стоянці керованих ними транспортних засобів, неправомірне використання на транспортному засобі розпізнавального знака "Водій з інвалідністю",
- зупинка чи стоянка транспортних засобів на місцях, що позначені відповідними дорожніми знаками та/або дорожньою розміткою, на яких дозволено зупинку чи стоянку лише транспортних засобів, оснащених електричними двигунами (одним чи декількома), а так само створення перешкод водіям транспортних засобів, оснащених електричними двигунами (одним чи декількома), у зупинці або стоянці
Стаття 124 КУпАП, на яку також посилався відповідач, передбачає відповідальність за порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.
Суд зазначає, що порушення вимог пункту п.12.3 ПДР, яке ставиться у провину ОСОБА_3 (водій не вжив необхідних заходів для зменшення швидкості, зупинки або безпечного об`їзду виявленої небезпеки чи перешкоди, яку міг об`єктивно побачити), не створює складу адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 122 КУпАП. У матеріалах справи відсутні докази вчинення ОСОБА_3 будь-якого з конкретних порушень Правил дорожнього руху, прямо передбачених у диспозиціях частин 1 - 7 статті 122 КУпАП.
Відповідач не надав доказів того, що порушення військовослужбовцем ОСОБА_3 вимог пункту п.12.3 ПДР (наїзд на перешкоду) спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна, що б дозволяло кваліфікувати його дії за статтею 124 КУпАП. Відповідальність за цією статтею настає не за сам факт порушення ПДР, а виключно у разі настання шкідливих майнових наслідків для інших осіб. Таких наслідків відповідач у спірному рішенні не встановив.
Отже, посилання відповідача на статті 122, 124 КУпАП як на правову підставу для кваліфікації дій ОСОБА_3 є необґрунтованим.
Стаття 16-4 Закону №2011-XII не передбачає позбавлення членів сім`ї загиблого військовослужбовця права на одноразову грошову допомогу лише у зв`язку з фактом порушення ним Правил дорожнього руху. Обов`язковою умовою застосування цієї норми є наявність у діях особи, яка порушила вимоги ПДР, складу кримінального або адміністративного правопорушення та встановлення причинно-наслідкового зв`язку між таким діянням та смертю.
У спірних правовідносинах відповідач не довів наявність обставин, передбачених підпунктом "а" статті 16-4 Закону №2011-XII, оскільки фактично ототожнив порушення Правил дорожнього руху з вчиненням адміністративного правопорушення, без належного встановлення та мотивування всіх юридично значущих обставин. Відповідач не довів, що порушення військовослужбовцем ОСОБА_2 вимог пункту 12.3 ПДР утворює склад конкретного адміністративного правопорушення, передбаченого КУпАП, який може бути покладений в основу обмеження права за підпунктом "а" статті 16-4 Закону № 2011-XII.
Причиною загибелі ОСОБА_2 став нещасний випадок (дорожньо-транспортна пригода), а не наслідки будь-якого адміністративного правопорушення.
Спірне рішення комісії Міністерства оборони України, оформлене пунктом 12 протоколу №102/в від 06.11.2025 року, про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги є протиправним та його належить скасувати в частині, що стосується позивачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
За правилами частин 3, 4 статті 245 КАС України у разі скасування індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. У разі якщо ухвалення рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Суд вважає, що порушене право позивачів слід захистити, зобов`язавши відповідача повторно розглянути питання про призначення їм одноразової грошової допомоги та прийняти відповідне рішення.
При повторному розгляді заяви Міністерство оборони України зобов`язане врахувати правову оцінку суду щодо застосування підпункту "а" статті 16-4 Закону №2011-XII, надати оцінку поданим документам та іншим обставинам, що підлягають перевірці під час вирішення питання про призначення одноразової грошової допомоги, і прийняти рішення відповідно до вимог законодавства.
Згідно з частиною 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Зважаючи на задоволення позову, здійснені позивачами витрати на оплату судового збору слід стягнути на їхню користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 9, 90, 139, 242-246, 262, 295 КАС України, суд,
В И Р І Ш И В :
Адміністративний позов ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати пункт 12 протокольного рішення №102/в від 06.11.2025 року засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, щодо відмови ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у призначенні одноразової грошової допомоги.
Зобов`язати Міністерство оборони України повторно розглянути питання про призначення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 одноразової грошової допомоги у зв`язку зі смертю військовослужбовця ОСОБА_3 та прийняти рішення, з урахуванням висновків суду.
Стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати на сплату судового збору в сумі 1211, 20 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства оборони України.
Стягнути на користь ОСОБА_2 судові витрати на сплату судового збору в сумі 1211, 20 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства оборони України.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду у 30-денний строк, установлений статтею 295 КАС України.
Суддя Кіровоградського окружного
адміністративного суду О.А. ЧЕРНИШ